Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/2888/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадського порядку та моральності; Хуліганство.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа №523/2888/13-к
		Пров.№1/523/89/14
		 П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		29.05.2014м. Одеса
		Суворовський районний суд м.Одеси у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 
		при секретарі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 
		за участю прокурора - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		захисника  ОСОБА_9 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням: 
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Красний Кут Саратовської області РФ, татарина за національністю, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера та інваліда 3-ї групи, працюючого судмедекспертом в КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Згідно з обвинувальним висновком, органом досудового слідства підсудний ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що 12 квітня 2010 року, у вечірній час, більш точного часу слідством не встановлено, прибувши до бару «Берег», розташованого на території гідропарку «Лузанівський» по вулиці Миколаївська дорога в м.Одесі, де вживши спиртні напої та перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, грубо порушуючи громадський порядок за мотивами явної неповаги до суспільства, безпідставно став ображати повара та офіціанта вказаного бару - потерпілих ОСОБА_11 й ОСОБА_12 , погрожуючи їм при цьому фізичною розправою, після чого вказаний підсудний, незважаючи на вимоги охоронцю бару ОСОБА_13 , начальника охорони розташованої біля бару «Берег» бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_14 , старшого зміни ОСОБА_15 та курсанта УПППМ ОСОБА_16 , що здійснювали свої повноваження з охорони громадського порядку на території бази відпочинку і прилеглій до неї території та які просили його зупинити хуліганські дії й залишити приміщення бару, зазначений підсудний, продовжуючи свої хуліганські дій, став виражатися нецензурною лайкою на адресу вказаних осіб та погрожував їм звільненням з місця роботи. Приблизно через годину вмовлянь, охороні бару « ІНФОРМАЦІЯ_3 » та бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » вдалося вмовити підсудного ОСОБА_10 залишити приміщення цього бару.
		Однак, підсудний ОСОБА_10 , не маючи бажання зупинити свої хуліганські дії, 13.04.2010 року в період часу з 00:00 години до 00:30 години, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, знову прибув до приміщення бару «Берег», розташованого на території гідропарку «Лузанівський» по вулиці Миколаївська дорога в м.Одесі, з металевою лапою та з належною йому собакою породи вівчарка, яка знаходилась в громадському місці без намордника та повідку. На прохання повара бару « ІНФОРМАЦІЯ_3 » - потерпілої ОСОБА_11 залишити приміщення бару, підсудний ОСОБА_10 став виражатися на її адресу нецензурною лайкою, після чого зазначена потерпіла була вимушена знову звернутись за допомогою до охоронця бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_13 , який підійшовши до підсудного ОСОБА_10 , попросив останнього зупинити свої хуліганські дії, пристебнути собаку на поводок й залишити приміщення вказаного бару, на що останній, не маючи бажання виконувати прохання охоронця і грубо порушуючи громадський порядок за мотивами явної неповаги до суспільства, став виражатися на адресу того нецензурною лайкою та погрожувати звільненням з роботи, а також погрожував дати команду своєї собаці про напад, у випадку, якщо той до нього підійде. Через деякий час охоронцю ОСОБА_13 вдалося вмовити підсудного  ОСОБА_10 залишити приміщення бару «Берег», однак пристебнути собаку на поводок останній відмовився, після чого потерпіла ОСОБА_11 зупинила роботу бару та закрила вхідні двері на замок. 
