Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 18/101/09-24/200/10 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інші позадоговірні немайнові спори; Спонукання виконати певні дії, що не випливають з договірних зобов’язань.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 19.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 20.05.2014.
Дата набрання законної сили: 25.05.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		14.05.2014                                                              Справа №  18/101/09-24/200/10
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальність фірми «Деа Рома, ЛТД» (69035,              м. Запоріжжя, вул. Рекордна, 34 а)
		до Публічного акціонерного товариства «Запоріжкокс» (69600, м. Запоріжжя, вул. Діагональна, 4)
		третя особа 1, яка на заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Головне управління Держземагентства у Запорізькій  області   (вул. Парамонова  , 15, м. Запоріжжя, 69095; код ЄДРПОУ 38461250).
		третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Центр Державного земельного кадастру в особі Запорізької регіональної філії (69063, м. Запоріжжя, вул. Горького, 27/29)
		третя особа 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (03035, м. Київ, вул. Урицького, 35)
		третя особа 4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Запорізькій області (69035, м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, 72-а)
		третя особа 5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління земельних ресурсів Запорізької міської ради (69037, м. Запоріжжя, вул. Зелинського, 3)
		про встановлення права безоплатного земельного сервітуту та заборону на вчинення певних дій
		Суддя  Азізбекян Т.А.
		Представники сторін:
		від позивача:  не прибув.
		від відповідача: Зінченко М.В., довіреність від 01.01.2014р. №19/5;
		від третьої особи 1: не прибув.
		від третьої особи 2: не прибув.
		від третьої особи 3: не прибув.
		від третьої особи 4: не прибув.
		від третьої особи 5: не прибув.
		 
