Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-38119св13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Ухвала
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		14 травня 2014  рокум. КиївКолегія суддів cудової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і 
		кримінальних справ у складі: 
		головуючого                        Олійник А.С.,
		суддів:                      Гончара В.П.,                       Дербенцевої Т.П.,
		                              Парінової І.К.,                          Савченко В.О.,                 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Центральної міської лікарні м. Армянська Автономної республіки Крим, треті особи: ОСОБА_4, Армянська міська рада Автономної Республіки Крим, про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2013 року, 
		встановила: 
		У грудні 2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування посилаючись на те, що 16 січня 2012 року вона звернулась до стоматологічного відділення центральної міської лікарні м. Армянська (далі - ЦЛМ м. Армянська) зі скаргою на те, що в районі зуба № 26, який раніше був видалений лікарем ОСОБА_4, відчуває дискомфорт. Лікар-стоматолог ОСОБА_4 16 січня 2012 року, оглянувши знімок зуба та зробивши знеболюючий укол, видалила залишки зуба № 26, використовуючи спеціальний прилад елеватор, при цьому проколола позивачу гайморову пазуху. У той же день у позивача відкрилася кровотеча носом, тому вона знову звернулась до стоматологічного відділення, де її оглянув інший лікар, який наклав шви на місце видалення зуба, після чого позивача було екстрено госпіталізовано до відділення щелепно-лицьової хірургії Кримської республіканської установи «КТМО Університетська клініка» (далі - КРУ «КТМО Університетська клініка»). В КРУ «КТМО Університетська клініка» було проведене оперативне втручання та постановлено позивачу діагноз - чужорідне тіло лівої гайморової пазухи. У зв'язку з оперативним втручанням позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні у період з 16 січня 2012 року по 24 січня 2012 року та з 15 березня           2012 року по 26 березня 2012 року. Враховуючи викладене, позивач просила стягнути з ЦМЛ м. Армянська майнову шкоду у розмірі 4380 грн 57 коп., яка складається з понесених витрат на придбання ліків, витрат на проїзд до лікувальної установи, на стоматологічні послуги та харчування; моральну шкоду у розмірі 60 000 грн.
		Рішенням Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від    18 червня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ЦМЛ                   м. Армянська Автономної Республіки Крим на користь ОСОБА_3 майнову шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, у розмірі 1303 грн 98 коп. та моральну шкоду у розмірі 20 000 грн. У решті позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішенням апеляційного суду Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2013 року рішення Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові.
		У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного судів обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права. 
		Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
		Рішення апеляційного суду таким вимогам закону не відповідає.
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції, посилаючись на положення ст. ст. 1166, 1172 та 1195 ЦК України, виходив із того, що позивачу з вини лікаря-стоматолога ОСОБА_4, який перебував у трудових відносинах з ЦМЛ м. Армянська, під час виконання ним своїх трудових обов'язків завдана майнова шкода у вигляді понесених позивачем витрат на придбання медикаментів та проїзду до лікувальної установи, тому з відповідача підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 1303 грн 98 коп. та моральна шкода у розмірі 20 000 грн.
		Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позові, дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів наявності причинного зв'язку між лікуванням позивача та настанням негативних наслідків для її здоров'я.
		Однак з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Судом першої інстанції встановлено, що 16 січня 2012 року ОСОБА_3 звернулась до стоматологічного відділення ЦЛМ                 м. Армянська зі скаргою на те, що в районі зуба № 26, який раніше був видалений лікарем ОСОБА_4, відчуває дискомфорт. 
		16 січня 2012 року в 12 год. 00 хв. лікар-стоматолог ОСОБА_4, оглянувши знімок зуба та зробивши знеболюючий укол, використовуючи спеціальний прилад елеватор, видалила залишки зуба № 26.
		О 14 год. 00 хв. 16 січня 2012 року ОСОБА_3 звернулася до хірургічного кабінету поліклініки ЦМЛ м. Армянська, де їй була зашита лунка (накладено два шви) та турунда з ліками. Вказані обставини підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 - завідуюча терапевтичним відділенням стоматологічної поліклініки ЦМЛ м. Армянська.
		З медичної карти стаціонарного хворого № 949 також слідує, що ОСОБА_3 16 січня 2012 року була направлена стоматологічною поліклінікою ЦМЛ м. Армянська до щелепно-лицьового відділення КРУ «КТМО Університетська клініка» до м. Сімферополь.
