Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/11613/13 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 квітня 2014 року Справа № 910/11613/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
		головуючого судді суддівДемидової А.М. Воліка І.М. Кролевець О.А. (доповідач у справі)розглянувши касаційну скаргу  Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Васильківська ДЕД"на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 р. та  постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 р. у справі                             № 910/11613/13                                            господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний"доДочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Васильківська ДЕД"простягнення 160 469,17 грн.за участю представників:
		позивача:                     Архипова В.О.
		відповідача:            Середа Ю.В.
		 
		в с т а н о в и в :
		Публічне акціонерне товариство "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" (надалі - "ПАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі - "ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України") в особі філії "Васильківська ДЕД" про стягнення 160 469,17 грн., що складаються з 146 386,81 грн. основного боргу, 11 735,30 грн. пені, 2 347,06 грн. 3% річних (в редакції заяви про зменшення позовних вимог). 
		Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати поставленої за укладеним між сторонами договором продукції, що зумовлює застосування до спірних правовідносин норм ст. ст. 526, 530, 610, 625 ЦК України та ст. ст. 193, 231, 232 ГК України.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2013 р. (судді               Удалова О.Г., Балац С.В., Гавриловська І.О.) позов задоволено частково; стягнуто з ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" на користь ПАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" 146 386,81 грн. основного боргу та 2 927,74 грн. витрат зі сплати судового збору; в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.
		Рішення місцевого господарського суду мотивоване виникненням між сторонами правовідносин поставки, доведеністю як факту передачі товару позивачем відповідачу, так і порушення відповідачем своїх зобов'язань з оплати поставленого товару, що суперечить умовам укладеного між сторонами договору та нормам статей 525, 526 ЦК України, статті 193 ГК України. 
		Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 р. (судді Станік С.Р., Буравльов С.І., Зеленін В.О.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же мотивів. При цьому апеляційним судом встановлено, що позивачем, в порядку ст. 530 ЦК України, 14.03.2013 р. та 28.03.2013 р. було надіслано на адресу відповідача відповідні вимоги про оплату продукції.   
		Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Васильківська ДЕД" звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням процесуального права. 
		Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
		Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.01.2013 р. між ПАТ "Асфальтобетонний завод "АБ Столичний" (постачальник) та ДП "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" (покупець) було укладено договір постачання продукції № 6/1-10 (надалі - "Договір"), за умовами якого постачальник зобов'язався виготовляти і передавати у власність покупця асфальтобетонну суміш, бетонні суміші, розчини, залізобетонні та бетонні вироби (надалі - "продукція"), а покупець зобов'язався приймати та своєчасно здійснювати оплату замовленої ним продукції та фактичних транспортних витрат на поставку продукції на умовах даного Договору.
		Згідно з п. 5.1 Договору ціна і загальна вартість продукції, що поставляється на підставі відповідної заявки покупця, визначаються позивачем в рахунку-фактурі, який виставляється постачальником на підставі відпускних цін, що встановлені на дату рахунку-фактури. Оплата покупцем вартості продукції згідно виставленого постачальником рахунку-фактури здійснюється у безготівковій формі в національній валюті України шляхом прямого перерахування покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів з дати виставлення рахунку-фактури.
		Згідно зі ст. 193 ГК України, приписи якої кореспондуються з приписами               ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України). 
		Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
		До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
		Нормами ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. 
		Покупець, згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України, зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання своїх зобов'язань за Договором позивач за видатковими накладними № 141 від 06.02.2013 р., № 160 від 08.02.2013 р., №№ 174, 175, 178 від 13.02.2013 р., №№ 184, 185 від 14.02.2013 р.,    №№ 194, 195 від 15.02.2013 р. № 202 від 18.02.2013 р., підписаними представниками сторін, передав відповідачу продукцію на загальну суму 390 751,81 грн.
		Позивач 14.03.2013 р. та 28.03.2014 р. надсилав відповідачу вимоги про оплату заборгованості з оплати поставленої за Договором продукції, які були отримані останнім 22.03.2013 р. за адресою: м. Київ, вул. Народного ополчення, 11-а, та 03.04.2013 р. за адресою: Київська область, Васильківський район, смт. Глеваха, пров. Вишневий, 1-а, що було вірно встановлено апеляційним господарським судом.
		Також судами встановлено неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати продукції за Договором, наявність заборгованості перед позивачем в сумі 146 386,81 грн., яку правомірно задоволено до стягнення. 
		При цьому суд апеляційної інстанції підставно звернув увагу на те, що при здійсненні часткової оплати за поставлену позивачем продукцію відповідач зазначав в якості підстави для оплати саме рахунки на оплату, з посиланням на їх номери та дати. 
		Колегія суддів звертає увагу, що рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, а тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплатити поставлену позивачем продукцію.
		Враховуючи дане, а також наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
		Твердження, викладені в касаційній скарзі, даного висновку не спростовують.
		Отже, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого та постанові апеляційного господарських судів, колегія суддів дійшла висновку, що судами в порядку ст. ст. 43, 101, 103, 104 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянуто всі обставини справи в їх сукупності, досліджено подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази, належним чином проаналізовано права та обов'язки сторін, враховано положення ст. ст. 32, 33, 34 ГПК України. 
		Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Васильківська ДЕД" залишити без задоволення.
		Постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 р. у справі № 910/11613/13 залишити без змін.
		 
		 
		Головуючий суддяА. Демидова   СуддіІ. Волік   О. Кролевець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...