Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-37св14 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 11.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 11.04.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ 
		З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ 
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		  9 квітня 2014 року                               м. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:        
		головуючого Луспеника Д.Д.,
		 
		суддів: Гулька Б.І.,  Червинської М.Є.,                       
		Лесько А.О.,  Черненко В.А., 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2013 року, 
		в с т а н о в и л а: 
		У березні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору від 3 квітня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредит в розмірі 250 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив своїм підписом згоду на те, що підписана заява разом з умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою складає між ним та банком договір. У порушення норм закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим в останнього утворилась заборгованість, яка станом на 31 січня 2013 року становить 28 109 грн. 32 коп. З урахуванням викладеного банк просив суд стягнути з боржника заборгованість за кредитним договором в розмірі               28 109 грн. 32 коп. та судові витрати.
		Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2013 року, в задоволенні позову відмовлено.
		У касаційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, законність судових рішень в межах касаційного оскарження, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були  встановлені в  рішенні  чи  відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Відмовляючи в позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що позивач пропустив строк позовної давності, встановлений ст. 257 ЦК України.
		Судами встановлено, 3 квітня 2007 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит в розмірі 250 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
		9 серпня 2007 року відбулась заміна кредитного ліміту за вказаним договором, а саме кредитний ліміт було збільшено з 250 грн. до 10 тис. грн.
		Картка «Кредитка Універсальна» видана ОСОБА_3 у квітні              2007 року строком на 12 місяців, після чого продовжена до квітня 2009 року (а.с. 42, 44).
		Відповідно до пунктів 3.1.1, 5.4 правил користування платіжною карткою граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH).
		Протягом встановленого строку відповідач не отримував карту з продовженням строку дії.
		Відповідно до положень ст. 257 та ч. 3 ст. 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення , щ було зроблено відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції.
		Ураховуючи вищенаведене, суди дійшли правильного висновку про те, що у позивача виникло право вимагати повернення кредиту згідно умов договору 4 квітня 2010 року.
		Проте, як убачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду із відповідним позовом про захист свого порушеного права лише у березні               2013 року.
		Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
		Така правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, яка в силу ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
		Доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваних судових рішень, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.    
		Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		у х в а л и л а: 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відхилити.
		Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 липня 2013 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 листопада 2013 року залишити без змін.
		Ухвала оскарженню не підлягає. 
		Головуючий Д.Д. Луспеник Судді:Б.І. Гулько  А.О. Лесько  М.Є. Червинська В.А. Черненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...