Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/3135/13 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 09.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2014.
Дата набрання законної сили: 08.04.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		           
		 
		ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		"08" квітня 2014 р.Справа № 916/3135/13Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
		Головуючого судді:   Бєляновського В.В.,
		                     Суддів:   Мишкіної М.А.,
		                                     Будішевської Л.О.
		 
		при секретарі   -  Бєлянкіній Г.Є.
		 
		за участю представників:
		Від прокурора: Лянна О.А.
		Від Одеської обласної державної адміністрації: не з'явився
		Від Одеського обласного управління водних ресурсів: не з'явився 
		Від Білгород - Дністровської районної державної адміністрації: не з'явився
		Від ТОВ „Одеський осетринницький комплекс": Дідик С.О.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області
		на рішення  господарського суду Одеської області 
		від 20.01.2014 року       
		у справі № 916/3135/13
		за позовом: заступника Білгород - Дністровського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації та Одеського обласного управління водних ресурсів
		до відповідачів: Білгород - Дністровської районної державної адміністрації  Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський осетринницький комплекс"  
		про визнання договору оренди недійсним, визнання протиправним розпорядження, звільнення водного об'єкту 
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		          У листопаді 2013 року заступник Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора звернувся до господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Одеської обласної державної адміністрації, Одеського обласного управління водних ресурсів до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області та товариства з обмеженою відповідальністю «Одеський осетринницький комплекс» про визнання недійсним договору оренди водного об'єкта загальнодержавного значення, загальною площею водного дзеркала 75,0 га, який розташований на землях Підгірненської та Карналіївської сільських рад Білгород - Дністровського району Одеської області, укладеного 25.10.2007 року між відповідачами, визнання протиправним та скасування розпорядження Білгород - Дністровської районної державної адміністрації № 1860/2007 від 22.10.2007р. «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю „Одеський осетринницький комплекс" в оренду водойми площею 75,0 га, розташованої на території  Підгірненської та Карналіївської сільських рад Білгород - Дністровського району Одеської області» та зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю „Одеський осетринницький комплекс» звільнити зазначений водний об'єкт загальнодержавного значення. 
		Позовні вимоги обґрунтовувалися тим, що оспорюване розпорядження було прийнято і оспорюваний договір був укладений з порушенням вимог земельного та водного законодавства за відсутності у Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області повноважень на розпорядження водним об'єктом загальнодержавного значення - Карналіївське водосховище.  
		ТОВ „Одеський осетринницький комплекс" не визнало позов посилаючись на те, що спірний водний об'єкт загальнодержавного значення було отримано ним у користування відповідно до вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог прокурора відсутні.
		Білгород-Дністровська райдержадміністрація також не визнала позов посилаючись на відповідність оспорюваних розпорядження та договору вимогам законодавства, чинного на момент їх прийняття та укладення, а також на те, що прокурором у позовній заяві не наведено достатніх доказів, яким саме чином було порушено інтереси Одеського обласного управління водних ресурсів та Одеської обласної державної адміністрації у зв'язку з прийняттям розпорядження та укладенням договору.
		Одночасно в процесі розгляду даної справи відповідачі подали до суду заяви про застосування до заявлених заступником прокурора вимог строків позовної давності.
		Рішенням господарського суду Одеської області від 20.01.2014 року (суддя Зайцев Ю.О.) у задоволенні позову відмовлено з мотивів недоведеності позовних вимог.
		Рішення місцевого суду мотивовано посиланнями на ст. 51 Водного кодексу України, ст. 122 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. ст. 203, 215 ЦК України, на підставі яких суд дійшов висновку про недоведеність заступником прокурора порушення Білгород-Дністровською райдержадміністрацією вимог чинного законодавства на момент прийняття оспорюваного розпорядження № 1860/2007 від 22.10.2007р., а також наявності підстав, з якими закон пов'язує недійсність договору оренди водного об'єкта від 25.10.2007р., тому що прийняття оспорюваного розпорядження та укладання договору оренди водного об'єкту не могло спричинити порушення прав Одеської обласної державної адміністрації, оскільки на той момент вона не мала відповідних повноважень щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.
		Не погоджуючись з зазначеним рішенням заступник прокурора Одеської області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та позов задовольнити. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням норм матеріального та  процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції України, ст. ст. 6, 14, 51 Водного кодексу України, ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», ст. ст. 16, 203, 215, 393 ЦК України, ст. 43 ГПК України.
		У відзивах на апеляційну скаргу Білгород-Дністровська районна державна адміністрація та ТОВ „Одеський осетринницький комплекс" заперечують проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просять оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним і обґрунтованим. 
		Відзиви на апеляційну скаргу від позивачів не надходили.
		Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги усі учасники судового процесу відповідно до ст. 98 ГПК України заздалегідь були повідомлені судом належним чином, що підтверджується повідомленнями відділення поштового зв'язку та реєстром поштових відправлень, проте позивачі та відповідач - Білгород - Дністровська райдержадміністрація двічі не скористались наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, приймаючи до уваги встановлений ст. 102 ГПК України строк розгляду апеляційної скарги, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності представників вказаних осіб.
		Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.          
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Білгород - Дністровською міжрайонною прокуратурою проведено перевірку додержання Білгород - Дністровською районною державною адміністрацією вимог законодавства щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення та їх використання, за наслідками якої виявлено порушення вимог чинного законодавства при передачі в оренду другому відповідачу - ТОВ „Одеський осетринницький комплекс"  водного об'єкта загальнодержавного значення.
