Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 6-18837зп14 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		У х в а л а
		 
		 
		02 червня 2014 року м. Київ
		Колегія суддів судової палати у цивільних справах
		Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі: 
		головуючого   Юровської Г.В.,
		 
		суддів:              Леванчука А.О.,                                       Олійник А.С.,                            
		 
		                                Маляренка А.В.,                  Савченко В.О.,
		 
		розглянувши заяву ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про стягнення коштів за договором банківського вкладу; за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним,  
		в с т а н о в и л а: 
		У лютому 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» (далі − ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива») про стягнення коштів за договором банківського вкладу.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 грудня 2012 року між ним та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» було укладено договір банківського вкладу, згідно з умовами якого банк зобов'язався прийняти від позивача кошти в сумі 200 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 
		29 грудня 2013 року, а ОСОБА_3 зобов'язувався внести зазначену суму коштів готівкою на відкритий банком депозитний рахунок. Позивач свої зобов'язання за договором виконав - вніс кошти на рахунок, що підтверджується квитанцією від 24 грудня 2012 року № 3300.
		Позивач зазначав, що згідно з пунктом 1.4 Договору допускається внесення додаткових внесків (поповнення) до 28 грудня 2013 року, тобто сума вкладу може бути збільшена. У відповідності із цим, позивач вніс додатковий внесок до вкладу в розмірі 499 800 доларів США, що підтверджується квитанцією від 24 грудня 2012 року № 3590. Загальна сума вкладу за цим договором становить 500 тис. доларів США. 
		28 грудня 2012 року, відповідно до пункту 1.5 договору, ОСОБА_3 звернувся до банку з проханням про часткове зняття вкладу та конвертацію його у гривню з подальшим зарахуванням на депозитний рахунок та проведенням платежу з депозитного рахунку в загальному розмірі 
		4 015 000 грн. Цей платіж не був виконаний, про що банк своїм листом 
		від 28 грудня 2012 року № 286/14128 повідомив позивача з посиланням на збій роботи програмного забезпечення та гарантував перерахування коштів 03 січня 2013 року з початком роботи СЕБ. У подальшому це зобов'язання не було виконано. 
		На запит позивача про наявний залишок коштів, йому надійшла відповідь про те, що залишок на депозитному рахунку становить 
		3 195 450 грн, що менше на 819 550 грн від суми, яка має знаходитись на рахунку. У зв'язку із цим 10 січня 2013 року він звернувся з заявою про видачу 3 195 450 грн, проте ці кошти йому також видані не були. 
		У березні 2013 року ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним. 
		Позовні вимоги мотивувало тим, що вказані договори банківського вкладу, примірник наданого позивачем договору та примірник договору, який знаходився у банку, не підписані сторонами, а тому не відповідають вимогам закону та вважаються не укладеними. При цьому, посилаючись на положення ст. ст. 203, 215, ч. 2 ст. 207 ЦК України, просило суд визнати недійсними договори банківського вкладу від 24 грудня 2012 року.
		Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 травня 2013 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
		Стягнуто з ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 500 тис. доларів США, що еквівалентно за курсом валют НБУ, 3 996 500 грн.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		У задоволенні зустрічного позову відмовлено. 
		Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 15 січня 2013 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3, ухвалено в цій частині нове рішення, яким позов задоволено частково.
		Стягнуто з ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» на користь ОСОБА_3 кошти в сумі 200 доларів США, що еквівалентно 
		1 598 грн 06 коп. за курсом валют НБУ станом на 20 травня 2013 року, за договором банківського вкладу від 24 грудня 2012 року № 158448, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ «Комерційний банк «Фінансова ініціатива». 
		У задоволенні решти вимог відмовлено.
		У решті рішення залишено без змін. 
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України  з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено. Рішення апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2014 року залишено без змін. 
		У квітні 2014 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла заява ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2014 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: 
		статті 1058, 1059, 1068 ЦК України, пункту 8 глава 2 розділ ІІІ Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція) та 
		пункту 1.4. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення).
		Як приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що, на думку заявника, потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник надав:
		- ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		від 20 червня 2012 року;
		- ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		від 17 квітня 2013 року;
		- рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		від 03 липня 2013 року;
		- постанову судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 червня 2012 року.
		Перевіривши матеріали провадження за заявою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		від 09 квітня 2014 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що справа підлягає допуску до провадження Верховного Суду України з наступних підстав. 
		Відповідно до статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана виключно з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом.
