Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 18/077-12 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Договір підряду.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 14.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 16.04.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД
		Київської області
		01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81 
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"01" квітня 2014 р.                                                                        Справа № 18/077-12 
		Розглянувши матеріали справи за позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Тщенецької сільської ради, с.Волиця  
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ожидівський асфальтобетонний завод», м.Боярка                 
		про стягнення 711213,80 грн.  
		 
		Суддя А.Ю.Кошик
		Представники:
		Від позивача: не з'явився 
		Від відповідача: не з'явився
		Від прокуратури: Біньковська А.В.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа №18/077-12 за позовом Заступника прокурора Львівської області в інтересах держави в особі Тщенецької сільської ради (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ожидівський асфальтобетонний завод» (далі -відповідач) про стягнення 711213,80 грн.  
		Провадження у справі №18/077-12 порушено відповідно до ухвали суду від 07.08.2012 року та призначено справу до розгляду на 21.08.2012 року. 
		Ухвалою суду від 09.10.2012 року провадження у справі №18/077-12 зупинено до остаточного вирішення спору в пов'язаній з нею справі  Львівського окружного адміністративного суду № 2а-7786/11/1370. Зобов'язано сторони повідомити господарський суд  про  результати  вирішення спору у  справі  Львівського окружного адміністративного суду № 2а-7786/11/1370.
		До Господарського суду від відповідача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ожидівський асфальтобетонний завод» надійшло клопотання про поновлення провадження у справі №18/077-12, оскільки справу № 2а-7786/11/1370 вже розглянуто. До зазначено клопотання відповідачем додано ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2012 року. 
		Таким чином,  обставини, що зумовили зупинення провадження у справі відпали, тому провадження  у справі № 18/077-12  підлягає поновленню.  
		Ухвалою суду від 12.02.2014 року поновлено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 13.03.2014 року. 
		Позивач та відповідач, належним чином повідомлені про час і місце розгляду спору, у судове засідання 13.03.2014 року не з'явились. 
		13.03.2014 року до господарського суду від відповідача у справі надійшли письмові пояснення, в яких відповідач просить суд припинити провадження у справі. Розгляд справи відкладався до 01.04.2014 року.
		В судове засідання 01.04.2014 року відповідач, належним чином повідомлений про час  і місце розгляду спору, без поважних причин не з'явився, вимоги суду не виконав, витребувані судом пояснення та відзив на позов не надав. 
		У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 року № 18, місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
		Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» від 15.03.2007 р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
		Оскільки, про поважні причини неявки в судове засідання відповідача суд не повідомлений; клопотань   про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та надані докази, суд встановив.
		Відповідно до ст.121 Конституції України, на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.
		20.05.2009 року між Тщенецькою сільською радою Мостиського району Львівської області (замовник) та ТзОВ «Ожидівський асфальтобетонний завод» (підрядник) укладено договір № 1 на реконструкцію вул. Миру у с.Тщенець та вул.Т.Шевченка у с.Волиця.
		Пунктом 2.1 договору встановлено вартість підрядних робіт в розмірі 1 448 886,4 грн. Згідно п.2.2 договору, договірна ціна є «твердою» та може коригуватися тільки за згодою сторін.
		Пунктом 3.2 договору встановлено термін завершення робіт з реконструкції вулиць-23.07.2009 року.
		Згідно п.4.2 договору, замовник здійснює щомісячну оплату за виконані роботи на підставі акту приймання виконаних підрядних робіт та довідки про їх вартість.
		Відповідно до п.п.10.1, 10.2 договору, здача-приймання робіт здійснюється у відповідності з чинним законодавством і оформляється відповідними актами; підрядник гарантує якість закінчених ремонтних робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації, та можливість їх експлуатації протягом гарантійного строку, який складає 1 рік.
		Статтею 877 Цивільного кодексу України визначено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
		Однак, відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1103 від 28.07.2011 року, проведеної в ході розслідування кримінальної справи № 2089, в актах приймання виконаних підрядних робіт за червень-вересень 2009 року виявлена невідповідність фактично виконаних робіт проектно-кошторисній документації (окремі роботи не проводилися взагалі), завищення обсягів окремих видів робіт, внаслідок чого відбулося збільшення вартості, а також дублювання окремих видів та об'ємів робіт.
		В акт виконаних робіт № 1 за червень 2009 року внесено відомості про нібито виконані роботи на суму 367грн., в акт № 2 за червень 2009 року - на суму 64356грн., в акт № 1 за липень 2009 року - на суму 21791грн., в акт № 1 за липень 2009 року - на суму 1758грн., в акт № 2 за липень 2009 року - на суму 41638грн., в акт № 3 за липень 2009 року -на суму 137831грн., в акт № 1 за серпень 2009 року - на суму 105792 грн., в акт № 2 за серпень 2009 року - на суму 71887грн. та в акт № 1 за серпень 2009 року - на суму 99703грн.
