Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/4130/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:.
Надіслано судом: 05.05.2014. Зареєстровано: 06.05.2014. Оприлюднено: 06.05.2014.
Дата набрання законної сили: 15.07.2014 (частково)
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		28 квітня 2014 року                         08:03                                    № 826/4130/14
		Окружний адміністративний суд м. Києва у складі головуючого судді Саніна Б.В., при секретарі судового засідання Борисовій Т. М. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу 
		за позовомТовариство з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платниківпроскасування вимоги та зобов'язання вчинити діїВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (надалі - Позивач/ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД») до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (надалі - Відповідач/Центральний офіс ), в якому просить суд:
		1.          Скасувати податкову Вимогу Відповідача №09-11 від 04.02.2014 р. (надалі - Вимога №09-11);
		2.          Скасувати податковий борг, включаючи нараховані штрафні санкції та пеню, згідно з Вимогою №09-11;
		3.          Скасувати Рішення Відповідача про опис майна у податкову заставу №2655/10/28-10-25-17 від 04.02.2014 р. (надалі - Рішення №2655/10/28);
		4.          Зобов'язати Відповідача зарахувати Позивачу суму наявної переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток, за грошовими зобов'язаннями з яких сформовано податковий борг на підставі Вимоги №09-11, та здійснити відповідне коригування даних у картці особового рахунку Позивача;
		5.          Відповідно до ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України)  присудити з Державного бюджету України на його користь здійснені ним витрати у вигляді судового збору у розмірі 487 грн. 20 коп.;
		6.          Відповідно до ст.90 та ст.94 КАС України стягнути з Державного бюджету України за рахунок Відповідача здійснені Позивачем судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу, документальне підтвердження розміру яких буде надано Позивачем на відповідну вимогу суду.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2014 р. провадження по справі було відкрито та призначено до судового розгляду.
		В судове засідання з'явились представники Позивача, які позовні вимоги підтримують в повному обсязі, просять адміністративний позов задовольнити, зазначають що податкові зобов'язання за авансовими внесками були своєчасно і в повному обсязі ним погашені за рахунок наявної в нього переплати з податку на прибуток у відповідності до положень чинного податкового законодавства. Крім того, представники Позивача зазначають про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України), під час Вимоги №09-11 та Рішення №2655/10/28, та визначення податкового боргу по авансовим внескам з податку на прибуток, оскільки вважають, що податковий борг по авансовим внескам з податку на прибуток у Позивача відсутній.
		В судове засідання з'явились представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечує в повному обсязі, просить відмовити в задоволенні позову, зокрема зазначає про проворне винесення Вимоги №09-11 та Рішення №2655/11/28, а також зазначає що перерахування наявних переплат з певних податків є правом, а не обов'язком Відповідача, та станом на дату судового розгляду Відповідачем вивчається питання можливості проведення таких зарахувань. При цьому, не заперечуючи про наявність у Позивача переплати з податку на прибуток, представник Відповідача вказав, що подання відповідної заяви про зарахування надмірно сплачених сум в рахунок погашення грошових зобов'язань не є достатньою підставою для здійснення такого зарахування, адже самому зарахуванню передує низка певних процедур узгодження з іншими державними органами щодо можливості здійснення такого зарахування.
		Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Субот проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
		Зважаючи на положення ст.122 КАС України, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.
		Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення Позивача та Відповідача в судовому засіданні, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позов, оцінивши докази які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
		 
		ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» зареєстроване 19.03.1999 р. Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією. Основними видами господарської діяльності є: складське господарство; інші види оптової торгівлі; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виродами; виробництво нерафінованих олії та жирів; ветеринарна діяльність; оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин; виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; інші види оптової торгівлі; інша діяльність у сфері охорони здоров'я людини; рекламна діяльність; брокерські операції з цінними паперами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.
		Позивачем подано Податкову декларацію з податку на прибуток підприємства (за 2012 р.) №9086729390 від 06.02.2013 р., в р.34 якої Позивачем самостійно визначено суму авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісячно у березні-грудні 2013 р. та січні-лютому 2014 р., а саме 790 656,00 грн.
		ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» листами від 18.12.2013 р. №3247 та №3248 звернулось до Відповідача із Заявами про перезалік надмірно сплачених сум податку на прибуток в рахунок авансових платежів з податку на прибуток (за лютий 2014 р. та січень 2014 р.), в яких просив здійснити перекидування (перезалік) надмірно сплачених сум податку на прибуток в рахунок авансових платежів з податку на прибуток) в розмірі 790 656,00 грн. При цьому, Позивач просив у даних листах Відповідача, що у разі неможливості перекидування (перезалік) Відповідачем надмірно сплачених сум податку на прибуток в рахунок авансових платежів з податку на прибуток за лютий та січень 2014 р., здійснити відповідне повернення надмірно сплачених сум податку на прибуток на рахунок Позивача (вказані кошти будуть перераховані підприємством в рахунок сплати авансових платежів з податку на прибуток).
		Листом №1980/10/20.3-20 від 08.01.2014 р. Центральний офіс повідомив Позивача про розгляд можливості перерахування переплати в розмірі 790 656,00 грн. за січень 2014 р. та аналогічну суму за лютий 2014 р. з податку на прибуток в рахунок авансового внеску з податку на прибуток. 
		Водночас, 04.02.2014 р. Відповідачем винесено Вимогу №09-11 (форм «Ю»), в якій зафіксовано суму податкового боргу ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» за узгодженими грошовими зобов'язаннями в розмірі 779 928,25 грн., за авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств, створених за участю іноземних інвесторів.
		04.02.2014 р. Відповідачем прийнято Рішення №2655/10/28, яким прийнято рішення про опис у податкову заставу майна Позивача. При цьому, 17.03.2014 р. податковим керуючим Омельчуком В. В. було складено Акт опису майна №3, відповідно до якого, проведено опис майна ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» на суму 1 608 990,19 грн.
		Вважаючи, що Відповідачем було порушено права та охоронювані законом інтереси Позивача під час винесення Вимоги №09-11, Рішення №2655/10/28 та щодо визначення податкового боргу по авансовим внескам з податку на прибуток (за лютий та січень 2014р.), останній оскаржив їх в судовому порядку.
		Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		 
		Відповідно до положень ст.57 ПК України, платники податку на прибуток, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період перевищують 10 мільйонів гривень, мають сплачувати у січні - лютому 2013 року авансовий внесок з цього податку у розмірі 1/9 податку на прибуток, нарахованого у податковій звітності за 9 місяців 2012 року, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, а з березня 2013 році по лютий 2014 року щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.
		В пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 ПК України встановлено, що платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
		Водночас, в пп.87.1 ст.87 ПК України встановлено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
		Таким чином, положення п.87.1 ст.87 ПК України передбачають виконання грошових зобов'язань як за рахунок грошових коштів платника податку, так і за рахунок наявних у платника податків переплат з платежів по податкам. В свою чергу, авансовий внесок з податку на прибуток є грошовим зобов'язанням у розумінні положень пп.14.1.39 та пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України. 
		Як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується Відповідачем, Позивач (станом на 31.12.2013 р.) мав переплату з податку на прибуток підприємств в сумі 65 125 000,00 грн.
		Порядок зарахування наявних у платника податків переплат в рахунок інших платежів встановлений у п.43.1 ст.43 ПК України, у якому зазначено, що помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та ст.301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
		Відповідно до положень п.43.4 ст.43 ПК України платником податків подається заява на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначається про погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету.
		Отже, зарахування наявних у платника податків переплат в рахунок сплати податкових зобов'язань з таких самих податків відбувається в автоматичному режимі (без подання заяви), а зарахування переплат в рахунок інших податкових платежів відбувається на підставі подання платником податків відповідної заяви.
		Відповідно до пп.87.1 ст.87 ПК України платнику податків достатньо для зарахування переплати з певного платежу в погашення грошового зобов'язання подати заяву довільної форми з обов'язковим зазначенням напряму здійснення такого платежу, а саме на погашення грошового зобов'язання з іншого платежу. Вжиття будь-яких додаткових дій з боку платника податків щодо сплати грошових зобов'язань шляхом поданням такої заяви ПК України не вимагається. Виконання обов'язку платника податків зі сплати грошового зобов'язання за рахунок переплат жодним чином не обумовлюється будь-якими діями податкового органу.
		Як вбачається із матеріалів справи, що не заперечується Відповідачем, Позивач подавав до Центрального офісу відповідні Заяви про пере залік надмірно сплачених сум податку на прибуток в рахунок авансових платежів з податку на прибуток (за січень та лютий 2014 р.).
		Таким чином, враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що з поданням відповідних заяв Позивачем були виконані вимоги законодавства щодо визначення джерела сплати грошових зобов'язань, а отже з моменту виникнення обов'язку щодо сплати чергового авансового внеску такі зобов'язання вважаються виконаними. 
		Водночас, відповідно до положень п.43.5 ст.43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику.
		Однак, вказані дії вчинені Відповідачем не були, натомість представник Центрального офісу посилається, що на виконання наказу Міністерства доходів і зборів України №156 від 11.06.2013 р. він звернувся із відповідним листом №190/8/20-114 від 16.01.2014 р. до Координаційно-моніторингового департаменту Міндоходів для погодження проведення відповідних зарахувань Позивача.
		Проте, суд критично ставиться до посилання Відповідача на внутрішній наказ Міністерства доходів і зборів України №156 від 11.06.2013 р., яким передбачено обов'язок погодження з Координаційно-моніторинговим департаментом Міндоходів висновків про перерахування сум з одного платежу на інший, оскільки ні положення ст.43, ні положення ст.87 ПК України не містять таких положень, що передбачають обов'язок погодження з Координаційно-моніторинговим департаментом Міндоходів питання зарахування переплати певного платежу в погашення грошового зобов'язання з іншого платежу. Більше того, суд приймає до уваги, що положення ПК України не містять жодних умов (обов'язковість проведення моніторингу, перевірки тощо) за яких податковий орган зобов'язаний провести перезалік надмірно сплачених сум податку на прибуток в рахунок авансових платежів з податку на прибуток.
		 
