Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/7337/13-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 09.04.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		"24" березня 2014 р.                               м. Київ                              К/800/52155/13 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
		 
		головуючого -                Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.,  
		при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		за касаційною скаргою Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів
		на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року
		у справі №  805/7337/13-а
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Донбасаеро»
		до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів
		про скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		встановив:
		          
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Донбасаеро» звернулось до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень.
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіакомпанія «Донбасаеро» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2013 року №0000201540/11189/10/15-17-4, №0000211540/11240/10/15-17-4,  № 0000191540/11190/10/15-17-4 відмовлено.
		Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року постанову суду першої інстанції скасовано; позовні вимоги задоволено частково; скасовано повністю податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів     №0000201540/11189/10/15-17-4 від 25.04.2013 року  про збільшення грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток іноземних юридичних осіб на суму 962757 грн. 00 коп. та застосування штрафної санкції в сумі 481378 грн. 50 коп. та №0000211540/11240/10/15-17-4 від 25.04.2013 року про збільшення грошового зобов'язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб в сумі 218347 грн. 44 коп.; скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів №0000191540/11198/10/15-17-4 від 25.04.2013 року в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток підприємств на суму 850 грн. 00 коп.; в задоволенні решти вимог відмовлено.
		Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.
		В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі рішення суду апеляційної інстанції.
		У судовому засіданні представник відповідача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Представник позивача проти касаційної скарги заперечував та просив у її задоволенні відмовити, посилаючись на його законність та обґрунтованість. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне. 
		Відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку     позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.12 року по 31.01.13 року, на підставі якої складено акт №253/15-17-4-32329513 від 03.04.2013 року, яким встановлено порушення: - п. 103.1, 103.2, 103.3, 103.4, 103.10 ст. 103, п.     160.1, 160.2 ст.160 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку з доходу нерезидента за період з 01.10.12 року по 31.12.12 року у сумі 962  757 грн., у тому числі за IV квартал 2012 року в сумі 962  757 грн.; - п.п. 168.1.2, 168.1.5 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, яким встановлено прострочення встановлених строків сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати за грудень 2012 року в сумі 436 694,88 грн. по строку сплати 30.01.2013 року; - п. 103.9 ст. 103 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неподання позивачем до податкового органу додатку «ПН» до рядка 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства.
		За результатами розгляду заперечень до акту перевірки відповідачем прийнято рішення щодо залишення їх без задоволення.
		На підставі акта перевірки №253/15-17-4-32329513 від 03.04.2013 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято податкові повідомлення-рішення від 25.04.2013 року: - №0000201540/11189/10/15-17-4, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб за основним платежем в розмірі 962757,00 грн. та штрафними санкціями в розмірі 481378,50 грн.; - №0000191540/11190/10/15-17-4, відповідно до якого нараховані штрафні санкції з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 1020,00 грн.; - №0000211540/11240/10/15-17-4, відповідно до якого нараховані штрафні санкції з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 218347,44 грн.
		Судами попередніх інстанцій зауважено, що у податковому повідомленні-рішенні №0000211540/11240/10/15-17-4 податковим органом було допущено описку в графі «на підставі акта перевірки» замість №253/15-17-4-32329513 зазначено №243/15-17-4-32329513, але в корінці податкового повідомлення-рішення та далі за текстом вказаний вірний номер акта перевірки, тому даний факт не вплинув на розгляд справи по суті. 
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, виявленого відповідачем, у періоді, що перевірявся, та правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.
		Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що прийняті податкові повідомлення-рішення є протиправними, у зв'язку з відсутністю порушення позивачем вимог податкового законодавства.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції частково, враховуючи таке.
		Встановлено, що 30.05.2011 року між AАRІFS (662) LLC (Сполучені Штати Америки) та ТОВ «Авіакомпанія «Донбасаеро» було укладено договір оренди, за умовами якого AАRІFS (662) LLC (орендатор) передає в тимчасове платне користування Аеробус А 320-211 (1997 року випуску), власником якого відповідно до Реєстраційного посвідчення повітряного судна вважається Wells Fargo Bank Northwest, національна банківська асоціація, США.
		Виконання робіт за даним договором за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року підтверджено рахунками на загальну суму 565 499, 30 дол. США ( 4 520 035,90 грн.). 
		Також судами встановлено, що 13.04.2006 року між Volito Aviation AB   (Швеція) та ТОВ «Авіакомпанія «Донбасаеро» було укладено договір оренди, за умовами якого Volito Aviation AB (орендатор) передає в тимчасове платне користування літак А320-231, власником якого відповідно до Реєстраційного посвідчення повітряного судна А320-231 вважається Компанія «OLBIA LIMITED», Ірландія, Дублін.
