Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/757/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; цивільного захисту; охорони праці.
Надіслано для оприлюднення: 25.04.2014. Зареєстровано: 25.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 28.04.2014.
Дата набрання законної сили: 26.06.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		Справа № 817/757/14
		16 квітня 2014 року 16год. 35хв. м. Рівне
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д. П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
		позивача:  не з'явився, 
		відповідача: представник не з'явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
		   ОСОБА_1     до  Управління ДМС України в Рівненській області       про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій, -ВСТАНОВИВ :
		ОСОБА_1  (далі - ОСОБА_1) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області (далі - Управління ДМС України в Рівненській області) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинення певних дій.
		Позивач в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, до початку розгляду справи подав клопотання, в якому просив розгляд справи здійснювати без його участі. Зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
		Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, подав клопотання в якому просив розглянути справу за відсутності представника відповідача. Зазначив, що заперечення проти адміністративного позову підтримує в повному обсязі.
		Судом не визнавалася обов'язковою участь сторін в судовому засіданні. За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін на підставі наявних доказів.
		Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		В обґрунтування адміністративного позову ОСОБА_1 зазначив, що 06.02. 2014 року він звернувся до Управління ДМС України в Рівненській області з метою подання документів для нетермінового оформлення паспорта в разі тимчасових поїздок за кордон, та надав усі документи відповідно до вимог пункту 10 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231. Однак, працівники  Управління ДМС України в Рівненській області відмовили в прийнятті документів. Відповіддю на заяву-вимогу позивача було повідомлено, що у прийнятті документів відмовлено у зв'язку з несплатою обов'язкових платежів. Однак, позивач вважає, що вимога про оплату послуг, на які посилається відповідач є необґрунтованою, оскільки з аналізу чинного законодавства слідує, що ці послуги можуть бути надані лише за заявою особи, а не в обов'язковому порядку. 
		Таким чином, позивач вважає, що у зв'язку з неправомірними діями Управління ДМС України в Рівненській області, було порушено його право на вільний виїзд за територію України. З вище викладених підстав, просив адміністративний позов задовольнити повністю.
		Відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області проти адміністративного позову заперечував. В обґрунтування заперечень зазначив, що Управлінням ДМС України в Рівненській області обґрунтовано  відмовлено у видачі паспорту, з тих підстав, що позивачем не надано доказів сплати послуг з питання оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон, та доказів сплати вартості бланку паспорта, які передбачені Постановою КМУ від 26.10.2011 року №1098, якою затверджено Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг. В своїх запереченнях відповідач також зазначив, що порядок та умови надання адміністративних послуг з оформлення та видачі паспорта регулюється не Постановою КМУ № 231 від 31.03.1995 року, а  Законом України «Про адміністративні послуги»  від 06.09. 2012 року № 5203, постановою КМУ від 04.06. 2007 року № 795, якою затверджено Перелік платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання, та Постановою КМУ від 26.10.2011 року №1098.
		З огляду на вказані обставини, працівники територіальних органів та підрозділів Державної міграційної служби України зобов'язанні дотримуватися та забезпечувати виконання  норм чинного законодавства. А тому, відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, безпідставними та такими, що суперечать положенням  чинного законодавства. З вказаних підстав, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
		Дослідивши у відкритому судовому засіданні подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному,  повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі  всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що 06.02. 2014 року ОСОБА_1  звернувся до Управління ДМС України в Рівненській області з метою подання документів для оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
		Як вбачається з матеріалів справи, ним було подано: заяву-анкету (Додаток 1 до Правил) (а.с. 9), паспорт громадянина України (а.с. 10), копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера (а.с. 10), дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (а.с. 11),  а також квитанцію про сплату державного мита, в розмірі 170 грн. (а.с. 11). Однак, працівниками Управління ДМС України в Рівненській області позивачу було відмовлено у принятті вказаних документів у зв'язку з несплатою усіх обов'язкових платежів.
		06.02. 2014 року ОСОБА_1 подав заяву-вимогу завідувачу сектору Управління ДМС України в Рівненській області, в якій зазначив, що він надав необхідні документи для виготовлення закордонного паспорту, однак у оформленні закордонного паспорта йому було відмовлено у зв'язку з відсутністю обов'язкових платежів (120,00 грн. та 87,15 грн.), про що зазначено завідуючим сектору Управління ДМС України в Рівненській області (а.с. 12).
