Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-11053/12/2070 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		"20" травня 2014 р.                               м. Київ                              К/800/16414/13 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
		головуючого судді:                                        Вербицької О.В.
		суддів:                                                  Маринчак Н.Є.
		                                                                Муравйова О.В.
		за участю секретаря:                              Горголь І.С.
		представників:      
		позивача: ОСОБА_2
		відповідача 1: не з'явився
		відповідача 2: не з'явився 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
		на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року
		у справі № 2а-11053/12/2070
		за позовом          Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
		до          Головного управління Міндоходів у Харківській області,
		          Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби
		про          визнання незаконними дії, скасування податкового повідомлення-рішення та рішень
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернулась до суду з позовом до Головного управління Міндоходів у Харківській області, (далі по тексту - відповідач 1, ГУ Міндоходів у Харківській області) Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі по тексту - відповідач 2, ДПІ) про визнання незаконними дії, скасування податкового повідомлення-рішення та рішень.
		Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.12 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
		Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_3 задоволено частково, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.12 року в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 24.09.2012 року № 0001042240 на суму 3115,30 грн. та рішень про застосування фінансових санкцій від 24.09.2012 року № 0001052240 та № 0001062240. Прийнято у цій частині нову постанову, якою позов задоволено, скасовано податкове повідомлення рішення від 24.09.2012 року № 0001042240 на суму 3115,30 грн., скасовано рішення про застосування фінансових санкцій від 24.09.2012 року за № 0001052240 та № 0001062240. 
		В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2012 року залишено без змін.
		Відповідач 2, не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду апеляційної інстанції, оскаржив його у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
		Крім того, відповідач 1 звернувся до Вищого адміністративного суду України із заявою про приєднання до касаційної скарги ДПІ, підтримуючи її вимоги.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного. 
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем 1 було проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_3 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), за результатами якої складено акт (довідка) від 10.09.2012 року № 1350/20/40/22/НОМЕР_4.
		В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1, 12, ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 Податкового кодексу України; ч. 11 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
		На підставі висновків викладених в акті перевірки ДПІ прийнято податкове повідомлення - рішення від 24.09.2012 року №0001042240, яким ФОП ОСОБА_3 застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 3116,30 грн., рішення про застосування фінансових санкцій від 24.09.2012 року № 0001052240 у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн. та № 0001062240 у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.
		Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при проведенні перевірки, прийнятті оскаржуваних повідомлення - рішення та рішень про застосування фінансових санкцій діяв у межах повноважень, на підставі та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
		В свою чергу, суд апеляційної інстанції, частково погодився з висновками податкового органу.
		Відповідно до вимог п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. 
		Згідно п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
		Пунктом 80.2 ст. 80 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності, зокрема, такої обставини, як письмове звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування.
		Відповідно до п. 81.1. ст. 81 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: 
		- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;
		- копії наказу про проведення перевірки;
		- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
		При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. 
		Згідно п. 81.2. ст. 81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
		Пунктом 80.7 ст. 80 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, підставою для проведення фактичної перевірки позивача стало звернення, яке 06.08.2012 року надійшло на адресу Державної податкової служби України по телефону, стосовно реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів без ліцензії в магазині, що знаходиться на базі відпочинку «Верхньописарівська», а також про те, що в магазині працюють працівники без офіційного працевлаштування, що було зафіксовано в інформації Інформаційно-довідкового департаменту Державної податкової служби України.
		Вказане звернення було надіслано за належністю для розгляду ДПС у Харківській області листом від 16.08.2012 року № 828/0/71-12/17-2117.
		Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2012 року наказом ДПС у Харківській області № 329 призначено проведення у вересні 2012 року фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 в магазині, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відповідно до закону, ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками.
		На підставі вищевказаного наказу 05.09.2012 року ДПС у Харківській області було виписано фахівцям податкового органу - Архипенко А.М. та Гранкіной Л.П., направлення № 3505, № 3506 на проведення фактичної перевірки магазина, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
		Зазначені вище направлення були пред'явлені ОСОБА_6 - продавцю 10.09.2012 року до початку перевірки та вручено копію наказу від 03.09.2012 року № 329, що підтверджується підписами ОСОБА_6 у направленнях.
		Згідно акту від 10.09.2012 року № 1350/20/40/22/НОМЕР_4, перевірку було проведено 10.09.2012 року у присутності продавця ОСОБА_6
		Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суду приходить до висновку, що фактичну перевірку позивача було проведено за наявності підстави, передбаченої пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України, та з дотриманням всіх вимог щодо порядку проведення фактичних перевірок, передбачених ст. 80 ПК України.
		Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, щодо правомірності дій ДПС у Харківській області по проведенню 10.09.2012 року перевірки ФОП ОСОБА_3, оформленої актом фактичної перевірки.
		В свою чергу, щодо позовних вимог ФОП ОСОБА_3 про визнання незаконними дії ДПІ щодо прийняття податкового повідомлення - рішення від 24.09.2012 року № 0001042240, та рішень про застосування фінансових санкцій від 24.09.2012 року № 0001052240 та № 0001062240 з порушенням строків їх прийняття визначених п. 86.7 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, слід зазначити наступне.
		Відповідно до вимог п. 86.7 ст. 86 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до органу державної податкової служби за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). 
		Пунктом 86.8 ст. 86 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до органу державної податкової служби за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки-протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
		З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний акт перевірки було направлено до ДПІ за місцем державної реєстрації суб'єкта господарювання (дата реєстрації в податковому органі 17.09.2012 року).
