Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 903/351/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 11.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		05 червня 2014 р.                                 справа №903/351/14
		за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртранснафта", м. Київ 
		до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс", м. Луцьк 
		                         Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ", м. Рівне 
		про визнання недійсним договору купівлі-продажу
		 
		Суддя   Войціховський В.А.
		 
		за участю представників сторін:
		від позивача: Лилик О.П. - начальник Управління правового забезпечення ПАТ "Укртранснафта" (дов. №141 від 26.12.2013р.), Годованець Я.М. - начальник центрального диспетчерського відділу Управління з транспортування, обліку та якості нафти ПАТ "Укртранснафта" (дов. №20 від 23.05.2014р.)
		від відповідачів: не з'явились
		 
		Суть спору: 14 квітня 2014 року Публічне акціонерне товариство "Укртранснафта" звернулось до господарського суду з позовною заявою від 10.04.2014р. №05-02/115/1331 про визнання недійсним укладеного 13 грудня 2011 року між Малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" договору купівлі-продажу №13/12-1.
		Ухвалою господарського суду від 15.04.2014р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі та призначено її розгляд в судовому засіданні.
		Ухвалою суду від 05.05.2014р. (том 1 а.с. 109-112) у зв'язку з витребуванням від сторін додаткових доказів та документів розгляд справи відкладався на 26.05.2014р. 
		Цією ж ухвалою було задоволене клопотання ПАТ "Укртранснафта" та, в порядку ст. 38 ГПК України, витребувано від Міністерства доходів і зборів України інформацію та підтверджуючі її документи стосовно оформлення у період часу з 25 серпня 1992 року по 03 жовтня 2012 року Малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" (останнє місцезнаходження: 33000 Рівненська область, м. Рівне, вул. Київська, 10, код ЄДРПОУ 14343471) декларації імпорт 40 на перевезення трубопровідним транспортом високосірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76.
		Ухвалою від 08.05.2014р. було задоволено заяву ПАТ "Укртранснафта" та вжито заходів до забезпечення позову шляхом заборони Товариству з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" вчиняти будь-які дії, пов'язані із відчуженням, переробкою, передачею в заставу нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м., яка знаходиться в резервуарах №№2, 4, 6 на території нафтоперекачувальної станції "Снігурівка" за адресою: с. Кобзарці Снігурівського району Миколаївської області.
		Ухвалою від 26.05.2014р. з метою об'єктивного та всебічного розгляду справи, з'ясування всіх її істотних обставин та у зв'язку з невиконанням Міністерством доходів і зборів України вимог суду щодо надання витребуваної згідно ухвали від 05.05.2014р. інформації та підтверджуючих її документів, розгляд справи було відкладено на 05.06.2014р.
		 
