Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 477/2381/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2014.
Дата набрання законної сили: 12.05.2014
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №477/2381/13-к 12.05.2014 12.05.2014 12.05.2014 
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		В И Р О К 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 травня 2014 року м. Миколаїв
		 
		Апеляційний суд Миколаївської області
		у складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3 ,
		 
		за участю секретаря: ОСОБА_4 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013160080000077 
		 
		за апеляційними скаргами прокурора прокуратури Миколаївської області ОСОБА_5 , потерпілого ОСОБА_6 , обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2013 року у відношенні
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Павлівка Снігурівського району Миколаївської області, громадянина України, не одруженого, з професійно-технічною освітою, робітника Миколаївського професійного ліцею будівництва та сфери послуг м.Миколаєва, не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 
		 
		- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 1,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України, 
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Миколаєва, громадянина України, не одруженого, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не судимого, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , 
		 
		- обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого п.п. 1,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України, 
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженки м. Миколаєва, не заміжньої середньою спеціальною освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , не судимої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 ,
		 
		- обвинуваченої вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України.
		 
		Учасники судового провадження:
		прокурор  ОСОБА_10 
		судовий розпорядник  ОСОБА_11 
		захисники  ОСОБА_12 , ОСОБА_13 
		потерпілі  ОСОБА_14 , ОСОБА_15 
		обвинувачені  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
		 
		Короткий зміст вимог апеляційних скарг:
		 
		Прокурор просить вирок скасувати в частині призначення покарання : 
		 
		- відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вигляді позбавлення волі строком 15 років кожному та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі кожному; 
		 
		- відносно ОСОБА_9 скасувати вирок в частині звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_9 призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_7  просить вирок суду скасувати та перекваліфікувати його дії зі ст.115 ч.2 п.п.1,7,12 КК України на ст.121 ч.2 КК України та призначити покарання в межах санкції цієї статті.
		 
		В доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 просить вирок суду скасувати, а кримінальне провадження повернути до суду першої інстанції.
		 
		Потерпілий ОСОБА_6  просить вирок суду скасувати в частині призначення покарання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вигляді позбавлення волі строком 15 років та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі кожному. Також просить змінити вирок в частині вирішення цивільного позову та збільшити стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на його користь в рахунок відшкодування майнової шкоди 11037 грн. 21 коп. та моральної шкоди - 700 000 грн.
		 
		 
		Іншими учасниками судового провадження вирок не оспорюється.
		 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції:
		 
		Вироком Жовтневого районного суду Миколаївської області визнані винними та засуджені: 
		 
		ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого п.п. 1,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі;
		 
		ОСОБА_8 за вчинення злочину, передбаченого п.п. 1, 7,12 ч. 2 ст. 115 КК України до 15 років позбавлення волі;
		 
		ОСОБА_9 за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 396 КК України до 3 років позбавлення волі. 
		 
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_9 звільнена від відбування покарання з випробовуванням, з іспитовим строком на 2 роки. Відповідно до п.п.2,3,4 ст. 76 КК України на неї покладені обов`язки: не виїжджати за межі України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи, та періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
		 
		Постановлено стягнути:
		 
		-у солідарному порядку з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_6 в рахунок відшкодування майнової шкоди 9837 грн. 21 коп. та моральної шкоди - 75000 грн.; на користь потерпілої ОСОБА_14 в рахунок відшкодування майнової шкоди 1808 грн. та моральної шкоди 75000 грн.; на користь потерпілої ОСОБА_15 в рахунок відшкодування майнової шкоди 925 грн. 20 коп. та моральної шкоди 25000 грн.;
		 
		-з ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_6 5000 грн.; ОСОБА_14 - 5000 грн. та ОСОБА_15 - 5000 грн.
		 
		Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги:
		 
		Прокурор вважає, що при призначенні покарання ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом неналежним чином враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, його суспільна небезпечність та його тяжкі наслідки, що в результаті прояву виняткового цинізму та особливої жорстокості ОСОБА_7 та ОСОБА_8 загинуло три особи.
		 
		Просить врахувати, що ОСОБА_7 разом з ОСОБА_8 у вчиненому злочину не розкаялися і в судовому засіданні намагалися перекласти відповідальність на інших осіб.
		 
		Прокурор вказує, що ОСОБА_7 проявив найбільшу серед всіх обвинувачених жорстокість, а саме: скориставшись безпорадним станом потерпілих, завдав із силою численні топчучи удари ногами в життєво важливі органи потерпілих, в той час коли вони в силу фізичних можливостей та тривалості знущань не могли чинити опір обвинуваченим. ОСОБА_7 також виявив найбільшу активність серед інших обвинувачених в нанесенні саме тих тілесних ушкоджень, які становили найбільшу небезпеку для здоров`я потерпілих та стали причиною смерті, оскільки він стрибав двома ногами на тілах лежачих непритомних потерпілих.
		 
		Відносно ОСОБА_8 зазначає, що останній, завдаючи тілесні ушкодження потерпілим, власними діями підтримував спільний намір на заподіяння смерті потерпілим. Тілесні ушкодження він розпочав наносити безпричинно на території дачної ділянки, хаотично, діючи з іншими обвинуваченими узгоджено, не визначаючи, кому саме із потерпілих буде наносити удари. 
		 
		Апелянт також посилається на те, що ОСОБА_8 для доведення спільного умислу, спрямованого на позбавлення життя всіх трьох потерпілих, каменем, разом з іншою особою, заподіяли не менш двох ударів кожний в область голови потерпілого, у якого прослуховувався пульс. 
		 
		Просить врахувати, що протягом всього часу побиття потерпілих, ОСОБА_8 жодних спроб щодо надання допомоги потерпілим або зупинення протиправних дій інших обвинувачених не вжив, на прохання ОСОБА_9 до всіх обвинувачених припинити побиття потерпілих, викликати швидку жодним чином не реагував, та продовжував узгоджено доводити спільний умисел до кінця, що свідчить про його бажання реалізувати умисел на вбивство трьох осіб.
		 
		Вважає, що суд надав зайво велику позитивну характеристику особам обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , а стан їх здоров`я та відсутність судимостей зайво врахував як обставини, що дозволяють визначити необхідне та достатнє покарання у виді позбавлення волі на певний строк.
		 
		Зазначає, що суд не достатньо врахував, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вчинили злочин, перебуваючи в стані сильного алкогольного сп`яніння, що є обставиною, яка обтяжує покарання кожного з них.
		 
		На думку прокурора, судом належним чином не прийнято до уваги ставлення ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до вчиненого злочину та його наслідків, й невірно визнано часткове визнання вини як обставину, яка пом`якшує покарання кожного з них. 
		 
		Крім того, вважає, що суд дійшов невірного висновку про неправомірну поведінку потерпілих, зазначивши, що останні самовільно зайшли на територію дачної ділянки, та необґрунтовано врахована ця обставина як така, що пом`якшує покарання обвинуваченим.
		 
		Доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.396 КК України, прокурор не оспорює. Але вважає, що судом при призначенні покарання ОСОБА_9 необґрунтовано застосовано положення ст.75 КК України та її безпідставно звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком, тобто судом застосований закон, який не підлягав застосуванню.
		 
		Просить врахувати, що в результаті вчинення ОСОБА_9 дій щодо заздалегідь необіцяного приховування особливо тяжкого злочину, вчиненого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншою особою, настали невідворотні наслідки у вигляді смерті трьох потерпілих, а тому призначене їй покарання є явно несправедливим через свою м`якість.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_7 стверджує, що не бажав наслідків у вигляді смерті потерпілих, та вважає обвинувачення в цій частині таким, що не знайшло свого підтвердження.
		 
		Стверджує, що тілесні ушкодження наносилися як із сторони потерпілих, так і з сторони обвинувачених. На його думку, потерпілі самовільно зайшли на територію дачі та саме їх поведінка спровокувала бійку.
		 
