Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 907/1315/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2014.
Дата набрання законної сили: 06.05.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ  
		17.04.2014                                                                                       Справа  № 907/1315/13 
		     
		За позовом Nemiroff Intellectual Property Establishment, Vaduz, Liechtenstein 
		до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Нересниця Закарпатської області
		з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - компанії „Nemiroff Holdings Limited", Nicosia, Cyprus 
		з участю у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - дочірнього підприємства „Українська горілчана компанія „Nemiroff", м. Немирів Вінницької області 
		про припинення порушення майнових прав інтелектуальної власності та вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених в цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності.
		 
		Колегія суддів у складі: 
		головуючий суддя                                                                                     Мокану В.В.
		суддя                                                                                                            Івашкович І.В. 
		суддя                                                                                                            Ушак І.Г.
		 
		представники:
		Позивача - не з'явився 
		Відповідача - ОСОБА_2, довіреність 1514 від 09.11.2010 року  
		Третьої особи компанії „Nemiroff Holdings Limited" - не з'явився 
		Третьої особи ДП „УГК „Nemiroff" - не з'явився 
		 
		СУТЬ СПОРУ: компанією Nemiroff Intellectual Property Establishment, Vaduz, Liechtenstein заявлено позов до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Нересниця Закарпатської області про припинення порушення майнових прав інтелектуальної власності та вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених в цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності. Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 09.01.2014 року про порушення провадження у справі до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено компанію „Nemiroff Holdings Limited", Nicosia, Cyprus, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено дочірнє підприємство „Українська горілчана компанія „Nemiroff", м. Немирів Вінницької області (далі - ДП „УГК „Nemiroff").
		 
		В судові засідання по розгляду справи колегією суддів, призначеною розпорядженням голови господарського суду Закарпатської області від 06.03.2014 року, представники позивача і третіх осіб не з'являлись, причини неявки не повідомляли. Позиції учасників спору викладені в наявних у матеріалах справи поясненнях, відзивах та клопотаннях з долученими до них матеріалами, які досліджені судовою колегією.
		 
		 
		 
		 
		продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 17.04.2014 року у справі № 907/1315/13
		 
		Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на встановлення факту порушення відповідачем права інтелектуальної власності позивача на торговельні марки згідно: 
		1) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1; 
		2) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_2;
		3) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_3; 
		4) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_4;
		5) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_5;
		6) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_6;
		7) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_7;
		8) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_8;
		9) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_9;
		10) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_10;
		11) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_11;
		12) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_12;
		13) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_13;
		14) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_14;
		15) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_15;
		16) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_16;
		17) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_17;
		18) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_18;
		19) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_19;
		20) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_20;
		21) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_21;
		22) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_22;
		23) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_23;
		24) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_24;
		25) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_25;
		26) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_26;
		27) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_27;
		28) Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_28:
		29) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_29;
		30) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_30;
		31) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_31;
		32) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_32;
		33) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_33;
		34) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_34;
		35) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_35;
		36) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_36;
		37) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_37;
		38) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією №НОМЕР_38;
		39) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_39:
		40) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_40;
		41) Свідоцтва за міжнародною реєстрацією № НОМЕР_41;
		42) Рішення про визнання знаку Nemiroff добре відомим.
		Порушення прав інтелектуальної власності, за твердженням позивача, полягає у здійсненні відповідачем зберігання товару з нанесенням зазначених торговельних марок з метою пропонування для продажу, пропонуванні його для продажу, продажу фальсифікованих алкогольних напоїв під торговельною маркою „Nemiroff" за
		 
		 
		 
		продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 17.04.2014 року у справі № 907/1315/13
		 
