Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/3395/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  910/3395/14 20.05.14
		За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи»
		до Комунального підприємства «Київпастранс»
		третя особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
		про зобов'язання вчинити дії, -
		Суддя Морозов С.М.
		За участю представників сторін:
		від позивача: Яковенко В.О. (представник за довіреністю від 24.03.2014р.);
		                        Осьмак С.В. (представник за довіреністю від 04.02.2014р.);
		від відповідача: Хмелюк О.М. (представник за довіреністю №06-5/09 від 02.01.2014р.);
		від третьої особи: не з'явились.
		             
		Обставини справи:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (надалі також - позивач) звернулось до суду з позовом про зобов'язання Комунального підприємства «Київпастранс» (надалі також - відповідач) виконати умови Договору №06/24-08 про закупівлю від 16.12.2008р. та прийняти 11 автобусів (А191F0) і оплатити їх вартість на загальну суму 14 316 500,00 грн.
		Під час перебування справи в провадженні позивачем було уточнено позовні вимоги та викладено їх наступним чином: зобов'язати відповідача виконати умови Договору №06/24-08 про закупівлю від 16.12.2008р. та прийняти 15 автобусів (А191F0), оплатити їх вартість на загальну суму 19 522 500,00 грн. та стягнути з відповідача 13 222 311,94 грн. понесених збитків.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем не виконується його обов'язок за Договором щодо прийняття замовлених 15 автобусів (А191F0) в кількості 15 штук, які позивач виготовив за замовленням відповідача. Щодо стягнення збитків, то позивач посилається на той факт, що для здійснення своєї діяльності та повноцінної роботи позивач був вимушений укласти з ВАТ «Український професійний банк» Договір кредитної лінії №72 від 31.10.2008р. в наслідок чого за рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 16.07.2013р. з позивача було стягнуто проценти за користування кредитом в розмірі 4 095 183,94 грн. та пеню в розмірі 785 765,73 грн. Також позивач зазначає, що Міністерством доходів і зборів України позивачу нараховано грошове зобов'язання в розмірі 8 341 362,27 грн., за податковим повідомленням-рішення, як пеня у сфері зовнішньоекономічної діяльності за виникнення порушень в частині здійснення розрахунків в іноземній валюті.
		Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Відповідачем зазначено, що зобов'язання позивача здійснити поставку товару та зобов'язання відповідача прийняти товар діяли з грудня 2008р. до квітня 2009р. і на сьогодні відсутні підстави для прийняття товару. Крім того, рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2013р. по справі №910/12865/13 встановлено, що зобов'язання, які існували у відповідача за Договором від 16.12.2008р. №06/24-08 припинились відповідно до положень ст. 203 ГК України, тобто 18.08.2009р. на дату затвердження мирової угоди судом. Щодо стягнення з відповідача збитків, то у відзиві зазначено, що стягнення їх є безпідставним, оскільки відсутній причинний зв'язок між виконанням зобов'язань за Договором №06/24-08 та сплатою позивачем відсотків за Договором про відкриття кредитної лінії №72. Окрім того, з наданого позивачем податкового повідомлення-рішення від 15 серпня 2013 року не вбачається за який саме товар або комплектуючі позивачу нарахована пеня.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2014р., в справі №910/3395/14 було порушено провадження суддею Морозовим С.М., розгляд було призначено на 25.03.2014р.
		В судовому засіданні 25.03.2014р. розгляд справи було відкладено до 08.04.2014р.
		В судовому засіданні 08.04.2014р. розгляд справи було відкладено до 15.04.2014р.
		В судовому засіданні 15.04.2014р. розгляд справи було відкладено до 22.04.2014р.
		В судовому засіданні 22.04.2014р. розгляд справи було відкладено до 13.05.2014р. та продовжено строк вирішення спору на 15 днів терміном до 20.05.2014р.
		В судове засідання 20.05.2014р. представник від третьої особи не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи.
		В судовому засіданні 20 травня 2014 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.          