		В подальшому, не маючи бажання зупинити свої хуліганські дії, підсудний ОСОБА_10 разом зі своєю собакою направився на охороняєму територію автостоянки, розташовану біля бару «Берег» і бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в гідропарку «Лузанівський» по вулиці Миколаївська дорога в м.Одесі. Побоюючись за збереження цілісності припаркованих на автостоянці автомобілів, начальник охорони бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ОСОБА_14 та старший зміни охорони ОСОБА_15 попросили підсудного ОСОБА_10 залишити територію автостоянки, на що останній, зневажаючи нормами моралі й грубо порушуючи громадський порядок, за мотивами явної неповаги до суспільства, безпідставно став, у черговий раз, виражатися на адресу охорони нецензурною лайкою, погрожував звільненням з роботи і фізичною розправою, при цьому замахувався на них металевою лапою, створюючи при цьому реальну загрозу для їх життя та здоров`я і не даючи змоги виконати ними свої службові обов`язкі. Побоюючись за своє життя та здоров`я, а також за збереження ввіреного їм під охорону майна громадян (автомобілів), охоронці бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 13.04.2010 року о 00:30 годині, викликали співробітників міліції з метою запобігання скоєння підсудним ОСОБА_10 хуліганських дій. На вимогу співробітників міліції, які прибули за викликом, зупинити свої хуліганські дії та пристебнути собаку на повідець, підсудний ОСОБА_10 не відреагував і грубо порушуючи громадський порядок, за мотивами явної неповаги до суспільства, став виражатися на адресу співробітників міліції нецензурною лайкою, погрожував звільненням з місця роботи, а при спробі співробітників міліції підійти до нього з метою запобігання скоєння ним хуліганських дій, надавав команду про напад своєї собаці, яка ставала агресивною та кидалась на співробітників міліції. Своїми діями підсудний ОСОБА_10 лишив можливості співробітників міліції виконати свої службові обов`язки по охороні громадського порядку, скориставшись чим, підсудний продовжуючи грубо порушувати громадський порядок за мотивами явної неповаги до суспільства, демонструючи зневагу до загальноприйнятих норм моралі, діючи з особливим цинізмом, відійшовши на декілька метрів від співробітників міліції та охоронців бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_2 » зупинився, та в їх присутності справив нужду. Після чого підсудний ОСОБА_10 , не пристебнувши собаку на поводок, залишив територію гідропарку «Лузанівський», розташованого по вулиці Миколаївська дорога у м.Одесі.
		Надалі, за версією досудового слідства, продовжуючи свої хуліганські дії, підсудний  ОСОБА_10 разом зі своєю собакою прибув до магазину «Продукти», розташованому по вулиці Дніпропетровська дорога 127а у м.Одесі, й зайшовши до вказаного магазину разом зі своєю собакою, де не звертаючи уваги на покупців, які знаходилися в магазині, у грубій формі став вимагати, щоб продавець магазину - потерпіла ОСОБА_17 продала йому міцне пиво. При цьому, він поводив себе зухвало, розмовляв на підвищених тонах, виражався грубою нецензурною лайкою та ображав ОСОБА_17 . Після того, як ОСОБА_17 продала йому бутилу пива «Балтика-9» підсудний ОСОБА_10 направився до дивана, розташованого в приміщенні даного магазину, де присівши на нього став вживати придбаний ним алкогольний напій. При цьому, не бажаючи зупиняти свої хуліганські дії та діючи з особливою зухвалістю, підсудний ОСОБА_10 , грубо порушуючи громадський порядок за мотивами явної неповаги до суспільства, дістав наявну при ньому металеву лапу та за її допомогою умисно розбив внутрішнє скло вікна магазину « ІНФОРМАЦІЯ_4 », вартість якого складає 271,30 гривень. Побачивши це, потерпіла ОСОБА_17 звернулась за допомогою до невстановлених осіб, які перебували в той момент в приміщенні магазину, які погодились на просьбу потерпілої та виведели із магазину на вулицю підсудного ОСОБА_10 , а зазначена потерпіла зупинивши роботу магазину, закрила його та в телефонному режимі повідомила про події власнику магазину ОСОБА_18 . 
		Продовжуючи свої хуліганські дії підсудний ОСОБА_10 , став ходити довкола магазина, стукати у вхідні двері та вимагати, щоб ОСОБА_17 відкрила магазин та продала йому ще пива. В подальшому, підсудний ОСОБА_10 підійшов до припаркованих біля магазину автомобілю марки «ВАЗ 2101» держномер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_19 , а також автомобілю марки «Хонда Акорд» держномер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_20 , й грубо порушуючи громадський порядок, за мотивами явної неповаги до суспільства, умисно став наносити удари наявною при ньому металевою лапою по зазначеним автомобілям. 
