Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 203/5955/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 30.04.2014. Забезпечено надання загального доступу: 06.05.2014.
Дата набрання законної сили: 10.07.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 203/5955/13-к
		Провадження №1-кп/0203/19/2014 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24.04.2014 року м. Дніпропетровськ
		 
		Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі: 
		головуючого  судді ОСОБА_1 
		при секретарі  ОСОБА_2 
		за участю прокурора  ОСОБА_3 
		 
		захисника  ОСОБА_4 
		обвинуваченої  ОСОБА_5 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42013040670000130 стосовно  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Торез Донецької області, освіта вища, працюючої головним спеціалістом відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, заміжньої, раніше не судимої, мешкає за адресою по АДРЕСА_1 , обвинуваченої за ст. 364 ч.2 КК України,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_5 обіймаючи, відповідно до наказу начальника Головного управління юстиції у Дніпро петровській області від 20.05.2012 року №1305-к посаду головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, будучи державним службовцем та державним реєстратором прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», будучи особою, яка постійно здійснює організаційно-розпорядчі функції, тобто, відповідно до Закону України «Про державну службу», будучи службовою особою сьомої категорії посад державних службовців, здійснила зловживання службовим становищем за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, керуючись у своїй діяльності Конституцією України, Законами України «Про державну службу», «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншим чинним законодавством України, посадовою інструкцією головного спеціаліста Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, згідно з якою на неї, покладаються наступні завдання та обов`язки: здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно; встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи; веде реєстраційні справи щодо об`єктів нерухомого майна; присвоює реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації; видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених чинним законодавством та інше, таким чином виконуючи організаційно  розпорядчі функції державного органу згідно із приміткою 1 до статті 364 Кримінального кодексу України - є службовою особою, всупереч інтересам служби скоїла зловживання службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки.
		29.12.2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 укладено договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_8 за №5887, за яким дарувальник  ОСОБА_6 подарував обдарованій  ОСОБА_7 виставковий салон непродовольчих товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 .
		Ухвалою Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 11.12.2012 року у справі № 0418/8007/2012 за заявою ОСОБА_9 про забезпечення позову до ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та третьої особи  приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_8 , про визнання договору дарування недійсним, згідно якої накладено арешт на вказаний виставковий салон шляхом заборони укладати будь-які угоди стосовно цього майна, заборони видавати витяг з реєстру про реєстрацію права власності на це майно, та проводити його перереєстрацію. Вказану ухвалу суду було направлено для виконання до Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ. 14.12.2012 року старшим державним виконавцем ОСОБА_10 винесено постанову про арешт нерухомого майна (виставковий салон непродовольчих товарів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ), шляхом заборони укладати будь-які угоди стосовно цього майна, заборони видавати витяг з реєстру про реєстрацію права власності на це майно, та проводити його перереєстрацію. Таким чином, відповідно до витягу від 25.12.2012 року про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, державним виконавцем до вказаного реєстру внесено запис, параметром якого є: тип обтяження - арешт нерухомого майна; підстава обтяження  постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; об`єкт обтяження  нежиле приміщення, АДРЕСА_2 ; власник  ОСОБА_6 ; обтяжував  Кіровський ВДВС Дніпропетровського МУЮ.
		Також, 12.12.2012 року до Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ надійшов виконавчий лист №2-3416/11,у справі 2/0418/1318/2012, виданий Кіровським районним судом міста Дніпропетровська про стягнення з громадянина ОСОБА_6 на користь ПуАТ «Райффайзен Банк Аваль» суми боргу в розмірі 1 675 195,99 грн. 17.12.2012 року державним виконавцем ОСОБА_11 відкрито виконавче провадження № 35668529, про що винесено відповідну постанову. Також, 17.12.2012 року було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Відповідні відомості про арешт нерухомого майна ОСОБА_6 державним реєстратором 19.12.2012 року були внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Таким чином, відповідно до витягу від 19.12.2012 року про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна до вказаного реєстру внесено реєстраційний запис, параметрами якого є: тип обтяження  арешт нерухомого майна; підстава обтяження  постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 17.12.2012 року; власник  ОСОБА_6 ; об`єкт обтяження  на все нерухоме майно особи.
		Частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України встановлює, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
		Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені правові засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
		За частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»  це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Частиною 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлює, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації».
		Відповідно до статті 4 вказаного закону встановлено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження як на земельні ділянки, так і на об`єкти нерухомого майна, розташовані на них, зокрема право власності, право володіння, право користування (сервітут), право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, іпотека, інші речові права.
		Частиною 1 статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав.
		Пунктом 5 частини 1 статті 24 вказаного закону зазначено, що у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
		Також, постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 року №703 затверджено Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яким визначено процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
		Пунктом 15-1 вказаної постанови зазначено, що проведення державної реєстрації прав зупиняється у разі прийняття рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією таких прав.
		Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України 22.06.2011 року №703 встановлено імперативну норму, якою зазначено, що державний реєстратор має прийняти рішення про зупинення державної реєстрації прав у разі прийняття рішення суду про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією таких прав.
		02.01.2013 року до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції звернувся представник ОСОБА_7 (згідно довіреності від 23.08.2011 року) із заявою щодо реєстрації права власності на нерухоме майно - на виставковий салон непродовольчих товарів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , за  ОСОБА_7 
		09.01.2013 року приблизно о 17.30 годин, ОСОБА_5 , виконуючи свої службові обов`язки, знаходилась за місцем своєї роботи, а саме - у службовому кабінеті Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, розташованому по вул. Комсомольській, буд. 56 у м. Дніпро петровську. У ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на зловживання службовим становищем всупереч інтересам служби, які зобов`язували останню діяти у відповідності зі статтями 3, 4, 6, пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом прийняття рішення про здійснення державної реєстрації речових прав за ОСОБА_7 на нерухоме майно при накладених судом арештах на виставковий салон непродовольчих товарів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
		ОСОБА_5 всупереч нормам діючого законодавства, що забороняє здійснення реєстрації в разі постановлення рішення суду про заборону вчинення таких дій, всупереч інтересам служби, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, а саме - ОСОБА_7 , вчинила дії з реєстрації прав власності, а саме 09.01.2013 року приблизно о 17.30 годин, перебуваючи у службовому кабінеті Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського управління юстиції, розташованому по вул. Комсомольській, буд. 56 у м. Дніпропетровську, будучи службовою особою, діючи умисно, з метою одержання неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використовуючи надане їй службове становище, здійснила державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно  виставковий салон непродовольчих товарів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , середньою ринковою вартістю 3 700 000,0 гривень з урахуванням ПДВ згідно довідки суб`єкта оціночної діяльності ФОП, яка у двісті п`ятдесят і більше разів перевищують неоподаткований мінімум доходів громадян, за громадянкою ОСОБА_7 , чим спричинила тяжкі наслідки.
		 