		На підставі висновків викладених в акті перевірки ДПІ 24.09.2012 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0001042240, та рішення про застосування фінансових санкцій від 24.09.2012 року № 0001052240 та № 0001062240.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, від підписання акту перевірки продавець ОСОБА_6 (у присутності якої проводилась перевірка) відмовилась, що підтверджується актом відмови від підписання акту про результати фактичної перевірки від 10.09.2012 року. Проте, зазначила, що зауважень до акту перевірки не має, що підтверджується підписом в п. 4.1 акту перевірки. Також, продавцем ОСОБА_6 були підписані додатки до акту перевірки, а саме - опис наявних купюр та монет та відомість щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей).
		Таким чином, продавець позивача ОСОБА_6 фактично була ознайомлена з актом перевірки з додатками, однак відмовилась від його підписання, що не позбавило позивача можливості надати свої заперечення до акту перевірки.
		Однак, правом надання до податкового органу своїх заперечень до акту перевірки позивач не скористався.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскаржувані рішення були винесенні без порушенням строків їх прийняття, визначених п. 86.7 та п. 86.8 ст. 86 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим підстави для визнання незаконними дії ДПІ щодо прийняття вищевказаних рішень з порушенням строків їх прийняття - відсутні.
		Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 24.09.2012 року № 0001042240 за порушення п. 1 ст. 3 закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівля, громадського харчування та послуг» слід зазначити наступне.
		Відповідно до вимог ч. 1, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівля, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: 
		1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
		12) вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які, відповідно до законодавства, оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг). 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2000 року № 1336 затверджено перелік окремих форм та умов проведення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, яким дозволено проводити розрахункові операції без застосування реєстраторів розрахункових операцій з використанням розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, а саме: роздрібна торгівля продовольчими товарами та пивом у пляшках і бляшанках за умови відсутності продажу інших підакцизних товарів, що здійснюється: суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку).
		Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 було виявлено, крім продажу алкогольних та тютюнових виробів без ліцензії, ще й непроведення розрахункових операцій через РРО на загальну суму 146,00 грн., а також продаж товару, що обліковано з порушенням встановленого законом порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 1557,65 грн.
		Судами встановлено, що під час перевірки було продано вино ігристе біле напівсолодке «Артемівське» та сигарки «Вінстон блу», що не відноситься до продовольчих товарів та пива, а є підакцизним товаром.
		Отже, суди дійшли вірного висновку, що порушення ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівля, громадського харчування та послуг» мало місце при фактичній перевірці.
		В свою чергу, щодо ведення обліку товарних запасів, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
		Відповідно до вимог п. 292.13 ст. 292 ПК України дохід визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до статті 296 цього Кодексу.
		Згідно пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин), платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої та п'ятої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
		Форма книги обліку доходів, порядок її ведення затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.
		Наказом Міністерства Фінансів України від 15.12.2011 року № 1637 «Про затвердження форм книг обліку доходів та книг обліку доходів та витрат та порядок їх ведення» встановлено, що, відповідно до пп. 296.1.1 п. 296.1 ст. 296 глави 1 розділу XIV Податкового кодексу України, фізичні особи - підприємці, що обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів (далі - Книга), у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи. В свою чергу, підтвердженням обліку товарних запасів для фізичної особи підприємця є накладні та товарно-транспортні накладні на товар, що знаходиться за місцем його реалізації.
		Як встановлено судом апеляційної інстанції, в акті фактичної перевірки порушення п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» трактується податковим органом, як продаж товару, що обліковано з порушенням встановленого законом порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 1557,65 грн.
		Однак, згідно листа Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 29.12.2009 року № 16277, для визначення результатів власної підприємницької діяльності на основі хронологічного відображення існуючих господарських та фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів та витрат та не веде облік товар товарних запасів.
		Враховуючи вищевикладене, колегія суду погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що податкове повідомлення - рішення від 24.09.2012 року № 0001042240 на суму 3116, 30 підлягає скасуванню, оскільки, облік товарних запасів не передбачений для платників податків другої групи.
		Зазначена позиція міститься також в постанові Верховного Суду України від 11.06.2013 року.
		В свою чергу, щодо рішень про застосування фінансових санкцій від 24.09.2012 року № 0001052240 та № 0001062240 слід зазначити наступне. 
		Статтею 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції.
		Частиною 11 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» передбачено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.
		Застосування до суб'єктів господарювання фінансових санкцій за роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій передбачено абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
		Як вбачається з матеріалів справи, згідно рішень про застосування фінансових санкцій від 24.09.2012 року № 0001052240 та № 0001062240, податковим органом застосовані фінансові санкції відповідно до вимог п. 1 ст. 17 та ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та абз. 5 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
		Судом першої інстанції встановлено, що підставами для прийняття рішень про застосування фінансових санкцій від 24.09.2012 року № 0001052240 та № 0001062240 стали встановлені в ході проведення перевірки та відображені в акті перевірки обставини продажу товарів, а саме алкогольних напоїв та тютюнових виробів, без наявності у позивача відповідної ліцензії, не проведення розрахункових операцій через РРО на загальну суму 146,00 грн., а також продажу товару, що обліковано з порушенням встановленого законом порядку за місцем реалізації та зберігання на загальну суму 1557,65 грн.
		Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність правових підстав для скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 24.09.2012 року № 0001052240, № 0001062240.
		За таких обставин, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року в частині задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3 щодо скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 24.09.2012 року № 0001052240 та № 0001062240 підлягає скасуванню, а постанова Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.12 року в цій частині має бути залишена в силі, як така, що помилково скасована.
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби задовольнити частково.
		Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року скасувати в частині задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 щодо скасування рішень про застосування фінансових санкцій від 24.09.2012 року № 0001052240 та № 0001062240.
		В цій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.12 року залишити в силі.
		В іншій частині постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.02.2013 року - залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак  О.В. Муравйов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...