		Потерпіла ОСОБА_18 з метою запобігання хуліганським діям підсудного ОСОБА_10 , приблизно о 03:00 годині 13.04.2010 року викликала співробітників міліції. Патрульний наряд, який прибув за викликом, у складі інспекторів ПС 4-ї роти полку при ОМУ ГУМВСУ в Одеській області прапорщиків міліції ОСОБА_21 та ОСОБА_22 направились до підсудного ОСОБА_10 , який в цей час продовжував наносити удари металевою лапою по вищезазначеним автомобілям. Побачивши це, ОСОБА_21 попередив підсудного ОСОБА_10 про зупинення скоєння ним хуліганських дій. Однак, підсудний ОСОБА_10 , продовжуючи свої хуліганські дії та грубо порушуючи громадський порядок, за мотивами явної неповаги до суспільства, зневажаючи всіма нормами моралі, умисно замахнувся заздалегідь заготовленою для нанесення тілесних ушкоджень металевою лапою з метою нанесення прапорщику міліції ОСОБА_21 удару, чим скоїв реальну небезпеку його життю та здоров`ю, від якого останній ухилився та з метою запобігання скоєння підсудним хуліганських дій, застосував до нього спецзасіб  газовий балон «Терен-4», бризнувши йому в обличчя. Проте, прийнятими заходами не вдалось запобігти протиправним діям підсудного ОСОБА_10 та той відбіг в сторону і почав висловлюватись на адресу ОСОБА_21 нецензурною лайкою, погрожувати звільненням з роботи, фізичною розправою, а також застосуванням зброї, яка зі слів підсудного була у нього при собі. 
		Після чого, ОСОБА_21 , маючи намір не провокувати підсудного ОСОБА_10 до агресивних дій, направився до нього, пропонуючи заспокоїтися та пройти з ним до Суворовського РВ м.Одеси для подальшого з`ясування обставин події, але, підсудний, продовжуючи свої хуліганські дії, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, покликав до себе свою собаку, яка була без намордника та повідку, та показуючи на інспектора ПС прапорщика міліції ОСОБА_21 надав їй команду про напад, чим скоїв реальну загрозу життю та здоров`ю останнього. Надалі, собака, виконуючи команду підсудного ОСОБА_10 направилась в сторону ОСОБА_21 , який побоюючись за своє життя та здоров`я, а також за життя та здоров`я громадян, які знаходилися поблизу, попросив підсудного ОСОБА_10 забрати собаку та пристебнути її на поводок. Однак, підсудний ОСОБА_10 на прохання ОСОБА_21 не відреагував та з метою позбавити його можливості виконати свої службові обв`язки по охороні громадського порядку, грубо порушуючи громадський порядок, за мотивами явної неповаги до суспільства, повторно віддав своїй собаці команду про напад. Виконуючи команду підсудного ОСОБА_10 , собака стрибнула на прапорщика міліції ОСОБА_21 , який побоюючись за своє життя та здоров`я, а також за життя та здоров`я громадян, дістав закріплену за ним табельну зброю пістолет Макарова ПМ НОМЕР_3 та використав її за призначенням задля знешкодження тварини, яка погрожувала його життю та здоров`ю, а також життю та здоров`ю громадян. При цьому, прапорщик міліції ОСОБА_21 почергово здійснив два постріли в собаку, від яких вона впала та померла на місці. Після чого, підсудний ОСОБА_10 , грубо порушуючи громадський порядок, за мотивами явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, став умисно наносити раніше заготовленою ним металевою лапою удари по автомобілю марки «ВАЗ 2101» держномер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_19 , спричинивши збитки на суму 2692,60 гривень, а також автомобілю марки «Хонда Акорд» держномер НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_20 , спричинивши збитки на суму 6320,64 гривень, висловлюючись при цьому нецензурною лайкою та погрожуючи прапорщику міліції ОСОБА_21 звільненням з місця роботи та фізичною розправою. 
		В подальшому, як наведено в обвинувальному висновку, підсудний ОСОБА_10 , намагаючись ухилитися від кримінальної відповідальності за вчинені ним хуліганські дії, здійснив спробу зникти від співробітників міліції, але був затриманий прапорщиками міліції  ОСОБА_21 та ОСОБА_22 на місці скоєння злочину та о 04:15 годині 13.04.2010 року був доставлений до Суворовського РВ ОМУ ГУМВСУ в Одеській області.
		 
