Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/300/14-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівниками державному підприємству, установі, організації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2014.
Дата набрання законної сили: 20.05.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                                                                     
		Справа №  639/300/14ц
		№2/639/707/14
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		          
		 
		8 квітня  2014 року Жовтневий районний суд м. Харкова
		у складі:          головуючого судді                    Іванової І.В.
		                    за участю секретаря                      Тущенко Т.В.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ДП «Південна залізниця», начальника  ВП «Електровозне депо Харків- Жовтнень» ДП «Південна  залізниця» Бартновського Олександра Марковича,  3 -особа  відділення  дирекції  Фонду  соціального  страхування  від нещасних випадків на виробництві та  професійних  захворювань України у м. Харкові  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  , суд-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		          15 січня 2014 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Південна залізниця», начальника  ВП «Електровозне депо Харків- «Жовтень» ДП «Південна  залізниця» Бартновського Олександра Марковича,  3 - я особа  відділення  дирекції  Фонду  соціального  страхування  від нещасних випадків на виробництві та  професійних  захворювань України у м. Харкові  про відшкодування матеріальної  шкоди у розмірі  39346 грн. 85 коп. та моральної шкоди  у розмірі 1 000 000 грн. .
		          У обґрунтування своїх позовних вимог позивач   посилається на те, що  працював в електровозному депо «Харків-Жовтень» Південної залізниці  на посаді помічника машиніста електровоза та машиніста електровоза з травня 1987 року по 2004 рік.  При прийнятті на роботу  на посаду помічника машиніста  роботодавець не повідомив його , що на його робочому місці є шкідливі, тяжкі та небезпечні умови праці. Тому, працюючи на  підприємстві , погіршення свого стану здоров'я  розцінював як тимчасове, пов'язане з втомою та при  проходженні  щорічної медичної комісії не наголошував медичним працівникам про це. В 2004 році він при проходженні медичної комісії вперше втратив  свідомість та був відсторонений від роботи машиніста електровозу. В цей час він вперше з неофіційних джерел дізнався, що працював  в шкідливих умовах та став наполягати на отримання від роботодавця документів та направлення  його в Харківський інститут гігієни праці та професійних захворювань, так як  згідно  наказу  від 25 березня 2003 року  №133, він має право встановлювати  втрату  працездатності  із професійною діяльністю. Його прохання  розцінювалися як вимога громадянина , який має вади з розумовим відхиленням. Діагнози, які  йому  виставлялися  та  лікування , позитивного результату  не давали. Після відсторонення  його від роботи помічника машиніста , він залишився  без  джерел існування. Роботодавець не побажав направити його  на ВТК, щоб встановити  втрату  працездатності та компенсувати йому заробітну плату, у зв'язку з роботою в шкідливих , тяжких та небезпечних умовах праці. Щоб хоч як би проіснувати, він змушений був написати заяву про згоду на переведення  з посади  помічника машиніста  електровозу на посаду слюсаря. Не отримуючи професійну медичну допомогу , так як дійсні  причини  захворювання приховувалися адміністрацією, він часто звертався до лікувальних закладів , які  виставляли  граничні діагнози та  відповідне лікування, але  покращення здоров'я  не наставало. Тому у грудні 2007 року  його  відсторонили  від роботи слюсаря з рухомого складу, як такого , що часто та довго хворіє.  