		В той же час, як вбачається із матеріалів справи, Позивач звернувся до Відповідача із заявою про перезалік надмірно сплачених сум податку на прибуток в рахунок авансових платежів з податку на прибуток №4179 від 11.04.2014 р (вх. №8368/10 від 11.04.2014 р.) в якому повторно просив здійснити перекидування  (перезалік) надмірно сплачених сум податку на прибуток (зокрема, за лютий та січень 2014 р.) в рахунок авансових платежів з податку на прибуток) в розмірі 790 656,00 грн. При цьому, Позивач просив у даних листах Відповідача, що у разі неможливості проведення перекидування (перезаліку) Відповідачем надмірно сплачених сум податку на прибуток в рахунок авансових платежів з податку на прибуток (зокрема, за лютий та січень 2014 р.), здійснити відповідне повернення надмірно сплачених сум податку на прибуток на рахунок Позивача (вказані кошти будуть перераховані підприємством в рахунок сплати авансових платежів з податку на прибуток).
		На виконання положень ст.87 ПК України, Відповідачем передано до відповідного казначейського органу висновки №2931-20 від 16.04.2014 р. та №2932-20 від 16.04.2014 р. про повернення з бюджету податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів в розмірі 790 656,00 грн. (за кожний місяць).
		Таким чином, враховуючи фактичне виконання Відповідачем покладеного на нього обов'язку, суд дійшов висновку, що не підлягає задоволенню позовна вимога Позивача про зобов'язання Відповідача зарахувати Позивачу суму наявної переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток, за грошовими зобов'язаннями з яких сформовано податковий борг на підставі Вимоги №09-11, та здійснити відповідне коригування даних у картці особового рахунку Позивача.
		Більше того, оскільки Відповідачем було проведено перезалік надмірно сплачених Позивачем сум податку на прибуток в рахунок авансових платежів з податку на прибуток, тому податковий борг, що визначений в Вимозі №09-11 (за січень 2014 р.), станом на дату судового засідання, відсутній.
		 
		Водночас, щодо наявності у Позивача податкового боргу (з січень, лютий 2014 р. з податку на прибуток), правомірності винесення Відповідачем Вимоги №09-11 та Рішення №2655/10/28, суд зазначає наступне.
		Відповідно до положень пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
		Як вбачається із матеріалів справи, Позивач самостійно визначив авансовий платіж з податку на прибуток за січень-лютий 2014 р. в розмірі 790 656,00 грн. (за кожний місяць).
		В п.31.1.1 ст.31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
		В п.35.3 ст.35 ПК України передбачено, що порядок сплати податків та зборів встановлюється цим Кодексом або законами з питань митної справи для кожного податку окремо.
		В той же час, як вже з'ясовувалось вище, відповідно до положень п.87.1 ст.87 ПК України, самостійним видом погашення податкового зобов'язання є перерахування суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
		Як вбачається із матеріалів справи, що не спростовано Відповідачем, Позивач подавши відповідні Заяви про перезалік надмірно сплачених сум податку на прибуток в рахунок авансових платежів з податку на прибуток належним чином та в строки передбачені ПК України виконав обов'язок щодо перерахування коштів за податковим зобов'язанням.
		Відповідно до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
		Відповідно до п.59.1 та п.59.3 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається платнику податків лише у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, тобто коли у платника податків виникає податковий борг. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
		У відповідності до п.59.5 ст.59 ПК України, уразі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
		Також, згідно пп.89.1.1 п.89.1 ст.89 ПК України, виникнення права податкової застави відбувається в разі несплати у строки, встановлені ПК України, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку. Отже, право податкової застави виникає саме за останнім днем сплати відповідного податкового зобов'язання.
		В п.2 ст.129 ПК України при скасуванні нарахованого контролюючим органом грошового зобов'язання (його частини) пеня за період заниження такого грошового зобов'язання (його частини) скасовується.
		Згідно з п.89.3 ст.89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
		При цьому, як вже було встановлено судом, саме через протиправні дії Відповідача (а не через протиправну поведінку Позивача) та не проведення Відповідачем в строки визначені ПК України перезаліку надмірно сплачених сум податку на прибуток в рахунок авансових платежів з податку на прибуток відбулась фактична невчасна сплата коштів до бюджету Позивачем.
		Як наслідок, суд дійшов висновку, що Відповідачем було протиправно винесено Вимогу №09-11 та Рішення №2655/10/28, а тому вини повинні бути скасовані.
		 
		Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.
		Частинами 1 та 2  ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
		Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Частиною 1 ст.71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
		Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		З огляду на вищевказане суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача, а саме скасування Вимоги №09-11 та Рішення №2655/10/28.
		Крім того, відповідно до ст.94 КАС України та ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає частковому відшкодуванню Позивачу в розмірі 300,00 грн., та стягнення із Позивача частини суми судового збору, що не був сплачений під час подання адміністративного позову в розмірі 2 000,00 грн. Крім того, із Відповідача підлягає стягненню решта суми судового збору 2 384,80 грн. підлягає стягненню з Відповідача.
		 
		Щодо відшкодування витрат Позивача в розмірі 43 132,80 грн. на консультаційні послуги, за Договором про надання консультаційних послуг №01/04-2011/2-1/19-2011 від 01.04.2011 р. суд зазначає наступне.
		Відповідно до додатку №27 до Договору про надання консультаційних послуг №01/04-2011/2-1/19-2011 від 01.04.2011 р. визначено, що ТОВ «КМ «Партнери» надає ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» послуги щодо супроводу даної судової справи, а саме: підготовка позовної заяви та її подання, опрацювання первинної документації, подання процесуальних документів та здійснення представництва в судовій інстанції.
		До матеріалів справи було подано Специфікацію виконаних робіт та витраченого часу на виконання робіт з надання правової (юридичної) допомоги щодо судового оскарження Вимоги №09-11 та Рішення №2655/10/28 ТОВ «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» в період з 19.12.2013 р. по 20.04.2014 р., згідно додаткової угоди №27 від 125.03.2014 р. (надалі - Специфікація). В Специфікації вказано, що загальний витрачений час щодо надання послуг становить 36,1 год.(або 4,5 робочих дні, при 8 годинному робочому дні).
		Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
		В ч.1 та ч.3 ст.90 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
		Згідно п.2 Прикінцевих та перехідних положень КАС України, ч.3 ст.90 цього Кодексу набирають чинності з моменту набрання чинності відповідним законом. До цього часу граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до додатка до постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави, витрати компенсуються у розмірі, що не перевищує суму, яка обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
		Враховуючи, що відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» розмір мініальмної заробітної плати становить 1 218,00 грн., тому розмір компенсації за надання правової допомоги становить 60 грн. 90 коп. за один повний робочий день.
		Приймаючи до уваги надану Позивачем Специфікацію, судом встановлено, оскільки спеціалістами за Договором про надання консультаційних послуг №01/04-2011/2-1/19-2011 від 01.04.2011 р. було витрачено 4 повних робочих дні, тому розмір компенсації становить 243 грн. 60 коп.
		Водночас, оскільки адміністративний позов задоволено частково, тому враховуючи положення ст.94 КАС України, суд дійшов висновку про можливість часткового відшкодування витрат на правову допомогу, а саме в розмірі 143 грн. 60 коп.
		Керуючись положеннями ст.2, ст.17, ст.71, ст.86, ст.94, ст.158-ст.163, ст.167, ст.254 КАС України, суд - 
		ПОСТАНОВИВ: 
		1.          Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників задовольнити частково.
		2.          Скасувати податкову вимогу Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників №09-11 від 04.02.2014 р.
		3.          Скасувати рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про опис майна в податкову заставу №2655/10/28-10-25-17 від 04.02.2014 р.
		4.          В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
		5.          Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» понесені судові витрати в розмірі 443 (чотириста сорок три) грн. 60 коп. (із яких, судовий збір - 300 (триста) грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу - 143 (сто сорок три) грн. 60 коп.) із Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
		6.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Луї Дрейфус Комодітіз Україна ЛТД» (адреса: 01033, вул. Саксаганського, 38-Б кв.1, код ЄДРПОУ 30307207) суму судового збору у розмірі 2 000 (дві тисячі) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/4130/14». 
		Контроль за виконанням даного пункту покласти на Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників.
		7.          Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути решту суми судового збору у розмірі 2 384 (дві тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 у ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників за рахунок бюджетних асигнувань.
		 
		Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.
		 
		Суддя                                                                                                              Б. В. Санін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...