Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/11416/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:; містобудування; планування і забудови територій; архітектурної діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 08.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 10.04.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 569/11416/13-а
		                       
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		                                                   
		          14 березня 2014 року                                                                                                        м. Рівне   
		 
		          Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
		 
		Судді                                          Наумов С.В.
		При секретарі                            Литвинюк Л.Ш.
		Представника відповідача       Чепіль М.І.
		Представника третьої особи    ОСОБА_2
		Треті особи                                ОСОБА_3, ОСОБА_4
		          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом Приватного підприємства "Агата" до Рівненської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконним рішення Рівненської міської ради, -
		 
		                                                         
		                                                             В с т а н о в и в:
		          
		          До суду звернулось Приватне підприємство «Агата» з вказаним позовом до Рівненської міської ради в якому просить визнати незаконним рішення Рівненської міської ради «Про впровадження мораторію на будівництво автозаправних станційна вул. Басівкутській та на вул.. Соборній 420 від 24 січня 2013 року №2777. 
		          В обґрунтування своїх вимог позивач в позові вказує, що 08.12.2004р. між Рівненською міською радою та ПП «Агата» укладено договір оренди земельної ділянки площею 1400 м.2 на вул.. Соборній,420.
		           03.08.2005р. між Рівненською міською радою та ПП «Агата» укладено договір оренди земельної ділянки площею 1902 м.2, яка знаходиться в м. Рівне на вул.. Басівкутській  напроти магазину №68.
		          Відповідно до договорів оренди земельної ділянки по вул..Соборній,420 та Басівкутській, земельні ділянки передавались в оренду для будівництва та обслуговування автозаправної станції. У ПП «Агата» виникло право на користування відповідними земельними ділянками для будівництва та обслуговування автозаправної станції на них.
		          Однак, рішенням Рівненської міської ради «Про впровадження мораторію на будівництво автозаправних станцій за вказаними адресами від 24.01.2013р.№2777 запроваджено до 01січня 2020р. мораторій на будівництво автозаправних станцій.
		          ПП «Агата» вважає, що оскаржуване рішення є незаконним (протиправним), оскільки Рівненська міська рада приймаючи оскаржуване рішення діяла не на підставі, та не в межах повноважень, що передбачені Конституцією та Законами України в т.ч.59 «Про місцеве самоврядування в Україні» не надає право міським радам приймати рішення про запровадження мораторію на будівництво автозаправних станцій. 
		          Тому, оскаржуване рішення прийняте з перевищенням повноважень, яке порушує права та охоронювані законом інтереси ПП «Агата» та підлягає визнанню незаконним.
		          В судовому засіданні представник позивача підтримала позов, надала суду письмові пояснення. Для проведення судових дебатів представник позивача до суду не з»явилась, подала до суду клопотання здійснити розгляд справи у відсутності повноважного представника ПП «Агата».   
		          Представник відповідача позов не визнав. Вважає, що рішення №2777 від 24.01.2013р. «Про впровадження мораторію на будівництво автозаправних станцій на вул. Басівкутській та на вул. Соборній, 420» винесене міською радою в межах закону. Просить відмовити в задоволені позову. 
		          Залучені судом в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 просили суд відмовити у задоволенні позову.
		          Зокрема, ОСОБА_5 та її представник вважають, що рішення суду у даній справ безпосередньо вплине на її права та обов»язки як власника земельної ділянки по вул. Басівкутській, що розташована поруч з земельною ділянкою на якій позивач запланував збудувати автозаправну станцію. Вона та інші мешканці проти такого будівництва, відповідно існує цілодобовий спротив людей. АЗС віднесено до об»єктів що становлять підвищену екологічну небезпеку. 
		          Треті особи  ОСОБА_3 та ОСОБА_4 суду пояснили, що вони є депутатами Рівненської міської ради. Саме вони та ряд інших депутатів є ініціаторами громадських слухань від 17.06.11р.  про не здійснення будівництва АЗС на вказаних вище вулицях міста. Саме за результатами громадських слухань та їх ініціативи було прийняте оскаржуване рішення з метою захисту законних прав та інтересів мешканців м. Рівне.    
		Заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб,  дослідивши надані сторонами  докази письмові докази, з'ясувавши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд дійшов     висновку, що позов не підлягає  до задоволення з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що 24.01.2013 року Рівненська міська рада прийняла рішення «Про впровадження мораторію на будівництво автозаправних станцій на вул. Басівкутській  та на вул. Соборній, 420 в м. Рівне.
		Як вбачається з тексту вказаного рішення, рада, керуючись статтями 140 та 146 Конституції України, статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", враховуючи результати громадських слухань від 17 червня 2011 року, з метою захисту законних прав та інтересів мешканців міста Рівного Вирішила: 1. Запровадити до 1 січня 2020 року мораторій на будівництво автозаправних станцій на вул. Басівкутській та на вул. Соборній, 420 в порядку, встановленому чинним законодавством. 2. Контроль за виконанням цього рішення доручити всім постійним комісіям Рівненської міської ради, а організацію його виконання - секретарю міської ради А. Грещуку.
