Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1118/10156/12 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 20.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2014.
Дата набрання законної сили: 14.05.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Апеляційний суд Кіровоградської області 
		 
		№ провадження 22-ц/781/1306/14        Головуючий у суді І-ї інстанції  Тимченко Л. М. 
		                                                       Доповідач Єгорова  С. М.   
		 
		РІШЕННЯ 
		Іменем України
		 
		14.05.2014 року         Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді: Єгорової С.М.
		                     суддів: Дьомич Л.М., Дуковського О.Л  
		                                                            із секретарем: Дімановою Т.А.                               
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 березня 2014 року, - 
		ВСТАНОВИЛА:
		          У грудні 2012 року ОСОБА_2 в своїх інтересах  та  інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  звернувся до суду із позовом до   ОСОБА_4  про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 1256 грн.60 коп. і моральної шкоди в розмірі 5000 грн., заподіяної  сину, та в розмірі 2000 грн., завданої йому. 
		          Посилався на те, що 21.09.2012 року близько 08 год.  його син ОСОБА_3, тримаючи собаку породи "пудель" на руках, спускався сходами з 9 поверху. На 5 поверсі відчинились вхідні двері квартири № НОМЕР_1 і з квартири вибіг належний відповідачеві собака породи "стафордширський тер'єр, кличка "Цезар", та напав на дитину, вкусивши за ногу, живіт та кисть правої руки, намагався вирвати з рук дитини пуделя. Собаки почали гризтись між собою, після чого вийшов господар собаки "Цезаря", розборонив собак і   забрав свого собаку. Через отримані тілесні ушкодження сина позивача було доставлено в травмопункт міської лікарні, в подальшому він проходив лікування.  Власника собаки було притягнуто до адміністративної відповідальності.
		        Внаслідок вказаних подій дитина  злякалась, зазнала фізичного болю,  пережила стрес, стала гірше навчатись,  лікувалась у невропатолога, отримувала консультації психолога. На лікування дитини витрачено 721 грн.
		          Крім того, за вказаних обставин собакою було зіпсовано одяг дитини: штани та толстовку, вартість яких становить 465 грн. 60 коп.  
		          У зв"язку з нападом та укусами собаки малолітньому ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, що полягає у фізичних та душевних стражданнях, погіршенні самопочуття, зниженні здібностей до навчання, яку позивач оцінив у розмірі 5000 грн. 
		          Також позивач зазначав про заподіяння йому  моральної шкоди, що полягає  у переживаннях за стан здоров"я сина, яку він зазнав внаслідок ушкодження здоров"я сина і протиправної поведінки щодо нього, і оцінює у 2000 грн.   
		          Відповідач ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з останнього у  відшкодування завданої йому моральної шкоди 10000 грн.  Вказував, що його собака по кличці "Цезар" дитину не кусав. 21.09.2012 року вранці  собаки дійсно гризлись між собою на міжсходинковій площадці, дитина стояла біля стіни, а він розбороняв собак.  Просив  врахувати, що коли він розбороняв собак, то собака ОСОБА_3 покусав його за руку, у нього погіршилось здоров'я, він також переніс нервові переживання через неправду. Того дня він заходив до ОСОБА_3 та запитував як почувається їх собака, пропонував послуги ветлікаря. Тоді в квартирі йому не говорили, що дитина постраждала. Вважає, що ОСОБА_3 теж порушили Правила вигулу собак, оскільки дитина без нагляду дорослих вигулювала собаку.
		         Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 березня 2014 року   позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. 
		          Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2  926 грн. 60 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 500 грн. на відшкодування моральної шкоди, що заподіяна малолітньому ОСОБА_3, та судові витрати: за надану юридичну допомогу - 1000 грн., судовий збір - 215 грн. 00 коп.  В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.   
		             Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково. 
		          Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 300 грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, що заподіяна, та судові витрати: за надану юридичну допомогу - 1000 грн.,  судовий збір - 229 грн. 40 коп.   В задоволенні решти позовних вимог  відмовлено. 
		      З урахуванням заліку взаємних вимог стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2  1122 грн. 20 коп.  
