Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 724/2-1303/13 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 06.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 07.05.2014.
Дата набрання законної сили: 30.04.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		           30 квітня 2014 року                                                                   м. Чернівці
		 
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
		головуючого Одинака О. О.
		суддів: Перепелюк І.Б., Перепелюк Л.М.
		секретар Тодоряк Г.Д.
		за участю  ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, який діє в інтересах державного підприємства «Хотинське лісове господарство»                    
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_1 до державного підприємства «Хотинське лісове господарство» про відшкодування витрат на придбання паливно-мастильних матеріалів за апеляційної скарги державного підприємства «Хотинське лісове господарство» на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 2 грудня 2013 року,
		встановила:
		В червні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом.
		Просив стягнути з державного підприємства «Хотинське лісове господарство» (далі - ДП «Хотинське лісове господарство») на його користь понесені ним витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для службового автотранспорту відповідача на загальну суму 10 967 гривень.
		Посилався на те, що працюючи директором ДП «Хотинське лісове господарство» він з метою використання службового автомобіля Волга-3310 купляв бензин за власні кошти, оскільки отримати кошти від підприємства для вказаних цілей було не можливо за їх відсутності.
		Після звільнення з вищевказаної посади ДП «Хотинське лісове господарство» кошти на придбання бензину, що використовувався на заправку службового автомобіля не повернуло.
		Комісією по трудовим спорах ДП «Хотинське лісове господарство» заяву ОСОБА_4 про повернення коштів на придбання бензину залишено без розгляду через пропущення строків такого звернення.
		В червні 2013 року ОСОБА_1 також звернувся до суду з позовом.
		Просив стягнути з ДП «Хотинське лісове господарство» на його користь понесені ним витрати на придбання паливно-мастильних матеріалів для службового автотранспорту відповідача на загальну суму 27 824 гривні 74 копійки.
		Посилався на те, що працюючи лісничим Колінківського лісництва ДП «Хотинське лісове господарство» він з метою використання службового автотранспорту та тракторів купляв бензин та солярку за власні кошти, оскільки отримати кошти від підприємства для вказаних цілей було не можливо за їх відсутності.
		Після звільнення з вищевказаної посади ДП «Хотинське лісове господарство» кошти на придбання бензину та солярки, що використовувався на заправку службового автотранспорту та тракторів позивачу не повернуло.
		Комісією по трудовим спорах ДП «Хотинське лісове господарство» заяву ОСОБА_4 про повернення коштів на придбання бензину залишено без розгляду через пропущення строків такого звернення.
		Ухвалою Хотинського районного суду Чернівецької області від 21 червня 2013 року позовні заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до ДП «Хотинське лісове господарство» про відшкодування витрат на придбання паливно-мастильних матеріалах об'єднано в одне провадження.
		Рішенням Хотинського районного суду від 2 грудня 2013 року позов задоволено.
		Стягнуто з ДП «Хотинське лісове господарство» на користь ОСОБА_4 10 957 гривень та на користь ОСОБА_1 27 824 гривень 74 копійки.
		В апеляційній скарзі ДП «Хотинське лісове господарство» просить рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
		Посилається на те, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального та процесуального права.
		Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 за власні кошти придбав бензин на загальну суму 10 967 гривень і цей бензин був використаний на заправку службового автомобіля.
		ОСОБА_1 за власні кошти придбав паливно-мастильні матеріали для службового автотранспорту Колінківського лісництва ДП «Хотинське лісове господарство» на загальну сумі 27 824 гривень 74 копійок.
		На підприємстві не вистачало коштів для отримання під звіт на придбання паливно-мастильних матеріалів. Позивачами вчинялися дії в інтересах підприємства без його доручення і звіти про вчинені ними дії надавалися відповідачу.
		Доводи представника відповідача, про те що паливно-мастильні матеріали не були придбані для підприємства спростовуються фінансовими звітами, касовими чеками, показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6
		Однак з такими висновками суду першої інстанції повністю  погодитись не можна.
		Згідно з ч. 1 ст. 116 КЗпП України  при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
		Відповідно до статті 233 КЗпП України  працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного в місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
		        Згідно статті 234 КЗпП України  у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 КЗпП України, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
		У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України  від                 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»  судам роз'яснено, що встановлені ст. ст. 228, 233 КЗпП  строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити та обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. 
		Згідно частини 1 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається  як на підставу своїх вимог. 
		Відповідно до вимог ст.ст. 213, 215 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим, а за змістом має містити встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини. При встановленні фактів суд оцінює належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Згідно ст. 214 ЦПК України  суд ухвалюючи рішення повинен вирішити такі питання:
		- чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і                заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
		- які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
		- яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Як вбачається з матеріалів справи з травня по серпень 2012 року ОСОБА_4 працював директором ДП «Хотинське лісове господарство».
		22 серпня 2012 року ОСОБА_4 був звільнений роботи за угодою сторін (а.с. 17).
		ОСОБА_1 з травня 2011 року по жовтень 2012 року працював лісничим Колінківського лісництва ДП «Хотинське лісове господарство».
		19 листопада 2012 року  ОСОБА_1 був звільнений з роботи за угодою сторін (а.с. 41).
		Актом службового розслідування від 15 лютого 2013 року, аудиторським висновком  від 25 березня 2014 року, довідкою складеною за результатами перевірки господарської діяльності  ДП «Хотинське лісове господарство» від 16 квітня 2014 року підтверджуються ті обставини, що позивачі в 2012 році  за власні кошти купляли паливно-мастильні матеріали та запасні частини для ДП «Хотинське лісове господарство».
		Зокрема ОСОБА_4 в період з червня по серпень  2012 року за власні кошти придбав  на АЗС Чернівецької області бензин для автотранспорту  ДП «Хотинське лісове господарство» на загальну суму 10 967 гривень .
