Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/14785/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 04.04.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  
		Справа: №   826/14785/13-а                                                                        Головуючий у 1-й інстанції:  Аблов Є.В. 
		                                                                                Суддя-доповідач:  Мамчур Я.С. 
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		25 березня 2014 року                                                                                                              м. Київ
		Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:          
		головуючого судді                    Мамчура Я.С.
		          суддів                                          Горяйнова А.М., Желтобрюх І.Л.
		          при секретарі                        Гімарі Н.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в  м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної міграційної служби України, Голови Державної міграційної служби України Ковальчука Миколи Миколайовича, третя особа, яка не заявляє самостійний вимог на предмет спору ОСОБА_4, про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИЛА:
		Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, просив:
		визнати відсутність компетенції (повноважень) Державної міграційної служби України щодо визначення, як обов'язкової плати за послуги Державної міграційної служби України з оформлення і видачі «паспорта громадянина України для виїзду за кордон» з розміром плати за надання послуги 87,15 гривень, "паспорта громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого" з розміром плати за надання послуги 73,32 гривень, "проїзного документу дитини для виїзду за кордон" з розміром плати за надання послуги 30,35 гривень, можливість надання котрих передбачена пунктом 27 Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №795 від 04 червня 2007р. (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1098 «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг»);
		визнати відсутність компетенції (повноважень) Державної міграційної служби України щодо визначення, як обов'язкової оплати вартості бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон та бланку проїзного документу дитини для виїзду за кордон та оплати вартості їх персоналізації;
		визнати протиправними дії відповідача, щодо розповсюдження недостовірної інформації про порядок реалізації громадянами конституційного права на вільне залишення території України, шляхом її оприлюднення через засоби масової інформації, публікації в друкованих виданнях, розміщення на офіційному веб - сайті Державної міграційної служби України в мережі Інтернет, і в котрій йдеться про обов'язковість оплати послуг Державної міграційної служби України і     про обов'язковості оплати вартості бланків документів,     в тому числі і їх персоналізації, при оформленні і видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон та проїзного документу дитини;
		визнати відсутність компетенції (повноважень) у відповідача, щодо самостійного визначення Державної міграційної служби України суб'єктом надання адміністративних послуг.
		визнати відсутність компетенції (повноважень) у відповідача самостійного визначення і віднесення дій, що вчиняються Державною міграційною службою України і полягають в оформленні і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, в тому числі дострокового (до десяти робочих днів), а також в оформленні і видачі проїзного документу дитини до адміністративних послуг;
		визнати незаконним та скасувати наказ Державної міграційної служби №48 від 11 березня 2013 року «Про затвердження інформаційних і технологічних карток надання адміністративних послуг ДМС»;
		визнати неоприлюднення відповідачем на офіційному веб - сайті Державної міграційної служби України в мережі Інтернет зразків заяви - анкети на оформлення паспорта громадянина країни для виїзду за кордон і проїзного документу дитини з прикладом їх заповнення, а також інформації про фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх втрачання тощо), обов'язок оприлюднення котрої передбачений пунктом 1 та пунктом     3 частини 1 статті 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» - протиправною     бездіяльністю;
		зобов'язати відповідача розмістити на офіційному веб - сайті Державної міграційної служби України в мережі Інтернет достовірну, точну та повну інформацію про умови Оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, проїзного документу дитини, зразки заяв - анкет на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документу дитини з прикладом їх заповнення, а також інформацію про фінансові ресурси (структуру та обсяг бюджетних коштів, порядок та механізм їх витрачання тощо).
		Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
		Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про задоволення адміністративного позову повністю, посилаючись на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки не відповідають обставинам справи та порушено норми матеріального та процесуального права.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову про часткове задоволення адміністративного позову.
		Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 198 та ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду та приймає нову постанову, зокрема, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи.
		З матеріалів справи вбачається, що наказом Державної міграційної служби України від 11 березня 2013 року №48 затверджено інформаційні та технологічні картки надання адміністративних послуг ДПМ, пов'язані з оформленням та видачею документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянсько України чи спеціальний статус особи, що додаються.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1098 затверджено Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державною міграційною службою платних послуг, якою внесено зміни постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ».
		Вважаючи, що у Державної міграційної служби України відсутня компетенція щодо визначення обов'язкової плати за надані нею адміністративні послуги, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
		Відмовивши в задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції вказав на його безпідставність та правомірність дій Державної міграційної служби України щодо встановлення плати за надані нею адміністративні послуги.
		Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Порядок здійснення права  громадян  України на   виїзд  з  України  і  в'їзд  в  Україну,  порядок  оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки  тимчасового обмеження  права  громадян на виїзд з України і встановлення порядоку розв'язання спорів у цій сфері визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».
		Так, відповідно до положень ст. 7 Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» правила оформлення   і   видачі  паспортів, їх    тимчасового затримання  та  вилучення визначаються відповідно до цього Закону   Кабінетом   Міністрів   України   і   підлягають опублікуванню. 