		Також, 11.02. 2014 року позивачем було подано скаргу начальнику Управління ДМС України в Рівненській області, з метою зобов'язати уповноважену особу прийняти документи на оформлення паспорта громадянина України (а.с. 13-14).
		Згідно листа Управління ДМС України в Рівненській області від 06.03. 2014 року № Б-3 позивачу було повідомлено, що у разі необхідності виготовлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон необхідно надати повний перелік документів, та сплатити належні платежі (держмито - 170 грн., адмінпослуги - 85,15 грн., вартість бланка паспорта громадянина України для виїзду за кордон - 120 грн.).
		Як вбачається із зазначеної відповіді, позивачу було відмовлено у оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до вимог  Постанови КМУ № 231 від 31.03. 1995 року, Постанови КМУ від 04.06. 2007 року № 795 та Постанову КМУ № 1098.
		З такими обгрунтуваннями  відмови в оформленні паспорту громадянина України для виїзду за кордон суд не погоджується з наступних підстав.
		Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
		Частиною 2 ст. 2 Протоколу № 4 (протокол ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07. 1997 року) до Європейської Конвенції про захист прав людини передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
		Регулювання порядку здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, оформлення документів для зарубіжних поїздок визначається Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» № 3857-XII від 21.01. 1994 року (далі - Закон України № 3857-XII від 21.01. 1994).
		Статтею 1 цього Закону передбачено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну.
		Відповідно до ст. 7 Закону України  № 3857-XII від 21.01. 1994 правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього  Закону Кабінетом Міністрів України  і підлягають опублікуванню.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31.03. 1995 року затверджено Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення (далі - Правила № 231 від 31.03. 1995 року).
		Відповідно до п. 10 Правил № 231 від 31.03. 1995 року, для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: 
		- заява-анкета встановленого зразка; 
		- паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років); 
		- копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; 
		- дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; 
		- квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.
		Положенням п. 6  ст. 2 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01. 1993 року визначено, що державне мито справляється за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон або обміну цього паспорта.
		Відповідно до пп. б п. 6  ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» № 7-93 від 21.01. 1993 року ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: за видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон або обміну цього паспорта - 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Таким чином, позивачем відповідно до вимог вказаних нормативно-правових актів було подано усі необхідні документи для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон.
		Посилання відповідача на Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затверджених Постановою КМУ від 26.10. 2011 року № 1098 (далі - Порядок від 26.10. 2011 року № 1098 ), як на підставу відмови у видачі паспорта є необґрунтованим, оскільки порядок оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон встановлюється Законом України № 3857-XII від 21.01. 1994 року, який визначає та регламентує, що у межах та на виконання цього Закону, Постановою № 231 від 31.03. 1995 року, затверджено Правила оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення. Ані вказаним Законом України № 3857-XII від 21.01. 1994, ані зазначеними Правилами № 231 від 31.03. 1995 року не визначено обов'язок особи сплачувати будь-які інші платежі під час оформлення та видачі паспорту.
		Порядок від 26.10. 2011 року № 1098 визначає механізм надання підрозділами МВС та ДМС платних послуг, у тому числі адміністративних, фізичним і юридичним особам.
		Відповідно до п. 2 Порядку від 26.10. 2011 року № 1098, послуги надаються за письмовою заявою фізичних та юридичних осіб.
		Отже, аналіз норм зазначеного Порядку від 26.10. 2011 року № 1098 вказує на те, що платні послуги можуть бути надані за заявою особи, тобто за наявності у неї бажання отримати таку послугу, а не в обов'язковому порядку здійснювати замовлення такої послуги з метою, оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон. 
		Крім того, Постановою КМУ від 04.06. 2007 року № 795, затверджено Перелік платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання (далі - Постанова КМУ від 04.06. 2007 року № 795), також не передбачено обов'язковість замовлення такої послуги, як оформлення та видача паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
		З системного аналізу вищезазначених норм слідує, що Порядок від 26.10. 2011 року № 1098 та Постанова КМУ від 04.06. 2007 року № 795 суперечать вимогам Закону України № 3857-XII від 21.01. 1994 року Правилам оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, вимоги яких дотримано позивачем при зверненні до відповідача.