		Обвинувачена ОСОБА_5 в судовому засіданні свою вину не визнала, пояснивши суду, що з травня 2012 року вона обіймає посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, при цьому 02 січня 2013 року до реєстраційної служби звернувся представник ОСОБА_7 із заявою щодо реєстрації права власності на нерухоме майно  виставковий салон непродовольчих товарів, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_7 на підставі договору дарування від 29 грудня 2011 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . На виконання своїх службових обов`язків, відповідно до діючого законодавства вона 09 січня 2013 року прийняла рішення про здійснення реєстрації речових прав ОСОБА_7 на вказане нерухоме майно та провела відповідну державну реєстрацію за ОСОБА_7 . 
		Своєї вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні не визнає, оскільки на її думку відповідно до вимог ст. 722 Цивільного кодексу України, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту прийняття дарунку, а отже наявність арешту чи заборони на відчуження об`єкту договору дарування, на думку ОСОБА_5 , не перешкоджала реєстрації права власності за цим договором, який було укладено ще до арешту судами та державними виконавцями вказаного приміщення. На підтвердження своєї позиції ОСОБА_5 послалася на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2013 року, а також думку свідка ОСОБА_12 та спеціаліста ОСОБА_13 , які в судовому засіданні підтвердили її позицію. 
		 