		На виконання положень Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» Кабінет Міністрів України постановою від 31 березня 1995 року № 231 затвердив Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення (далі - «Правила»).
		Пунктом 10 Правил затверджено вичерпний перелік документів, необхідних для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон: заява-анкета встановленого зразка; паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.
		Згідно зі статтею 1 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» (далі - Декрет) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
		До об'єктів справляння державного мита належить, зокрема, державне мито за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 10х17 грн. (статті 2, 3 Декрету).
		Разом з цим у пункті 27 розділу Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 р. № 795 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. №1098 визначено розмір плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що становить 87 грн. 15 коп. 
		Таким чином, сплата установленого Декретом державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням відповідачем дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка). Отже, вимога повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта є протиправною.
		Така ж позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року №21-416а13.
		З аналізу наведеного вбачається, що умови, які є обов'язковими для виконання при оформленні та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон встановлюються виключно положеннями Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» та Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231.
		Що стосується прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 26 жовтня 2011 року, якою затверджено Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг (далі - «Порядок») то слід зазначити наступне.
		Відповідно до п.2 Порядку послуги  надаються  за  письмовою  заявою   фізичних   або юридичних  осіб  із  зазначенням їх прізвища,  імені,  по батькові (найменування),  місця реєстрації/проживання (місцезнаходження) та виду послуги,  а також за постановою (ухвалою) суду в цивільних та господарських справах (далі - замовники). 
		Відповідно до  п.3 Порядку оплата наданих послуг  здійснюється  шляхом  перерахування замовником  коштів  через банки,  відділення поштового зв'язку або програмно-технічні комплекси самообслуговування. 
		З аналізу наведених положень Порядку можна зробити висновок про те, що послуги, які надаються органами Державної міграційної служби не  мають обов'язкового характеру та надаються лише за бажанням особи, на підставі поданої неї письмової заяви.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що у Державної митної служби України з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1098 відсутня компетенція по визначенню та встановленню обов'язкової плати за адміністративні послуги.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваний наказ Державної міграційної служби України від 11 березня 2013 року №48 слід визнати протиправним та скасувати.
		Також, слід зазначити, що огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у Державної міграційної служби України компетенції на встановлення обов'язкової плати за бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон  та бланку проїзного документу дитини для виїзду за кордон, вартості їх персоналізації, оскільки вартість бланка та вказаних послуг персоналізації покривається за рахунок сплаченого особою коштів відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито».
		Отже, оскаржувана постанова судом першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення адміністративного позову.
		Визнати відсутність у Державної міграційної служби України компетенції щодо встановлення обов'язкової плати за надання адміністративних послуг з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, паспорта громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого, проїзного документу дитини для виїзду за кордон, які передбачені п.27 Переліку платних послуг, які можуть надаватися  органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 04 червня 2007 р. № 795 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1098).
		Визнати відсутність у Державної міграційної служби України компетенції щодо встановлення обов'язкової оплати вартості бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон та бланку проїзного документу дитини для виїзду закордон та оплати вартості їх персоналізації.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 11 березня 2013 року №48.
		В задоволенні адміністративного позову в іншій частині слід відмовити, оскільки ці вимоги адміністративного позову не є належним способом захисту порушених прав. 
		Керуючись статтями  162, 196, 198, 202, 205, 207, 212 КАС України, колегія суддів, 
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу  - ОСОБА_2 задовольнити частково.
		          Постанову - Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову про часткове задоволення адміністративного позову.
		Визнати відсутність у Державної міграційної служби України компетенції щодо встановлення обов'язкової плати за надання адміністративних послуг з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, паспорта громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого, проїзного документу дитини для виїзду за кордон, які передбачені п.27 Переліку платних послуг, які можуть надаватися  органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 04 червня 2007 р. № 795 (зі змінами внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1098).
		Визнати відсутність у Державної міграційної служби України компетенції щодо встановлення обов'язкової оплати вартості бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон та бланку проїзного документу дитини для виїзду закордон та оплати вартості їх персоналізації.
		Визнати протиправним та скасувати наказ Державної міграційної служби України від 11 березня 2013 року №48.
		В іншій частині адміністративний позов залишити без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
		 
		Головуючий суддя                                                                                   Мамчур Я.С.
		Судді          Горяйнов А.М.
		          Желтобрюх І.Л.
		 
		 
		 
		 
		Повний текст виготовлено 31.03.14 року.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя                                                                                                           Мамчур Я.С 
		           
		Судді:                                                                                                                                       Горяйнов А.М.
		 
		                                                                                                                                                        Желтобрюх І.Л.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...