Не маючи  здоров'я , втративши  роботу  та джерела на існування він був  у відчаї і тільки  завдяки тому, що  він був  членом  виборного  профспілкового органу Вільної  профспілки , профком ВППЗ став на його захист . Його поновили на роботі слюсарем рухомого складу, як йому пояснили без наказу  з рядом  обмежень , а тому його заробіток  залежав  від  виконаної роботи. Він добре розумів, що  ціною неймовірних зусиль, пересилюючи фізичний і моральний біль довго  не зможе  заробляти собі і  своїй сім'ї  гроші на існування, тим більше звертатися за медичною  допомогою в лікарню, означало втратити останню надію працювати на підприємстві. Тому він вимушений  був звертатися  в усі  можливі  інстанції, щоб довести, що втрата  його здоров'я на підприємстві є професійною. Адміністрація електровозного депо «Харків - Жовтень» розцінювала його намагання  як дії громадянина, який  втратив розум і потребує обстеження психіатра. Йому надали направлення до ХНМУ для проведення психофізичної експертизи. Таке відношення до нього було  принизливим , він добре розумів  ціль  такого направлення , але не маючи  іншого виходу  як довести, що він втратив  здоров'я з вини  роботодавця, змушений був  звернути ся до ХНМУ. В інституті йому повідомили, що  психофізіологічну  експертизу  вони роботи не будуть , так як  немає підстав, а щоб мотивувати безпідставність направлення  в довідці будуть  посилатися , що  договору  на проведення  психофізіологічної експертизи  з роботодавцем  не заключали. Дана  інформація  була  підтверджена  у листі на запит  15/09 від 7 серпня 2009 року В.о.  Харківського міжрайонного транспортного прокурора .Він був впевнений , що санітарно-гігієнічна  характеристика  робочого місця помічника  машиніста  електровозу проводилась, але  офіційні  дані  приховувались, тому він продовжував  звертатися до роботодавця, а потім  в прокуратуру про направлення цих даних до ХНМУ.  Його припущення  пізніше  були доведені проколом  проведення  досліджень  вібрацій від 20 січня 2004 року  та 23 січня 2004 року, але,  не зважаючи на те, що  роботодавцю було відомі дані цих  досліджень  , він приховував їх , не ознайомив працівників, які працюють в шкідливих , тяжких та небезпечних умовах праці. Відповідачу було добре відомо, що  він працює в  шкідливих , тяжких та небезпечних умовах праці, але роботодавець приховав результати та намагався своїми діями та бездіяльністю перешкодити оприлюдненню шкідливих, тяжких  та небезпечних умов праці. В результаті  він не міг до 2009 року  отримати  санітарно-гігієнічну характеристику умов праці, а відповідно і обстежитись  в ХНМУ. 11 лютого 2009 року  йому  , на підставі отриманих документів  та обстеження  лікувальним закладом , встановлено остаточний діагноз - професійне захворювання. Вібраційна хвороба. Щоб довести правоту працездатності  за спеціальністю  помічник електровозу йому  довелося  пройти з 2004 року  немало інстанцій і тільки 7 травня 2013 року  встановити істину та отримати  соціальні пільги  за роботу  протягом 17 років  в шкідливих, тяжких та небезпечних умовах.
		          У судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали позовні вимоги та надали пояснення відповідні вищенаведеному.
		          Представник відповідача  - ДП «Південна залізниця» в особі Я.В. Говердовської , яка діє на підставі  довіреності  №73 від 10 січня 2014 року, позов не визнала , надала письмові заперечення /а.с. 69-73/ та пояснила у судовому засіданні , що позивач працював  в електровозному  депо Харків - «Жовтень» на посаді  помічника  машиніста електровоза з 1987 по 2004 рік. Впродовж трудової діяльності  він щорічно  проходив  медичні  огляди згідно  наказу  Міністерства шляхів сполучення СРСР від 7 липня 1987 року  23№Ц, був визнаний придатним до роботи. Шкідливих та важких умов праці на робочому  місці  машиніста та помічника  машиніста  електровозу виявлено не було. Постановою Кабінету Міністрів  України від 1 вересня 1992 року  №41 були затверджені  «Методичні  рекомендації  для проведення  атестації робочих місць за умовами праці», в яких зазначено , що «правовою основою для проведення  атестації є чинні законодавчі й нормативні  акти з питань охорони і гігієни праці. Списки  виробництв, робіт, професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення та інші пільги і компенсації залежно від умов праці». Професії машиніста та помічника  машиніста  у вказаних Списках відсутні, тому атестація робочих місць цих професій  не проводилась. Для проведення атестації робочих місць локомотивних бригад необхідна методика проведення атестації конкретних робочих місць та  кваліфікації характеристики професій  робітників. Такі характеристики були затверджені наказом  Міністерства транспорту та зв'язку  України 14 жовтня 2004 року за №907, а методика  проведення атестації локомотивних бригад до 2008 року  знаходилась у стадії