Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1027/3239/12 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Грабіж.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 07.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2014.
Дата набрання законної сили: 11.04.2014
Результат оскарження 11.04.2014 Апеляційний суд Київської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		                                                                                   
		                                                                                                                      
		                                                                                                                               1/381/36/13
		                                                                                                                               1027/3239/12
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		 
		« 27» вересня 2013 року                                                                                                                 м. Фастів
		 
		Фастівський місьрайонний суд Київської області в складі: 
		головуючого - судді                                                                    Бончева І.В.; 
		при секретарях -                                                                          Гапонюк І.В.,  Савченка О.В.,   
		                                                                                                     Момот Л.С.,
		за участю прокурорів - Клименко К.В., Подолінської І.С., Малик О.І., Бакаєвої А.М., потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3, підсудного - ОСОБА_4, його захисника - адвоката ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за обвинуваченням:
		 
		ОСОБА_4, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новотроїцьку Оренбургської області РФ, росіянина, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, судимого:
		 
		-           04.04.2000 року вироком Жовтневого районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 229-6, ст. 14 КК України (в редакції 1960 року) у виді позбавлення волі строком на два роки;
		 
		-           28.01.2003 року вироком Фастівського міського суду Київської області за ч. 2 ст. 263 та ч. 2 ст. 342, ст. 70 КК України у виді позбавлення волі строком два роки та шість місяців;
		 
		-           20.11.2008 року вироком Фастівського міськрайонного суду Київської області за ч. 3 ст. 187, ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком на чотири роки, покарання за яким відбув повністю 11.11.2009 року, тобто такого, що в силу ст. 89 КК України має судимість,
		 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 309 та ч. 2 ст. 186 КК України,  
		 
		                                                             В  С  Т  А  Н  О   В  И  В:
		 
		16.12.2010 року, в денний час, ОСОБА_4, маючи судимість за умисний злочин, перебуваючи на території регульованого залізничного переїзду 921 км. «Козятинський» станції «Фастів ПЗЗ», розташованого між вулицями Леніна та Кільцева у м. Фастові Київської області, знайшов пакет з коноплею і умисно для особистого вживання без мети збуту сховав його у внутрішню ліву кишеню власної курточки, тим самим незаконно придбав наркотичний засіб - канабіс масою 13,17 гр., який, незаконно зберігаючи, переніс до території залізничного вантажного двору зазначеної вище станції, де саме об 11 год. 30 хв. був затриманий працівниками міліції, а вказаний наркотичний засіб був в нього вилучений.
		Вилучена у ОСОБА_4 речовина є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, обіг якого заборонено згідно з Переліком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000 року (Таблиця 1, Список № 1), розмір якого не становить великий (Таблиця 1, затверджена наказом МОЗ України № 188 від 01.08.2000 року).
		08.03.2012 року, близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_4, після засудження за розбій, перебуваючи в електропоїзді Фастів - Київ на перегоні між станціями Фастів та Снітинка ПЗЗ, що у Фастівському районі Київської області, повторно вирішив протиправно заволодіти чужим майном. Діючи умисно з корисливих мотивів і з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_4, раптово, прилюдно, шляхом умисного виривання з рук, відкрито викрав чуже майно у потерпілого ОСОБА_7, протиправно заволодівши його мобільним телефоном ТМ «Fly E 170», вартістю 799 грн., який був облаштований захисною плівкою сенсорного екрану, вартістю 29 грн., з СІМ картою оператора стільникового зв'язку Kyivstar, вартістю 15 грн. та з 9 грн. на рахунку, з СІМ картою оператора стільникового зв'язку МТС, вартістю 15 грн. та з 61 грн. на рахунку, картою flash пам'яті на 1 Гб, вартістю 37 грн., а всього на загальну суму 965 грн., яким розпорядився на власний розсуд.
		18.05.2012 року, близько 09 год. 30 хв., ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в будинку потерпілої ОСОБА_2 по АДРЕСА_2, повторно вирішив із застосуванням сили протиправно заволодіти чужим майном. Діючи умисно з корисливих мотивів і з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_4, раптово, двічі завдав одночасні удари руками в область голови з обох боків, спричинивши їй сильний фізичний біль, тобто, застосував насильство, яке не було небезпечним для її життя чи здоров'я. У такій спосіб ОСОБА_4 здолав опір потерпілої ОСОБА_2 і після цього відкрито викрав чуже майно, а саме: мобільний телефон ТМ «Нокіа 1208»,  вартістю 200 грн. з СІМ картою оператора стільникового зв'язку МТС, вартістю 25 грн., а всього на загальну суму 225 грн., яким розпорядився на власний розсуд.
		18.05.2012 року, близько 21 год. 30 хв., ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння в салоні автомобіля потерпілого ОСОБА_3 «Деу» Ланос н.з. НОМЕР_1 поруч з ЗОШ № 2 по вул. Куйбишева в місті Фастові Київської області, повторно вирішив протиправно заволодіти чужим майном. Діючи умисно з корисливих мотивів і з метою власного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_4, раптово, шляхом здавлювання і тримання за руку, спричинив тому фізичний біль, тобто, застосував до нього насильство, яке не було небезпечним для його життя чи здоров'я. У такій спосіб ОСОБА_4 здолав опір потерпілого ОСОБА_3 і після цього відкрито викрав чуже майно, а саме: мобільний телефон ТМ «ЛЖ Т 315», вартістю 999 грн. з СІМ картою оператора стільникового зв'язку «Лайф», вартістю 25 грн. та грошові кошти на суму 490 грн., а всього на загальну суму 1514 грн., яким розпорядився на власний розсуд.
		Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у висунутому звинуваченні за вчинення злочинів за епізодами від 16.12.2010 року щодо незаконного придбання і зберігання без мети збуту наркотичного засобу - канабісу, масою у висушеній речовині 13,17 гр., а також від 08.03.2012 року щодо відкритого викрадання чужого майна у потерпілого ОСОБА_7, визнав у повному обсязі, щиро покаявся і дав покази, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення злочину, пояснивши, що дійсно спочатку 16.12.2010 року в денний час на території регульованого залізничного переїзду 921 км. «Козятинський» станції «Фастів ПЗЗ» у м. Фастові Київської області він випадково знайшов пакет з коноплею масою 13,17 гр. і для особистого вживання без мети збуту сховав його при собі та переніс до території залізничного вантажного двору зазначеної вище станції, де близько 11 год. 30 хв. був затриманий працівниками міліції, а вказаний наркотичний засіб був в нього вилучений. Також і 08.03.2012 року, близько 21 год. 00 хв., перебуваючи в електропоїзді Фастів - Київ на перегоні між станціями Фастів та Снітинка ПЗЗ з силою виривав з рук потерпілого ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Fly E 170»,  яким розпорядився ним на власний розсуд.
		Враховуючи те, що підсудний та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи у вчиненні ним за епізодами від 16.12.2010 року незаконного придбання і зберігання без мети збуту наркотичного засобу - канабісу, масою у висушеній речовині 13,17 гр., а також від 08.03.2012 року відкритого викрадання чужого майна у потерпілого ОСОБА_7 і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 299 КПК України, провів судове слідство у справі за наведеними вище епізодами із застосуванням правил ч. 3 ст. 299 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів по справі в цій частині.
		Крім того, допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у висунутому звинуваченні у вчиненні злочинів за епізодами від 18.05.2012 року щодо відкритого викрадання чужого майна окремо у потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 категорично заперечував і пояснював, що:
		по першому епізоду, зранку 18.05.2012 року він разом зі своїм знайомим - ОСОБА_8 у того вдома на вулиці Папаніна у місті Фастові вживали алкогольні напої, також з ними їх вживав і інший його знайомий - ОСОБА_6 Через деякий час йому треба було терміново кудись зателефонувати, а тому він разом з ОСОБА_8 та ОСОБА_6 пішли до будинку в якому мешкала потерпіла ОСОБА_2 для того, що б попросити телефон, оскільки власних телефонів у них не було. Коли вони підійшли до її будинку, то ОСОБА_8 став стукати у двері і з двору вийшов раніше не знайомий йому чоловік, з яким останній став про щось домовлятися, а потім той дав гроші, за які вони одразу придбали одну пляшку самогону. Після цього вони вп'ятьох, (з цим чоловіком та ОСОБА_2) пішли на берег річки, де вжили цю пляшку, а потім остання, яка також перебувала у стані алкогольного сп'яніння, сама запропонувала піти до неї додому і дати йому, на його ж прохання, телефон. Коли вони прийшли до неї додому разом із ОСОБА_8, то він побачив, що ОСОБА_2 мала у власному користуванні два мобільні телефони, один з яких поклала на стілець, та на його прохання щодо дозволу зателефонувати з нього, повідомила, що вона йому його дарує. На досудовому слідстві вину у вчиненні даного злочину визнавав повністю, оскільки давав покази під примусом працівників правоохоронних органів. З тих же причин писав явку з повинною. 
		Як також пояснював по другому епізоду ОСОБА_4, 18.05.2012 року, близько 21 год. 30 хв., він дійсно разом з ОСОБА_8 перебував у стані алкогольного сп'яніння в салоні автомобіля потерпілого ОСОБА_3 «Деу» Ланос поруч з ЗОШ № 2 по вул. Куйбишева в місті Фастові Київської області, при цьому саме протиправного заволодіння телефоном останнього з його боку не було. Телефон передав йому в руки особисто ОСОБА_3 з ціллю зателефонувати матері, яка повинна була винести йому на двір 300 грн., які було необхідно сплатити за користування послугами таксі. Коли він вийшов з салону автомобіля, то ОСОБА_3 нічого не пояснюючи, поїхав з цього місця у невідомому йому напрямку, можливо з ціллю подальшої «підстави». На досудовому слідстві вину у вчиненні даного злочину також визнавав під погрозою працівників правоохоронних органів. З тих же причин писав явку з повинною. При цьому грошові кошти на суму 490 грн. він у потерпілого не вилучав взагалі і їх не бачив. 