		відсутності у відповідача жодного дозволу на використання торговельних марок позивача. У зв'язку з цим просить: припинити дії фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, с. Нересниця Закарпатської області, що порушують права інтелектуальної власності компанії Nemiroff Intellectual Property Establishment, Vaduz, Liechtenstein на торгівельні марки, що випливають із свідоцтв на знаки для товарів і послуг в Україні, свідоцтв за міжнародною реєстрацією, рішення про визнання знаку Nemiroff добре відомим (згідно вищевказаного переліку у кількості 42 шт.) шляхом заборони зберігання товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж та введення будь - яким іншим чином у цивільний оборот продукції, виготовленої із застосуванням торгівельних марок, права на які належать компанії Nemiroff Intellectual Property Establishment відповідно до зазначених свідоцтв; визнати відсутнім у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 права на використання торгівельних марок, права на які належать компанії Nemiroff Intellectual Property Establishment відповідно до зазначених свідоцтв (згідно вищевказаного переліку у кількості 42 шт.); вилучити у фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 та знищити продукцію, виготовлену або введену в цивільний оборот з порушенням прав інтелектуальної власності компанії Nemiroff Intellectual Property Establishment відповідно до свідоцтв на знак для товарів і послуг в Україні, свідоцтв за міжнародною реєстрацією, рішення про визнання знаку Nemiroff добре відомим (згідно наведеного переліку); зобов'язати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 опублікувати в газеті „Урядовий Кур'єр" повідомлення про порушення права інтелектуальної власності компанії Nemiroff Intellectual Property Establishment відповідно до свідоцтв на знаки для товарів і послуг в Україні, свідоцтв за міжнародною реєстрацією, рішення про визнання знаку Nemiroff добре відомим (згідно переліку у кількості 42 шт.).
		В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що ліцензійний договір № 01022010-N від 01.02.2010 року, на підставі якого дочірнє підприємство „Українська горілчана компанія „Nemiroff" здійснювало виготовлення та поставку, в т.ч. і відповідачеві по справі, горілчаних виробів, припинив свою дію з 24.01.2012 року через порушення з боку ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff" строків сплати роялті; з вказаної дати у ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff" відсутнє право на використання вищевказаних торгівельних марок, про що відповідача було повідомлено на зустрічі дистриб'юторів у вересні 2013 року та шляхом надіслання листа. Факт припинення дії ліцензійного договору, за твердженням позивача, встановлено рішенням господарського суду м. Києва у справі № 910/4943/13, яке набуло законної сили. Всю горілчану продукцію, виготовлену ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff" після 23.01.2012 року, позивач вважає фальсифікатом у розумінні статті 1 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів". Наголошує, що за відсутності жодного дозволу на використання торгівельних марок позивача, відповідач здійснює зберігання товару, виготовленого ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff" після 23.01.2012 року, із зазначеним нанесенням знаку з метою пропонування для продажу та продаж на території Закарпатської області алкогольних напоїв під торговельною маркою „Nemiroff". На підтвердження цього факту до матеріалів справи долучено копію накладної № 38320 від 18.12.2013 року, по якій ФОП ОСОБА_1 поставив ТОВ „Мальва" горілку „Неміроф Особлива" та „Неміроф „Українська медова з перцем", а також копію накладної №0829 від 11.01.2014 року на поставку відповідачем аналогічного товару ТОВ СМП „ТІП - ТОП".
		 
		 
		 
		продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 17.04.2014 року у справі № 907/1315/13
		 
