Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/3675/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: 30.05.2014. Зареєстровано: 30.05.2014. Забезпечено надання загального доступу: 02.06.2014.
Дата набрання законної сили: 15.07.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		 29 травня 2014 року                     № 826/3675/14
		 
		В приміщенні Окружного адміністративного суду міста Києва за адресою у м. Києві по             вул. Великій Васильківській, 81-а, Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: 
		головуючого Бояринцевої М.А. суддів: Головань О.В., Кротюка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" 
		до 1) Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни,
		2) Державної реєстраційної служби України
		про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" звернулося до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 8 лютого 2014 року № 10760456 та про зобов'язання Державну реєстраційну службу України зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" право власності на майно, а саме: квартиру під номером 28, яка знаходиться у м. Києві по бульвару І. Лепсе, 5-б.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на Конституцію України, Цивільний кодекс України, закони України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про іпотеку", Порядок державної реєстрації права на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, та зазначає, що державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицькою Марією Євгеніївною протиправно відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" у державній реєстрації права власності на квартиру під номером 28, яка знаходиться у м. Києві по бульвару І. Лепсе, 5-б, оскільки подана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" довіреність на представництво інтересів юридичної особи, оформлена належним чином та підтверджує повноваження представника, зокрема право представляти інтереси суб'єкта права в органах Державної реєстраційної служби України щодо вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в тому числі з правом подання заяв та отримання документів про державну реєстрацію права власності.
		Представники відповідачів в судові засідання не з'явилися, заперечень чи пояснень по суті заявлених позовних вимог не надали. Разом з тим, 29 квітня 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України             Дурицькою М.Є. через канцелярію суду подане клопотання про надіслання на адресу Державної реєстраційної служби України копії позовної заяви та доданих до неї документів, проте суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача з тих підстав, що копії ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копіями позовної заяви та доданих до неї матеріалів, надсилалися судом на адресу Державної реєстраційної служби України та державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької М.Є. 10 квітня 2014 року та отримані уповноваженою особою відповідачів 17 квітня 2014 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень. При цьому, сторони у справі наділені правом на ознайомлення з матеріалами справи, проте державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицька М.Є. своїм правом не скористалась.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
		 
