Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/1302/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення сталого розвитку населених пунктів та землекористування, зокрема зі спорів у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 07.05.2014. Зареєстровано: 07.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 12.05.2014.
Дата набрання законної сили: 10.07.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018,  м. Львів,  вул. Чоловського,  2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		05 травня 2014 року                                                                          № 813/1302/14  
		  м.Львів
		 
		Львівський окружний адміністративний суд у складі:
		Головуючого-судді Сасевича О.М.,
		за участю секретаря судових засідань Чижук М.М.,
		 
		за участю сторін:
		представника позивача Павловського А.В.,                    
		представника відповідача Шевченко М.І.,                              
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Всесвіт» до Львівської обласної державної адміністрації, Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправними бездіяльності та дій, скасування рішення, зобов'язання до вчинення дій, -
		          В С Т А Н О В И В :
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Всесвіт» (надалі - ТзОВ «Гал-Всесвіт») звернулося 18.02.2014 року до суду з позовною заявою №27/01-1 від 27.01.2014 року до Львівської обласної державної адміністрації та Департаменту містобудування Львівської міської ради, у якій просить:
		-визнати протиправним і скасувати рішення засідання робочої групи з реконструкції привокзальної території залізничного вокзалу «Львів» Львівської обласної державної адміністрації від 02.02.2011 року (протокол №1);
		-визнати протиправною бездіяльність Департаменту містобудування Львівської міської ради, яка полягала у порушенні строків розгляду заяви про надання містобудівних умов та обмежень;
		-визнати протиправними дії Департаменту містобудування Львівської міської ради, які полягали у відмові видати ПП «Гал-Всесвіт» (після реорганізації - ТзОВ «Гал-Всесвіт») містобудівні умови та обмеження на реконструкцію автобусної станції з розширенням за рахунок прибудови та надбудови офісних приміщень за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 1;
		-зобов'язати Департамент містобудування Львівської міської ради видати ТзОВ «Гал-Всесвіт» містобудівні умови та обмеження на реконструкцію автобусної станції з розширенням за рахунок прибудови та надбудови офісних приміщень за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 1.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним, як власником будівлі автостанції у м.Львові на пл.Двірцевій, 1 та земельної ділянки під таким об'єктом, зважаючи на виробничу необхідність, було прийнято рішення щодо проведення реконструкції такої будівлі з метою її розширення. Для чого позивач звернувся до Департаменту містобудування Львівської міської ради зі заявою від 29.05.2013 року про видачу містобудівних умов та обмежень на реконструкцію автобусної станції (заява зареєстрована у центрі надання адміністративних послуг 29.05.2013 року). Однак, лише 23.08.2013 року за листом №2401-2вих-1108 позивачу була надана відмова Департаменту містобудування Львівської міської ради у видачі таких містобудівних умов та обмежень.
		Таке, на думку позивача, є порушенням норми п.п.2.1, 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, їх склад та зміст, затвердженому наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №109 від 07.07.2011 року (надалі - Порядок надання містобудівних умов та обмежень №109), у відповідності до яких відмова у видачі містобудівних умов та обмежень надається уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви.
		Окрім того, позивач вказує на те, що Департамент містобудування Львівської міської ради безпідставно відмовив у видачі позивачу містобудівних умов та обмежень. При цьому, позивач посилається на те, що у відповідності до Порядку надання містобудівних умов та обмежень №109 підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. 
		На думку позивача, таких підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень не було. Як вважає позивач, планована ним реконструкція автостанції не є забудовою земельної ділянки, а тому й не можна стверджувати про будь-яку невідповідність намірів забудови земельної ділянки (за відсутності такої). Також, на переконання позивача, відповідач при відмові у видачі містобудівних умов та обмежень не ґрунтувався на невідповідності намірів забудови земельної ділянки положенням містобудівної документації на місцевому рівні, а протиправно обґрунтовував відмову іншими обставинами (які не передбачені законом). Окрім того, позивач зазначає, що відмова у видачі містобудівних умов та обмежень суперечить п.6 розділу V Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», згідно якого до 01.01.2015 року рішення щодо визначення та надання містобудівних умов і обмежень на територіях, де не затверджені плани зонування або детальні плани територій, приймають уповноважені органи містобудування та архітектури з урахуванням попередніх планувальних рішень у межах встановленого законодавством строку, чого не було враховано відповідачем. Також позивач вважає, що відмова у видачі містобудівних умов та обмежень порушує, закріплене у ст.41 Конституції України, право позивача розпоряджатися своєю власністю і, встановлене ст.375 Цивільного кодексу України, право на забудову належної йому земельної ділянки.
