Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-52359св13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 01.04.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Ухвала
		іменем україни
		 
		26 березня 2014 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого    Дьоміної О.О.,
		 
		суддів:                                    Касьяна О.П.,             Кафідової О.В., 
		 
		                          Коротуна В.М.,           Ступак О.В.,                                            
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання поруки припиненою, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 17 вересня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 листопада 2013 року,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		У червні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на забезпечення виконання взятих ОСОБА_4 за кредитним договором від 20 вересня 2007 року зобов'язань, 20 вересня 2007 року між нею і Публічним акціонерним товариством комерційним банком «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ КБ «Банк «Фінанси та Кредит») укладено договір поруки № 9-4554-097П. Як стало їй відомо, 28 жовтня 2008 року між боржником ОСОБА_4 і                      ПАТ КБ «Банк «Фінанси та Кредит» укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, якою частково змінено умови оплати за кредитним договором, зокрема, у частині строків внесення плати, проте про вказані зміни її як поручителя на порушення умов договору поруки проінформовано не було і згоди на такі зміни вона не надавала. Разом з тим письмова вимога банку від 16 березня 2009 року нею не виконана, однак лише 07 червня               2010 року, тобто після спливу встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку від визначеної у повідомленні дати для дострокового повернення кредиту, банк звернувся до суду з позовом до неї як поручителя та боржника ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. За таких обставин на підставі ч. ч. 1, 4  ст. 559 ЦК України просила визнати договір поруки від 20 вересня 2007 року припиненим.   
		Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від                       17 вересня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 12 листопада 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
		У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення першої й апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.
		З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
		Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. 
		Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з недоведеності та безпідставності вимог позову про визнання припиненим договору поруки від 20 вересня 2007 року, враховуючи умови укладених між сторонами у справі договорів. 
		Проте з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Згідно із ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. 
		Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. 
		Зі змісту ст. 554 ЦК України випливає, що хоча поручитель і пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, він є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Це підтверджується його правом висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу). 
		Згідно з ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. 
		Відповідно до роз'яснень п. 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20 вересня 2007 року між ПАТ КБ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_4 укладено договір про відкриття кредитної лінії № 9-44554-097К, за яким  позичальник отримала кредит в сумі 36 800 доларів США, за умови сплати 14,0 % річних, зі строком повернення до 20 вересня 2022 року.
		На забезпечення виконання боржником зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії від 20 вересня 2007 року № 9-4554-097К ,                                20 вересня 2007 року між ПАТ КБ «Банк «Фінанси та Кредит» та         ОСОБА_3 укладено договір поруки № 9-4554-097П.
		Відповідно до п. 1.1 договору  поруки поручитель зобов'язується перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії від 20 вересня 2007 року № 9-4554-097К, відповідно до якого боржникові наданий кредит строком до 20 вересня 2022 року.
		Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 договору поруки, порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя. Порука припиняється з інших підстав, передбачених чинним законодавством України.
		Крім того, судом встановлено, що 16 травня 2008 року між банком та позичальником підписано додаткову угоду № 1 до договору про відкриття кредитної лінії, якою збільшено процентну ставку за користування кредитом до 16 %. 
		Того ж дня між банком та поручителем підписано додаткову угоду                  № 1 до договору поруки, якою визначено збільшення процентної ставки.
		Таким чином, правильним є висновок суду про те, що про укладення між банком і позичальником додаткової угоди № 2 поручителя повідомлено належним чином і на підвищення процентної ставки за користування кредитом до 16 % отримано згоду поручителя.
		Крім того, суди дійшли правильного висновку про те, що умови додаткової угоди від 28 жовтня 2008 року № 2 про відкриття кредитної лінії, укладеної між банком та позичальником, не впливають на обсяг відповідальності поручителя, оскільки нею внесено зміни в частині строків внесення оплати.
		Зазначені висновки суду першої інстанції обґрунтовано підтримав апеляційний суд. 
		Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи  судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.
		Зміст ухвали суду апеляційної інстанції передбачено в ст. 315 ЦПК України, в якій, зокрема, зазначаються узагальнені доводи та заперечення  осіб, які беруть участь у справі; встановлені судом першої інстанції  обставини; мотиви, з яких апеляційний суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався; у разі відхилення апеляційної скарги зазначаються мотиви її відхилення.
		Таким чином, у  судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний  дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде  порушено  вимоги  ст. 6 Конвенції про захист  прав  людини  і основоположних  свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як мотивування судового рішення судом,  який має право на дослідження  нових доказів  та переоцінку  доказів.
		Проте ухвала суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам закону повністю не відповідає, оскільки апеляційний суд на порушення вимог                      ст. ст. 303, 315 ЦПК України не перевірив у повному обсязі доводів апеляційної скарги, зокрема про припинення поруки з підстав спливу строку виконання основного зобов'язання у зв'язку з достроковою вимогою банку про повернення кредиту, вважаючи, що умовами кредитного договору чітко встановлено строк дії договору кредиту до 20 вересня 2022 року. 
		Встановивши під час перегляду в апеляційному порядку ту обставину, що письмову вимогу про дострокове повернення в повному обсязі кредитних коштів банк направив боржнику ОСОБА_4 та поручителю                           ОСОБА_3 16 березня 2009 року, яку вручено ОСОБА_3                             21 березня 2009 року, що підтверджується поштовим повідомлення, апеляційний суд не надав належної правової оцінки вказаній обставині, а саме - не встановив, чи змінюється строк виконання основного зобов'язання у зв'язку з висуненням банком вимоги про дострокове повернення кредитних коштів. 
		Згідно з ч. 3 ст. 338 ЦПК України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. 
		Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції на порушення вимог                      ст. ст. 303, 304, 315 ЦПК України не дотримався норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, що стосується строку виконання основного зобов'язання та строку дії договору поруки, тому касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постановлена у справі ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України. 
		Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
		 
		у х в а л и л а:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 12 листопада                      2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                  О.О. Дьоміна
		 
		 
		Судді:                       О.П. Касьян
		 
		                              
		О.В. Кафідова
		 
		 
		                              В.М. Коротун
		 
		 
		                              О.В. Ступак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...