Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/0570/8377/12 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації державної політики у сфері економіки, зокрема зі спорів щодо:; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 25.04.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"09" квітня 2014 р.                               м. Київ                                        К/9991/77700/12 
		 
		Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		 
		судді  -  доповідача   Мироненка О.В. 
		суддів -                        Сороки М.О.
		                                     Чумаченко Т.А.
		 
		провівши попередній розгляд справи за позовом ТОВ "Лемтранс" до Харківської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у  Харківській області, Прокуратури Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішень, стягнення надмірно сплачених коштів за касаційною скаргою представника Харківської обласної митниці на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року,
		В С Т А Н О В И Л А :
		У липні 2012 року позивач звернувся в суд із позовом до Харківської обласної митниці, Головного управління Державної казначейської служби України у  Харківській області, Прокуратури Донецької області про визнання дій протиправними, скасування рішень, стягнення надмірно сплачених коштів. 
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року позов задоволено.
		Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції відповідач звернувся зі скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування зазначеного вище рішення.
		Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року апеляційну скаргу відповідача залишено без задоволення, постанову суду першої інстанції залишено без змін. 
		Не погоджуючись із постановою суду першої та ухвалою суду апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення, ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
		Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню. 
		Судом встановлено, що між ТОВ "Лемтранс" та фірмою "Анателла трейдинг лимитед" 23.06.2011 року укладено контракт № 35/М-2011 на поставку металопродукції із специфікацією № 19,20 від 30.01.2012 року на ввезення товару скорочене найменування,- "сталевий лист"(Далі за текстом,- товар), повне найменування,- сталь гарячекатана у листах згідно (ГОСТ 19281-89)   за ціною 715 доларів США за тону. 
		Для реалізації умов зовнішньоекономічного контракту ТОВ «Лемтранс» протягом лютого-березня 2012 року ввозився товар   «сталевий лист» для здійснення митного оформлення якого в режимі імпорту до Харківської обласної митниці.
		З метою здійснення митного оформлення ввезеного товару в режимі імпорту уповноваженим декларантом позивача ТОВ "Компанія «Донбасзовнішсервіс» до Харківської обласної митниці були   подані вантажні митні декларації № № : 807070000/2012/221022 від 28.02.2012 року; 807070000/2012/221061 від 01.03.2012 року; 807070000/2012/221174 від 06.03.2012 року; 807070000/2012/221193 від 07.03.2012 року; 807070000/2012/221297 від 13.03.2012 року; 807070000/2012/221403 від 15.03.2012 року.
		Згідно поданих декларацій було визначено найменування товару "Сталь гарячекатана, легована, марка сталі 09Г2с-14"код товару 72254060 (72254090(6195, 6193), за ціною 715 доларів США за тону, що саме відповідає   специфікації № 19,20 до контракту № 35/М-2011, митна вартість визначена за 1-м методом (за ціною угоди) такого визначення.
		Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем, через свого декларанта, було подано митному органу наступні документи по кожній ВМД: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; інвойси, а   також інші необхідні для здійснення митного оформлення товару документи, обов'язковість подання, яких передбачена митним законодавством та перелік яких наведений в постанові КМУ № 80. Додатково до обов'язкових документів були надані експортні декларації країни відправлення, сертифікати якості, декларації митної вартості, транспортні (залізничні накладні) дозвільні документи, листи від контрагента, висновок експерта, рахунки виробника. 
		У відповідності до п. 1 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.1997р. № 574, вантажна митна декларація - письмова заява встановленої форми, що подається митному органу і містить відомості про товари та транспортні засоби, які переміщуються через митний кордон України, митний режим, у який вони заявляються, а також іншу інформацію, необхідну для здійснення митного контролю, митного оформлення, митної статистики, нарахування податків, зборів та інших платежів.
		Як встановлено п.п. 3, 5 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для їх підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, митна вартість товарів та метод її визначення декларуються під час митного оформлення таких товарів шляхом подання декларації митної вартості. Для заявлення митної вартості товарів, визначеної за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), відповідно до статті 267 Митного кодексу України подається декларація митної вартості за формою згідно з додатком 1. 
		Пунктом 11 цього Порядку передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Посадова особа митного органу у графі "Для відміток митниці" декларації митної вартості робить запис про необхідність подання додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій підпис. Посадова особа митного органу не має права вимагати від декларанта документи, не зазначені у графі "Для відміток митного органу".