		Також ТзОВ «Гал-Всесвіт» у позовній заяві зазначає, що відмовляючи у наданні містобудівних умов та обмежень Департамент містобудування Львівської міської ради послався як на підставу для відмови на те, що схемою впорядкування території у межах привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької, затвердженою рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №162 від 11.02.2011 року, передбачено впорядкування привокзальної площі з перенесенням всіх існуючих малих архітектурних форм і стаціонарних об'єктів (в тому числі з будівлею автостанції) з площі Двірцевої. У свою чергу, в преамбулі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №162 від 11.02.2011 року зазначено, що воно було прийняте відповідно до протоколу №1 від 02.02.2011 року засідання робочої групи з реконструкції привокзальної території залізничного вокзалу «Львів» у Львівській обласній державній адміністрації. У зв'язку із чим, позивач вважає, що зазначений протокол №1 від 02.02.2011 року є протокольним рішенням Львівської обласної державної адміністрації, яке також є неправомірним і підлягає скасуванню.
		Ухвалою судді від 19.02.2014 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків.
		У зв'язку із виконанням позивачем вимог зазначеної вище ухвали, 27.02.2014 року відкрито провадження у даній адміністративній справі.
		На заперечення позовних вимог 23.04.2014 року Департаментом містобудування Львівської міської ради було подано заперечення на позов від 22.04.2014 року. 
		У запереченнях Департамент вказує на те, що відмова у видачі містобудівних умов та обмежень відповідає ч.2 п.2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень №109, у відповідності до якої підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів забудови земельної ділянки положенням відповідної містобудівної документації на місцевому рівні. У даному випадку, у відповідності до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №162 від 11.02.2011 року «Про затвердження схеми впорядкування території і схеми організації руху у межах привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької та надання управлінню капітального будівництва функцій замовника з впорядкування і реконструкції у межах привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької» й архітектурно-планувальних вимог на розроблення проектно-кошторисної документації впорядкування і реконструкції у межах привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької погоджено розділ генплану, яким не передбачено збереження автостанції №8 (яка належить позивачу). Отже, на переконання відповідача, наміри позивача на забудову земельної ділянки не відповідали положенням містобудівної документації, що є підставою для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень.
		Водночас, відповідач зазначає, що твердження позивача про те, що реконструкція автостанції з розширенням за рахунок прибудови та надбудови не є забудовою земельної ділянки є помилковим, оскільки, відповідно до ст.2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», реконструкція існуючої забудови відноситься до поняття забудови територій, а тому, правомірним є твердження про невідповідність намірів забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Департамент містобудування Львівської міської ради окрім іншого вказує на те, що ст.375 Цивільного кодексу України надає власнику земельної ділянки право на її забудову, однак таке право, згідно з ч.3 цієї ж статті, реалізується за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. У даному ж випадку, цільове призначення земельної ділянки, належної позивачу, - для обслуговування автобусної станції, на думку відповідача, виключає можливість ведення на ній будівництва.
		Ураховуючи наведене, Департамент містобудування Львівської міської ради вважає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а дії Департаменту містобудування Львівської міської ради були правомірними.
