Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 911/994/14 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Розрахунки за продукцію, товари, послуги; Інші розрахунки за продукцію.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2014.
Дата набрання законної сили: 06.06.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		Київської області
		01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81
		Р І Ш Е Н Н Я
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"19" травня 2014 р. Справа № 911/994/14 
		 
		Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
		за позовом Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:
		1.Міністерства оборони України
		2.Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп»
		про стягнення 69130,84 грн. 
		 
		секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.
		за участю представників:
		від прокуратури: Пантюхов О.В., посв. № 011863
		від позивача 1: Гандик Г.О., довір. № 220/771/д від 28.11.2013 р.
		від позивача 2: Гандик Г.О., довір. № 791 від 13.03.2014 р.
		від відповідача: Зініна Н.М., довір. № 14-01/6 від 14.01.2014 р.
		 
		Обставини справи:
		Хмельницький прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (далі  прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі  позивач-1) та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Хмельницький (далі  позивач-2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» (далі - відповідач) про стягнення 69130,84 грн.
		Ухвалою господарського суду Київської області від 28.03.2014 р. було порушено провадження у даній справі.
		Прокурор обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 38 про відшкодування вартості послуг теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування від 01.06.2013 р., у зв`язку з чим просив суд стягнути з відповідача 69130,84 грн. заборгованості по відшкодуванню вартості послуг з теплопостачання, спожитого в процесі надання послуг з харчування.
		Крім того, прокурором було заявлено клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ «Адмет-Груп» в межах позовних вимог, яке було залишено судом без задоволення з огляду на таке.
		Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. 
		Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.
		Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
		У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. 
		Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
		З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення клопотання прокурора про забезпечення позову у даній справі.
		Розгляд справи відкладався.
		10.04.2014 р. до господарського суду Київської області від ТОВ «Адмет-Груп» було подано пояснення № 10-04/5 від 10.04.2014 р., відповідно до яких відповідач зазначив, що прокурор вимагає в судовому порядку зобов`язати ТОВ «Адмет-Груп» оплатити грошові кошти згідно з рахунком № 8 від 28.02.2014 р. на суму 69130,84 грн. за послуги з теплопостачання у лютому 2014 року.
		Відповідач зазначив, що 08.04.2014 р. ним було оплачено рахунок позивача-2 № 8 від 28.02.2014 р. на суму 69130,84 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1485.
		Водночас, за твердженням відповідача, первинні документи для оплати за послуги ТОВ «Адмет-Груп» було отримано 02.04.2014 р., а згідно з пп. 3.2.2 п. 3.2 договору № 38 від 01.06.2013 р. відповідач зобов`язується протягом 5 банківських днів після отримання від позивача-2 рахунків, оплачувати отримані послуги. Тобто, остання дата оплати отриманих рахунків  08.04.2014 р., отже на момент подання позову до суду у відповідача була відсутня прострочена заборгованість в розмірі 69130,84 грн. за послуги з теплопостачання у лютому 2014 року.