розробки. Постановою  Кабінету  Міністрів  України від  13 травня  2003 року  №679 прийнято нову редакцію додатків  1,2 Постанови  КМУ від 17.11.1997 року №1290 «Про затвердження  Списків  виробництв, робіт , цехів , професій  і посад , зайнятість працівників  в яких дає право  на щорічні відпустки за роботу  із шкідливими і важкими умовами праці та  за особливий характер праці». Додатком  1  вказаної постанови  надано право на додаткову  відпустку  максимальною тривалістю 7 календарних днів  за особливий  характер  праці  машиністам електровозів. Для підтвердження  такого права в  електровозному депо Харків - «Жовтень» у 2004 році проводились контрольні  заміри на електровозах . Дослідження вібрації фахівців ДП Харківський  НДІ гігієни  праці та  профзахворювань проводили на підставі  ГОСТу 12.1.012-90 «ССБТ.  Вибрационная безопасность. Общие требования», але  цей стандарт не  поширюється  на рухомий склад  залізничного транспорту та повітряні  судна. Результати дослідження  вібрації,проведені у 2004 році на 2-х електровозах не є  показовими для всього парку  депо, який налічував  104 одиниці рухомого складу. Тому  надані  позивачем  «Протоколи  проведення досліджень  вібрації від 23 січня 2004 року  та  20 січня 2004 року  не можуть розглядатися як докази по справі тому, що  вони цілком  ґрунтуються  на його припущеннях. У вересні  2007 року  фахівцями  Харківської  лінійної  санітарно - епідеміологічної  служби на південній залізниці були  проведені  інструментальні обстеження умов праці робочого місця помічника  машиніста ОСОБА_1 та складена  «Санітарно- гігієнічна  характеристика  умов  праці ОСОБА_1 «, яка була  йому  видана особисто. Під час  проведення  досліджень умови праці машиніста та помічника машиніста електровозу  по шкідливим  речовинам, пилу, мікроклімату, вібрації, важкості та  напруженості праці визнані  допустимими. 6 грудня 2007 року ОСОБА_1  отримав  консультації у поліклініці Харківського науково- дослідного інституту гігієни праці та  професійних  захворювань ХНМУ. Висновком №881 від 6 грудня 2007 року  зв'язку його захворювання з професійною  діяльністю не визнано.  Рішенням обласної ЛКК №3340 від 3 грудня 2007 року  зроблено висновок , що відповідно до  встановленого діагнозу, не має підстав для направлення  ОСОБА_1  на МСЕК.  Наказом  Міністерства транспорту  та зв'язку України від 23 жовтня 2007 року  №497-Ц були  затверджені  «Рекомендації щодо порядку  проведення  атестації робочих місць за умовами праці локомотивних бригад тягового рухомого складу» та на підставі  цих рекомендацій в електровозному депо  Харків- «Жовтень» у 2009 році  була проведена атестація робочих місць локомотивних бригад. За результатами проведеної атестації умови праці на робочому місці машиніста та помічника машиніста на електровозах серіях ЧС відносяться  до ІІ класу /допустимі/ та гігієнічній оцінці фактора вібрації перевищення  її допустимого рівня  не  встановлено. Також не відповідають  дійсності  твердження позивача про те, що роботодавець порушив  вимоги «Положення про порядок розслідування  та ведення обліку нещасних  випадків , професійних захворювань та аварії на виробництві», затверджений  Постановою КМУ від 21серпня 2001 року  № 1094 та направив  його  до  лікувально- профілактичного закладу для  перегляду  раніше  встановленого діагнозу. По-перше , у 2009 році  вказана Постанова втратила свою чинність, а по-друге, після  встановлення  ХНДІ гігієни праці та  професійних захворювань діагнозу ОСОБА_1 , наказом  начальника  електровозного депо Харків - «Жовтень» №95 від 19 лютого 2009 року  було створено  комісію з розслідування причин виникнення професійного захворювання під  головуванням лікаря  з гігієни праці  «Харківської лінійної СЕС» на Південній залізниці. У  відповідності  до п. 74 «Порядку  розслідування на ведення обліку нещасних  випадків,  професійних  захворювань і аварій на  виробництві», затвердженого постановою Кабінету  Міністрів  України від 25 вересня 2004 року  №1112 комісія  вирішила  направити  ОСОБА_1 до  Інституту  медицини праці  Академії медичних наук для  остаточного вирішення питання про наявність  професійного  захворювання. Тобто  дії роботодавця в повному обсязі відповідають вимогам чинного на той час законодавства в сфері  організації розслідування професійних захворювань на виробництві. На думку відповідача дії  начальника  електровозного депо  Харків - «Жовтень» Бартновського О.