		Відповідач явку представника в судові засідання забезпечив, проти позову заперечив з підстав, викладених у раніше поданих поясненнях. Зокрема, посилається на необґрунтованість твердження позивача про те, що виготовлена ДП „УГК „Nemiroff" продукція є фальсифікатом, оскільки ДП „УГК „Nemiroff" має законне право на виробництво власної продукції на підставі ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 505 від 14.03.2011 року з додатками до неї та права інтелектуальної власності на низку патентів України на промислові зразки та свідоцтва України на знаки для товарів та послуг. Наголошує на неподанні позивачем належних доказів на підтвердження факту зберігання відповідачем товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, продаж товарів з торгівельними марками згідно переліку свідоцтв, зазначених в позовній заяві; оспорює як доказ долучену позивачем до матеріалів справи копію видаткової накладної № 38320 від 18.12.2013 року. Зазначає, що позивачем не подано доказів про те, що відповідач був належним чином та вчасно повідомлений про незаконність виготовлення ДП „УГК „Nemiroff" горілчаної продукції, незаконність її придбання, зберігання з метою продажу та продаж, оскільки лист від 05.12.2013 року, на який позивач посилається у підтвердження повідомлення відповідача, надісланий товариством з обмеженою відповідальністю „ЛВН-ТРЕЙДІНГ", що не є уповноваженою особою, яка може вимагати поновлення порушених прав власника свідоцтва. Підтримав клопотання представника третьої особи ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff" щодо зобов'язання позивача надати докази правомірності його вимог, яким наполягає на тому, щоб позивач для підтвердження  своїх позовних вимог надав суду для огляду оригінали свідоцтв України на знаки для товарів та послуг та оригінали міжнародних свідоцтв, а також належним чином завірені копії цих документів для долучення до матеріалів справи; стверджує, що виписки із Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів та послуг не можуть підтверджувати те, що позивач є власником зазначених знаків для товарів та послуг. 
		Третя особа дочірнє підприємство „Українська горілчана компанія „Nemiroff" вважає позовні вимоги безпідставними. Наполягає, що ДП „УГК „Nemiroff" має законне право на виробництво власної продукції на підставі чинного ліцензійного договору № 01022010-N від 01.02.2010 року, ліцензії на виробництво алкогольних напоїв № 505 від 14.03.2011 року з додатками до неї, права інтелектуальної власності на низку патентів України на промислові зразки, рецептур на виробництво алкогольних напоїв, права на комерційне (фірмове) найменування. Зазначає про безпідставність твердження позивача про те, що ліцензійний договір № 01022010-N від 01.02.2010 року припинив свою дію з 23.01.2012 року, що підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 05.08.2013 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року по справі № 910/4943/13, оскільки останні не є преюдиційними для даної справи. Наголошує на автоматичному продовженні дії ліцензійного договору № 01022010-N від 01.02.2010 року за відсутності письмових повідомлень його сторін із запереченнями проти його пролонгації. Наполягає, що ДП „УГК „Nemiroff" не порушувало своїх зобов'язань за ліцензійним договором № 01022010-N щодо сплати роялті, у зв'язку з чим відсутні підстави для його розірвання; зазначає, що листом від 19.11.2011 року позивач вимагав припинення порушення, а не розірвання договору. Зауважує, що ліцензійний договір № 01022010-N від 01.02.2010 року є чинним на період до 31.01.2015 року, оскільки жодна зі сторін не заперечувала проти його пролонгації і не оскаржувала 
		 
		 
		 
		 
		продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 17.04.2014 року у справі № 907/1315/13
		 
