Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/759/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 12.10.2018.
Дата набрання законної сили: 23.04.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу Справа № 331/759/14-к 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		 
		Єдиний унікальний №331/759/14-к Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1 
		Провадження №11-кп/778/438/14 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2 
		Категорія ч.2 ст.303 КК України
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 квітня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області в складі
		головуючого ОСОБА_2 ,
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		при секретарі ОСОБА_5 ,
		за участю прокурора ОСОБА_6 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 
		розглянула в апеляційному порядку у закритому судовому засіданні в м.Запоріжжя матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013080010000441, за апеляційною скаргою прокурора прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_9 на вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20 лютого 2014 року, яким 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, офіційно не працевлаштований, одружений, має на утриманні малолітню дитину, зареєстрований та до затримання проживав за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого 03 жовтня 2013 року Жовтневим районним судом м.Запоріжжя за ч.2 ст.302 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік,
		засуджено за ч.2 ст.303 КК України, із застосуванням ст.69 КК України, до 3 років позбавлення волі.
		На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднано невідбуте ОСОБА_8 покарання, призначене йому за вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 03 жовтня 2013 року, та остаточно призначено покарання у вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
		Запобіжний захід щодо ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили залишений попереднім  у вигляді тримання під вартою. Строк відбування покарання постановлено рахувати з 09 січня 2014 року.
		Вирішена доля речових доказів у кримінальному провадженні.
		 