М. , були  у повному обсязі правомірні.  НЕ дивлячись на те, що  лікувально-  консультативна комісія  визнала  ОСОБА_1  непридатним до роботи помічником  машиніста електровоза за станом здоров'я , адміністрація депо з порозуміння поставилася  до  становища  позивача та  вишукала  можливість  його працевлаштування у депо. Позивача за його заявою було переведено 17 грудня 2004 року  на посаду  слюсаря з ремонту  рухомого складу, за якою він працює на теперішній час. На думку відповідача , дії роботодавця  не знаходяться у причинному зв'язку зі шкодою , яка причинена позивачу. Це може  бути підтверджено  випискою з амбулаторної карти ОСОБА_1 , якам свідчить  про те, що ОСОБА_1  звертався  до медичних закладів з різними діагнозами, а не  суто з тим , які  були  у нього виявлені  у жовтні 2004 року.  Це свідчить про відсутність  динаміки розвитку хвороби.  Умовою відшкодування шкоди  також є  вина  заподіювача шкоди. Роботодавець не може вважатися винним  тому, що він не передбачив , не бажав  та свідомо не допускав  настання шкоди для позивача. Крім того , відповідно  Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від  нещасного випадку  на виробництві  та професійного захворювання, які  спричинили втрату  працездатності»  від 23 вересня 1999 року  №1105-ХІV відшкодування шкоди,  пов'язаної  з втратою застрахованими особами заробітної плати або  відповідної її частини під час виконання трудових обов'язків , надання їм соціальних послуг у зв'язку з ушкодженням здоров'я  здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та  професійного захворювання. Дія цього Закону поширюється  на осіб, які  працюють на умовах трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях, незалежно від їх форм власності. У відповідності  до ч. 7 ст. 13 вказаного Закону від 23 вересня 1999року  підставою для  оплати потерпілому витрат на медичну допомогу , проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування професійного захворювання. Як вбачається  з  «Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання», який додано до позовної заяви, датою встановлення  остаточного діагнозу є 11 лютого 2009 року . Керуючись  ст. 40 Закону  від 23 вересня 1999 року,  страхові  виплати провадяться  потерпілому щомісячно на підставі  постанови Фонду  з дати встановлення  професійного  захворювання.  Що стосується відшкодування моральної шкоди, то позивач  не надав суду  ніяких підтверджуючих документів  про заподіяння саме підприємством моральної шкоди. Також не надано жодного документа , який підтверджує факт наявності  моральних страждань, їх ступень та глибину, не встановлено причинний зв'язок  зміни психічної діяльності  позивача та дій  роботодавця. Навпаки, ОСОБА_1  був  обраний  заступником голови профкому Вільної  профспілки електровозного депо Харків - «Жовтень», веде  активну  громадську  роботу, йому надається можливість брати участь у  роботі засідань профкому ВППЗ, у профспілковому навчанні із збереженням середньомісячної заробітної плати і місця роботи. Крім того , згідно з підпунктом  «д» пункту 1.1 Порядку  встановлення  медико- соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної придатності  у відсотках працівникам , яким  заподіяно ушкодження здоров'я , пов'язане з виконанням трудових обов'язків , затвердженого наказом  Міністерства охорони здоров'я  України від 22 листопада  1995 року  №212 саме на МСЕК покладено обов'язок  встановлення  факту  спричинення моральної шкоди. У позовній заяві не міститься висновок  про наявність  факту спричинення моральної шкоди. 
		          Відповідач - начальник  ВП «Електровозне депо Харків - «Жовтень» ДП «Південна залізниця» Бартновський О.М. ні в одне судове засідання не з'явися, надав заяву з проханням розглядати справу за його відсутністю.
		          Представник третьої особи- відділення  дирекції  Фонду  соціального  страхування  від нещасних випадків на виробництві та  професійних  захворювань України у м. Харкові  про відшкодування матеріальної та моральної шкоди  Чистякова Н.В. , яка діє на підставі довіреності  №363/01-13 від 27 січня 2014 року  /а.с. 95/, вважала позовні вимоги позивача  такими, що не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.
