Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/9292/13-а : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 26.05.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"16" травня 2014 р.                               м. Київ                                        К/800/53030/13 
		 
		колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
		головуючого-судді: Юрченка В.В.,
		суддів:  Амєліна С.Є., Кобилянського М.Г., 
		розглянувши в порядку касаційного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голови Вищої ради юстиції про визнання дій протиправними за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 8 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року,
		в с т а н о в и л а:
		У червні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.
		Свої позовні вимоги обґрунтовував тим, що 25 листопада 2012 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції з вимогою звільнити з посад суддів Вищого адміністративного суду України Чалого С.Я., Бим М.Є., Харченка В.В. за порушення присяги. 21 грудня 2012 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції з вимогою звільнити з посад суддів Вищого адміністративного суду України Леонтович К.Г., Калашнікову О.В., Сіроша М.В. за порушення присяги. 16 лютого 2013 року позивач звернувся до Вищої ради юстиції з вимогою притягнути до дисциплінарної відповідальності суддів окружного адміністративного суду м. Києва Пісоцьку О.В., Головань О.В., Савченко А.І., суддів Київського апеляційного адміністративного суду Гром Л.М., Денісова А.О., Міщука М.С., Ганечко О.М., Коротких А.Ю., Літвіну Н.М., Ісаєнко Ю.А., Борисюк Л.П., Собківа Я.М., суддів Вищого адміністративного суду України Чалого С.Я., Харченка В.В., Леонтович К.Г., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А. та за наявності для цього підстав - звільнити вказаних суддів за порушення присяги. Проте відповідачем порушено процедуру розгляду заяв позивача, передбачену Законом України «Про Вищу раду юстиції», оскільки результати перевірки заяв позивача на засіданні Вищої ради юстиції не розглядались, колегіальне рішення не приймалось. Просив визнати протиправною бездіяльність голови Вищої ради юстиції щодо ненадання доручення на перевірку відомостей, викладених у заявах від 25 листопада 2012 року, 21 грудня 2012 року та 16 лютого 2013 року; зобов'язати голову Вищої ради юстиції вчинити всі необхідні дії щодо розгляду заяв з дотриманням порядку, передбаченого Законом України «Про Вищу раду юстиції»; визнати дії голови Вищої ради юстиції стосовно перевірки даних, викладених у заявах позивачах від 25 листопада 2012 року, 21 грудня 2012 року та 16 лютого 2013 року з наданням подальших відповідей не відповідними положенням статей 20, 21, 26, 40 Закону України «Про Вищу раду юстиції» та статті 18 Закону України «Про звернення громадян».
		Постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 8 липня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а окружного адміністративного суду м. Києва від 8 липня 2013 року - без змін.
		Вказуючи на допущені, на думку ОСОБА_1, судами першої та апеляційної інстанцій порушення норм чинного процесуального та матеріального законодавства, що призвело до постановлення неправильних судових рішень, позивач просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позов.
		Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		Судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановлено, що 25 листопада 2012 року, 21 грудня 2012 року та 16 лютого 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Вищої ради юстиції із заявами про порушення присяги судді та звільнення суддів Вищого адміністративного суду України Чалого С.Я., Бим М.Є., Мироненко О.В., Чумаченко Т.А., Харченко В.В., Леонтович К.Г., Калашнікову О.В., Сіроша М.В., суддів окружного адміністративного суду м. Києва Пісоцьку О.В., Головань О.В., Савченко А.І., суддів Київського апеляційного адміністративного суду Гром Л.М., Денісову А.О., Міщука М.С., Ганечко О.М., Коротких А.Ю., Літвіну Н.М., Ісаєнко Ю.А., Борисюк Л.П., Собківа Я.М.
		На зазначені звернення головою Вищої ради юстиції направлено відповіді (листи від 11 грудня 2012 року №0-1704/4-13428/0/9-12, від 11 січня 2013 року №0-1704/5-187/0/9-13, від 6 березня 2013 року №0-258/3-2203/0/9-13), в яких заявник повідомлений про те, що відомостей, які могли б слугувати підставою для Вищої ради юстиції здійснення своїх повноважень шляхом призначення перевірки підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення суддів за порушення присяги заяви ОСОБА_1 не містять.
		 Частиною першої статті 131 Конституції України визначено, що до відання Вищої ради юстиції належить внесення подання про призначення суддів на посади або про звільнення їх з посад.
		Повноваження, організація і порядок діяльності Вищої ради юстиції,  виходячи з яких вона здійснює владні управлінські функції, визначені Конституцією України, Законом України «Про Вищу раду юстиції», Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та Регламентом Вищої ради юстиції, затвердженого рішенням Вищої ради юстиції  від 4 жовтня 2010 року №791/0/15-10.
		Процедура розгляду питання про звільнення судді з посади, в тому числі за особливих обставин, регламентована у Законі України «Про Вищу раду юстиції» та у Регламенті Вищої ради юстиції. 
		За змістом частини першої статті 31 Закону «Про Вищу раду юстиції» Вища рада юстиції за пропозицією кваліфікаційної комісії суддів або за власною ініціативою вносить подання про звільнення суддів з посади до органу, який їх призначив або обрав. 