		Про винуватість обвинуваченої суд робить висновок виходячи із наступних доказів.
		 
		Допитана в судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_14 пояснила, що ОСОБА_6 позичив у її мами ОСОБА_9 грошові кошти, які згодом безпідставно відмовився повертати. У зв`язку із цим нею, в інтересах матері, до суду було подано відповідний позов про стягнення коштів, в забезпечення якого судом винесено ухвалу про накладення арешту на належний ОСОБА_6 виставковий салон непродовольчих товарів, площею 611,6 м.кв., розташований по АДРЕСА_2 . Окрім того, коли вона дізналась про існування договору дарування від 29 грудня 2011 року вказаного нерухомого майна між ОСОБА_6 та ОСОБА_15 , який не було зареєстровано, до суду було подано позов про визнання вказаного договору недійсним. В забезпечення вказаного позову судом 14 грудня 2012 року було винесено ухвалу про заборону будь-яких дій про перехід права власності стосовно вказаного об`єкту нерухомості. Вподальшому їй стало відомо, що в порушення двох ухвал суду державним реєстратором ОСОБА_5 було здійснено державну реєстрацію вказаного договору дарування та перереєстровано право власності на вказаний об`єкт нерухомості із ОСОБА_6 на ОСОБА_15 . У зв`язку із чим вона 06 березня 2013 року звернулась до ОСОБА_5 , яка в усній розмові визнала свою помилку та пообіцяла звернутися до суду із позовом про скасування реєстрації. Однак, зі спливом часу вона, ОСОБА_14 , звернулась до правоохоронних органів із відповідною заявою.
		 
		Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 суду пояснив, що з 24.03.2009 року по 03.03.2013 року він працював на посаді старшого державного виконавця Кіровського ДВС Дніпропетровського МУЮ, при цьому 14 грудня 2012 року до його провадження надійшла ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 11.12.2012 року про накладення арешту на виставковий салон непродовольчих товарів по вул. Набережна Леніна, 1а у м. Дніпропетровську. На підставі даної ухвали він того ж дня відкрив виконавче провадження та виніс постанову про накладення арешту на вказане приміщення, яке направив для виконання до КП «ДМБТІ». Окрім того, ним особисто до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, були внесені відомості про арешт майна вказаного нежитлового приміщення, про що у матеріалах виконавчого провадження свідчать відповідні витяги. 
		Свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що він працює державним виконавцем Кіровського ВДВС Дніпропетровську МУЮ, при цьому у його провадження надійшов виконавчий лист виданий 05 грудня 2012 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська за № 2-3416/11 про стягнення з ОСОБА_16 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в рахунок повернення заборгованості за кредитною угодою 1675195,99 гривень із відповідною заявою стягувача, у зв`язку із чим ним 17 грудня 2012 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Окрім того, ним 17 грудня 2012 року була винесена постанова про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_6 у межах суми звернення стягнення. 19 грудня 2012 року ним особисто були внесені відомості про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_6 до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та отримані відповідні витяги.
		Як вбачається зі свідчень ОСОБА_17 даних нею суду, вона з квітня 2012 року по липень 2013 року працювала державним реєстратором реєстраційної служби Дніпропетровського МУЮ, причому про обставини реєстрації у січні 2013 року права власності на приміщення по АДРЕСА_2 їй нічого невідомо. Однак, свідок повідомила, що згідно законодавства та підзаконних нормативних актів, при надходженні заяви про реєстрацію права власності на нерухоме майно слід перевірити обтяження і при наявності таких у реєстрації необхідно відмовити. 
		Допитана у якості свідка ОСОБА_12 суду пояснила, що вона з 26.09.2012 року працює в.о. начальника відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, яке у своїй діяльності керується Законами України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», «Про державну службу», підзаконними нормативно-правовими актами та роз`ясненнями Державної реєстраційної служби України. На розгляді державного реєстратора ОСОБА_5 перебував пакет документів щодо реєстрації права власності ОСОБА_7 на підставі договору дарування, розглянувши який вона прийняла рішення про реєстрацію права власності, після чого внесла відповідні відомості до реєстру. Оскільки в реєстрі містилися дані щодо арешту майна, державний реєстратор ОСОБА_5 провела реєстрацію цього арешту у Державному реєстрі речових прав. Таким чином, реєстрація права власності за вказаним договором дарування відбулась при наявному арешті на майно. 
		Допитана в якості свідка ОСОБА_18 в судовому засіданні пояснила, що в період часу з 2004 року по 2012 рік вона працювала на посаді реєстратора Відділу правової реєстрації КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», однак на теперішній час вона працює державним реєстратором Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області. Під час роботи в КП «ДМБТІ» вона керувалась Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». В її посадові обов`язки входило прийняття рішень про реєстрацію або відмову в реєстрації прав власності на об`єкти нерухомості на підставі поданих заяв та документів. При цьому, свідок ОСОБА_18 повідомила, що під час роботи в КП «ДМБТІ» вона розглядала заяву ОСОБА_7 , яку 19.11.2012 року було подано її представником, щодо реєстрації права власності на підставі наданого їй договору дарування від 29.12.2011 року, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_8 за №5887, на об`єкт нерухомості  виставковий салон непродовольчих товарів, який розташовано за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до вказаного договору дарування 29.12.2011 року вказаний об`єкт ОСОБА_6 був подарований ОСОБА_7 . За результатом розгляду вказаної заяви, нею було прийнято рішення про відмову в державній реєстрації прав за ОСОБА_7 у зв`язку з тим, що на об`єкт нерухомості судом було накладено арешт, що, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», є підставою для відмови в реєстрації. Тобто ОСОБА_18 було відмовлено у реєстрації права власності за договором дарування, який вподальшому було зареєстровано державним реєстратором ОСОБА_5 .
		Крім того, ОСОБА_18 повідомила, що при наявності ухвали суду про накладення арешту на об`єкт нерухомості, при відображенні вказаного факту у відповідному реєстрі - будь-які дії щодо реєстрації майна неможливі.
		 