		Присутні в судовому засіданні представники позивача, надавши на вимогу суду витребувані документи, з посиланнями на обставини, викладені у позовній заяві товариства, а також у доповненні від 23.05.2014р. №05-00/204/1966 до позовної заяви від 10.04.2014р., письмовому поясненні від 04.06.2014р. №05-00/224/2131 просять суд задовольнити позов, визнавши недійсним укладений 13.12.2011р. між МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" та ТОВ "Тірас-Арс" договір №13/12-1 купівлі-продажу високосірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн.
		В обгрунтування пред'явлених позовних вимог представники сторони посилаються на ті обставини, що спірним договором купівлі-продажу від 13.12.2011р. №13/12-1 визначено місцезнаходження високосірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76: ділянка "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365) магістрального нафтопроводу "Кременчук-Херсон". Магістральний нафтопровід "Кременчук-Херсон" є державною власністю і знаходиться у користуванні ПАТ "Укртранснафта", власником нафти, як на час укладення спірного договору, так і на даний час є ПАТ "Укртранснафта".
		Господарським судом Рівненської області 17.01.2012р. було винесено рішення по справі №5019/1/12 про задоволення позовних вимог та визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" (код ЄДРПОУ 35211344 м. Луцьк, вул. Кременецька, 38) власником високосірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м. вартістю 171 000 000 грн. без ПДВ, яка знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" на ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365). ТзОВ "Тірас-Арс" неправомірно визнано власником нафти лише на підставі договору купівлі-продажу №13/12-1 від 13.12.2011р.
		ПАТ "Укртранснафта" утворене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.06.2001р. №256-р внаслідок реорганізації державних акціонерних товариств "Магістральні нафтопроводи "Дружба" та "Придніпровські магістральні нафтопроводи" із залишенням 100 відсотків акцій цього товариства у державній власності і передачею їх до статутного фонду НАК "Нафтогаз України". Зазначеним розпорядженням передбачено, що майно магістральних і розподільних нафтопроводів (що є державною власністю), передано ПАТ "Укртранснафта" у користування.
		Метою діяльності ПАТ "Укртранснафта" є здійснення транспортування, закупівля, зберігання, переробка, перевалка та реалізація нафти і нафтопродуктів, надання супутніх при цьому послуг резидентам та нерезидентам України, провадження іншої підприємницької діяльності на території України та за її межами з метою отримання прибутку. Товариство самостійно планує свою виробничо-господарську діяльність виходячи з попиту на продукцію, роботи і послуги товариства. Основою планів діяльності товариства є договори із замовниками (покупцями) та підрядниками (постачальниками).
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 75 ГК України фінансовий план ПАТ "Укртранснафта" підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України. Фінансовим планом товариства на 2012 рік не передбачено надходжень від відчуження 40 тис. куб. м. нафти вартістю 171 000 000 грн. МПП "ВКФ "Інвест-VEZ", а тому така угода не укладалась. Також із зазначеним підприємством не укладалось будь-яких договорів на транспортування нафти магістральними нафтопроводами. За таких обставин ПАТ "Укртранснафта" не могло ні за яких обставин продати (не дотранспортувати) нафту, яка знаходиться у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" малому приватному підприємству "ВКФ "Інвест-VEZ". Тобто жодних підстав для набуття права власності на майно ПАТ "Укртранснафта" малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" не існує.
		Зазначається позивачем також і те, що згідно з градуювальними таблицями об'єм лінійної частини ділянки "Снігурівка-Херсон" км 289 - км 355,2 МН "Кременчук-Херсон" становить 25721,128 куб. м і не може фізично вмістити 40 тис. куб. м. Окрім того, кінцевою точкою нафтопроводу є км 255,2, а не км 265, як про це йдеться у рішенні суду.
		На ділянці нафтопроводу "Снігурівка-Херсон" перебувала технологічна нафта, яка знаходиться на балансі ПАТ "Укртранснафта", а не високосірчана нафта сорту "ГОСТ 9965-76", як про це зазначено в судовому рішенні, нафти такого сорту взагалі не існує, оскільки сорт нафти ГОСТом не визначається.
		В обгрунтування правових підстав позовних вимог позивачем здійснюються посилання на положення статей 203, 215, 321, 386, 655, 658 Цивільного кодексу України, роз'яснення, викладені у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
		 