		Не дивлячись на повне невизнання підсудним своєї вини у вчинені ним 18.05.2012 року відкритого викрадання чужого майна окремо у потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, його вина у даних злочинах за викладених вище обставин підтверджується крім власне його показів, в яких не заперечуються окремі обставини з фактичного боку (місце, час та обставини спілкування з потерпілими), усією сукупністю досліджених у судовому засіданні доказів, які узгоджуються в деталях між собою і не викликають жодних сумнівів у своїй достовірності.
		Щодо епізоду відкритого викрадання чужого майна у потерпілої ОСОБА_2 
		Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2 хоча і послалася на погане запам'ятовування приблизного часу вчинення підсудним злочину, але при цьому показала, що весною 2012 року, коли на дворі вже було тепло, зранку вона відпочивала в приміщенні власного будинку по АДРЕСА_2, коли почула, що хтось стукає у вікно. Виглянувши в нього вона побачила ОСОБА_4, який, як вона упевнилась, без її дозволу переліз через паркан. Коли вона відчинила двері будинку, побачила, що на вході стояв підсудний, а також за калиткою ОСОБА_6 Вони обидва були в стані сильного алкогольного сп'яніння. ОСОБА_4 одразу попросив у неї телефон для того, що б зателефонувати по особистих справах, а оскільки вона добре знала лише ОСОБА_6, то відгукнулась на прохання того й дала телефон виключно для тимчасового його використання, але кому саме вони збирались телефонувати вона не знає. При цьому вони обидва в той час перебували коло калитки, за межами двору. Через кілька хвилин ОСОБА_4 повернув їй телефон, а вона одразу зайшла в будинок. Одразу за нею слідом без запрошення у будинок зайшов ОСОБА_4, який попросив її дати можливість зателефонувати іще, а вона йому, не пояснюючи причин, відмовила. Тоді підсудний став його вимагати в грубій формі та побачивши, що він лежить на столі, став швидко йти в тому напрямку, а вона не змогла в свою чергу упередити за часом його дії щодо хапання телефону в руки. Бажаючи повернути телефон собі та примусити ОСОБА_4 вийти з будинку, вона стала на нього кричати, на що підсудний одразу, без будь яких пояснень двічі наніс долонями рук сильні одночасні удари з обох боків голови, спричинивши їй сильний фізичний біль, що змусило її присісти від запаморочення у очах. Саме такий стан примусив її у подальшому припинити всі дії, які були направлені на повернення власної речі. Побачивши, що вона більше не чинить опору, ОСОБА_4 з телефоном «Нокіа 1208»,  вартістю 200 грн. з СІМ картою оператора МТС, вартістю 25 грн., в руках, одразу покинув приміщення будинку, спричинивши їй матеріальну шкоду на загальну суму 225 грн., оскільки певний період вона цих речей не бачила. Як саме той розпорядився ними їй не відомо. Після цього вона одразу повідомила працівників міліції про таке пограбування та написала відповідну заяву та через кілька днів ті передали їй телефон, повідомивши, що його підсудний встиг здати у ломбард. Також потерпіла категорично заявила, що причин оговорювати ОСОБА_4 у неї не має.
		Свої покази потерпіла ОСОБА_2 підтвердила і на очній ставці з підсудним, крім того уточнивши, що матеріальних претензій до ОСОБА_4 вона не має.  
		Як вбачається з протоколів допиту, очної ставки, потерпіла ОСОБА_2 на досудовому слідстві давала аналогічні покази про обставини вчинення ОСОБА_4 щодо неї грабежу, уточнюючи їх в деталях (т. 3 а.с. 19-20, 89-92, 148-149).
		Під час дослідження в судовому засіданні заяви про злочин від імені ОСОБА_2 потерпіла показала, що саме цю заяву вона добровільно і власноручно складала в міліції, а пізніше була опитана і про деталі злочину (т. 3 а.с. 8, 9-11).
		Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_6, викриваючи протиправні дії підсудного, не підкреслюючи будь якої особистої зацікавленості до того ж показав, що приблизно з 9 год. 00 хв. до 11 год. 00 хв. 18.05.2012 року він вдома у свого знайомого ОСОБА_8 по АДРЕСА_3, разом з ним вживали алкогольні напої. Також з ними їх вживав і інший їх знайомий - ОСОБА_4 Вони всі перебували в стані сильного алкогольного сп'яніння. Оскільки у нього залишались якісь кошти, то він разом з ОСОБА_4 ходив у магазин, а тому не виключає, що можливо проходячи вздовж будинку ОСОБА_2 просив у неї в цей час зателефонувати з її власного телефону. Куди саме в той час відлучався ОСОБА_4 свідок не пригадав. 
		Як далі показав свідок, він добре пригадує, що разом з ОСОБА_4 купував іще одну пляшку горілки, яку знову вжили вдома у ОСОБА_8 Коли алкогольні напої закінчились, а грошей на придбання інших не було, ОСОБА_4 запропонував йому здати у ломбард мобільний телефон «Нокіа» чорного кольору. При цьому той пояснював, що забрав його вранці у потерпілої ОСОБА_2 На таку пропозицію він категорично відмовився. Після цього він пішов додому, а ОСОБА_4 разом з ОСОБА_8 також збирались невідомо куди для нього їхати. Свідок також категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_4 у нього не має.
		Саме таке свідок ОСОБА_6 підтвердив і на очній ставці з ОСОБА_4
		Як вбачається з протоколу допиту, свідок ОСОБА_6 давав аналогічні покази про відомі йому обставини вчинення ОСОБА_4 грабежу, уточнюючи їх в деталях (т. 3 а.с. 58-59).
		Свідок ОСОБА_8 - товариш ОСОБА_4, в судовому засіданні повною мірою підтвердив те, що 18.05.2012 року він дійсно разом спочатку із свідком ОСОБА_6, а потім з підсудним, до обіду у власному будинку вживав алкогольні напої. Коли вони закінчились, то ОСОБА_4 з ОСОБА_6 іще ходили за горілкою, але чим самим займались у той час, йому не відомо, оскільки він, так само як і вони, перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння. При цьому ОСОБА_4 йому не повідомляв про те, чи заходив він додому до потерпілої. Лише під час вживання алкогольних напоїв, коли закінчилась і ця горілка, то він чув, як ОСОБА_4 пропонував ОСОБА_6 продати якийсь мобільний телефон, але кому він належав, свідок не пригадав. Свідок також категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_4 у нього не має.
		Саме такі покази свідок ОСОБА_8 підтвердив і на очній ставці з підсудним. 
		Оцінюючи покази свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 суд наголошує на тому, що вони є послідовними, й такими, що повністю узгоджуються як між собою, так і з показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що саме ОСОБА_4 зранку 18.05.2012 року був дома у останньої, а повернувшись до місця вживання алкогольних напоїв, для продовження цього - ж, пропонував продати мобільний телефон, яким заволодів у потерпілої; сторони кримінального провадження у своєму розпорядженні будь-яких даних, які вказували б на упередженість чи зацікавленість вказаних свідків, не мали, а тому суд визнає показання цих свідків, а також потерпілої ОСОБА_2 в судовому засіданні правдивими і кладе їх в основу даного вироку.
		Свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10 (продавщиці магазину «Журавлик») та ОСОБА_11 (диспетчер служби таксі ПП «Форсаж -Ф»), як на досудовому слідстві (т. 3 а.с. 60-61, 62-63, 64-65), так і в судовому засіданні у частині, що стосується кожної з них, давали детальні і послідовні покази про обставини виклику 18.05.2012 року близько 14 год. 30 хв. підсудним ОСОБА_4 та свідком ОСОБА_8 таксі до магазину «Журавлик», який знаходиться по вулиці Папаніна у місті Фастові. При цьому свідки заявили, що причин оговорювати ОСОБА_4 у них не має.
		Свідки ОСОБА_9 і ОСОБА_10, кожна окремо, наполягали також на тому, що в даний час не пригадують про те, що підсудний пропонував їм придбати мобільний телефон, але оскільки про таке зазначено в протоколах їх допиту, то не виключають, що такі дії підсудного дійсно мали місце. При цьому будь яких телефонів в руках ОСОБА_4 вони не бачили взагалі, оскільки той навпаки, просив їх зателефонувати у диспетчерську службу для виклику таксі.  
		Допитаний в судовому засіданні як потерпілий ОСОБА_3, повною мірою викриваючи злочинні дії у частині саме остаточного розпорядження підсудним чужим майном, повною мірою підтвердивши обставини прибуття за викликом до магазину «Журавлик» та інше, наполягав також і на тому, що п'яний ОСОБА_4, який намагався достатися села Ковалівка Васильківського району Київської області, запропонував саме йому здати в ломбард мобільний телефон ТМ «Нокіа», обґрунтовуючи це тим, що у нього не було документів, на що він погодився та здав його у ломбард «Скарбниця», отримавши за це 50 грн., за які і здійснив заправку автомобіля для подальшої поїздки в зазначений населений пункт. На його питання підсудний наголошував на тому, що зазначений телефон належить йому, але будь яких документів не надав. Потерпілий категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_4 у нього не має.
		Свої покази потерпілий ОСОБА_3 підтвердив і на очній ставці з підсудним. 
		Як вбачається з протоколу допиту, потерпілий ОСОБА_3 на досудовому слідстві давав аналогічні покази у тому числі і про ці обставини, уточнюючи їх в деталях (т. 3 а.с. 36-38).
		Показання зазначених свідків та потерпілого ОСОБА_3 також повністю узгоджуються з показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_4, заволодівши її мобільним телефоном саме у злочинний спосіб, у подальшому розпорядився ним шляхом його реалізації за гроші, які були в подальшому використані для особистих цілей підсудного.
		Враховуючи викладене, суд визнає правдивими, відтак також кладе в основу даного вироку, показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11  про обставини як виклику підсудним таксі, так і застави у ломбарді мобільного телефону, який належав потерпілій ОСОБА_2, оскільки вони знайшли своє повне підтвердження в показаннях свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8, які суд визнав достовірними та допустимими.