		Зазначає, що не існувало змови на позбавлення потерпілих життя між ним та іншими обвинуваченими.
		 
		Вважає, що до показань обвинуваченої ОСОБА_9 слід ставитись критично, оскільки вона є заінтересованою особою по справі і використовує свої показання як спосіб захисту. 
		 
		Крім того, на думку апелянта, слід критично ставитися і до показань свідка ОСОБА_16 , оскільки він приймав безпосередню участь при окремих діях обвинувачених, допомагав у вчиненні цих дій і знав їх наслідки.
		 
		Вказує, що судово-медичні експертизи по справі лише констатують, що смерть потерпілих настала від тілесних ушкоджень, але не підтверджують, ким саме вони були нанесені. 
		 
		Також зазначає, що речові докази по справі не можуть носити доказового значення щодо умислу на вбивство та викликають сумніви в їх належності.
		 
		В доповненнях до апеляційної скарги ОСОБА_7 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно зупинив провадження відносно іншої особи в зв`язку з хворобою, проти чого він заперечував та заявляв клопотання про слухання справи відносно них в одному провадженні. 
		 
		Вважає, що суд першої інстанції безпідставно відхилив клопотання про допит іншої особи в режимі відео-конференції, хоча його показання можуть мати істотне значення для ухвалення законного рішення.
		 
		Потерпілий ОСОБА_6  вважає, що призначене ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання є явно недостатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів. 
		 
		Просить врахувати, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненому злочину не розкаялися і в судовому засіданні змінили свої показання та намагалися перекласти відповідальність на іншого обвинуваченого, тому суд безпідставно врахував як пом`якшуючу покарання обставину часткове визнання ними вини.
		 
		На думку апелянта, суд не в повній мірі врахував обтяжуючі покарання обставини, а саме вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, винятковий цинізм та жорстокість вчиненого кримінального правопорушення.
		 
		Посилається на те, що часткове відшкодування шкоди зі сторони ОСОБА_7 в незначній сумі (500 грн.), не свідчить про каяття, і є лише формальністю.
		 
		Апелянт зазначає, що в судовому засіданні надав документи щодо розміру цивільного позову, а саме про додаткові витрати в сумі 1200 грн. за виготовлення та встановлення огорожі на могилі сина, але ж суд в цій частині прийняв рішення без врахування цих витрат. Тому просить збільшити суму стягнення в рахунок відшкодування майнової шкоди до 11037 грн. 21 коп. 
		 
		Вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди суд не врахував тяжкості та тривалості його душевних страждань, оскільки він втратив свого єдиного сина ОСОБА_17 , те, що він залишився без матеріальної та моральної підтримки, тому, що син матеріально утримував його та його дружину. Тому вважає, що розмір стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає збільшенню до 700 000 грн.
		 
		 
		 
		Встановлені судом першої інстанції обставини: 
		 
		Відповідно до вироку суду, 29 квітня 2013 року близько 16 години обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інша особа, провадження щодо якого зупинене в зв`язку хворобою, на автомобілі АЗЛК «Москвич», реєстраційний номер НОМЕР_2 , прибули до дачної ділянки № НОМЕР_3 в СВТ «Океан», де розпивали спиртні напої. Близько 21 години обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інша особа почали збирати свої речі, щоб повернутись до м. Миколаєва. В цей час повз територію вказаної дачної ділянки, в стані алкогольного сп`яніння проходили ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , та які самовільно зайшли на подвір`я дачної ділянки АДРЕСА_5 .
		 
		В цей же час на подвір`я дачної ділянки з приміщення кухні вийшла інша особа, яка, побачивши незнайомих йому ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , почала виганяти їх з подвір`я дачної ділянки. В результаті виникла сварка, яка переросла в бійку між іншою особою, з одного боку та ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 з іншого.
		 
		В свою чергу, обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , почувши звуки виниклої сварки, вийшли з приміщення кухні та, побачивши сутичку незнайомих їм ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 з іншою особою, активно включилися в бійку, яка з подвір`я дачі перемістилася на вулицю та супроводжувалася нецензурною лайкою.
		 
		Діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, із особливою зухвалістю, нехтуючи загальнолюдськими правилами поведінки і нормами моралі в суспільстві, усвідомлюючи протиправність своїх дій, інша особа, використовуючи малозначний привід, а обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 хаотично, діючи узгоджено, не розподіляючи між собою хто і кому саме буде спричиняти тілесні ушкодження, умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та байдуже ставлячись до настання наслідку у вигляді смерті потерпілих, нанесли руками та ногами численні удари в область голови, тулуба, верхніх та нижніх кінцівок ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 . Діями щодо нанесення потерпілим ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 численних тілесних ушкоджень, останні були доведені до безпорадного стану, в якому лежали на землі на вулиці перед дачною ділянкою № 229.
		 
		Далі обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інша особа, продовжуючи діяти узгоджено, перенесли потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 до автомобіля АЗЛК «Москвич» та поклали їх до багажного відділу вказаного автомобіля, чим проявили винятковий цинізм, що виразився в знущанні над особами, які внаслідок побиття, в силу обмежених фізичних можливостей, не могли чинити та не чинили їм будь-який опір.
		Після закінчення бійки, на подвір`я дачної ділянки вийшла обвинувачена ОСОБА_9 , котра спостерігала за тим, як потерпілих затягували на територію дачної ділянки та поклали їх до багажного відділення автомобіля.Після чого, на вказаному автомобілі, інша особа, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 вирішили відвезти потерпілих до ОСОБА_16 , який в той час перебував за місцем роботи на території ВАТ «Миколаївбудавто» в м.Миколаєві, проспект Жовтневий, 57/3.
		 
		Під час руху за вищезазначеною адресою обвинувачені в салоні автомобілю чули крики потерпілих, які просили випустити їх та припинити знущання. Проте інша особа, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 продовжуючи діяти з особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, на прохання потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 не реагували. 
		 
		Обвинувачена ОСОБА_9 , усвідомлюючи загрозу для життя потерпілих, жодних заходів, спрямованих на припинення протиправних дій інших обвинувачених не вжила, чим продемонструвала свою мовчазну згоду на приховування злочину, вчиненого обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншою особою.
		 
		На шляху інша особа, в телефонній розмові по мобільному телефону із ОСОБА_16 , запропонував останньому, щоб той тимчасово залишив місце роботи та вийшов з території ВАТ «Миколаївбудавто» з метою зустрічі.
		 
		Близько 23 години інша особа, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під`їхали до місця роботи ОСОБА_16 . В присутності ОСОБА_16 , який вже їх чекав біля прохідної ВАТ «Миколаївбудавто», інша особа, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 дістали з багажного відділення автомобіля тіла потерпілих, які вже знаходились в непритомному стані, проте подавали ознаки життя, та кинули їх на землю. За вказівкою іншої особи, обвинувачена ОСОБА_9 та ОСОБА_16 перевірили пульс ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .Я, і виявили, що один з потерпілих мертвий, та запропонували викликати швидку допомогу, але їм з використанням погроз інша особа заборонив це робити.
		 
		Після чого, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інша особа, з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на вбивство всіх трьох невідомих їм чоловіків, діючи узгоджено, проявляючи винятковий цинізм, близько однієї години, з перервами для відпочинку, продовжили хаотично, не розподіляючи між собою, хто і кому саме буде спричиняти тілесні ушкодження, стали умисно наносити численні удари руками та ногами по різним частинам тіла потерпілих, які лежали на землі та не здійснювали опір протиправному посяганню на своє життя та здоров`я. При цьому обвинувачений ОСОБА_7 не менше двох разів ногами з силою наступав та стрибав на тілі одного з потерпілих.
		Далі, вважаючи спільний умисел досягнутим, інша особа, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вирішили позбутись тіл ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . З метою приховання слідів вчиненого злочину інша особа, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 поклали тіла ОСОБА_17 , ОСОБА_18 до багажного відділення автомобіля, а тіло ОСОБА_19 на підлогу салону автомобіля за переднім пасажирським сидінням.
		 