		Розпорядженням голови Білгород-Дністровської районної державної адміністрації №1860/2007 від 22.10.2007р. надано згоду товариству з обмеженою відповідальністю  «Одеський осетринницький комплекс» на оренду водойми площею дзеркала 75,0 га, терміном на 49 років, розташовану на території Підгірненської та Карналіївської сільських рад Білгород-Дністровського району Одеської області, за межами населеного пункту, для рибогосподарських потреб (риборозведення).
		На підставі зазначеного розпорядження 25.10.2007 року між Білгород-Дністровською районною державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ «Одеський осетринницький комплекс» (орендар) було укладено договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення (Карналіївське водосховище), за умовами якого орендодавець надав у користування на умовах оренди, а орендар прийняв в оренду водний об'єкт загальнодержавного значення - Карналіївське  водосховище, загальною площею водного дзеркала 75,0 га, який розташований на землях Підгірненської та Карналіївської сільських рад Білгород-Дністровського району Одеської області, терміном на 25 років, для риборозведення.
		Вказаний договір погоджено з Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Одеській області та з Одеським обласним виробничим управлінням по водному господарству.
		Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд керувався приписами ст. 51 Водного кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття розпорядження та укладання договору, про те що орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації, розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України, а також ч. 3 ст. 122 Земельного кодексу України про те, що районні державні адміністрації на їх території надають земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.
		При цьому суд виходив із того, що вказаною статтею Водного кодексу України було закріплено безпосередньо право місцевих державних адміністрацій надавати водні об'єкти загальнодержавного значення в оренду, а наявність розподілу повноважень, визначених Кабінетом Міністрів України, не є обов'язковою умовою реалізації місцевими адміністраціями свого права як орендодавця такого об'єкта. Оскільки водний об'єкт загальнодержавного значення (Карналіївське водосховище) передавався для риборозведення, яке входить до галузі водного господарства, то таким чином, водний об'єкт було отримано відповідачем ТОВ «Одеський осетринницький комплекс» у користування відповідно до вимог чинного законодавства України, у тому числі, відповідно до Водного кодексу України. З наведеного суд зробив висновок, що прийняття оспорюваного розпорядження та укладання договору оренди водного об'єкту не могло спричинити порушення прав Одеської облдержадміністрації, оскільки вона не мала відповідних повноважень щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення.
		Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками місцевого суду, оскільки вони є наслідком помилкового довільного тлумачення судом змісту вказаних норм матеріального права та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини.
		Відповідно до чинного наказу Державного комітету України по водному господарству від 03.06.1997р. № 41 водний об'єкт - Карналіївське водосховище загальною площею водного дзеркала 75,0 га, розташований на землях Підгірненської та Карналіївської сільських рад Білгород-Дністровського району Одеської області, є водним об'єктом загальнодержавного значення, що підтверджується змістом спірного договору оренди від 25.10.2007р. та ніким із учасників судового процесу не заперечується.
		Статтею 6 Водного кодексу України закріплено, що води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради. Окремі повноваження щодо розпорядження водами (водними об'єктами) можуть надаватися відповідним органам державної виконавчої влади. 
		Згідно з частиною 10 ст. 51 Водного кодексу України, в редакції чинній на момент прийняття оспорюваного розпорядження та укладення спірного договору,  користування водними об'єктами (їх частинами) на умовах оренди здійснюється відповідно до вимог водного законодавства і регулюється цим Кодексом та іншими актами законодавства України. 
		Відповідно до частини 5 ст. 51 Водного кодексу України, в цій же редакції, орендодавцями водних об'єктів загальнодержавного значення є Кабінет Міністрів України та місцеві державні адміністрації. При цьому, частиною 6 вказаної статті передбачено, що розподіл повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Кодексу та інших законів України. 
		Статтею 14 Водного кодексу України також визначено, що до відання Кабінету Міністрів України у галузі управління і контролю за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів належить, крім іншого, розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення. 
		Відповідно до статті 25 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 21 грудня 2006 року N 514-V, чинного на час укладення спірного договору, Кабінет Міністрів України спрямовує і координує діяльність місцевих державних адміністрацій щодо виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, актів Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, здійснення на відповідній території інших наданих місцевим державним адміністраціям повноважень. Аналогічні положення містяться і у ст. 23 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від  27 лютого 2014 року          N 794-VII, який є чинним на момент перегляду даної справи.
		Частиною 7 ст. 118 Конституції України, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня. 
		Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень. 
		Слід зазначити, що Кабінетом Міністрів України до теперішнього часу не делегувались повноваження місцевим державним адміністраціям щодо розпорядження водними об'єктами України загальнодержавного значення. 
		З огляду на викладене, а також з урахуванням наведених приписів законодавства, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у Білгород - Дністровської районної державної адміністрації повноважень на розпорядження водним об'єктом загальнодержавного значення - Карналіївським водосховищем шляхом передачі цього об'єкта в оренду ТОВ „Одеський осетринницький комплекс" на підставі спірного договору від 25.10.2007р. з огляду на те, що місцеві державні адміністрації набувають статусу орендодавців водних об'єктів загальнодержавного значення відповідно до ч. 5 ст. 51 Водного кодексу України за умови розподілу Кабінету Міністрів України повноважень щодо передачі водних об'єктів загальнодержавного значення, що прямо передбачено частиною 6 цієї статті, а тому єдиним суб'єктом, який мав право надавати у користування водні об'єкти загальнодержавного значення відповідно був Кабінет Міністрів України. 