		У визначений ухвалою суду від 26.05.2014р. день та час ТОВ "Тірас-Арс" уповноваженого представника в судове засідання не направило. Натомість у телеграмі від 04.06.2014р. товариство-відповідач просило суд здійснювати судовий розгляд справи за відсутності його представника та повідомити ТОВ "Тірас-Арс" про дату та час проведення наступного судового засідання.
		З огляду на тривалість розгляду даної справи судом, необхідність дотримання встановлених законодавством строків вирішення спору, заперечення стосовно відкладення розгляду справи, висловлені в судовому засіданні представниками позивача, а також враховуючи виконання ТОВ "Тірас-Арс" вимог суду в частині надання пояснень стосовно пред'явленого позову, господарський суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи по суті в даному судовому засіданні за відсутності представника відповідача за наявними в матеріалах справи та додатково долученими сторонами в процесі її судового розгляду документами.
		При розгляді справи судом враховані заперечення ТОВ "Тірас-Арс", викладені у відзиві від 30.04.2014р. на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях від 04.06.2014р. по справі. 
		У зазначених матеріалах відповідачем засвідчується, що відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. 
		Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що нібито він є власником нафти відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23.06.2001 № 256-р. Однак, дійсно, даним розпорядженням НАК "Нафтогаз України" передано у користування ВАТ "Укртранснафта" майно магістральних і розподільних нафтопроводів, зазначене у додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
		У додатку 3 до вказаної постанови зазначено перелік майна, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання та розподілу нафти, нафтопродуктів, природного газу і яке відповідно до законодавства не підлягає приватизації та передається НАК "Нафтогаз України" у користування, до якого належать: магістральні газонафтопроводи та споруди на них, розподільні газонафтопроводи та споруди на них, газонафтосховища, транспортні засоби спеціального призначення.
		Додаток, на який посилається позивач як на правовстановлювальний документ про право власності на спірну нафту не зазначає її як майно, яке входить до переліку та підлягає передачі ПАТ "Укртранснафта", з жодних інших долучених до позову документів не вбачається підтвердження права власності позивача на спірну нафту, тому останній не підтвердив порушення свого права належними доказами. 
		Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 25.06.2003р. №422 "Про затвердження Методичних рекомендацій по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами", виданого відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", оборотно-сальдова відомість складається щомісяця і використовується для записів даних за дебетом і кредитом кожного рахунку окремо. Оборотно-сальдова відомість заповнюється перенесенням кредитових оборотів із регістрів бухгалтерського обліку у дебет відповідних рахунків, тобто це фінансовий документ, в якому відображені бухгалтерські залишки по різних рахунках обліку на перше число року, кварталу або місяця. У ньому також відображаються залишки по бухгалтерських рахунках на момент закінчення облікового періоду та поточні обороти (це прихід і витрата) за певні часові проміжки.
		Враховуючи вищевикладене відповідач засвідчує, що дана відомість є документом фінансової звітності, а не правовстановлюючим документом на майно.
		Доданий до позову баланс по своїй правовій природі також є звітним фінансовим документом, який показує у грошовому виразі стан господарських засобів за їх складом і використанням, джерелами надходження та призначення на певну дату. Мета складання балансу - надання користувачам повної, правдивої, неупередженої інформації про фінансовий стан підприємства на звітну дату, а не підтвердження права власності на майно.
		Відповідно до пункту 5.1.1 Наказу Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку, Міністерства палива та енергетики, Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155 "Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" приймання нафти і нафтопродуктів за кількістю здійснюється відповідно до вимог цієї Інструкції та договорів постачання, купівлі-продажу тощо. Виходячи з останнього, акт інвентаризації не є належним доказом, який підтверджує факт передачі нафти без відповідних первинних документів, а саме: договору, указу, розпорядження тощо.
		Товариством "Тірас-Арс" набуло право власності на нафту на підставі договору купівлі-продажу та рішення суду, яке набрало законної сили та є єдиним правовставлюючим документом на спірну нафту.
		Також відповідачем засвідчувалось, що при зверненні позивача до суду останнім було невірно обрано спосіб захисту порушеного права, що, в свою чергу, також виступає підставою для відмови ПАТ "Укртранснафта" у задоволенні його позовних вимог.
		 