		Як вбачається із копії договору дарування від 29 грудня 2011 року ОСОБА_6 подарував ОСОБА_7 виставочний салон непродовольчих товарів, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 та має наступні характеристики: виставочний салон непродовольчих товарів літ. А-2 поз.101-108, 201-211 загальною площею 611.6 кв.м., сходи літ.а; огорожі та споруди № 1-4; мостіння І, загальною вартістю 1960519 гривень. (а.с.49-50 т.1).
		Відповідно до копії заяви від 02 січня 2013 року, представник ОСОБА_7  ОСОБА_19 звернувся до реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції із проханням реєстрації права власності за ОСОБА_7 на виставковий салон непродовольчих товарів, розташований по АДРЕСА_2 (а.с.39,40 т.1), при цьому сплативши державне мито (а.с.41 т.1).
		Згідно до копії довіреності від 23 серпня 2011 року ОСОБА_7 надала ОСОБА_19 повноваження бути її представником, в тому числі у державних установах (а.с.42 т.1). 
		Дана заява була прийнята о 12 годині 25 хвилин 02 січня 2013 року та зареєстрована за реєстраційним номером 100, після чого передана ОСОБА_5 , про що свідчить копія картки прийому заяви № 115 (а.с.57 т.1).
		Вподальшому ОСОБА_5 08 січня 2013 року було сформовано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єкті нерухомого майна під індексними номерами № 6145 (а.с.62-68 т.1), № 5996 ( а.с. 69-80 т.1) № 5811 (а.с. 81-98 т.1). 
		Згідно із витягом під індексним номером № 6145  у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, на момент витягу була зареєстрована постанова державного виконавця від 15.12.2012 року про арешт майна ОСОБА_7 та оголошення заборони на його відчуження, при цьому у графі об`єкт обтяження зазначено: нежиле приміщення по АДРЕСА_2 . Окрім того, була зареєстрована постанова державного виконавця від 25.12.2012 року про арешт майна ОСОБА_6 та оголошення заборони на його відчуження, при цьому у графі об`єкт обтяження зазначено: нежиле приміщення по АДРЕСА_2 .
		Аналогічні відомості містяться і у витягу від індексним номером № 5996. Також у даному витягу містяться про реєстрацію 19.12.2012 року постанови державного виконавця від 17.12.2012 року про арешт майна ОСОБА_6 , при цьому в графі об`єкт обтяження зазначено: невизначене майно, на все нерухоме майно (а.с.79 т.1).
		Згідно із копією рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 11731 від 09.01.2013 року державний реєстратор ОСОБА_5 вирішила провести держану реєстрацію права власності на виставочний салон непродовольчих товарів, що розташований по АДРЕСА_2 за суб`єктом  ОСОБА_7 (а.с.100 т.1), яке того ж дня внесла до Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, що підтверджується відповідним витягом (а.с.101,102 т.1).
		Згідно копії ухвали Кіровського районного суду від 11.12.2012 року по справі № 0418/8007/2012 накладено арешт на виставковий салон непродовольчих товарів, належний ОСОБА_7 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 611,6 кв.м., шляхом заборони укладати будь-які угоди стосовно цього майна, заборони видавати витяг з реєстру про реєстрацію права власності на це майно, та проводити його перереєстрацію (а.с.119 т.1). 
		Вподальшому старший державний виконавець Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ постановою від 14.12.2012 року на підставі вказаної ухвали суду відкрив виконавче провадження (а.с.117 т.1) та наклав арешт на вказане приміщення (а.с.123 т.1).
		Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 18 грудня 2012 грудня по справі № 0418/8007/2012 виправлена описка в ухвалі суду від 11 грудня 2012 року, та накладено арешт на виставковий салон непродовольчих товарів, належний ОСОБА_6 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 611,6 кв.м., шляхом заборони укладати будь-які угоди стосовно цього майна, заборони видавати витяг з реєстру про реєстрацію права власності на це майно, та проводити його перереєстрацію (а.с.122 т.1). 
		На підставі вказаної ухвали суду від 18 грудня 2012 року по справі № 0418/8007/2012, старшим державним виконавцем Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ винесено постанову від 25 грудня 2012 року про виправлення помилок, згідно якої накладено арешт на виставковий салон непродовольчих товарів, належний ОСОБА_6 , який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 611,6 кв.м., шляхом заборони укладати будь-які угоди стосовно цього майна, заборони видавати витяг з реєстру про реєстрацію права власності на це майно, та проводити його перереєстрацію (а.с.128 т.1).
		Згідно витягів про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вказані постанови державного виконавця внесені в даний реєстр (а.с.125, 130 т.1).
		Окрім того, на виконання виконавчого листа виданого Кіровським районним судом м. Дніпропетровська № 2-3416/11 виданого 05 грудня 2012 року про стягнення ОСОБА_16 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в рахунок повернення заборгованості за кредитною угодою 1675195,99 гривень (а.с.133 т.1), державним виконавцем Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ 17 грудня 2012 року було відкрито виконавче провадження (а.с.136 т.1) і того ж дня винесена постанова про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_6 у межах суми звернення стягнення (а.с.138 т.1).
		Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 39442998 від 19.12.2012 року, вказана постанова державного виконавця внесена в даний реєстр, причому у графі об`єкт обтяження зазначено  «на все нерухоме майно» (а.с.145 т.1).
		Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 липня 2012 року по справі № 0418/4768/2012 із врахуванням виправлених ухвалою суду від 25 липня 2012 року описок  було накладено арешт на приміщення по АДРЕСА_2 , що належить на праві власності ОСОБА_6 (а.с.167,168 т.1).
		Вподальшому старший державний виконавець Кіровського ВДВС Дніпропетровського МУЮ постановою від 16.08.2012 року на підставі вказаної ухвали суду відкрив виконавче провадження (а.с.170 т.1) та наклав арешт на вказане приміщення (а.с.173 т.1).
		Згідно витягу про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 37421785 від 17.08.2012 року, вказана постанова державного виконавця внесена в даний реєстр, причому у графі об`єкт обтяження зазначено  «нежиле приміщення, АДРЕСА_2 » (а.с.174,175 т.1).
		Відповідно до копії постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області ОСОБА_5 № 11731 від 09 січня 2013 року про державну реєстрацію права власності на виставковий салон непродовольчих товарів загальною площею 611,60 кв. м. за адресою: АДРЕСА_2 , за ОСОБА_7 .
		Зобов`язати Реєстраційну службу Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області скасувати запис про реєстрацію права власності від 02.01.2013р. за ОСОБА_7 на виставковий салон непродовольчих товарів, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 611,60 кв. м. (літ. А-2 поз. 101-108, 201-211; сходи літ. а; огорожі та споруди №1-4; мостіння 1) з Державного реєстру прав на нерухоме майно.
		Відповідно до копії наказу № 1305-к від 29 травня 2012 року ОСОБА_5 призначена на посаду головного спеціаліста відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с.48 т.2) і того ж дня прийняла присягу державного службовця (а.с.41 т.2) та була ознайомлена зі своїми посадовими обов`язками (а.с.63-69 т.2).
		 