		Згідно з вироком суду, ОСОБА_8 визнано винним та засуджено за вчинення ним злочину, передбаченого ч.2 ст.303 КК України, за наступних обставин.
		ОСОБА_8 , маючи умисел на зайняття сутенерством щодо кількох осіб, діючи з єдиним злочинним наміром, з першої декади листопада 2013 року по 09 січня 2014 року включно, даючи об`яви до Інтернет ресурсів, а також розповсюджуючи на території м.Запоріжжя рекламні листівки з контактними номерами телефонів: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , створив умови для забезпечення зайняття проституцією ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншим невстановленим особам жіночої статі.
		З метою забезпечення зайняття вищевказаними особами проституцією, в період часу з першої декади листопада 2013 року по 09 січня 2014 року, ОСОБА_8 , даючи об`яви до Інтернет ресурсів, а також розповсюджуючи на території м.Запоріжжя рекламні листівки з контактними номерами телефонів, підшукав ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та іншим невстановленим в ході розслідування особам жіночої статі, клієнтів для надання останнім інтимних послуг, у тому числі шляхом вступу у статеві зв`язки.
		Окрім цього, ОСОБА_8 , з метою забезпечення регулярного отримання доходів на протязі тривалого часу від зайняття проституцією залучених ним ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших невстановлених осіб жіночої статі, орендував квартири за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , де в очікуванні замовлень знаходились вищевказані особи, та встановив останнім правила поведінки, відповідно до яких вони повинні були брати у клієнта гроші до надання останнім інтимних послуг, у тому числі, до вступу у статевий зв`язок. При цьому, ОСОБА_8 особисто приїздив за грошовими коштами, отриманими від надання зазначених послуг, частину з яких, залишав собі, а решту, у якості заробітної платні видавав жінкам.
		23 грудня 2013 року з метою припинення злочинної діяльності ОСОБА_8 , під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, працівниками міліції був залучений ОСОБА_14 .
		У цей же день невстановлена особа жіночої статі, діючи з відома та зі згоди ОСОБА_8 , знаходячись у приміщенні спальної кімнати квартири АДРЕСА_4 , вступила у статевий зв`язок з раніше невідомим їй ОСОБА_14 , за що отримала грошову винагороду в розмірі 500 гривень, з яких 250 гривень вона передала ОСОБА_8 
		08 січня 2014 року з метою припинення злочинної діяльності ОСОБА_8 , під час проведення контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, працівниками міліції був залучений ОСОБА_15 .
		У цей же день ОСОБА_12 , діючи з відома та зі згоди ОСОБА_8 , знаходячись у приміщенні спальної кімнати квартири АДРЕСА_4 , вступила у статевий зв`язок з раніше невідомим їй ОСОБА_15 , за що отримала грошову винагороду в розмірі 500 гривень, з яких 250 гривень вона передала ОСОБА_8 .
		Таким чином, шляхом встановлення тарифів за надання інтимних послуг, в тому числі за вступ у статеві зв`язки з клієнтами, а також встановленням правил поведінки для ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших невстановлених осіб жіночої статі, підшукуванням клієнтів і розподілом грошових коштів, одержаних за надання вищевказаними особами інтимних послуг, включаючи статеві зв`язки з клієнтами, ОСОБА_8 , в період часу з першої декади листопада 2013 року по 09 січня 2014 року включно, забезпечував зайняття проституцією ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та інших невстановлених в ході розслідування осіб жіночої статі.
		В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи обставини провадження, доведеність вини та юридичну кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_8 , просить вирок суду у відношенні останнього в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 покарання за ч.2 ст.303 КК України у вигляді 4 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків, остаточно призначити йому покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд, всупереч вимогам ст.ст.50, 65, 69 КК України, навівши перелік обставин, які визнані такими, що пом`якшують покарання, водночас належної оцінки їм не надав, та не навів мотивів, з яких дійшов до висновку про істотне зниження ступеня тяжкості вчиненого злочину. Крім того прокурор зазначає, що висновки суду про щире каяття ОСОБА_8 у вчиненому кримінальному правопорушенні та його зобов`язання не вчиняти у подальшому подібні дії, нічим не підкріплені та викликають обґрунтовані сумніви, оскільки обвинувачений вчинив дане правопорушення під час відбування покарання, призначеного за попереднім вироком суду. Також апелянт вказує на те, що суд не в повній мірі врахував дані про особу обвинуваченого.
		В запереченнях на апеляційну скаргу захисник - адвокат ОСОБА_7 , вказуючи на необґрунтованість доводів прокурора, викладених в апеляційній скарзі, просить залишити її без задоволення, а вищевказаний вирок суду - без змін. При цьому посилається на те, що суд першої інстанції при призначені ОСОБА_8 покарання дотримався вимог ст.ст.50,65,69 КК України, оскільки, врахував всі відомості про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, окрім того, суд при призначенні покарання фактично врахував і рецидив злочинів. Наявність у обвинуваченого малолітньої дитини підтверджується матеріалами провадження, а обов`язок батька утримувати свою дитину встановлений Сімейним кодексом України і не залежить від наявності в нього офіційного джерела доходу. В судовому засіданні ОСОБА_8 пояснював, що він весь час неофіційно працював, надаючи послуги таксі на своєму автомобілі, одержуючи певні доходи. 
		Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які вважали, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі та переглядаючи вирок суду у межах вказаної апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що остання не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні злочину, зазначеного у вироку, засновані на доказах, досліджених у судовому засіданні, і є обґрунтованими.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 у судовому засіданні повністю визнав себе винним, дав показання по суті пред`явленого йому обвинувачення, в зв`язку з чим, на підставі ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів відносно фактичних обставин, оскільки вони учасниками судового провадження не оспорювалися. При цьому суд з`ясував, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Суд дав правильну оцінку дослідженим доказам, належним чином мотивував у вироку свої висновки та вірно кваліфікував дії ОСОБА_8 за ч.2 ст.303 КК України.
		Доведеність вини й кваліфікація дій обвинуваченого ніким з учасників провадження не оспорюється.
		Покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд призначив у відповідності з положеннями Загальної частини КК України  у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини КК України, яка передбачає відповідальність за скоєне ним кримінальне правопорушення. При цьому суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, дані про особу обвинуваченого, відношення самого обвинуваченого до вчиненого, а також пом`якшуючі та обтяжуючі покарання обставини. Зокрема судом враховано те, що ОСОБА_8 має судимість за вчинення злочину проти громадського порядку і моральності, яка не знята та не погашена у встановленому законом порядку, вчинив аналогічний злочин в період іспитового строку, встановленого попереднім вироком суду, має постійне місце проживання, де характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину  2013 року народження, є єдиним годувальником своєї родини, оскільки проживає однією сім`єю з дружиною ОСОБА_16 , яка знаходиться у соціальній відпустці по догляду за дитиною і не може в повній мірі самостійно забезпечувати утримання дитини. Обставин, що обтяжують покарання, суд не убачив. Обставинами, що пом`якшують покарання, суд визнав те, що обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у скоєному кримінальному правопорушенні визнав в повному обсязі, щиро розкаявся, та сприяв слідству і суду у встановлені істини по справі. Також судом враховано те, що вчинене ОСОБА_8 суспільно небезпечне діяння не потягло тяжких наслідків і не мало насильницького характеру. 
		З врахуванням обставин справи та відомостей про особу обвинуваченого, суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення останньому покарання у вигляді позбавлення волі. 
		Разом з цим, суд зробив правильні висновки про те, що обставини, які пом`якшують покарання, зазначені вище, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 правопорушення і дають можливість для застосування положень ст.69 КК України і призначення йому більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При цьому суд першої інстанції належним чином вмотивував своє рішення.
		Також судом обґрунтовано застосовані положення ст.71 КК України і ОСОБА_8 призначене остаточне покарання за сукупністю вироків, оскільки вищевказане кримінальне правопорушення він скоїв протягом іспитового строку, встановленого попереднім вироком суду. 
		Таким чином суд фактично врахував при призначенні покарання і те, що ОСОБА_8 , маючи судимість, знову вчинив умисний злочин. 
		З урахуванням зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при призначені ОСОБА_8 покарання дотримався вимог ст.65 КК України та призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
		Доводи, викладені прокурором в апеляційній скарзі, на думку колегії суддів, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують. 
		Істотних порушень кримінального процесуального законодавства, які тягнуть скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді, не встановлено.
		Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
		 
		УХВАЛИЛА:
		 
		апеляційну скаргу прокурора прокуратури м.Запоріжжя ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 20 лютого 2014 року, яким  ОСОБА_8 засуджено за ч.2 ст.303 КК України, - без змін.
		Дана ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії ухвали.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_2  ОСОБА_3   ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...