Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/22399/13 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 29.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2014.
Дата набрання законної сили: 26.05.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД      
		04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"26" травня 2014 р.           Справа№ 910/22399/13
		Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: 
		головуючого:          Пономаренка Є.Ю.
		суддів:            Дідиченко М.А. 
		          Руденко М.А. 
		 
		за участю представників:
		від прокуратури - представник не прибув;
		від  позивача - Кривошея Д.А., довіреність № 220/501/д від 29.10.2013;
		від відповідача - Павловський О.М., довіреність № 991 від 19.03.2014;
		від третьої особи - Троян О.В., довіреність № б/н від 26.11.2013,
		розглянувши  апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" на рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2014 у справі № 910/22399/13 (суддя Шкурдова Л.М.) за позовом Київського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк",  за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Екоойл"  про стягнення 2 498 942,88 грн. 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Київський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України з позовом до публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" про стягнення 2 498 942,88 грн. заборгованості за банківською гарантією.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 14.03.2014 у справі                            № 910/22399/13 позовні вимоги задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 2 498 942,88 грн. заборгованості за банківською гарантією.
		Суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі дійшовши висновку про неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Екоойл" зобов'язань в частині поставки продукції позивачу  у меншій кількості ніж передбачено договором, стягнув з відповідача суму гарантії.
		Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2014 у справі                            № 910/22399/13 скасувати та прийняти нове, яким у  задоволенні позову відмовити.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що з боку постачальника - товариства з обмеженою відповідальністю "Екоойл"  відсутнє порушення умов договору, а отже підстав для стягнення гарантійних коштів не відповідно має.
		Крім цього, апелянт посилається на те, що вимога позивача про сплату суми гарантійних коштів підписана не уповноваженою особою.
		Представник апелянта - відповідача у справі в судовому засіданні 26.05.2014   надав пояснення якими підтримав доводи та вимоги за апеляційною скаргою.
		Представник позивача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.
		Від третьої особи на адресу суду надійшла телеграма з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю представника товариства з обмеженою відповідальністю "Екоойл" бути присутнім в судовому засіданні, а також  необхідністю надання часу на підготовку заперечення на відзив позивача.
		Колегія суддів дійшла висновку про відхилення зазначеного клопотання з наступних підстав.
		Так, в судове засідання 26.05.2014 прибув повноважний представник третьої особи, який мав змогу надати пояснення як по суті апеляційної скарги, так і висловити свої заперечення  на відзив позивача.
		Цей же представник представляв інтереси третьої особи при розгляді даної справи в суді першої інстанції, що підтверджує його обізнаність зі спірною ситуацією та можливість надання пояснень.
		Наведене свідчить про відсутність обставин на які посилається заявник клопотання, та як наслідок відсутність підстав для його задоволення.      
		До того ж третя особа подає клопотання про відкладення вже вдруге.
		Розгляд даної справи вже відкладався, а тому у  представників товариства з обмеженою відповідальністю "Екоойл" було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та надання відповідних пояснень чи заперечень.
		За наведених обставин, з метою недопущення зловживання своїми процесуальними  правами третьою особою, а також невиправданого затягування судового процесу,  апеляційна скарга розглянута в даному судовому засіданні  по суті з винесенням постанови.
		Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
		Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.
		Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.
		Між Міністерством оборони України, як замовником та товариством з обмеженою відповідальністю "Екоойл", як постачальником 16.05.2012 укладено Договір № 286/1/12/1 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України).