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		16 грудня 2008р. між позивачем (продавець за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) укладено Договір про закупівлю №06/24-08 (надалі - Договір) відповідно до п. 1.1. якого позивач взяв на себе зобов'язання здійснити поставку і передати у власність відповідачу нові автобуси A191F0 (надалі - товар) в кількості 32 одиниці відповідно специфікації (Додаток №1), в комплектності відповідально до п. 4.4., за ціною, зазначеною в п. 2.1. Договору, з технічними характеристиками, наведеними в Додатку №2 цього Договору.
		Згідно з п. 1.3. Договору поставка товару повинна бути здійснена позивачем до 30 квітня 2009р.
		Ціна автобуса A191F0 складає 1 301 500,00 грн., в тому числі ПДВ. Вартість товару на момент укладення Договору становить 41 648 000,00 грн., в тому числі ПДВ. (п. 2.1. та 2.2. Договору).
		Відповідач здійснює оплату вартості в повному обсязі кожного поставленого автобуса протягом п'яти банківських днів з дати підписання сторонами акту приймання-передачі. (п. 2.3. Договору).
		Відповідно до п. 3.3. Договору поставка товару здійснюється згідно погодженого сторонами графіку поставки (Додаток №3), який є невід'ємною частиною цього договору. Графік поставки може коригуватись за погодженням сторін.
		Договір вступає в силу з дати його підписання і діє до повного виконання сторонами усіх взятих на себе зобов'язань по даному Договору. (п. 9.3. Договору).
		Додатком №1 до Договору сторони погодили Специфікацію товару, що поставляється за Договором, а саме, що це є автобус A191F0 в кількості 32 одиниці за ціною в 1 301 500,00 грн. за одиницю, загальною вартістю за 32 одиниці в розмірі 41 648 000,00 грн. з урахуванням ПДВ.
		Додатком №2 до Договору сторонами визначено технічні характеристики автобуса A191F0.
		Додатком №3 до Договору сторонами погоджено графік поставки автобусів A191F0, а саме: грудень 2008р. - 1 шт. загальною вартістю 1 301 500,00 грн., січень 2009р. - 2 шт. загальною вартістю 2 603 000,00 грн., лютий 2009р. - 3 шт. загальною вартістю 3 904 500,00 грн., березень 2009р. - 10 шт. загальною вартістю 13 015 000,00 грн., квітень 2009р. - 16 штук загальною вартістю 20 824 000,00 грн.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2013р. в справі №910/12865/13 підтверджено, що позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 13 015 000,00 грн. (10 одиниць автобусів A191F0).
		Ухвалою господарського суду Львівської області від 18.08.2009 у справі №20/75 за позовом КП «Київпастранс» до ТОВ «Львівські автобусні заводи» про стягнення заборгованості затверджено мирову угоду від 29.05.2009р., укладену в процесі виконання судового рішення №20/75.
		Згідно з умовами вищезазначеної мирової угоди відповідач, зокрема, визнав за собою заборгованість перед позивачем у розмірі 13 015 000,00 грн., що виникла у зв'язку з порушенням умов договору №06/24-08 від 16.12.2008р.
		Враховуючи те, що у позивача на момент укладення мирової угоди існували зобов'язання перед відповідачем за іншим договором №06/21 від 27.12.2007 на суму 21 756 168,00 грн., а у останнього існувала заборгованість перед позивачем за договорами №06/24-08 та №31-В у розмірі 24 915 000,00грн., сторони, в межах затвердженої судом мирової угоди від 18.08.2009 у справі №20/75, провели зарахування зустрічних однорідних вимог, у зв'язку з чим, у позивача припинилось зобов'язання на суму 21 756 168, 00 грн., а у відповідача заборгованість за вищевказаними договорами зменшилась на 21 756 168, 00 грн. і склала 3 158 832, 00 грн.
		Наведені обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 15.08.2012 у справі №5011-52/1184-2012 за позовом ТОВ «Львівські автобусні заводи» до КП «Київпастранс» про стягнення 4 548 478,30 грн., а тому в силу положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України повторного доведення не потребують.
		Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.08.2012 у справі №5011-52/1184-2012 було задоволено позовні вимоги ТОВ «Львівські автобусні заводи» та стягнуто, зокрема, з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 1 650 173,84 грн. за Договором №06/24-08 від 16.12.2008р.
		В подальшому відповідачем автобуси, у відповідності до умов Договору, прийнято не було, у зв'язку з чим позивач був вимушений звернутись до суду.
		Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій, що передбачені актами цивільного законодавства. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. (ст. 14 Цивільного кодексу України).
		Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ст. 626 та 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 
		Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. 
		Тобто, сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони у договорі мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків прямо визначених законодавством. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов'язки учасників. 
		Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства. 
		Судом встановлено, що Рішенням господарського суду міста Києва від 24.09.2013р. в справі №910/12865/13 зазначено, що зобов'язання, які існували у відповідача за Договором №06-24-08 від 16.12.2008р. припинились відповідно до положень ст. 203 ГК України, тобто 18.18.2009р.
		Однак зазначена обставина, описана судом щодо зобов'язань відповідача за Договором №06/24-08 на загальну суму 13 015 000,00 грн. і є припиненою з моменту затвердження мирової угоди.
		Згідно зі ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони., що також закріплено п. 2.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
		Отже, зазначеними рішеннями встановлено факт припинення зобов'язань відповідача за Договором в частині оплати вартості 10 одиниць автобусів A191F0 на загальну суму 13 015 000,00 грн.
		Таким чином, твердження відповідача, що рішенням Господарського суду міста Києва від 24.09.2013р. по справі №910/12865/13 припинено всі зобов'язання сторін за Договором, не можуть бути прийняті судом до уваги.
		З огляду на викладене, обов'язок відповідача, встановлений умовами Договору, закріплений нормами закону, повинен бути виконаний останнім.
		Відповідач порушив взяте на себе зобов'язання, передбачене умовами Договору щодо прийняття від позивача 15 одиниць нових автобусів A191F0.
		У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
		Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
		У відповідності до частини 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
		Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
		Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Таким чином, з огляду на викладені судом обставини, обов'язок відповідача виконати свої зобов'язання за Договором, а саме, приийняти від позивача 15 одиниць автобусів A191F0 на загальну суму в розмірі 19 522 500,00 грн., то у відповідності до ст. 526 та ст. 692 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний оплатити позивачу вартість згаданих 15 одиниць автобусів марки A191F0.
		Станом на час розгляду справи, відповідачем повної оплати вартості товару на рахунок позивача в сумі 19 522 500,00 грн. проведено не було.
		Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		З урахуванням умов Договору обов'язок відповідача щодо прийняття та оплати позивачу вартості 15 автобусів марки A191F0 загальною вартістю 19 522 500,00 грн. настав та відповідачем не виконаний.
		Оскільки, як підтверджено матеріалами справи, свої зобов'язання відповідач за Договором не виконав, то з огляду на викладені судом обставини, позовні вимоги в справі №910/3395/14 щодо зобов'язання відповідача виконати умови Договору №06/24-08 про закупівлю від 16.12.2008р. та прийняття 15 автобусів (А191F0) і оплати їх вартість на загальну суму 19 522 500,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
		Окрім того, відповідачем також заявлено до стягнення з відповідача суму збитків в розмірі 13 222 311,94 грн.
		Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. 
		Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст. 1166 ЦК необхідно довести такі факти: неправомірність поведінки особи; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою і вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
		Неправомірність поведінки відповідача полягала у невиконанні покладеного на нього умовами Договору зобов'язання щодо прийняття та оплати замовлених автобусів марки А191F0 в кількості 15 одиниць на загальну суму 19 522 500,00 грн. 
		У зв'язку з відсутністю на підприємстві достотньо коштів та своєчасної поставки та виготовлення автобусів позивач був вимушений укласти з Публічним акціонерним товариством «Український професійний банк» Договір кредитної лінії №72 від 31.10.2008р. на відкличну кредитну лінію у розмірі 30 000 000,00 грн. на поповнення обігових коштів.
		Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
		Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. (стаття 623 ЦК України).
		Як встановлено статтею 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
		Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Збитками є: 
		- втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 
		- доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		У відповідності до ст. 226 ГК України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.
		Зміст даної норми дає підстави для висновку, що відповідач зобов'язаний невідкладно повідомляти другу сторону (позивача) про кожний факт порушення взятих на себе зобов'язань.
		Як встановлено матеріалами справи, позивачем понесено збитки, які полягають в сплаті Публічному акціонерному товариству «Український Професійний Банк» заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 4 095 183,94 грн. та пені  в розмірі 785 765,73 грн., стягнутих з позивача згідно рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків №574/13 від 16.07.2013р. 