		Оцінюючи викладені докази, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними, несуперечливими, а викладені в них відомості такими, що вірно відображають фактичні обставини даної справи, у зв`язку із чим приходить до однозначного висновку про винність обвинуваченої у вчиненні інкримінованого злочину. 
		До тверджень ОСОБА_5 про те, що в її діях відсутні порушення будь-якого законодавства, оскільки її рішення про реєстрацію права власності ОСОБА_7 на виставковий салон по АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 29.12.2011 року, всупереч наявним арештам, базувалося на вимогах ст. 722 ЦК України, згідно якої право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття, в той час як арешти були накладені пізніше 29.12.2011 року, суд ставиться критично та вважає їх способом захисту, який вона обрала із метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений тяжкий злочин. 
		Вказані твердження ОСОБА_5 спростовуються вищевикладеними доказами та конкретними обставинами по справі.
		Так, в ході судового розгляду беззаперечно встановлено і не заперечувалось всіма стронами, що станом на день звернення представника ОСОБА_7 до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції  02.01.2013 року, мали місце наступні обтяження: 1) накладено арешт на об`єкт нерухомості  нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2 ., загальною площею 611,6 кв.м., власником якого є ОСОБА_6 та 2) накладено арешт на все майно (невизначене майно, на все нерухоме майно) ОСОБА_6 .
		Ці відомості були наявні у реєстраційні справі на об`єкт нерухомості  виставковий салон непродовольчих товарів за адресою АДРЕСА_3 .
		Отже, державному реєстратору ОСОБА_5 на момент розгляду заяви представника ОСОБА_7 про реєстрацію права власності на виставковий салон непродовольчих товарів та прийняття відповідного рішення про реєстрацію, було достовірно відомо про наявність двох обтяжень на даний об`єкт нерухомості.
		Причому суд критично ставиться до пояснень ОСОБА_5 про те, що вона не бачила арешту на все майно (невизначене майно, на все нерухоме майно) ОСОБА_6 , що було накладено постановою державного виконавця від 17.12.2012 року, оскільки дана інформація міститься у витребуваних нею самою даних (а.с. 79 т.1 оборот).
		Стосовно посилань ОСОБА_5 та її захисника на положення ст. 722 ЦК України, щодо виникнення права власності на подароване ОСОБА_7 нерухоме майно із моменту прийняття дарунку, суд вважає їх необґрунтованими та такими, що суперечать чинному законодавству, при цьому виходить із наступного.
		Відповідно до статті 182 ЦК України, якою врегульовано питання державної реєстрації прав на нерухомість, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.
		Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені правові засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
		Зокрема, відповідно до ч.1 ст.2 цього Закону «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно»  це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Частина 4 ст. 334 ЦК України встановлює, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
		Окрім того, частина 3 ст. 3 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
		Відповідно до статті 4 вказаного закону встановлено, що обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження як на земельні ділянки, так і на об`єкти нерухомого майна, розташовані на них, зокрема право власності, право володіння, право користування (сервітут), право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, іпотека, інші речові права.
		Отже, стаття 722 ЦК України, на яку посилається обвинувачена, співвідноситься зі ст. 334 ЦК України та із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», як загальна норма і спеціальні норми права відповідно, а саме: стаття 722 ЦК України регулює загальний порядок на набуття права власності на будь-які рухомі речі, а стаття 334 ЦК України та норми Закону встановлюють спеціальний порядок на набуття особою права власності виключно на об`єкти нерухомості.