		Згідно з постановою пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України» під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи. 
		Ухвалення різних за змістом судових рішень означає, що суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох або більше справ за подібних правовідносин при однаковому їх матеріально-правовому регулюванні дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків.
		Виходячи з положень ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, 
		п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. 
		Залишаючи без змін рішення апеляційного суду Вінницької області 
		від 15 січня 2014 року, суд касаційної інстанції, керуючись положеннями 
		ст. 1059 ЦК України, п. 1.4. Положення, п. 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції виходив з того, що додаткового письмового договору про внесення додаткового внеску між сторонами не укладалось, грошові кошти у сумі 499800 доларів США у гривневому еквіваленті на рахунок ОСОБА_3 не надходили та не обліковувались, надана квитанція не підтверджує внесення готівки.
		Заявник зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду аналогічних справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог, установлених фактичних обставин справ і однакового вимог, установлених фактичних обставин справ і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків.
		Так, у доданих до заяви ОСОБА_3 в особі представника 
		ОСОБА_4 
		ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 червня 2012 року (справа № 6-41734св12), постановлену за результатами розгляду справи за позовом про захист прав споживачів та повернення грошових коштів;
		ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		від 17 квітня 2013 року (справа № 6-53645св12), постановлену за результатами розгляду справи за позовом про стягнення депозитного вкладу;
		рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		від 03 липня 2013 року (справа № 6-50564св12), постановлену за результатами розгляду справи за позовом про стягнення грошової суми та моральної шкоди, 
		суд касаційної інстанції, переглядаючи судові рішення, дійшов висновку про те, що відкриття банківських рахунків та облікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку (ч. 3 ст. 1058, ч. 2 ст. 1068 ЦК України, п. 2.1 Положення). Таким чином, відсутність реєстрації договору банківського вкладу, і як наслідок, необлікування на рахунку банку грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу, не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу за наявності ощадної книжки (сертифіката) чи іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту, і є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі. Відповідні юридичні факти (відсутність банківських рахунків, і як наслідок, необлікування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу) слід кваліфікувати як невиконання банком своїх обов'язків за договором банківського вкладу. 
		Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме: статті 1058, 1059, 1068 ЦК України, пункт 8 глава 2 розділ ІІІ Інструкції та пункт 1. 4. Положення, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 
		Разом з тим, посилання заявника на постанову судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 06 червня 2012 року як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах  не можна визнати обґрунтованим. 
		Відповідно до п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2011 року № 11 «Про судову практику застосування статей 353-360 Цивільного процесуального кодексу України» судовими рішеннями, на які заявник посилається на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК, можуть бути рішення: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ; Вищого адміністративного суду України; Вищого господарського суду України; Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, ухвалені як судом касаційної інстанції; апеляційних судів загальної юрисдикції як судів касаційної інстанції в цивільних справах, яким право на перегляд у касаційному порядку цивільних справ було надано Законом «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ» від 22 лютого 2007 року № 697-V.
		Зазначений перелік таких судових рішень є вичерпним. 
		Обов'язковою є умова, щоб цими рішеннями, які набрали законної сили, вирішено спір по суті, та в них судом (судами) касаційної інстанції неоднаково застосовано одні й ті самі норми матеріального права. 
		Постанова Верховного Суду України від 06 червня 2012 року прийнята в порядку глави 3 розділу У ЦПК України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, і ця постанова Верховного Суду України не є рішенням касаційного суду, а тому на неї не може здійснюватись посилання як на приклад неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
		З огляду на те, що наведені заявником доводи містять ознаки, які згідно з вимогами вищевказаної норми є підставою для перегляду судових рішень, справу необхідно допустити до провадження Верховного Суду України. 
		Керуючись ст.ст. 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 
		у х в а л и л а: 
		Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» про стягнення коштів за договором банківського вкладу; за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Фінансова ініціатива» до ОСОБА_3 про визнання договору недійсним, за заявою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 квітня 2014 року. 
		Ухвалу про допуск справи до провадження разом із заявою про перегляд судового рішення та доданими до неї матеріалами надіслати до Верховного Суду України протягом п'яти днів. 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                  Г.В. Юровська  Судді: А.О. Леванчук    А.В. Маляренко   А.С. Олійник   В.О. Савченко  .

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...