		Статтею 100 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що суддя суду загальної юрисдикції звільняється з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.
		Статтею 105 цього Закону передбачено, що відповідно до пункту 5 частини п'ятої статті 126 Конституції України суддя звільняється з посади у зв'язку з порушенням ним присяги судді. Факти, які свідчать про порушення суддею присяги, мають бути встановлені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України або Вищою радою юстиції. 
		Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про Вищу раду юстиції» питання про звільнення судді з підстав, передбачених пунктами 4-6 частини п'ятої статті 126 Конституції України (порушення суддею вимог щодо несумісності, порушення суддею присяги, набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього), Вища рада юстиції розглядає після надання Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідного висновку або за власною ініціативою.
		Статтею 30 Закону України «Про вищу раду юстиції» визначені суб'єкти звернення щодо подання про звільнення суддів, а саме,  до Вищої ради юстиції з пропозицією про прийняття подання про звільнення судді з посади можуть звертатися: 
		1) Вища кваліфікаційна комісія суддів України за умови, що таке рішення було нею прийняте за результатами перевірки відомостей про наявність підстав для звільнення судді з посади;
		2) член Вищої ради юстиції за результатами перевірки відомостей про наявність підстав для звільнення судді з посади, проведення якої було йому доручено відповідно до цього Закону.
		Параграфом 2.2 розділу 1 Регламенту Вищої ради юстиції встановлено порядок звільнення судді за пропозицією члена Ради. Пунктом 7  цього параграфу встановлено, що у разі отримання безпосередньо членом Ради звернення, у якому міститься повідомлення про порушення суддею присяги, він вносить пропозицію про прийняття подання про звільнення судді з посади, до якої долучаються документи, що підтверджують обставини наявності в діях судді ознак порушення присяги, визначених Законом.
		Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що стадії внесення подання про звільнення судді з посади передує вирішення питання про те, чи містить звернення, що надійшло до Вищої ради юстиції, відомості про наявність ознак порушення присяги судді.
		Позивач у доводах позовної заяви та касаційної скарги стверджує, що відповідно до діючого законодавства, відповідач повинен був здійснити перевірку обставин, які викладені у скаргах та свідчили про порушення суддями присяги і могли бути підставою для внесення подання про звільнення суддів, але відповідачем протиправно така перевірка не призначена і не проведена, та рішення за її результатами не приймалось. Тобто позивач вважає, що Вища рада юстиції зобов'язана у кожному випадку призначати та проводити перевірку при отриманні звернення про порушення суддею присяги судді.
		У рішенні від 21 травня 2002 року у справі №9-рп/2002 за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частин другої і четвертої статті 1, абзацу другого пункту 8 частини першої статті 18, частини першої статті 25, пунктів 1, 2, 4 частини першої статті 30, частини першої статті 31, частини першої статті 32, пункту 2 частини другої статті 33, пункту 2 частини другої та частини третьої статті 37, статей 38 і 48 Закону України «Про Вищу раду юстиції» Конституційний Суд України зазначив, що Вища рада юстиції зобов'язана перевіряти звернення народних депутатів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини так само, як і звернення інших посадових осіб, органів державної влади і місцевого самоврядування, кожного громадянина, якщо в них містяться відомості про наявність передбачених частиною п'ятою статті 126 Конституції України підстав для звільнення судді з посади, про факт дисциплінарного проступку судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, і за результатами перевірки приймати відповідне рішення.
		Тобто, перевірка призначається та проводиться лише у разі наявності у зверненні відомостей про наявність підстав для звільнення судді з посади. 
		Відповідно до пункту 15 частини 1 параграфа 4 глави першої розділу 1 Регламенту Вищої Ради юстиції голова Вищої ради юстиції, крім здійснення повноважень, визначених статтями 19-21 Закону, надає відповідь у разі надходження скарги, заяви, звернення, що не містять достатніх для призначення перевірки відомостей про наявність підстав для звільнення судді за порушення присяги чи притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Верховного Суду України або судді вищого спеціалізованого суду, про порушення вимог щодо несумісності суддею чи прокурором.
		Відповідно до вимог частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції  не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
		Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
		Керуючись статтями  210, 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
		у х в а л и л а:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 8 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2013 року - без змін. 
		Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                  Юрченко В.В.
		 
		 
		Судді                                                               Амєлін С.Є.
		 
		 
		                                                                        Кобилянський М.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...