		Потім, інша особа наказав обвинуваченій ОСОБА_9 віддати йому належний їй телефон «Нокія-Х2», який він заставив в ломбарді «Скарбниця» для придбання пального для автомобіля. Після чого, за пропозицією іншої особи, вони поїхали до міського сміттєзвалища біля с.Весняне Миколаївського району Миколаївської області.
		 
		Зупинивши автомобіль біля міського сміттєзвалища на відстані 600 м від автодороги «ТІ513» Миколаїв-Очаків», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інша особа дістали трупи ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 з багажного відділення та поклали на землю біля автомобіля.
		 
		Потім інша особа наказав обвинуваченій ОСОБА_9 перевірити пульс потерпілих. Перевіривши пульс потерпілих, обвинувачена ОСОБА_9 повідомила, що у одного з потерпілих пульс прослуховується. Після чого, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інша особа відтягли тіла потерпілих до краю траншеї. ОСОБА_8 та інша особа каменем нанесли не менше двох ударів кожний в область голови потерпілого, у якого прослуховувався пульс.
		 
		Після чого, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інша особа за пропозицією останнього зняли наявний на потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 одяг та скинули їх до траншеї. Залишивши місце приховання трупів, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інша особа повернулись на територію дачної ділянки.
		 
		30 квітня 2013 року з метою приховання слідів вчиненого злочину ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інша особа в присутності ОСОБА_9 спалили окремі предмети власного одягу та одягу ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 .
		 
		При цьому, обвинувачена ОСОБА_9 , усвідомлюючи протиправність дій ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншої особи, спрямованих на умисне позбавлення життя ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , під час вчинення ними злочину, постійно знаходилась поруч та пересувалась з ними на автомобілі АЗЛК «Москвич», та не вжила жодних заходів, спрямованих на припинення протиправних дій інших обвинувачених, чим продемонструвала свою мовчазну згоду на приховування злочину, вчиненого ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншою особою.
		 
		Крім того, 30 квітня 2013 року інша особа запропонував прослідувати до околиці с.Весняне Миколаївського району Миколаївської області та перевірити місце залишення трупів потерпілих, та в разі необхідності засипати їх. Для того, щоб придбати пальне для заправки автомобіля, інша особа наказав ОСОБА_9 віддати йому належний їй фен та під заставу якого в ломбарді «Скарбниця» він отримав грошові кошти.
		 
		1 травня 2013 року ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інша особа, з метою приховання слідів вчиненого вбивства потерпілих, прослідували до місця залишення трупів ОСОБА_20 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 . При цьому на шляху руху побачили на узбіччі мішки із будівельним сміттям, які поклали до автомобіля. 
		 
		Прибувши до вказаного місця, обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за вказівкою іншої особи, засипали трупи ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 будівельним сміттям, після чого зникли з місця приховання трупів та направились до Корабельного району м. Миколаєва.
		 
		Загалом обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_21 та іншою особою, в область голови, тулубу, верхніх та нижніх кінцівок ОСОБА_17 було нанесено не менше 8-10 ударів, ОСОБА_18 - 20 ударів, ОСОБА_19 - не менше 21 удару.
		 
		Встановлені судом апеляційної інстанції обставини:
		 
		Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку поданої прокурором апеляційної скарги та про необґрунтованість апеляційної скарги ОСОБА_7 і обґрунтованість апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_6 ; обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_12 , які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, а в подальшому її уточнили та просили вирок суду скасувати, а матеріали кримінального провадження направити на новий судовий розгляд в зв`язку з його неповнотою та допущеними судом істотними порушеннями вимог КПК, а також вважали необґрунтованими апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_6 ; пояснення обвинуваченої ОСОБА_9 , яка вважала вирок законним та обґрунтованим і просила апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення; пояснення обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_13 , які вважали подану апеляційну скаргу прокурора необґрунтованою; остаточну думку (висловлену в судових дебатах) потерпілої ОСОБА_14 і ОСОБА_15 , які просити покарання відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 залишити без змін, а ОСОБА_9 - на розсуд суду, вивчивши матеріали кримінального провадження, повторно дослідивши окремі докази та обговоривши викладені в апеляційних скаргах доводи, апеляційний суд прийшов до наступних висновків.
		 
		Вина ОСОБА_7 та  ОСОБА_8 у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, стосовно трьох осіб, з хуліганських мотивів, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні злочину, передбаченого п. п. 1, 7, 12 ч.2 ст.115 КК України, та вина ОСОБА_9 у заздалегідь необіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину, тобто у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 396 КК України, при викладених у вироку обставинах підтверджена сукупністю доказів, досліджених судом, які правильно оцінені та обґрунтовано покладені судом в основу вироку.
		 
		Висновки суду стосовно доведеності вини ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в інкримінованих ним злочинах апелянтами не оспорюється.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_7 , оспорюючи висновки суду стосовно кваліфікації його дій, стверджує про відсутність у нього умислу на вчинення вбивства, а тому просить перекваліфікувати його дії на ст.121 ч.2 КК України.
		 
		Однак такі твердження апелянта є хибними, та спростовуються наступними доказами, дослідженими судом першої та апеляційної інстанції.
		 
		Як в суді першої інстанції, так і при апеляційному розгляді справи обвинувачений ОСОБА_22 пояснив, що 29 квітня 2013 року, він разом з ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_23 відпочивали на дачі свого знайомого ОСОБА_16 та вживали спиртне. Коли стемніло, ОСОБА_23 вийшов на вулицю і звідти почулись крики. 
		 
		Він разом з ОСОБА_8 вискочили на вулицю та побачили бійку між ОСОБА_24 та трьома чоловіками. При цьому, ОСОБА_23 кричав, що в одного з них ніж. Він з ОСОБА_8 та ОСОБА_23 , десь на протязі 20 хвилин, наносили хаотичні удари ногами та руками по всім частинам тіл трьох потерпілих. Після того, як потерпілі перестали чинити їм опір, вони загрузили їх у багажник автомобіля «Москвич» та, взявши із собою ОСОБА_9 , за вказівкою ОСОБА_24 , поїхали до власника дачі ОСОБА_25 , який знаходився в цей час на роботі. Коли їхали, було чутно голоси потерпілих з багажника, які просили їх відпустити. 
		 
		Стверджував, що коли вони приїхали на роботу до ОСОБА_16 і відкрили багажник, потерпілі почали вистрибувати з багажника і між ними знову зав`язалась бійка. Потім виявилось, що третій чоловік, який лежав у багажнику, мертвий. 
		 
		Після цього, ОСОБА_23 наказав грузити тіла потерпілих до багажника, а ОСОБА_9 запропонувала викликати швидку, на що ОСОБА_24 з погрозами наказав їй сісти в машину. Всі потерпілі до багажника не помістились і одного з них поклали до салону. Потім вони поїхали на сміттєзвалище. Коли витягли з багажника тіла потерпілих, виявилось, що у одного з них прощупується пульс. 
		Далі вони віднесли потерпілих до краю ями та ОСОБА_23 наказав їм повернутись до машини. Вони разом з ОСОБА_8 сіли в машину, а ОСОБА_23 залишився з потерпілими та через деякий час повернувся, що він там робив йому невідомо. 
		 
		Потім вони повернулись на дачу, щоб не викликати підозри. Вранці спалили свій одяг. Далі поїхали до гаража, де спалили мішок з рибальським костюмом потерпілих та їх речами, а в подальшому на автомийці помили машину, з метою приховати сліди крові потерпілих. В той же день намагались поїхати на місце, де залишили потерпілих, але їм завадили сторонні особи. 
		 