		У ході судового розгляду справи 27.03.2014 року Департаментом містобудування Львівської міської ради було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з одночасним розглядом Галицьким районним судом м.Львова адміністративної справи №461/13710/13-а щодо спору між тими ж сторонами, про той же предмет і тих же підстав, що підтверджувалося ухвалою про відкриття провадження від 22.11.2013 року, позовною заявою до Галицького районного суду м.Львова. Розглянувши клопотання у судовому засіданні 09.04.2014 року, суд відхилив його, оскільки, на цей час ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 02.04.2014 року у справі №461/13710/13-а зазначений адміністративний позов було залишено без розгляду.
		Окрім цього, 30.04.2014 року Департаментом містобудування Львівської міської ради було заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку зі спливом встановлених законом строків для подачі адміністративного позову. Так, Департамент зазначав, що відмова у наданні містобудівних умов та обмежень на реконструкцію автобусної станції була надана позивачу ще 17.01.2013 року за листом №2401-2вих-42, як відповідь на звернення ТзОВ «Гал-Всесвіт» №2-26 від 03.01.2013 року. У такому листі відповідач інформував позивача про неможливість забудови й надання містобудівних умов та обмежень з тих же підстав, що й у листі №2401-2вих-1108 від 23.08.2013 року. А тому, про ймовірне порушення свого права позивачу стало відомо ще 17.01.2013 року. Позивач заперечив щодо наведених обставин та вважав клопотання необґрунтованим, звернув увагу на ненадання відповідачем ані доказів існування звернення від 03.01.2013 року, нібито скерованого позивачем, ані доказів вручення позивачу листа Департаменту містобудування Львівської міської ради від 17.01.2013 року. Розглянувши в судовому засіданні 30.04.2014 року заявлене клопотання, судом було відмовлено у його задоволенні, у зв'язку із відсутністю належного обґрунтування та доведення обставин, які підтверджують початок перебігу такого строку та, відповідно, його закінчення й пропущення позивачем.
		У судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити, визнати протиправним і скасувати рішення засідання робочої групи з реконструкції привокзальної території залізничного вокзалу «Львів» Львівської обласної державної адміністрації від 02.02.2011 року (протокол №1); визнати протиправною бездіяльність Департаменту містобудування Львівської міської ради, яка полягала у порушенні строків розгляду заяви про надання містобудівних умов та обмежень; визнати протиправними дії Департаменту містобудування Львівської міської ради, які полягали у відмові видати ПП «Гал-Всесвіт» (після реорганізації - ТзОВ «Гал-Всесвіт») містобудівних умов та обмежень на реконструкцію автобусної станції з розширенням за рахунок прибудови та надбудови офісних приміщень за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 1; зобов'язати Департамент містобудування Львівської міської ради видати ТзОВ «Гал-Всесвіт» містобудівні умови та обмеження на реконструкцію автобусної станції з розширенням за рахунок прибудови та надбудови офісних приміщень за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 1.
		Представник Департаменту містобудування Львівської міської ради проти позову заперечила, вказала на правомірність дій Департаменту містобудування Львівської міської ради, надала пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову, просив суд у позові відмовити повністю.
		Відповідач - Львівська обласна державна адміністрація - явку уповноваженого представника у судове засідання, зокрема, призначене на 05.05.2014 року не забезпечила, хоча своєчасно та належним чином повідомлялась про дату, час та місце розгляду справи.
		Однак, у судовому засіданні 12.03.2014 року представником Львівської обласної державної адміністрації були надані усні пояснення по суті позовних вимог. Представник позов не визнав та просив у його задоволенні відмовити за безпідставністю.
		Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
		Судом встановлено, що ТзОВ «Гал-Всесвіт» було створене у результаті перетворення Приватного підприємства «Гал-Всесвіт» (надалі - ПП «Гал-Всесвіт») у відповідності до рішення власника від 11.10.2013 року та воно є правонаступником ПП «Гал-Всесвіт».
		ТзОВ «Гал-Всесвіт» (до цього - ПП «Гал-Всесвіт») належить на праві приватної власності будівля павільйону автобусної станції №8 загальною площею 77,1 кв.м у м.Львові на пл.Двірцевій, 1, що підтверджується реєстраційним посвідченням №012205 від 25.04.2001 року, виданим Львівським обласним бюро технічної інвентаризації. А також, належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,0247 га у м.Львові на пл.Двірцевій, 1 з цільовим призначенням (використанням) - обслуговування автобусної станції, що підтверджується державним актом на право власності на землю ЯА №567537 від 12.07.2005 року.