		          Суд, вислухав пояснення позивача, представників сторін, третьої особи, дослідивши матеріали  справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
		          Відповідно до вимог ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожана особа  зобов'язана  довести ті обставини , на які  вона  посилається як на підставу  своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених  статтею 61 цього Кодексу.
		          Як вбачається з письмових доказів, які маються у матеріалах справи  та підтверджується представником відповідача , позивач працював  в електровозному  депо Харків - «Жовтень» на посаді  помічника  машиніста електровоза з 1987 по 2004 рік. В 2004 році  був  відсторонений  від роботи  машиніста  та помічника електровозу за станом здоров'я та  переведений  з 27 грудня 2004 року  на посаду  слюсаря.
		          При обстеженні позивача ОСОБА_1  в клініці ДП «Харківський  науково- дослідний інститут гігієни  праці та  професійних захворювань» Харківського  Національного медичного університету з 12 січня 2009 року  по 16 лютого 2009 року  лікарсько-експертною комісією /далі -ЛЕК/ від 11 лютого 2009 року  було прийнято рішення про наявність  у нього  професійного захворювання /вібраційна хвороба/.
		           2 квітня 2009 року  до ДУ «Інститут  медицини праці  Національної Академії медичних наук України» звернувся начальник  електровозного  депо  «Жовтень» у зв'язку з незгодою  з рішенням ЛЕК ДП «Харківський  науково- дослідний інститут гігієни  праці та  професійних захворювань» Харківського  Національного медичного університету стосовно  гр.. ОСОБА_1  та проханням  винести остаточне рішення щодо етіології наявних у нього захворювань. 
		          ОСОБА_1  було обстежено в умовах стаціонару клініки профзахворювань ДУ «Інститут медицини праці  НАМН України» з 24 липня 2009 року по 7 серпня 2009 року. Рішенням  Центральної ЛЕК профзахворювань  «Інститут медицини праці  НАМН України» №40/1552 від 27 жовтня 2009 року  було встановлено  остаточний  діагноз . Захворювання  не пов'язано з умовами праці, враховуючи їх клінічні прояви, а також їх розвиток через  п'ять років  після припинення роботи  в небезпечних умовах праці. 
		          ОСОБА_1 оскаржив  рішення  Центральної ЛЕК в судовому порядку , рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.102012 року  було  скасовано рішення  Центральної ЛЕК клініки профзахворювань ДУ «Інститут медицини  праці  НАМН України» №40/1556 від 27 жовтня 2009 року.
		          Згідно з медичною документацією ОСОБА_1  вперше  був  оглянутий  Харківською  обласною МСЕК №1 у присутності  представника  обласної  дирекції Фонду  страхування від  нещасних випадків  на виробництві та  профзахворювань  України. Зважаючи на помірно виражені  функціональні  порушення , ЛЕК  встановила  хворому  25% втрати працездатності , інвалідом не визнала.
		          У зв'язку з незгодою  з таким рішенням  ОСОБА_1  був направлений  на обстеження  і консультацію до Українського державного НДІ медико- соціальних проблем інвалідності. Згідно  з висновком інституту виявлена  у хворого патологія  нервової системи і не дає підстав  для встановлення групи інвалідності .Враховуючи  рекомендації  інституту,  обласна МСЕК №1 прийняла остаточне рішення  про встановлення 25% втрати працездатності.
		15 березня 2013 року  було складено Акт  розслідування причин виникнення  хронічного професійного захворювання  на підприємстві  - Відокремлений  підрозділ «електровозне депо Харків - «Жовтень» державного підприємства  «Південна залізниця», затверджений  Головним державним санітарним лікарем  Південної  залізниці.
