Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-6238/10/1770 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 29.04.2014. Зареєстровано: 29.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 05.05.2014.
Дата набрання законної сили: 24.06.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 2а-6238/10/1770
		15 квітня 2014 року 16год. 45хв.  м. Рівне
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Мельничук О.А. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
		позивача: представник Катеринчук Ю.В., представник Никонець Д.А., 
		відповідача: представник Коритнюк В.О.,   
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
		     Рівненської обласної спілки  споживчих товариств      
		до  Державної податкової інспекції у м.Рівному  Головного управління Міндоходів у Рівненській  області      
		про скасування податкових повідомлень-рішень
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Рівненська обласна спілка споживчих товариств (далі - Рівненська ОСС) звернулася з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі - ДПІ у м. Рівне) про скасування податкових повідомлень рішень від 02 липня 2010 року № 0001171742/0/17-123, № 0001161742/0/17-123, № 0002142342/0; від 03 серпня 2010 року № 0002142342/1 та від 04 серпня 2010 року № 0001171742/1/17-123, № 0001161742/1/17-123; від 08 жовтня 2010 року № 0002142342/2 та від 11 жовтня 2010 року № 0001161742/2/17-123
		Позовні вимоги обґрунтовані тим,  що прийняті за результатами виїзної планової документальної перевірки податкові повідомлення-рішення не ґрунтуються на законодавстві з питань  оподаткування, є протиправними та підлягають скасуванню.
		У зв'язку з реорганізацією податкового органу під час розгляду справи судом було допущено заміну відповідача, ДПІ у м. Рівне, його правонаступником - Державною податковою інспекцією у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області.
		У судовому засіданні представники позивача позов підтримали та пояснили суду, що висновки акта перевірки є незаконними, що тягне неправомірність оспорюваних податкових повідомлень-рішень. Жодних порушень податкового законодавства позивачем допущено не було. Так, позивач вважає правомірним включення до складу валових витрат сум від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року. Судовими рішеннями, що набрали законної сили по справі № 2а-6834/09/1770 встановлено неправомірність зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування за 2008 р. на суму 1091197,00 грн., тобто завищення задекларованих суб'єктом господарювання показників у рядку 04.9 Декларації «від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року» за 2009 р., І квартал 2010 р. допущено не було. Таким чином позивачем повністю дотриманого вимог п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5, п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Вказали, що Рівненська облспоживспілки не мала жодних підстав нараховувати умовні відсотки на суми коштів отриманих за договорами комісії, оскільки останні не являються поворотною фінансовою допомогою. Відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду здійснити одну або декілька угод від свого імені за рахунок комітента. При цьому вартість придбаних за дорученням і за рахунок комітента товарів (робіт, послуг) не включається до складу ні валових доходів, ні валових витрат комісіонера. Посилання ж ДПІ в м. Рівне на те, що отримані за договорами комісії кошти позивачем витрачені на інші цілі ніж передбачено договором вважають безпідставним, оскільки грошові кошти є речами, які характеризуються родовими ознаками, а тому є замінними. За таких обставин неможливо достовірно визначити, що саме зараховані на виконання умов договорів комісії кошти витрачені Рівненською ОСС для своїх господарських потреб. Зазначили, що облспоживспілка не  отримувала безповоротної фінансової допомоги від КП «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» Рівненської облспоживспілки, а кошти перераховані відповідно до постанови правління Рівненської облспоживспілки № 237 від 03.09.2009 р. являються зменшенням статутного фонду остатнього. Реєстрація змін до установчих документів КП «Рівненське гуртово-роздрібне підприємство» не здійснювалась, оскільки Закону України «Про кооперацію» та Закон України «Про споживчу кооперацію» як спеціальні норми права не містять такого обов'язку для підприємств та організацій споживчої кооперації, крім того на момент прийняття постанови правління у статуті підприємства не було відображено розмір статутного капіталу, а тому здійснити реєстрацію відповідного рішення було не можливо практично. Відтак, висновки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на прибуток у періоді за яки проводилась перевірка є безпідставними. Зауважили, про помилковість висновків податкового органу, що за рахунок коштів Рівненської ОСС було оплачено навчання фізичних осіб, а саме в 2009 році на суму 122190,00 грн. та в І кварталі 2010 року на суму 66720,00 грн. В даному випадку облспоживспілки була третьою особою і не виступала податковим агентом, оскільки не надавала безпосередньо додаткового блага у вигляді оплати вартості навчання у Львівській комерційній академії. Кошти Рівненською облспоживспілкою перераховувались від підприємств і організацій системи споживчої кооперації Рівненської області на рахунки навчальних закладів. Крім того, пояснили, що нараховані і розподілені дивіденди за наслідками господарсько-фінансової діяльності позивача у 2008 році не є предметом оподаткування в розумінні норм Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Таким чином, податок з доходів фізичних осіб у 2009 році та в І кварталі 2010 року утриманий і перерахований в повному обсязі. Просили позовні вимоги задовольнити повністю.
