Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/1177/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 03.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2014.
Дата набрання законної сили: 13.06.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 
		Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  
		тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41 
		________________________________________________________________________
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"28" травня 2014 р.Справа № 922/1177/14
		Господарський суд Харківської області у складі:
		судді Доленчука Д.О. 
		при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.
		 
		розглянувши справу 
		за позовом ТОВ "Полпак", м. Харків     до ПАТ "Реал банк" м. Харків   про  стягнення 236067,58 грн.  за участю представників:
		позивача - Пилипенко Я.А. за довіреністю № 2 від 01.01.2014 р.
		відповідача -  Рябченко Т.С. за довіреністю № 52 від 22.05.2014 р.
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Полпак" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Реал банк" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 236067,58 грн. основного боргу та 4721,35 грн. судового збору. При цьому позивач просив суд стягнути зазначені грошові кошти з к/рахунку відповідача № 32004178900 УНБУ в Харківській області МФО 351588, а у випадку відсутності коштів з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду.
		В обґрунтування позову позивач вказував, що 24.01.2011 року між сторонами був укладений договір банківських рахунків суб'єкта господарювання № 268/08-4/БТ та відкритий розрахунковий рахунок № 2600730131736. 14.03.2014 р. ТОВ "Полпак" надало до ПАТ "Реал банк" претензію від 13.03.2014 р. з платіжним дорученням № 44 від 14.03.2014 р. про повернення грошових коштів у розмірі 236157,28 грн., що надійшли на банківський рахунок № 2600730131736 шляхом перерахування їх на поточний рахунок ТОВ "Полпак" в ПАТ «БАНК «ГРАНТ». ПАТ "Реал банк" не виконало платіжне доручення ТОВ "Полпак" та не перерахувало гроші на поточний рахунок ТОВ "Полпак" в ПАТ «БАНК «ГРАНТ». Виписка з розрахункового рахунку ТОВ "Полпак" від 05.03.2014 р. підтверджує, що залишок грошових коштів на початок дня склав 236157,58 грн. і був достатнім для здійснення указаної операції. У зв'язку з тим, що ТОВ "Полпак" 28.02.2014 р. просило видати довідку про операції за рахунком в іноземній валюті та отримало її 12.03.2014 р. за № 08 306/692, яка, згідно переліку послуг з розрахунково-касового обслуговування, коштує 50,00 грн. та ТОВ "Полпак" повинно сплатити за ведення розрахункового рахунку за березень 2014 р. суму в розмірі 40,00 грн., то сума повернення ПАТ "Реал банк" ТОВ "Полпак" складає 236067,58 грн.
		Ухвалою суду по справі від 22.05.2014 р. розгляд справи було відкладено на "28" травня 2014 р. о 10:00.
		Представники сторін до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 28.05.2014 р. за вх. № Д316/14, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.
		Представник позивача, через канцелярію господарського суду 23.05.2014 р. за вх. № 17131, надав письмові пояснення по справі, які судом долучені до матеріалів справи. В даних поясненнях представник позивача вказував, що вимоги позивача мають бути задоволені у повному обсязі.
		Представник позивача, через канцелярію господарського суду 23.05.2014 р. за вх. № 17132, надав уточнення до позовної заяви в частині розміру позовних вимог згідно яких просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 236067,58 грн. основного боргу та 4721,35 грн. судового збору.
		Дослідивши вказані уточнення, господарський суд прийшов до висновку, що вищевказані уточнення за своєю суттю є заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог.
		Отже, враховуючи положення ст. 22 ГПК України, господарський суд вважав за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.
		Відповідач, через канцелярію господарського суду 28.05.2014 р. за вх. № 17749, надав документи згідно клопотання, які судом долучені до матеріалів справи.
		Відповідач, через канцелярію господарського суду 28.05.2014 р. за вх. № 17750, надав відзив на позовну заяву, який судом долучений до матеріалів справи. Згідно відзиву відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки за наявності передбаченої чинним законодавством процедури задоволення вимог кредиторів, позивач має право отримати грошові кошти виключно в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та підзаконними актами до нього, відповідно до встановленого порядку.
		Представник відповідача, через канцелярію господарського суду 28.05.2014 р. за вх. № 17751, надав письмові пояснення по справі, які судом долучені до матеріалів справи. Згідно них представник відповідача вказував, що оголошення щодо ліквідації ПАТ "Реал банк" було розміщено 27.05.2014 р. в газеті "Урядовий кур'єр".
		Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
		Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.
		Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
		Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
		24.01.2011 р. між сторонами був укладений договір банківських рахунків суб'єкта господарювання № 268/08-4/БТ (надалі - договір) та відкритий розрахунковий рахунок № 2600730131736. 
		Згідно п. 1.1. цього договору банк зобов'язувався приймати і зараховувати на рахунки, відкриті клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунків та проведення інших операцій за рахунками.