		Наступного дня разом з ОСОБА_16 , ОСОБА_8 та ОСОБА_23 , підібравши на об`їзній дорозі мішки з будівельним сміттям, приїхали на сміттєзвалище та засипали сміттям тіла потерпілих, а зверху кинули дохлу собаку. 
		 
		Однак пояснення ОСОБА_7 щодо його ролі у вчиненні злочину, кількості та характеру заподіяних ним тілесних ушкоджень потерпілим, спростовуються поясненнями в судовому засіданні обвинуваченої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_16 .
		 
		Зокрема, обвинувачена ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_23 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 після бійки затягнули на територію дачі потерпілих та поклали їх до багажника автомобіля. Потерпілі опору не чинили. При цьому, ОСОБА_7 наніс декілька ударів ногою в голову одному з потерпілих. Також пояснила, що по дорозі до ОСОБА_16 з багажнику було чутно голоси потерпілих, які просили їх відпустити, а коли приїхали до ОСОБА_16 , обвинувачені та ОСОБА_23 з багажнику достали потерпілих та кинули на землю. За вимогою ОСОБА_23 , вона перевірила пульс в одного з потерпілих. Встановивши, що один з потерпілих мертвий, вона просила викликати швидку, на що ОСОБА_24 їй пригрозив фізичною розправою. 
		 
		Коли один з потерпілих почав харчати, вона сказала, що його необхідно перевернути. ОСОБА_7 підійшов до цього потерпілого, і, завдаючи з силою удар ногою по тулубу, перевернув його. Потім почав наносити топчучи удари по тілам потерпілих та стрибати по них. ОСОБА_23 і ОСОБА_8 також нанесли по декілька ударів ногами потерпілим. Далі їх намагались погрузити в багажник, але вони не поміщались, тоді одного з потерпілих поклали на заднє сидіння.  ОСОБА_7 та ОСОБА_23 обговорювали питання щодо приховання трупів, пропонували викинути трупи с мосту, а ОСОБА_7 пропонував ще спалити їх.
		 
		В подальшому вони поїхали на сміттєзвалище. Приїхавши туди, ОСОБА_24 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 витягли потерпілих з машини і поклали на землю. ОСОБА_24 знову наказав їй перевірити пульс у потерпілих. 
		Один з потерпілих був живий. Вона знову запропонувала викликати швидку, на що ОСОБА_23 в грубій формі з погрозами наказав їй повернутись в автомобіль. Потім обвинувачені відтягли тіла від машини, куди саме і що вони з ними зробили, вона не знає. Після цього вони повернулись на дачу, щоб не викликати підозри. 
		 
		Показання обвинуваченої ОСОБА_9 узгоджуються з даними протоколу слідчого експерименту від 06.05.2013 року та його відеозаписом за участю останньої, який був переглянутий в суді першої інстанції, відповідно до якого, ОСОБА_9 надала аналогічні показання, підтвердивши, що ОСОБА_7 на дачі наніс декілька ударів ногою в область голови одному з потерпілих, а біля роботи ОСОБА_25 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_23 продовжували наносити численні удари в життєво важливі органи потерпілим, в свою чергу ОСОБА_26 наносив топчучи удари по тілам потерпілих (т. 4 а.с. 6-30).
		 
		Свої пояснення обвинувачена ОСОБА_9 підтвердила при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
		 
		Наведені показання ОСОБА_9 повністю узгоджуються з показаннями свідка  ОСОБА_16 , який в суді першої інстанції пояснив, що увечері до нього на роботу приїхали ОСОБА_24 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 . Він вийшов до них, а оскільки не знав, що відбувається, на всяк випадок захопив з собою сокиру. Потім несподівано для нього вони дістали з багажника незнайомих йому трьох чоловіків, які були вже без свідомості. Один з потерпілих отямився і намагався щось сказати, але ОСОБА_24 з ОСОБА_26 і Ноздренком почали бити потерпілого ногами. Потім ОСОБА_23 наказав ОСОБА_9 перевірити пульс у потерпілих. ОСОБА_9 повідомила, що один з потерпілих мертвий і запропонувала викликати швидку, на що ОСОБА_23 пригрозив їй та наказав повернутись в машину. 
		 
		Також свідок ОСОБА_16 пояснив, що обвинувачені обговорювали між собою способи, як позбавитись потерпілих. У обговоренні всі троє приймали активну участь. ОСОБА_23 просив сокиру у нього, щоб порубати тіла потерпілих, але він не дав її і в подальшому заніс до місця роботи, а також пропонував скинути трупи з мосту. ОСОБА_7 пропонував спалити тіла потерпілих. Далі усі троє - ОСОБА_23 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , продовжили бити потерпілих, перекурювали і знову наносили численні удари потерпілим. Він намагався втрутитись і припинити бійку, але не зміг. Потім він бачив, як обвинувачені довго намагались погрузити тіла усіх потерпілих в багажник, але це у них не виходило. Згодом взяли одного з потерпілих і поклали в салон позаду пасажирського сидіння та кудись поїхали. 
		 
		01.05.2013 року ОСОБА_23 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 погрожували йому і його близьким розправою, вимагали поїхати з ними присипати трупи. 
		 
		Злякавшись, він не міг відмовити та разом з обвинуваченими поїхав на сміттєзвалище, де закидали трупи будівельним сміттям, яке вони підібрали на дорозі. Коли засипали, то ОСОБА_26 з Ноздренком пригрозили вбивством, якщо він розповість комусь. 
		 
		Як слідує з протоколу слідчого експерименту від 10.05.2013 року, який досліджений судом першої інстанції, свідок ОСОБА_16 надав аналогічні показання щодо обставин вчиненого злочину, та з яких вбачається, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_23 наносили численні удари потерпілим, зокрема, ОСОБА_7 бив потерпілих ногами по голові та тулубу, наносячи топчучи удари, а в подальшому всі троє брали активну участь в обговоренні між собою способу позбавлення тіл потерпілих та вивезення їх до сміттєзвалища (т.4, а.с. 131- 147).
		 
		Показання ОСОБА_16 та обвинуваченої ОСОБА_9 є послідовними, узгоджуються між собою, а також з показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 , з яких вбачається, що він разом з ОСОБА_7 та ОСОБА_23 під час бійки на дачній ділянці заподіяли численні удари потерпілим, в тому числі він наніс не менше 10-15 ударів двом потерпілим. 
		 
		Обвинувачений ОСОБА_8 також підтвердив, що біля місця роботи ОСОБА_16 вони теж наносили потерпілим тілесні ушкодження. При цьому ОСОБА_7 наносив численні тілесні ушкодження ногами по тілах двох потерпілих та не менш як три рази стрибав по їх тілах, а він наніс один удар по ногам одного з потерпілих.
		 
		На сміттєзвалищі ОСОБА_7 та ОСОБА_23 розділи потерпілих та скинули їх до траншеї. Наступного дня закидали тіла потерпілих будівельним сміттям та положили зверху труп собаки з метою приховати злочин.
		 
		Показання ОСОБА_8 аналогічні показанням, даними ним в ході проведення слідчого експерименту, які були досліджені в суді першої та апеляційної інстанції (т.4 а.с.103-128).
		 
		Наведені пояснення ОСОБА_8 та ОСОБА_9 свідчать про те, що ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та інша особа заподіяли численні тілесні ушкодження потерпілим, які знаходилися в безпорадному стані та не чинили опору, при цьому ОСОБА_7 наніс численні удари по всім частинам тіл потерпілих, а також декілька разів стрибав по їх тілам, пропонував спалити їх тіла. Разом з іншою особою та ОСОБА_8 вивіз тіла на сміттєзвалище, де теж продовжував наносити удари тім потерпілим, які подавали ознаки життя. 
		 
		 
		Такі дії свідчить про наявність умислу у ОСОБА_7 спільно з іншими обвинуваченими на вчинення вбивства потерпілих, та ці дані спростовують наведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_7 про відсутність умислу на вбивство.
		 