		Державна податкова інспекція у місті Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.
		У судовому засіданні представник відповідача надав пояснення, тотожні письмовим запереченням. Суду додатково пояснив, що проведеною перевіркою виявлено порушення Рівненською облспоживспілкою ряду норм податкового законодавства. Так, позивачем, в порушення вимог абз. 6 п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1, п.п. 4.1.6. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. зі змінами та доповненнями занижено валові доходи на суму 2569341,3 грн. Зокрема, податковим органом зроблено висновок, що кошти, одержані Рівненською облспоживспілкою від Комітентів, згідно з договорами комісії: б/н від 16.04.2008 року на придбання обладнання - лінії ТЕТРА-ПАК для виробництва соків та фруктових концентратів, б/н від 06.08.2008 року на придбання холодильного обладнання, б/н від 07.02.2008 року на придбання холодильного обладнання для заморозки ягід і фруктів, виконували функцію кредитних коштів (поповнення оборотних коштів). У зв'язку з чим, за користування зазначеними коштами, яка визначена як поворотна фінансова допомога, позивачу нараховані умовні відсотки, що відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підлягають включенню до складу валових доходів. Крім того, зазначає, що Рівненська облспоживспілка не включила до складу валового доходу за 2009 рік кошти в сумі 2 259 000,00 грн. отримані від Кооперативного підприємства «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» Рівненської облспоживспілки у вигляді безповоротної фінансової допомоги. При цьому, відповідач посилається на висновки зроблені в акті перевірки, що оскільки реєстрація зменшення статутного фонду КП «Рівненське ГРО» в тому періоді, в якому було визначено зменшення внеску в статутний фонд (03.09.2009 р.), не відбулася, то повернення Рівненській облспоживспілці внеску в статутний фонд не передбачає відповідної компенсації, а отже вказана сума повинна визначатись як безповоротна фінансова допомога і відповідно до положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включатись до складу валового доходу. Також, податковий орган, стверджує, що Рівненською облспоживспілкою допущено завищення задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року (р. 04.9 декларації з податку на прибуток), що призвело до завищення валових витрат на 1 082 938,0 грн. (в тому числі за 2009 р. - на 988 000,00 грн., за І кв. 2010 року - на 94 938,00 грн.). Крім того, позивачем, в порушення п. 1.15. ст. 1, п.п. 3.1.3. п. 3.1. ст. 3, п.п. 4.2.9. п. 4.2., п.п. 4.3.20. п. 4.3. ст. 4, п. 7.1. ст. 7, п.п. 8.1.1., 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, пп. «а» п. 17.2. ст. 17, пп. «а» п. 19.2. ст. 19, пп. «а» пп. 20.3.1. п. 20.3., пп. 20.3.2. п. 20.3. ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 р. із змінами та доповненнями, не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 22312,20 грн., у випадку, коли не оподатковано доходи, отримані фізичними особами як додаткове благо у вигляді оплати вартості навчання у Львівській комерційній академії таких фізичних осіб, які не були працівниками Рівненської ОСС на момент оплати такого навчання. Також, податковий орган, зазначає, що Рівненською облспоживспілкою не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб за 2009 рік у випадку нарахування дивідендів фізичним особам без відповідного оподаткування податком з доходів фізичних осіб, і як наслідок порушено положення пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3, пп. 4.2.1. п. 4.2. ст. 4, п. 7.1. ст. 7, пп. 8.1.1. та 8.1.2. п. 8.1. ст. 8, п. 9.3. ст. 9, «а» п. 17.2. ст. 17, пп. «а» п. 19.2. ст. 19, пп. «а» п. 20.2., пп. «а» пп. 20.3.2. п. 20.3. ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Враховуючи встановлені порушення, оспорювані податкові повідомлення-рішення вважає правомірними. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що з 25.05.2010 по 11.06.2010 ДПІ у м. Рівне проведено планову виїзну перевірку Рівненської обласної спілки споживчих товариств  з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 31.03.2010, за наслідками якої складено акт від 18.06.2010 № 872/23-100/01764128.
		У вказаному акті зафіксовано, зокрема, наступні порушення:
		1) пп.4.І.6 п.4.1 ст. 4, пп. 1.22.1 пп.1.22.2 п.1.22, ст.1, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР, зі змінами і доповненнями, в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2009р. в сумі 1713000,0 грн. та донараховано податок на прибуток у сумі 484819,77 грн. в т.ч. за 2009 р. - у сумі 447408,9 грн. та 1 квартал 2010 р. -  в сумі 37410,87 грн.
		2) п. 1.15 ст. 1, пп. 3.1.1, пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.1, пп. 4.2.9 п. 4.2, пп. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, пп. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п. 9.3 ст. 9, пп. "а" п. 17.2 ст. 17, пп. "а" п. 19.2 ст. 19, пп. "а" п. 20.2 п. 20.2, пп. "а" пп. 20.3.1 п. 20.3, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІУ від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями по яких встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в періоді, що перевірявся, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 24045,48 грн., в т.ч. за 2009 р. - 15838,82 грн., за 2010 р. - 8206,66 грн.