		 
		  ВСТАНОВЛЕНО:
		До господарського суду Запорізької області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Деа Рома, ЛТД» (далі - Позивач) з позовом до ПАТ «Запоріжкокс» (далі - Відповідач) про встановлення права безоплатного земельного сервітуту на вільний цілодобовий доступ та знаходження будь-яких фізичних осіб та будь-яких транспортних засобів незалежно від виду та призначення, проведення геологічних досліджень та польових робіт із залученням відповідних технічних засобів на земельній ділянці загальною площею 90,3171 га з кадастровими №№: 02:035:9002; 02:035:0001; заборону Відповідачу здійснювати дії, направлені на унеможливлення або ускладнення користування позивачем земельним сервітутом - забудову, вчинення фізичного перешкоджання, будь-яке інше обмеження права користування земельним сервітутом, на підставі ст.ст. 16, 401-404 ЦК України, ст.ст. 99-102 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та спеціального дозволу № 1368 від 20.01.2000р. (№ 3448 від 25.12.2008 р., що переоформлений замість спеціального дозволу № 1368 від 20.01.2000 р.). 
		Постановою Вищого господарського суду України від 04.02.2010р. рішення господарського суду Запорізької області від 16.07.2009р. у справі № 18/101/09 скасовано, справу № 18/101/09 передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.
		Розпорядженням в.о. голови господарського суду Запорізької області Немченко О.І. від 11.05.2010р. справа № 18/101/09   передана на розгляд судді Азізбекян Т.А.
		Ухвалою суду від 13.05.2010р. матеріали справи № 18/101/09 прийняті до розгляду, справі присвоєно № 18/101/09-24/200/10.
		Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 05.02.2014 р. провадження у справі №18/101/09- 24/200/10 зупинено. Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 08.04.2014 р. розгляд справи №18/101/09 - 24/200/10 поновлено, судове засідання призначено на 14.05.2014г.
		В судове засідання « 14» травня 2014 р. представники Позивача, третіх осіб 1,2, 3, 4, 5 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
		Позивач у позовній заяві зазначив, що він став переможцем конкурсу на геологічне вивчення, в тому числі дослідну розробку техногенного родовища «Балка Середня», на підтвердження чого йому Державним комітетом України по геології і використанню надр було видано ліцензію (спеціальний дозвіл) на користування надрами № 1368 від 20.01.2000 р. Термін дії спеціального дозволу продовжений до 07.07.2013 р.
		У спеціальному дозволі зазначені координати земельної ділянки, яка надається у користування, відомості про неї, її місцезнаходження, площа, тощо. ТОВ фірма «Деа Рома, ЛТД» направило ВАТ «Запорожкокс» для укладення та підписання договір про встановлення земельного сервітуту, але відповіді, як і підписаного примірнику договору про встановлення земельного сервітуту, не отримав, що і стало підставою для звернення із позовом до суду. Обґрунтовуючи свої вимоги, Позивач зауважує, що з огляду на обсяг прав та обов'язків, передбачених у спеціальному дозволі, встановлення для Позивача права безоплатного земельного сервітуту - це єдиний законний спосіб, який буде допускати спільне використання землі обома господарюючими суб'єктами без порушень прав відповідача та позивача для геологічного вивчення надр і їх дослідно-промислової розробки. При встановленні самого земельного сервітуту потрібно користуватися ст. 100 ЗК України, яка передбачає порядок встановлення земельних сервітутів, ст. 401 ЦК України, Кодексом України про надра.
		У позовній заяві Позивач вказує, що полігон промислових відходів «Балка Середня» Вільнянського району Запорізької області визнано техногенним родовищем і просить суд встановити право безоплатного земельного сервітуту на земельні ділянки загальною площею 90,3171 га, зазначаючи, що Відповідачу на праві постійного користування належать земельні ділянки з наступними характеристиками: 
		1) земельна ділянка, право на яку підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗП №001261, зареєстрованим за №650 від 30.11.1995 р. Вільнянською районною радою, яка має наступні характеристики: 
		площа - 45,8781 га;
		кадастровий номер - 02:035:9002;
		цільове призначення - для розташування відвалів промислових відходів;
		місце розташування - Вільнянський район Запорізької області.
		2)  земельна ділянка, право на яку підтверджується Державним актом на право постійного користування землею серія І-ЗП №001261, зареєстрованим за №650 від 30.11.1995 р. Вільнянською районною радою, яка має наступні характеристики: 
		площа - 44,4390 га;
		кадастровий номер - 02:035:0001;
		цільове призначення - для розташування відвалів промислових відходів;
		місце розташування - Вільнянський район Запорізької області.
		Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, надав письмовий відзив та додаткові пояснення по суті заявлених позовних вимог. Зазначає, що позовні вимоги щодо встановлення земельного сервітуту суперечать ст.ст. 98, 99 Земельного кодексу України та ст.ст. 401, 403 Цивільного кодексу України; що лише одна із земельних ділянок, зазначених у позовній заяві, дійсно знаходиться у постійному користуванні Відповідача, на підставі Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою та має кадастровий номер 02:035:0001; що «Балка Середня» не є техногенним родовищем і не обліковується як таке, а є територією полігону промислових відходів; що відходи є власністю Відповідача, оскільки виникли в результаті його виробничої діяльності і не є власністю держави відповідно до ст.ст. 9, 10 Закону України «Про відходи»; що Відповідач додержується всіх вимог законодавства про охорону довкілля та природоохоронного законодавства, а при встановленні земельного сервітуту на користь Позивача невідомо, чи буде останній виконувати і дотримуватися таких вимог, а в разі якщо не буде, то Відповідач буде вимушений сплачувати штрафи та нести відповідальність, адже саме він є належним користувачем земельної ділянки, а не Позивач; що Позивач не сплачує земельний податок; що Позивач має законодавчу можливість довгий час уникати відшкодування нанесених Відповідачу в результаті використання сервітуту збитків, навіть якщо такі буде встановлено рішенням суду; що Позивач не витрачатиме будь-яких коштів на проведення природоохоронних заходів; що сервітут має містити певні обов'язки, умови та обмеження. Стосовно вимоги щодо встановлення заборони вчиняти певні дії, Відповідач вважає її такою, що не може бути предметом позову, оскільки Позивач, згідно ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, може звертатися до суду за захистом порушених або оспорюваних прав. Оскільки земельного сервітуту Позивач не має, то відсутнє і порушення його прав не тільки з боку Відповідача, а з боку будь-яких третіх осіб. На підставі зазначених доводів, Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та просить суд у позові відмовити.