		Оцінюючи у сукупності покази підсудного ОСОБА_4, його захисну версію та заперечення щодо вчинення ним цього злочинного епізоду, а також показання щодо цього свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд також виходить з таких даних, що встановлені іншими об'єктивними доказами.
		Так, з оголошеного в судовому засіданні офіційного листа № 3398 від 22.06.2012 року генерального директора ломбарду «Скарбниця», видно, що потерпілий ОСОБА_3 дійсно 18.05.2012 року о 18 год. 04 хв. здав до ломбарду мобільний телефон «Нокіа 1208», який був ним же і відкуплений 23.05.2012 року (т. 3 а.с. 94).
		Як видно з оголошених в судовому засіданні протоколу виїмки у потерпілого ОСОБА_3 речового доказу - мобільного телефону «Нокіа 1208» від 23.05.2012 року, а також розписки потерпілої ОСОБА_2, вказаний телефон вона упізнала як власний, а тому отримала його на відповідальне зберігання (т. 3 а.с. 39-41, 43).
		Як вбачається з оголошеної в судовому засіданні довідки спеціаліста, вартість мобільного телефону «Нокіа 1208» складає 200 грн., а вартість СІМ карти оператора МТС дорівнює 25 грн. (т. 3 а.с. 177).
		Дані, які містять вказані протоколи виїмки, огляду речових доказів, наведений вище висновок спеціаліста, повністю узгоджуються не тільки з показаннями обвинуваченого у частині фактичних обставин злочину, а й з наведеними вище показаннями потерпілих та свідків. 
		Допитаний крім того в судовому засіданні як свідок ОСОБА_12 загалом показував, що у вечірній час в теплу пору року 2012 року він особисто разом з потерпілою, підсудним, свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_8 на березі річки вживав алкогольні напої. При цьому будь яких конфліктів між потерпілою та підсудним не було і ні про які мобільні телефони розмова не йшла. Будь які обставини вчинення ОСОБА_4 злочину йому невідомі взагалі та допускає, що зазначений вище факт спільного вживання алкогольних напоїв мав місце зовсім у інший день. 
		Як до того ж уточнив свідок, під час його допиту в якості свідка на стадії досудового слідства (т. 3 а.с. 66-67) він, як йому здається не повідомляв слідчому про ті обставини, що бачив, як ОСОБА_4 тікав від будинку потерпілої, яка скаржилась йому на те, що той силою відібрав у неї мобільний телефон. Чому ним особисто підписаний зазначений протокол, який містить такі факти, а також і інші власноручні зауваження, свідок ґрунтовно пояснити не зміг, допускаючи при цьому, що підписав його на прохання потерпілої ОСОБА_2 Вважав свої покази в судовому засіданні більш уточненими і об'єктивними. 
		Оцінюючи показання свідка ОСОБА_12 зі свідченнями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 з приводу обставин вчинення ОСОБА_4 зазначеного злочинного епізоду, суд виходить з такого.
		Зазначені свідком на досудовому слідстві обставини (т. 3 а.с. 67) про те, що він проходив мимо будинку потерпілої близько 14 год. 00 хв. 18.05.2012 року не узгоджуються з самою формулою обвинувачення, яка містить кардинально інший час інкримінованого злочину, а саме, 09 год. 30 хв. (т. 3 а.с. 190).
		Також повідомлені свідками ОСОБА_6 та ОСОБА_8, самим підсудним ОСОБА_4 в судовому засіданні обставини спільного вживання 18.05.2012 року алкогольних напоїв без участі свідка ОСОБА_12 не спростовують, а навпаки, повною мірою підтверджують його позицію в тому, що він не вживав алкогольні напої вдома у ОСОБА_8, а тому об'єктивно не міг бачити тих фактичних обставин, які зафіксовані слідчим у протоколі його допиту в якості свідка. Тим більше, що свідок в судовому засіданні указав на вечірній час, коли саме ними вживались алкогольні напої.
		За таких обставин суд визнає правдивими з цього приводу показання в судовому засіданні свідка ОСОБА_12, в яких він спростовує свою обізнаність про обставини вчинення ОСОБА_4 злочину щодо потерпілої ОСОБА_2, оскільки вони в цій частині узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 
		Відтак, суд відкидає як недопустимі докази дані, які містить протокол допиту свідка ОСОБА_12 від 24.05.2012 року (т. 3 а.с. 66-67) та не враховує його, як доказ обвинувачення. 
		Отже, суд визнає показання свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, показання самого підсудного у частині, що їм не суперечить, дані, які містять протоколи виїмки, огляду речових доказів, довідку спеціаліста, належними, допустимими та достовірними доказами, а їх сукупність такою, що з усією достатністю доводить вину ОСОБА_4 у вчиненні ним пограбування потерпілої ОСОБА_2 
		Окремі суперечності в показаннях цих осіб не впливають на їх оцінку в цілому, навпаки свідчать про відсутність попередніх домовленостей з їх боку.
		Щодо епізоду відкритого викрадання чужого майна у потерпілого ОСОБА_3
		Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_3 показав, що він певний період часу вже працював у місті Фастові Київської області водієм таксі в ПП «Форсаж -Ф» на наданому йому в оренду автомобілі «Деу» Ланос н.з. НОМЕР_1. 18.05.2012 року близько 14 год. 30 хв. за викликом через диспетчера він під'їхав до магазину «Журавлик» на вулицю Папаніна, де в якості клієнтів в автомобіль підсіли підсудний разом з його товаришем - ОСОБА_8, які в подальшому називали один одного по прізвиськах. Вони перебували в стані алкогольного сп'яніння та протягом дня, коли саме постійно здійснював їх перевозку бачив, що вони в різних місцях вживали, як алкогольні напої, так і наркотичні засоби. При цьому розрахунок вони не пропонували, а коли підсудний виявив бажання їхати в село Ковалівку Васильківського району Київської області, то він йому повідомив, що у нього закінчується паливо, а на заправку не має коштів. Саме в цей час ОСОБА_4 запропонував йому здати в ломбард мобільний телефон ТМ «Нокіа», обґрунтовуючи це тим, що у нього не було документів, на що він погодився та здав його у ломбард «Скарбниця», отримавши 50 грн., за які і здійснив заправку автомобіля.
		Як далі показав потерпілий, протягом наступного часу підсудний також в різних місцях вживав алкогольні напої, а коли вони у вечірній час повертались з села Ковалівка у місто Фастів, то той особисто обіцяв розрахуватися за надані послуги сумою у 300 грн., які сам і запропонував, оскільки ОСОБА_8 перебував на задньому пасажирському сидінні у стані сильного сп'яніння та спав. При цьому підсудний повідомив, що гроші за послуги, оскільки у нього такої суми не було, повинна винести його мати та наказав їхати до старої ЗОШ № 2, що розташована по вул. Куйбишева в місті Фастові, повідомивши, що саме там вона проживає. 18.05.2012 року близько 21 год. 30 хв., він на вимогу ОСОБА_4 зупинив автомобіль поруч з цією школою.
		Як також уточнював потерпілий, саме в той час коли вони зупинились, мотивуючи тим, що його телефон розрядився, підсудний попросив у нього телефон з ціллю зателефонувати матері, яка одразу за його словами винесе кошти. У цей саме час ОСОБА_8 став на вимогу підсудного виходити з автомобіля і коли в салоні вже нікого не було, побачивши, що у нього в сумочці наявний мобільний телефон та гроші (пачка дрібними купюрами), здавивши руку, у нього на очах проти його волі з силою їх вихопив та вискочив з автомобіля в невідомому напрямку. Зазначений телефон він придбав за 999 грн. і він був фактично новий. У ньому знаходилась СІМ карта оператора стільникового зв'язку «Лайф», вартістю 25 грн. Також у сумочці зберігались зароблені ним грошові кошти на суму 490 грн., які він повинен був сплатити за оренду автомобіля. Одразу після цього він залишив автомобіль, а коли через деякий час наздогнав в іншому місці лише ОСОБА_8, той був один і повідомив, що не знає де саме в цей час перебуває ОСОБА_4, оскільки його не бачив з моменту залишення автомобіля і про обставини пограбування йому нічого невідомо. Подальші пошуки підсудного позитивного результату не дали. Після цього він звернувся із заявою в правоохоронні органи і лише через кілька днів зазначений телефон йому повернула якась раніше невідома йому жінка, відшукавши його у спосіб телефонного зв'язку з диспетчером, а він передав телефон працівникам міліції, вказавши, що це саме він. Грошові кошти на суму 490 грн. підсудний йому так і не повернув, а яким чином ними розпорядився, йому не відомо. При цьому потерпілий категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_4 у нього не має.  
		Саме такі покази потерпілий ОСОБА_3 підтвердив на очній ставці з підсудним ОСОБА_4, крім того уточнивши, що матеріальних претензій до нього не має.  
		Як вбачається з протоколу допиту, клопотання, потерпілий ОСОБА_3 давав аналогічні покази про обставини вчинення ОСОБА_4 щодо нього грабежу, уточнюючи їх в деталях (т. 3 а.с. 36-38), у тому числі і щодо того, що безпосередньо ОСОБА_8 будь які злочинні дії стосовно нього не чинив (т. 4 а.с. 122).
		Під час дослідження в судовому засіданні заяви про злочин від імені ОСОБА_3 потерпілий показав, що саме цю заяву він добровільно і власноручно складав в міліції, а пізніше був допитаний і про деталі злочину (т. 3 а.с. 22).