		3) ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів» № 320/94-ВР від 22.12.1994 року із змінами та доповненнями та п. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» затвердженого Наказом ДПА України від 29.09.2003 р. № 451, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2003 р. № 960/8281 (далі Порядок № 451), по яких встановлено подача податкових розрахунків по формі 1-ДФ у перекрученому вигляді, а саме: в II кв. 2009 р. не включені доходи фізичних осіб отримані від Рівненської ОСС у вигляді нарахованих дивідендів за 2008 р. на загальну суму 11555,19 грн.; в І - IV кв. 2009 р. не відображені доходи, отримані фізичними особами як додаткове благо у вигляді оплати вартості навчання у навчальному закладі на загальну суму 94036,94 грн.; в І кв. 2010р. не відображені доходи, отримані фізичними особами як додаткове благо у вигляді оплати вартості навчання у навчальному закладі на загальну суму 54711,09 грн.
		На підставі акта перевірки від 18.06.2010 № 872/23-100/01764128 та за наслідками адміністративного оскарження ДПІ у м. Рівне прийнято, зокрема, оспорювані податкові повідомлення-рішення:
		- від 02.07.2010 р. № 0002142342/0, від 03.08.2010 р. № 0002142342/1, від 08.10.2010 р. № 0002142342/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток організацій споживчої кооперації в сумі 665586,08 грн. (за основним платежем - 484819,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 180766,31 грн.);
		- від 02.07.2010 р. № 0001161742/0/17-123, від 04.08.2010 р. № 0001161742/1/17-123, від 11.10.2010 р. № 0001161742/2/17-123 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 66936,60 грн. (за основним платежем - 22312,20 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 44624,40 грн.);
		- від 02.07.2010 р. № 0001171742/0/17-123, від 04.08.2010 р. № 0001171742/1/17-123 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 6236,50 грн. (за основним платежем - 1733,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4503,22 грн.).
		Щодо податкових повідомлень-рішень від 02.07.2010 р. № 0002142342/0, від 03.08.2010 р. № 0002142342/1, від 08.10.2010 р. № 0002142342/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, суд зазначає наступне.
		Вказаними рішеннями ДПІ у м. Рівне визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток організацій споживчої кооперації в сумі 665586,08 грн. (за основним платежем - 484819,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 180766,31 грн.).
		Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
		Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа № 2а-6834/09/1770 за позовом Рівненської обласної спілки споживчих товариств до Державної податкової інспекції у м. Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.
		Постанова Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2010 року по справі № 2а-6834/09/1770 за позовом Рівненської обласної спілки споживчих товариств до Державної податкової інспекції у м. Рівне, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення, якими позивачу було визначено податкові зобов'язання з податку на прибуток, повністю з моменту їх прийняття.
		Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року по справі № 9104/33513/10 апеляційну скаргу ДПІ у м. Рівне ДПА України залишено без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 13.04.2010 року у справі № 2а-6834/09/1770 - залишено без змін.
		Приймаючи дану ухвалу колегія суддів погодилась із висновком суду першої інстанції про те, що представлені Рівненською облспоживспілкою первинні документи відповідають вимогам законодавства та підтверджують реальність здійснення господарських операцій та отримання юридичних послуг і використання їх в господарській діяльності та спростовують висновки податкового органу про порушення Рівненською облспоживспілкою п.п. 5.2.1. п. 5.2., п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2008 р. в сумі 1091197,00 грн. та донараховано податок на прибуток на суму 22805,00 грн.
		Таким чином, правомірність формування Рівненською облспоживспілкою валових витрат у рядку 04.9 Декларації „від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" на суму 1 082 938,0 грн. підтверджена у судовому порядку та не потребує доказування.
		За таких обставин, твердження податкового органу про завищення Рівненською облспоживспілкою валових витрат за період з 01.01.2009 р. по 31.03.2010 р. на суму 1 082 938,00 грн. та відповідно донарахування податкових зобов'язань та штрафних (фінансових) санкцій в даному випадку є безпідставним.
		Пунктом 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Абзацом 6 підпункту 1.22.1. статті 1 цього Закону встановлено, що безповоротна допомога - це сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги. Пунктом 1.22.2. даного Закону визначено поворотну фінансову допомогу як суму коштів, передану платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами. 
		Судом встановлено, що протягом 2008 року Рівненською облспоживспілкою було укладено ряд договорів комісії, зокрема:
		- договір комісії б/н від 16.04.2008 року між Рівненською ОСС (комісіонер) та Підприємством облспоживспілки «Рівненський заготівельно-виробничо-збутовий комбінат» (комітент). Умовами договору передбачено, що комісіонер за дорученням комітента за плату зобов'язаний укласти від свого імені, але за рахунок комітента, договір поставки лінії ТЕТРА - ПАК для виробництва соків та фруктових концентратів, вартістю 1 000 000,0 грн. За виконання послуг з поставки обладнання замовник зобов'язується сплатити комісіонеру винагороду у розмірі 0,01 % від вартості обладнання. Взяті на себе зобов'язання за цим Договором Комісіонер повинен був виконати до 15 квітня 2011 року з дня отримання від Комітента коштів у повному розмірі. На виконання умов договору станом на 01.01.2009 року Комітент перерахував кошти в сумі 464500,0 грн. на рахунок позивача. 