		Підсудний ОСОБА_10 повністю не визнав своєї провини у скоєнні інкримінованих діянь, але первісно виявивши бажання надати показання в суді та будучи в подальшому видаленим із зали судового засідання в порядку ст.ст.272, 273 КПК України (1960 року) у зв`язку з систематичним порушенням порядку й непідкоренням розпорядженням головуючого, зазначений підсудний, якому було запропоновано наприкінці судового слідства надати свої пояснення в суді, від дачі показань відмовився, скориставшись при цьому своїм правом за ст.63 Конституції України. 
		Внаслідок цього, судом були оголошені показання підсудного ОСОБА_10 , надані ним під час судового слідства у попередньому складі суду, згідно з якими останній під час допиту поясняв про те, що дійсно увечері 12.04.2010 року, знаходячись в барі «Берег» в Лузановці, він вжив лише одну бутилу пива, але ніяких хуліганських дій не вчиняв, а висловлення ним нецензурної лайки на адресу працівників бару й охоронців, було обумовлено лише відповіддю на їх безпричинні нецензурні висловлення під час спілкування з ним. При залишенні ним бару, він подзвонив своєму знайомому ОСОБА_23 і той, прибувши до бару на своєму автомобілі, відвіз його до Крижанівки, де він зустрів своїх знайомих й після спілкування з ними, був вимушений повернутися до Лузановки, де приблизно о 23:00 годині він теж зустрівся зі своїми знайомими й після спілкування з ними, пішов додому. Приблизно на початку 01:00 години 13.04.2010 року, він вийшов з дому зі своєю собакою на прогулянку та вони попрямували мимо магазину по АДРЕСА_2 , де біля припаркованих автомобілів перебувала група невідомих йому осіб та де отримавши від ОСОБА_24 удар палицею в область лоба, він впав та можливо своїм ліхтарем допустив пошкодження одного з припаркованих автомобілів, а саме дзеркала заднього огляду та крила. Після падіння, на нього навалилися невідомі особі, які завдавали удари ногами й руками та палицею, після чого на нього наділи наручники та він почув про чий-то намір вбити його собаку, яка злякавшись цих подій, відскочила вбік. Він почав просити, щоб собаку не вбивали, але ОСОБА_24 його вдарив та він знову впав, після чого почув постріл. Надалі, ОСОБА_24 та ОСОБА_25 підняли його з землі, посадили на клумбу, сфотографували та посадивши до автомобіля, відвезли його до РВ. Його били в автомобілі та він впав на сходинках. Протягом доби його тримали у РВ без надання медичної допомоги, про яку він просив, оскільки отримав серйозну травму та не міг дихати. 
		Після звільнення з РВ, йому зробили операцію у шпиталі, оскільки у нього були множинні переломи ребер та йому були спричинені тяжкі тілесні ушкодження. Вважає, що потерпілі його оговорюють, оскільки він нікого не ображав та ніякого опору працівникам міліції не застосовував, оскільки був побитий, а до магазину, де працювала потерпіла ОСОБА_26 , він у той вечір не заходив, та вилучена на місці події металева лапа йому не належить й у нього не знаходилась (т.3 а.с.247-249).
		Крім цього, підсудний ОСОБА_10 неодноразово заявив суду, що матеріали справи були сфальсифіковані слідчими ОСОБА_27 та ОСОБА_28 , а зафіксовані у нього й відображені у висновку судово-медичної експертизи тілесні ушкодження, зокрема, середньої тяжкості - забої м`яких тканей в області зап`ястка правої кисті, які ускладнилися розвитком компресійної невропатії кожних гілок правого ліктьового й серединного нервів, були спричинені йому під час його безпосереднього затримання працівниками міліції ОСОБА_29 та ОСОБА_22 , поєднаного із застосуванням ними до нього спецзасобу у вигляді наручників, а також подальшими діями інших працівників міліції, які після затримання 13.04.2010 року тримали його в наручниках протягом 14-ті годин зі змушуванням до дачі зізнавальних показів та після чергового затримання 14.05.2010 року, тримали його під вартою протягом 7 днів, що залишилося поза увагою вказаних слідчих. 
		 
