Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 465/3898/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Інші справи позовного провадження.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 02.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2014.
Дата набрання законної сили: 20.05.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №  465/3898/13-ц                                                     Головуючий у 1 інстанції: Лозинський Б.М.  
		Провадження №  22-ц/783/1575/14                                          Доповідач в 2-й інстанції:   Бойко С. М.  
		Категорія: 55 
		 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ
		 
		 
		                     20 травня 2014 року                                                                    м.Львів
		Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
		                                 головуючого - судді Бойко С.М.,
		                                   суддів: Штефаніци Ю.Г., Берези В.І.,
		                                   секретаря - Брикайло М.В., 
		                                            з участю: позивача ОСОБА_2,
		                                            його представника - ОСОБА_3,
		                                            представника відповідача - Гнатишака О.В.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання дій неправомірними та про зобов»язання до вчинення дій, -
		 
		                                                             в с т а н о в и л а:
		Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано неправомірними дії публічного акціонерного товариства комерційний банк (далі - ПАТ КБ) «Приватбанк» щодо надання банківських виписок на недержавній мові. Зобов»язано ПАТ КБ «ПриватБанк» надавати інформацію у банківських виписках по рахунках позивача виключно українською мовою.
		Рішення суду оскаржив ПАТ КБ «ПриватБанк», просить його скасувати з підстав порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачеві у задоволенні позовних вимог.
		Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції проігнорував норму ст.10 Конституції України, якою передбачено, що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України, і не застосував при вирішенні даної справи норму ст.18 Закону України «Про засади державної та мовної політики», якою, зокрема, передбачено, що в економічній і соціальній діяльності державних підприємств, установ та організацій основною мовою є державна мова, а також вільно використовується російська та інші регіональні мови меншин, а в економічній і соціальній діяльності об"єднань громадян, приватних підприємств, установ та організацій, громадян - суб"єктів підприємницької діяльності та фізичних осіб вільно використовується державна мова, регіональні мови або мови меншин, інші мови. На думку апелянта, банк при оформленні виписок по рахунку позивачеві не вчинив жодних неправомірних дій, оскільки в своїй роботі банк використовує російську мову. Окрім того, апелянт вважає, що суд безпідставно задовольнив вимоги позивача, оскільки вони сформульовані так, що стосуються необмеженого кола осіб, що є порушенням норм процесуального права.
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони відповідача в підтримання апеляційної скарги, заперечення сторони позивача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.
		Судом встановлено, що між сторонами існують договірні відносини, які випливають з договору, укладеного між ними, про відкриття карткового рахунку, а відтак, позивач є споживачем банківських послуг, які надає відповідач.
		За зверненням позивача у березні 2013 року в одне з відділень ПАТ КБ «Приватбанк» у м.Львові про надання йому виписок про рух коштів по його картковому рахунку за період з 01.11.2011 року по 01.12.2011 року та за період з 01.02.2011 року по 01.03.2011 року, у банківських виписках містилась запитувана інформація на російській мові.  
		У відповідності  до Умов та правил надання банківських послуг (п.1.1.2.3), клієнт банку має право одержувати виписки про стан картрахунків і про здійснені операції по них.
		У відповідності до п.1.1.3.1.9 цих Умов та правил, банк зобов"язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати власнику виписки про стан картрахунку і про здійснені за минулий місяць операції по ньому.
		У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов"язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
		Самого договору на вимогу апеляційного суду відповідачем не було надано, оскільки такий знищений за терміном зберігання, однак, сторони визнали, що договір був написаний українською мовою і положень щодо мови оформлення виписок по картковому рахунку він не містив.
		Таким чином, до спірних правовідносин повинні застосовуватись загальні норми, визначені Конституцією України та законами України про мови, що також узгоджується з нормою ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» про надання інформації споживачеві згідно із законодавством про мови.   
		У відповідності до ч.1 ст.10 Конституції України, державною мовою в Україні є українська мова. 
		У відповідності до положень ч.1 ст.2 Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР», який діяв на момент укладення між сторонами договору та у період запитуваної позивачем інформації, визначено, що в Українській РСР державною мовою є українська мова.
