Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 5-1кс14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.03.2014. Забезпечено надання загального доступу: 31.03.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		 
		6 березня 2014  року м. КиївСудова палата у кримінальних справах
		Верховного Суду України у складі:
		 
		головуючого  заступника Голови Верховного Суду України - секретаря Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України ОСОБА_22.,суддів:ОСОБА_23., ОСОБА_24., ОСОБА_25., ОСОБА_26., ОСОБА_27.,ОСОБА_28., ОСОБА_29., ОСОБА_30., ОСОБА_31., ОСОБА_32, ОСОБА_33., ОСОБА_34., ОСОБА_35.,при секретарях ОСОБА_36.,ОСОБА_37 за участю начальника управління участі прокурорів Генеральної прокуратури України у перегляді судових рішень у кримінальних справах Курапова М.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні справу щодо ОСОБА_18 за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2013 року, 
		установила: 
		Вироком Полонського районного суду Хмельницької області від 15 березня 2013 року ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості, засуджено за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк чотири роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки. За частиною третьою статті 135 КК ОСОБА_18 виправдано за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. 
		ОСОБА_18 визнано винуватим у тому, що він о 4 годині 30 хвилин   7 жовтня 2012 року, керуючи власним автомобілем «ВАЗ-2103» та рухаючись по вул. Лесі Українки у м. Полонному у напрямку центра міста, порушив пункти 11.2, 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху, не вибрав безпечної для руху швидкості, проявив неуважність, не справився з керуванням  і допустив наїзд на пішохода ОСОБА_19, яка переходила зустрічну смугу проїзної частини дороги зліва направо відносно руху автомобіля, що спричинило смерть потерпілої.
		Крім того, ОСОБА_18 обвинувачувався у тому, що він, достовірно знаючи, що своїми діями, пов'язаними з порушенням Правил дорожнього руху та вчиненням наїзду на ОСОБА_19, поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, при цьому, маючи змогу допомогти їй, завідомо залишив потерпілу без допомоги і з місця пригоди втік.
		Суд першої інстанції дійшов висновку, що між залишенням потерпілої без допомоги та настанням її смерті відсутній причинний зв'язок, тому в діянні ОСОБА_18 немає складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 135 КК.            
		Апеляційний суд Хмельницької області ухвалою від 17 травня 2013 року вирок щодо ОСОБА_18 залишив без зміни. 
		Касаційний суд - колегія суддів cудової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ - ухвалою від 26 вересня 2013 року погодився із висновками судів нижчої ланки щодо кваліфікації дій ОСОБА_18 і на підставі статті 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) відмовив у відкритті касаційного провадження. 
		У заяві прокурор порушує питання про скасування ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2013 року та направлення справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. Твердить, що суд касаційної інстанції допустив неоднакове застосування статті 135 КК, безпідставно погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у діянні ОСОБА_18 складу цього кримінального правопорушення.
		На обґрунтування неоднаковості у правозастосуванні касаційним судом прокурор надав ухвали колегії суддів судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 жовтня та 28 листопада 2013 року. 
		Ухвалою від 8 жовтня 2013 року касаційний суд залишив без зміни вирок апеляційного суду про засудження ОСОБА_20 за частиною другою статті 286 і частиною першою статті 135 КК за те, що він, керуючи автомобілем, порушив Правила дорожнього руху, не справився з керуванням, допустив наїзд на пішохода, а сам, усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілого у небезпечне для життя становище, залишив його без допомоги і з місця пригоди втік. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер у лікарні. Касаційний суд у своєму рішенні зазначив, що об'єктивна сторона злочину, передбаченого частиною першою статті 135 КК, полягає в суспільно небезпечній бездіяльності винуватого, а саме в залишенні без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Цей злочин вважається закінченим з моменту ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, незалежно від того, наскільки ефективною могла бути така допомога.
		Ухвалою від 28 листопада 2013 року касаційний суд змінив вирок та ухвалу про засудження ОСОБА_21 за частиною другою статті 286 і частиною третьою статті 135 КК за те, що він, керуючи автомобілем, порушив Правила дорожнього руху, не справився з керуванням, виїхав на узбіччя, де допустив наїзд на пішохода, сам, усвідомлюючи, що своїми діями поставив потерпілого у небезпечне для життя становище, залишив його без допомоги і з місця пригоди втік. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий помер на місці події. Касаційний суд дії винуватого перекваліфікував з частини третьої на частину першу статті 135 КК, при цьому зазначив, що смерть потерпілого сталася внаслідок порушення Правил дорожнього руху засудженим, а не внаслідок залишення ним потерпілого у небезпечному для життя стані. 
		Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України заслухала доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора про задоволення заяви, дослідила матеріали кримінальної справи та матеріали провадження, обговорила вимоги заяви і дійшла висновку про таке.
		1. Згідно зі статтею 444 КПК Верховний Суд України переглядає судові рішення у кримінальних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.
		2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 445 КПК підставою для перегляду судових рішень Верховним Судом України, що набрали законної сили, є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм закону України про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь (крім питань призначення  покарання, звільнення від покарання та від кримінальної відповідальності), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень. 
		3. Предметом перегляду зазначеної справи є неоднакова правова позиція  суду касаційної інстанції щодо наявності чи відсутності в діях винної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 135 КК, при залишенні місця дорожньо-транспортної пригоди, враховуючи наслідки у виді смерті потерпілої особи на місці події. 
		4. Відповідно до положень статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека є найвищими соціальними цінностями. Кримінальний кодекс України здійснює охоронну функцію щодо вказаних цінностей, зокрема стаття 135 КК встановлює кримінальну відповідальність за завідоме залишення в небезпеці.
		Суспільна небезпечність цього злочину полягає у тому, що людина, яка має можливість надати допомогу іншій людині і тим самим врятувати її від смерті або настання інших тяжких наслідків, не робить цього, що свідчить про низькі моральні якості цієї особи. Злочинність такої бездіяльності підвищується, якщо особа сама поставила іншу особу в небезпечний для життя стан, або причетна до події, через яку особа опинилася в такому стані.
		Об'єктивна сторона залишення в небезпеці характеризується двома видами злочинної бездіяльності: 1) бездіяльність-невтручання, що полягає у невиконанні особою обов'язку щодо надання необхідної допомоги потерпілому, який перебуває у небезпечному для життя стані й позбавлений можливості вжити заходів для самозбереження, коли небезпека виникла незалежно від суб'єкта цього злочину; 2) змішана бездіяльність - бездіяльність щодо надання допомоги потерпілому особою, яка сама поставила його в небезпечний для життя стан.
		За змістом статті 135 КК, поставлення в небезпеку виступає як основа для виникнення спеціального обов'язку надати допомогу особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Іншими словами, саме поставлення в небезпеку знаходиться за межами вказаного злочину та за певних умов містить окремий склад злочину. 
		Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого статтею 135 КК, завжди характеризується прямим умислом щодо самого діяння. Що стосується наслідків, ставлення суб'єкта злочину до них завжди характеризується необережністю (злочинною недбалістю чи злочинною самовпевненістю).
		Вольовий момент вчинення злочину, передбаченого статтею 135 КК, полягає у небажанні суб'єкта злочину надати допомогу безпорадній особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Мотиви вчинення цього злочину можуть бути різними (прагнення уникнути кримінальної відповідальності, небажання обтяжувати себе, байдуже ставлення до долі іншої людини, егоїзм, небажання допомогти через брак часу, неприязнь до потерпілого, легкодухість, ревнощі, помста тощо), але на кваліфікацію вони не впливають.
		Поняття «завідомість» означає усвідомлення особою, яка чинить будь-яке діяння, певних фактів чи обставин, які випливають зі змісту кримінально-правової заборони залишення в небезпеці, та є ознакою, яка характеризує інтелектуальний момент умислу. В діях особи наявний склад злочину лише тоді, коли вона достовірно знала про небезпеку, що загрожує потерпілому, і про те, що вказана небезпека загрожує життю останнього. Тільки неусвідомлення особою небезпечного для життя стану безпорадної особи виключає кримінальну відповідальність за залишення в небезпеці. 
		Отже, відповідно до змісту диспозиції статті 135 КК суб'єкт цього злочину має усвідомлювати: а) небезпечний для життя стан потерпілого;           б) безпорадність особи, про яку даний суб'єкт повинен був піклуватися або яку поставив в небезпечний для життя стан; в) загроза життю виникла внаслідок поставлення його в небезпечний для життя стан суб'єктом злочину чи внаслідок подій або явищ, не пов'язаних з поведінкою винного; г) суб'єкт злочину має можливість надати необхідну потерпілому допомогу.