		Виконання робіт за даним договором за період з 01.10.2012 року по 31.12.2012 року підтверджено рахунками на загальну суму 641 533, 70 дол. США (5  127 778, 86 грн.). 
		У додатку ПН до Декларації з податку на прибуток ТОВ «Авіакомпанія «Донбасаеро» при сплаті орендних платежів AАRІFS (662) LLC (США) та Volito Aviation АВ (Швеція) застосована нульова ставка податку. 
		Відповідно до п.160.1 ст.160 Податкового кодексу України будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними ст.160 Податкового кодексу України.
		У п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України визначено, що резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. 
		Відповідно до п. 103.1 ст. 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.
		Згідно із п.103.2 ст. 103 Податкового кодексу України закріплено, що особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.
		Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування визначено ст.103 Податкового кодексу України, зокрема, п.103.3 визначено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів. При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу. 
		Пунктом 103.4 зазначеної статті ПК України передбачено, що підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі-довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.
		У разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті ПК України доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування (п. 103.10.            ст. 103 ПК України).
		Згідно із ч.1, 2 ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
		Пунктом 3.2 статті 3 ПК України  встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.
		Відповідно до ч.1 ст. 4, ч.1, п. «а» ч. 2 ст.8 Конвенції між Урядом України та Урядом Сполучених штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи та капітал, ратифікованої Законом України від 26.05.1995 року №180/95-ВР, для цілей цієї Конвенції термін «Резидент Договірної держави» означає будь-яку особу, яка відповідно до законодавства цієї Держави належить до оподаткування в ній на підставі свого місця проживання, місця перебування, громадянства, місця корпоратизації чи будь-якого іншого аналогічного критерію. Однак цей термін не включає в себе будь-яку особу, яка належить до оподаткування в цій Державні тільки щодо прибутків з джерел, що знаходяться в цій Державі, або розташованого там майна. Доходи одержані резидентом Договірної Держави від експлуатації морських і повітряних суден у міжнародних перевезеннях, оподатковується лише в цій Державі. Доход резидента Договірної Держави від оренди морських або повітряних суден, що використовується в міжнародних перевезеннях орендарем, оподатковується тільки в цій Державі.
		Згідно з ч.1 ст. 4, ч.1, п. «а» ч. 2 ст.8 Конвенції між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень, ратифікованої Законом України від 23.04.1996 року №135/96, при застосування цієї Конвенції термін «резидент однієї Договірної Держави» означає особу, яка за законодавством цієї Держави підлягає оподаткуванню в ній на підставі місця проживання, постійного місця перебування, місцезнаходження керівного органу, місця реєстрації     або іншого аналогічного критерію. Прибутки, одержані підприємством Договірної Держави від експлуатації морських, повітряних суден у міжнародних перевезеннях, будуть оподатковуватись лише в цій Державі. Для цілей цієї статті прибутки від експлуатації морських або повітряних суден у міжнародних переведеннях включають дохід від здачі в оренду порожніх морських або повітряних суден
		Отже, із системного аналізу зазначених вище норм слідує, що «фактичний отримувач доходу» не має тлумачитися в вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як «уникнення від сплати податків» і з урахуванням таких основних принципів як то «запобігання зловживання положеннями договору».
		Для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну долю доходу. 
		Позивачем до перевірки було надано довідку на іноземній мові та копію її перекладу від 24.01.2012 року з Податкового Управління США (Міністерство фінансів), які засвідчують, що компанія AАRІFS (662) LLC є резидентом США відповідно до Конвенції між Урядом України і Урядом Сполучених Штатів Америки про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно від 05.06.2000 року.
		Також позивачем до перевірки надано довідку на іноземній мові та копію її перекладу Податкового Агентства Швеції від 13.02.2012 року №470 102819-12/5323 про те, що компанія Volito Aviation АВ є резидентом та несе повну відповідальність за податки у Швеції протягом 2012 року згідно з Конвенцією між Урядом України і Урядом Швеції про уникнення подвійного оподаткування доходів та попередження податкових ухилень від 04.06.1996 року.
		Таким чином, виходячи із приписів вказаних міжнародних договорів та наданих довідок, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла правильного висновку про те, що зазначені доходи нерезидентами повинні оподатковуватися в Швеції та США відповідно.