		Згідно предмету даного договору постачальник зобов'язався постачати у 2012 році для потреб Міністерства оборони України продукти нафтоперероблення рідкі згідно Специфікації, а замовник забезпечити приймання продукції та її оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно специфікацій (п. 1 договору).
		Договір вважається виконаним, при умові постачання продукції не менше 99% від загального обсягу (п. 5.6 договору). 
		Відповідно до п. 11.1 постачальник забезпечив виконання своїх зобов'язань за договором у розмірі 3% від суми договору (гарантійний лист від 16.05.2012 № 183/980-ЮО/Г, виданий публічним акціонерним товариством "КонверсБанк" на суму 2 498 942 грн. 88 коп.).
		До даного договору сторонами вносились зміни шляхом укладення Додаткових угод №1 від 28.05.2012, №2 від 08.06.2012 та №3 від 15.08.2012. 
		На виконання умов договору 16.05.2012 Міністерством оборони України отримано від публічного акціонерного товариства "КонверсБанк" Гарантійний лист №183/980-ЮО/Г.
		Зазначеним листом відповідач зобов'язався сплатити Міністерству оборони України суму 2 498 942 грн. 88 коп. (3% вартості товару) у випадку, якщо товариство з обмеженою відповідальністю "Екоойл" не виконає своїх зобов'язань з постачання товару згідно з умовами договору. 
		При цьому, відповідач зобов'язався сплатити зазначену суму протягом трьох банківських днів після отримання від Міністерства оборони України письмової вимоги.
		Зобов'язання щодо постачання продукції не були виконані третьою особою  в повному обсязі.
		Так, станом на 10.01.2013 товариством з обмеженою відповідальністю "Екоойл" поставлено позивачу продукції на загальну суму 35 795  647,44 грн., тоді  як загальна вартість продукції, відповідно до специфікації  за договором, складає 60 230 755,20 грн. 
		Зазначена обставина підтверджується Актом звірки рахунків від 10.01.2013 (т.1, а.с. 33).
		Враховуючи неналежне виконання третьою особою умов договору в частині постачання продукції позивачу, Міністерством оборони України 08.01.2013 направлено на адресу публічного акціонерного товариства "КонверсБанк" лист №286/8/46 з вимогою здійснити виплату гарантованої суми. 
		Відповідач, листом №11/63 від 16.01.2013, повідомив позивача про перелік документів, що мають бути надані ним для розгляду вимоги, але відповіді про результати розгляду вимоги по суті не надав. 
		Разом з тим, слід зазначити, що  інформація, про необхідність надання якої зазначив відповідач, була наявна у направленій позивачем вимозі та долучених до неї додатках.
		Оскільки, відповідачем не було перераховано позивачу гарантовану суму грошових коштів, прокурор звернувся до суду з даним позовом.
		Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
		Статтею 560 Цивільного кодексу України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
		Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України, гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
		У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії (ч. 1 ст. 563 Цивільного кодексу України). 
		Відповідно до умов гарантійного листа відповідач зобов'язався сплатити позивачу 2 498 942,88 грн. у випадку, якщо постачальник не виконає своїх зобов'язань з постачання товару згідно з умовами договору. 
		Актом звірки рахунків від 10.01.2013 (т.1, а.с. 33) підтверджується неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Екоойл" зобов'язань в частині поставки продукції у меншій кількості ніж передбачено договором (59,42% замість 99%).
		Крім цього, неналежне виконання товариством з обмеженою відповідальністю "Екоойл" зобов'язань за договором № 286/1/12/1 від 16.05.2012 також підтверджується і рішенням господарського суду Донецької області від 11.03.2014 у справі № 905/8404/13, яким присуджено до стягнення з постачальника пеню за постачання продукції в обсязі меншому ніж передбачено умовами зазначеного договору. 
		Згідно зі  статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Пунктом 1 гарантійного листа передбачено, що гарант зобов'язується сплатити бенефіціару кошти в сумі 2 498 942, 88 грн. протягом трьох банківських днів після отримання та розгляду письмової вимоги.
		Міністерством оборони України 08.01.2013 направлено на адресу публічного акціонерного товариства "КонверсБанк" лист №286/8/46 з вимогою здійснити виплату гарантованої суми. 
		Отже, на момент пред'явлення  даного позову до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати позивачу суми гарантійних коштів настав, проте сума гарантії сплачена не була. 
		Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