		У графі "Для відміток митного органу" Декларації митної вартості Форми ДМВ-1 Харківською обласною митницею зроблено відмітку щодо необхідності подання додаткових документів згідно ПКМУ № 1766, а саме: 1.   договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість визначається; 2. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; 3. рахунки про сплату комісійних брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням   умов договору (контракту); 4.  каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) фірми -виробника товару; 5. калькуляція фірми - виробника товару; 6. сертифікати про походження товару; 7.  інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини; 8. рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом).
		Декларантом позивача на зворотному боці наданих декларацій митної вартості здійснено написи про   те, що у зв'язку неможливістю надати додаткові документи відразу, просять видати рішення митної вартості   товару. Додаткові документи для підтвердження   митної вартості будуть надані в установлений законом час.
		Проте відповідач не врахував зазначені обставини та прийняв рішення про визначення митної вартості товару з використанням 2 та 3 методів (за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною на подібні (аналогічні) товари № № : 807000003/2012/000525/2 від 29.02.2012 року, 807000003/2012/000592/2 від 02.03.2012 року, 807000003/2012/000769/2 від 07.03.2012 року, 807000003/2012/000790/2 від 07.03.2012 року, 807000003/2012/000883/2 від 13.03.2012 року, 807000003/2012/000984/2 від 15.03.2012 року видавши при цьому картки відмови в подальшому митному оформленні № №: 807170000/2/00133 від 29.02.2012 року; 807170000/2/00150 від 02.03.2012 року; 807170000/2/00166 від 07.03.2012 року; 8071700000/2/00167 від 07.03.2012 року; 807170000/2/00178 від 13.03.2012 року; 807170000/2/00199 від 16.03.2012 року.
		Рішеннями про визначення митної вартості товару 807000003/2012/000525/2 від 29.02.2012 року, 807000003/2012/000592/2 від 02.03.2012 року, 807000003/2012/000769/2 від 07.03.2012 року, 807000003/2012/000790/2 від 07.03.2012 року, 807000003/2012/000883/2 від 13.03.2012 року, 807000003/2012/000984/2 від 15.03.2012 року до декларацій митної вартості, була відкоригована митна вартість товару у бік збільшення, із застосуванням методу № 2,3, передбаченого ст. 265 Митного кодексу України.
		Обґрунтовуючи свої дії, Харківська обласна митниця зазначає, що за ціновою інформацією ЄАІС ДМСУ мінімальна вартість аналогічних товарів є вищою, ніж заявлено позивачем.
		У картці відмови також зазначені вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення чи пропуску цих товарів і транспортних засобів через митний кордон України - подання ВМД з коригуванням вартості.
		Відповідно до статті 259 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.
		Статтею 260 Митного кодексу України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу.
		Згідно ч.1 ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійсненні покупцем оцінюваних товарів на користь продавця.
		Визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування методів, визначених у частині 1 ст. 266 Митного кодексу України. Відповідно до частин 2-4 статті 266 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод оцінки за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються.
		Крім того, у відповідності з ч. 2 ст. 16 Закону України „Про Єдиний митний тариф", у випадку явної невідповідності заявленої митної вартості товарів або у разі неможливості перевірки її обчислення, митні органи визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах зазначених товарів та інших предметів.
		У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом України, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних товарів.
		У відповідності із ст. 266 Митного кодексу України методами визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, є: 1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) за ціною договору щодо ідентичних товарів; 3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; 4) на основі віднімання вартості; 5) на основі додавання вартості (обчислена вартість); 6) резервний.
		Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).
		Відповідно до ст. 267 Митного кодексу України, митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
		Судом також встановлено, що явну невідповідність заявленої митної вартості товару дійсній вартості цього товару відповідач не встановив.
		Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 26 МК України порядок та умови декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, встановлюються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення декларацій митної вартості - спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.
		Пунктом 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, визначено, що для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов'язаний подати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.