		05.02.2014 р. через канцелярію суду від Головного управління Держземагентства у Запорізькій області надано клопотання про розгляд справи без участі представника та письмові пояснення від 05.02.2014р.,  в яких повідомлено, що згідно ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
		Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, суд -
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням конкурсної комісії (протокол від 20.09.1999 р.) переможцем конкурсу на право отримання спеціального дозволу (ліцензії) з геологічного вивчення (розвідки), в тому числі дослідно-промислової розробки техногенного родовища «Балка Середня», яке знаходиться у Вільнянському районі Запорізької області, визнано товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Деа Рома, ЛТД» (надалі ТОВ фірма «Деа Рома, ЛТД», Позивач), про що Позивач був повідомлений листом Комітету України з питань геології та використання надр «Геолком України» від 24.09.1999 р. № 05-4-268.
		20.01.2000 р. ТОВ фірма «Деа Рома, ЛТД» була видана ліцензія (спеціальний дозвіл) на користування надрами № 1368 від 20.01.2000 р., терміном дії на 5 років. Пізніше був продовжений термін дії зазначеного спеціального дозволу на користування надрами № 1368 від 20.01.2000 р. до 07 липня 2013 р. Замість спеціального дозволу № 1368 від 20.01.2000 р. був переоформлений спеціальний дозвіл № 3448 від 25.12.2008 р. терміном дії до 07 липня 2013 року (надалі спеціальний дозвіл).
		У спеціальному дозволі зазначені координати земельної ділянки (широта та довгота), яка надається у користування, відомості про неї (техногенне родовище «Балка Середня»), її місцезнаходження (Запорізька область, Вільнянський район, 15 км на захід від міста Вільнянськ), площа об'єкта (150 га), вид корисних копалин (техногенні накопичення), тощо. 
		Судом встановлено, що згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001261, зареєстрованого Вільнянською районною радою 29.11.1995 р. за №650 Відповідачу надана в користування  земельна ділянка площею 45,8781 га. 
		Земельна ділянка площею 44,4390 га на підставі Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001261, зареєстрованого 30.11.1995 р. за №650, Відповідачем не оформлялась і у користування йому не надавалась.
		До Запорізької регіональної філії Центру Державного земельного кадастру листом №19/172 від 20.05.2009 р. Відповідачем був направлений запит з проханням надати інформацію, стосовно яких земельних ділянок встановлені кадастрові номера 02:035:9002 і 02:035:0001 і хто є власниками і постійними користувачами даних земельних ділянок. 
		Листом №1833 від 26.05.2009 р. Запорізька регіональна філія Центру Державного земельного кадастру зазначила, що кадастрові номери 02:035:9002 і 02:035:0001 не відповідають встановленому формату кадастрового номера, а що стосується земельної ділянки, яка належить ВАТ «Запорожкокс» на праві постійного користування відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії І-ЗП № 001261, зареєстрованого Вільнянською районною радою  29.11.1995 р. за №650, то «на момент реєстрації державного акту на постійне користування землею серії І-ЗП № 001261 кадастрові номери земельним ділянкам не присвоювалися і в жодних облікових документах не значаться».
		Відповідно до п. 2 ст. 395 Цивільного кодексу України одним із видів речових прав на чуже майно є право користування (сервітут).
		Згідно ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
		Таким чином, сервітут - це право обмеженого користування чужим майном.
		Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом.
		Отже, зі змісту вказаних статей випливає, що сервітут може бути встановлений в інтересах особи, яка його вимагає лише за умов, якщо її потреби у користуванні чужим майном не можуть бути задоволені іншим законним способом. Якщо ж потреби особи можуть бути задоволені іншими законними способами, то сервітут не встановлюється. 
		Отже, підставою встановлення сервітуту є відсутність у будь - якої особи, у тому числі і у власника майна, можливості задовольнити свої потреби іншим способом, як встановлення права користування чужим майном - сервітуту. 
		В тім, задоволення потреб Позивача можливе у інший спосіб (отримання у власність або  оренду земельної ділянки), і встановлення, в даному випадку, земельного сервітуту в силу положень ст. 401 ЦК України, ч.4 ст.98  ЗК України не є єдиною можливістю задоволення потреб.
		Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.  В даному випадку Позивач не надав належних доказів і не обґрунтував той факт, що його потреба не може бути задоволена у інший спосіб.
		Відповідно до ст. 404 Цивільного кодексу України право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.
		Згідно ст. 98 Земельного кодексу України, зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною земельною ділянкою з метою усунення недоліків своєї ділянки.
		Положення ст. 99 Земельного кодексу України встановлюють підстави, за наявності яких можливе звернення з вимогою про встановлення сервітуту як то: право проходу та проїзду на велосипеді; право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій; право прокладати на свою земельну ділянку водопровід із чужої природної водойми або через чужу земельну ділянку; право відводу води зі своєї земельної ділянки на сусідню або через сусідню земельну ділянку; право забору води з природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право проходу до природної водойми; право поїти свою худобу із природної водойми, розташованої на сусідній земельній ділянці, та право прогону худоби до природної водойми; право прогону худоби по наявному шляху; право встановлення будівельних риштувань та складування будівельних матеріалів з метою ремонту будівель та споруд, інші земельні сервітути.
		Частина 1 ст. 99 Земельного кодексу України визначає, що вимагати встановлення видів земельних сервітутів можуть власники або землекористувачі земельних ділянок.