		Дослідивши й перевіривши матеріали справи, допитавши потерпілих ОСОБА_30 , ОСОБА_11 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та свідків ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 ,  ОСОБА_16 , ОСОБА_36 , оголосивши показання підсудного ОСОБА_10 та потерпілих ОСОБА_37 й ОСОБА_17 , свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_38 , а також з`ясувавши позицію прокурора ОСОБА_7 з ініційованого судом питання про направлення справи на додаткове розслідування, яка заперечувала проти такого направлення справи, заслухавши думку захисника ОСОБА_9 та підсудного ОСОБА_10 з цього ж приводу, які вважали за доцільне направити справу на додаткове розслідування, суд доходить до беззаперечно обґрунтованого висновку про направлення справи прокурору Суворовського району м.Одеси для проведення додаткового розслідування, за наступних підстав.
		 
		Стаття 62 Конституції України встановлює, що наряду з іншим, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях й за ст.28 цього ж Основного закону, кожен має право на повагу до його гідності й ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
		 
		Відповідно до ст.2 КПК України (1960 року), за правилами якого здійснюється судовий розгляд справи, завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
		 
		Як слідує з вимог ч.3 ст.22 цього Кодексу, забороняється домагатися показань обвинуваченого та інших осіб, які беруть участь у справі, шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів, а із ч.1 цієї ж статті вбачається, що прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов`язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об`єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.
		 
		Крім цього, ст.281 вказаного Кодексу передбачає, що повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
		 
		Згідно зі ст.368 цього ж Кодексу та роз`ясненнями, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст.ст.22 і 64 цього Кодексу не були досліджені або були поверхово досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а неправильним досудове слідство визнається в разі, коли органами досудового слідства при вчиненні процесуальних дій і прийнятті процесуальних рішень, були неправильно застосовані або безпідставно не застосовані норми кримінально-процесуального чи кримінального закону і без усунення цих порушень справа не може бути розглянута в суді.
		 
		Виходячи зі змісту ст.367 зазначеного Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді, підставами для скасування судових рішень є однобічність або неповнота досудового чи судового слідства.
		 
		З огляду на ст.65 наведеного вище Кодексу, доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		Наряду з викладеним, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права, а ст.3 вказаної Конвенції, яка ратифікована Законом України від 17.07.1997 року, передбачає, що нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню.
		 
		За ст.3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Європейським Судом з прав людини (ЄСПЛ) поводження визнається нелюдським при досягненні мінімального рівня жорстокості, оцінка чого є відносною: вона залежить від усіх обставин справи, таких як тривалість такого поводження, його фізичні та психічні наслідки, а також у деяких випадках стать, вік та стан здоров`я потерпілої особи (рішення у справі «Валашінас проти Литви»), оскільки, воно було умисним, застосовувалося впродовж кількох годин поспіль і призводило або до справжніх тілесних ушкоджень, або до гострих фізичних чи душевних страждань, а поводження було «таким, що принижує гідність», якщо воно мало на меті викликати у потерпілих почуття страху, муки і меншовартості, й відтак принизити та зневажити.
		Одна із основних правових позицій ЄСПЛ у цьому питанні полягає у тому, що у випадках, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана неналежному поводженню зі сторони суб`єктів владних повноважень в порушення ст.3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити як загальний обов`язок держави, відповідно до ст.1 Конвенції, вимагає, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування, метою якого є виявлення і покарання відповідальних осіб. В іншому випадку, загальна правова заборона катування та нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження чи покарання, попри своє фундаментальне значення, була б неефективною на практиці, і в деяких випадках представники держави могли б фактично безкарно порушувати права тих, хто перебуває під їхнім контролем.
		Розслідування за небезпідставним твердженням про неналежне поводження має бути ретельним та ефективним. Це означає, що органи влади мають завжди намагатись встановити події та не покладатися на поспішні або безпідставні висновки для закінчення розслідування чи для обгрунтування своїх рішень (рішення у справі «Ассенов та інші проти Болгарії»). Вони мають вживати всіх необхідних та доступних заходів, щоб отримати докази відносно подій, в тому числі, свідчення очевидців та результати експертиз (рішення у справі «Танрікулу проти Туреччини», рішення у справі «Гюль проти Туреччини»).
		Аналогічні роз`яснення містяться у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Кудла проти Польщі», «Лабіта проти Італії», «Григор`єв проти України», «Клішин проти України», «Коробов проти України», «Ошурко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Савін проти України» та інших.
		 