		Більш того, показання обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також свідка ОСОБА_16 щодо ролі ОСОБА_7 у вчиненому злочині, співпадають з показаннями обвинуваченого ОСОБА_7 , даними ним при проведенні слідчого експерименту від 07.05.2013 року за участю захисника.
		 
		Суд першої інстанції не визнав протокол цієї слідчої дії як належний доказ, з посиланням на те, що на момент розгляду справи не з`ясовані обставини, чи застосовані до обвинуваченого ОСОБА_7 незаконні методи ведення досудового розслідування під час проведення зазначеної слідчої дії. Тобто, суд визнав цей доказ не допустимим з підстав, які не передбачені законом.
		 
		Під час апеляційного розгляду справи встановлено, що заява обвинуваченого ОСОБА_7 про застосування до нього незаконних методів ведення слідства належним чином перевірена й не знайшла свого підтвердження.
		 
		Тому апеляційний суд дослідив протокол слідчого експерименту від 07.05.2013 року, згідно якому ОСОБА_7 пояснив, що на території дачної ділянки він разом з Ноздренком та ОСОБА_24 на протязі 20 хвилин наносили численні удари в різні частини тіла потерпілих, затягнули їх у багажник автомобіля, а потім перевезли їх до роботи ОСОБА_16 , де згрузили потерпілих на землю та знову продовжили їх бити. 
		 
		ОСОБА_7 підтвердив, що наніс не менше 10 ударів по корпусу та голові двох потерпілих, двічі бив ногами одного з потерпілих та двічі стрибав на грудній клітці цього ж потерпілого. 
		 
		Крім того, ОСОБА_7 пояснив, що на сміттєзвалищі ОСОБА_8 та ОСОБА_23 нанесли по одному удару каменем по голові потерпілого, а потім скинули тіла всіх потерпілих в траншею, а наступного дня закидали їх будівельним сміттям, щоб ніхто не замітив їх трупи (т.4 а.с.44-94). 
		 
		Наведені показання обвинувачених ОСОБА_9 ,  ОСОБА_8 , а також обвинуваченого ОСОБА_7 , даних при проведенні слідчого експерименту, свідка ОСОБА_16 щодо характеру, механізму та локалізації заподіяних потерпілим тілесних ушкоджень узгоджуються з висновками судово-медичних експертиз. 
		 
		Згідно висновку судово-медичної експертизи № 1080 від 17.06.2013 року, смерть потерпілого ОСОБА_17 наступила в результаті тупої поєднаної травми тіла у вигляді багатоуламкових переломів кісток лицьового скелета (лівої виличної кістки, верхньої та нижньої щелепи зліва, кісток і хрящів носа), переломів ребер по декількох анатомічних лініях, забиття внутрішніх органів (серця, легенів, лівої нирки брижейки). Потерпілому ОСОБА_17 заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, які спричинили смерть, а саме: рани в тім`яно-скронево-потиличній області справа, рани в області підборіддя зліва, крововиливи у м`які покриви голови по всій правій половині голови, багатоуламкових переломів кісток лицевого черепа (кісток і хрящів носа, тіла і дуги лівої виличної дуги, косо-вертикального перелому верхньої щелепи на рівні 6-7 зубів зліва, гілки і тіла нижньої щелепи на рівні 7-8 зубів зліва). Крім того, заподіяні тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості в області грудної клітини і живота у вигляді множинних саден по передній і правій боковій поверхні шиї, передньої і правої бічної поверхні грудної клітини у верхній, середній і нижній третині з переходом на передню поверхню живота у верхній і середній третині, поперекової області ліворуч, повних поперечних переломів 5-7 ребер по середньо-ключичній лінії з права, 2-6 ребер по середньо-ключичній лінії зліва; забиття внутрішніх органів (легень, лівої нирки, сальника, брижейки).
		 
		Характер та морфологічні особливості ушкоджень вказують на те, що вони утворились не менш ніж від 8-10 ударних дій тупих твердих предметів незадовго до настання смерті, могли утворитися від ударної дії твердого предмета з обмеженою контактуючою поверхнею з нерівною кромкою, якими могли бути палиця, нога у взутті (т. 2 а.с. 233-237).
		 
		Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1081 від 17.06.2013 року, смерть ОСОБА_18 наступила в результаті тупої поєднаної травми тіла у вигляді розриву брижейки з внутрішньоючеревною кровотечею, множинних переломів по декількох анатомічних лініях. При судово-медичному дослідженні трупа виявлено тілесні ушкодження: в області голови: рана в лобно-тім`яній області по центру, садно в лобно-скроневій області справа; крововилив в м`які покриви голови лобно-тім`яної області. В області тулуба: множинні садна на передній і бічних поверхнях грудної клітини, гребені клубової кістки зліва; синці на бічних поверхнях грудної клітини і живота справа; крововиливи в підлягаючі м`які тканини грудної клітини і передньої черевної стінки праворуч; повні поперечні переломи 3-9 ребер по середньо-ключичній лінії, 3-4 ребер по передньо-пахвовій лінії, неповний косо- поперечний перелом 6-го ребра по середньо-пахвовій лінії справа з наявністю крововиливів в навколишні м`які тканини, повні поперечні переломи 2, 4-10 ребер по середньо-ключичній лінії зліва з наявністю крововиливів в навколишні м`які тканини; розрив брижейки з внутрішньо черевною кровотечею; пергаментні плями на грудній клітині. 
		 
		В області кінцівок: садна на зовнішній поверхні правого плеча в середній третині, передньої поверхні лівого плеча в середній і нижній третині, на лівому ліктьовому суглобі, зовнішньої поверхні лівого передпліччя у верхній третині, тильній поверхні правої і лівої кисті, синець на тильній поверхні лівої кисті; садна на передньо-внутрішній поверхні лівого стегна в нижній третині, лівої гомілки у верхній третині, на передніх поверхнях колінних суглобів; пергаментні плями на колінних суглобах. 
		 
		Всі тілесні ушкодження (крім пергаментних плям на грудній клітині та колінних суглобах) прижиттєві. Дані тілесні ушкодження утворились від неодноразових ударних дій тупими твердими предметами, з обмеженою контактуючою поверхнею удару в область голови, тулуба, кінцівок, якими могли бути палиця, нога у взутті. Всі ушкодження були нанесені в короткий проміжок часу один за одним. 
		 
		Потерпілому в область голови, обличчя було нанесено не менше 2-х ударів, в область грудної клітини і живота не менше 9 ударів, в область верхніх і нижніх кінцівок не менше 9-ти ударів. 
		 
		Садна та синці на грудній клітці з множинними переломами ребер по декількох анатомічних лініях, (3-9-го по середньо-ключичній лінії, 6-го ребра по середньо-пахвовій лінії, 3-4-го ребра по передньо-пахвовій лінії справа та 2, 4- 10 ребра по середньо-ключичній лінії зліва) так само носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння (т.3 а.с.3-7).
		 
		Відповідно до висновку експерта № 1082 від 17.06.2013 року, смерть ОСОБА_19 наступила внаслідок поєднаної закритої тупої травми тіла у вигляді ізольованих крововиливів в м`які покриви голови з крововиливами під оболонки мозку, множинних переломів ребер за двома анатомічними лініями з пошкодженнями пристінкової плеври і внутрішньо-плевральною кровотечею, забиття легенів. 
		 
		При судово-медичному дослідженні трупа виявлено тілесні ушкодження: в області голови, обличчя: рана в лобно-тім`яної області справа; синці в лобній області по центру зліва, на повіках обох очей, у виличній області та на підборідді зліва, на правій щоці; садна в лобній області по центру зліва, виличної ділянки зліва, на правій щоці, підборідді зліва; ізольовані крововиливи у м`які покриви голови в лобно-тім`яній області справа, в скроневій області справа і зліва, в потиличній області справа, крововиливу під оболонки мозку в лобовій, тім`яній, скроневій частці праворуч, в скроневій частці зліва з переходом на базальну поверхню. 
		 
