Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/607/13-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 23.04.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"16" квітня 2014 р.                               м. Київ                                        К/800/40669/13 
		 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі   Приходько І.В.  Бухтіярової І.О. Костенка М.І.   при секретарі судового засідання  Волошина  В.М.
		за участю представників сторін: позивача - Смольського Ю.С.,
		                                                           відповідача - Біленко Н.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні
		касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області
		на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 р.
		та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 р.
		у справі № 816/607/13-а
		за позовом відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат»
		до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
		 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		У лютому 2013 року відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - позивач, ВАТ «Полтавський ГЗК») звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 р. № 0000221555/231, № 0000241555/230 та від 12.02.2013 р. № 0000051555/21.
		Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 р., позов задоволено повністю: податкові повдомленя-рішення 230 від 15.11.2012 р. № 0000221555/231, № 0000241555/  та № 0000051555/21 від 12.02.2013 р. - визнано протиправними та скасовано; вирішено питання про судові витрати. 
		Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
		Позивач у письмових запереченнях та в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржувані судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. 
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 05.10.2012 р. по 11.10.2012 р. посадовими особами Кременчуцької ОДПІ на підставі направлень від 05.10.2012 р. № 4217/004217, № 4218/004218, наказу № 2325 від 05.10.2012 р., підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, пункту 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 р. № 1238 та відповідно до пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України була проведена планова виїзна документальна перевірка ВАТ «Полтавський ГЗК» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за листопад 2010 року заявленої до відшкодуванню на рахунок платника у банку, яке виникло за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось у жовтні 2010 року, за результатами якої складено акт від 25.10.2012 р. № 4411/15-507/00191282 та встановлено порушення позивачем вимог: - підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пунктів 1, 2 статті 215, статей 203, 216, 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 66 527 грн. та завищено суму від'ємного значення за листопад 2010 року у розмірі 345 233 грн.; - підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 9 443 460 грн.; - враховуючи вимоги пункту 50.1 статті 50, пунктів 200.1, 200.4, 200.6 статті 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування за листопад 2010 року у розмірі 122 589 269 грн. по уточнюючому розрахунку від 02.10.2012 р. № 9059931254.
		Не погоджуючись з висновками викладеними у вказаному акті перевірки, позивачем були подані заперечення за № 4605/12142 від 01.11.2012 р., які, згідно листа-відповіді Кременчуцької ОДПІ № 35457/10/15-522 від 12.01.2012 р. були залишені без задоволення, а висновки акту податкової перевірки - без змін.
		На підставі висновків акту перевірки від 25.10.2012 р. № 4411/15-507/00191282 відповідачем 15.11.2012 р. винесено податкові повідомлення-рішення № 0000241555/230, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 345 233 грн.; № 0000221555/231, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 66 527 грн. та застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі  16 631,75 грн.; № 0000231555/232, відповідно до якого позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у загальному розмірі 122 522 742 грн.
		За результатами розгляду скарги позивача  № 4605/93 від 28.11.2012 р. поданої на вказані податкові повідомлення-рішення, ДПС у Полтавській області прийнято рішення від 28.01.2013 р. № 223/10/10.2-07, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 15.11.2012 р. № 0000221555/231 та № 0000241555/230 залишені без змін, а податкове повідомлення-рішення від 15.11.2012 р. № 0000231555/232 - скасовано в частині відмовленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 113 079 282 грн.
		Так, Кременчуцькою ОДПІ 12.02.2013 р., на підставі акту податкової перевірки від 25.10.2012 р. № 4411/15-507/00191282 та згідно із рішенням ДПС у Полтавській області від 28.01.2013 р. № 223/10/10.2-07 про результати розгляду скарги, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0000051555/21, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9 443 460 грн.
		Як вбачається з акту перевірки № 4411/15-507/00191282 від 25.10.2012 р., підставами для визначення позивачу зазначених у спірних податкових повідомленнях-рішеннях зобов'язань, слугували висновки перевіряючих про безпідставне формування позивачем податкового кредиту по взаємовідносинам зі своїми контрагентами, оскільки за твердженням податкового органу, укладені між ними правочини не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, обумовлених ними. 
		Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що матеріалами справи підтверджується належним чином та в повному обсязі виконання укладених позивачем зі своїми контрагентами правочинів, а відповідач, як суб'єкт владних повноважень, враховуючи, що висновки викладені в акті податкової перевірки не узгоджуються з нормами матеріального права, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.
		Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з такою позицією судів попередніх інстанцій виходячи з наступного.