		29 травня 2013 року за заявою №29/05-02 ПП «Гал-Всесвіт» звернулося на ім'я директора Департаменту містобудування Львівської міської ради щодо видачі містобудівних умов та обмежень на реконструкцію автобусної станції з розширенням за рахунок прибудови та надбудови офісних приміщень за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 1. Така заява була зареєстрована у Центрі надання адміністративних послуг Львівської міської ради 29.05.2013 року за №2-10836/АП.
		У відповідності до ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.п.2.1, 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень №109, містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури. Згідно зі ст.13 Закону України «Про архітектурну діяльність», до уповноважених органів містобудування та архітектури належать виконавчі органи сільських, селищних, міських рад. Відповідно до ст.14 Закону України «Про основи містобудування», до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить питання надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень. Пунктом 1.1 Положення про Департамент містобудування Львівської міської ради та його структури, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради виконавчого комітету №1195 від 27.10.2006 року (зі змінами), Департамент містобудування є виконавчим органом Львівської міської ради. Згідно п.п.2.1, 2.2 цього ж Положення, Департамент містобудування утворений для здійснення організаційно-функціональних повноважень з метою задоволення потреб та інтересів територіальної громади у сфері містобудування, благоустрою, земельних відносин та екології, а до його завдань віднесено реалізацію політики у сфері містобудування, благоустрою, регулювання земельних відносин та охорони довкілля.
		Отже, суд приходить до висновку, що Департамент містобудування Львівської міської ради є відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури, до компетенції якого належить вирішення питання про надання містобудівних умов та обмежень.
		Як свідчать матеріали справи, заява позивача про надання містобудівних умов та обмежень №29/05-02 від 29.05.2013 року була розглянута Департаментом містобудування Львівської міської ради та за результатом її розгляду позивачеві була надана відповідь за листом №2401-2вих-1108 від 23.08.2013 року. Виходячи зі змісту листа №2401-2вих-1108 від 23.08.2013 року, Департамент містобудування Львівської міської ради не надав запитувані містобудівні умови та обмеження, поінформувавши при цьому заявника про неможливість здійснення планованої позивачем реконструкції. Таки чином, суд оцінює даний документ як підтвердження рішення Департаменту містобудування Львівської міської ради про відмову в наданні ПП «Гал-Всесвіт» містобудівних умов та обмежень.
		Згідно з абз.1 ч.5 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», розгляд заяви і надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні здійснюються спеціально уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом семи робочих днів з дня реєстрації заяви. 
		Ураховуючи зазначені строки, суд вважає, що останній день строку для надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову у їх наданні за заявою від 29.05.2013 року припадав на 07.06.2013 року, у зв'язку із чим, прийняття рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень у серпні 2013 року порушує зазначені вимоги закону, а бездіяльність відповідного органу містобудування та архітектури щодо розгляду заяви про надання містобудівних умов та обмежень у встановлені законом строки є протиправною. Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними, та підлягають задоволенню.
		Щодо вимог щодо визнання протиправними дій Департаменту містобудування Львівської міської ради, які полягали у відмові видати містобудівні умови та обмеження суд відзначає наступне.
		Перш за все, суд висловлює свою критичну оцінку доводам позивача з приводу того, що планована ним реконструкція автостанції з розширенням за рахунок прибудови та надбудови офісних приміщень не є забудовою земельної ділянки. Так, у відповідності до ст.2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування і забудова територій передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та територій. Згідно з ч.1 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об'єктів будівництва, а згідно з ч.1 ст.4 цього ж Закону об'єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси, лінійні об'єкти інженерно-транспортної інфраструктури. Відповідно до ст.ст.1, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.10 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт. Отож, суд констатує та погоджується в цій частині із доводами відповідача, що реконструкція автостанції з розширенням за рахунок прибудови та надбудови офісних приміщень є будівництвом, а пов'язана з цим діяльність є забудовою земельної ділянки. Окрім того, суд відзначає суперечність даного твердження позивача його іншим твердженням, - заперечуючи факт здійснення забудови земельної ділянки позивач одночасно вимагає надати йому містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки. 
