Справа № 2-7-714/2007р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27
червня 2007 року м. Миколаїв
Центральний
районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого
- судді
Подзігун Г.В.
при
секретарі - Вельдяєвій
Л.М.
за
участю представника позивача Котової
Ю.Ю.
відповідача ОСОБА_1.
,
розглянувши
у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю „Стефі" до ОСОБА_1про зобов'язання
укласти договір та стягнення заборгованості за надані послуги, -
ВСТАНОВИВ:
ТОВ
„Стефі" звернулося до суду із позовом до відповідача, в якому просить зобов'язати ОСОБА_1. укласти договір про надання
житлово-комунальних послуг та стягнути заборгованість за надані послуги у сумі
1170 грн. 96 коп..
У ході
розгляду справи позивач уточнив свої вимоги та просив стягнути з відповідача
заборгованість у сумі 1034 грн. 54 коп.
У
судовому засідання представник позивача змінені позовні вимоги підтримала та
просила задовольнити позов, посилаючись
на обставини що викладені у позові.
Відповідач
вимоги позову визнав частково,
посилаючись на невідповідність закону вимог про зобов'язання укласти
договір та просив про застосування позовної давності при визначенні розміру
заборгованості.
Вислухавши
пояснення сторін, вивчивши доводи позову
та матеріали справи, суд встановив
наступне.
Як
вбачається із матеріалів справи,
відповідачу належить квартира АДРЕСА_1. ОСОБА_1. зареєстрований та є наймачем даної квартири.
Вказаний
вище будинок находився на балансі ЖЕК-4 Центрального району, з яким відповідач 30.01.2003 року уклав
договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинокової території.
Згідно
п. 2 розпорядження Миколаївського міського голови Чайки В.Д. № 459р від
04.08.2003 року для проведення економічного експерименту Адміністрації
Центрального району дозволено залучити до обслуговування будинків та при
будинкових територій житлового фонду ЖЕКу №4 Центрального району позивача по
даній справі - ТОВ „Стефі".
На
підставі п. 4 розпорядження Миколаївського міського голови Чайки В.Д. № 459р
від 04.08.2003 року 04.10.2003 року було укладено договір №73 між
Адміністрацією Центрального району виконкому Миколаївської міської ради та ТОВ
„Стефі" про утримання житлового фонду та при будинкової території.
Відповідно
до акту прийому-передачі матеріальних цінностей від КЖЕП „Центр" до ТОВ
Стефі" на підставі договору №73 на утримання і обслуговування житлового
фонду та при будинкової території від 04.10.2003 року будинок АДРЕСА_1, в якому знаходиться квартира
відповідача, був переданий на обслуговування
ТОВ „Стефі".
Як
пояснив представник позивача, з цього
часу позивач надає мешканцям вищевказаного будинку послуги з утримання будинків
і споруд та при будинкових територій. ТОВ „Стефі" підготувало на підставі
Типового договору, який затверджений
Постановою Кабінету міністрів України № 560 від 12.07.2005 року, договір про надання послуг з утримання
будинків і споруд та при будинкових територій,
згідно умов якого виконавець зобов'язується надавати послуги з утримання
будинків і споруд та при будинкових територій будинку АДРЕСА_1, а споживач повинен своєчасно сплачувати
отримані послуг за встановленим тарифом у строки та на умовах, передбачених договором. Отримавши договір, відповідач відмовився його підписати, чим порушив вимоги ст.
ст. 648, 649 ЦК
України та ч.3 ст. 20 та ч. 5
ст. 26 Закону України „Про
житлово-комунальні послуги".
Однак із
доводами представника позивача погодитися не можна, оскільки вищевказані нормативні акти не
передбачають примушення споживача укласти договір на вимогу виконавця. Згідно
вимог ст. 626 ЦК
України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та
обов'язків.
Відповідно
до ст.
6 та ст. 627 ЦК
України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов
договору з урахуванням вимог Кодексу,
інших актів цивільного законодавства,
звичаїв ділового обороту, вимог
розумності та справедливості.
Згідно
вимог ч. 1 ст. 4 та ч. 1
ст. 5 Закону України „Про захист
прав споживачів", споживач має
право на вільний вибір послуг, які
надаються виконавцем у обсязі, що
забезпечує його достойний рівень споживання,
достатній для підтримання його життєдіяльності, примушення відповідача укласти договір із
позивачем приведе до обмеження його прав,
гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини
та основних свобод, тому суд дійшов
висновку, що вимоги позову в частині
зобов'язання відповідача ОСОБА_1.
укласти договір на надання житлово-комунальних послуг задоволенню не
підлягають у зв'язку із безпідставністю.
Згідно
п.17 "Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинкових
територій" № 572 від 08.10.1992року ОСОБА_1. , як мешканець квартири багатоповерхового
будинку, зобов'язаний вносити на рахунок
ТОВ „Стефі" плату за обслуговування та ремонт будинку не пізніше 10-го
числа наступного місяця. Проте відповідач своєчасно кошти по оплаті
обслуговування та ремонту будинку не вносив. Тому за період з 01.01.2000 року
по 01.06.2007 року заборгованість відповідача складає 1034, 54 грн.. До
теперішнього часу заборгованість не сплачена.
Як
пояснив відповідач, він заперечує проти
оплати існуючої заборгованості у повному обсязі, оскільки позивачем надані послуги лише у
частині вивезення сміття, інші послуги
не надаються. Однак доводи відповідача судом до уваги не прийняті, оскільки жодного доказу на їх підтвердження
відповідачем суду не надано.
Доводи
відповідача про безпідставність вимог про стягнення заборгованості у зв'язку із
відсутністю укладеного між сторонами договору суд до уваги також не
приймає, оскільки позивач надавав
відповідачу послуги.
Згідно ст.
ст. 256-257, ч.ч.3,
4 ст. 267 ЦК
України, позовною давністю є
строк, у межах якого особа може
звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або
інтересу, загальна позовна давність
встановлюється тривалістю у три роки,
позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у
спорі, зробленою до винесення ним
рішення, в свою чергу сплив позовної
давності, про застосування якої заявлено
стороною у спорі, є підставою для
відмови у позові. Оскільки відповідачем заявлена вимога про застосування
позовної давності до вимог про стягнення заборгованості, суд вважає за необхідне стягнути з
відповідача заборгованість у межах позовної давності - за три роки з дня подачі
позовної заяви у розмірі 595 грн. 24 коп.
Тому
пред'явлений позов підлягає частковому задоволенню.
У
відповідності зі ст. 81 ЦПК України з відповідача слід стягнути на
користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду
цивільних справ у розмірі ЗО грн. 00 коп..
У
відповідності зі ст. 88 ЦПК України з відповідача також слід
стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 59 грн. 52 коп..
Керуючись ст.
ст. 14, 209,
212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов
Товариства з обмеженою відповідальністю „Стефі" до ОСОБА_1про зобов'язання
укласти договір та стягнення заборгованості за надані послуги - задовольнити
частково.
Стягнути
з ОСОБА_1на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Стефі" суму
заборгованості у розмірі 595грн. 24 коп.,
витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у
розмірі 30 грн. 00 коп., всього 625 грн.
24 коп..
Стягнути
з ОСОБА_1на користь держави судовий збір у розмірі 59 грн. 52 коп.
У іншій частині
позовних вимог - відмовити.
Рішення
може бути оскаржене через суд першої інстанції до апеляційного суду
Миколаївської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом
десяти днів з дня проголошення рішення та подачі апеляційної скарги протягом
двадцяти днів після подачі заяви з надісланням особою, яка її подає,
копії апеляції до апеляційної інстанції.