		- договір комісії б/н від 06.08.2008 року між Рівненською ОСС (комісіонер) та КП «Радивилівська торгова база» Радивилівського районного споживчого товариства (комітент). Умовами договору передбачено, що комісіонер за дорученням комітента за плату зобов'язаний укласти від свого імені, але за рахунок комітента, договір поставки холодильного обладнання для магазину, вартістю 1 700 000,0 грн. За виконання послуг з поставки обладнання замовник зобов'язується сплатити комісіонеру винагороду у розмірі 0,01 % від вартості обладнання. Взяті на себе зобов'язання за цим Договором Комісіонер повинен був виконати до 01 серпня 2011 року з дня отримання від Комітента коштів у повному розмірі. На виконання умов договору станом на 01.01.2009 року Комітент перерахував кошти в сумі 1200000,0 грн. на рахунок позивача.
		- договір комісії б/н від 07.02.2008 року між Рівненською ОСС (комісіонер) та КП «Сарненське гуртово-роздрібне підприємство» (комітент). Умовами договору передбачено, що комісіонер за дорученням комітента за плату зобов'язаний укласти від свого імені, але за рахунок комітента, договір поставки холодильного обладнання для комплексної заморозки ягід та фруктів, вартістю 1 500 000,0 грн. За виконання послуг з поставки обладнання замовник зобов'язується сплатити комісіонеру винагороду у розмірі 0,01 % від вартості обладнання. Взяті на себе зобов'язання за цим Договором Комісіонер повинен був виконати до 01 січня 2011 року з дня отримання від Комітента коштів у повному розмірі. На виконання умов договору станом на 01.01.2009 року Комітент перерахував кошти в сумі 690000,0 грн. на рахунок позивача.
		На момент закінчення терміну перевірки (31.03.2010 року) умови договорів комісії не виконані. Дані обставини не заперечують сторони, вони також підтверджені договорами комісії , записами в акті перевірки про зарахування коштів на виконання договорів. Судом встановлено, що на виконання умов договорів комісії позивачем надано комітенту ряд комерційних пропозицій, щодо можливості придбання необхідного обладнання за рахунок Комітента. Ці обставини підтверджені листами і відповідями на них. Даними листами позивач просить погодити укладення договорів купівлі-продажу обладнання. Крім того, позивачем нагадувалось про факт не повного виконання комітентом взятих на себе зобов'язань в частині перерахування грошових коштів. Тобто, договір комісії сторонами даного договору виконувався. Висновок відповідача про те, що в даному випадку мало місце надання поворотної фінансової допомоги є безпідставними. Посилання відповідача на те, що отримані за договором комісії кошти позивачем витрачені на інші цілі ніж передбачено договором безпідставні, оскільки грошові кошти є речами, які характеризуються родовими ознаками, а тому є замінними. За таких обставин неможливо достовірно визначити, що саме зараховані на виконання умов договору комісії кошти витрачені позивачем для своїх господарських потреб. Згідно статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Недійсність вказаних вище договорів комісії прямо не встановлена законом, також жоден з трьох договорів комісії недійсним у судовому порядку не визнаний. 
		За таких обставин суд приходить до висновку, що кошти, отримані позивачем для закупівлі обладнання згідно договорів комісії не можуть вважатися поворотною фінансовою допомогою, а висновки податкового органу про те, що в порушення абз. 6 п.п. 1.22.1. п. 1.22. ст. 1, п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Рівненською облспоживспілкою не включено до складу валового доходу умовно нараховані відсотки на суми такої «поворотної фінансової допомоги» є безпідставним.
		Згідно з актом перевірки від 18.06.2010 № 872/23-100/01764128, Рівненською облспоживспілкою в порушення п.п.1.22.1., п.1.22, ст.1, пп. 4.1.6, п. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 283/97-ВР від 22.05.1997 р. не включено в склад валового доходу дохід отриманий у вигляді безповоротної фінансової допомоги від КП «Рівненське ГРО»  в сумі 2259000,00 грн., у тому числі:
		-          III квартал 2009 року на суму 1154000,00 грн.
		-          IV квартал 2009 року на суму 1105000,00 грн.
		Відповідач, з посиланням на матеріали планової документальної перевірки КП «Рівненське ГРО» за період з 01.01.2008 року по 31.03.2010 року, зазначає, що останнє відповідно до своїх установчих документів засноване на колективній формі власності Рівненською обласною спілкою споживчих товариств. Статутний капітал підприємства сформовано внесками засновника та частиною прибутку, отриманого в результаті господарської діяльності та станом на 01.10.2008 року він становив 8 741,6 тис. грн., а станом на 31.03.2010 року - 6 538,7 тис. грн. 