		При цьому, колегія суддів враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при перегляді судових рішень у касаційному порядку (постанови Вищого господарського суду України від 23.06.2011р. у справі № 16/155-10-4495, від 05.11.2012р. у справі № 9/154-11).
		Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Відповідно до ст. 216 ЦК України  недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.    
		Статтею 393 ЦК України передбачено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.
		Згідно з ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
		Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
		Отже, виходячи із наведених приписів, заступник прокурора, звертаючись до суду із даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір оренди, зобов'язаний довести, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) права та законні інтереси позивача, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими обґрунтовані вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. 
		Згідно з ч. 3 ст. 2 ГПК України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. 
		Колегія суддів також враховує, що підставою для визнання акта державного чи іншого органу недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.  
		Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 51 Водного кодексу України, у редакції чинній на момент вирішення даного спору, водні об'єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.
		Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.
		Частинами 3 та 5 ст. 122 Земельного кодексу України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
		а) ведення водного господарства;
		б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
		в) індивідуального дачного будівництва.
		Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб. 
		Отже, райдержадміністраціями, згідно з ч. 3 ст. 122 ЗК України передаються земельні ділянки лише для ведення водного господарства (маються на увазі землі водного фонду під гідроспорудами, водними об'єктами та землями прибережних захисних смуг і смуг відведення каналів в постійне користування водогосподарських організацій), будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади та для індивідуального дачного будівництва.
		Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації надають земельні ділянки в межах території областей із земель державної власності «для всіх потреб, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті».   
		Таким чином, для рибогосподарських потреб земельні ділянки у власність або у користування мають надаватися обласними державними адміністраціями згідно з ч. 5 вказаної статті, оскільки водне господарство та риборозведення - це істотно різні поняття. Так, водне господарство - галузь народного господарства, що займається вивченням, обліком, планеруванням комплексного використання водних ресурсів, охороною поверхневих і підземних вод від забруднення і виснаження і транспортуванням їх до місця призначення (вжитки). 
		За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що оспорювані розпорядження та договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення не відповідають вимогам законодавства, чинного на момент їх прийняття та укладення відповідно, за відсутності у Білгород - Дністровської райдержадміністрації повноважень на розпорядження спірним водним об'єктом загальнодержавного значення - Карналіївське водосховище та порушують у зв'язку з їх прийняттям та укладенням права та охоронювані законом інтереси Одеської обласної державної адміністрації.
		Недоведеними слід визнати посилання відповідачів в обґрунтування своїх заперечень на сплив строку позовної давності для звернення заступника прокурора до господарського суду з даним позовом. 
		Частиною 1 ст. 261 ЦК України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
		          Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. № 10, початок перебігу позовної давності визначається за правилами статті 261 ЦК України. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до господарського суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися саме позивач, а не прокурор.
		Так, заступник прокурора стверджує, що про вказані порушення вимог законодавства при розпорядженні спірним водним об'єктом загальнодержавного значення Білгород - Дністровській міжрайонній прокуратурі стало відомо лише 25.10.2013 року за результатами проведеної перевірки за завданням прокуратури Одеської області на підставі отриманих від Білгород-Дністровської райдержадміністрації та Білгород - Дністровського управління водного господарства відповідних документів та надання їм правової оцінки, що підтверджується листами останніх від 22.08.2013р. № 2896/01-33/1/5300 та від 23.10.2013р. № 824, наявними в справі.
		Відповідачі вказані доводи не спростували. Належних доказів, які б беззаперечно свідчили про те, що саме Одеській обласній державній адміністрації було відомо про наявність спірного розпорядження та договору оренди до проведення Білгород - Дністровською міжрайонною прокуратурою перевірки додержання Білгород - Дністровською районною державною адміністрацією вимог законодавства щодо розпорядження водними об'єктами загальнодержавного значення та їх використання, відповідачами до суду не подано і таких доказів в матеріалах справи не міститься. Отже, встановлений ст. 257 ЦК України загальний строк позовної давності тривалістю у три роки для звернення до господарського суду з даним позовом не сплинув.
		З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову місцевий господарський суд надав невірну правову оцінку обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, оспорюване розпорядження Білгород - Дністровської райдержадміністрації від 22.10.2007р. № 1860/2007 підлягає визнанню незаконним та скасуванню, спірний договір оренди водного об'єкту загальнодержавного значення (Карналіївське водосховище) від 25.10.2007р., укладений між відповідачами, підлягає визнанню недійсним і відповідач ТОВ „Одеський осетринницький комплекс" зобов'язаний звільнити займаний водний об'єкт загальнодержавного значення - Карналіївське водосховище, загальною площею водного дзеркала 75,0 га, який розташований на землях Підгірненської та Карналіївської сільських рад Білгород - Дністровського району Одеської області.  
		Згідно з ст. ст. 44, 49 ГПК України в доход Державного бюджету України з відповідачів підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3654 грн. за розгляд справи в суді першої інстанції, в розмірі 1827 грн. за подання апеляційної скарги, всього 5481 грн., тобто в сумі 2740,50 грн. з кожного.
		 