		його чинність в судових органах. Спростовує твердження позивача щодо необхідності отримання дозволу на використання торгівельних марок позивача посиланням на принцип „вичерпання права" згідно ст. 16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів та послуг", стверджує, що власник свідоцтва втрачає право забороняти будь - яку дію по відношенню до товару, який був введений ним в цивільний оборот. Звертає увагу на наявність у неї майнових прав інтелектуальної власності на комерційне (фірмове) найменування: пункт 1.4.3 статуту ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff" містить перелік різних комерційних (фірмових) найменувань, які можуть використовуватися в його діяльності, зокрема, „Nemiroff", фірма „Nemiroff", компанія „Nemiroff", підприємство „Nemiroff". Клопотанням від 03.04.2014 року просить зупинити провадження у даній справі до розгляду господарським судом м. Києва справи № 910/3478/14 та окружним адміністративним судом м. Києва справи № 826/3176/14. Клопотання про зупинення провадження у справі колегією суддів відхилено з огляду на ст. 79 ГПК України, яка обумовлює необхідність зупинення провадження у справі неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи; заявником факт такої неможливості не доведено.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, судова колегія  констатує наступне.
		Спір у даній справі виник з приводу захисту торговельних марок як об'єктів права інтелектуальної власності.
		Відповідно до частин першої, другої статті 494 Цивільного кодексу України набуття права інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом. Обсяг правової охорони торговельної марки визначається наведеними у свідоцтві її зображенням та переліком товарів і послуг, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч. 1 ст. 495 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності на торговельну марку, що належать, зокрема, володільцю відповідного свідоцтва, є: право на використання торговельної марки; виключне право дозволяти використання торговельної марки; виключне право перешкоджати неправомірному використанню торговельної марки, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		За нормою ст. 157 Господарського кодексу України право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку, передбачених законом; свідоцтво надає право його володільцеві забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу.
		Відповідно до частин 3, 4 ст. 5 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" право власності на знак засвідчується свідоцтвом; обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.
		Належними доказами наявності виключних прав інтелектуальної власності за міжнародними реєстраціями, на які посилається позивач, відповідно до Загальної інструкції до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків і Протоколу до цієї угоди є свідоцтва за міжнародними реєстраціями, які видаються власнику. Крім свідоцтва за міжнародною реєстрацією для посвідчення наданої знаку охорони, яка виникла у власника свідоцтва в Україні, необхідною є виписка із Патентного відомства України стосовно обсягу правової охорони знаку.
		 
		 
		 
		 
		продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 17.04.2014 року у справі № 907/1315/13
		 
		Отже, належними доказами права власності позивача на відповідні знаки є свідоцтва України на знаки для товарів та послуг та свідоцтва за міжнародними реєстраціями.
		З огляду на викладене та враховуючи роз'яснення, надані Пленумом Вищого господарського суду України у постанові від 17.10.2012 року № 12 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом права власності", відповідно до яких роздруківки Інтернет - сторінок (web - сторінок) самі по собі не можуть бути доказами у справі, суд ухвалами від 06.03.2014 року та від 04.04.2014 року зобов'язав позивача подати для огляду суду оригінали або належним чином засвідчені копії всіх свідоцтв, зазначених у позовній заяві. 
		Позивачем не виконано вимог суду, тому колегією суддів визнається доведеним право власності позивача на знак, оформлене свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1, свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №НОМЕР_3, свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_25, завірені копії дублікатів яких долучено позивачем до матеріалів справи. Щодо поданих позивачем копій виписок з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг та копій міжнародних реєстрацій, суд вважає їх недостатніми доказами підтвердження права власності на відповідні знаки.
		Відповідно до ч. 8 ст. 16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі ліцензійного договору; договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами (ч .9 ст. 16). 
		Матеріалами справи підтверджено, що позивач 10.02.2006 року уклав ліцензійний договір № 10022006-V з компанією „Nemiroff Holdings Limited", Nicosia, Cyprus, яким надав компанії виключну ліцензію на використання ряду торговельних марок з правом укладати субліцензійні договори.
		01.02.2010 року між компанією „Nemiroff Holdings Limited" як ліцензіаром та  дочірнім підприємством „Українська горілчана компанія „Nemiroff" як ліцензіатом укладено ліцензійний договір № 01022010-N, яким надано невиключну ліцензію на використання ряду торговельних марок згідно з додатками.
		Пунктом 15.1 ліцензійного договору № 01022010-N від 01.02.2010 року передбачено, що він діє до 31.01.2012 року (основний строк); водночас, п. 15.2 визначено, що договір автоматично продовжує свою дію на один рік після закінчення основного строку або будь - якого строку по пролонгації, якщо не пізніше, ніж за шість місяців до його закінчення жодна із сторін не висловила свої заперечення в письмовій формі.
		Аналізуючи позиції учасників спору щодо оцінки питання чинності ліцензійного договору № 01022010-N від 01.02.2010 року, суд враховує, що умовами договору передбачено, що він регулюється і трактується відповідно до законодавства України (п. 18.1).
		Відповідно до ст. 1107 Цивільного кодексу України ліцензійний договір як вид договору щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.
		За регламентацією ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такий самій формі, що і договір, що змінюється або розривається.
		 