		Згідно виписного епікризу № 949 ОСОБА_3 знаходилась на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицьової хірургії КРУ «КТМО Університетська клініка» з 16 січня 2012 року по 24 січня 2012 року з діагнозом гострий перфоративний гайморит зліва, ороантральне соустьє через лунку зуба № 26. ОСОБА_3 надано направлення до стоматолога за місцем проживання для депульпації та пломбування кореневих каналів зубів № 24 та № 25 і проведення R-графії вказаних зубів.
		Відповідно до направлення лікуючого лікаря ОСОБА_3 після виписки з відділення щелепно-лицьової хірургії КРУ «КТМО Університетська клініка» звернулася за місцем проживання до лікаря-стоматолога ОСОБА_6, яка займається приватною медичною практикою.  Лікар-стоматолог ОСОБА_6 згідно направлення КРУ «КТМО Університетська клініка» для підготовки позивачки до операції здійснила депульпацію зубів № 24 та № 25.
		Згідно з актом судово-медичного дослідження від 09 березня 2012 року    № 59 Бюро судово-медичних експертиз м. Красноперекопська Автономної Республіки Крим у ОСОБА_3 виявлено ороантральне соустьє через лунку зуба № 26, гострий перфоративний гайморит зліва. Вказане ушкодження утворилось від дії гострого твердого предмета з обмеженою діючою поверхнею, не виключено медичними інструментами під час видалення зуба. Ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, не виключено утворення ушкоджень 16 січня 2012 року.
		У зв'язку з оперативним втручанням позивач знаходилась на стаціонарному лікуванні у період з 16 січня 2012 року по 24 січня 2012 року та з 15 березня 2012 року по 26 березня 2012 року.
		Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. 
		Згідно зі ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі,  зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.  
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної  шкоди визначається судом залежно  від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань,   погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин,  які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування   враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода  відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. 
		Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної  або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням  здоров'я або  смертю  фізичної  особи  внаслідок  дії  джерела  підвищеної небезпеки.
		Відповідно до ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків. 
		Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови від      31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівником під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах, а останній відповідає  перед  нею в порядку регресу (статті 130, 132-134 КЗпП України,  якщо спеціальною нормою закону не встановлено іншого. 
		Судом першої інстанції встановлено, що станом на 16 січня 2012 року ОСОБА_4 займала посаду лікаря-стоматолога терапевта стоматологічної поліклініки ЦМЛ м. Армянска та перебувала у трудових відносинах з ЦМЛ м. Армянська.
		Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. 
		За таких обставин, з аналізу ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що тягар доказування у спорах про відшкодування шкоди лежить на відповідачеві, який повинен довести, що шкода завдана не з його вини, в даному випадку не з вини його працівника.  
		Наказом ЦМЛ м. Армянська Автономної Республіки Крим від              16 лютого 2012 року № 90 лікарю-стоматологу ОСОБА_4 оголошено догану за неналежне виконання своїх функціональних обов'язків по надані стоматологічної допомоги ОСОБА_3 та неналежне ведення медичної документації.
		Постановою Армянського MB ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 16 липня 2012 року відмовлено у порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4, у зв'язку з завданням ОСОБА_3 легких тілесних ушкоджень.       
		У справі за клопотанням представника позивача ухвалою від 04 березня 2013 року була призначена комісійна судово-медична експертиза, однак експертиза не була проведена та матеріали справи повернуто експертною установою - Кримською республіканською установою «Бюро судово-медичних експертиз», у зв'язку з  ненаданням медичної документів та не проведення оплати експертизи. 
		Однак відповідно до положень ст. 212 ЦПК України суд першої інстанції надав оцінку в сукупності усім доказам у справі та дійшов висновку про вину працівника ЦМЛ м. Армянська Автономної Республіки Крим - лікаря-стоматолога ОСОБА_4 у завдані шкоди позивачу. Відповідачем не надано доказів на спростування вини його працівника в завданні шкоди позивачу під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
		Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення на користь позивача з ЦМЛ м. Армянська Автономної Республіки Крим майнової та моральної шкоди, завданої її працівником.
		Тому суд касаційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права, встановленим обставинам справи та скасоване апеляційним судом помилково. 
		Відповідно до ст. 339 ЦПК України, установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції. 
		Оскільки апеляційний суд помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яке не відповідає вимогам закону, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі. 
		Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, 
		ухвалила: 
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. 
		Рішення Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від               07 серпня 2013 року скасувати та залишити в силі рішення Армянського міського суду Автономної Республіки Крим від 18 червня 2013 року. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий А.С. Олійник Судді:В.П. Гончар  Т.П. Дербенцева  І.К. Парінова  В.О. Савченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...