		Аналогічні за змістом дав покази в судовому засіданні і свідок ОСОБА_8 - товариш ОСОБА_4, підтвердивши як всі обставини з фактичного боку, так конкретизувавши й те, що він дійсно 18.05.2012 року разом з підсудним протягом дня вживав алкогольні напої і наркотичні засоби. Особисто у нього грошових коштів не було і він бачив, як ОСОБА_4 передавав потерпілому мобільний телефон чорного кольору для його застави у ломбарді. Повертаючись із села Ковалівка у місто Фастів він фактично весь час спав у автомобілі, а коли прокинувся від поштовхів підсудного, той наказав йому виходити з нього. При цьому саме в цей час він чув, як ОСОБА_4 дійсно просив у потерпілого телефон для того, що б зателефонувати матері, але що далі відбувалось у автомобілі йому не відомо, оскільки вийшов за його межі, зачинивши за собою двері.
		Як також уточнив свідок, коли він вийшов з автомобіля, то побачив, що перебуває поруч зі старою ЗОШ № 2, що розташована по вул. Куйбишева в місті Фастові, де саме він і проживає неподалік. Чому саме ОСОБА_4 зупинив машину в цьому місці свідок пояснити не зміг, оскільки сам підсудний проживає від цього місця на досить великій відстані та на іншій вулиці - АДРЕСА_1. Там же проживає і його матір. Коли саме він прямував додому, то дійсно його через короткий проміжок часу наздогнав потерпілий ОСОБА_3, який став запитувати, де в цей час перебуває ОСОБА_4, повідомивши, що той у автомобілі з силою забрав його власний мобільний телефон та гроші. Свідок також категорично заявив, що причин оговорювати ОСОБА_4 у нього не має.
		Саме такі покази свідок ОСОБА_8 підтвердив і на очній ставці з підсудним. 
		Як вбачається з протоколу допиту, свідок ОСОБА_8 давав аналогічні покази про відомі йому обставини вчинення ОСОБА_4 грабежу, уточнюючи їх в деталях (т. 3 а.с. 87-88).
		Як категорично наполягала в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 - черговий диспетчер служби таксі ПП «Форсаж -Ф», близько 14 год. 30 хв. 18.05.2012 року вона особисто отримувала замовлення з магазину «Журавлик» на подачу таксі для двох чоловіків, передавши його водію ОСОБА_3, який працював на автомобілі «Деу» Ланос н.з. НОМЕР_1. На перезміну, яка повинна відбуватись о 21 год. 00 хв. той не приїхав, а близько 21 год. 30 хв. їй особисто зателефонував та повідомив, що один з чоловіків, які замовляли таксі і з якими він протягом дня їздив по їхніх справах, силою відібрав у нього мобільний телефон та гроші. Свідок при цьому категорично заявила, що причин оговорювати ОСОБА_4 у неї не має.
		Такі самі покази свідок ОСОБА_11 підтвердила на очній ставці з підсудним ОСОБА_4
		Як вбачається з протоколу допиту, свідок ОСОБА_11 давала аналогічні покази про відомі їй обставини вчинення ОСОБА_4 грабежу, уточнюючи їх в деталях (т. 3 а.с. 62-63).
		Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 - знайома ОСОБА_4, і це підтвердили як потерпілий ОСОБА_3, так і сам підсудний, свідчила крім того про те, що 22.05.2012 року на вулиці Червоноармійській вона випадково зустріла ОСОБА_4, та добре знаючи, що його з приводу пограбування таксисту розшукує міліція, повідомила йому про таке, на що він, нічого не пояснюючи, витягнув з власної кишені мобільний телефон чорного кольору з сенсорним екраном та попросив її передати водію такси № 15 ПП «Форсаж -Ф». Зателефонувавши в диспетчерську та домовившись про зустріч, близько 22 год. 00 хв. зазначеної доби вона особисто передала його в руки потерпілому ОСОБА_3 При цьому підсудний не передавав їй грошові кошти і про таке розмову не вів. 
		Як вбачається з протоколу допиту, свідок ОСОБА_14 давала аналогічні покази про відомі їй обставини вчинення ОСОБА_4 грабежу, уточнюючи їх в деталях (т. 3 а.с. 86).
		Покази свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_14, потерпілого ОСОБА_3,  про обставини пограбування останнього та заволодіння його мобільним телефоном ТМ «ЛЖ Т 315» та грошовими коштами на суму 490 грн. не на користь ОСОБА_4, знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданні фактичних даних, які містяться у протоколі виїмки у потерпілого речового доказу - мобільного телефону (т. 3 а.с. 40-41), який свідок ОСОБА_14 передала на особисте прохання підсудного.
		Як вбачається з довідки спеціаліста, вартість мобільного телефону ТМ «ЛЖ Т 315» складає 999 грн., а вартість СІМ карти мобільного оператора «Лайф» дорівнює 25 грн. (т. 3 а.с. 177).
		Ці обставини у своїй сукупності та взаємозв'язку дають підстави для визнання показів свідків ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_14, потерпілого ОСОБА_3, правдивими, а тому суд їх, а також показання підсудного в частині, що їм не суперечить, також кладе в основу даного вироку. Окремі суперечності в їх показаннях не впливають на їх оцінку в цілому, навпаки і в даному випадку свідчать про відсутність попередніх домовленостей з їх боку.
		При цьому суд враховує, що підсудний ОСОБА_4, бажаючи розрахуватися за послуги таксі та повідомити матір про необхідність винести кошти, повинен був під'їхати до власного будинку, який розташований на АДРЕСА_1, але всупереч своєї ж захисної версії, сам він указав на інше місце, розташоване на досить великій відстані від місця проживання (АДРЕСА_1), і крім того у випадку якщо б потерпілий сам і залишив зазначене місце пригоди, нав'язавши йому власний мобільний телефон в якості «підстави», або забувши його, активно захищаючи свої права повинен був звернутися із заявою в міліцію або зателефонувати диспетчеру, натомість із заявою про злочин звернувся потерпілий ОСОБА_3 
		Той факт що підсудний не став шукати зустрічі з потерпілим для врегулювання конфліктної ситуації, а, достовірно знаючи, що його розшукують працівники правоохоронних органів, став переховуватись і лише у спосіб залучення інших осіб повернув потерпілому мобільний телефон через чотири доби, також свідчить про усвідомлення ним значення своїх дій і небажання відповідати за них.  
		У судовому засіданні ретельно були перевірені і всі інші версії й припущення підсудного про свою невинуватість у вчиненні зазначених вище злочинів стосовно потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які свого підтвердження не знайшли. 
		Зазначені висновки суд робить виходячи з такого. 
		Як вбачається з оголошених в судовому засіданні протоколів явок з повинною (т. 3 а.с. 16, 29), первинних пояснень ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 17, 30), 23.05.2012 року він, до порушення кримінальної справи добровільно з'явився в правоохоронні органи, яким повідомив про вчиненні ним злочини стосовно ОСОБА_2 та ОСОБА_3, власноручно засвідчивши обставини злочинів.    
		На стадії досудового слідства, під час допиту в якості підозрюваного 23.05.2012 року (т. 3 а.с. 54-56), а потім обвинуваченого 25.05.2012 року (т. 3 а.с. 79-80), ОСОБА_4 свою позицію змінив, повідомляючи про те, що заволодів мобільними телефонами та грошовими коштами не у спосіб пограбування потерпілих, а шляхом їх добровільних передач, які вони для себе помилково не правильно зрозуміли.  
		Під час допиту в якості обвинуваченого 25.06.2012 року (т. 3 а.с. 105), ОСОБА_4 взагалі відмовився від пояснень будь яких обставин справи, зазначивши, що вину визнає частково.
		Під час допиту в якості обвинуваченого 26.08.2012 року (т. 3 а.с. 176), ОСОБА_4 послався на те, що підтримує свої попередні покази, але які саме, виходячи із самої непослідовності його позиції, не зазначив.
		У судовому засіданні ОСОБА_4 хоча і повідомляв, що всі зазначені вище покази він давав під погрозою працівників міліції, але не зміг обґрунтовано пояснити те, чому ж тоді вони не добились у незаконний спосіб від нього послідовної позиції щодо визнання вини на всій стадії досудового слідства, при тому що навпаки, як видно із зазначених вище процесуальних документів, він не мав обмежень у тому, що б висловити свої думки та правову позицію і в будь який час мав реальну можливість її змінювати, а тому суд приходить до обґрунтованого висновку про надуманість і цієї захисної версії підсудного.
		За таких обставин, суд оцінює на предмет достовірності всі показання ОСОБА_4, і ті, в яких він визнавав свою вину у вчиненні злочинів, і в яких її заперечує, виключно у сукупності з іншими доказами, при цьому бере до уваги, що показання підсудного в судовому засіданні у частині, що їм суперечить, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які суд визнав достовірними, а тому визнає їх надуманими. 
		І навпаки, обидва протоколи явок з повинною, суд також кладе в основу даного вироку, як доказ обвинувачення. 
		Водночас й інші припущення підсудного ОСОБА_4 щодо своєї невинуватості, суд, ураховуючи все зазначене вище, оцінює критично, як спробу ухилитися від кримінальної відповідальності.
		Враховуючи все наведене, дії ОСОБА_4, який незаконно придбав і зберігав без мети збуту наркотичний засіб - канабіс, масою у висушеній речовині 13,17 гр., суд кваліфікує за ч. 1 ст. 309 КК України.
		Також суд вважає доведеним і те, що ОСОБА_4, за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, кожного разу повторно, вчинив відкрите викрадання чужого майна (грабіж), а тому такі його дії кваліфікує іще й за ч. 2 ст. 186 КК України.
		Органами досудового слідства ОСОБА_4 обвинувачується також незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, вчиненими повторно, вчинених за таких обставин.