		В області тулуба: садна на передній поверхні грудної клітини справа ( по середньо-ключичній лінії в проекції 3-4-го, 6-8-го ребра), бічній поверхні зліва (по передньо-пахвовій лінії в проекції 3-8-го ребер),біля краю реберної дуги справа, в області гребня клубової кістки справа; синці на передній поверхні грудної клітини справа і бічній поверхні грудної клітини зліва; повні поперечні переломи 3-8-го ребер по середньо-ключичній лінії з права з наявністю крововиливів в навколишні м`які тканини; повні поперечні переломи 3-8-го ребер по передньо-пахвовій лінії зліва з наявністю крововиливів в навколишні м`які тканини; пошкодження пристіночної плеври відламками ребер справа з внутрішньо-плевральною кровотечею; забиття обох легень; крововиливу в навколо ниркову клітковину правої і лівої нирки. 
		 
		В області кінцівок: садна на зовнішній поверхні правого і лівого плеча у верхній і середній третині, ліктьових суглобах, зовнішньої поверхні обох передпліч у верхній третині, тильній поверхні лівої кисті; синці на правому і лівому плечі, обох передпліччях; садна на зовнішній поверхні правого і лівого стегна у верхній третині, зовнішній поверхні лівої гомілки; синці на зовнішній поверхні правого і лівого стегна у верхній третині, зовнішній поверхні лівої гомілки. 
		 
		Всі тілесні ушкодження були утворені прижиттєво. Дані тілесні ушкодження утворились від неодноразових ударних дій тупими твердими предметами, з обмеженою контактуючою поверхнею удару в область голови, тулуба, кінцівок (крім саден на ліктьових суглобах і крововиливу в м`які тканини потиличної області голови), якими могли бути палиця, нога у взутті. Всі ушкодження були нанесені в короткий проміжок часу один за одним. 
		 
		Потерпілому в область голови, обличчя було нанесено не менше 8-х ударів, в область грудної клітини і живота не менше 5 ударів, в область верхніх і нижніх кінцівок не менше 8-ти ударів (т.3 а.с.10-14).
		 
		Отже, як вбачається з висновків судово-медичних експертиз, характер заподіяних тілесних ушкоджень, їх локалізація свідчать про умисне їх спричинення, від яких настала смерть потерпілих.
		 
		Встановлені судом обставини вчинення злочину, а саме перевезення потерпілих в багажнику та салоні автомобіля, також підтверджуються висновками молекулярно-генетичних експертиз, з яких вбачається, що генетичні ознаки слідів крові в салоні автомобіля та в багажнику автомобіля «Москвич», збігаються з генетичними ознаками фрагмента зубів потерпілих ОСОБА_17 , ОСОБА_18 (т.3 а.с.56- 61, 66-70, 74-80, 84-90, 94-99).
		 
		Дослідивши докази в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, стосовно трьох осіб, з хуліганських мотивів, за попередньою змовою групою осіб. Дії кожного обвинуваченого правильно кваліфіковані судом за п.п. 1,7,12 ч.2 ст.115 КК України. 
		 
		Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про відсутність умислу на вбивство потерпілих повністю спростовані. 
		 
		Судом встановлено, що злочинні дії обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , зокрема, побиття потерпілих тривало значний час: на дачі - не менше 20 хвилин, в подальшому продовжувалось біля місця роботи свідка ОСОБА_16 близько однієї години, та закінчилося на сміттєзвалищі. 
		 
		Потерпілі були поміщені до багажнику автомобіля вже в непритомному стані, і перевозилися у багажнику, а по приїзду до місця роботи свідка ОСОБА_16 один з потерпілих вже не подавав ознак життя, але ж ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з іншою особою продовжили побиття потерпілих, а саме ОСОБА_7 наносив численні удари руками та ногами по всім частинам тіл двох потерпілих, стрибав по них, ОСОБА_27 та інша особа також спричиняли численні тілесні ушкодження потерпілим. 
		 
		Більш того, після цього тіла двох потерпілих знову були поміщені до багажника, а одного  до салону автомобіля, та перевезені на сміттєзвалище, де після перевірки пульсу у потерпілих, було виявлено, що двоє були вже мертвими, а того потерпілого, який подавав ознаки життя, інша особа та ОСОБА_27 , кожний по одному разу, нанесли удари каменем по голові, з метою остаточного доведення умислу на вбивство всіх потерпілих.
		 
		Також встановлено, що обвинуваченими ОСОБА_26 , ОСОБА_27 та іншою особою, трупи потерпілих були перевезені в протилежну частину міста від місця вчинення злочину, на відстань понад 20 км. Потім вони були роздягненні, скинуті до траншеї, знищений їх одяг, а в подальшому обвинувачені ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , інша особа та свідок ОСОБА_16 поверталися до місця вчинення злочину, тобто впевнилися, що настала смерть потерпілих, та засипали трупи будівельним сміттям.
		 
		Наведені обставини свідчать про наявність у обвинувачених умислу саме на протиправне заподіяння смерті потерпілим та спростовують твердження обвинуваченого ОСОБА_7 , наведені в апеляційній скарзі, про відсутність у нього такого умислу.
		 
		Тому доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про необхідність перекваліфікації його дій на ч.2 ст.121 КК України є необґрунтованими.
		 
		Твердження ОСОБА_7 про те, що ініціатором вчинення злочину була інша особа також не заслуговують на увагу, оскільки це спростовується показаннями ОСОБА_9 , ОСОБА_16 , ОСОБА_8 , в сукупності з іншими дослідженими доказами по справі, з яких вбачається, що ОСОБА_7 брав активну участь у побитті потерпілих. 
		Крім того, дії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та іншої особи були спільними, узгодженими, що свідчить про вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб, та спростовують доводи обвинуваченого ОСОБА_7 в цій частині. Суд вважає, що така позиція ОСОБА_7 є намаганням перекласти відповідальність на іншу особу та зменшити свою роль у вчиненому злочині.
		 
		Посилання ОСОБА_7 на протиправну поведінку потерпілих через те, що останні самовільно зайшли на територію дачі, є безпідставними. Злочинні дії обвинувачених, які вчинили побиття потерпілих, довівши їх до безпорадного стану ще біля дачної ділянки, не відповідали ступеню протиправності поведінки потерпілих. Як встановлено судом, обвинувачені вчинили побиття потерпілих за межами дачної ділянки, потім вже затягли потерпілих до двору та кинули до багажнику автомобіля. При цьому, потерпілі знаходилися в непритомному стані, не чинили обвинуваченим опору і, в зв`язку з діями обвинувачених, не мали фізичної можливості залишити місце сутички. 
		 
		Доводи ОСОБА_7 , що судово-медичні експертизи по справі лише констатують про настання смерті потерпілих від тілесних ушкоджень, але не підтверджують, ким саме вони були нанесенні є безпідставними, оскільки як вбачається з висновків судово-медичних експертиз, механізм заподіяння та локалізація тілесних пошкоджень на трупах потерпілих дозволяють стверджувати, що вони виникли при обставинах, зазначених обвинуваченими ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 в ході проведення слідчого експерименту, і заподіяні саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 з іншою особою.
		 
		Також в даних експертизах вказується на те, що тілесні ушкодження, які були нанесені потерпілим знаходяться в причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.
		 
		Доводи ОСОБА_7 , що речові докази (не вказує, які саме) не носять доказове значення по справі позбавлені підстав. Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, речові докази - шорти та черевик, які належали потерпілому ОСОБА_17 , виявлені згідно протоколу огляду від 05.05.2013 року на території дачної ділянки АДРЕСА_6 , де відбувалося побиття потерпілих (т.2, а.с. 146-149, 150-154), тобто ці речові докази носять доказове значення та підтверджують факт вбивства потерпілих.
		 