		Таким чином, оскільки, умовами Гарантії передбачено обов'язок відповідача здійснити виплату гарантованої суми у разі порушення постачальником зобов'язань щодо постачання товару, а позивачем в свою чергу  належним чином доведено факт такого порушення,  суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.
		Доводи апелянта про те, що вимога про сплату суми гарантійних коштів підписана не уповноваженою особою, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
		Так, вимога про виплату відповідачем коштів від 08.01.2013, передбачених Гарантією, підписана директором Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Нагорничевським О.А. 
		Директор Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Нагорничевський О.А. був призначений на посаду Наказом Міністра оборони України №828 від 05.10.2012 та звільнений відповідним наказом від 05.07.2013 № 228.
		Тобто, Нагорничевський О.А. на момент підписання вимоги (08.01.2013) займав посаду директора Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України.
		Таким чином, на час звернення до відповідача з вимогою про виплату коштів, передбачених Гарантією, директор Департаменту державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Нагорнічевський О.А. був наділений правом ведення претензійно-позовної роботи від імені позивача, що передбачено Положенням про Департамент державних закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України, а отже мав повноваження і на підписання зазначеної вище вимоги.
		З урахуванням наведеного, доводи про відсутність повноважень через сплив строку довіреності, виданої  Нагорнічевському О.А., судом відхиляються з наступних підстав.
		Так, Міністерством оборони України   Нагорнічевському О.А. була видана довіреність від 29.02.2012 № 220/379/д.
		За даною довіреністю вказану особу уповноважено на підписання договору № 286/1/12/1 про постачання для державних потреб продуктів нафтоперероблення рідких, для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України) від  16.05.2012.
		Підписання такого правочину, як в силу законодавства, так і відповідно до локальних норм актів  Міністерства оборони України, могло бути здійснено  лише на підставі довіреності.
		Ведення претензійної роботи та направлення вимоги не підпадає під дію вказаної довіреності, якою доручалося лише укладати та розривати правочини.
		Вчинення спірної дії з направлення вимоги передбачено вищенаведеним локальним актом Міністерства, що і було цілковито обґрунтовано здійснено вказаною посадовою особою.
		Посилання апелянта на те, що судовими рішеннями у справах                            № 910/10632/13, № 910/10630/13 та № 910/11687/13 встановлено факт відсутності повноважень у Нагорнічевського О.А. на підписання вимоги також є необґрунтованими, оскільки  в межах зазначених судових справ досліджувалися інші договори та відповідно інші гарантійні листи, а також вимоги за ними, ніж у даній справі. 
		Більш того, основною підставою відмови у задоволенні позовів у наведених справах було те, що ненадання документації боржником не є гарантійним випадком та відповідно не може бути підставою для стягнення суми гарантії.
		У даній справі інші підстави позову: правовідносини за іншими договорами; має місце обставина з невиконання третьою особою зобов'язань з поставки товару  (тоді як в наведених справах позивач зазначав лише про ненадання документів, як умову стягнення суми гарантії).
		Отже, вказані справи не мають жодного преюдиційного значення  при вирішенні спору у цій справі.
		Вищенаведені заперечення відповідача можуть свідчити про намагання ухилення від виконання своїх зобов'язань, що є неприпустимим.
		Отже, доводи апелянта не спростовують висновків викладених в рішенні місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для його скасування. 
		З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
		Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на  відповідача (апелянта).
		Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 14.03.2014 у справі  № 910/22399/13 - без змін.
		 
		2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника -   відповідача у справі.
		 
		3. Матеріали справи  № 910/22399/13 повернути до господарського суду міста Києва.
		 
		4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.
		 
		Головуючий суддя                                                            Є.Ю. Пономаренко 
		 
		Судді                                                                                М.А. Дідиченко
		 
		                                                                                М.А. Руденко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...