		Посилання відповідача на те, що контрагенти позивача не є власниками літаків, а отже не є бенефіціарними отримувачами доходу від оренди повітряних суден є необґрунтованими, оскільки зроблені на припущеннях, виходячи із реєстраційних посвідчень на повітряні судна, які лише підтверджують реєстрацію повітряних суден за компаніями «Wells Fargo Bank Northwest» та «Olbia Limited», а не регулюють виплату та одержання доходу від їх оренди. 
		Відповідач не спростував доводів позивача про те, що його контрагенти є фактичними отримувачами доходу і мають право на отримання такого доходу, а саме плати за оренду літаків.
		Крім цього, твердження відповідача з приводу того, що за договором від 13.04.2006 року між позивачем та Volito Aviation AB орендодавець діє виключно як агент, спростовується наявним у справі Договором Новації та Заміни лізингу стосовно літака Airbus А320-231 від 13.12.2007 року, відповідно до якого до Договору Лізингу внесено зміни шляхом вилучення слів «Volito Aviation AB (не від власного імені, а тільки як Агент компанії Volito Aviation Leisure KB)»  та замінено їх словами «Volito Aviation July 2007 AB». Також відповідно до цього Договору у статті 8.1.1 (ст.8 Платежі) вилучено слово «Агент» та замінено його словами «Лізингодавець» - «Volito Aviation July 2007 AB»,  та вказано номер рахунка для здійснення платежів, на який, згідно з наданими позивачем - ТОВ «Авіакомпанія «Донбасаеро»  рахунками-фактурами ним здійснювалась оплата коштів за оренду літака.
		Стосовно посилання відповідача на те, що договором позивача з нерезидентом  AАRІFS (662) LLC визначено банківські реквізити Wells Fargo Bank Northwest, національна банківська асоціація, США, яка є власником повітряного судна відповідно до реєстраційного посвідчення, колегія суддів зазначає, що згідно з пунктом 1.8 даного договору від 30.05.2011 року визначено банківський рахунок орендодавця, де назву банку вказано Wells Fargo Bank Northwest, National Associatoin, а в призначенні платежу визначено саме контрагента позивача -ААRIFS 662 LLC та вказано номер його рахунку.
		Разом з тим, у справі наявні копії інвойсів, що виставлялися позивачу саме AАRІFS (662) LLC, який, згідно з наданими копіями платіжних доручень, є бенефіціаром (отримувачем).
		За таких обставин, та враховуючи те, що договори повітряних суден, укладені позивачем з нерезидентами, не передбачають умови, за якої грошові кошти, перераховані по договору як орендна плата, повинні далі перераховуватися іншій особі, яка не є орендодавцем, у позивача виникло право самостійно застосувати звільнення від оподаткування, передбачене вказаними міжнародними договорами України на час виплати доходу нерезиденту. 
		В свою чергу податковий орган, посилаючись на те, що орендодавці (нерезиденти) даних повітряних суден не є фактичними отримувачами коштів, оскільки не є їх власниками, не довів факт обмеженості права власності отримувачів доходів (нерезидентів) та відсутності можливості розпорядження ними отриманим доходом. Доказів того, що позивач та його контрагенти під час укладення договорів керувалися метою отримати необґрунтовану податкову вигоду у вигляді заниженої ставки податку на доходи нерезидента відповідачем також не надано.
		Відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Адміністративне судочинство вирішує спори «особи проти держави» і діє у сфері специфічних публічно-правових відносин, де стороною є особа, яка протистоїть державі - її владним інститутам, захищаючи свої права, свободи та інтереси. В адміністративному судочинстві діє презумпція неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень (стаття 71 КАС України), який зобов'язаний у порядку визначеної процесуальним законом судової процедури довести суду правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності. 
		Оскільки в недотримання ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковим органом не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 25.04.2013 року №0000201540/11189/10/15-17-4, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про задоволення позову в частині його скасування.
		Стосовно висновків податкового органу щодо прострочення строків сплати податку на доходи фізичних осіб, а саме наявності кредиторської заборгованості позивача перед бюджетом з податку на доходи фізичних осіб за грудень 2012 року, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
		Згідно з пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
		П.п.168.1.5. п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України передбачено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
		Відповідно до пп.168.4.7 п.168.4 ст.168 Податкового Кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного місцевого бюджету несе юридична особа або її уповноважений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід. 
		Відповідно до п.127.1 ст.127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
		Як вбачається з акта перевірки №253/15-17-4-32329513 від 03.04.2013 року, податковим органом встановлено порушення позивачем податкового законодавства у вигляді прострочення строків сплати податку на доходи фізичних осіб, утриманого із заробітної плати. Посилання позивача на те, що відповідачем про дане порушення в акті перевірки не зазначається, є необґрунтованим.
		Податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2013 року №0000211540/11240/10/15-17-4 відповідач застосував штраф на підставі п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України у розмірі 50%, враховуючи повторність здійснення платником податків вказаного порушення, що підтверджується податковим повідомленням-рішенням №0000061540/5782/10/15-17-4 від 28.02.2013 року, відповідно до якого позивачу нараховані штрафні (фінансові) санкції в розмірі 877, 29 грн. на підставі п.127.1 ст. 127 Податкового кодексу України.
		Задовольняючи позов у цій частині суд апеляційної інстанції виходив з того, що санкцію, передбачену ст. 127 п. 127.1 ПК України щодо податку на доходи фізичних осіб, можливо застосовувати лише у разі     виплати доходу на користь платника податків, оскільки податковий агент зобов'язаний сплатити (перерахувати) суми утриманого податку на доходи фізичних осіб одночасно із виплатою оподатковуваного доходу. 
		Однак, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що наведені вище норми права не дають підстави вважати, що положення пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, відповідно до яких сплата (перерахування) із сум доходу на користь платника податку здійснюється податковим агентом одночасно з виплатою оподаткованого доходу, звільняє податкового агента від обов'язку сплати такого податку у строки, встановлені ПК України для місячного податкового періоду, що передбачено пп. 168.1.5. п. 168.1 ст. 168 ПК України.
		У даній справі відповідачем виявлено заборгованість по виплаті заробітної плати позивачем у перевіряємому періоді, що сторонами не заперечувалося, і як наслідок виявлено несвоєчасно перерахований податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 2  160  354, 64 грн.
		Таким чином, враховуючи вищезазначені правові норми, повідомлення-рішення №0000211540/11240/10/15-17-4 від 25.04.2013 року в частині визначення позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 218 347, 44 грн. є правомірним.
		З приводу висновків судів попередніх інстанцій щодо застосування до позивача штрафних (фінансових) санкції в розмірі 1020 грн. за неподання до податкового органу додатку «ПН» до рядка 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно із п.103.9 ст.103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати органу державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики. 
		Відповідно до п.46.1 ст.46 Податкового кодексу України додатки до декларації є її невід'ємною частиною.
		Згідно із п.120.1 ст.120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків) тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. 
		Абз.3 п. 120.1 зазначеної вище статті ПК України передбачено, що ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. 
		Судами встановлено, що позивачем не подано до податкового органу додаток «ПН» до рядка 17 податкової декларації з податку на прибуток підприємства по нерезиденту Teide-Servicos de Consultoria LDA, Португалія за 2012 рік при здійсненні йому виплат на суму 36075297,51 грн.
		В матеріалах справи наявне податкове повідомлення-рішення         №0000021540/5779/10/15-17-4 від 28.02.2013 року, яким підтверджується повторність здійснення платником податків дій щодо неподання або несвоєчасного подання податкових декларацій (розрахунків) протягом року. 
		Посилання позивача на те, що дане грошове зобов'язання є неузгодженим у зв'язку судовим оскарженням вказаного повідомлення-рішення, не може бути прийнято до уваги, оскільки підставою для визначення податковим органом суми штрафу відповідно до статті 120 Податкового кодексу України є факти, якими встановлено кількість правопорушень платником податків або іншими особами у вигляді неподання або несвоєчасного подання податкових декларацій (розрахунків), а саме наявність податкових повідомлень-рішень про застосування штрафних (фінансових) санкції за вказане правопорушення. Податковий кодекс України не містить норми щодо узгодженості суми штрафу для визначення ознак повторності правопорушення. При цьому докази скасування першого податкового повідомлення-рішення в матеріалах справи відсутні.
		Отже, позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.
		Стаття 220 КАС України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 225 КАС України суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.
		За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а саме в частині скасування постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року та залишення в силі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 13.07.2013 року щодо відмови у скасуванні податкових повідомлень-рішень №0000211540/11240/10/15-17-4, №0000191540/11198/10/15-17-4 від 25.04.2013 року. 
		Керуючись ст.ст.  220, 221, 225, 230 КАС Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.
		Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року в частині  скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів      №0000201540/11189/10/15-17-4 від 25.04.2013 року  про збільшення грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток іноземних юридичних осіб та застосування штрафної санкції залишити в силі.
		В іншій частині постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року скасувати та залишити в силі в цій частині постанову Донецького окружного адміністративного суду від 30.07.2013 року.
		Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий                                                               Ю.І.Цвіркун 
		 
		Судді                                                                            Л.В.Ланченко
		 
		                                                                                                Н.Г.Пилипчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...