Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/8495/13-а : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 28.05.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		"05" травня 2014 р.                               м. Київ                              К/800/51838/13 
		 
		Вищий адміністративний суд України у складі суддів:
		 
		головуючого -Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Моторного О.А., Рибченка А.О.,  при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
		за касаційною скаргою Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області
		на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року
		та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року
		у справі №805/8495/13-а
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта»
		до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області
		про скасування податкового повідомлення-рішення,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Нафта» звернулось до суду із позовом до Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкового повідомлення-рішення. 
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року, позов задоволено; скасовано податкове повідомлення-рішення Ясинуватської об'єднаної Державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби від 03.06.2013 року за №0000602201 з податку на прибуток у загальній сумі 699208,50 грн.
		У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		В запереченнях на касаційну скаргу позивач з вимогами та доводами скаржника не погоджується, просить залишити в силі рішення суду першої та апеляційної інстанцій.
		У судовому засіданні представник позивача касаційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника процесу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне. 
		Відповідачем проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань правильності обчислення податку на прибуток, податку на додану вартість, акцизного збору та оподаткування в сфері зовнішньоекономічної діяльності, валютного законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 21.05.2013 року №241/22-1/25328121.
		Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п. 14.1.27., 14.1.231. п. 14.1. ст.14, п. 44.1. ст. 44, п. 138.1., 138.2., п.п. 138.10.3., 138.10.6. п. 138.10. ст. 138, п. 139.1.9. ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 466139 грн., у тому числі за півріччя 2012 року у сумі 10902 грн., 3 квартали 2012 року - 191869 грн., за 2012 рік - 466139 грн.
		На підставі акту перевірки 03.06.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000602201, яким позивачу донараховано податок на прибуток у сумі 466139 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 233069,50 грн.
		Заперечуючи проти позову відповідачем зазначено, що заниження податку сталося в результаті завищення витрат на збут за операціями придбання послуг на пошук покупців, які не підтвердженні первинними документами та не використовувались у господарській діяльності, а також завищення інших витрат звичайної діяльності за операціями віднесення до витрат   нарахування роялті, які також не підтверджені первинними документами щодо факту використання товарного знаку для провадження господарської діяльності.
		Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що прийняте податкове повідомлення-рішення є неправомірними та необґрунтованими.
		З таким висновком судів колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з огляду на таке.
		Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
		Згідно п.п. 14.1.231. п. 14.1. ст. 14 ПК України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.
		У відповідності до вимог п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. 
		П. 138.1. ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності та інших витрат.
		Згідно п. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. 
		У відповідності до вимог п.п. 138.10.3. п. 138.10. ст. 138 ПК України витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг), на передпродажну підготовку товарів; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
		П. 139.1.9. ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
		Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат виникають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
		При цьому для формування витрат мають значення первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що між позивачем та ТОВ «Харків Лідінг Медіа» укладений договір доручення на пошук покупців для укладання договорів купівлі-продажу № 405/2 від 24.05.2012 року, за умовами якого повірений від імені довірителя (позивача) зобов'язаний рекламувати паливо, проводити пошук покупців та укладати договори купівлі-продажу палива.
		На підтвердження виконання договірних взаємовідносин та формування витрат з податку на прибуток позивачем надано відповідний договір, звіти про виконання доручень, платіжні доручення. При цьому невірне зазначення у договорі назви звіту не дає підстав вважати про невиконання господарської операції.
		Використання позивачем послуг за даним договором підтверджується наявними у матеріалах справи договорами постачання, а також копіями первинних документів на їх виконання: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, рахунки-фактури.
		З приводу висновків позивача щодо завищення інших витрат звичайної діяльності за операціями віднесення до витрат сум виплати роялті колегія суддів зазначає наступне.
		У відповідності до вимог п.п.14.1.225. п. 14.1. ст.14 ПК України роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським та суміжним правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, будь-яким патентом, зареєстрованим знаком на товари і послуги чи торгівельною маркою, дизайном, секретним кресленням, моделлю, формулою, процесом, правом на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).
		П.п. 138.10.6. п. 138.10. ст.138 ПК України визначено, що до складу інших витрат включаються інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов'язані безпосередньо з виробництвом та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг. 
		Ст. 418 ЦК України визначено, що право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. 
		Згідно вимог ст.420 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать літературні та художні твори. 
		Згідно ст. 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі. Умови передання майнових прав інтелектуальної власності можуть бути визначені договором, який укладається відповідно до цього Кодексу та іншого закону.
		Ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» використанням знака визнається: нанесення його на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку, бирку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення); застосування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано; застосування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет. Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює в цілому відмітності знака.
		Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_5 та позивачем був укладений ліцензійний договір № 0204/3 від 02.04.2012 року, згідно п. 2.1. якого позивачеві були надані наступні права: право на позначення палива знаком, право на рекламування знаку, право укладання субліцензійних договорів із третіми особами.
		У відповідності до вимог п. 4.1. вказаного договору ліцензіар отримує плату (роялті), яке розраховано згідно звіту про незалежну оцінку за визначення інтервалу найбільш імовірною ставкою роялті для ліцензійного договору на знак для товарів і послуг та складатиме 0,99 - 3,46% від суми продаж. 
		На підтвердження виконання умов даного договору позивачем надано первинні документи, а саме: звіти про нарахування роялті (акт приймання-передачі ліцензійних прав) за період з 2 кварталу 2012 року по грудень 2012 року, розрахунок суми роялті за цей період, відомості щодо розміру продаж за цей же період, видаткові касові ордери за цей же період про сплату ліцензіару роялті, а також паспорти якості на паливо моторне альтернативне, на яких міститься повне зображення знаку. 
		Крім того, рекламування за даним договором здійснювалось позивачем на підставі договору на виконання робіт, договору на виробництво та розміщення рекламних матеріалів, договору на розміщення рекламної продукції та підтверджується актами здачі-прийняття робіт, актом прийому-передачі послуг, рекламними буклетами, проспектами, листівками, запальничками, календарями, ручками, щоденниками із повним зображенням знаку.
		Посилання податкового органу на те, що позивачем використовувався товарний знак поза межами дії ліцензійного договору правомірно не прийняті судами до уваги, оскільки не є предметом спору у даній справі та не свідчить про порушення податкового законодавства. 
		Таким чином, суд касаційної інстанції погоджується з висновком судів про те, що позов підлягає задоволенню.
		Стаття 220 КАС України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.
		Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального  права  при  ухваленні  судових  рішень.
		Керуючись ст.ст.  220, 223, 224, 230 КАС України, суд
		у х в а л и в: 
		Касаційну скаргу Ясинуватської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року у справі №805/8495/13-а - без змін. 
		Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Головуючий                                                                                          Ю.І.Цвіркун 
		 
		Судді                                                                                                      О.А.Моторний
		                                                                                                    
		                                                                                                         А.О.Рибченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...