		17.06.2011 року відбулися громадські слухання у м. Рівне з питання будівництва АЗС в м. Рівному по вул. Басівкутській та вул. Соборній.
		За результатами громадських слухань з приводу будівництва АЗС в м. Рівне по
		вул. Басівкутській було підтримано учасниками слухань в кількості понад 100 осіб пропозиції серед яких першою вказано не здійснювати будівництво АЗС в м. Рівне по вул. Басівкутській. Пропозиції оформлені письмово та містять підписи понад 100 мешканців. Вказані пропозиції було надіслано відповідачу.
		За результатами громадських слухань з приводу будівництва АЗС в м. Рівне по
		вул. Соборній  було підтримано учасниками слухань в кількості 84 особи, «проти»-0, «утримались»- 28, пропозиції не здійснювати будівництво автозаправної станції на вул.. Соборній, 420. 
		Відповідно до  ст. 5  Закону України від 16.11.1992  № 2780-XII "Про основи містобудування"  при  здійсненні  містобудівної  діяльності    повинні    бути забезпечені урахування  законних  інтересів  та  вимог   власників    або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва;  інформування через засоби масової інформації громадян про плани перспективного розвитку територій і населених пунктів, розміщення важливих містобудівних об'єктів;  участь громадян, об'єднань громадян в обговоренні містобудівної документації, проектів окремих об'єктів і внесення відповідних пропозицій до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій; захист прав громадян та громадських організацій згідно із законодавством.
		Стаття 12 цього Закону передбачає, що місцеві ради  вирішують  інші  питання у сфері містобудування відповідно до закону.
		Положення ст. 8 Закону України від 17.02.2011  № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачають участь міських рад та прийняття ними рішень   з   питань   планування  та  забудови  територій в межах визначених законом повноважень з урахуванням вимог містобудівної документації.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України гарантовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Згідно з ч. 1 ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
		Статтею 7 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.
		Частиною 1 статті 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Частиною 3 вказаної статті встановлено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		З цього конституційного положення у системному взаємозв'язку з положеннями статті 6 Конституції України про те, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову, випливає, що органи місцевого самоврядування не є органами державної влади, а місцеве самоврядування слід розглядати як форму здійснення народом влади, яка визнається і гарантується в Україні (стаття 7 Конституції України).
		Таким чином, місцеве самоврядування є одним із проявів здійснення народом, у формі територіальної громади, влади, яка, в свою чергу, не належить до жодної із гілок державної влади, що характеризується самостійністю у вирішенні певного кола питань.
		Водночас, предметом відання місцевого самоврядування є не будь-які питання суспільного життя, а питання саме місцевого значення, тобто ті, що пов'язані передусім із життєдіяльністю територіальних громад.
		Висновки аналогічного характеру наведені у рішенні Конституційного Суду України від 26.03.2002 року №6-рп/2002 у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 28 Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" (справа про охорону трудових прав депутатів місцевих рад) (пункт 4).
		Європейською хартією місцевого самоврядування (ратифікована Законом України від 15.07.1997 року №452/97-ВР) закріплено, що головні повноваження і функції місцевих властей визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню місцевих властей повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. Місцеві власті в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу (ч. 1, ч. 2 ст. 4).
		Отже, органи місцевого самоврядування в межах закону мають право вільно вирішувати будь-яке питання місцевого значення, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу.
		Відповідно до ст. 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання (загальна компетенція).
		Згідно з ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР, сільські, селищні, міські ради на пленарних засіданнях вирішують визначений перелік питань, які віднесено до їх виключної компетенції.
		В  Основному  Законі  України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144).
		Судом встановлено, що автозаправні станції в м. Рівне відповідно до законодавства України є об'єктами підвищеної небезпеки. Вказані обставини сторонами не заперечувалися.  
		Правові,   економічні,   соціальні   та організаційні основи діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки визначені Законом України від 18.01.2001  № 2245-III "Про об'єкти підвищеної небезпеки". 
		Стаття 7 вказаного Закону № 2245 передбачає, що до повноважень  міських рад у сфері діяльності, пов'язаної з об'єктами підвищеної небезпеки, належать: надання відповідно до законодавства дозволів на спорудження і/або реконструкцію об'єктів підвищеної небезпеки; вжиття в межах своїх повноважень необхідних заходів, спрямованих на запобігання виникненню аварій та надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, обмеження та ліквідацію їх наслідків, інформування населення про їх виникнення та організацію його захисту; здійснення інших повноважень, передбачених законами.
		Стаття 8 цього ж закону вказує, суб'єкти господарської діяльності, зобов'язані  виконувати вимоги цього Закону та  інших  нормативно-правових актів, які регулюють діяльність об'єктів підвищеної небезпеки. 
		Стаття 12 цього Закону визначає порядок будівництва і/або реконструкції об'єктів                 підвищеної небезпеки і вказує, що  суб'єкт господарської діяльності, який планує будівництво і/або реконструкцію об'єкта підвищеної небезпеки, зобов'язаний одержати дозвіл на будівництво такого об'єкта відповідно до законодавства про містобудування. 