		У зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позивачем при реконструкції будівлі автостанції провадитиметься будівництво суб'єктом містобудування - ПП «Гал-Всесвіт» (ТзОВ «Гал-Всесвіт»), який зобов'язаний, згідно з приписами ч.2 ст.26, ч.2 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», одержати та дотримуватися містобудівних умов та обмежень.
		Абзацом 2 ч.5 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що рішення про відмову у наданні містобудівних умов та обмежень приймається у разі невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Аналогічна норма міститься й у п.2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень №109.
		При цьому, суд відзначає, що необґрунтованим в даному випадку є посилання позивача на п.6 розділу V Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо необхідності врахування органом містобудування та архітектури попередніх планувальних рішень, оскільки, станом на час подання заяви про надання містобудівних умов та обмежень і її розгляду норма даного пункту (у редакції станом на травень-серпень 2013 року) не могла застосовуватися, оскільки діяла до 01.01.2013 року.
		Отже, законом визначено обов'язок уповноваженого органу містобудування та архітектури щодо врахування при наданні містобудівних умов та обмежень містобудівної документації на місцевому рівні, а виключною підставою для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		Частиною 1 ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. 
		У зв'язку з чим, суд відзначає, що відмова в наданні містобудівних умов та обмежень може ґрунтуватися лише на невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, тобто:
		-генеральному плану або
		-планам зонування територій, або
		-детальним планам територій.
		У даному випадку, виходячи зі змісту листа Департаменту містобудування Львівської міської ради №2401-2вих-1108 від 23.08.2013 року, відмова в наданні містобудівних умов та обмежень, базувалася на невідповідності намірів забудови:
		-схемі впорядкування території у межах привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької, затвердженої рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №162 від 11.02.2011 року;
		-архітектурно-планувальним вимогам на розроблення проектно-кошторисної документації впорядкування і реконструкції в межах привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької.
		Як вказується в листі №2401-2вих-1108 від 23.08.2013 року, такими документами (схемою впорядкування території та архітектурно-планувальними вимогами) передбачено впорядкування привокзальної площі з перенесенням, у т.ч., будівлі автостанції з пл.Двірцевої, а також погоджено розділ генплану, яким не передбачено збереження автостанції на пл.Двірцевій.
		Окрім цього, відповідачем також було надано суду рішення Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради №2401-166 від 28.04.2011 року «Про розгляд розділу генплану проекту впорядкування і реконструкції території у межах привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької», а також архітектурно-планувальні вимоги на розроблення проектно-кошторисної документації впорядкування і реконструкції привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької біля залізничного вокзалу «Львів».
		Згідно з п.п.4.11, 4.12 Порядку розроблення містобудівної документації, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України №290 від 16.11.2011 року генеральні плани населених пунктів, плани зонування території та зміни до них затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами, детальний план території, яка розташована в межах населеного пункту, затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, а за відсутності затвердженого в установленому порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.
		Розглянувши зазначені документи, суд відзначає, що рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №162 від 11.02.2011 року було затверджено схему впорядкування території та схему організації руху в межах привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької, а не генеральний план чи план зонування території, або ж детальний план території. Більш того, у рішенні Управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради №2401-166 від 28.04.2011 року йдеться лише про попереднє погодження для подальшого проектування проекту впорядкування і реконструкції території в межах привокзальної площі та вул.Чернівецької і вул.Городоцької (який названий як розділ генплану). 