		8 лютого 2014 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицькою Марією Євгеніївною прийнято рішення                      № 10760456 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень для проведення державної реєстрації права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.
		Підставою для відмови в реєстрації права власності на квартиру у рішенні державний реєстратор зазначив наступне:  документи, подані для проведення державної реєстрації прав, не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Зокрема, довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 15 грудня 2013 року за реєстровим № 2091 не уповноважено заявника представляти інтереси суб'єкта права в органах Державної реєстраційної служби України щодо вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в тому числі з правом подання заяв та отримання документів про державну реєстрацію права власності.
		Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-IV) визначено правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямовано на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.
		Відповідно до статті 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, зокрема, право власності на нерухоме майно.
		Систему органів державної реєстрації прав становлять: Міністерство юстиції України; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації прав; органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку (стаття 6 Закону № 1952-IV).
		Відповідно до Указу Президента України від 6 квітня 2011 року № 401/2011     "Про затвердження Положення про Державну реєстраційну службу України" Державна реєстраційна служба України (Укрдержреєстр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра юстиції України та входить до системи органів виконавчої влади. Укрдержреєстр є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, якщо їх реєстрація передбачена законами, статуту територіальної громади міста Києва, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.
		В підпункті 10 пункту 4 вказаного Положення прямо передбачено, що Укрдержреєстр здійснює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно відповідно до закону.
		Разом з тим суд зазначає, що згідно статті 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень   або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.
		При цьому слід звернути увагу, що статтею 15 Закону № 1952-IV передбачено, в якому порядку проводиться державна реєстрація прав та їх обтяжень, а саме:
		1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;
		2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;
		3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;
		4) внесення записів до Державного реєстру прав;
		5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;
		6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.
		Згідно пункту 3 частини першої статті 18 Закону № 1925-IV свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).
		Статтею 24 Закону № 1925-IV встановлено виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.
		Згідно пункту 4 частини першої статті 24 Закону № 1925 у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
		Як встановлено під час розгляду справи, підставою для відмови для проведення державної реєстрації права приватної власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 державним реєстратором визначено той факт, що довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 15 грудня 2013 року за реєстровим № 2091 не уповноважено заявника представляти інтереси суб'єкта права в органах Державної реєстраційної служби України щодо вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в тому числі з правом подання заяв та отримання документів про державну реєстрацію права власності.
		Відповідно до статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. 
		Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Статтею 244 Цивільного кодексу України встановлено, що представництво, яке грунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. 
		Представництво за довіреністю може грунтуватися на акті органу юридичної особи. 
		Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
		З рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень та з картки прийому заяви № 10415824 від 29 січня 2014 року вбачається, що ОСОБА_3 на підтвердження своїх повноважень діяти від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" надав Реєстраційні службі Головного управління юстиції у м. Києві копію довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 15 грудня 2013 року та зареєстрованої в реєстрі за № 2091, проте до матеріалів даної адміністративної справи позивачем на підтвердження повноважень ОСОБА_3 додано копію довіреності від 15 жовтня 2013 року за реєстровим № 2091, серія та номер бланку ВТМ № 847532.
		Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Частиною четвертою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
		Разом з тим, суд не має можливості надати оцінку правомірності чи протиправності висновків державного реєстратора відносно того, що довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 15 грудня 2013 року за реєстровим № 2091 не уповноважено заявника представляти інтереси суб'єкта права в органах Державної реєстраційної служби України щодо вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в тому числі з правом подання заяв та отримання документів про державну реєстрацію права власності, враховуючи відсутність довіреності, яка подавалась реєстраційному органу на підтвердження повноважень представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи".
		В контексті наведеного суд зазначає, що суд не має можливості надати оцінку змісту наданих повноважень ОСОБА_3 довіреністю від 15 грудня 2014 року, відповідно відсутні правові підстави для визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької М.Є. про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 8 лютого 2014 року № 10760456.
		Разом з тим, суд приймає до уваги доводи позивача відносно того, що нормами чинного законодавства не передбачено необхідність зазначення в довіреності права уповноваженої особи представляти інтереси суб'єкта права в органах Державної реєстраційної служби України щодо вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно, в тому числі з правом подання заяв та отримання документів про державну реєстрацію права власності, у разі, якщо в довіреності передбачено право уповноваженої особи на представлення інтересів довірителя в усіх органах державної влади.
		Відносно позовних вимог про зобов'язання Державну реєстраційну службу України зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" право власності на майно, а саме: квартиру під номером 28, яка знаходиться у м. Києві по бульвару І. Лепсе, 5-б, суд зазначає про наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, 14 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 2706/1207/71-581, за умовами якого Банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 106 200 доларів США, на строк по 14 грудня 2022 року включно на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у терміни, передбачені цим договором. Пунктом 1.4 договору визначено, що кредитні кошти призначені для здійснення позичальником розрахунків по договору купівлі-продажу між позичальником та ОСОБА_5 з метою придбання квартири АДРЕСА_1.
		14 грудня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір № 2706/1207/71-581-Z-1, згідно якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю належне йому на праві власності майно: квартиру АДРЕСА_1. Пунктом 12 договору визначено, що за вибором іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя: за рішенням суду; у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким вважається застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, викладене в підпунктах 12.3.1 та 12.3.2 цього пункту договору. Згідно підпункту 12.3.1 договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
		28 листопада 2012 року між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" укладено договір факторингу № 15,  за умовами якого банк відповідно до умов договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників, право на вимогу якої належить банку на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги банку набуває права вимоги такої заборгованості від боржника та передає за плату банку грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.
		Між Публічним акціонерним товариством "Сведбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" також укладено договір від 28 листопада 2012 року про відступлення прав за іпотечними договорами.
		28 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс", як клієнтом, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи", як фактором, укладено договір факторингу, за умовами якого клієнт відповідно до умов даного договору відступає фактору свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, зазначених у Реєстрі заборгованості боржників та у Переліку кредитних договорів та договорів забезпечення, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації, а фактор шляхом надання фінансової послуги клієнту набуває права вимоги такої заборгованості від боржника та передає клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить ціну продажу та в порядку, передбаченому даним договором.
		Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Вектор Плюс" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" також укладено договір від 28 листопада 2012 року про відступлення прав за іпотечними договорами.
		Як вбачається з додатку № 1 до договору про передачу прав за іпотечними договорами, Товариству з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" передано право вимоги за іпотечним договором № 2706/1207/71-581-Z-1 від 14 грудня 2007 року, згідно якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1.
		Відповідно до статті 35  Закону України від 05.06.2003 № 898-ІV "Про іпотеку" (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 898-ІV) у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
		Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку. 
		Вимога, встановлена частиною першою цієї статті, не перешкоджає іпотекодержателю здійснювати свої права, визначені статтею 12 цього Закону, без попереднього повідомлення іпотекодавця, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки.
		Статтею 36 Закону № 898-ІV встановлено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Згідно частини першої статті 37 Закону № 898-ІV іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
		Разом з тим, відповідно до пункту 34 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703 (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документів, що зазначені у пунктах 27 і 28 цього Порядку, подає:
		1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менше ніж 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;
		2) документ, що підтверджує сплив 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя, якщо більш тривалий строк не вказано у надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмовій вимозі;
		3) звіт про оцінку предмета іпотеки, складений після спливу строку, що зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;
		5) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли предметом іпотеки є земельна ділянка та в документах, що зазначені у пункті 27 цього Порядку, відсутні відомості про її кадастровий номер);
		6) заставну (у разі, коли іпотечним договором передбачено її видачу).
		Наявність зареєстрованої у Державному реєстрі прав заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.
		Проте, під час розгляду даної адміністративної справи, позивачем не надано документів, визначених підпунктами 1-3 пункту 34 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а тому суд не має можливості встановити наявність права у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" на реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1. При цьому, з перелічених матеріалів в картці прийому заяви № 10415824 від 29 січня 2014 року, також не можливо встановити дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" процедури, при дотриманні якої іпотекодержатель наділений правом зареєструвати право власності на предмет іпотеки.
		З урахуванням наведеного суд зазначає про відсутність правових підстав для зобов'язання Державну реєстраційну службу України зареєструвати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" право власності на майно, а саме: квартиру під номером 28, яка знаходиться у м. Києві по бульвару І. Лепсе, 5-б.
		Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
		В розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. 
		Отже, право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
		Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до висновку про те, що в даній адміністративній справі позивачем не доведено існування факту порушення його законних прав та інтересів щодо реєстрації права власності на майно.
		Виходячи з системного аналізу наведених норм права та обставин справи, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог, тому позов визнається таким, що задоволенню не підлягає.
		 
		Керуючись статтями 98, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
		 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Дурицької Марії Євгеніївни, Державної реєстраційної служби України про визнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
		 
		Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
		 
		 
		 
		 
		Головуючий                                                                                                  М.А.Бояринцева
		 
		 
		Судді                                                                                                    О.В. Головань
		 
		 
		                                                                                                    О.В. Кротюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...