		Таким чином, ініціатором встановлення земельного сервітуту може бути власник або користувач земельної ділянки, що потребує використання суміжної (сусідньої) земельної ділянки, щоб усунути недоліки своєї ділянки, обумовлені місцем розташування або природним станом; він повинен звернутися до власника (користувача) суміжної ділянки за дозволом на обмежене постійне або тимчасове користування цією ділянкою в рамках конкретного земельного сервітуту.
		Згідно ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. 
		Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. 
		У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає  встановлення сервітуту.
		Зі змісту вказаної статі вбачається, що встановлення сервітуту здійснюється у правових формах, як договір, закон, заповіт або рішення суду. 
		Цей перелік є вичерпним. 
		Таким чином, судове рішення є окремою формою сервітуту, при цьому, підставою для такої форми сервітуту є відсутність домовленості сторін.
		Відповідно до  ст.100 Земельного кодексу України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду. Право земельного сервітуту виникає після його державної реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на земельну ділянку. 
		Отже, у разі звернення до суду Позивач має в даному випадку довести, що нормальне господарське використання його земельної ділянки або іншої нерухомості неможливо без обтяження сервітутом чужого нерухомого майна, зокрема, земельної ділянки.
		При цьому, необхідною умовою є те, що задоволення потреб сервітурія неможливо здійснити яким - небудь іншим способом.
		Згідно ст.ст. 98, 99 Земельного кодексу України вимагати встановлення земельних сервітутів мають право власники або землекористувачі земельних ділянок.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що Позивач не має права вимагати від Відповідача встановлення сервітуту, оскільки він не є власником або землекористувачем земельної ділянки, якому законом надається право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Лише на вимогу власника земельної ділянки або землекористувача його право на обмежене користування чужою земельною ділянкою може бути встановлено договором, який укладається з власником земельної ділянки або її володільцем. За відсутності згоди останніх, особа, яка вимагає встановлення сервітуту, має право звернутися до суду з вимогою про покладення на власника (володільця) земельної ділянки обов'язку надати право користування майном на умовах сервітуту.
		Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Позивач не довів обставин, згідно яких позивач має право вимагати встановлення земельного сервітуту, а відповідач зобов'язаний надати право користування належною йому земельною ділянкою на умовах сервітуту. 
		Відповідно до ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України, особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
		Відповідно до ст.5 Кодексу України про надра родовища корисних копалин - це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання. Усі родовища корисних копалин, у тому числі техногенні, з запасами, оціненими як промислові, становлять Державний фонд родовищ корисних копалин, а всі попередньо оцінені родовища корисних копалин - резерв цього фонду. Державний фонд родовищ корисних копалин формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр. Державний фонд надр формується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр разом з Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.
		Статтею 42 Кодексу України про надра передбачено, що родовища, в тому числі техногенні, запаси і прояви корисних копалин підлягають обліку у державному кадастрі родовищ і проявів корисних копалин та державному балансі запасів корисних копалин.
		Згідно зі ст. 43 Кодексу України про надра Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин містить відомості про кожне родовище, включене до Державного фонду родовищ корисних копалин, щодо кількості та якості запасів корисних копалин і наявних у них компонентів, гірничотехнічних, гідрогеологічних та інших умов розробки родовища та його геолого-економічну оцінку, а також відомості про кожний прояв корисних копалин. Відповідно до листа Державної геологічної служби Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №03/303-1579 від 06.07.2009 р. полігон «Балка Середня» не кваліфікований як техногенне родовище у ДКРП (Державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин).
		З огляду на те, що статусу техногенного родовища об'єкт набуває, якщо він обліковується, як такий, у ДКРП, зазначення про те, що «Балка Середня» є техногенним родовищем, в інших документах (зокрема у Спеціальному доволі, який видано Позивачу) не встановлює статусу «Балки Середня» як техногенного родовища.
		На підставі викладеного, суд вважає безпідставним посилання Позивача на те, що «Балка Середня» є техногенним родовищем, а також щодо встановлення факту знаходження земельних ділянок Відповідача в межах техногенного родовища «Балка Середня» на території об'єкту, координати якого зазначені у спеціальному дозволі №3448 від 25.12.2008 р., виданому Позивачеві та щодо посилань на кадастрові номери та загальну площу землі, яка належить на праві постійного користування Відповідачу.
		Статтею 403 Цивільного кодексу України  визначений зміст сервітуту. 
		Так, ч.2 ст. 403 ЦК України встановлено, що сервітут може бути встановлений на певний строк або без визначення строку. Проте, у позовних вимогах Позивач не вказує, який сервітут він просить встановити - строковий чи безстроковий, у зв'язку з чим позовні вимоги Позивача не надають повної характеристики сервітуту, який Позивач просить встановити.
		Суд вважає, що оскільки в даному випадку Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на спеціальний дозвіл на користування надрами № 3448 від 25.12.2008 р., питання встановлення  сервітуту може  мати місце лише в межах строку дії цього спеціального дозволу. Термін дії зазначеного дозволу сплив 07 липня 2013 р.
		Відповідно до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
		Позивач не надав суду жодних доказів, які б підтвердили або обґрунтували його доводи.
		Таким чином суд вважає, що у позові слід відмовити повністю.
		 
		       Керуючись ст. ст. 49,   82, 84 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,
		 
		                                                   ВИРІШИВ :
		 
		У задоволенні позовних вимог  відмовити  повністю. 
		 
		 
		        
		                          Суддя                                                     Т.А. Азізбекян
		 
		 
		                Рішення виготовлено у повному обсязі  та підписано  15.05.2014 р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...