		У зв'язку з чим, суд констатує, що відповідачем не представлено доказів, що підтверджують невідповідність намірів позивача щодо забудови саме містобудівній документації на місцевому рівні, затвердженій у встановленому законом порядку. У той же час, ані схема впорядкування території, ані архітектурно-планувальні вимоги на розроблення проектно-кошторисної документації, на які посилається Департамент містобудування Львівської міської ради, не є тією містобудівною документацією, невідповідність котрій є підставою для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень.
		При цьому, суд критично оцінює твердження Департаменту містобудування Львівської міської ради з посиланням на ч.3 ст.375 ЦКУ щодо неможливості здійснення забудови належної позивачу земельної ділянки шляхом реконструкції будівлі, що знаходиться на ній, з тих підстав, що цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування автобусної станції, а не для будівництва. На переконання суду, таке цільове призначення земельної ділянки (яке визначене у держаному акті) не суперечить намірам позивача провести реконструкцію, оскільки такі дії не виключають подальшого (після реконструкції) використання будівлі як автостанції. Окрім того, недотримання особою (у даному випадку позивачем) умов щодо землекористування, у т.ч. щодо використання земель за цільовим призначенням, не є підставою для відмови у наданні такій особі містобудівних умов та обмежень, як це визначає ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
		З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що Департаментом містобудування Львівської міської ради було безпідставно відмовлено позивачу в наданні містобудівних умов та обмежень за заявою від 29.05.2013 року про видачу містобудівних умов та обмежень на реконструкцію автобусної станції. Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими й правомірними та підлягають до задоволення.
		Щодо вимог позивача про зобов'язання Департаменту містобудування Львівської міської ради видати ТзОВ «Гал-Всесвіт» містобудівні умови та обмеження на реконструкцію автобусної станції з розширенням за рахунок прибудови та надбудови офісних приміщень за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 1, суд звертає увагу на наступне.
		Як уже зазначено судом вище, Департамент містобудування Львівської міської ради, як уповноважений орган містобудування та архітектури, наділено адміністративною й управлінською компетенцією щодо надання містобудівних умов та обмежень. При цьому, виходячи з нормативних приписів чинного законодавства України (а зокрема, ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», п.п.2.1, 2.4 Порядку надання містобудівних умов та обмежень №109), суд акцентує увагу на тому, що, у разі наміру суб'єкта містобудівної діяльності здійснити забудову земельної ділянки, надання йому містобудівних умов та обмежень є обов'язком відповідного уповноваженого органу (в даному випадку Департаменту містобудування Львівської міської ради), а єдиною підставою для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є невідповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. Виходячи з чого, саме на уповноважений орган містобудування та архітектури покладено обов'язок з встановлення та доведення наявності підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, і такі підстави повинні безумовно відповідати вимогам закону.
		Однак, як встановлено при розгляді цієї справи, Департамент містобудування Львівської міської ради, відмовивши позивачу у наданні містобудівних умов та обмежень, діяв протиправно. Департаментом містобудування Львівської міської ради було відмовлено в наданні містобудівних умов та обмежень з тих підстав, які не відповідають вимогам ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», тобто обґрунтувавши відмову не фактом невідповідності намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, а іншими обставинами (які законом не передбачені). При цьому, під час розгляду даного спору відповідачем не було представлено належних і допустимих доказів на підтвердження існування тих підстав для відмови в наданні містобудівних умов та обмежень, які визначені ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». А тому, за висновком суду, Департамент містобудування Львівської міської ради був зобов'язаний надати позивачу відповідні містобудівні умови та обмеження, чого не вчинив.
		У відповідності до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства. Частиною 4 ст.105 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може містити вимогу про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. 
		У п.10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №7 від 20.05.2013 року відзначено, що в разі визнання судом неправомірними дій чи бездіяльності відповідача суд може зобов'язати його вчинити чи утриматися від вчинення певних дій у спосіб, визначений чинним законодавством, яким може бути захищено/відновлено порушене право. Суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.