		Є безпідставними твердження ОСОБА_7 про те, що обвинувачена ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_16 обмовляють його, є заінтересованими особами по справі. Показання вказаних осіб узгоджуються, є послідовними, і їх показання щодо характеру, механізму заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень підтверджуються висновками судово-медичних експертиз. Крім того, обвинувачений ОСОБА_7 не привів вагомих доводів з цього приводу.
		 
		Доводи ОСОБА_7 , що на досудовому розслідуванні до нього застосовувалися заходи фізичного до психічного примусу під час проведення слідчого експерименту не заслуговують на увагу, оскільки дана слідча дія проводилася в присутності його захисника , та зауважень з приводу її проведення не надходило. 
		 
		Заява ОСОБА_7 про застосування незаконних методів ведення слідства належним чином перевірена, та за результатами перевірки винесена постанова про закриття кримінального провадження від 06.11.2013 року, згідно якої в діях працівників міліції не виявлено складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України (т.5 а.с.138). 
		 
		Як свідчать матеріали перевірки, а саме висновок експерта №931 від 12.06.2013 року, в ОСОБА_26 виявлені тілесні ушкодження у вигляді крововиливу фіолетового кольору на лівому передпліччі та на правому передпліччі крововилив синього кольору, садна на спинці носу, циркуляторні лінії на обох зап`ястях. За ступенем тяжкості виявлені тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. 
		 
		З пояснень ОСОБА_7 , які він надавав 06.05.2013 року за участю захисника, слідує, що ці тілесні ушкодження він отримав під час затримання у зв`язку зі спробою втечі, а не внаслідок застосування до нього незаконних методів слідства, та зазначав про відсутність у нього претензій до працівників міліції (т.3 а.с.231).
		 
		Тому, враховуючи викладене, доводи ОСОБА_7 про застосування до нього заходів фізичного та психічного примусу під час проведення досудового слідства свого підтвердження не знайшли.
		 
		Посилання ОСОБА_7 на безпідставність зупинення кримінального провадження відносно іншої особи та продовження судового провадження відносно обвинувачених ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є необґрунтованими.
		 
		Відповідно до довідки УДПтСУ в Миколаївській області інша особа, стосовно якого провадження зупинено, перебувала на лікуванні в дільниці слідчого ізолятора Снігурівської ВК  спеціалізованої туберкульозної лікарні, та згідно з листом цієї установи його етапування і участь в судових засіданнях була неможливою, а орієнтовний термін лікування - 9 місяців (т.1 а.с.83-87).
		 
		Відповідно до ст. 335 КПК України, у разі, якщо обвинувачений захворів на тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, суд зупиняє судове провадження щодо цього обвинуваченого до його видужання і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених.
		Тому, із вказаних підстав, судом першої інстанції 19.10.2013 року обґрунтовано винесено ухвалу про зупинення судового провадження відносно іншої особи та продовжено судове провадження відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (т.1 а.с.88), і це не перешкодило суду постановити законне та обґрунтоване рішення, яке ґрунтується на доказах, безпосередньо досліджених судом.
		 
		Є також безпідставними твердження ОСОБА_7 про необгрунтованність відмови суду першої інстанції в задоволенні клопотання про допит іншої особи ( ОСОБА_28 ) в режимі відео-конференції, оскільки відповідно до повідомлення виправної колонії, де перебував обвинувачений ОСОБА_28 , кімната для проведення відео-конференції на час розгляду справи була відсутня (т.4 а.с.38), і лише з 20.11.2013 року обладнано відповідне приміщення (т.5 а.с.135), а 21.11.2013 року (т.5 а.с.50) суд по даному кримінальному провадженню пішов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.
		 
		Отже, судом не допущено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні питання про зупинення судового провадження стосовно іншої особи, а тому немає підстав для скасування вироку та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, про що просить в доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений ОСОБА_7 .
		 
		З огляду на наведене, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
		 
		Є частково обґрунтованими апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_6 з наступних підстав.
		 
		При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції зазначив про врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, тієї обставини справи, що потерпілі, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, самовільно зайшли на дачну ділянку, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, стан його здоров`я (який судом не конкретизований), часткове відшкодування спричинених збитків потерпілим. В якості обставини, яка пом`якшує покарання, обвинуваченому ОСОБА_7 суд визнав часткове визнання вини, а обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		 
		При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_29 , суд першої інстанції послався на врахування ступеню тяжкості вчиненого злочину, тієї обставини справи, що потерпілі, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, самовільно зайшли на дачну ділянку, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, стан його здоров`я (судом не конкретизований).
		 
		В якості обставини, яка пом`якшує покарання, обвинуваченому ОСОБА_29 суд визнав часткове визнання вини, а обставиною, яка обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		 
		При призначені покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в якості даних про особу винного суд зазначив про врахування стану здоров`я кожного з обвинувачених, але ж не навів, які саме ці дані. В той же час, в матеріалах справи немає жодних даних про наявність у кожного з обвинувачених будь-яких хвороб.
		 
		При призначенні покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суд безпідставно врахував часткове визнання ними вини як обставину, яка пом`якшує покарання кожного з обвинувачених, оскільки лише щире каяття є обставиною, яка відповідно до п.1 ч. 1 ст. 66 КК України є такою, що пом`якшує покарання. Тому апеляційний суд не визнає дану обставину як таку, що пом`якшує покарання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		 
		Обвинувачений ОСОБА_7 на момент розгляду справи в суді першої інстанції частково відшкодував майнову шкоду на користь потерпілих ОСОБА_6 в сумі 500 грн., ОСОБА_15  1500 грн. та ОСОБА_14  3000 грн., що суд фактично визнав як обставину, яка пом`якшує його покарання.
		 
		Крім того, станом на момент апеляційного розгляду справи з боку обвинуваченого ОСОБА_7 відшкодовано на користь потерпілої ОСОБА_14 4900 грн. та ОСОБА_15 3400 грн., тобто повністю відшкодована майнова шкода на користь цих потерпілих і в незначному розмірі моральна шкода. 
		 
		Але ж розмір відшкодованої шкоди є незначним з огляду на розмір суми, яку обвинувачений зобов`язаний відшкодувати в рахунок моральної шкоди. Крім того, ця обставина не є такою, яка знижує ступінь суспільної небезпеки обвинуваченого ОСОБА_7 з огляду на ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та його особливо тяжких наслідків. Тому часткове відшкодування заподіяної шкоди апеляційний суд не визнає як обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 .
		 
		Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 та ОСОБА_29 злочину, який відноситься до особливо тяжких злочинів. 
		 
		Крім того, пославшись при призначенні покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на врахування обставин справи? суд зазначив лише одну обставину, а саме, що потерпілі перебували в стані алкогольного сп`яніння та самовільно зайшли на територію дачної ділянки.
		 
		Однак суд першої інстанції безпідставно врахував цю обставину, фактично визнавши її такою, що пом`якшує покарання обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , оскільки саме злочинні дії обвинувачених, якими спричинена смерть трьох осіб, не відповідали небезпечності посягання з боку потерпілих та обстановці, яка склалася. Крім того, в цій частині висновки суду протирічать встановленим судом обставинам, згідно яким обвинувачені позбавили життя потерпілих внаслідок явної неповаги до суспільства, нехтування загальнолюдськими правилами співжиття і нормами моралі, з використанням малозначного приводу. 
		 
		В той же час, суд першої інстанції при призначенні покарання взагалі не врахував суттєві обставини справи, які слід врахувати при призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зокрема, форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, роль кожного зі співучасників, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали.
		 