		Як вбачається з зазначеного Акту , на виконання рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.10.2012 року  та апеляційного суду  Харківської області  від 27 лютого 2013 року , комісія  провела розслідування  причини виникнення хронічного  професійного захворювання вібраційна хвороба, від впливу  загальної вібрації ІІ ст. у формі  церебрально трофічного ангіодистонічного синдрома , вегетативно-вестибулярного синдрому та помірно вираженого синдрому  вегетативно -сенсерної полі невропатії разом з полірадікулярними порушеннями, м'язово - тонічним синдромом , цервікалгієй та  люмбалгієй у хворого  ОСОБА_1, який працював за  професією  помічник електровоза 16883 . Захворювання виявлено під час  звернення ОСОБА_1 до Харківського науково- дослідного інституту гігієни праці та професійних захворювань Харківського національного медичного університету. Висновок про наявність  шкідливих умов  праці - у відповідності   до «Характеристики важкості , напруженості , шкідливості  та небезпеки праці членів  локомотивних бригад електровозів», затвердженої Інститутом  медицини  праці  Академії медичних наук  України 12 січня 1996 року : -«Рівень  загальної вібрації знаходився  в межах  120-131 дБа, при  допустимому  рівні 109 дБА, що відповідає  ІІІ класу  3 ступеню умов  праці /шкідливі і небезпечні/» Згідно  результатів  проведеної у 2009 році атестації робочих місць локомотивних бригад ВП «Електровозне депо Харків  «Жовтень» ДП «Південна залізниця»: рівень вібрації не перевищує гранично допустимих рівнів;рівень шуму  перевищує граничне допустимий рівень на 3дБекв.  Професійне захворювання  виникло за таких обставин : підвищений  рівень вібрації, обумовлений  технічним  станом  електровозів  та станом колії. Причина  професійного захворювання : загальна вібрація. Рівень загальної вібрації в межах 120-131 дБА, при допустимому  рівні 109 дБ.
		Вищевказаний Акт відповідачем не оспорювався у судовому порядку , була лише  висловлена окрема думка  членів комісії, а тому суд не може погодитися з доводами представника відповідача , що «Характеристика  важкості , напруженості , шкідливості та небезпеки праці членів  локомотивних бригад електровозів» , на яку посилається в Акті комісія , не є нормативним документом.
		Як пояснила у судовому засіданні представник відповідача , на  той час /1996 рік/ не була  проведена атестація  робочого місця помічника машиніста  через відсутність  методики виконання даних робіт та документів , які б підтвердили перевищення  рівня вібрації.  Представник відповідача пояснила, що підприємство неодноразово зверталося з цим питанням до компетентних органів, однак відповіді не отримували. Разом з тим , відповідачі не надали суду доказів цьому, а саме не надали в підтвердження своїх доводів копії цих звернень .А тому виникає питання , чи були насправді такі звернення, чи відповідача влаштовувало відсутність методики виконання даних робіт та документів , які б підтвердили перевищення  рівня вібрації. Протоколами  проведення  досліджень  вібрації  від 20 січня 2004 року та  23 січня 2004 року  було підтверджено , що загальна  вібрація  на робочому місці помічника  машиніста  електровозу ЧС7-190,ЧС2-631  по віброприскоренню перевищує  гігієнічні нормативи. Клас шкідливості ІІІ.2. І після складення цих протоколів відповідачем не були прийняті ніякі заходи для проведення атестації робочого місця помічника машиніста. 
		Доводи представника відповідача , що дослідження  вібрації   20 та 23 січня 2004 року проводилися у зв'язку  з  вирішенням питання про необхідність надання машиністам додаткової відпустки, а також  відповідь  головного лікаря  В.В. Красовського  від 13 жовтня 2009 року,спростовуються  відповіддю на ім'я  голови профкому  ВППЗ Лашку С.С. від 25 грудня 2008 року В.о. начальника  електровозного депо Харків «Жовтень» В.Ф. Насиленко  , у якій зазначено, що  згідно Постанови Кабінету  Міністрів  України  №442 від 1 серпня 1992 року  «Про порядок  проведення  атестації робочих місць за умовами праці», атестація  робочих місць у електровозному  депо Харків «Жовтень» повинна проводитися  1 раз на 5 років /остання  атестація проводилась у 2004 році, наступна  - буде проводитися  у 2009 році/.
		Той факт, що  атестація  робочих місць машиністів  і помічників  машиністів електровозного  депо Харків «Жовтень» не проводилась у зв'язку  з тим , що  відсутня  Державна  методика проведення  атестації робочих місць, підтверджується відповіддю  на ім'я позивача  начальника  електровозного  депо Харків «Жовтень» ПЗД від  28 лютого 2008 року, 5 травня 2008 року .