		Таким чином, відповідач в силу вимог Закону України № 3857-XII від 21.01. 1994 року  та Правил № 231 від 31.03. 1995 року позбавлений можливості вимагати у позивача будь-які інші платежі, окрім тих, що зазначені в даних нормативно-правових актах. З цього слідує, що послуга, яка полягає в оформлені та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон, вартість якої становить 87,15 грн., повинна сплачуватися лише за бажанням.
		Також, у суду відсутні докази обґрунтованості вимоги Управління ДМС України в Рівненській області щодо оплати вартості бланку паспорта в розмірі 120 грн.
		Суду слід зазначити, що згідно із абзацу 2 пункту 1 Постанови КМУ від 04.06. 2007 року № 795, до 11.04. 2011 року справлялася плата за бланк паспорта. Однак, у зв'язку з прийняттям  Постанови  КМУ від 11.04. 2011 року № 292 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 31.01. 1992 року № 47 та від 04.06. 2007 року № 795» було виключено абзац 2 пункту 1, який встановлював плату за бланк закордонного паспорту.
		Крім того, сплата державного мита у розмірі 170 грн. покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням відповідачем дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон, у тому числі вартість бланка паспорта у розмірі 120 грн. Тому, Управління ДМС України в Рівненській області не вправі вимагати повторної оплати таких самих послуг на підставі іншого нормативно-правового акта.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем надано усі необхідні документи для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон, а тому позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Управління ДМС України в Рівненській області щодо вимоги надання квитанції по сплаті платних послуг, квитанції по сплаті 120 грн. за бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон, та дії щодо відмови в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих ОСОБА_1 документів - підлягають до задоволення.
		Щодо вимог позивача про зобов'язання Управління ДМС України в Рівненській області прийняти рішення щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, то їх задоволення не відповідає положенням викладеним у ст. 162 КАС України щодо повноважень суду при вирішенні адміністративної справи, оскільки в такому разі суд втручається в дискреційні повноваження органу державної влади. Відтак, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволення.
		Відповідно до ч. 2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про  визнання протиправними    рішення    суб'єкта  владних повноважень чи окремих його положень,  дій чи бездіяльності і  про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих  його  положень  із зазначенням способу його здійснення; зобов'язання відповідача вчинити певні дії; зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій.
		Частиною 2 статті 11 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
		Таким чином, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління ДМС України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон - ОСОБА_1, на підставі поданих ним документів.
		Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду України від 03.12. 2013 року. У відповідності до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України. 
		Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання Управління ДМС України в Рівненській області утриматися від вимог щодо замовлення платних послуг, передбачених переліком  Постанови КМУ від 04.06. 2007 року № 795 та утриматися від вимог щодо сплати 120 грн. за бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон, то суду слід зазначити наступне. 
		Згідно із ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Зі змісту наведеною норми вбачається, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення у майбутньому.
		Таким чином, суд не може розглядати вимогу щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення дій у майбутньому у зв'язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.
		Крім того, суду слід зазначити, що посилання позивача на п. 3 ч. 2 ст. 162 КАС України, згідно якого суд у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій  відхиляється судом, оскільки в даному випадку суд може, у разі необхідності захисту прав, свобод та інтересів позивача, зобов'язати відповідача утриматися від вчинення певних правомірних дій, а не протиправних, що, у разі їх вчинення, є предметом окремого адміністративного позову.
		Таким чином, вказані обставини, є підставою для відмови у задоволенні відповідної частини позовних вимог.
		Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на  їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
		Позивач частково довів суду обґрунтованість позовних вимог, а відповідач частково підтвердив правомірність своїх дій.
		Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє часткове підтвердження в ході судового розгляду, то поданий позов належить задовольнити частково.
		Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовлено. Враховуючи викладене та те, що позов задоволено частково на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити з Державного бюджету України 36 грн. 54 коп. судового збору, сплаченого згідно квитанції № КР-116/1 від 14.03. 2014 року (а.с. 2). 
		Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Позов задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області щодо вимоги надання квитанції по сплаті платних послуг, квитанції по сплаті 120 грн. за "бланк паспорта громадянина України для виїзду за кордон" та дії щодо відмови в оформленні паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) документів.
		Зобов'язати Управління Державної міграційної служби України в Рівненській області повторно розглянути питання щодо оформлення та видачі ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) паспорта громадянина України для виїзду за кордон на підставі поданих ним документів.
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Присудити на користь позивача ОСОБА_1 із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп.
		Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду. 
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		 
		Суддя                                                    Зозуля Д. П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...