		Отже, судом не враховані наступні обставини вчиненого злочину, зокрема, що вчинений ОСОБА_7 та ОСОБА_8 злочин є умисним, його мотиви  вчинення злочину з використання малозначного приводу, активну роль кожного обвинуваченого у його вчиненні, велику кількість заподіяних потерпілим тілесних ушкоджень, тривалий час його вчинення, спосіб вчинення злочину, а саме: кожен з обвинувачених заподіяли потерпілим значну кількість ударів руками та ногами, в тому числі обвинувачений ОСОБА_7 стрибав по тілам потерпілих, ОСОБА_8 заподіяв удари каменем в область голови одного з потерпілих. Обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , діючи узгоджено, перевозили у багажнику автомобіля потерпілих, яких довели до безпорадного стану. Хоча потерпілі після побиття та перевезення у багажнику не могли чинити опір, але ж кожен з обвинувачених і ОСОБА_7 , і ОСОБА_8 , після перевірки наявності пульсу, впевнившись, що ті потерпілі, які ще живі, продовжували їх побиття з метою позбавлення їх життя. При цьому, кожен з обвинувачених, і ОСОБА_7 , і ОСОБА_8 , виконували активну роль у позбавленні потерпілих життя. 
		 
		Хоча обвинувачені ОСОБА_7 та ОСОБА_8 раніше не судимі, але ж, вчинивши особливо небезпечний злочин, вони вжили заходи щодо уникнення від кримінальної відповідальності, а саме: трупи були роздягнені, відвезені на значну відстань від місця, де було розпочате побиття потерпілих, скинуті на сміттєзвалищі та засипанні сміттям. 
		 
		Також судом в недостатній мірі враховані особливо тяжкі наслідки вчиненого злочину, яким умисними, спільними діями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (разом з іншою особою) заподіяна смерть трьох осіб.
		 
		Наведені обставини справи у їх сукупності свідчать про високу суспільну небезпеку обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		 
		При апеляційному розгляді справи щодо даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 встановлено, що він раніше не судимий, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_7 є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння, а обставини, які пом`якшують покарання, відсутні. 
		 
		Враховуючи наведені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , ступінь тяжкості вчиненого ним особливо тяжкого злочину, обставини, яка обтяжує покарання, наведені апеляційним судом обставини справи, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого, апеляційний суд приходить до висновку, що хоча обвинуваченому ОСОБА_7 призначено покарання в межах санкції ст. 115 ч.2 КК України, але за своїм розміром воно є явно несправедливим через м`якість, і не вважає за можливе застосувати до нього позбавлення волі на певний строк. 
		 
		Отже, вирок суду у відношенні ОСОБА_7 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням нового вироку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, ч. 2 ст. 409 КПК України у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яким слід призначити ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі, передбаченого санкцією ст. 115 ч.2 КК України. 
		 
		Щодо даних про особу обвинуваченого ОСОБА_8 встановлено, що він раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно. Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_8 є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння,а обставини, які пом`якшують покарання, відсутні. 
		 
		Враховуючи наведені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_8 , ступінь тяжкості вчиненого ним особливо тяжкого злочину, обставини, яка обтяжує покарання, наведені апеляційним судом обставини справи, які свідчать про підвищену суспільну небезпеку обвинуваченого, апеляційний суд приходить до висновку, що хоча обвинуваченому ОСОБА_8 призначено покарання в межах санкції ст. 115 ч.2 КК України, але за своїм розміром воно є явно несправедливим через м`якість, і не вважає за можливе застосувати до нього позбавлення волі на певний строк. 
		 
		Отже, вирок суду у відношенні ОСОБА_8 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням нового вироку відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407, ч. 2 ст. 409 КПК України у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, яким слід призначити ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі, передбаченого санкцією ст. 115 ч.2 КК України. 
		 
		Отже, апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_6 в частині призначення обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 покарання у виді довічного позбавлення волі підлягають задоволенню.
		 
		Щодо апеляційної скарги прокурора стосовно призначення обвинуваченій ОСОБА_9 покарання, апеляційний суд приходить до наступного.
		 
		При призначені покарання обвинуваченій ОСОБА_9 , суд першої інстанції достатньо враховував обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, дані про особу обвинуваченої, яка позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, вчинення нею злочину вперше.
		 
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_9 є вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння.
		 
		Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_9 є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину під впливом погроз та залякування з боку іншої особи.
		 
		В резолютивній частині апеляційної скарги прокурор просить призначити таке ж за видом та розміром покарання, яке й призначено судом. 
		 
		Покарання обвинуваченій ОСОБА_9 призначено судом відповідно до вимог ст.ст. 65-67 КК України, в максимальних межах (за видом та розміром) санкції ст. 396 ч.1 КК України, та, на думку апеляційного суду, є необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		 
		Тому наведені в апеляційній скарзі прокурора доводи про призначення судом ОСОБА_9 несправедливого покаранням внаслідок м`якості є безпідставними.
		 
		Що стосується доводів прокурора про застосування закону, який не підлягав застосуванню при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_9 , а саме про звільнення її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, з іспитовим строком, та покладенням на неї обов`язків, передбачених п.п. 2,3, 4 ст. 76 КК України, то апеляційний суд не погоджується з цими доводами з огляду на наступне.
		 
		Обвинувачена ОСОБА_9 раніше не судима, позитивно характеризується, в наступний час є військовослужбовцем, має молодий вік (22 роки), вчинила злочин середньої тяжкості внаслідок погроз та залякування з боку іншої особи.
		 
		 
		Крім того, при апеляційному розгляді встановлено дійове каяття обвинуваченої ОСОБА_9 у вчиненому злочину, оскільки вона щиро покаялась, активно сприяла розкриттю злочину та частково відшкодувала заподіяну шкоду.
		 
		За таких обставин, суд дійшов правильного висновку про звільнення обвинуваченої ОСОБА_9 від відбування покарання з випробуванням, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора в цій частині.
		 
		Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6 , суд першої інстанції в повній мірі врахував тяжкість та тривалість його душевних страждань, пов`язаних із смертю сина внаслідок злочинних дій обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , та вірно, з урахуванням принципів розумності, виваженості та справедливості при вирішенні цього позову, призначив суму моральної шкоди 75000 грн.
		 
		Тому, посилання потерпілого ОСОБА_6 про збільшення стягнення з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди до 700 000 грн. задоволенню не підлягають.
		 
		Твердження потерпілого ОСОБА_6 про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги додаткові витрати в сумі 1200 грн., є обгрунтованими, оскільки в матеріалах кримінального провадження дійсно є квитанція на суму 1200 грн. за виготовлення огорожі на пам`ятник (т.1 а.с.114), яка досліджена судом першої інстанції, та при вирішення цивільного позову понесені витрати в цій частині не були враховані.
		 
		Отже, в цій частині апеляційної скарги, доводи потерпілого ОСОБА_6 підлягають задоволенню, а майнова шкода збільшенню до 11037,21 грн., тобто апеляційна скарга частковому задоволенню.
		 
		Керуючись ст.ст. 404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
		 
		Апеляційні скарги прокурора прокуратури Миколаївської області та потерпілого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		 
		 
		Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2013 року в частині призначення покарання ОСОБА_9 залишити без змін, а в частині призначення покарання ОСОБА_7 , ОСОБА_8  скасувати.
		 
		Призначити ОСОБА_7 за п.п. 1,7,12 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі.
		 
		Призначити ОСОБА_8 за п.п. 1, 7,12 ч. 2 ст. 115 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі.
		 
		Запобіжний захід ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до набрання вироку законної сили залишити той же  у виді тримання під вартою. Строк покарання рахувати засудженому ОСОБА_7 з 06.05.2013 року, ОСОБА_8  з 06.05.2013 року.
		 
		Вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2013 року в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування майнової шкоди змінити та стягнути з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в солідарному порядку майнову шкоду на користь потерпілого ОСОБА_6 в сумі 11037грн. 21 коп.
		 
		В іншій частині вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 листопада 2013 року  залишити без змін.
		 
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку в колегію суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженими, які тримаються під вартою, в той самий строк з дня вручення їм копії вироку.
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		 ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...