		З урахуванням викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
		05.05.2014 р. до господарського суду Київської області від Хмельницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері надійшла заява б/н, б/д (вх. № 8219/14 від 05.05.2014 р.) про збільшення позовних вимог, відповідно до якої прокурор просить суд стягнути з відповідача 246,22 грн. пені, 1520,87 грн. інфляційних втрат, 113,64 грн. 3% річних, а також судовий збір.
		Слід зазначити, що згідно з пунктом 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., передбачені ч. 4 ст. 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. 
		Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р., ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, або заявлення «додаткових» позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.
		У поданій прокурором заяві про збільшення розміру позовних вимог йдеться не про збільшення розміру позовних вимог  зміну кількісних показників, в яких виражається позовна вимога про стягнення основного боргу, а про заявлення окремих, самостійних вимог, зокрема, про стягнення 246,22 грн. пені, 1520,87 грн. інфляційних втрат, 113,64 грн. 3% річних, додатково до вимог, викладених у позовній заяві. 
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відхилення поданої прокурором заяви б/н, б/д (вх. № 8219/14 від 05.05.2014 р.), відповідно до якої заявлено додаткові позовні вимоги про стягнення 246,22 грн. пені, 1520,87 грн. інфляційних втрат, 113,64 грн. 3% річних, оскільки заявлені додаткові вимоги не можуть бути предметом розгляду у даному позовному провадженні.
		За таких обставин, у даному провадженні суд здійснює розгляд вимог, викладених у позовній заяві, а саме - про стягнення з відповідача 69130,84 грн. заборгованості з відшкодування вартості послуг з теплопостачання, спожитого в процесі надання послуг з харчування за лютий 2014 р.
		14.05.2014 р. до господарського суду Київської області від ТОВ «Адмет-Груп» було подано письмові пояснення № 14-05/3 від 14.05.2014 р., відповідно до яких відповідач наголошував суду на отриманні ТОВ «Адмет-Груп» 02.04.2014 р. наручно первинних документів від позивача-2, у тому числі  рахунку за лютий 2014 р., які було оплачено 08.04.2014 р.
		Крім того, відповідач зазначив, що в матеріалах даної справи знаходиться копія кореспондентського відправлення щодо направлення Квартирно-експлуатаційним відділом міста Хмельницький первинної документації на оплату послуг теплопостачання на адресу: « 04119, м. Київ», в той час як відповідач знаходиться за адресою: 08154, Київська обл., м. Боярка, вул. 50-річчя Жовтня, 63, оф. 21. Інших належних доказів на підтвердження направлення позивачем-2 на адресу ТОВ «Адмет-Груп» документів до матеріалів справи надано не було.
		З урахуванням викладеного, на переконання відповідача, на момент подання позову до суду, ТОВ «Адмет-Груп» не мало простроченої заборгованості у розмірі 69130,84 грн. за послуги з теплопостачання у лютому 2014 року, яка, в свою чергу, була оплачена належним чином згідно з умовами договору № 38 платіжним дорученням № 1485 від 08.04.2014 р., у зв`язку з чим у діях відповідача відсутнє порушення умов договору № 38 стосовно прострочення строків оплати рахунку № 8 від 28.02.2014 р.
		У судовому засіданні 19.05.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
		 