		Втім, як встановлено судом під час розгляду справи відносно підсудного ОСОБА_10 , за наявним в матеріалах справи й долученим ще на стадії досудового слідства висновком судово-медичної експертизи №1839 від 26.07.2010 року (т.2 а.с.127-132), а також за долученими під час судового розгляду справи висновками комісійного судово-медичного дослідження №89 від 25.10.2013 року та №109 від 08.05.2014 року (т.4 а.с.173-182, 207; т.5 а.с.53-68), у вказаного підсудного були виявлені, наряду з іншим, забої м`яких тканей в області зап`ястка правої кисті, спричинені внаслідок застосування до нього наручників, які ускладнилися розвитком компресійної невропатії кожних гілок правого ліктьового й серединного нервів, що віднесені до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які за наданими ще на стадії досудового слідства показаннями вказаного підсудного (т.2 а.с.82-85, 124-125, 173-174) та за його заявами в суді, були отримані ним під час його безпосереднього затримання працівниками міліції 13.04.2010 року з триманням в приміщенні Суворовського РВ протягом тривалого часу в наручниках та при подальшому його затриманні працівниками міліції у травні 2010 року з наступним триманням під контролем правоохоронних органів.
		 
		Проте, зазначені висновки судово-медичної експертизи №1839 від 26.07.2010 року залишилися поза увагою органу досудового слідства, навіть незважаючи на те, що за постановами від 25.05.2010 та 11.08.2010 року слідчим були виділені до Суворовського РВ ОМУ ГУМВСУ в Одеській області матеріали справи за фактом спричинення підсудному ОСОБА_10 тілесних ушкоджень (т.2 а.с.3, 164), оскільки саме це виділення матеріалів з урахуванням показань підсудного ще на стадії досудового слідства та особливостей заподіяних йому тілесних ушкоджень середньої тяжкості, небезпідставно поєднаних із затриманням останнього та його подальшим триманням під контролем міліції, що обґрунтовано підтверджується наведеними вище висновками судово-медичних досліджень, негативно вплинуло на повноту й всебічність досудового слідства за цими підставами, а також потягло порушення ще на стадії досудового розслідування прав вказаної особи, гарантованих ст.22 КПК України та ст.3 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод.
		 
		Разом з цим, в ході розгляду справи за обвинуваченням ОСОБА_10 , судом з метою усунення наведених недоліків досудового слідства й на підставі досліджених доказів і матеріалів справи, постановами від 11.03.2014 та 05.05.2014 року (т.4 а.с.273; т.5 а.с.40-41), в порядку ст.ст.22, 25, 227, 273, 3151 КПК України (1960 року), були надані відповідні доручення прокурору Суворовського м.Одеси задля здійснення перевірки доводів вказаного підсудного, зокрема щодо фальсифікації матеріалів досудового слідства слідчими ОСОБА_28 та ОСОБА_27 , а також з перевірки обставин затримання підсудного та тримання його під вартою зі змушуванням до дачі показань, поєднаних із застосуванням насильства, за результатами чого належало прийняти відповідні процесуальні рішення за ст.ст.25, 214-216, 283 КПК України. 
		 
		Натомість, незважаючи на наведені вимоги закону й постанову суду від 11.03.2014 року, прокурором в судовому засіданні лише 23.04.2014 року була надана копія висновку від 14.04.2014 року про відсутність ознак складу злочину в діях слідчих ОСОБА_27 та ОСОБА_28 (т.5 а.с.29-30), взагалі без прийняття відповідних процесуальних рішень за КПК України, як таких, що належало здійснити за зазначеною постановою суду, а також взагалі без опитування самого підсудного ОСОБА_10 .
		 
		Наряду з викладеним, за постановою суду від 05.05.2014 року про надання судового доручення з перевірки доводів підсудного ОСОБА_10 щодо обставин його затримання та тримання під вартою із змушуванням до дачі показань, поєднаних із застосуванням насильства, 15.05.2014 року з прокуратури Суворовського району м.Одеси було надано копію постанови помічника прокурора ОСОБА_39 від 12.08.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно співробітників 4-ї роти полку ППСМ при ОМУ ГУМВСУ в Одеській області ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , винесеної ще на стадії досудового слідства за заявою тодішнього захисника ОСОБА_40 за фактом затримання вказаного підсудного із заподіянням йому тілесних ушкоджень (т.5 а.с.71-73).
		 
