Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-4078св14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 27.05.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                                                                                                                                                           
		 
		У х в а л а
		іменем  україни
		 
		 
		21 травня 2014 рокум. КиївКолегія суддів  судової палати у цивільних справах                                  Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
		 
		головуючого              Горелкіної Н.А.,
		суддів:                         Євграфової Є.П.,                       Євтушенко О.І.,
		                                    Завгородньої І.М.,                     Іваненко Ю.Г.,
		 
		 
		розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного підприємства «Українська геологічна компанія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Житомирської області від 17 грудня 2013 року,
		 
		в с т а н о в и л а :
		 
		У серпні 2013 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом, в обґрунтування якого зазначала, що з 1 липня 2007 року працювала у відповідача на посаді провідного мінералога. Наказом №95-к                                 від 15 квітня 2013 року її було звільнено з роботи у зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України. При звільненні з нею не було проведено розрахунку по заробітній платі, розмір якої становить 20 492 грн. 89 коп., а тому просила стягнути з відповідача на її користь вказану заборгованість по заробітній платі та на підставі ст. 117 КЗпП України середній заробіток за весь час затримки розрахунку у розмірі 14 456 грн. 08 коп.
		6 листопада 2013 року позивачка подала до суду першої інстанції заяву про відмову від позову в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, оскільки вона була сплачена відповідачем 26 вересня 2013 року.
		Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 6 листопада 2013 року прийнято відмову ОСОБА_3 від частини заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі.
		Рішенням Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 6 листопада 2013 року позов задоволено.
		Стягнуто з державного підприємства «Українська геологічна компанія» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 24 255 грн. 27 коп. з відрахуванням належних платежів.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішенням апеляційного суду Житомирської області                                        від 17 грудня 2013 року рішення суду першої інстанції змінено.
		Зменшено розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку з 24 255 грн. 27 коп. до 12 239 грн. 15 коп.
		В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення ним норм матеріального і процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. 
		Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.  
		Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин
		Зазначеним вимогам ухвалене у справі рішення апеляційного суду не відповідає.
		Судом установлено, що ОСОБА_3 працювала у відповідача на посаді провідного мінералога.
		Наказом №95-к від 15 квітня 2013 року її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату та чисельності працівників.
		При звільненні відповідач не провів із позивачкою повного розрахунку по заробітній платі, заборгованість була виплачена  26 вересня 2013 року.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із їх обґрунтованості.
		Змінюючи рішення першої інстанції та зменшуючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, апеляційний суд виходив з того, що позивачці з квітня по серпень 2013 року частково виплачувалася заборгованість по заробітній платі.
		Проте  такого висновку апеляційний суд дійшов з порушенням норм матеріального та процесуального права.
		Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму
		Згідно з ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. 
		Згідно роз'яснень, які містяться в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України. 
		Невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
		Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, а посилання на те, що у період квітня-серпня 2013 року відповідачем частково погашалася заборгованість по заробітній платі не може бути підставою для зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки затримка розрахунку заборгованості по заробітній платі тривала з 15 квітня 2013 року по 26 вересня 2013 року (день фактичного розрахунку), спір про розмір сум заробітної плати відсутній.
		Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.
		При встановленні зазначених фактів судом першої інстанції не було порушено норм процесуального права, рішення суду відповідає вимогам матеріального права та встановленим обставинам справи й скасоване апеляційним судом помилково.
		За таких обставин рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених            ст. 339 ЦПК України.
		Керуючись ст. ст. 336, 339, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		                                                                                                                  
		у х в а л и л а:
		 
		                              Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
		                              Рішення апеляційного суду Житомирської області                                          від 17 грудня 2013 року скасувати і залишити в силі рішення Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області                                             від 6 листопада 2013 року.
		                              Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                   Н.А. Горелкіна
		 
		Судді:                                                                                             Є.П. Євграфова
		 
		                                                                                                        О.І. Євтушенко 
		 
		                                                                                                                                                         І.М. Завгородня
		 
		                                                                                                          Ю.Г. Іваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...