		Однак, внесені до актів відомості про обсяги та вартість фактично виконаних робіт по ремонту доріг по вул.Миру у с.Тщенець та вул.Шевченка у с.Волиця Мостиського району виконаних робіт не відповідають фактичним обставинам.
		Крім того, КРВ у Мостиському районі проведено ревізію (акт № 32-38/2 від 18.01.2011року) по питанню фінансування та виконання робіт по проведенню реконструкції зазначених доріг за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
		Ревізією встановлено, що замовником умови договору підряду виконано повністю, оскільки за проведення реконструкції доріг ТзОВ «Ожидівський асфальтобетонний завод» на підставі актів приймання виконаних робіт отримало від Тщенецької сільської ради кошти в сумі 1410242,4грн. Однак, внаслідок оплати завищеної вартості будівельних робіт сільській раді завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму 545 123грн.
		Відповідно до ч.1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
		Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно  без достатньої правової підстави зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана  повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення зазначеної статті  застосовується незалежно від того, чи безпідставне набуття  було результатом поведінки  набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
		Таким чином, сплачена сума бюджетних коштів 545123грн., на які роботи не були виконані, отримана відповідачем без жодних правових підстав і підлягає стягненню на користь позивача.
		Згідно з п.11.4 договору від 20.05.2009 року, за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором підрядник сплачує штраф у розмірі 20% від суми невиконаних робіт та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
		Таким чином, у зв'язку з неналежним виконанням договору підряду, ТзОВ «Ожидівський асфальтобетонний завод» повинно сплатити Тщенецькій сільській раді штраф у розмірі 109 024,6грн. (20% від суми невиконаних робіт - 545 123грн.)
		Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. 
		Згідно зі ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). 
		У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. 
		Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. 
		Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
		Враховуючи вказане, а також те, що кінцевий термін виконання робіт за договором   -  23.07.2009 року, пеня нарахована за період з 24.07.2009 року по 24.01.2010 року, виходячи із вартості невиконаних робіт в сумі  545 123 грн., що складає 57 066,2 грн.
		Таким чином, вимоги про стягнення пені та штрафу обґрунтовані  та підлягають задоволенню.
		Підстави для стягнення зайво сплачених коштів та штрафних санкцій ґрунтуються на даних проведеної 06.12.2010 року Контрольно-ревізійним відділом у Мостиському районі Львівської області ревізії по питанню фінансування та виконання робіт по проведенню реконструкції доріг вулиці Миру в селі Тщенець та вулиці Т.Шевченка села Волиця Тщенецької сільської ради за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, в результаті якої був складений акт № 32-38/2 від 24.01.2011 року, за яким була виявлена оплата завищеної вартості будівельних робіт з боку виконавця (ТзОВ «Ожидівський асфальтобетонний завод») в сумі 545 123 грн.
		Одночасно з цим, Контрольно-ревізійним відділом у Мостиському районі Львівської області була 25.01.2011 року у Тщенецьку сільську Раду Мостиського району був направлений лист-вимога за № 32-15/57 «Про усунення порушень, виявлених ревізією по питанню фінансування та виконання робіт по проведенню реконструкції доріг вулиці Миру в селі Тщенець та вулиці Т.Шевченка села Волиця Тщенецької сільської ради за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року».
		Відповідач вважає Акт перевірки сфальсифікованим, а висновки необґрунтовані та безпідставними.
		Однак, відповідно до постанови Вищого адміністративного суду від 18.04.2013 року № К/9991/78863/12 у справі Львівського окружного адміністративного суду № 2а-7786/11/1370, підтверджено правомірність висновків контролюючого органу, викладених в Акті Контрольно-ревізійного відділу у Мостиському районі Львівської області № 32-38/2 від 24.01.2011 року.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу України» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому. 
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та  доведені, відповідачем не спростовані, тому позов підлягає задоволенню.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень. 
		Сплата судового збору покладається судом на відповідача  в повному обсязі.
		Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
		В И Р І Ш И В:
		1.     Позов  задовольнити  повністю.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ожидівський асфальтобетонний завод» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 61, код 03575480) на користь Тщенецької сільської ради (81324, Львівська обл., Мостиський р-н, с. Волиця, вул. Дружби, 22, код 81324) 545123 грн. переплати за невиконані роботи, 109024,6грн. штрафу за неналежне виконання договірних зобов'язань та 57 066,2 грн. пені.
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ожидівський асфальтобетонний завод» (08150, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. Білогородська, 61, код 03575480) в доход Державного бюджету України 14224,26 грн. судового збору.
		Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
		 
		          
		      Суддя                                                                                     Кошик А.Ю.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...