		15.04.2012 року, близько 10 години, ОСОБА_4, повторно, перебуваючи біля магазину «Гастроном», що на вулиці Щавінського міста Фастова Київської області, випадково знайшов паперову пачку з під сигарет «Chesterfield RED», в якій виявив газетний паперовий згорток з сухою подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору. За зовнішнім виглядом та запахом даної речовини ОСОБА_4 достовірно усвідомив для себе, що це конопля - наркотичний засіб. Усвідомлюючи злочинний характер своїх дій, діючи з прямим умислом, направленим на незаконне придбання та зберігання наркотичного засобу для власного вживання шляхом паління саморобних цигарок без мети збуту, ОСОБА_4 повторно дану паперову пачку з під сигарет «Chesterfield RED», в якій знаходився газетний паперовий згорток з коноплею, з 15.04.2012 по 17.04.2012 зберігав при собі у лівій внутрішній кишені спортивної куртки, яку носив. 17.04.2012 року о 17 годині 40 хвилин, під час особистого огляду затриманого в порядку ст. 115 КПК України ОСОБА_4 за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, в лівій внутрішній кишені спортивної куртки, зачиненої на застібку типу «блискавка», в яку він був одягнутий, було виявлено паперову пачку з під сигарет «Chesterfield RED», в якої знаходився газетний паперовий згорток з сухою подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору. Згідно висновку спеціаліста № 544 від 24.04.2012, надана на дослідження суха подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 5,78 г. Згідно висновку експерта № 391 від 04.05.2012, надана на дослідження суха подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, вилучена у ОСОБА_4, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом. Маса канабісу в перерахунку на суху речовину становить 5,58 г. (т. 2 а.с. 9). 
		Ці дії ОСОБА_4 органами досудового слідства кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України (т. 1 а.с. 242).
		Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 своєї вини за наведених обставин не визнав так само, як не визнавав її і на початку досудового слідства, категорично заперечив свою причетність до його вчинення, обґрунтовуючи наявність у нього наркотичного засобу тим, що йому його підкинув працівник міліції ОСОБА_15 
		Обґрунтовуючи свої висновки про причетність саме ОСОБА_4 до вчинення ним  незаконного придбання та зберігання наркотичного засобу без мети збуту, вчиненого повторно, як орган досудового слідства, так і прокурор в судовому засіданні, в основу обвинувачення в цій частині поклали такі докази, зокрема, дані:
		- які, містить протоколи затримання та огляду затриманого в порядку ст. 115 КПК України, під час якого у ОСОБА_4 виявлено і вилучено з лівої внутрішньої кишені спортивної куртки паперову пачку з під сигарет «Chesterfield RED», в якій знаходився газетний паперовий згорток з сухою подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору (том 1 а.с. 48-50, 51);
		- які, містить протокол допиту понятого - свідка ОСОБА_16 (том 1 а.с. 52);
		- які, містить протокол допиту іншого понятого - свідка ОСОБА_17 (том 1 а.с. 53);
		- які, містить довідка спеціаліста по дактилоскопії № 3 від 20.04.2012 року, у відповідності до якої виявлені на пачці з під цигарок «Chesterfield RED» сліди пальців рук, непридатні для ідентифікації по ним особи (том 1 а.с. 78-80);
		- які, містить протокол огляду речового доказу - пачки з під цигарок «Chesterfield RED» (том 1 а.с. 82);
		- які, містить висновок судово - хімічної експертизи № 391 від 04.05.2012 року, у відповідності до якого вилучена у ОСОБА_4 суха подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору, є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом, масою 5,58 гр. (том 1 а.с. 93-94);
		- які, містить протокол огляду речового доказу - канабісу, масою 5,58 гр. (том 1 а.с. 96-97);
		- які, містить протокол допиту підозрюваного ОСОБА_4 (том 1 а.с. 102-103);
		- які, містить протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_4 (том 2 а.с. 12-14).
		Отже, ключовими доказами обвинувачення ОСОБА_4 в цій частині, крім його визнавальних показань, виступають дані, які містить протоколи затримання та огляду затриманого в порядку ст. 115 КПК України, у яких зафіксовано вилучення у ОСОБА_4 пачки з під цигарок «Chesterfield RED», в якій знаходився газетний паперовий згорток з сухою подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, а також показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 Оцінюючи ці докази обвинувачення з точки зору їх допустимості і достовірності, суд встановив наступне.
		У судовому засіданні ОСОБА_4 наполягав на тому, що приблизно три тижні поспіль, з кінця березня 2012 року він стаціонарно лікувався у Фастівській ЦРЛ з приводу вогнепального поранення правої руки травматичною зброєю. Хоча він здебільшого одужав, ззовні у нього були рани, які боліли при їх зачіпанні. Зранку 17.04.2012 року, до обходу начальника відділення, який особисто здійснював лікування, його з палати забрали працівники міліції ОСОБА_18 та ОСОБА_19 й одразу доставили до ЛВ на станції Фастів УМВС України на ПЗЗ. При цьому до нього будь які незаконні дії вони не застосовували. У відділі вони передали його іншому працівнику міліції - ОСОБА_15, який і став йому погрожувати, мотивуючи тим, що він ухиляється від явки в правоохоронні органи. 
		Як також уточнював ОСОБА_4, вони перебували з ОСОБА_15 спочатку в кабінеті вдвох, він особисто був одягнутий у спортивну курточку, а тому той, пристебнувши йому наручники за спиною, підкинув йому у внутрішню кишеню курточки пачку з під цигарок «Chesterfield RED». Чому його тримали таким чином йому не було відомо, як і те, що саме знаходилось у цій пачці всередині. При тому, що до цього будь яких слідчих дій з ним не проводилось. Потім, коли вже в приміщення зайшли поняті зі слідчим, у присутності яких саме ОСОБА_15 була виявлена і вилучена ця пачка з під цигарок, в якій зберігались подрібнені рослини конопель, він повністю заперечував свою причетність до зберігання наркотичного засобу. Лише тоді він відмовився від підписання будь якого протоколу, будучи з цим незгодним. Реального побачення із захисником він не мав, а тому відмовився від нього перебуваючи під вразливістю самої ситуації. При цьому, побоюючись і інших незаконних дій з боку ОСОБА_15, він іншим учасникам слідчої дій не повідомляв про те, яким чином наркотичний засіб був виявлений у нього в кишені.
		Як категорично наполягав підсудний, під час досудового слідства він свою позицію, під тиском того ж ОСОБА_15, змінив, дав в цій частині покази, які хоча повністю і відповідали обставинам пред'явленого йому обвинувачення, але не відповідали фактичним обставинам злочину, який він не вчиняв взагалі. При цьому сам слідчий запропонував йому розповісти про обставини злочину, які б влаштовували слідство, а він, пофантазувавши та вигадавши їх, уже тоді повідомив неправдиву інформацію про те, що наркотичний засіб знайшов 15.04.2012 року, коли саме перебував на стаціонарному лікуванні у Фастівській ЦРЛ. Хоча територію лікарні він не залишав взагалі від моменту його госпіталізації 22.03.2012 року до моменту виписки 17.04.2012 року. 
		Як вбачається з протоколів затримання та особистого обшуку від 17.04.2012 року, ОСОБА_4 з самого початку досудового слідства по справі наполягав на тому, що йому невідомо, що знаходиться в пачці з під вилучених у нього з кишені цигарок «Chesterfield RED», при цьому в даних процесуальних документах відсутні відомості про те, що під час їх виконання запрошувався захисник, від якого відмовився підсудний (т. 1 а.с. 48-50, 51).
		Аналогічні покази щодо всіх цих обставин давав ОСОБА_4 під час допиту в якості підозрюваного від 17.04.2012 року, під час якого реальний захисник також не запрошувався (т. 1 а.с. 58-59).
		Як вбачається з протоколів допитів в якості підозрюваного 15.05.2012 року, обвинуваченого 23.05.2012 року ОСОБА_4 також не надавалась можливість скористуватися послугами реального захисника, від якого він мав право відмовитися (т. 1 а.с. 102-103, т. 2 а.с. 12-14).
		У судовому засіданні свідок ОСОБА_20 - слідчий, за клопотанням захисту показав, що 17.04.2012 року за підозрою у вчиненні грабежу в присутності іще двох понятих він особисто затримував ОСОБА_4, якого, як йому достовірно відомо доставили з лікувального закладу, де він тривалий час лікувався. Коли вони зайшли у кабінет, там вже перебував затриманий, у якого руки були застебнуті в наручники за спиною та разом з ним був працівник їхнього відділу ОСОБА_15 Він роз'яснив ОСОБА_4 процесуальні  права, оголосив про затримання, але той відмовився як від захисника, так і від підписання будь яких документів взагалі, про що було відмічено в протоколі. Особистий обшук підсудного проводив ОСОБА_15, який і виявив в лівій внутрішній кишені спортивної куртки, зачиненої на застібку паперову пачку з під сигарет «Chesterfield RED», в якій знаходився газетний паперовий згорток з сухою подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору, на що ОСОБА_4 всім учасникам слідчої дії повідомив, що йому не відомо, що в ній знаходиться, але водночас той не скаржився про те, що йому «підкинули» ці рослини.
		Як також уточнював свідок, під час досудового слідства підсудний особисто змінив свою позицію без будь якого його втручання і під час допитів в якості підозрюваного 15.05.2012 року, а потім обвинуваченого 23.05.2012 року послідовно визнавав себе винним у обсязі того, що особисто повідомляв в своїх показах. Він особисто не примушував ОСОБА_4 вигадувати якісь незрозумілі факти, все фіксував з його слів. 
		При цьому свідок погодився і з тим, що знаючи про те, що ОСОБА_4 доставили в міліцію в день виписки з лікувального закладу з приводу вогнепального поранення, на жодну слідчу дію з його участю захисника не запрошував, оскільки той у протоколах відмовлявся від нього, а він не вважав це за необхідне. А під час досудового слідства жодним чином не перевірив покази підсудного, вважаючи, що зібраних доказів достатньо для направлення справи в суд. Також свідок не зміг пояснити, чому в протоколі особистого огляду затриманого, відсутні відомості про те, що до цієї слідчої дії долучався ОСОБА_15, який і виявив наркотичний засіб.    