		Судом при розгляді даної справи також було встановлено, що Мале приватне підприємство "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" (відповідач), як це вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.04.2014р. №18569807 (том 1 а.с. 77-78) на дату порушення судом провадження у даній справі було припинене за судовим рішенням про припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом (ухвала господарського суду Рівненської області від 26.09.2012р. у справі №5019/2831/11 про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідацію юридичної особи - МПП "ВКФ "Інвест-VEZ").
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд,-
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Статтею 3 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із загальних загад цивільного законодавства є свобода договору.
		Статтями 627, 629 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		13 грудня 2011 року між Малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ", м. Рівне (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс", м. Луцьк (Покупець) було укладено договір №13/12-11 купівлі-продажу високосірчаної нафти сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн. 
		У відповідності до умов цієї угоди між МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" зобов'язалось передати у власність ТОВ "Тірас-Арс" високосірчану нафту сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн., котра знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365), а Покупець, в свою чергу, прийняти товар та оплатити його вартість.
		Посилаючись на долучені до матеріалів справи відповідні платіжні документи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" засвідчує на проведенні з Продавцем усіх належних розрахунків по оплаті переданої у власність високосірчаної нафти.
		Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.01.2012р. у справі №5019/1/12 Товариство з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, код ЄДРПОУ 35211344) було визнано власником високосірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн. без ПДВ, яка знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365).
		Засвідчуючи те, що магістральний нафтопровід "Кременчук-Херсон" є державною власністю і знаходиться у користуванні ПАТ "Укртранснафта", власником нафти, як на час укладення між МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" та ТОВ "Тірас-Арс" договору купівлі-продажу від 13.12.2011р. №13/12-1, так і на даний час є ПАТ "Укртранснафта", позивач звернувся до суду з відповідним позовом про визнання угоди купівлі-продажу недійсною.
		 
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд, оцінюючи подані докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку про підставність пред'явленого позову та необхідність задоволення позовних вимог. Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:
		 