		Тобто, за перевіряємий період статутний капітал підприємства змінився на 2202,9 тис. грн. у зв'язку з його збільшенням за рахунок прибутку 2008 року на 56,1 тис. грн. та зменшився на 2259,0 тис. грн. у зв'язку з поверненням частини грошового внеску засновника - Рівненської облспоживспілки.
		Розмір статутного капіталу, що відображений у ДОВІДЦІ «про загальну інформацію щодо Кооперативного підприємства «Рівненське гуртово-роздрібне об'єднання» та результати його діяльності за період з 01.10.2008 р. по 31.03.2010 р.» станом на 01.10.2008 року в сумі 8 741,6 тис. грн. безпосередньо формувався за рахунок внесків засновника. Дані обставини підтверджуються постановою правління Рівненської ОСС від 23.08.2006 р. №210/1, відповідно до якої у зв'язку з виробничою необхідністю та з метою збільшення статутного фонду, було прийнято рішення про внесення до статутного фонду КП «Рівненське ГРО» Рівненської ОСС грошових коштів у розмірі 2000000,0 грн., а також постановою правління Рівненської ОСС від 28.12.2007 року № 361, згідно якої до статутного фонду КП „Рівненське ГРО" Рівненської ОСС було внесено ще 1189000,0 грн.
		Згідно з п. 4.2.5. п. 4.2. ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не включаються до складу валового доходу суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески, згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи.
		Відповідно до п.п. 1.28.2. п. 1.28. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під фінансовою інвестицією слід розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.
		Пряма інвестиція - господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного капіталу юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.
		В розумінні підпункту 1.28.2 пункту 1.28 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» впродовж 2006-2007 років Рівненською обласною спілкою споживчих товариств як засновником КП «Рівненське ГРО» було здійснено інвестиції до статутного капіталу на загальну суму 3 189 000,00 грн.
		Постановою правління Рівненської ОСС від 03.09.09 р. № 237 вирішено зменшити статутний фонд КП «Рівненське ГРО» Рівненської ОСС на суму 3000000,00 грн. На виконання рішення засновника кооперативним підприємством було повернуто частину статутного фонду в сумі 1105,0 тис.грн. грошовими коштами, а також було зараховано раніше надану поворотну фінансову допомогу згідно договору від 02.01.2009 року в рахунок повернення статутного фонду в сумі 1154,0 тис.грн.
		На розрахунковий рахунок Рівненської облспоживспілки кошти перераховувались відповідно до виписок банку, з призначенням «повернення внесків в статутний фонд». Дані обставини не заперечуються сторонами та підтверджені записами в акті перевірки . Водночас, КП «Рівненське ГРО» відповідно до листа № 894 від 03.09.2009 року звернулось з проханням поворотну фінансову допомогу в сумі 1154000,0 грн. надану Рівненській облспоживспілці станом 31.08.2009 року зарахувати в повернення внеску в статутний фонд.
		Відповідно до положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV та Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. N 291, у бухгалтерському обліку Рівненської обласної спілки споживчих товариств було зроблено наступні проводки: Дт. 311 „Поточні рахунки в національній валюті", Кт. 141 „Інвестиції пов'язаним сторонам за методом обліку участі в капіталі " на суму 2259000,00 грн.
		З вищевикладеного суд робить висновок, що в даному випадку мав місце рух інвестиційних коштів, які не являються безповоротною фінансовою допомогою, а отже і не підлягають оподаткуванню як валовий дохід в розумінні положення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
		При цьому суд врахував, що 20.08.2010 р. правлінням Рівненської обласної спілки споживчих товариств прийнято постанову № 273, якою статут КП «Рівненське ГРО» Рівненської ОСС викладено в новій редакції. 
		В пункті 4.2. статуту зареєстрованого державним реєстратором Мазур Л.І. 27.08.2010 року відображено розмір статутного капіталу КП «Рівненське ГРО» сформованого за рахунок майнових та грошових внесків у сумі 6 588,00 тис.грн. Тобто, фактично відображено розмір статутного капіталу, який формувався впродовж усього часу існування підприємства як за рахунок внесків засновника, так і за рахунок власних доходів підприємства отриманих від господарської діяльності.
		Суд не бере до уваги висновки відповідача, наведені в рішенні ДПІ у м. Рівне від 30.07.2010 року № 33930/25-09 про результати розгляду первинної скарги, про те що пунктами 4-6 ст. 9 Закону України «Про споживчу кооперацію» передбачена обов'язковість визначення у статутах підприємств споживчої кооперації часток засновників.
