Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 815/2412/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    
		Справа №815/2412/14 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		          
		          13 травня 2014 року                                                                                        м. Одеса
		Одеський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді Стефанова С.О.,   
		за участю секретаря судового засідання Гунько О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення № 257936 від 10.04.2014 року про скасування дозволу на імміграцію в Україні та зобов'язання поновити дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання,-   
		В С Т А Н О В И В :
		 
		ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (надалі за текстом - ГУ ДМС України в Одеській області), в якому з урахуванням поданої ним заяви про зменшення позовних вимог, просив скасувати рішення ГУ ДМС України в Одеській області № 257936 від 10.04.2014 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та зобов'язати відповідача поновити дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що він з 26.06.2002 року перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_4, має двох синів, які зареєстровані громадянами України. У спільній власності подружжя знаходиться квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Посилаючись на п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», якою встановлено, що дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України, позивач вказує, що ним на законних підставах отримано дозвіл на імміграцію та  15.04.2010 року посвідку на постійне місце проживання серії НОМЕР_1. Разом з тим, рішенням ГУ ДМС України в Одеській області № 257936 від 10.04.2014 року позивачу був скасований дозвіл на імміграцію в Україну, що має наслідком обов'язок покинути територію України. Посвідка на постійне проживання у позивача вилучена. Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся за захистом до суду. 
		Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позові та в письмових поясненнях.
		Представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити, зазначивши, що відповідач прийняв рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 на підставі додатково проведеної перевірки матеріалів справи про надання останньому дозволу на імміграцію в Україну, в ході якої встановлено, що з 07.08.2001 року, умови і порядок імміграції на територію України іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію», відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 якого, дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям та батькам громадян України. Згідно матеріалів справи позивача, саме шлюб з громадянкою України і став підставою звернення ОСОБА_1, проте на час подачі клопотання про надання дозволу на імміграцію не минуло й місяця після одруження, що суперечить вимогам ст. 4 Закону України «Про імміграцію».
		Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
		05.07.2002 року на розгляд ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області надійшли матеріали справи про залишення на постійне проживання в Україні за клопотанням громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Алепо САР (а.с. 26-44). У своїй заяві ОСОБА_1 зазначив, що підставою для надання дозволу на імміграцію в Україну є його одруження з громадянкою України (а.с. 26).
		На підставі заяви та поданих документів (ксерокопія паспорту заявника № 4367001 виданого 17.06.2001 року в м. Алепо, терміном дії до 16.06.2007 року,  ксерокопія свідоцтва про шлюб з громадянкою України ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 від 26.06.2002 року, ксерокопія паспорту дружини серії НОМЕР_3 виданого 09.11.1995 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, довідка з місця її мешкання, довідка з місця роботи ОСОБА_1, довідка про відсутність судимостей на території Сирії, квитанція про сплату державного мита)   начальником ВГІРФО УМВС України в Одеській області було видано посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_5, терміном дії до 26.07.2004 року.
		19.02.2004 року у зв'язку із закінченням терміну дії посвідки, ОСОБА_1 отримав посвідку на постійне проживання нового зразка серії НОМЕР_4, терміном дії - безстроково (а.с. 52).
		У зв'язку з помилкою в написанні прізвища та ім'я, 15.04.2010 року  начальником ВГІРФО ОМУ ГУМВС України в Одеській області громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 було видано новий бланк посвідки на постійне місце проживання серії НОМЕР_1, терміном дії - безстроково (а.с. 57-58). 
		У 2014 році позивач звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із клопотанням про обмін посвідки на постійне місце проживання по досягненні ним 45-річного віку. 
		За результатами розгляду працівниками ГУ ДМС України в Одеській області заяви ОСОБА_1 про обмін посвідки на постійне місце проживання по досягненні ним 45-річного віку було проведено додаткову перевірку матеріалів справи про надання йому дозволу на імміграцію в Україну та складено висновок від 10.04.2014 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Сирії ОСОБА_1 (а.с. 59-60). В даному висновку, зокрема, зазначено, що: «з 07.08.2001 року, умови і порядок імміграції на територію України іноземців та осіб без громадянства визначені Законом України «Про імміграцію», відповідно до якого, а саме п. 1 ч. 3 ст. 4 - дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям та батькам громадян України. Згідно справи, саме шлюб з громадянкою України і став підставою звернення ОСОБА_1, проте на час подачі клопотання не минуло й місяця після одруження, що суперечить вимогам ст. 4 Закону України «Про імміграцію»». 
		Пунктом 5 вказаного висновку ГУ ДМС України в Одеській області від 10.04.2014 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Сирії ОСОБА_1, посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 15.04.2010 року визнано недійсною та вилучено (а.с. 60).
		На підставі даного висновку та п. 6 розділу ІУ ст. 12 Закону України «Про імміграцію»  ГУ ДМС України в Одеській області було прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну від 10.04.2014 року № 257936.
		Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.
		Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства регламентує Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 року № 2491-III.
		Відповідно до ст. 1 вищенаведеного Закону визначено, що імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
		Відповідно до абз. 6 ст. 1 Закону України «Про імміграцію» (в редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну) посвідка на постійне проживання - документ, що підтверджує право іноземця чи особи без громадянства на постійне проживання в Україні.
		Згідно зі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України. 