		Зважаючи на вищевикладене, беручи до уваги те, що Департамент містобудування Львівської міської ради, у зв'язку з відсутністю підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень, був позбавлений права адміністративного розсуду, тобто був зобов'язаний надати запитувані містобудівні умови та обмеження, суд вважає за необхідне для відновлення порушених прав позивача прийняти рішення, яким зобов'язати відповідача надати містобудівні умови та обмеження, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та правомірними й підлягають до задоволення.
		Щодо вимоги позивача про визнання протиправним і скасування рішення засідання робочої групи з реконструкції привокзальної території залізничного вокзалу «Львів» Львівської обласної державної адміністрації від 02.02.2011 року (протокол №1), суд приходить до висновку, що у задоволенні такої слід відмовити, виходячи з наступного. 
		У відповідності до вимог ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути обґрунтованим, тобто ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно зі ст.69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до змісту ст.ст.69, 71, 106 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зобов'язаний обґрунтувати належними та допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, та надати їх разом із позовною заявою чи в ході судового розгляду.
		Однак, при розгляді даної справи позивачем не було надано суду ані оспорюваного рішення засідання робочої групи з реконструкції привокзальної території залізничного вокзалу «Львів» Львівської обласної державної адміністрації від 02.02.2011 року (протокол №1) чи його копію, ані докази на обґрунтування протиправності такого рішення, які були б достатніми для вирішення справи в цій частині. Іншими учасниками процесу також не було надано жодних доказів та не було висловлено жодної обґрунтованої позиції по суті вимог в цій частині. У зв'язку з чим, суд був позбавлений будь-якої можливості на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин дослідити правомірність чи протиправність оспорюваного рішення та ухвалити законне й обґрунтоване судове рішення у цій частині. Враховуючи такі обставини, а саме - не викладення позивачем обставин, якими він обґрунтовує свої вимоги до Львівської обласної державної адміністрації, а також неподання ним будь-яких доказів на обґрунтування таких вимог, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправним і скасування рішення засідання робочої групи з реконструкції привокзальної території залізничного вокзалу «Львів» Львівської обласної державної адміністрації від 02.02.2011 року (протокол №1) задоволенню не підлягає.
		Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. У даній справі Департамент містобудування Львівської міської ради як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки та заперечення, та ним не було спростовано доводів позивача. 
		Аналізуючи чинне законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що суб'єкт владних повноважень - Департамент містобудування Львівської міської ради - розглядаючи заяву про надання містобудівних умов та обмежень і вирішуючи таку заяву не дотримався принципу верховенства права, вимог чинного законодавства України у сфері містобудування та архітектури й передбачених ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів. У той же час, у частині позовних вимог, скерованих до Львівської обласної державної адміністрації, суд не у змозі прийняти обґрунтоване рішення з підстав зазначених вище.
		А тому, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача лише частково підлягають до задоволення.
		Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Згідно ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
		Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 128, 143, 155, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Адміністративний позов задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність Департаменту містобудування Львівської міської ради, яка полягала у порушенні строків розгляду заяви Приватного підприємства «Гал-Всесвіт» (після реорганізації - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Всесвіт») від 29.05.2013 року про надання містобудівних умов та обмежень.
		Визнати протиправними дії Департаменту містобудування Львівської міської ради, які полягали у відмові видати Приватному підприємству «Гал-Всесвіт» (після реорганізації - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Всесвіт») містобудівних умов та обмежень на реконструкцію автобусної станції з розширенням за рахунок прибудови та надбудови офісних приміщень за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 1.
		Зобов'язати Департамент містобудування Львівської міської ради видати Товариству з обмеженою відповідальністю «Гал-Всесвіт» містобудівні умови та обмеження на реконструкцію автобусної станції з розширенням за рахунок прибудови та надбудови офісних приміщень за адресою: м.Львів, пл.Двірцева, 1.
		У решті позовних вимог відмовити.
		Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Всесвіт» сплачений судовий збір у сумі 146 (сто сорок шість) грн. 16 коп.
		Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження. 
		 
		Суддя                                                                       Сасевич О.М.
		 
		Повний текст постанови виготовлений  та підписаний 07 травня 2014 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...