		          В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставиться питання про скасування судового рішення з підстав незаконності та необгрунтованості і ухвалення нового рішення про  задоволення його позову в повному обсязі та відмову у задоволенні зустрічного позову. Зазначається, що суд не врахував висновки судово-медичної експертизи щодо тілесних ушкоджень його сина, отриманих від нападу належної відповідачеві собаки, та не дав оцінки   всім доказам в їх сукупності при визначенні розміру моральної шкоди на користь дитини, безпідставно відмовив у відшкодуванні моральної шкоди на його користь, якої він зазнав внаслідок протиправної поведінки відповідача стосовно свого сина. Позивач  не погоджується з висновками про заподіяння з його вини моральної відповідачеві моральної шкоди, вважаючи, що мало місце порушення останнім правил утримання собаки.  
		          Відповідач ОСОБА_4 подав письмове заперечення на апеляційну скаргу, в якому погождується з рішенням суду першої інстанції та вважає його висновки такими, що відповідають дослідженим доказам та вимогам закону.
		          Заслухавши доповідача, пояснення сторін та їх представників, які підтримали свої доводи і заперечення,дослідивши матеріали справи, перевіривши у межах, передбачених ст.303 ЦПК України, законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає. що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		          Утримуючи собаку, її господар має знати і розуміти не тільки свої права, але й обов'язки, і усвідомлювати необхідність їх узгодження з правами і свободами інших людей. Не дотримуючись цих принципових положень, порушуючи відповідні правила поводження з собаками, ставлячи життя і здоров'я інших людей в небезпеку, господар собаки порушує свій конституційний обов'язок, закріплений у ст. 68 Конституції України, де зазначено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. А згідно зі ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний відшкодовувати завдані ним збитки.
		          За ст. 180 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) тварини є особливим об'єктом цивільних прав, на який поширюється правовий режим речі. Тобто собака є майном, об'єктом права власності людини, яке остання здійснює відповідно до закону на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб. І як власнику речі (собаки) згідно зі ст. 317 ЦК лише її господарю належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
		          У ч. 5 ст. 319 ЦК зазначається, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Усвідомлення цього власником та здійснення свого права власності лише в межах та порядку, встановленому законом, є необхідним для убезпечення інших людей від негативних наслідків, які може спричинити недбале використання свого права власності на собаку господарем.            
		          Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
		          З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
		          Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК  постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено  постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. 
		          Відносини, що виникають у результаті завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки, традиційно виділяють у спеціальний делікт у зв'язку з особливостями механізму завдання шкоди, а також умовами виникнення обов'язку таку шкоду відшкодувати.
		          Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди; наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв'язку між ними.
		          При цьому слід враховувати, що особливі правила ст. 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об'єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.
		          Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володільця небезпечного об'єкта буде зобов'язано відшкодувати шкоду незалежно від вини цієї особи. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
		          Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. Межа відповідальності визначає сферу дії обставин, які виключають відповідальність. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
		          Такі  підстави звільнення від відповідальності власника собаки в ході розгляду справи не були встановлені. 
		          Закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов'язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, було спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з його вини. Разом із тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела. Незалежно від вини фізичної особи відшкодовується завдана нею і моральна шкода, у тому числі якщо шкоди завдано ушкодженням здоров'я внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (ч. 2 ст. 1167 ЦК України).
		          Судом установлено, що 21.09. 2012 року   близько 08 години ранку через відкриті двері квартири №НОМЕР_1, розташованої  по АДРЕСА_1, належний ОСОБА_4 собака  породи стафордширський тер'єр, кличка "Цезар", некотрольовано залишив помешкання та без повідка і намордника вибіг  на міжсходинковий майданчик,  де в цей час проходив малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1  з собакою породи той-пудель, кличка "Арчі", між собаками виникла  сутичка, в ході якої  дитині було заподіяно тілесні ушкодження: ссадна обох кістей, черевної стянки по правій біляхребтовій лінії вище пупка, у правій підколінній ямці, синці по зовнішній поверхні лівого стегна та задній поверхні лівого стегна.  ОСОБА_4 вийшов з квартири та розборонив собак, в результаті чого також отримав укуси, у нього були виявлені тілесні ушкодження  у вигляді ран правої кісті.