		Відповідно до п. 11 Порядку для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості оцінюваних товарів можуть подаватися: договір з третіми особами, що пов'язаний з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця; рахунки про сплату комісійних, брокерських (посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту); відповідна бухгалтерська документація; ліцензійний чи авторський договір (контракт); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; калькуляція фірми - виробника товару; копія вантажної митної декларації країни відправлення, а в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним контролем, - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту митний режим; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; сертифікат про походження товару; відомості про якісні характеристики товару; інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій про вартість товару та/або сировини.
		Із змісту вказаної норми вбачається, що вона не зобов'язує позивача надати повний перелік документів відповідно до п. 11 Порядку. При цьому, саме формулювання вказаної норми - "можуть подаватися", вказує на те, що витребовування таких документів може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
		Таким чином, додаткові документи витребувані митним органом не є обов'язковими у розумінні п. 11 Порядку, до того ж, що стосується таких документів як договір з третіми особами, що пов'язаний з договором, контрактом про поставку товарів, митна вартість, яких визначається, рахунки про здійснення платежів на користь третіх осіб; сертифікати походження товару; з об'єктивних підстав позивач не мав можливості їх надати в силу специфічних господарських відносин, що склалися із компанією продавцем, про що свідчать відповідні листи компанії BER SP. z o. о.».
		Таким чином, Харківською обласною митницею за наслідками проведення процедури узгодження безпідставно не прийнято до уваги документи, що надані позивачем до ВМД № № 807070000/2012/221022 від 28.02.2012 року; 807070000/2012/221061 від 01.03.2012 року;   807070000/2012/221174 від 06.03.2012 року; 807070000/2012/221193 від 07.03.2012 року; 807070000/2012/221297 від 13.03.2012 року; 807070000/2012/221403 від 15.03.2012 року.
		Ціна товару не є сталою та залежить від різних процесів на ринку цього товару.
		Таким чином, ухвалюючи рішення, суд дійшов правильного висновку про те, що відмова відповідача в митному оформленні не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДМСУ, оскільки таке рішення повинне базуватися на оцінці і інших наданих доказів у сукупності.
		Відмовляючи в митному оформленні товару, митний орган послався на неподання позивачем всіх додатково витребуваних документів.
		Проте, такий висновок відповідача є незаконним, оскільки згідно з п. 14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством. 
		При цьому відповідно до ч. 4 ст. 266 МК України, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
		Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації.
		Згідно ст. 273 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).
		Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1 - 6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.
		Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 272 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.
		Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
		Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів; стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.
		При цьому відповідач не послався на обставини, які виключають використання інших методів.
		Митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
		Разом із тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.
		Митним органом не було застосовано жодного методу, окрім № 6, для визначення митної вартості товару.
		У відповідності до п. 6.6 Порядку здійснення митного контролю, й митного оформлення товарів із застосуванням вантажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби від 20.04.2005р. № 314, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2005р. за № 439/10719, за наявності достатніх підстав, установлених законодавством України, посадова особа митного органу може відмовити в прийнятті ВМД, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України з оформленням Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України в порядку, установленому законодавством України.
		Враховуючи викладені обставини, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що дії Харківської митниці є протиправними, які мають наслідком прийняття оскаржуваних карток відмови та рішення.
		З огляду на викладене, постанова суду першої та ухвала суду апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи наданим доказам та нормам процесуального права.
		Доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
		Підстав для скасування судового рішення з мотивів, викладених в касаційні скарзі, не вбачається.
		За правилами частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, то суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення-без змін.
		Керуючись статтями 220-1, 224, 230, 231 КАС України, колегія суддів,-
		У Х В А Л И Л А :
		Касаційну скаргу представника Харківської обласної митниці на залишити без задоволення, постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2012 року залишити без змін.
		 
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі. 
		 
		 
		Судді

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...