		Відкрите (на даний час публічне) акціонерне товариство "Укртранснафта" утворено відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 червня 2001 року №256-р внаслідок реорганізації державних акціонерних товариств "Магістральні нафтопроводи "Дружба" та "Придніпровські магістральні нафтопроводи" із залишенням 100 відсотків акцій цього товариства у державній власності і передачею їх до статутного фонду НАК "Нафтогаз України". Даним розпорядженням НАК "Нафтогаз України" передано у користування ВАТ "Укртранснафта" майно магістральних і розподільних нафтопроводів, зазначене у додатку 3 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998р. №747 "Про утворення Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".
		У додатку 3 до вказаної постанови зазначено перелік майна, яке використовується для забезпечення транспортування, зберігання та розподілу нафти, нафтопродуктів, природного газу і яке відповідно до законодавства не підлягає приватизації та передається НАК "Нафтогаз України" у користування, до якого належать: магістральні газонафтопроводи та споруди на них, розподільні газонафтопроводи та споруди на них, газонафтосховища, транспортні засоби спеціального призначення.
		У період часу, що передував до створення ПАТ "Укртранснафта", в Україні діяли державні акціонерні товариства "Магістральні нафтопроводи "Дружба" та "Придніпровські магістральні нафтопроводи" - правонаступники, відповідно державного підприємства магістральних нафтопроводів "Дружба" та державного підприємства "Придніпровські магістральні нафтопроводи", створених на території України у 90-х роках минулого століття. Відповідно на баланси зазначених підприємств при їх створенні було передано магістральні нафтопроводи, заповнені технологічною нафтою.
		У 2001 році технологічна нафта була передана на баланс ПАТ "Укртранснафта", що підтверджується "Инвентаризационной описью товарно-материальных ценностей» станом на 01.09.2001р. Заповнення технологічною нафтою магістрального нафтопроводу "Кременчук-Херсон" було здійснено у 1971 році, що підтверджується "Мероприятиями по вытеснению послеопресовочной воды и заполнения нефтепровода "Кременчук-Херсон" нефтью" та "Актом приемки в эксплуатацию Государственной приемочной комиссией законченного строительством магистрального нефтепровода "Кременчук-Херсон", протяжением 355 км (линейная) часть нефтепровода - без головных сооружений".
		З моменту заповнення магістральних нафтопроводів технологічною нафтою (введення їх в експлуатацію після будівництва), у останніх, згідно з чинними в Україні нормативними документами, проводиться інвентаризація нафти. 
		Судом встановлено, що у період з 2008 року і по даний час інвентаризація нафти проводилась згідно з Інструкцією "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за №805/15496. 
		Пунктом 9 зазначеної Інструкції визначено, що інвентаризації підлягає нафта, що міститься у ділянках магістральних нафтопроводів, резервуарах, технологічних трубопроводах, технологічних ємностях, наявних на підприємстві. Інвентаризації підлягає також нафта підприємства, яка згідно з договорами зберігається в резервуарах інших суб'єктів господарювання. У випадку наявності в системі магістральних нафтопроводів нафти клієнтів про це вказується у Зведеній відомості інвентаризації. 
		На підставі договору від 25.06.2010р. №25 ТОВ "Контроль-Сервіс" було проведено незалежну інвентаризацію нафти, яка знаходиться в нафтопровідній системі ПАТ "Укртранснафта". За результатами незалежних досліджень було складено акти інвентаризацій нафти, зведені акти та зведені відомості. Із зведених відомостей інвентаризації нафти по філії "ПМН" ПАТ "Укртранснафта" вбачається, що станом на 30.06.2010р. у філії знаходиться нафта наступних контрагентів: для Одеської нафтобази - 0,000 тонн; для наливу МНТ "Південний" - 1213,366 тонн; для Одеського НПЗ - 14636,000 тонн; для Кременчуцького НПЗ - 0,000 тонн.
		Відтак, із наданих позивачем актів інвентаризації нафти за період 2010-2012 років вбачається, що нафта такого контрагента, як МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" взагалі відсутня. 
		Також судом засвідчується, що у відповідності до установчих документів товариства, ПАТ "Укртранснафта" самостійно планує свою виробничо-господарську діяльність виходячи із попиту на продукцію, роботи і послуги товариства. Основою планів діяльності ПАТ "Укртранснафта" є договори із замовниками (покупцями) та підрядниками (постачальниками). 
		Відповідно до положень ч. 2 ст. 75 Господарського кодексу України, фінансовий план ПАТ "Укртранснафта" підлягає затвердженню Кабінетом Міністрів України. 
		Судом встановлено, що фінансовим планом ПАТ "Укртранснафта" на 2012 рік не передбачено надходжень від відчуження 40 тис. куб. м. нафти вартістю 171 000 000 грн. малому приватному підприємству "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ", а тому така угода не укладалась. Договорів на транспортування нафти магістральними нафтопроводами із МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" ПАТ "Укртранснафта" не укладалось. Суд вважає, що за таких обставин ПАТ "Укртранснафта" за будь-яких обставин не могло відчужити нафту, яка знаходиться у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" малому приватному підприємству "ВКФ "Інвест-VEZ". Тому жодних підстав для набуття права власності на майно ПАТ "Укртранснафта" малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" не існує.
		Судом також встановлено, що згідно з градуювальними таблицями об'єм лінійної частини ділянки "Снігурівка-Херсон" км 289 - км 355,2 МН "Кременчук-Херсон" становить 25721,128 куб. м і не може фізично вмістити 40 тис. куб.м. Окрім того, на ділянці нафтопроводу "Снігурівка-Херсон" перебувала технологічна нафта, яка знаходиться на балансі ПАТ "Укртранснафта", а не високосірчана нафта сорту "ГОСТ 9965-76", як про це зазначено в судовому рішенні у справі №5019/1/12, нафти такого сорту взагалі не існує, оскільки сорт нафти ГОСТом не визначається. 
		Статтею 321 Цивільного кодексу України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності на нафту, як на час укладання між ТОВ "Тірас-Арс" та МПП "ВКФ "Інвест-VEZ" договору купівлі-продажу нафти від 13.12.2011р. №13/12-1, так і на даний час належить ПАТ "Укртранснафта", що підтверджується документами наявними у матеріалах справи.
		 