		 
		 
		 
		 
		продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 17.04.2014 року у справі № 907/1315/13
		 
		Порядок розірвання договору визначено ст. 651 Цивільного кодексу України, яка передбачає можливість розірвання договору по-перше, за згодою сторін; по-друге, за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; по-третє, у разі односторонньої відмови від договору, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом.
		Умовами п. 16.1 ліцензійного договору № 01022010-N від 01.02.2010 року передбачено, що „якщо одна із Сторін порушує будь - яке положення даного Ліцензійного Договору, інша Сторона, насамперед, повинна зажадати, щоб порушення було усунуто без зволікання. Якщо Сторона, що допустила порушення за договором, не припиняє свою небажану поведінку протягом 30 (тридцяти) днів після одержання такої вимоги, інша Сторона має право без повідомлення розірвати даний Ліцензійний Договір". Отже, у вказаному пункті не йдеться про односторонню відмову від договору, а лише передбачено право на розірвання договору. 
		Можливість односторонньої відмови від договору виписана у п. 16.2 ліцензійного договору, який передбачає, що: „Ліцензіар" має право в односторонньому порядку припинити дію даного Договору шляхом направлення письмового повідомлення „Ліцензіату" не пізніше як за 1 (один) місяць до дати такого припинення, зокрема, у випадках, коли: а) „Ліцензіат" не забезпечує відповідної якості Продукції. „Ліцензіату" буде надано 30 (тридцять) календарних днів для усунення виявлених недоліків і лише після закінчення вказаного строку „Ліцензіар" буде мати право вимагати дострокового припинення дійсного Договору, якщо „Ліцензіат" самостійно письмово не повідомить „Ліцензіара" про дострокове припинення дійсного Договору; б) „Ліцензіат" не використовує Торговельну марку у тій формі, у якій може використовуватися Торговельна марка відповідно до реєстрації; в) "Ліцензіат" не дотримується типу товарів або послуг, на які була видана ліцензія; г) „Ліцензіат" при використанні Торговельної марки за даним договором не дотримується Території, за якою Торговельна марка закріплена; д) збіг строку дії ліцензії, виданої за цим Договором". 
		У наведеному позивачем листі ліцензіара компанії „Nemiroff Holdings Limited" від 19.12.2011 року на адресу ліцензіата дочірнього підприємства „Українська горілчана компанія „Nemiroff" міститься вимога про усунення порушення в порядку п. 16.1 ліцензійного договору (сплату заборгованості), розірвання договору в ньому не вимагається; односторонньою відмовою від зобов'язання цей лист вважатися не може. 
		Судом з'ясовано, що питання припинення ліцензійного договору шляхом укладення додаткової угоди про розірвання договору сторонами договору не вирішувалось; жодною із сторін ліцензійного договору  № 01022010-N від 01.02.2010 року не оспорювалась його дійсність шляхом звернення до визначеного сторонами  арбітражного органу (п. 14.1 договору) чи іншого судового органу.
		За таких обставин, ліцензійний договір  № 01022010-N від 01.02.2010 року є чинним.
		Твердження позивача про те, що ліцензійний договір № 01022010-N від 01.02.2010 року припинив свою дію з 23.01.2012 року внаслідок встановлення цього факту рішенням господарського суду м. Києва від 05.08.2013 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.11.2013 року у справі                                № 910/4943/13, колегія суддів вважає помилковим.
		 