		Окремо звертає на себе увагу те, що кримінальне провадження, яке за витребуваними судом з СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВСУ в Одеській області відомостями про стан досудового розслідування кримінального провадження за фактом спричинення підсудному ОСОБА_10 тяжких тілесних ушкоджень, перебуває у вказаному органі (т.4 а.с.287; т.5 а.с.10), - вочевидь не спростовує необхідність й доцільність перевірки саме в справі, яка розглядається судом, доводів підсудного щодо обставин його затримання працівниками міліції та заподіяння йому середньої тяжкості тілесних ушкоджень, які безпосередньо й небезпідставно підтверджені долученим до матеріалів справі ще на стадії досудового слідства висновком відповідної судово-медичної експертизи (т.2 а.с.127-132), що свідчить про порушення положень ст.22 КПК України (1960 року), а також за ст.3 Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод та практикою Європейського Суду з прав людини, може свідчити про катування або нелюдське чи таке, що принижує гідність, поводження з вказаним підсудним під час його затримання й тримання під контролем правоохоронних органів із застосуванням до нього спецзасобів у вигляді наручників.
		 
		Відтак, судом не приймаються до уваги заперечення прокурора щодо встановлення обставин виникнення у підсудного ОСОБА_10 тілесних ушкоджень під час кримінального провадження за ч.1 ст.121 КК України №12013170490002189, у якому досудове розслідування здійснюється СВ Суворовського РВ ОМУ ГУМВСУ в Одеській області (т.4 а.с.287; т.5 а.с.10), оскільки саме встановлення під час досудового слідства у справі, яка розглядається судом, обставин отримання зазначеною особою тілесних ушкоджень середньої тяжкості з огляду на описані експертом у висновках судово-медичного дослідження причини їх появи, поза розумним сумнівом усунуло б встановлену в суді неповноту й однобічність досудового розслідування, вимоги до якої передбачені ст.22 КПК України (1960 року), та що в теперішній час унеможливлює ухвалення судом іншого ніж повернення справи на додаткове розслідування рішення. 
		 
		Крім цього, судом також не може бути взято до уваги надана прокуратурою до суду на виконання судового доручення від 05.05.2014 року копія постанови від 12.08.2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно співробітників 4-ї роти полку ППСМ при ОМУ ГУМВСУ в Одеській області ОСОБА_22 та ОСОБА_21 (т.5 а.с.72-73), оскільки за мотивувальною частиною цієї постанови, підсудний ОСОБА_10 працівниками прокуратури з приводу висвітлених питань взагалі опитаний не був та оцінка висновків долученої до матеріалів перевірки судово-медичної експертизи проведена не була.
		За таких обставинах, зазначена постанова не може уявляти собою всебічне й об`єктивне рішення по викладеним у ній та у відповідній заяві доводам, що має ґрунтуватися на їх ретельній та ефективній перевірці, а також не є таким, що винесено у відповідності до ст.22 КПК України (1960 року) і ст.3 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, практики Європейського Суду з прав людини у аналогічних питаннях. 
		 
		Ураховуючи те, що станом на теперішній час постанови суду від 11.03.2014 та 05.05.2014 року фактично залишаються належним чином не виконаними та усі розумні строки їх виконання і строки, встановлені судом, сплили, а подальше зволікання з виконання зазначених постанов суду, направлених на усунення в суді неповноти й неправильності досудового слідства у справі за обвинуваченням ОСОБА_10 , що полягає в тому числі у необхідності перевірки небезпідставних доводів останнього про заподіяння йому тілесних ушкоджень під час його затримання й протягом досудового слідства, як і подальше очікування судом належно оформлених результатів виконання таких доручень від прокуратури Суворовського району м.Одеси, без повернення справи цьому прокурору на додаткове розслідування, - призводить до подальшої невиправданої тривалості судової процесу та тягне порушення прав зазначеного підсудного, гарантованих ст.6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року.
		 