		встановив:
		01.06.2013 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Адмет-Груп» (сторона-2) було укладено договір № 38 про відшкодування вартості послуг теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, відповідно до п. 1.1 якого сторона-2 відшкодовує стороні-1 вартість наданої теплової енергії, спожитої нею у кожній військовій частині в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору № 286/2/13/12 від 30.05.2013 р. про закупівлю послуг громадського харчування (договір харчування), відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України від 08.04.2013 р. № 75/220/9.
		Згідно з п. 1.2 договору розмір прийнятих сторона-2 фактично опалювальних площ та вартість теплової енергії відповідно до тарифу, визначено розрахунком  додаток № 1, а п. 1.3 договору передбачено, що розмір тарифу встановлюється стороною-1 на основі калькуляції, або виходячи з вартості тарифу прямих постачальників.
		У відповідності з п. 2.1 договору щомісячно, до 27 числа, сторона-1 надає стороні-2 рахунок-фактуру, який складений на підставі розрахунку, акту виконаних робіт, податкову накладну, які є підставою для проведення оплати по даному договору.
		Сторона-2 приймає до виконання подані стороною-1 вище вказані документи та здійснює оплату на умовах цього договору (п. 2.2 договору).
		Відповідно до пп. 3.2.2 п. 3.2 договору сторона-2 зобов`язується своєчасно, протягом 5 банківських днів, оплачувати отримані від сторони-1 рахунки за спожиту теплову енергію.
		Згідно з п. 6.1 договору (в редакції додаткової угоди від 05.02.2014 р.) договір діє з 01.06.2013 р. до 15.03.2014 р.
		На виконання умов договору № 38 про відшкодування вартості послуг теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування, від 01.06.2013 р. позивачем-2 було надано відповідачу послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується актом про кількість спожитого теплопостачання за період з 26.01.2014 р. до 25.02.2014 р., актом відшкодування вартості послуг теплопостачання № 20 від 28.02.2014 р. на суму 69130,84 грн., а також розрахунком споживання теплопостачання за період з 26.01.2014 р. до 25.02.2014 р. (лютий 2014 року).
		Як слідує з позову прокурора, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький для відшкодування вартості послуг з теплопостачання за лютий 2014 року, надіслав на адресу відповідача рахунок за лютий 2014 року від 28.02.2014 р. № 8 на суму 69130,84 грн. та акт відшкодування вартості послуг теплопостачання від 28.02.2014 р. № 20 на суму 69130,84 грн.
		Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем-2 належним чином за отримані послуги за договором № 38 від 01.06.2013 р., прокурор і звернувся з даним позовом до суду.
		Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
		Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. 
		Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. 
		Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відтак, сторони, звертаючись до суду, повинні враховувати, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони у справі, а не на суд. 
		Як вбачається з наданого представником відповідача платіжного доручення № 1485 від 08.04.2014 р. на суму 69130,84 грн. з призначенням платежу «відшкодування вартості послуг теплопостачання за лютий 2014 р. зг. рах. № 8 від 28.02.2014 р.», відповідачем було здійснено позивачу-2 відшкодування вартості послуг з теплопостачання, спожитих за договором № 38 від 01.06.2013 р. в процесі надання послуг з харчування в лютому 2014 р., у сумі 69130,84 грн. 
		Між тим, прокурор на підтвердження виникнення у відповідача зобов`язань за договором № 38 про відшкодування вартості послуг теплопостачання, спожитих в процесі надання послуг з харчування у лютому 2014 року, посилався на направлення відповідачеві пакету документів на оплату наданих послуг з теплопостачання.
		Водночас, докази, які долучені до матеріалів справи, оцінюються судом критично, оскільки з долученої до позову копії опису вкладення про направлення ТОВ «Адмет-Груп» документів на адресу: «08154, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Боярка, вул. 50-річчя Жовтня, 63, оф. 21», не вбачається за можливе встановити дату відправлення на відбитку календарного штемпеля установи поштового зв`язку, а копія фіскального чеку від 03.03.2014 р. свідчить про направлення відповідачу кореспонденції невстановленого змісту на адресу: « 04119 Київ».
		При цьому, належних та допустимих доказів надіслання позивачем-2 ТОВ «Адмет-Груп» на адресу товариства пакету документів за договором № 38 від 01.06.2013 р. за лютий 2014 року до матеріалів справи ані прокурором, ані позивачем-2 надано не було. 
		Поряд з цим, за твердженням відповідача, первинні документи для оплати за послуги з теплопостачання за лютий 2014 року на виконання договору № 38 від 01.06.2013 р., ТОВ «Адмет-Груп» було отримано 02.04.2014 р. та здійснено оплату вказаних послуг у встановлений договором термін.
		Наведене твердження ТОВ «Адмет-Груп» не спростоване наданими прокурором та позивачем-2 до матеріалів справи доказами.
		За таких обставин, відповідач є таким, що належним чином виконав свої зобов`язання за договором про відшкодування вартості теплопостачання, спожитого в процесі надання послуг з харчування, від 01.06.2013 р. № 38 щодо оплати вартості теплопостачання за лютий 2014 року в сумі 69130,84 грн. у строк, визначений п. 3.2.2 договору.
		Відтак, на час звернення прокурора з даною позовною заявою до суду у відповідача не виник обов`язок з оплати, оскільки не настав строк, передбачений п. 3.2.2 договору, щодо здійснення розрахунку за теплопостачання за лютий 2014 року в розмірі 69130,84 грн., і, як наслідок, у відповідача була відсутня заборгованість за теплопостачання за лютий 2014 року в розмірі 69130,84 грн., яку прокурор просив суд стягнути з відповідача на користь позивача-2. 
		За таких обставин, прокурор звернувся до суду з позовною заявою за захистом прав позивачів, що не були порушені відповідачем, у зв`язку з чим позовні вимоги у даній справі підлягають залишенню без задоволення. 
		Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		 
		вирішив:
		 
		У задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Повне рішення підписане 26.05.2014 р.
		 
		Суддя В.М. Бабкіна

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...