		Частиною 1 статті 111 Господарського кодексу України визначено, що споживча кооперація в Україні - система самоврядних організацій громадян (споживчих товариств, їх спілок, об'єднань), а також підприємств та установ цих організацій, яка є самостійною організаційною формою кооперативного руху. Споживчі товариства, їх спілки (об'єднання) можуть утворювати для здійснення своїх статутних цілей підприємства, установи та інші суб'єкти господарювання відповідно до вимог цього Кодексу та інших законів. 
		Так, створення, діяльність та ліквідація юридичних осіб системи споживчої кооперації, до яких належить також КП «Рівненське ГРО» Рівненської ОСС, регулюється законами України «Про кооперацію» та «Про споживчу кооперацію», що зумовлює ряд особливостей їх правового статусу.
		Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про споживчу кооперацію» споживчі товариства можуть на добровільних засадах об'єднуватися в місцеві спілки, Центральну спілку споживчих товариств України, і мають право вільного виходу з них. 
		Споживчі товариства та їх спілки виходячи з статутних вимог мають право створювати (реорганізовувати, ліквідовувати) для здійснення своїх статутних завдань будь-які підприємства, установи, організації, біржі, комерційні банки, фінансово-розрахункові центри, страхові товариства та інші об'єкти, діяльність яких не суперечить законам України (ст. 11 Закону України «Про споживчу кооперацію»).
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про споживчу кооперацію» основним документом, що регулює діяльність організацій споживчої кооперації є статут. У ньому визначаються порядок вступу до товариства і виходу з нього, права та обов'язки членів товариства, його органи управління, контролю та їх компетенція, порядок утворення майна товариства і розподілу прибутку, умови реорганізації і ліквідації товариства та інші положення, що не суперечать законодавчим актам України.
		Положення Закону України «Про кооперацію» встановлюють, що для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.
		Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу.
		Неподільний фонд створюється в обов'язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу.
		Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків).
		Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу.
		Терміни «статутний капітал» та «пайовий капітал» наведено у розділі ІІ Програми завершення розмежування і закріплення власності в споживчій кооперації України, затвердженій постановою XVIII з'їзду споживчої кооперації України від 19 грудня 2000 року, із змінами та доповненнями.
		Так, власність споживчих товариств та їх спілок визначено як засоби виробництва, товари, вироблена та заготовлена продукція, грошові кошти, цінні папери та інше майно, що належить їм і необхідне для здійснення статутних завдань. Статутний (громадський) капітал визначено як капітал, який створено за рахунок вступних внесків, пайовиків, відрахувань від прибутків господарсько-фінансової діяльності споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств, об'єднань та інших надходжень, не заборонених чинним законодавством.
		Статутний капітал підприємства визначено як сукупність паю (частки) в майні споживспілок, вступних і додаткових пайових внесків членів споживчих товариств, які стали співвласниками підприємства.
		Пайовий капітал визначено як сукупність обов'язкових та додаткових паїв членів споживчих товариств, який створений за рахунок грошових коштів громадян і юридичних осіб, добровільно поданих споживчому товариству, споживспілці, їх підприємствам (об'єднанням) для здійснення господарсько-фінансової діяльності.
		Пайовий (колективний) капітал, в свою чергу, створюється за рахунок статутного (громадського) капіталу (не більше 75%) споживчих товариств, споживспілок, їх підприємств, об'єднань і передається споживчим товариствам для закріплення за пайовиками.
		Таким чином, законодавчими актами України, що регламентують відносини, пов'язані з створенням і діяльністю підприємств споживчої кооперації, не передбачено встановлення фіксованого розміру статутного та пайового фонду (капіталу). 
		Розмір пайових внесків не визначається статутом, а змінюється залежно від оплати або поповнення пайових внесків членами споживчого товариства, споживспілки. 
		Оскільки як збільшення так і зменшення статутного фонду КП «Рівненське ГРО» Рівненської ОСС було проведено в межах правового поля та з дотриманням вимог чинного законодавства, висновок відповідача щодо не включення в склад валового доходу дохід отриманий у вигляді безповоротної фінансової допомоги, що є внеском засновника до статутного фонду від КП «Рівненське ГРО» є необґрунтованим та безпідставним.
		За таких обставин, податкові повідомлення-рішення від 02.07.2010 р. № 0002142342/0, від 03.08.2010 р. № 0002142342/1, від 08.10.2010 р. № 0002142342/2 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток організацій споживчої кооперації в сумі 665586,08 грн. (за основним платежем - 484819,77 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 180766,31 грн.) є протиправними та підлягають скасуванню.
		Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001161742/0/17-123 від 02.07.2010 року, якому в процесі адміністративного оскарження було присвоєно номера з дробами 1, 2 та 3, суд зазначає наступне.
		В розділі 3.5.1 акта податкової перевірки представниками податкового органу зазначається, що перевіркою встановлено порушення п. 1.15 ст. 1, пп. 3.1.3 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.9 п. 4.2, пп. 4.3.20 п. 4.3 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1.1, 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, пп. „а" п. 17.2 ст. 17, пп. „а" п. 19.2 ст. 19, пп. „а" пп. 20.3.1, 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-VI від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, а саме: не утриманий та не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 22312,20 грн., в т.ч. за 2009 р. - 14105,54 грн., за 2010 р. - 8206, 66 грн., у випадку, коли не оподатковано доходи, отримані фізичними особами як додаткове благо у вигляді оплати вартості навчання у Львівській комерційній академії таких фізичних осіб, які не були працівниками Рівненської ОСС на момент оплати такого навчання.