		Згідно з листом Міністерства юстиції України від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 «Щодо практики застосування норм права у випадку колізії» неузгодженість між чинними нормативно-правовими актами, їхнє протиріччя з одного й того самого предмета регулювання, а також суперечність між двома або більше формально чинними нормами права, прийнятими з одного і того ж питання, в теорії права відомі як колізія норм права. У разі існування неузгодженості між нормами, виданими одним і тим самим нормотворчим органом, застосовується акт, виданий пізніше, навіть якщо прийнятий раніше акт не втратив своєї чинності. При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом.
		Отже, з урахуванням вищенаведеного, моментом виникнення права власності в набувача за будь-яким з договорів відчуження нерухомого майна (в т.ч. дарування) є саме момент державної реєстрації цього права.
		Таким чином, твердження обвинуваченої щодо набуття права власності громадянкою ОСОБА_7 на виставковий салон непродовольчих товарів з моменту укладання договору суперечить нормам чинного законодавства України. 
		Також суд приймає до уваги, що державний реєстратор ОСОБА_5 повинна була бути обізнаною у вказаному законодавстві, оскільки це прямо випливає із її посадових обов`язків. 
		Також суд, звертає увагу, що пунктом 5 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону передбачено, що у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заяву про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.
		Дані обставини також підтвердила свідок ОСОБА_18 яка наполягала, що при наявності ухвали суду про накладення арешту на об`єкт нерухомості, при відображенні вказаного факту у відповідному реєстрі - будь-які дії щодо реєстрації майна неможливі.
		Окрім того, суд не приймає до уваги свідчення свідка ОСОБА_12 в частині того, що прийняте ОСОБА_5 рішення від 09.01.2013 року про реєстрацію за ОСОБА_7 права власності на виставочний салон непродовольчих товарів по АДРЕСА_3 на підставі договору дарування від 29.12.2011 року  не суперечить діючому законодавству, оскільки право власності по договору дарування виникає із моменту прийняття дарунку, а арешт на вказане приміщення було накладено вже після укладення договору дарування, оскільки такі твердження свідка ОСОБА_12 відносяться до оціночних суджень. Також суд враховує, що ОСОБА_5 знаходиться в безпосередньому підпорядкуванні своєму начальнику  ОСОБА_12 , якій вона підзвітна і підконтрольна, а отже будь-які порушення, які можуть допускатись держаними реєстраторами, негативно позначаються на діяльності ОСОБА_12 , як керівника, так і на роботі зазначеного відділу.
		Також суд не приймає до уваги при з`ясуванні обставин, установлених під час кримінального провадження та ухваленні судового рішення у якості доказів пояснення спеціаліста ОСОБА_13 , при цьому виходить із наступного 
		Відповідно до ч.1 ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Згідно ж ч.1 ст. 360 КПК України під час дослідження доказів суд має право скористатися усними консультаціями або письмовими роз`ясненнями спеціаліста, наданими на підставі його спеціальних знань.
		Отже, пояснення спеціаліста ОСОБА_13 в судовому засіданні являються усними консультаціями.
		Також суд зважає на те, що Кримінальний кодекс України не передбачає кримінальної відповідальності спеціаліста за дачу завідомо неправдивих роз`яснень чи консультацій. 
		Також, суд критично ставиться до посилання ОСОБА_5 та її захисника на мотивувальну частину постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.10.2013 року, згідно якої ОСОБА_5 при реєстрації права власності на вказане нежитлове приміщення не порушувала вимог посадової інструкції, діяла на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а також що в її діях не вбачається зловживання службовим становищем.
		Так, відповідно до вимог ст. 90 КПК України, рішення національного суду, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів, лише у разі, якщо таким рішенням суду встановлено порушення прав людини та основоположних свобод, гарантованих конституцією України та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. 
		Отже, вказана постанова від 03.10.2013 року з огляду на вимоги ст. 90 КПК України не має преюдиціального значення для суду. Також суд враховує, що твердження, які містяться у мотивувальній частині вказаної постанови, встановлені в рамках конкретної справи адміністративної юрисдикції, із врахуванням наданих сторонами доказів та принципу змагальності сторін, а отже не можуть бути прийняті судом до уваги в якості доказів.
		 