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 - понятий, також показав, що затримання і огляд ОСОБА_4 проводилось слідчим з його та ОСОБА_16 - іншого понятого, участю в окремому кабінеті. Коли вони разом зі слідчим зайшли в кабінет, там із застебнутими наручниками вже перебував підсудний з якимось одним працівником міліції, саме який пізніше і знайшов в лівій внутрішній кишені спортивної куртки паперову пачку з під цигарок «Chesterfield RED», в якій знаходився газетний паперовий згорток з сухою подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору. Слідчий особисто огляд ОСОБА_4 не проводив, а лише складав протоколи та упаковував вилучені рослини. Підсудний в їх присутності повідомив про те, що йому невідомо, що саме знаходиться в цій пачці. Оскільки ОСОБА_4 відмовлявся підписувати протоколи затримання і особистого обшуку, то вони таку відмову засвідчили своїми підписами. Будь які захисники не приймали участі в проведенні цих слідчих дій.       
		Вцілому схожі в деталях покази давав свідок ОСОБА_17 і на досудовому слідстві (т. 1 а.с. 53).  
		Аналогічні покази щодо всіх цих обставин дав в судовому засіданні і свідок ОСОБА_16 - інший понятий, уточнюючи при цьому, що він також не бачив, що ОСОБА_4 був наданий захисник.
		Такі самі покази щодо обставин вилучення у ОСОБА_4 наркотичного засобу давав свідок ОСОБА_16 і на досудовому слідстві (т. 1 а.с. 52).
		Свідки ОСОБА_18 і ОСОБА_19 - співробітники міліції, кожний окремо, в судовому засіданні наполягали також на тому, що вони особисто виїжджали зранку 17.04.2012 року у Фастівську ЦРЛ для доставки ОСОБА_4 до слідчого, оскільки той ухилявся від явки за підозрою у вчиненні ним пограбування. При цьому ОСОБА_4 до цього часу тривалий час перебував на лікуванні з приводу вогнепального поранення. Коли вони прибули до лікарні, то підсудний був одягнутий в лікарняний одяг, а потім переодягнувся у цивільний і під час його доставки в лінійний відділ він був одягнутий у спортивну куртку. За цей час вони його не обшукували, будь які наркотичні засоби йому не в кишені не підкидували. Прибувши у ЛВ вони передали його якомусь іншому працівнику міліції, можливо і ОСОБА_15 Що саме відбувалось потім під час проведення слідчих дій їм не відомо, оскільки присутніми на них не були і протоколи не підписували.
		Показання свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16 про порядок та умови проведення затримання підсудного, його особистого обшуку в суді є послідовними, логічними і узгоджуються як між собою, так і з іншими доказами по справі, зокрема з показаннями ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_19, а також самого ОСОБА_4, сторони кримінального провадження у своєму розпорядженні будь-яких даних, які вказували б на упередженість чи зацікавленість вказаних свідків, не мали, а тому суд визнає показання цих свідків в судовому засіданні правдивими і кладе їх в основу даного вироку.
		Крім того, допитаний в судовому засіданні за клопотання захисту свідок ОСОБА_15 - підполковник, начальник кримінальної міліції ЛВ на станції Фастів УМВС України на ПЗЗ, також показав, що ОСОБА_4, будучи під підозрою у вчиненні грабежу 08.03.2012 року, іншими працівниками міліції, прізвища яких він не пригадує, за обумовленою випискою згодою лікуючого лікаря з яким він спілкувався по телефону, був доставлений 17.04.2012 року з Фастівської ЦРЛ, де він тривалий час перебував на лікуванні з приводу вогнепального поранення у лінійний відділ міліції на станції Фастів по вул. Шевченка, 41. Сам особисто він був лише присутній під час затримання ОСОБА_4, його огляду слідчим в присутності двох понятих, але при цьому він будь які наркотичні засоби підсудному не підкидав та не пригадує, що застібав на нього наручники, оскільки такої необхідності не було. Під час огляду у ОСОБА_4 слідчим ОСОБА_20 особисто були виявлені та вилучені наркотичні засоби, а також інші особисті речі, будь-якого тиску на нього при цьому не чинилося. Останній в той час повністю заперечував те, що наркотичні засоби належать особисто йому, але при цьому іншим учасникам огляду не казав про їх походження. Вважає заяви підсудного про те, що саме він підкинув йому в кишеню наркотичний засіб надуманими з ціллю уникнення кримінальної відповідальності. При цьому протягом місяця до його затримання він його в місті Фастові не бачив і йому не відома інформація, що підсудним в цей період вчинялись інші протиправні дії. Як також категорично заявив свідок, йому добре відомо, що ОСОБА_4 завжди носить в кишенях наркотичні засоби, оскільки раніше за таке вже притягувався до кримінальної відповідальності.
		Аналізуючи покази указаного свідка в контексті з самими обставинами затримання та огляду підсудного, суд бере до уваги те, що ОСОБА_4, перебуваючи на стаціонарному лікуванні з приводу тяжкої травми, достовірно знаючи, що його обґрунтовано підозрюють у вчиненні пограбування потерпілого ОСОБА_7 та розуміючи, що у зв'язку з цим в будь - який час зможуть затримати, навряд чи мав би сміливість дозволити собі самовільно залишити межі лікувального закладу, вийти і шукати в громадському місці наркотичні засоби, які потім зберігати в кишенях власної курточки, очікуючи на подальше його викриття працівниками міліції та посилення у зв'язку з цим кримінальної відповідальності. Зазначені припущення свідка з огляду на його твердження щодо постійного носіння підсудним наркотичних засобів вочевидь виглядають як абсурдні.    
		Оцінюючи за таких обставин показання свідка ОСОБА_15, суд враховує те, що даний свідок є зацікавленою особою, оскільки ніс відповідальність за дотримання процесуального закону під час проведення розшукових дій, відтак його показання в частині, що суперечать показанням в судовому засіданні свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16, які наполягали на тому, що ОСОБА_4 під час огляду перебував в наручниках, а наркотичний засіб у нього був виявлений і вилучений іншим працівником міліції - не слідчим, оцінює критично і відкидає як доказ обвинувачення. Тим більше показаннями співробітника оперативного підрозділу не можуть бути доведені обставини, встановлення яких повинно відбуватися в іншій спосіб, передбачений ст. 65 КПК України.
		Навпаки, як видно зі змісту протоколу огляду затриманого ОСОБА_4, в ньому всупереч ст. 85 КПК України, не містяться дані про те, що ОСОБА_15 взагалі залучався як учасник під час проведення цієї слідчої дії, який і виявив у підсудного наркотичний засіб, що суд за умов порушення процесуального порядку, обґрунтовано ставить під сумнів.
		Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 45 КПК України участь захисника є обов'язковою у справах про злочини осіб, які у зв'язку не тільки із своїми фізичними та психічними вадами, не можуть самостійно реалізувати своє право на захист. 
		Згідно до ч. 3 ст. 106 КПК України право на побачення із захисником ОСОБА_4 мав з моменту затримання.
		Отже, на момент затримання ОСОБА_4 17.04.2012 року співробітникам оперативного підрозділу, а надалі і слідчому було достовірно відомо, звідки ОСОБА_4 був доставлений і у зв'язку з чим перебував на лікуванні. 
		Ця обставина демонструвала вразливість затриманого та його справжню потребу в юридичній допомозі, у якій фактично було відмовлено з огляду на спосіб, у який слідчий прийняв відмову ОСОБА_4 від захисника. Так, як вбачається з протоколу затримання (т. 1 а.с. 48-50), протоколів та постанов про прийняття відмови від захисника від 17.04.2012 року, від 23.05.2012 року (т. 1 а.с. 56, 57, 100, 101, т. 2 а.с. 6, 7), слідчий прийняв відмову ОСОБА_4 від захисника у відсутності такого, тобто не забезпечивши реального права мати захисника, більш того, не з'ясувавши причин такої відмови, а саме, чи не є вона вимушеною. Виявивши в своєму розумінні у ОСОБА_4 наркотичний засіб, йому не було запропоновано пройти медичного обстеження відповідно Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин…» з тим, щоб з'ясувати, чи мав він захворювання, пов'язане з психічними розладами внаслідок вживання наркотичних засобів, в контексті здатності ОСОБА_4 самостійно здійснювати право на захист. Більш того, слідчий мав у своєму розпорядженні матеріали кримінальної справи № 03-2900 за обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні іншого злочину, які містили відомості про те, що він був засуджений до покарання із застосуванням до нього примусового лікування від наркоманії (т. 1 а.с. 164). Тому суд обґрунтовано вважає, що відмова від захисника за таких умов не може вважатися такою, що супроводжувалась мінімальними гарантіями, співмірними з її важливістю. Вона крім того не сумісна з вимогами ст. 46 КПК України, яка для випадку з ОСОБА_4 передбачала можливість відмови від певного захисника, який мав бути запрошений чи призначений, а не відмови від захисника взагалі. Суд безумовно приймає до уваги, що право кожної особи, обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, на ефективну юридичну допомогу захисника, який у разі необхідності призначається офіційно, не є абсолютним, проте воно становить одну з основоположних рис справедливого судового розгляду (див. рішення ЄСПЛ у справі «Кромбах проти Франції», заява № 29731/96, п. 89). Як правило, доступ до захисника повинен бути наданий підозрюваному з першого допиту, якщо в світлі обставин конкретної справи немає переконливих аргументів для обмеження цього права. Європейський суд з прав людини завжди вважав доступ до захисника на ранніх стадіях провадження процесуальною гарантією права не свідчити проти себе та основоположною гарантією від поганого поводження, зазначаючи про особливу вразливість обвинуваченого на ранніх стадіях провадження, коли він стикається зі стресом самої ситуації. Будь-які винятки щодо реалізації цього права повинні бути чітко обумовлені, а їх застосування суворо обмежене в часі (рішення ЄСПЛ у справі «Салдуз проти Туреччини», заява № 36391/02, п. 55; рішення ЄСПЛ у справі «Леонід Лазаренко проти України», заява № 22313/04, п. 49). Отже, у світлі обставин даної справи як гарантії, передбачені національним законодавством, так і гарантії справедливості, закріплені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вимагали, щоб ОСОБА_4 мав можливість скористатись допомогою захисника, починаючи з моменту затримання, але цього зроблено не було і ця обставина ставить під сумнів всі здобуті в цей період докази, на яких ґрунтується обвинувачення - протокол затримання, протокол особистого обшуку, протоколи допиту як підозрюваного, так і обвинуваченого. 