		Тільки  у 2009 році  начальник  електровозного депо Харків -«Жовтень» О.М. Бартновський  звернувся з запитом та  21 квітня 2009 року отримав відповідь від  головного державного експерта  з умов  праці Харківської області , що стосовно  можливості  використання СН 4249-87 «Санитарные нормы вибрации в кабине  машиниста  тягового подвижного  состава железнодорожного транспорта», що  у   згаданих нормативах гранично - допустимі  рівні  наведені  в октанових смугах, а для атестації робочих місць за умовами праці  мають зазначатись  еквівалентні рівні вібрації. Зважаючи на те, що  відповідно до Постанови Кабінету Міністрів  України  від 1 серпня 1992 року  №442 «Про Порядок  проведення атестації робочих місць за умовами праці», методичне керівництво проведення гігієнічної оцінки умов праці при проведенні атестації робочих місць за умовами праці покладено на  Міністерство охорони здоров'я, для вирішення  зазначеного  питання рекомендуємо звернутись  до профільного міністерства..
		Повідомленням  про  професійне захворювання ОСОБА_1  від 11 лютого 2009 року ,  Актом розслідування причин виникнення  хронічного професійного захворювання  на підприємстві від 15 березня 2013 року, підтверджується, що між професійним захворюванням , яке було встановлено позивачу  та його  працею  у період з 1987 по 2004 рік помічником  машиніста  електровозу , є причинний  зв'язок. 
		Посилання представника відповідача на  санітарно- гігієнічну  характеристику  умов праці  помічника  машиніста  електровоза по шкідливим речовинам , пилу, мікроклімату, вібрації, важкості  та напруженості праці , які були визнанні у 2007 року  допустимими,  є  недоречними, оскільки з 2004 року позивач вже не працював   помічником машиніста, а тому суд погоджується з доводами позивача та його представника , що професійне захворювання ОСОБА_1 отримав саме у період з 1987 року по 2004 рік, працюючи помічником машиніста. Їх доводи підтверджуються вищевказаними письмовими доказами, що в силу ст. 57-59 ЦПК України, суд визнає  належними та  допустимими.
		Як вбачається з  довідки  про результати визнання  ступеня втрати професійної працездатності  у відсотках, потреби у наданні  медичної  та соціальної допомоги , ступень втрати  професійної працездатності  у відсотках /25%/ з 7 травня 2013 року по 1 червня 2014 року. /а.с.46/.
		Виходячи з вищенаведеного,  ОСОБА_1  з 2009 року по 2012 рік /час оспорювання висновків  про наявність професійного захворювання від 11 лютого 2009 року/ не отримував соціальні гарантії та належну медичну допомогу, що ускладнило та погіршило перебіг його професійного захворювання .
		Відповідно до  ст. 43 Конституції України кожен має право  на належні , безпечні і здорові умови праці, на  заробітну плату , не нижчу від  визначеної законом.
		Доказами, які надав позивач у справі та які були досліджені у судовому засіданні підтверджується, що роботодавець не забезпечив  ОСОБА_1  належними, безпечними  і здоровими умовами праці, що призвело до професійного захворювання , вібраційної хвороби та втрати можливості працювати за спеціальністю помічника  машиніста.
		Відповідно до ст. 29 КЗпПУ до початку  роботи за  укладеним трудовим договором  власник або уповноважений  ним орган зобов'язаний : роз'яснити  працівникові  його права і обов'язки та проінформувати  під розписку  про умови праці, наявність  на робочому  місці, де він буде  працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів,які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно  до чинного законодавства і колективного договору.
		ОСОБА_1 не був  проінформований під розписку про умови праці , як передбачено ст. 29 КЗпПУ.
		Відповідно до вимог  ст. 153 КЗпПУ на всіх підприємствах ,установах, організаціях створюються  безпечні  і нешкідливі умови праці. Забезпечення  безпечних  і нешкідливих умов праці  покладається  на власника  або уповноважений  ним орган.
		Роботодавець, відповідач у справі,  не забезпечив  ОСОБА_1 безпечні і не шкідливі умови  праці , а  навпаки  , знаючи , що локомотиви  ЧС-2,ЧС-7,ВЛ-11 мають підвищений рівень вібрації, шуму, що підтверджено  протоколами  проведення  досліджень вібрації від 20 січня  та 23 січня 2004 року та «Характеристикою важкості , напруженості , шкідливості  та небезпеки праці членів  локомотивних бригад електровозів», затвердженої Інститутом  медицини  праці  Академії медичних наук  України 12 січня 1996 року, не повідомив  СЕС та лікувальні заклади, які повинні  сумісно розробити план заходів  по усуненню шкідливих недоліків, які стали  причиною  професійного захворювання.