		ОСОБА_1 в період з червня по серпень 2012 року  за власні кошти придбав паливно-мастильні матеріали та запасні частини для   Колінківського лісництва ДП «Хотинське лісове господарство» на загальну сумі 27 824 гривень 74 копійок.
		Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції  в порушення вимог ст. 214 ЦПК України неправильно визначив характер спірних правовідносин, які мають місце між сторонами,  застосував норми матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин та не застосував норми права , які підлягають застосуванню. 
		Зокрема суд першої інстанції не врахував, що правовідносини між підприємством та працівником у разі, коли для придбання товарів (робіт, послуг) працівнику видаються готівкові кошти під звіт та коли працівник придбав товари (роботи, послуги) для виробничих (господарських) потреб підприємства за рахунок власних коштів, мають характер трудових.
		Такі правовідносини визначені й регулювалися: положеннями Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI; нормами Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320; Про затвердження форми Звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, та Порядку його складання, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 23 грудня 2010  N 996 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2011 року за N 44/18782, який був чинним у спірний період. Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291 і зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 року за № 893/4186.
		За змістом п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, який був чинним у спірний період, первинні документи - це документи, створені у письмовій або  електронній  формі, що фіксують та підтверджують господарські операції,   включаючи   розпорядження   та  дозволи  адміністрації (власника)  на їх проведення.
		Отже, якщо працівник придбав товар (роботи, послуги) на потреби підприємства за власні кошти, такий працівник звітує про витрачені кошти і додає до нього первинні документи, що є підставою для відповідних розрахунків підприємства з працівником.
		Таку правову позицію висловив Верховний Суд України в ухвалі від 6 квітня 2011 року у справі №6-17467св08.
		Суд неправильно  застосував до спірних правовідносин  норми матеріального права, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а саме ст. ст. 1158-1160 ЦК України.
		Суд також не застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягають застосуванню, а саме ст.ст. 116 , 133, 134 КЗпП України.
		З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник трудовий спір щодо виплати працівникові  при звільненні   всіх сум, що належать йому від підприємства,
		Зокрема в день  звільнення позивачів з роботи відповідач  в порушення вимог ст.116 ч. 1  КЗпП України не виплатив  всі суми що належать  ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від підприємства.
		З урахуванням всіх вищенаведених обставин справи колегія суддів вважає, що   позови ОСОБА_4 та ОСОБА_1 є підставними, однак в їх задоволенні  слід відмовити , оскільки позивачі пропустили трьохмісячний строк передбачений ст. 233 КЗпП  на звернення до суду за вирішенням трудового спору без поважних на те причин. 
		Як вбачається з матеріалів справи про порушення свого права на отримання суми зазначеної  в позові ОСОБА_4 дізнався в день звільнення , а саме 22 серпня 2012 року (а.с. 17).
		З позовом до суду ОСОБА_4 звернувся 3 червня 2013 року (а.с. 2).
		ОСОБА_1 про порушення свого права на отримання суми зазначеної  в позові дізнався в день звільнення , а саме 19 листопада 2012 року (а.с. 41).
		З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 3 червня 2013 року(а.с. 27).
		Позивачі не навели суду поважних причин пропуску вказаного строку  та не довели наявність таких  поважних причин.
		Колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що підприємство не має перед позивачами боргів по виплаті коштів, які  позивачі зазначили в своїх позовах.
		Як вбачається з матеріалів справи відповідач фактично визнає  наявність боргу в розмірі , який вказаний в позовах.
		Зокрема, як вбачається з  пункту 3 довідки  складеної працівниками Чернівецького обласного управління лісового та мисливського господарства за результатами перевірки господарської діяльності  ДП «Хотинське лісове господарство» від 16 квітня 2014 року станом на 1 вересня 2012 року та на час проведення перевірки  по субрахунку НОМЕР_1 «Підзвітні особи» по ДП «Хотинське лісове господарство по ОСОБА_4 рахується кредиторська заборгованість в сумі 10967  гривень. 
		З  пункту 6 вищевказаної довідки вбачається, що   станом на 19 листопада  2012 року та на час проведення перевірки  по субрахунку НОМЕР_1 «Підзвітні особи» по ДП «Хотинське лісове господарство по ОСОБА_4 рахується кредиторська заборгованість в сумі 27824 гривні 74 копійки. 
		Враховуючи зазначені вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позовах  відмовити.
		Відповідно до правил ст. 88 ЦПК України у справі слід змінити розподіл судових витрат.
		Підпунктом 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено розмір судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.
		Згідно підпункту 8 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду встановлено розмір судового збору - 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
		З платіжного доручення від 6 грудня 2013 року №2538 вбачається, що апелянт за подання до суду апеляційної скарги сплатив судовий збір в сумі 253 гривні 84 копійки, хоча мав сплатити 193 гривні 91 копійку.
		Таким чином, з ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь державного підприємства «Хотинське лісове господарство» слід стягнути по 96 гривень 95 копійок з кожного в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
		Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, 
		вирішила:
		Апеляційну скаргу державного підприємства «Хотинське лісове господарство» задовольнити.
		Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 2 грудня 2013 року скасувати.
		В  позові ОСОБА_4 до державного підприємства «Хотинське лісове господарство» про стягнення грошових  коштів  відмовити.
		В  позові ОСОБА_1  до державного підприємства «Хотинське лісове господарство» про стягнення грошових  коштів відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_1 на користь державного підприємства «Хотинське лісове господарство» по 96 гривень 95 копійок з кожного в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання до суду апеляційної скарги.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
		На рішення може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту його вступу в законну силу.
		 
		         
		Головуючий 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...