		Згідно з ч. 2 ст. 370 КПК істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону є порушення права підозрюваного/обвинуваченого на захист, не залежно від того, чи перешкодило воно чи могло перешкодити повно та всебічно провести досудове розслідування. Позбавлення ОСОБА_4 юридичної допомоги та використання наданих ним під час того періоду визнавальних показань для засудження є достатніми ознаками порушення гарантій справедливого судового розгляду, а тому є неприпустимим. Право на захист буде в принципі невідновно обмежено, якщо при засудженні особи судом до позбавлення волі використовуватимуться визнавальні показання, отримані під час допиту без присутності захисника (див. рішення ЄСПЛ у справі «Леонід Лазаренко проти України», заява № 22313/04, п. 49). 
		Така сама, виключно критична правова позиція у частині ставлення до визнавальних показань, отриманих під примусом і за відсутності захисника висловлена ЄСПЛ в рішеннях у справі «Балицький проти України»  (заява № 12793/03, п.п. 37, 38), «Максименко проти України»  (заява № 39488/07, п.п. 27, 28) та інших.
		Конституційний Суд України у своєму рішенні № 1-31/2011 від 20.10.2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення ч. 3 ст. 62 Конституції України, визначив, що збирання доказів можливе лише в порядку, передбаченому законом, а тому визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог процесуального законодавства. 
		Таку саму правову позицію висловив і Верховний Суд України в п. 19 постанови Пленуму № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» про те, що докази повинні визнаватися такими, що одержані незаконним шляхом і тоді, коли, зокрема, їх збирання і закріплення здійснено з порушенням встановленого процесуальним законодавством порядку.
		Підсумовуючі викладене в цій частині, суд, керуючись правилами ч. 3 ст. 62 Конституції України, визнає недопустимими з причин істотного порушення права підозрюваного (обвинуваченого) на захист дані, які містять протоколи затримання та особистого огляду ОСОБА_4 від 17.04.2012 року (т. 1 а.с. 48-50, 51), протоколи допиту ОСОБА_4 як підозрюваного від 17.04.2012 року та 15.05.2012 (т. 1 а.с. 58-59, 102-103), а також як обвинуваченого від 23.05.2012 року (т. 2 а.с. 12-14). 
		Крім того, суд ставить під сумнів і саму об'єктивну можливість придбати ОСОБА_4 наркотичний засіб саме 15.04.2012 року за версією пред'явленого йому слідчим обвинувачення і цей сумнів згідно з правилами ст. 62 Конституції України тлумачить на користь підсудного.
		Так, підсудний ОСОБА_4 в судовому засіданні з цього приводу пояснив, що під час досудового слідства він особисто вигадав всі обставини злочину, який не вчиняв, а тому вони є виключно надуманими. 
		Ті обставини, що саме зі слів ОСОБА_4 формулював зміст обвинувачення, не перевіряючи їх та довіряючи підсудному, який визнавав вину, підтвердив в судовому засіданні і свідок ОСОБА_20
		Допитаний за клопотанням захисту в суді свідок ОСОБА_22 - лікар, який особисто лікував підсудного показав, що той дійсно з 22.03.2012 року до 17.04.2012 року перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ з приводу тяжкого вогнепального поранення. Під час перебування на лікуванні, добре знаючи від працівників правоохоронних органів про те, що ОСОБА_4 перебуває «під слідством», він проявляв підвищену увагу до нього, а також попередив додатково про необхідність безумовного дотримання тим правил поведінки стаціонарних хворих. При цьому протягом усього часу, поки підсудний перебував на лікуванні, він постійно слідкував за його поведінкою і за тим, що б той не залишав приміщення лікарні. Будь які порушення хворими умов лікування, у тому числі і залишення відділення, одразу фіксуються в історії хвороби, яка не містить таких даних. Протягом цього часу він особисто не бачив, а також не чув скарг про те, що ОСОБА_4 порушує дисципліну, залишає приміщення лікарні, або іншим чином не виконує своїх обов'язків. Весь час коли він робив обхід, або заглядав в палату, той був на місці, при тому одягнений в одежу, яка видається медичним закладам стаціонарним хворим. В цивільному одязі, який зберігався у визначених, спеціально обладнаних місцях, він його ніколи не бачив. Будь які наркотичні засоби підсудний не вживав і такі факти йому не відомі, також не впевнений у тому, що той міг в лікарні зберігати будь які наркотики.
		Як також пояснював свідок, підсудному, ураховуючи тяжкість його стану, надавалось достатньо кваліфіковане лікування з тим, що б відбувався процес одужання. При цьому тяжкість його поранень унеможливлювала будь які бажання залишити палату. Станом на 17.04.2012 року, як на його безпосереднього лікаря думку, ОСОБА_4 мав необхідність іще проходити стаціонарне лікування, оскільки повного його одужання не спостерігалось, при тому, що з 13.04.2012 року загальний стан поліпшився, але мали місце поверхневі незагоєні рани, які цьому перешкоджали. Вранці 17.04.2012 року він дізнався, що інший лікар - ОСОБА_23, без його особистої згоди виписав ОСОБА_4 на вимогу працівників міліції з відміткою, що того взято під варту у відділенні.
		Вказані свідком ОСОБА_22 обставини лікування ОСОБА_4 та його виписки виключно на вимогу правоохоронних органів, повністю підтвердив допитаний в судовому засіданні за клопотанням захисту свідок ОСОБА_23 - інший лікар, який при цьому пояснював, що йому також не відомі факти будь яких порушень підсудним під час лікування, сам особисто він не бачив, що б той зберігав і вживав наркотичні засоби, або алкогольні напої, оскільки здебільшого перебував у важкому стані. 17.04.2012 року зранку у лікарню прибули працівники міліції ОСОБА_18 та ОСОБА_19, та саме виключно на їхню вимогу він виписав ОСОБА_4 із стаціонарного лікування, вважаючи, що такий стан хворого це позволяє, а також будучи впевненим в тому, що в умовах ІТТ йому буде надане амбулаторне лікування. Після цього вони відвезли підсудного у ЛВ та він його більше не бачив. Відповідні відмітки він зробив і у історії хвороби, але вважає, що якщо б працівники міліції не вимагали його виписки, то ОСОБА_4 іще б нетривалий час отримував лікування. Як також вважає свідок, 22.03 та 23.03.2012 року підсудний мав порушення постільного режиму, що підкреслює те, що за ним відбувався об'єктивний та повний контроль і після цього той жодних порушень до моменту його виписки, тобто до 17.04.2012 року, не мав.  
		Про аналогічні обставини перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні, підтвердила і допитана в судовому засіданні  за клопотанням захисту свідок ОСОБА_24 - медична сестра, уточнивши: з 08 год. 00 хв. 15.05.2012 року до 08 год. 00 хв. 16.05.2012 року вона чергувала в травматологічному відділенні, де лікувався підсудний, якого добре пригадує, оскільки за вимогою начальника відділення за ним, як за особою, що перебуває «під слідством», здійснювала постійний контроль для того, що б він не залишив відділення та не втік. Саме протягом тієї доби ОСОБА_4 постійно перебував у палаті, з неї не відлучався, був одягнутий виключно в спеціальний одяг стаціонарних хворих, цивільний одяг не надівав. Як категорично зазначила свідок, такі висновки вона робить виходячи з того, що палата, у якій ОСОБА_4 знаходився на стаціонарному лікуванні, знаходиться навпроти посту чергової, де вона невідлучно перебувала. Взагалі, за час перебування підсудного на стаціонарному лікуванні, він, на відміну від деяких інших хворих, поводив себе добре, дисципліну не порушував, зауважень не мав. Не помічала вона його також і в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, наркотичні засоби у підсудного також ніколи не бачила. 
		Аналогічні показання щодо обставин поводження себе ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні дали в судовому засіданні за клопотанням захисту і свідки ОСОБА_25 та ОСОБА_26 - медичні працівники травматологічного відділення, які негативно не характеризували підсудного і наполягали на тому, що будь яких порушень він не допускав і таке їм не відомо. 
		Повідомлені свідками ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 обставини перебування ОСОБА_4 з 22.03.2012 року до 17.04.2012 року на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ з приводу тяжкого вогнепального поранення, відсутності записів про залишення ним відділення 15.04.2012 року та його виписки на вимогу працівників міліції знайшли своє повне підтвердження під час детального дослідження в судовому засіданні даних, які містить медична карта стаціонарно хворого № 3437 від 22.03.2012 року цього відділення (т. 4 а.с. 129-142).
		До того ж ці обставини перебування ОСОБА_4 на стаціонарному лікуванні, а тим більш саме 15.04.2012 року, об'єктивно вказують на надуманий характер його звинувачень у тому, що він саме в той день перебував на вулиці Щавінського у м. Фастові Київської області, де знайшов пачку з під цигарок «Chesterfield RED», в якій був прихований пакет з коноплею, який потім заховав в спортивну курточку.
		Оцінюючи показання свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26, суд бере до уваги те, що вони викликались в судове засідання за клопотанням захисту. Однак, оскільки показання цих свідків є послідовними, узгоджуються не тільки між собою, а й з іншими дослідженими доказами, об'єктивність яких не піддавалася сумніву сторонами судового провадження, які у своєму розпорядженні будь-яких даних, які вказували б на упередженість цих свідків, не мали, суд визнає показання свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26 правдивими і також кладе в основу вироку.
		Згідно з правилами ч. 2 ст. 74 КПК України показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе винним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю інших доказів, що є в справі. Натомість, як це видно з матеріалів справи, слідчий взагалі не перевірив покази ОСОБА_4 в частині як придбання, так і зберігання ним наркотичних засобів, поклавши в основу обвинувачення свою суб'єктивну думку.