		Керуючись  ст. ст.  99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу Заступника прокурора Одеської області задовольнити.
		Рішення господарського суду Одеської області від 20 січня 2014 року у справі № 916/3135/13 скасувати.
		Позов задовольнити.
		Визнати недійсним договір оренди водного об'єкта загальнодержавного значення, загальною площею водного дзеркала 75,0 га, який розташований на землях Підгірненської та Карналіївської сільських рад Білгород - Дністровського району Одеської області, укладений 25.10.2007 року між Білгород - Дністровською районною державною адміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Одеський осетринницький комплекс".
		Визнати незаконним та скасувати розпорядження Білгород - Дністровської районної державної адміністрації № 1860/2007 від 22.10.2007р. «Про надання товариству з обмеженою відповідальністю „Одеський осетринницький комплекс" в оренду водойми площею 75,0 га, розташованої на території  Підгірненської та Карналіївської сільських рад Білгород - Дністровського району Одеської області». 
		Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеський осетринницький комплекс» (65013, м. Одеса, вул. Миколаївська дор., 144, код ЄДРПОУ: 34597311) звільнити водний об'єкт загальнодержавного значення - Карналіївське водосховище, загальною площею водного дзеркала 75,0 га, який розташований на землях Підгірненської та Карналіївської сільських рад Білгород - Дністровського району Одеської області.
		Стягнути з Білгород - Дністровської районної державної адміністрації Одеської області (67700, Одеська область, м. Білгород - Дністровський, вул. Леона Попова, 24, код ЄДРПОУ: 04056813) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 2740,50 грн.
		          Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю „Одеський осетринницький комплекс» (65013, м. Одеса, вул. Миколаївська дор., 144, код ЄДРПОУ: 34597311) до Державного бюджету України судовий збір в сумі 2740,50 грн.
		Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази.          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
		 
		          Повна постанова складена 09.04.2014р.
		 
		 
		 
		Головуючий  суддя:                                                                       Бєляновський В.В.
		 
		                                                       
		          Судді:                                                                                     Мишкіна М.А.
		 
		 
		                                                                                                          Будішевська Л.О.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...