		Статтею 9 вказаного Закону (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено порядок подання заяви про надання дозволу на імміграцію та перелік документів, які долучаються до заяви: 1) три фотокартки; 2) копія документа, що посвідчує особу; 3) документ про місце проживання особи; 4) відомості про склад сім'ї, копія свідоцтва про шлюб (якщо особа, яка подає заяву, перебуває в шлюбі); 5) документ про те, що особа не є хворою на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
		Пунктом 4 частини 6 статті 9 Закону передбачено, що до заяви також додається для осіб, зазначених у пункті 4 частини другої та у пункті 1 частини третьої статті 4 цього Закону, - копії документів, що засвідчують їх родинні стосунки з громадянином України.
		Як встановлено судом, позивачем, до заяви про надання дозволу на імміграцію, було долучено ксерокопію свідоцтва про шлюб з громадянкою України ОСОБА_4 серії НОМЕР_2 від 26.06.2002 року, ксерокопію паспорту дружини серії НОМЕР_3 виданого 09.11.1995 року Болградським РВ УМВС України в Одеській області, довідку з місця її мешкання.
		Твердження відповідача, що у позивача були відсутні підстави для надання йому дозволу на імміграцію у зв'язку із перебуванням у шлюбі із громадянкою України менше місяця, хоча вимогами Закону України «Про імміграцію» передбачено, що підставою для надання іноземцю дозволу на імміграцію є перебування у шлюбі із громадянином України понад два роки, суд не бере до уваги, оскільки, орган, який на той час виконував функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, прийнявши і провівши перевірку відповідних документів, які були надані ОСОБА_1, підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, передбачених ст. 10 Закону України «Про імміграцію», не виявив та надав позивачу посвідку на постійне місце проживання в Україні.
		Також, суд зазначає, що виявлені порушення в особовій справі ОСОБА_1,  допущені посадовими особами органу реєстрації, не можуть слугувати підставою для прийняття спірного рішення, і відповідно, порушення прав та законних інтересів позивача. 
		Підстави для скасування дозволу на імміграцію визначені статтею 12 Закону України «Про імміграцію», згідно якої дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
		Відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію» орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання особи, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, не пізніш як у тижневий строк з дня отримання цього рішення надсилає його копію особі та вилучає у неї посвідку на постійне проживання. Особа, стосовно якої прийнято рішення про скасування дозволу на імміграцію, повинна виїхати з України протягом місяця з дня отримання копії цього рішення. Якщо за цей час особа не виїхала з України, вона підлягає видворенню в порядку, передбаченому законодавством України. У разі скасування дозволу на імміграцію стосовно особи, яка мала до його надання статус біженця в Україні, її не може бути вислано або примусово повернуто до країни, де її життю або свободі загрожує небезпека через її расу, національність, релігію, громадянство (підданство), належність до певної соціальної групи або політичні переконання.
		Відповідно до п.п. 21-24 «Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року № 1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органам, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України «Про імміграцію».
		Доказів належного виконання вище наведених положень законодавства відповідачем не долучено, відповідних пояснень у судовому засіданні не надано.
		За таких обставин, суд вважає, що спірне рішення прийняте з порушенням вимог ст.2 КАС України, а саме: без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, адже на момент прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у позивача була самостійна законна підстава для імміграції в Україну передбачена: п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» - другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки є громадянином України; позивач проживає на території України з 2004 року і органом який на той час виконував функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію наданням трьох посвідок на постійне проживання в Україні підтверджувалась законність перебування іноземця в Україні; позивач має двох синів, які є громадянами України; без урахування принципу пропорційності, тобто при прийнятті рішення мало місце відсутність досягнення розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямоване рішення та дії, та інтересами позивача, адже при видачі посвідки на постійне проживання в Україні орган, який на той час виконував функції щодо прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію підтвердив правильність надання позивачем необхідних документів та наявність підстав для надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну; несвоєчасно: посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_5 вперше оформлена у 2004 році, тоді, як рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну прийнято 10.04.2014 року.
		Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України,   у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано,   тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем не були дотримані.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та   органи місцевого   самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		З урахуванням вищенаведеного та встановлених судом фактів, суд дійшов висновку, що відповідач - суб'єкт владних повноважень - ГУ ДМС України в Одеській області приймаючи рішення про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		В той же час позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами. 
		На підставі викладеного, керуючись   статтями   7, 8, 9, 10, 11, 71, 158-163   Кодексу адміністративного судочинства України, -      
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування рішення № 257936 від 10.04.2014 року про скасування дозволу на імміграцію в Україні та зобов'язання поновити дозвіл на імміграцію в Україну та посвідку на постійне проживання,- задовольнити.
		Скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 257936 від 10.04.2014 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну.
		Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити дозвіл на імміграцію в Україну громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1. 
		Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області поновити посвідку серії НОМЕР_1 на постійне місце проживання, видану  15.04.2010 року громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.
		          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. Якщо апеляційну скаргу не буде подано в строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
		Постанова суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  
		 
		Повний текст постанови с кладений та підписаний суддею 16 травня 2014 року.
		 
		                     Суддя                                                                               С.О. Cтефанов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...