		Суб'єкт господарської діяльності, який планує будівництво об'єкта підвищеної небезпеки на території села, селища, міста, також зобов'язаний попередньо одержати відповідно до закону згоду відповідної ради на розміщення об»єкта на такій території.
		В матеріалах справи відсутні докази отримання позивачем згоди відповідача на розміщення об'єктів на території м. Рівне по вул. Басівкутській та вул. Соборній. 
		Іншого органу - окрім Рівненської міської ради, згода якого вимагається відповідно до закону і який може замінити згоду Рівненської міської ради на розміщення об'єкта підвищеної небезпеки  на території міста Рівне законодавство України не містить. Надання згоди на розміщення таких об'єктів не віднесено законом до повноважень інших органів.
		Крім того, Конституцією України та законами України  не визначено інший порядок вирішення зазначених питань.
		З актів законодавства слідує, що надання згоди на розміщення об'єктів підвищеної небезпеки відноситься до виключної компетенції та повноважень саме Рівненської міської ради.
		Згідно вказаних актів законодавства така форма регулювання відносин між суб'єктами відносин в сфері будівництва об'єктів підвищеної небезпеки як запровадження мораторію прямо не передбачена, проте, це не означає неможливість її використання за певних обставин і з певною метою.
		Судом встановлено, що саме через відсутність звернень позивача, який має намір розпочати будівництво АЗС в м. Рівне, відповідачем і прийнято рішення про запровадження мораторію  на будівництво автозаправних станцій в м. Рівне.  
		Вказаний мораторій обмежений в часі і зумовлений невиконанням вимог  чинного законодавства та має на меті захист законних прав та інтересів мешканців м. Рівного, в тому числі третіх осіб, які залучені до справи. 
		Як встановлено судом і підтверджено отриманими в ході судового засідання доказами, будівництво АЗС в м. Рівне по вул. Басівкутській та вул. Соборній викликає суспільний інтерес мешканців міста Рівне.  Зі змісту рішення вбачається, що воно прийняте з метою захисту законних прав та інтересів мешканців міста, що також підтверджується поясненнями третіх осіб та відповідача.
		Відповідно до приписів ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
		Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
		Стаття 8 КАС України визначає принцип верховенства права у відповідності до якого суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Із системного аналізу наведених вище норм законодавства України та положень міжнародних актів, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи від імені територіальної громади міста Рівне оспорюване рішення, вирішував питання, які стосуються життєдіяльності даної територіальної громади і належать до його компетенції і не віднесені законом до повноважень інших органів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
		За своєю правовою природою таке рішення стосується питань територіальної громади і спрямоване на захист інтересів мешканців міста з огляду на особливість ситуації, що склалася і є винятковим і вимушеним засобом реагування на порушення суб'єктом господарської діяльності обов'язків передбачених  законодавством в сфері пов'язаній з об'єктами підвищеної небезпеки.
		З врахуванням викладеного у суду відсутні підстави для висновку про порушення відповідачем повноважень  під час прийняття оскаржуваного рішення.
		Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 року №280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
		Оцінюючи доводи позивача щодо незаконності вказаного рішення суд вважає, що посилання позивача щодо недотримання порядку прийняття цього рішення не можуть бути взяті до уваги з огляду на їх невідповідність приписам КАС України і безпідставність. 
		Суд також встановив, що вказане рішення не скасовує жодних інших дозвільних документів позивача щодо будівництва вказаних автозаправних станцій чи договорів оренди землі або ж права власності на об'єкт незавершеного будівництва зі ступенем готовності 5% АЗС в м. Рівне по вул. Соборній, 420 .
		Посилання позивача в обґрунтування позову з посиланням на приписи ст. 72 КАС України на рішення господарських судів у справах за участю позивача щодо чинності договорів оренди землі, відхиляються судом через відсутність обставин, які були б встановлені вказаними рішеннями в господарських справах і які мали б  значення для розгляду цієї справи.
		Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо;з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;  своєчасно
		З врахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог. 
		Сплачений Приватним підприємством "Агата" судовий збір в сумі 34,41 грн., підлягає віднесенню за його рахунок.
		На підставі ст.3,ч.2 ст.5, ч.1 ст.6,19,140,146 Конституції України, ст.25,26,59  ЗУ «Про місцеве самоврядування», ЗУ «Про основи містобудування», ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», Законом України від 18.01.2001  № 2245-III "Про об'єкти підвищеної небезпеки", керуючись ст.ст.11,17,143, 160-163, 167 КАС України, -
		 
		                                                             П о с т а н о в и в:
		  
		  В позові Приватного підприємства "Агата" до Рівненської міської ради, треті особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання незаконним рішення Рівненської міської ради, відмовити повністю.
		  Постанову в повному обсязі можна отримати в Рівненському міському суді 18 березня 2014 року.
		Сплачений Приватним підприємством "Агата" судовий збір в сумі 34,41 грн., віднести за його рахунок.
		Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд  протягом десяти днів  з дня отримання  копії постанови у повному обсязі.                                 
		 
		 
		          Суддя Рівненського міського суду                                                                  Наумов С.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...