		Згідно із ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
		Маса (брутто) нафти, що знаходиться у магістральному нафтопроводі відповідно до п.п. 4.3.6.10. п. 4.3 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" визначається за місткістю нафтопроводу і густиною, яка визначається як середнє арифметичне густини на початку і в кінці ділянки або береться за середньою густиною в резервуарі або за показами вузлу обліку нафти (ВОН) і приводиться до температури і тиску в нафтопроводі згідно з МИ 2153.
		Згідно з п.п. 5.5.7. п. 5.7 Інструкції на підставі записів у журналі реєстрації результатів вимірювань СВКН (система вимірювань кількості та показників якості нафти) або в оперативному листі і в паспорті якості нафти оформлюють акт приймання-здавання нафти за формою №34-НП (додаток 5 до Інструкції). Паспорт якості, форма якого надана в Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007р. №271/121, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 04.07.2007р. за №762/14029, повинен бути заповнений згідно з її вимогами і є невід'ємною частиною акта приймання-здавання нафти.
		Частиною 2 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
		Судом засвідчується, що відпуск нафти споживачам відповідно до пунктів 7.1 та 7.2 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України" здійснюється на підставі попередньо укладених договорів шляхом їх відвантаження споживачам магістральними нафтопроводами. Продавець зобов'язаний надати товар перевізнику або іншій особі, призначеній покупцем або обраній продавцем у відповідності зі статтею А.3 "а", у названому місці у день чи в межах періоду, що узгоджені сторонами для здійснення поставки. Поставка вважається здійсненою, якщо: - названим місцем поставки є площі продавця: коли товар завантажений на транспортний засіб, наданий перевізником, що призначений покупцем, чи іншою особою, що діє від імені останнього; - назване місце перебуває за межами площ продавця: коли товар наданий у розпорядження перевізника чи іншої особи, призначеної покупцем або обраної продавцем відповідно до статті А.3 "а", нерозвантаженим з транспортного засобу продавця. 
		Якщо сторони не узгодили конкретного пункту в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього пунктів, продавець може вибрати пункт у межах місця поставки, який найбільш задовольняє його цілям. 
		Відповідно до параграфу А.4 "Поставка", Інкотермс, Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, редакція 2000 року за відсутності точних вказівок від покупця, продавець може поставити товар для перевезення у спосіб, що зумовлюється видом транспорту та/або кількістю та/або характером товару.
		Зі змісту наведених правових норм випливає, що нафта, яка знаходиться у магістральному нафтопроводі може бути передана лише у вузлі обліку нафти за участю перевізника, а не як визначено спірним Договором, у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365).
		Судом також зауважується, що належними документами, які посвідчують право власності на нафту в магістральному нафтопроводі мають бути: договір з ПАТ "Укртранснафта" про транспортування нафти системою магістральних нафтопроводів територією України, документи щодо оплати послуг з транспортування, маршрутні доручення, митні декларації, акти приймання-здавання нафти в нафтотранспортну систему ПАТ "Укртранснафта", паспорти якості до них, акти приймання-здавання нафти в пункті призначення та паспорти якості до них, акти виконаних послуг та звірок взаєморозрахунків замовника послуг та ПАТ "Укртранснафта".
		Відтак суд приходить до висновку, що умовами спірного договору купівлі-продажу договірними сторонами чітко не було встановлено момент здачі товару перевізникові, місце передачі товару та не дотримано вимог щодо зазначення стандартів, технічної документації, яким за якістю повинна відповідати високосірчана нафта, що поставляється покупцю.
		За таких обставин суд вважає, що при укладенні спірного договору купівлі-продажу сторонами було порушено вимоги ст.ст. 662, 664 Цивільного кодексу України та Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, Інкотермс, редакції 2000 року.
		Також в процесі розгляду справи та огляду наданих документів судом було встановлено, що по нафтопроводу "Кременчук-Херсон" транспортування високосірчаної нафти не здійснювалось.
		У спірному договорі кількість нафти, що відчужується у магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по дільниці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365) визначена у метрах кубічних, а не в тоннах, що суперечить Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", підпунктом 4.2.1 якої визначено, що облік нафти і нафтопродуктів на НПЗ, підприємствах із забезпечення нафтопродуктами, підприємствах нафтопровідного і нафтопродуктопровідного транспорту, наливних пунктах ведеться в одиницях маси, а на АЗС - одиницях об'єму.
		 