		 
		 
		 
		продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 17.04.2014 року у справі № 907/1315/13
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (п. 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26 12.2011 року № 18). Вищевказані рішення та постанова у справі                № 910/4943/13 мають значення лише для учасників спору у зазначеній справі і не стосуються інтересів інших осіб, які не були її учасниками.
		За участі у даному спорі фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, який не був учасником спору у справі № 910/4943/13, рішення ухвалюється за наявними в даній справі доказами; встановлені в рішенні у справі № 910/4943/13 факти не мають преюдиціального значення для даної справи. 
		Судом визнано такими, що заслуговують на увагу і аргументи ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff" стосовно того, що компанія здійснює діяльність з виробництва алкогольних напоїв на підставі отриманої ліцензії на виробництво алкогольних напоїв реєстраційний № 505 від 14.03.2011 року та додатків до неї. Додатки до ліцензії містять вид та найменування алкогольної продукції, яку ДП „Українська горілчана компанія  „Nemiroff" має право виробляти, та перелік заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг, заявником по яких виступає ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff", на підставі яких отримано зазначені додатки до ліцензії. Відповідно до абз. 8 ст. 3 Закону України „Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" зафіксований у додатках до ліцензії перелік знаків для товарів і послуг на підставі рішень про прийняття заявок на реєстрацію знаків для товарів і послуг (на період до видачі свідоцтв на знаки для товарів і послуг) надає право власнику ліцензії використовувати ці знаки у виробництві алкогольних напоїв. ОСОБА_3 палати Державної служби інтелектуальної власності України від 26.02.2014 року № 2-11/1492 повідомлено, що станом на 26.02.2014 року рішення за запереченнями щодо заявок, зазначених у додатках до ліцензії № 505, не прийняті. Отже, заявки на реєстрацію знаків для товарів і послуг, зазначені в додатках до ліцензії № 505, є чинними. Позивачем зворотного не доведено.
		З огляду на викладене, судова колегія вважає недоведеним твердження позивача про порушення його права інтелектуальної власності на торговельні марки, оформленого свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1, свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №НОМЕР_3, свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_25 ні з боку ДП „Українська горілчана компанія „Nemiroff", ні з боку відповідача. У задоволенні позову в частині, що стосується зазначених свідоцтв, належить відмовити.
		Щодо решти свідоцтв, яких стосуються позовні вимоги, судова колегія констатує невиконання позивачем вимог ухвал суду від 06.03.2014 року та від 04.04.2014 року про подання для огляду суду оригіналів або належним чином засвідчених копій всіх свідоцтв. Обґрунтування необхідності цих документів для вирішення спору наведене вище. Доказів поважності причин неподання зазначених документів позивач не надав.
		 
		 
		 
		продовження рішення господарського суду      Закарпатської області від 17.04.2014 року у справі № 907/1315/13
		 
		Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України. 
		У зв'язку з невиконанням позивачем вимог суду про надання витребуваних документів, необхідних для вирішення спору, суд дійшов висновку про наявність визначених п. 5 ч. 1 ст. 81 ГПК України підстав для залишення позову у відповідній частині без розгляду. 
		Судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України належить віднести на позивача.
		Керуючись ст. 49, п. 5 ч. 1 ст. 81, ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
		СУД ВИРІШИВ:
		1. У задоволенні позовних вимог про припинення порушення майнових прав інтелектуальної власності на торговельні марки, оформлених свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1, свідоцтвом України на знак для товарів і послуг №НОМЕР_3, свідоцтвом України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_25, та вилучення з цивільного обороту товарів, виготовлених або введених в цивільний оборот з застосуванням вказаних торговельних марок, відмовити.   
		 
		2. Позов в інший частині залишити без розгляду.
		 
		3. Судові витрати віднести на позивача.
		Повне рішення  складено 22.04.2014 року.
		 
		Головуючий суддя                                                               В.В. Мокану 
		суддя                                                                                      І.В. Івашкович
		суддя                                                                                      І.Г. Ушак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...