		          Відносно ОСОБА_4 21 вересня 2012 року   було складено протокол про адміністративне правопорушення,  передбачене ст. 154 ч.2 КУпАП, за те, що в порушення  Правил тримання собак він допустив, що його собака породи стафордширський тер'єр вискочив без намордника на сходовий майданчик та спричинив тілесні ушкодження неповнолітньому ОСОБА_3 18 жовтня 2012 року за постановою Олександрійського міськрайонного суду, яка набрала законної сили, ОСОБА_4 було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.154 ч.2 КУпАП з накладенням штрафу в сумі 85 грн. Собаку породи стафордширський тер'єр по кличці "Цезар"  конфісковано. (а.с.4)
		               Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з того, що  внаслідок порушення ОСОБА_4 Правил утримання домашніх тварин у м.Олександрії, затверджених рішенням Олександрійської міської ради від 20.09.2008 року № 678, якими передбачено порядок вигулу собак, допустив неконтрольований вихід з квартири своєї собаки  породи стафордширський тер'єр по кличці "Цезар" без намордника та повідка у громадське місце - сходову клітину багатоповерхового будинку,  внаслідок чого собака напав на малолітнього ОСОБА_3 і тим самим завдав шкоди його здоров'ю; зіпсував  толстовку  та пошкодив спортивні брюки, чим завдав матеріальної шкоди; налякав хлопчика, заподіявши йому  моральну, тобто немайнову, шкоду; кидався та гризся з собакою декоративної породи той-пудель, з якою йшов малолітній ОСОБА_3, і за все це відповідач господар має нести відповідальність.
		          Вирішуючи питання щодо розміру  відшкодування матеріальної шкоди  суд правильно оцінив докази і дійшов обгрунтованого висновку про включення до цієї суми витрат на лікування дитини (а.с.11) та вартість толстовки (а.с.12), яка мала значні пошкодження, що унеможливлює її використання за призначенням.
		          У задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок пошкодження спортивних брюк малолітнього ОСОБА_3 відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.
		          Такі висновки суду є правильними з тих підстав, що доводи позивача про витрачання ним зазначеної у позовній заяві суми відшкодування через зниження вартості  пошкодженого одягу відповідними  документами не підтверджуються, а експертна оцінка розміру шкоди у справі не проводилась, позивач такого клопотання не заявляв.
		          Слід визнати правильним посилання суду на ст. 1187 ЦК України під час задоволення позовних вимог про відшкодування шкоди, заявлених законним представником особи, яка постраждала від собаки бійцівської породи, оскільки їх утримання визначено законодавством як джерело підвищеної небезпеки, порядок їх утримання визначено законами.
		          Під час розгляду справи враховано те, що відповідальність за порушення правил тримання собак  встановлена ст. 154 КУпАП, а правила утримання домашніх тварин відповідно до вимог ст. 9 Закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження" від 30 грудня 2009 року встановлюються органами місцевого самоврядування.
		          Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.07.2002 року № 944 "Про затвердження Порядку і правил проведення обов"язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам" стафордширський тер"єр відноситься до переліку таких собак від агресивної та/або непербачувальної дії яких може бути заподіяно шкоду третім особам. 
		          Сторони не висловлювали сумнівів щодо питання, чи є собака службовим або його порода бійцівською.
		          Дані про те, що відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність перед третіми особами за шкоду, яка може бути заподіяна цією собакою, у матеріалах справи відсутні.
		          За загальним правилом розмір відшкодування шкоди встановлюється законом або домовленістю сторін, а у разі наявності спору між сторонами - судом.
		          Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК України, крім того, відповідні роз'яснення надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27 березня 1992 року № 6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого.
		          Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров'я тощо).
		          Чинним законодавством України (ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України) передбачено право юридичної та фізичної особи на відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи; шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи; моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
		          Внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки завдається шкода таким особистим немайновим правам фізичної особи як право на життя та здоров'я, у зв'язку з чим відшкодуванню підлягає майнова шкода, завдана каліцтвом, іншими ушкодженнями здоров'я або смертю фізичної особи.
		          Право на відшкодування шкоди, завданої майну фізичної та юридичної особи, згідно з вимогами ч. 3 ст. 386 ЦК України має власник.