		Згідно з ч. 4 ст. 17 Господарського кодексу України система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб'єктів господарювання. При цьому податки та інші обов'язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб'єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності.
		Відповідно до ст. 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. 
		Статтею 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов'язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України.
		Згідно із ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
		Суд засвідчує, що із змісту наведених правових норм випливає, що продаж високосірчаної нафти на території України за договорами купівлі-продажу є оподатковуваною операцією. Проте, в даному випадку, всупереч вищевикладеному загальна ціна спірного договору була визначена договірними сторонами без ПДВ (п.п. 3.1, 3.2 угоди). Відтак зазначені положення угоди купівлі-продажу порушують норми ст. 17 Господарського кодексу України та ст.ст. 15, 16, 185 Податкового кодексу України.
		Відповідно до ч.2 ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
		Відповідно до положень п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського Суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" позивачем у справі про визнання господарських договорів недійсними може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин.
		Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
		Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 
		Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. 
		Статтею 658 Цивільного кодексу України визначено, що право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення. 
		 
		В аспекті положень зазначених норм законодавчих актів судом засвідчується, що матеріалами справи підтверджується, що договір купівлі-продажу, предметом якого є продаж нафти, яка знаходиться в магістральному нафтопроводі "Кременчук-Херсон" по ділянці "Снігурівка-Херсон" (км. 289 - км. 365), є недійсним у зв'язку з відсутністю у продавця за угодою на момент її укладення права власності на визначену в договорі нафту.
		Також судом приймається до уваги та при прийнятті рішення у даній справі враховується інформація, надана на виконання вимог господарського суду та викладена Міністерством доходів і зборів України у листі від 23.05.2014р. №9828/5/99-99-18-03-04-16 (а.с. 51). 
		Зазначеним листом стверджується, що згідно з електронною базою даних Міндоходів станом на 16.05.2014р. інформації щодо зовнішньоекономічної діяльності МПП "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" (код ЄДРПОУ 14343471) у період з 25.08.1992р. по 03.10.2012р. не виявлено. Викладені обставини, в свою чергу, свідчать про, що для малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ" у визначений період на митну територію України ввозу високосірчаної нафти трубопровідним транспортом не відбувалось, декларації імпорт 40 на перевезення трубопровідним транспортом високосірчаної нафти сорту ГОСТ 9965-76 не оформлювались.
		 
		Як визначає ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору. 
		Відповідно до ст.ст. 34, 43 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. 
		За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
		Судом наголошується, що в даному випадку відповідачем належним чином, певними засобами доказування та належними доказами не було підтверджено і обґрунтовано тих обставин, котрі були покладені в основу заперечення ТОВ "Тірас-Арс" на пред'явлений позов. Викладені відповідачем у відзиві від 30.04.2014р. на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях від 04.06.2014р. факти спростовуються фактичними обставинами справи та долученими до неї матеріалами.
		Беручи до уваги, що спір до суду було доведено з вини відповідачів, та з огляду на припинення державної реєстрації одного з відповідачів - Малого приватного підприємства "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ", витрати, пов'язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи в суді (сплата судового збору), що поніс позивач, слід відшкодувати йому відповідно до ст. 49 ГПК України в повному об'ємі за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс".
		Відповідно до ст. 68 ГПК України питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.
		Виходячи із зазначених положень ГПК України та враховуючи прийняття у даній справі судового рішення, суд вважає за необхідне скасувати вжиті у відповідності до ухвали від 08.05.2014р. заходи до забезпечення позову.
		 
		Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 68, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позов задовольнити. 
		2. Визнати недійсним укладений 13 грудня 2011 року між Малим приватним підприємством "Виробничо-комерційна фірма "Інвест-VEZ", м. Рівне та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс", м. Луцьк договір №13/12-11 купівлі-продажу високосірчаної нафти сорту "URALS" ГОСТ 9965-76 в кількості 40 тис. куб.м. загальною вартістю 171 000 000 грн. 
		3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тірас-Арс" (м. Луцьк, вул. Кременецька 38, код ЄДРПОУ 35211344) на користь публічного акціонерного товариства "Укртранснафта" (м. Київ, вул. Кутузова, 18/7, код ЄДРПОУ 31570412) 1 218 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.
		4. Вжиті у відповідності до ухвали господарського суду Волинської області від 08.05.2014р. заходи до забезпечення позову скасувати.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                                  В.А. Войціховський
		 
		 
		 
		Повне рішення 
		складено
		10.06.2014р.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...