		Відповідачем свого зобов'язання за Договором не було виконано.
		У відповідності до положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. ст. 525, 526 ЦК України).
		Позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором, а також те, що відсутність виконання відповідачем зобов'язань за Договором слугувало виникненням прострочки погашення кредиту у позивача перед ПАТ «Український Професійний Банк», а тому, понесені позивачем збитки у вигляді стягнутих з позивача процентів за користування кредитом в розмірі 4 095 183,94 грн. та пені в розмірі 785 765,73 грн., що разом становить 4 880 949,67 грн., підлягають до стягнення з відповідача, а відповідна позовна вимога в справі №910/3395/14 підлягає задоволенню.
		Щодо стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 8 341 362,27 грн., нарахованих позивачу податковим повідомленням-рішенням від 15 серпня 2013 року №0000222206 за встановлені порушення ст. 2 та ст. 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» №185/94-ВР від 23.09.1994р. та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, то суд вважає за необхідне зазначити наступне:
		У відповідності до ч.2,3 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. 
		У наявному в матеріалах справи розрахунку пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності за результатами перевірки відповідача, відсутнє посилання на Договір кредитної ліні №72 від 31.10.2008р., укладений позивачем з ПАТ «Український Професійний Банк».
		Отже, з огляду на встановлену судом обставину, матеріалами справи, а саме, наявними в ній доказами, не підтверджується понесення позивачем збитків в розмірі 8 341 362,27 грн. в результаті неправомірних дій відповідача, тобто не доведено наявності причинно - наслідкового зв'язку між діями/бездіяльністю відповідача та збитками на загальну суму в розмірі 8 341 362,27 грн.
		Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		Відповідно до п. 2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; - чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. З огляду на вимоги частини першої статті 4 ГПК господарський суд у прийнятті судового рішення керується (та відповідно зазначає у ньому) не лише тими законодавчими та/або нормативно-правовими актами, що на них посилалися сторони та інші учасники процесу, а й тими, на які вони не посилалися, але якими регулюються спірні правовідносини у конкретній справі (якщо це не змінює матеріально-правових підстав позову).
		Враховуючи все вищенаведене, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги в справі №910/3395/14 підлягають задоволенню частково, а саме в частині зобов'язання відповідача виконати умови Договору №06/24-08 про закупівлю від 16.12.2008р. та прийняття 15 автобусів (А191F0) і оплатити їх вартість на загальну суму 19 522 500,00 грн., та в частині стягнення з відповідача суми збитків в розмірі 4 880 949,67 грн.
		Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача стягується судовий збір в розмірі 73 080,00 грн.
		За таких обставин, ст.ст. 1, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позовні вимоги задовольнити частково. 
		2. Зобов'язати Комунальне підприємство «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604, адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2) виконати умови Договору про закупівлю №06/24-08 від 16.12.2008р. та прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (код ЄДРПОУ 33894928, адреса: 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6) автобуси (А191F0) в кількості 15 (п'ятнадцять) одиниць, а саме:
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000032, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000032, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000033, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000035, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000036, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000028, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000029, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000005, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000037, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000038, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000039, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000040, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000041, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000042, жовтого кольору;
		- автобус А191F0 з номером кузова Y8AA191FOA0000042, жовтого кольору.
		3. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (код ЄДРПОУ 31725604, адреса: 04070, м. Київ, вул. Набережне шосе, 2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівські автобусні заводи» (код ЄДРПОУ 33894928, адреса: 03124, м. Київ, бул. І. Лепсе, 6) вартість 15 (п'ятнадцяти) одиниць автобусів (А191F0) в розмірі 19 522 500,00 грн. (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот двадцять дві тисячі п'ятсот гривень 00 копійок), збитки в розмірі 4 880 949,67 грн. (чотири мільйони вісімост вісімдесят тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень 67 копійок) та судовий збір в розмірі 73 080,00 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень 00 копійок).
		4. В іншій частині в позові відмовити.
		5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. 
		 
		Повне рішення складено 26.05.2014р.
		 
		Суддя                                                                                                                     С.М. Морозов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...