		          Вирішуючи питання про відшкодування шкоди, завданої майну особи, та визначаючи розмір такої шкоди, суд  звернув увагу на положення ст. 1192 ЦК України, згідно з яким з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати їй в натурі (передати річ того ж роду і тієї ж якості, полагодити пошкоджену річ, тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір таких збитків підлягає відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення втраченої речі.
		          Проте, не можна погодитись із висновками суду щодо розміру відшкодування моральної шкоди, якої зазнав малолітній ОСОБА_3 через напад собаки, що належить відповідачеві.
		          Відповідно до вимоги чинного законодавства України особа, якій завдано збитків, має також право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
		          Розглядаючи позови про відшкодування моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, судам слід враховувати, що згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		          Частиною 3 ст. 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
		          Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 5 постанови від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Згідно з п. 9 Постанови  розмір відшкодування зазначеної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру й обсягу страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат і з урахуванням інших обставин; при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. 
		          Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд не в повному обсязі врахував характер і глибину фізичних та душевних страждань дитини, про які свідчать дані медичних документів та судово-медичного обстеження про отриманні тілесні ушкодження та погіршення психологічного стану (а.с.6-10), характеристика зі школи (а.с.16), погіршення його здібностей та тимчасове  позбавлення його можливості їх реалізації, враховуючи його заняття у спортивній секції, що підтверджується листом військово-патріотичного спортивного клубу "Захист" (а.с.74, 132), перенесений стрес від нападу собаки бійцівської породи на його декоративну собачку, яка за своїми характеристиками є собакою-компаньйоном  (а.с.134-137).
		          Колегія суддів, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, тимчасове погіршення здібностей потерпілого та позбавлення його можливості їх реалізації,  а також  інші обставин, що мають істотне значення, вимоги розумності та справедливості, вважає, що  визначений судом першої інстанції розмір відшкодування моральної шкоди, заподіяної малолітньому ОСОБА_3, підлягає збільшенню до 3000 грн.                     
		                   В той же час задоволення на підставі ст. 1187 ЦК України вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок нападу собаки, що не є службовим і порода якого не є бійцівською, буде помилковим.
		          Необхідно врахувати, що інші домашні тварини не визнаються такими, що створюють підвищену небезпеку.
		          Не грунтуються на доказах і суперечать вимогам закону висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для покладення на позивача ОСОБА_2 обов"язку  відшкодування  моральної шкоди, заподіяної відповідачеві ОСОБА_4 внаслідок отримання тілесних ушкоджень та моральних страждань від укусів собаки за кличкою "Арчи", породи "Той-пудель", яка належить ОСОБА_7 
		          Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам пригоди,  за якої малолітній ОСОБА_3 та відповідач ОСОБА_4 отримали тілесних ушкоджень та моральних страждань, та не врахував того, що між порушенням відповідачем правил утримання домашніх тварин та наслідками, які настали в результаті непередбачувальних дій собак, є прямий причинний зв'язок.
		          У задоволенні вимог зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди  необхідно відмовити з тих підстав, що тілесні ушкодження не були йому заподіяні джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки не можна вважати собаку декоратичної породи, зокрема "той-пуделя"  - карликового пуделя. Також  ОСОБА_4 не довів у суді тих обставин, що тілесні ушкодження та моральні страждання були отримані ним внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 або його малолітнього сина та з їхньої вини.
		          Висновки суду першої інстанції у вказаній частині не відповідають обставинам справи, зроблені з порушенням вимог процесуального закону, а також не узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини та неправильно застосовані судом.
		          В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування заподіяної позивачеві моральної шкоди колегія суддів погоджується, що ці вимоги не є обгрунтованими, про що зазначено у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції і ці  висновки  не спростовуються доводами апеляційної скарги.
		 
		          З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,-
		ВИРІШИЛА:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_3, задовольнити частково.
		Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 березня 2014 року в частині визначення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь малолітнього ОСОБА_3 змінити.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_3, 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди, що заподіяна малолітньому ОСОБА_3.
		Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 березня 2014 року в частині задоволення зустрічного позову скасувати.
		У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
		В частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, моральної шкоди на його користь, та витрат на оплату правової допомоги рішення залишити без змін.
		Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів. 
		 
		Головуючий:               
		 
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...