		В результаті  протизаконних дій  та бездіяльності  роботодавця позивач ОСОБА_1  втратив   заробітну плату  за період з 2004 по 2012 рік та з січня  по серпень 2013 року у розмірі  39346 грн. 85 коп., чим спричинив йому майнову шкоду, яка підлягає стягненню відповідно до вимог ст. 1166 ЦК України.
		Суд погоджується з зазначеною сумою, оскільки роботодавець не надав йому   інформацію про середньомісячний  заробіток  з серпня 2004 року  по серпень 2013 року ,а тому він вимушений був  самостійно  провести розрахунок . Відповідач не надав іншого розрахунку, а тому не спростував наданий позивачем розрахунок.
		Відповідно до  ст. 173 КЗпЗУ шкода , заподіяна працівникові  каліцтвом  або іншим ушкодженням здоров'я , пов'язаним  з виконанням  трудових обов'язків , відшкодовується  у встановленого законодавством порядку .
		Відповідно до вимог ст. 237-1 КЗпПУ відшкодування власником  або уповноваженим  ним органом  моральної  шкоди  працівнику  проводиться у разі , якщо  порушення його законних прав  призвели до моральних страждань, втрати  нормальних життєвих зв'язків  і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
		          Відповідно до  п. 9,13  Постанови Пленуму  Верховного  Суду  України  №5 від 25 травня 2001 року  «Про внесення змін та доповнень до постанови Пленуму Верховного  Суду України від 31 березня 1995 р. N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди"  розмір відшкодування  моральної  (немайнової)  шкоди  суд визначає  залежно  від характеру  та  обсягу страждань (фізичних, душевних,  психічних  тощо),  яких   зазнав   позивач,   характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.  Зокрема,  враховуються стан  здоров'я потерпілого,  тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках,  ступінь зниження престижу,  ділової репутації,  час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне -  за  власною  ініціативою  чи  за зверненням   потерпілого   - спростування  інформації редакцією засобу масової інформації.  
		          При цьому  суд  має  виходити  із  засад  розумності,  виваженості  та справедливості.           
		          Судам необхідно враховувати,  що відповідно до ст. 237-1 КЗпП  (  322-08 ) (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових  відносин  (незаконного звільнення або переведення,  невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я  умовах  тощо), яке  призвело  до  його  моральних  страждань,  втрати  нормальних життєвих зв'язків чи  вимагає  від  нього  додаткових  зусиль  для 
		організації  свого  життя,  обов'язок  по  відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений  ним орган незалежно від форми власності,  виду діяльності чи галузевої належності.
		          Позивач просить стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн., посилаючись на обставини , які викладені вище.
		          Суд погоджується з доводами позивача про завдання йому діями та бездіяльністю  відповідача моральної шкоди та вважає такий доведеним. Однак виходячи із засад  розумності , виваженості  та справедливості , вважає, що сума моральної шкоди , яка підлягає стягненню повинна становить 50 000 грн..
		Що стосується заяви третьої особи про застосування строків позовної давності , то така не підлягає задоволенню, оскільки, відповідно до  ч. 2 ст. 233 КЗпПУ, у разі порушення  законодавства про оплату  праці працівник  має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
		Відповідно до вимог ч.1 п. 3 ст. 268 ЦК країни позивна давність не поширюється  на  вимогу  про відшкодування шкоди , завданої каліцтвом , іншим ушкодженням  здоров'я  або смертю.
		Керуючись  ст. 3,4, 8,10,15,60,66,209,212-215,218,294 ЦПК України ,ст. 43 Конституції України, ст. 29,153,173,237-1,233 КЗпП України, суд-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		          Стягнути з ДП «Південна залізниця» на користь  ОСОБА_1   матеріальну шкоду  у розмірі 39346 грн. 85 коп.
		          Стягнути з ДП «Південна залізниця» на користь  ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн. .
		           Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області протягом 10 днів з дня проголошення , особи які брали участь  у справі, але  не були присутні у судовому засіданні під час  проголошення судового  рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
		 
		 
		 
		Суддя                                                  І.В. Іванова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...