		Спірні правовідносини на час їх виникнення регулювалися нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України.
		Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», нормами якого регулювались спірні правовідносини, бюджетне відшкодування - це сума, яка підлягає поверненню платнику податку із бюджету у зв'язку із надмірною сплатою податку у випадках, визначених згідно з цим Законом.
		Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», вважається дата здійснення однієї з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
		Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: - або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; - або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
		Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
		Згідно з підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
		Податковий кредит звітного періоду, згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
		Згідно з підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
		Отже, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні. Для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, законодавством не передбачено умов про сплату цих сум до бюджету.
		Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. 
		Таким чином, законодавцем визначено єдину підставу не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної.
		Згідно із положеннями статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» платник податку виключно на підставі проведеної оподаткованої операції та належним чином оформленої контрагентом податкової накладної має право відносити суми витрат на сплату податку на додану вартість до складу податкового кредиту звітного періоду, незважаючи на сплату контрагентом сум податку на додану вартість до бюджету за відповідною оподаткованою операцією і виходячи з цього визначати суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за звітний період.
		Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. Закон України «Про податок на додану вартість» не передбачає, у періоди за які проводились перевірки, надання даних податкових декларацій контрагентів платника податків і не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.
		Вказані норми Закону України «Про податок на додану вартість» кореспондуються з положеннями Податкового кодексу України, що вступив в дію з 01.01.2011 р.
		Так, відповідно до положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
		Згідно положень статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. 
		При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. 
		Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду. 
		З вищенаведених правових норм вбачається, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання   у власній   господарській діяльності. При цьому,   право на бюджетне відшкодування частини від'ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України.
		При цьому, сама по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
		Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
		Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). 
		Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
		Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».
		Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.
		Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, у перевіреному податковим органом періоді позивачем, в межах своєї господарської діяльності, було укладено ряд правочинів щодо придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг із контрагентами-постачальниками: ТОВ «Лавид», ТОВ «Акрон», ТОВ «Олива - Будсервіс», ТОВ «Компанія «Ремелектросервіс», ПП «Глобус», ТОВ «Енергопромприбор», ТОВ «Світ Бакалії», ТОВ «ТК Інтех», ТОВ «Комтехдеталь, МПП «Автомиг», ТОВ «НВФ «Елон - ТТ», ПТ «Дніпроважпапірмаш ім. Артема», ТОВ «Контроль-ресурс», ТОВ «Феррострой».
		Фактичне виконання умов зазначених правочинів підтверджується первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, а саме: договорами поставки, договорами про надання послуг, податковими накладними, платіжними дорученнями на підтвердження оплати   купленого товару та отриманих послуг,   рахунками-фактури, актами виконаних робіт, товарно-транспортними накладними.
		Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарно-матеріальних цінностей і послуг за вказаними правочинами шляхом перерахування грошових коштів.
		Таким чином, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та його контрагентами зобов'язань за спірними правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», статті 44, статті 201 Податкового кодексу України, пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
		Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству. 
		Отже, з дня отримання від контрагентів-постачальників податкових накладних у позивача виникло право формувати податковий кредит по взаєморозрахунках з цими контрагентами.
		Таким чином, висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаними у акті податкової перевірки контрагентами та завищення суми бюджетного відшкодування за період, що перевірявся, мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірних податкових повідомлень-рішень.
		Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.
		Згідно приписів частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Пунктом першим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами встановлено невідповідність законодавству винесених податкових повідомлень-рішень від 15.11.2012 р. № 0000221555/231, № 0000241555/230, від 12.02.2013 р. № 0000051555/21, вимоги щодо визнання протиправними та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень були задоволені обґрунтовано. 
		Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій  виконано  всі  вимоги  процесуального  законодавства, всебічно  перевірено  обставини  справи,  вирішено  справу  у  відповідності  до  норм  матеріального  права, постановлено  обґрунтовані  рішення,  в  яких  повно  відображені  обставини,  що  мають  значення  для  справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		У Х В А Л И Л А:
		 
		Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.
		          Постанову  Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2013 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 р. у справі № 816/607/13-а залишити без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з  моменту  проголошення. Заява  про  перегляд  судового  рішення  в  адміністративній  справі  Верховним  Судом  України  може  бути  подана  з  підстав, в  порядку  та  у  строки, що  встановлені статтями 236-238  Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 Головуючий суддя (підпис)  І.В. Приходько Судді: (підпис)  І.О. Бухтіярова  (підпис)   М.І. Костенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...