		Наведені обставини та неспроможність прокуратури Суворовського району м.Одеси здійснити належне виконання судових доручень й перевірити доводи підсудного ОСОБА_10 , про які було відомо ще на стадії досудового слідства, - свідчать про неповноту й неправильність цього слідства, які незважаючи на застосовані судом процесуальні засоби, не можуть бути усунутими при розгляді цієї справи в суді та перешкоджають за таких умов ухвалити будь-який законний вирок за висунутим підсудному обвинуваченню, що має ґрунтуватися на всебічному, повному й об`єктивному розгляді справи, а у разі його ухвалення, - потягне однобічність та неправильність судового розгляду за ст.ст.22, 367 КПК України (1960 року), що призведе до ущемлення прав зазначеного підсудного, гарантованих ст.3 Європейської Конвенції про захист прав людини й основоположних свобод від 04.11.1950 року. 
		Виходячи з цього, вказані обставини не дозволяють суду у такому випадку надати належну й об`єктивну оцінку зібраним по справі під час досудового й судового слідства доказам, за їх сукупністю, встановити дійсні фактичні обставини інкримінованих підсудному ОСОБА_10 неправомірних дій, їх характер, правильність кваліфікації та інші необхідні для законного вирішення справи обставини, у тому числі щодо перевірки обставин виникнення у підсудного середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що можуть уявляти собою ознаки катування або нелюдського чи такого, що принижує гідність, поводження з ним під час його перебування під контролем правоохоронних органів у цій справі.
		 
		Внаслідок викладеного та ураховуючи те, що під час судового розгляду справи після дослідження усіх наданих до суду станом на теперішній час доказів обвинувачення й додаткових доказів захисту, прокурор не скористався своїми правами за ст.ст.264, 277, 281 КПК України (1960 року), а зібрання й перевірка органом досудового слідства усіх можливих та вже зібраних і додаткових доказів на підтвердження чи спростування висунутого ОСОБА_10 обвинувачення, як і з належного виконання органом досудового розслідування постанов суду від 11.03.2014 та 05.05.2014 року не втрачені й не вичерпані, єдине обґрунтовано можливим й беззаперечним судовим рішенням є направлення цієї справи прокурору Суворовського району м.Одеси для проведення додаткового розслідування, з огляду на подальшу недоцільність очікування судом виправлення такого становища, що згідно зі ст.ст.161, 275 цього ж Кодексу, виходить за межи компетенції суду та тягне необґрунтоване затягування судового процесу.
		 
		В ході додаткового розслідування, органу досудового слідства необхідно здійснити слідчі заходи з метою встановлення дійсних обставин вчинення інкримінованого підсудному ОСОБА_10 обвинувачення, встановити й перевірити обставини його затримання працівниками міліції та отримання ним тілесних ушкоджень, звернувши при цьому увагу на встановлені в судовому засіданні обставини й факти, викладені, зокрема, в постановах суду від 11.03.2014, 05.05.2014 року та у висновках судово-медичних експертиз й досліджень №1839 від 26.07.2010 року, №89 від 25.10.2013 року та №109 від 08.05.2014 року, а також на доводи підсудного та його захисників щодо неповноти, однобічності й неправильності досудового слідства, невірності кваліфікації дій підсудного, що містяться в матеріалах справи, після чого і в залежності від встановленого, з урахуванням п.12 розділу ХІ КПК України, - за наявності підстав, прийняти об`єктивні й неупереджені процесуальні рішення за встановленими фактами, здійснити процесуальні дії та повідомити про підозру відповідним особам, вирішити питання про форму закінчення досудового розслідування та скласти обвинувальні акти і надати кримінальному провадженню належне спрямування, згідно з положеннями ст.ст.32, 283 вказаного Кодексу.
		 
		Керуючись ст.ст.2, 22, 64, 65, 273, 281 КПК України (1960 року), п.12 розділу ХІ КПК України, Законами України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року», «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Європейською Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, суд -
		 
		 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Справу за обвинуваченням ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у скоєнні злочину, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, - направити прокурору Суворовського району м.Одеси для додаткового розслідування.
		 
		Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_10 , до набрання постановою законної сили, - залишити без змін, у вигляді підписки про невиїзд з місця постійного проживання. 
		 
		Копію постанови надати зацікавленим особам.
		 
		Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження та подання апеляції через Суворовський районний суд міста Одеси до Судової палати по кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області, протягом 7 днів з дня винесення.
		 
		С у д д я:  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...