Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/637/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 20.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		14 травня 2014 р.Справа № 816/637/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
		Головуючого судді: Бегунца А.О.
		Суддів: Бенедик А.П. ,  Калиновського В.А. 
		          розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фабрика Фільтрів" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2014р. по справі №      816/637/14
		за позовом         Приватного підприємства "Фабрика Фільтрів"          
		до        Полтавської митниці Міндоходів                             
		про визнання недійсним рішення та повернення коштів,
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Позивач, Приватне підприємство "Фабрика Фільтрів" (далі - ПП «Фабрика Фільтрів»), звернувся до суду із адміністративним позовом до Полтавської митниці Міндоходів про визнання недійсним рішення Полтавської митниці Міндоходів про коригування митної вартості № 806010000/2013/000101/2 від 19.08.2013 та повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 28 289,86 грн.
		В обґрунтування позовних вимог вказує, що декларантом було надано всі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару, визначеної за першим методом.  В свою чергу, митним органом під час визначення митної вартості товару було необґрунтовано застосовано резервний метод для визначення вартості товару. Таким чином, приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, контролюючий орган діяв з порушенням вимог діючого законодавства. Крім того, оскільки підприємством було надмірно сплачений податок на додану вартість у розмірі 28 289,86 грн., то вказана сума підлягає поверненню.
		Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.
		Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2014  року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема на порушення ст. ст. 53, 55 Митного кодексу України (далі - МК України), що призвело до неправильного вирішення справи.
		Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості. Зазначив, що позивачем під час митного оформлення  було надано встановлені законом документи, які підтверджують задекларовану підприємством вартість товарів. 
		Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
		Представники сторін у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.
		          На підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 19.08.2013 року ПП «Фабрика Фільтрів» звернувся до Полтавської митниці Міндоходів для здійснення митного оформлення товару «дріт сталевий з нержавіючої сталі» код УКТЗЕД 7223009900 МД № 806010000/2013/010189. 
		Разом з митною декларацією декларантом подано наступні документи:  зовнішньоекономічний контракт від 07.06.2013 № 5 з доповненнями, рахунок - фактуру № GIL - P/000111 від 06.07.2013, пакувальний лист № GIL - P/000111 від 06.07.2013, коносамент № CCL/MUM/ODE/4761 від 17.07.2013, платіжний документ № 2345 від 06.08.2013, договір транспортно-експедиторського обслуговування № 362 від 16.07.2013, довідку про транспортування б/н від 09.08.2013, договір страхування № 024.992361732.3058 від 17.07.2013, сертифікат походження товару № 424476858 від 09.07.2013, сертифікат якості товару № GIL/Т/111 від 06.07.2013.
		При цьому митну вартість товарів декларантом визначено із застосуванням методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), згідно статті 58 МК України.
		Відповідно до п.4.1 ст.54 Кодексу посадовими особами Полтавської митниці здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		В результаті такого контролю встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містили розбіжності.
		У зв'язку з наявними у документах розбіжностями та ненаданням додаткових документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості № 806010000/2013/000101/2 від 19.08.2013, згідно якого митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу та обґрунтовано раніше визначеною митною вартістю товару, оформленого по ВМД від 15.06.2013 № 100270000/2013/248316.
		Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням, звернувся до суду із   позовом про його скасування та повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 28 289,86 грн.
		Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення про визначення митної вартості товарів прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законодавством, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, встановлених під час виконання функцій контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.
		Відносини, з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів, регулюються положеннями Митного кодексу України, а також положеннями Податкового кодексу України та інших законів України з питань оподаткування.
		Відповідно до ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
		В силу приписів ст. 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
		Відповідно до ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
		Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема: код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК України).
		В свою чергу, відповідно до положень ст. 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
		Згідно із ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
		Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 МК України).
		Згідно із вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
		У відповідності до положень ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.
		З аналізу положень ч. 1 та 2 ст. 53 МК України вбачається, що законодавцем   передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
		Крім того, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. 
		В свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
		Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
		Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
		Відповідно до ст. 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
		Згідно із положеннями ч.ч. 4-6 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. 
		Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
		Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
		Виходячи із системного аналізу вищезазначених правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 МК України. 
		Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов'язані із перевіркою основного переліку документів що підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи, є лише наявність передбачених законодавцем обставин, а саме, у випадку якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
		Як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем під час митного оформлення документи містили наступні розбіжності: 
		          - в платіжному документі № 2345 від 06.08.2013 не вказано згідно якого рахунку проводився платіж. Під № 2345 від 06.08.2013 декларантом надано не документ на переказ коштів, а довідку банку про те, що він підтверджує здійснення передплати за договором № 5 від 07.06.2013;
		          - в довідці про транспортування б/н від 09.08.2013 не вказано суми навантажувальних робіт на транспортний засіб, а лише сума на транспортування.
		Крім того, у графі 20 МД «Умови поставки» зазначено FOB MUMBAI, у довідці про транспортування транспортні витрати визначені з порту SHANGAI (China), в коносаменті № CCL/MUM/ODE/4761 від 17.07.2013 зазначено поставка від порту навантаження NHAVA SHIVA, INDIA.
		Також, п. 4 додатку 1 до контракту №5 від 07.06.13 (специфікація №1) передбачено базис поставки: FOB Mumbai (Інкотермс 2010), в договорі добровільного страхування вантажів на разове перевезення №024992361732.3058 зазначено у графі 1.8 умови поставки Інкотермс 2000, що також підтверджує надання суперечливих даних.
		Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем під час митного оформлення не було надано всіх необхідних для підтвердження митної вартості документів.
		У зв'язку з вищенаведеним, відповідачем проведено консультації з декларантом з метою вибору обґрунтованого методу визначення митної вартості на підставі інформації наявної в декларанта та у митного органу.
		Під час консультацій декларанта ОСОБА_1 відповідно до вимог частини 3 ст. 53 Митного кодексу України зобов'язано протягом 10 календарних днів надати такі додаткові документи:   специфікації, прейскуранти (прайс - листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації відправника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.
		Декларантом надано комерційні пропозиції б/н від 16.05.2013, б/н від 26.06.2013 та каталог виробника. Інші документи не надані. Дана обставина позивачем в апеляційній скарзі не заперечується. Позивач  зазначає, що натомість, керуючись ч.8, 9 ст. 55 Митного кодексу України,  звернувся до Полтавської митниці Міндоходів листом №40 від 06.11.13 та надав додаткові документи у 80-денний термін.
		Як свідчать письмові докази, митниця розглянула надані додаткові документи. Зокрема, наданий на розгляд експертний висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичній центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 14.10.13 № 9/523 інформує, що завданням проведення експертизи було проведення цінової експертизи контракту від 07.06.13 № 5 між 1111 «Фабрика фільтрів» (Україна) та підприємством «Garg Inox Limited, India», інвойсу від 06.07.13 № GIL-P/000111 до контракту від 07.06.13 № 5 на умовах поставки FOB - Мумбаї.
		При визначенні вартості товару експертом не був проведений аналіз цін на аналогічні (подібні) товари, за якими товар пропонується виробниками, експортерами, враховуючи країну виробництва, комерційній рівень, зокрема умови поставки. Відповідно до п.1(а) статті 2 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГАТТ) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватись на ціні ідентичних чи подібних товарів, що продаються на експорт до тієї ж країни імпорту та експортуються в той же час, що і товари, які оцінюються.
		Наданий висновок містить інформацію щодо ціни на марку даного товару та носить «інформаційний» характер за відсутності в ньому обґрунтування ціни товарів з урахуванням вартості сировини та дійсний висновок протягом 28 діб від дати видачі (тобто, висновок дійсний до 10.11.13).
		Слід зауважити, що експертом не зазначені конкретні джерела інформації (не вказано яких саме спеціалізованих видань розглянуті дані для підтвердження цін та яких саме виробників та постачальників відповідної продукції використана цінова інформація).
		Надані на розгляд комерційні пропозиції від 16.05.13, 17.05.13 та 26.06.13 адресовані виключно ПП «Фабрика фільтрів» та не розповсюджуються на інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності.
		Відповідно до статті VII ГАТТ, оцінка ввезеного товару має базуватися на дійсній вартості ввезеного товару, який обкладається митом, або аналогічного товару. Під «дійсною вартістю» розуміється ціна, за якою такий або аналогічний товар продається або пропонується для продажу при нормальному ході торгівлі в умовах вільної конкуренції.