		За таких обставин, суд визнає правдивими показання в судовому засіданні підсудного про те, що він у період з 22.03.2012 року до 17.04.2012 року перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Фастівської ЦРЛ, 15.04.2012 року приміщення лікарні не залишав, повідомив слідчому надумані щодо цього факти, а тому критично оцінює і відхиляє слідчу версію ОСОБА_20 про те, що ОСОБА_4 15.04.2012 року перебував на вулиці Щавінського у м. Фастові Київської області, де знайшов пачку з під цигарок «Chesterfield RED», в якій був прихований пакет з коноплею, оскільки зазначена версія в цій частині спростовуються не тільки наведеними вище показаннями підсудного, свідків ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26, які суд визнав правдивими, а й об'єктивними даними, які вказують на неможливість його перебування за межами відділення, а також на необхідність продовження подальшого стаціонарного лікування з приводу незагоєних ран.
		Щодо показань підсудного по суті звинувачення у вчиненні незаконного придбання 15.04.2012 року і зберігання до 17.04.2012 року наркотичних засобів, то він, пояснюючи причини відмови від своїх визнавальних показань, у суді показав, що перебуваючи у пригніченому стані, пов'язаному із його затриманням і викриттям вчиненого ним злочину щодо потерпілого ОСОБА_7, а також у зв'язку з тим, що працівник міліції ОСОБА_15 «підкинув» йому наркотичний засіб та примушував зізнатися у вчиненні і цього злочину, був вимушений себе оговорити, а тому визнав вину у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України лише під примусом. Як наслідок він, ОСОБА_4, оговорив себе на допиті як підозрюваного 15.05.2012 року, а також обвинуваченого 23.05.2012 року (т. 1 а.с. 102-103, т. 2 а.с. 12-14). У подальшому, дочекавшись коли кримінальну справу передадуть в суд і на нього працівники міліції не зможуть чинити тиск, він вирішив скористатися послугами захисника і відмовився від своїх визнавальних показів в частині вчинення ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. 
		За таких обставин, суд оцінює на предмет достовірності всі показання ОСОБА_4, і ті, в яких він визнавав свою вину у вчиненні злочину у період з 15 до 17.04.2012 року, і в яких її заперечує, виключно у сукупності з іншими доказами, при цьому бере до уваги, що показання підсудного в судовому засіданні знайшли своє підтвердження в показаннях свідків ОСОБА_17, ОСОБА_16, ОСОБА_20, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25 та ОСОБА_26, які суд визнав достовірними. 
		Як видно з оголошеної в судовому засіданні довідки спеціаліста по дактилоскопії № 3 від 20.04.2012 року, виявлені на пачці з під цигарок «Chesterfield RED» сліди пальців рук, непридатні для ідентифікації по ним особи, що не спростовує, а навпаки, посилює позицію в судовому засіданні підсудного ОСОБА_4 про те, що сам особисто він не торкався руками, а тим більше пальцями до цієї пачки та категорично наголошував на тому, що її поклав у кишеню виключно працівник міліції ОСОБА_15 
		Аналізуючи і всі інші зібрані органами досудового слідства у справі докази, а саме: протокол огляду речового доказу - пачки з під цигарок «Chesterfield RED»; висновок судово - хімічної експертизи № 391 від 04.05.2012 року та протокол огляду речового доказу - канабісу, суд констатує, що всі вони у своїй сукупності та взаємозв'язку не доводять того, що ОСОБА_4 у будь який спосіб придбав наркотичний засіб, а тому вони жодним чином не спростовують його захисну версію.
		Отже, інших доказів обвинувачення в цій частині, крім, даних, які містяться в протоколах допиту свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_16, матеріали справи не містять, а враховуючи те, що ОСОБА_4 у судовому засіданні відмовився від вказаних протоколів його допиту, навів з цього приводу переконливі аргументи, даючи правдиві показання по справі, вони не можуть бути самостійно покладені в основу обвинувачення. 
		Оцінюючи усю сукупність досліджених у судовому засіданні доказів, як тих, які були зібрані на досудовому слідстві, так і поданих в судовому засіданні, у їх взаємозв'язку з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_4 у повторному вчиненні незаконного придбання 15.04.2012 року і зберігання до 17.04.2012 року наркотичних засобів не доведено, наявні докази не доводять винність підсудного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, інших доказів матеріали кримінальної справи не містять і додаткових стороною обвинувачення не надано, при цьому можливість їх отримання вичерпана. 
		Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України (постанова № 5 від 29.06.1990 року зі змінами) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» та вимог ст. 323 КПК України в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. 
		При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, викладених у ст. 324 КПК України. Виправдувальний вирок постановляється у випадках, коли не встановлено події злочину, коли в діянні підсудного немає складу злочину, а також коли не доведено участі підсудного у вчиненні злочину.  
		Оскільки зібрані досудовим та судовим слідством докази не доводять пред'явлене ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні повторного незаконного придбання ним 15.04.2012 року і зберігання до 17.04.2012 року наркотичних засобів і його участь у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, не знайшла свого підтвердження, тому суд вважає за необхідне постановити стосовно ОСОБА_4 виправдувальний вирок в цій частині на підставі ч. 4 ст. 327 КПК України у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України. 
		Цивільний позов по справі не заявлений. 
		При призначенні підсудному ОСОБА_4 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно із ст. 12 КК України є умисним тяжким корисливим злочином (ч. 2 ст. 186 КК України) та злочином середньої тяжкості (ч. 1 ст. 309 КК України), який полягав у незаконних умисних діях з особливо небезпечним наркотичним засобом; дані про особу винного, який: судимий за вчинення умисних злочинів, у тому числі і особливо тяжкого корисливого, натомість належних висновків для себе не зробив і свою поведінку не виправив, а навпаки став на стійкий шлях щодо вчинення й інших тяжких умисних злочинів, що представляє собою велику суспільну небезпеку, суспільно корисною працею не займається, у побуті за місцем проживання негативно не характеризується, є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, на обліку у лікаря нарколога і психіатра не перебуває. Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_4, суд визнає те, що потерпілі ОСОБА_7 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали до нього претензій матеріального та морального характеру. Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_4, суд визнає вчинення ним злочинів (у частині стосовно потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3) у стані алкогольного сп'яніння та рецидив злочинів.
		Органи досудового розслідування обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 (у частині стосовно потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3), визнали з'явлення із зізнанням та його щире каяття. Разом з тим, суд не вбачає правових підстав для їх врахування, оскільки підсудний в судовому засіданні від них відмовився та вину не визнав. 
		Беручи до уваги вказані обставини у їх сукупності, обставини злочинів, їх наслідки, стан здоров'я підсудного, суд вважає за можливе виправлення ОСОБА_4 тільки в умовах ізоляції від суспільства, призначивши йому пов'язаний з такою ізоляцією вид покарання за кожний вчинений ним злочин в наближених до мінімальних межах санкцій, передбачених ч. 1 ст. 309 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України, при цьому правових підстав для застосування ст.ст. 69 та 75 КК України суд не вбачає, та, на підставі ст. 70 КК України визначити йому остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину. 
		Оскільки згідно зі ст. 93 КПК України судові витрати стягуються виключно з засуджених осіб щодо яких постановлено обвинувальний вирок, судові витрати (в частині виправдання ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 309 КК України) за проведення дактилоскопічного дослідження в сумі 1765 грн. 44 коп. (т. 1 а.с. 78-81), судової хімічної експертизи наркотичних засобів в сумі 245 грн. (т. 1 а.с. 91-94), слід прийняти на рахунок держави.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 299 ч. 3, 321 - 324, 330 - 338 КПК України (в редакції 1960 року) та п. 11 Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України, суд,  
		 
		З А С У Д И В:
		 
		Виправдати по суду ОСОБА_4 за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, на підставі ч. 4 ст. 327 КПК України у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні вказаного злочину. 
		Судові витрати за проведення дактилоскопічного дослідження в сумі 1765 грн. 44 коп. та судової хімічної експертизи наркотичних засобів в сумі 245 грн., прийняти на рахунок держави.
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309 та ч. 2 ст. 186 КК України, за якими призначити йому покарання у виді:
		- за ч. 1 ст. 309 КК України - позбавлення волі строком на два роки;
		- за ч. 2 ст. 186 КК України - позбавлення волі строком на чотири роки та шість місяців.
		За сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на чотири роки та шість місяців.
		Речові докази: 
		-          мобільні телефони ТМ «Fly E 170»,  ТМ «Нокіа 1208» та ТМ «ЛЖ Т 315», які передані на відповідальне зберігання (т. 1 а.с. 42, т. 3 а.с. 42, 43) - повернути їх законним володільцям;
		- пачку з під цигарок «Chesterfield RED» та особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, масою 5,58 гр. (т. 1 а.с. 98) та 12,96 гр. (т. 1 а.с. 145), які знаходяться на зберіганні в кімнаті зберігання речових доказів ЛВ на станції Фастів УМВС України на ПЗЗ - знищити. 
		Стягнути на відшкодування судових втрат із засудженого ОСОБА_4:
		- на відшкодування судових втрат 580,50 (п'ятсот вісімдесят) грн. 50 коп. на користь НДЕКЦ при УМВС України на Південно-Західній залізниці (р/р 31257272210703, код 25576445, ГУДКУ в Київській області, МФО 821018. Призначення платежу: експертиза наркотичних засобів № 8 від 12.01.2011 року);
		Зарахувати в строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 строк попереднього ув'язнення та відбуття покарання обчислювати йому з « 23» травня 2012 року.
		Додатково зарахувати у строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_4 термін попереднього ув'язнення (затримання в порядку ст. 115 КПК України в кримінальній справі № 03/3024) з « 17» квітня 2012 року по « 20» квітня 2012 року (т. 1 а.с. 48, 67), а саме: три доби. 
		Запобіжний захід засудженому ОСОБА_4 - тримання під вартою - до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Фастівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляції протягом 15 діб з моменту його проголошення.
		 
		СУДДЯ:                                                                                             І.В. БОНЧЕВ

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...