		Із законодавчого визначення випливає, що моментом закінчення злочину є ухилення від надання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Для кваліфікації злочину не має значення, чи відвернула би надана винною особою допомога завдання шкоди життю або здоров'ю особи. Навіть у випадках, коли через несумісну з життям травму будь-яка допомога не була здатна відвернути смерть людини, особа, яка залишила потерпілого в небезпеці, має нести відповідальність за статтею 135 КК. Для кваліфікації дій винного за цією нормою кримінального закону не має значення і те, що хтось інший надав чи намагався надати допомогу залишеному в небезпеці. 
		5. Суспільно небезпечні діяння, інкриміновані ОСОБА_18, за об'єктивними та суб'єктними ознаками є подібними до суспільно небезпечних діянь, щодо яких у зазначеному аспекті ухвалено названі вище порівнювані рішення суду касаційної інстанції, проте вони отримали інакшу, ніж у порівнюваних рішеннях, кримінально-правову оцінку.
		У кримінальній справі щодо ОСОБА_18 установлено, що після наїзду на пішохода, достовірно знаючи, що такими своїми діями він поставив потерпілу в небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання допомоги, не виконав свого громадянського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі: не зупинився, не переконався, чи потребує потерпіла допомоги, не викликав карету швидкої допомоги, не відвіз потерпілу до найближчого лікувального закладу, а умисно залишив у небезпеці. 
		6. Правова позиція суду касаційної інстанції щодо правильності кваліфікації вчиненого ОСОБА_18 лише за частиною другою статті 286 КК і про виправдання його за частиною третьою статті 135 КК у зіставленні з правовою оцінкою суспільно небезпечних діянь, яка міститься у порівнюваних судових рішеннях, дають підстави стверджувати, що висновок касаційного суду про відсутність у діях ОСОБА_18 складу кримінального правопорушення, передбаченого статтею 135 КК, є неправильним. 
		7. Відповідно до частини першої та другої статті 455 КПК, в разі наявності підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 445 цього Кодексу, Верховний Суд України задовольняє заяву. В ухвалі про задоволення заяви Верховний Суд України має зазначити про визнання незаконним судового рішення касаційного суду і постановити рішення про його скасування повністю чи частково або про його зміну; ухвалює нове рішення або направляє справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції. У мотивувальній частині ухвали наводиться обґрунтування помилковості висновків суду касаційної інстанції щодо оспореного питання правозастосування. У разі постановлення нового судового рішення, в резолютивній частині ухвали Верховного Суду України має міститися висновок про те, як саме має застосовуватися відповідна норма закону про кримінальну відповідальність щодо подібних суспільно небезпечних діянь.
		8. Суд касаційної інстанції на стадії відкриття касаційного провадження постановив оспорену ухвалу, вважаючи, що з касаційних скарг, доданих до них судових рішень та інших документів, вбачається, що підстав для задоволення касаційних скарг немає. У касаційних скаргах, щодо яких було постановлено цю ухвалу, стверджувалося про неправильне застосування матеріального закону, наводилися обґрунтування на підтвердження такої позиції і ставилися вимоги про задоволення скарг. Касаційний суд, не погоджуючись зі скаргами прокурора і потерпілої про наявність у діях засудженого, крім іншого, ще й кримінального правопорушення, передбаченого статтею 135 КК, по суті висловив правову позицію щодо кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_18, яка не відрізняється від кваліфікації його дій судами нижчої ланки.
		Рішення суду касаційної інстанції, ухвалене у порядку частини другої  статті 428 КПК, є остаточним і таким, що фактично завершує стадію касаційного провадження.
		9. Зазначене дає підстави вважати, що оспорена ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на касаційний розгляд, оскільки Верховний Суд України процесуально позбавлений можливості постановити нове рішення у цій справі без втручання в рішення судів нижчої ланки. Процесуальне обмеження щодо постановлення нового рішення унеможливлює розміщення в резолютивній частині ухвали правового висновку, сформульованого в її мотивувальній частині.
		Керуючись статтями 445, 454, 455 КПК, Судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України 
		ухвалила: 
		заяву заступника Генерального прокурора України  задовольнити.
		Ухвалу колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 вересня 2013 року щодо ОСОБА_18 скасувати, а справу направити на касаційний розгляд. 
		Ухвала є остаточною і не може бути оскаржена, крім як з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 445 КПК.
		 
		Головуючий                                                                                                    ОСОБА_22 
		 
		Судді:                       ОСОБА_23 ОСОБА_30
		 
		ОСОБА_24 ОСОБА_31
		 
		ОСОБА_25 ОСОБА_32
		 
		ОСОБА_26 ОСОБА_33
		                              
		ОСОБА_27 ОСОБА_34
		 
		ОСОБА_28 ОСОБА_35
		 
		ОСОБА_29

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...