		Суд враховує, що відповідно до пп. „а" п. 17.2 ст. 17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-VI від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.
		Підпунктом „а" пункту 19.2 статті 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-VI від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані: своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.
		Пункт 1.5 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-VI від 22.05.2003 року, дає визначення терміну «податковий агент» - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. 
		В акті податкової перевірки  перевіряючими чітко стверджується той факт, що оплата коштів на рахунок Львівської комерційної академії в сумі 122190,00 грн. за 2009 рік та 66720,00 грн. за 1 квартал 2010 року проводилась за рахунок коштів Рівненської облспоживспілки.
		Перевіривши та надавши обґрунтовану оцінку наявним в справі  письмовим доказам, суд приходить до висновку щодо відсутності порушень позивача при здійсненні процедури перерахування коштів Львівській комерційній академії з огляду на наступне.
		В ході проведення перевірки Позивача представниками податкового органу до уваги були взяті платіжні документи, що підтверджували факт перерахування коштів Рівненською облспоживспілкою на рахунок Львівської комерційної академії, однак не були досліджені документи, які вказують на обставини формування коштів на рахунку 482.
		Так в ході судового дослідження було встановлено, що рішенням зборів Ради Рівненської облспоживспілки при правлінні Рівненської обласної спілки споживчих товариств створено єдиний централізований резерв коштів на підготовку спеціалістів системи споживчої кооперації області.
		Правління облспоживспілки проводило формування зведених замовлень  кооперативних підприємств та організацій  системи споживчої кооперації Рівненської області, яка передавалася правлінню Укоопспілки для подальшого затвердження обсягів галузевого замовлення по окремо взятим категоріям студентів, зазначене підтверджується дослідженими судом документами: постановою правління Укоопспілки №190 від 08.07.2009 року з додатками та листа заступника голови правління Укоопспілки від 25.11.2009 року №02-2117/13.
		Так само судом встановлено, що формування замовлень на проходження навчання студентів згідно державного (галузевого) замовлення проводилось у відповідностями з скеруваннями - гарантіями, які надавалися керівництвом кооперативних організацій системи споживчої кооперації Рівненської області правлінню Рівненської облспоживспілки. Відтак організаціями - замовниками навчання студентів у навчальному закладі за державним (галузевим) замовленням виступали юридичні особи, що входять в структуру споживчої кооперації однак являються окремими господарюючими суб'єктами.
		В ході дослідження відомості про стан розрахунків, оборотних відомостей за 2009 р. та 1 кв. 2010 року встановлено, що від кооперативних підприємств та організацій на рахунок Рівненської облспоживспілки надійшло у 2009 році 168 547,42 грн., а в 1 кварталі 2010 року 54190,53 грн. Формування коштів на рахунку 482 (фонд підготовки кадрів) Рівненської облспоживспілки проводилось за рахунок коштів самостійних господарюючих суб'єктів (підприємств та організацій системи споживчої кооперації Рівненської області) та фізичних осіб.
		Враховуючи досліджені матеріали справи суд приходить до висновку, що Рівненська облспоживспілка перераховуючи кошти навчальному закладу з сформованого централізованого резерву коштів не виконала функцій податкового агента в розумінні п. 1.5 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-VI.
		Пунктом 1.1 ст. 1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-VI від 22.05.2003 року визначено, що додаткові  блага - кошти, матеріальні  чи  нематеріальні 
		цінності,  послуги,  інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику  податку  його  працедавцем  (самозайнятою особою),  якщо такий дохід не є заробітною платою чи виплатою,  відшкодуванням чи компенсацією  за  цивільно-правовими  угодами,  укладеними з таким платником податку (далі - інші виплати і винагороди). Виплата (надання)  платнику  податку  додаткових благ третьою особою від імені та/або  за  дорученням  працедавця  (самозайнятої особи)  за  її  рахунок  прирівнюється до надання таких додаткових благ таким працедавцем (самозайнятою особою). 
		З огляду на наведене, суд вважає, що висновки податкового органу викладені в розділі 3.5.1. акту про результати планової виїзної перевірки від 18.06.2010 року №872/23-100/01764128 щодо неутримання та неперерахування Позивачем до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 24045,48 грн., є помилковими та такими, що не ґрунтуються на нормах законодавства, а податкове повідомлення-рішення № 0001161742/0/17-123 від 02.07.2010 року з присвоєними номерами в процесі адміністративного оскарження підлягає скасуванню.
		Щодо податкового повідомлення-рішення № 0001171742/0/17-123 від 02.07.2010 року суд  зазначає  наступне.