		Згідно позову позивач вказував, що 28.02.2014 р. позивачем в банк був наданий грошовий чек Л33967433 на суму 8202,16 грн. для отримання грошей для виплати зарплати за лютий 2014 р., але у видачі грошей позивачу було відмовлено.  Також, 03.03.2014 р. позивачем до банку було надане платіжне доручення на суму 195100,00 грн. для перерахування цієї суми на Львівську митницю, але це платіжне доручення банком не було виконано.
		14.03.2014 р. ТОВ "Полпак" надало до ПАТ "Реал банк" претензію від 13.03.2014 р. з платіжним дорученням № 44 від 14.03.2014 р. про повернення грошових коштів у розмірі 236157,28 грн., що надійшли на банківський рахунок № 2600730131736 шляхом перерахування їх на поточний рахунок ТОВ "Полпак" в ПАТ «БАНК «ГРАНТ». ПАТ "Реал банк" не було виконано дане платіжне доручення.
		Згідно позову позивач вказував, що сума повернення ПАТ "Реал банк" ТОВ "Полпак" складає 236067,58 грн., оскільки ТОВ "Полпак" 28.02.2014 р. просило видати довідку про операції за рахунком в іноземній валюті та отримало її 12.03.2014 р. за № 08 306/692, яка, згідно переліку послуг з розрахунково-касового обслуговування, коштує 50,00 грн., та ТОВ "Полпак" повинно було сплатити за ведення розрахункового рахунку за березень 2014 р. суму в розмірі 40,00 грн.
		Проте, суд зазначає, що постановою Правління Національного банку України № 109 від 28 лютого 2014 р. ПАТ "Реал банк" був віднесений до категорії неплатоспроможних.
		На підставі вищезазначеної постанови рішенням № 10 від 28.02.2014 р. виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб була розпочата процедура виведення ПАТ "Реал банк" з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації. Тимчасова адміністрація запроваджувалася строком на три місяці з 03 березня 2014 р. по 02 червня 2014 р. Уповноваженою особою Фонду за тимчасову адміністрацію було призначено Кадирова Владислава Володимировича.
		Постановою Правління Національного банку України № 295 від 21 травня 2014 р. "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Реал банк" була відкликана банківська ліцензія та ліквідовано ПАТ "Реал банк" 21.05.2014 р.
		Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
		Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
		Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
		У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.
		Згідно ч. 1, 3 ст. 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.
		Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.
		Відповідно до ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банк відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном відповідно до законодавства. Банк не відповідає за невиконання або несвоєчасне виконання зобов'язань у разі зупинення операцій по рахунках, арешту власних коштів банку на його рахунках уповноваженими органами державної влади.
		Частиною 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" закріплено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.
		Частиною 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.
		Відповідно до ч.1 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду від імені Фонду виконує функції з ліквідації банку відповідно до цього Закону та приступає до виконання своїх обов'язків негайно після прийняття Фондом рішення про призначення уповноваженої особи Фонду.
		Згідно ч.2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з дня призначення уповноваженої особи Фонду:
		1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється;
		2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси;
		3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав;
		4) припиняється нарахування відсотків, неустойки (штрафу, пені) та застосування інших санкцій за всіма видами заборгованості банку;
		5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю;
		6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону;
		7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається.
		Відповідно до ч.3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" вимоги за зобов'язаннями банку, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
		Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема ч. 1 передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено певний порядок погашення вимог кредиторів, в період здійснення ліквідаційної процедури банка, і стягнення з відповідача коштів на підставі договору банківського рахунку є не можливим, оскільки це фактично є погашенням вимог кредитора в порушення порядку, встановленого Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який не припускає задоволення вимог окремих кредиторів у індивідуальному порядку поза межами ліквідаційної процедури.
		При цьому, суд зазначає, що дана правова позиція узгоджується з правовою позицією Вищого господарського суду України, яка була викладена у постанові від 31.07.2013 р. по справі № 922/637/13-г.
		Приймаючи до уваги вищевикладене суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.
		Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 58 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.ст. 1, 36, 45, 46, 52  Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		  
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		 
		В задоволенні позову відмовити повністю.
		 
		Повне рішення складено 02.06.2014 р. 
		 
		Суддя Д.О. Доленчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...