		Згідно із ст.17 цього Закону, у всіх сферах обслуговування громадян вживається українська мова або інша мова, прийнятна для сторін.
		У відповідності до ст. 6 Закону України «Про засади державної та мовної політики», чинного на момент звернення позивача до відповідача про отримання запитуваної інформації,  визначено, що державною мовою України є українська мова. Українська мова як державна мова обов'язково застосовується на всій території України при здійсненні повноважень органами законодавчої, виконавчої та судової влади, у міжнародних договорах, у навчальному процесі в навчальних закладах в межах і порядку, що визначаються цим Законом. Держава сприяє використанню державної мови в засобах масової інформації, науці, культурі, інших сферах суспільного життя.
		У відповідності до ст. 18 вказаного Закону, в економічній і соціальній діяльності державних підприємств, установ та організацій основною мовою є державна мова, а також вільно використовуються російська та інші регіональні мови або мови меншин.
		Таким чином, за загальним правилом, яке міститься у наведених вище нормах матеріального закону, є те, що у всіх сферах суспільного життя в Україні українська мова використовується як державна мова.
		У відповідності до ч.2 ст.7 Закону України «Про засади державної та мовної політики», у контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.
		У відповідності до ч.3 ст.7 цього Закону, до кожної мови, визначеної у частині другій цієї статті, застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, за умови, якщо кількість осіб - носіїв регіональної мови, що проживають на території, на якій поширена ця мова, становить 10 відсотків і більше чисельності її населення.
		За рішенням місцевої ради в окремих випадках, з урахуванням конкретної ситуації, такі заходи можуть застосовуватися до мови, регіональна мовна група якої становить менше 10 відсотків населення відповідної території.
		          Право ініціювання питання щодо застосування заходів, спрямованих на використання регіональних мов або мов меншин, належить також мешканцям території, на якій поширена ця мова.
		У разі збору підписів понад 10 відсотків осіб, які мешкають на певній території, місцева рада зобов'язана прийняти відповідне рішення протягом 30 днів з моменту надходження підписних листів.
		Враховуючи те, що рішення місцевою радою за місцем знаходження робочого органу відповідача про використання російської мови, як регіональної мови, не приймалось, а іншого нормативного акту, в тому числі Національного банку України на загальному рівні, або правління ПАТ КБ "ПриватБанк" у своїй внутрішній діяльності, про визначення російської мови офіційною мовою роботи органу вказаного банку, а також доказів в підтвердження існування між сторонами домовленості про визнання прийнятною російської мови у відносинах, які випливають з договору і стосуються обслуговування карткового рахунку позивача тощо, відповідачем не було надано суду, відтак, посилання відповідача на норми ст.18 Закону України «Про засади державної та мовної політики» та ч.4 ст.5 Закону Української РСР "Про мови в Українській РСР" в підтвердження правомірності своїх дій по оформленню банківських виписок по картковому рахунку позивача російською, а не виключно українською мовою, як просить позивач, є безпідставними і не спростовують висновків суду першої інстанції. 
		Таким чином, задовольняючи позовні вимоги позивача та зобов"язуючи банк надавати позивачеві інформацію у виписках банку про рух коштів по картковому рахунку позивача виключно державною мовою, суд першої інстанції вірно виходив з норми прямої дії ч.1 ст.10 Конституції України, та вказаних вище норм Закону Української РСР "Про мови в Українській РСР",  Закону України «Про засади державної та мовної політики», якими визначено, що державною мовою України є українська мова.
		Безпідставними є також доводи апелянта про порушення судом першої інстанції при вирішенні даної справи норм процесуального закону (ст.ст.3, 11 ЦПК України), оскільки оскаржуваним рішенням суд визнав неправомірними дії та зобов"язав відповідача до вчинення дій, які стосуються виключно отримання позивачем інформації і лише виключно по картковому рахунку позивача, відкритого у ПАТ КБ "ПриватБанк".
		Таким чином, суд першої інстанції правильно вирішив спір, застосувавши матеріальний закон, який підлягав застосуванню, під час розгляду справи не допустив порушень процесуального закону, які б були підставою для зміни чи скасування рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому апеляційну скаргу  необхідно відхилити, а рішення суду  першої інстанції залишити без змін.
		Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України,  колегія суддів
		 
		                                                                        у х в а л и л а:
		            апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.
		Рішення Франківського районного суду м. Львова від 09 грудня 2013 року залишити без змін.
		            Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.   
		 
		 
		       Головуючий:                                                            _____________ Бойко С.М.
		 
		       Судді:                                                                       _____________ Штефаніца Ю.Г.
		 
		                                                                                _____________ Береза В.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...