		Наявність спеціальних цін може свідчити про умови, які впливають на вартість товару та не можуть бути обраховані при визначенні митної вартості.          ;
		Враховуючи зазначене, задекларовані ціни на вказаний товар не можуть вважатися дійсною вартістю товару у розумінні статті VII ГАТТ, оскільки встановлені саме для ПП «Фабрика фільтрів».
		В договорі транспортно-експедиторського обслуговування № 362 від 16.07.13 зазначено: перелік послуг, що надаються, їх вартість, розмір плати Експедитора, встановлюються за згодою Сторін, що оформлюється відповідним Додатком до цього Договору; клієнт оплачує послуги протягом 5-ти днів з моменту отримання рахунку-фактури від Експедитора.
		Проте, до оформлення не подано ані Додатку до вищезазначеного договору, ані рахунку-фактури на оплату послуг, а лише довідка про транспортування б/н від 09.08.13, яка містить інформацію про вартість транспортування.
		Виходячи з вищезазначеного, згідно ст.53 Митного кодексу України, транспортні документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
		Таким чином, враховуючи, що у наданих ПП «Фабрика фільтрів» документах містились розбіжності, додаткові відомості для підтвердження заявленої митної вартості товару були суперечливими, заявлена декларантом митна вартість правомірно не була визнана митним органом.
		Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком контролюючого органу про невиконання позивачем в повному обсязі вимог щодо надання додаткових документів.
		Також, як свідчать письмові докази, митну вартість було скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України. В свою чергу, визначена митна вартість товару ґрунтується на раніше визнаній митній вартості товарів, оформлених по МД від 15.06.13 № 100270000/2013/248316.
		Колегія суддів зауважує, що відповідач не мав можливості застосування 1-5 методів визначення митної вартості товару, враховуючи наступне. У зв'язку з відсутністю вартостей операцій з ідентичними або подібними (аналогічними) товарами, які б відповідали умовам, визначеним статтями 59-61 Кодексу, методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних товарів) не застосовувались. Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не застосовано у зв'язку з відсутністю документально підтверджених відомостей щодо компонентів, які підлягають виділенню (витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, звичайних витрат, понесених в Україні). Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості (обчислена вартість) не застосовано у зв'язку з відсутністю документально підтвердженої інформації виробника товарів, що оцінюються. 
		Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності проведеного контролюючим органом коригування митної вартості товару за резервним методом, в зв'язку з чим, оскаржуване рішення є законними та обґрунтованим.
		Щодо заявлених позивачем вимог про повернення з Державного бюджету України надмірно перерахованого податку на додану вартість у сумі 28 289,86 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.
		Процедуру повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, у тому числі у випадках, зазначених у статті 264, частині четвертій статті 284 Митного кодексу України та в міжнародних договорах України визначено Порядком повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженим наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 року №618 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2007 року (далі - Порядок № 618).
		Відповідно до Порядку № 618 для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/а надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювало оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.
		Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. 
		Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. 
		Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу.
		Керівник (заступник керівника) митного органу на підставі результатів перевірки (у разі її проведення) підписує Висновок про повернення, Реєстр висновків про повернення та супровідний лист, адресований органу Державного казначейства України. 
		Таким чином, колегія суддів вважає, що повернення надмірно сплачених платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами можливо при наявності наступних чинників: наявність факту надмірної сплати коштів, звернення до митного органу платника податків, відповідно до якого останній визначається щодо напряму зарахування коштів.
		Враховуючи наведене та приймаючи до уваги, що під час розгляду справи не було встановлено факту надмірної сплати позивачем коштів, та останнім не було надано доказів на підтвердження факту звернення до митного органу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості вказаної частини позовних вимог.
		Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		У відповідності до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. 
		Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що   кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. 
		Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності визначеної ним під час митного оформлення вартості товару, та незаконності прийняття митним органом оскаржуваного рішення про визначення митної вартості товару за резервним методом.
		Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій.
		З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог.
		Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
		Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року по справі №816/637/14 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.
		Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.
		Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.    
		Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197,  п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
		 
		                                                                У Х В А Л И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фабрика Фільтрів" залишити без задоволення.
		Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від  13.03.2014р. по справі №  816/637/14 залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили. 
		 
		Головуючий суддя Бегунц А.О.Судді   Бенедик А.П.    Калиновський В.А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...