		В розділі 3.5.1 акту податкової перевірки перевіряючими встановлено порушення пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7, пп. 8.1. п. 8.1 ст. 8, п. 9.3 ст. 9, пп. „а" п. 17.2. ст. 17, пп. „а" п. 19.2 ст. 19, пп. „а" п. 20.2, пп. „а" пп. 20.3.1 п. 20.3, пп. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20  Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-VI від 22.05.2003 року із змінами та доповненнями, а саме: не утриманий і не перерахований до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 1733,28 грн. за 2009 р. у випадку нарахування Рівненською обласною спілкою споживчих товариств дивідендів фізичним особам без відповідного оподаткування податком з доходів фізичних осіб."
		В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до розпорядження № 29 від 27.04.2009 р.  Рівненською облспоживспілкою прийнято рішення нарахувати та виплатити дивіденди на додаткові пайові внески за результатами діяльності 2008 р. в сумі 11555,19 грн. Нарахування дивідендів проведено по бухгалтерському обліку на суму 11555,19 грн. в квітні 2009 року по 51 фізичній особі. Фізичні особи, яким нараховані дивіденди, подали заяви з проханням зарахувати їх як внески до пайового капіталу. Дана операція відображена бухгалтерськими проводками: Дт. 441 „Прибуток нерозподілений", Кт. 410 „Пайовий капітал" на суму 11555,19 грн., що підтверджується відомостями нарахування дивідендів за 2008 рік, проводок  по журналах операцій за квітень 2009 року.
		Згідно із Законом № 889-VI, починаючи з 01 січня 2004 року, до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, зокрема у вигляді дивідендів, крім зазначених у підпункті 4.3.17 статті 4 Закону № 889-VI, які нараховуються на користь платника податку у вигляді акцій (часток, паїв), емітованих юридичною особою-резидентом, що нараховує такі дивіденди, за умови, коли таке нарахування ніяким чином не змінює пропорцій (часток) участі всіх акціонерів (власників) у статутному фонді емітента, та внаслідок чого збільшується статутний фонд такого емітента на сукупну номінальну вартість таких нарахованих дивідендів.
		Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, зі змінами та доповненнями, дивіденди - це платіж, який здійснює юридична особа - емітент корпоративних прав або інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
		Порядок оподаткування податком з доходів фізичних осіб дивідендів визначено пунктом 9.3 ст. 9 Закону № 889-VI.
		Так, зокрема, податковим агентом платника податку при нарахуванні (виплаті) на його користь дивідендів, крім випадків, визначених у підпункті 4.3.17 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", є емітент корпоративних прав або за його дорученням - інша особа, яка здійснює таке нарахування (виплату).
		Судом взято до уваги доводи представників позивача щодо факту пропорційного збільшення розмірів пайових внесків без зміни фактичної пропорції розміру часток, зокрема про нарахування дивідендів із розрахунку 19 коп. на кожну 1 гривню пайового внеску працівників облспоживспілки, які в подальшому були зараховані на збільшення розміру часток (паїв). 
		Так, відповідно до Положення про організацію пайового господарства споживчої кооперації України, що затверджено постановою 4 зборів Ради Укоопспілки 19 скликання 24 січня 2007 року пайовий фонд - фонд, що формується з пайових внесків членів споживчого товариства і є одним із джерел формування майна споживчого товариства. Розмір пайового капіталу не є постійною величиною, не зазначається в статуті споживчого товариства і змінюється відповідно до сплати  чи повернення членам СТ пайових внесків.
		Пункт 1.3.11 вказаного положення вказує, що кооперативні виплати - це частина доходу споживчого товариства, що розподіляється  за результатами фінансового року між членами споживчого товариства пропорційно їх участі в господарській діяльності споживчого товариства.
		Таким чином суд вважає, що дії позивача щодо нарахування дивідендів та збільшення додаткових пайових внесків відповідають вимогам підпункту 4.3.17 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а відтак нараховані дивіденди в сумі 11555,19 грн. не є предметом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.
		Відтак, податкові повідомлення-рішення від 02.07.2010 р. № 0001171742/0/17-123, від 04.08.2010 р. № 0001171742/1/17-123 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 6236,50 грн. (за основним платежем - 1733,28 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 4503,22 грн.) є протиправними та підлягають скасуванню.
		Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		З огляду на зазначене,  суд прийшов до висновку про задоволення позову повністю.     
		Керуючись статтями  160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Позов задовольнити повністю.
		Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне  від 02.07.2010 р. №0001161742/0/17-123, №0002142342/0, від 03.08.2010 р. №0002142342/1, від 04.08.2010 р. №0001161742/1/17-123, від 08.10.2010 р. №0002142342/2, від 11.10.2010 р. №0001161742/2/17-123, від 27.12.2010 р. №0001171742/3/17-123, №0001161742/2/17-123. 
		Присудити на користь позивача Рівненської обласної спілки  споживчих товариств із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп. 
		Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
		Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду. 
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. 
		Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		 
		Суддя                                              Жуковська Л.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...