		Аналізуючи викладені докази у сукупності, суд доходить висновку що обставини справи та послідовність дій обвинуваченої ОСОБА_5 об`єктивно свідчать про наявність у неї умислу на використання свого службового становища всупереч інтересам служби, в інтересах ОСОБА_7 , яка внаслідок зазначених дій ОСОБА_5 , набула право власності на об`єкт нерухомості, вартістю 3700000,0 гривень з урахуванням ПДВ, чим були спричинені тяжкі наслідки.
		Підводячи підсумок викладеному суд приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченої у зловживанні службовим становищем, тобто умисному, з метою одержан ня неправомірної вигоди для іншої фізичної особи, використанні службовою особою службового становища всупереч інтере сам служби, що спричинило тяжкі наслідки, тобто у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.
		При визначенні виду та розміру покарання суд виходить із ступеня тяжкості вчиненого злочину та особистості обвинуваченої, яка характеризується позитивно, раніше не судима, має на утримання двох неповнолітніх дітей, яких виховує разом із чоловіком  інвалідом 2-ї групи, що суд відносить до пом`якшуючих покарання обставин. Також суд враховує стан здоров`я  ОСОБА_5 .
		Із врахуванням викладеного, суд вважає що для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нових злочинів, обвинуваченій необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих повноважень на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності строком на один рік та зі штрафом у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень.
		При цьому суд, вважає за можливе звільнити обвинувачену ОСОБА_5 від відбуття основного покарання із випробовуванням в порядку, передбаченому ст.ст. 75 КК України, але із покладенням на неї обов`язків, визначених у ст. 76 КК України, оскільки сукупність зазначених пом`якшуючих обставин суттєво знижують ступінь тяжкості вчиненого нею злочину.
		На підставі викладеного та керуючись ст. 368, 370, 374 КПК України,
		 
		ЗАСУДИВ:
		 
		ОСОБА_5  визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України та призначити їй покарання у вигляді трьох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади пов`язані із виконанням організаційно-розпорядчих повноважень на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності строком на один рік та зі штрафом у розмірі 8500 (вісім тисяч п`ятсот) гривень. 
		 
		У відповідності до ст.ст. 75, 76 КК України звільнити  ОСОБА_5  від відбування основного призначеного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо вона протягом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину, буде періодично з`являтися на реєстрацію до органів кримінально-виконавчої системи та повідомляти вказані органи про зміну місця свого мешкання, роботи або навчання, не буде виїжджати за межі України на постійне місце мешкання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи. 
		 
		Запобіжний захід стосовно  ОСОБА_5  у вигляді цілодобового домашнього арешту  скасувати. 
		 
		На вирок можуть подані апеляційні скарги в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку. 
		Вирок набирає законної сили після спливу 30 днів з дня його проголошення, у разі якщо учасниками судового провадження не буде подано апеляційних скарг. У разі подання апеляційних скарг, вирок суду набирає законної сили після ухвалення апеляційним судом рішення.
		Копія вироку підлягає негайному врученню обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку звернувшись до суду із відповідною заявою.
		 
		Головуючий  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...