ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
11 червня 2009 року №К-9280/08
Колегія суддів судової палати з розгляду справ за
зверненнями юридичних осіб Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Бим М.Є.(доповідач), Гончар Л.Я.,
Харченка В.В., Черпіцької Л.Т., Чалого С.Я.
розглянувши у попередньому судовому
засіданні адміністративну справу за касаційною скаргоюОСОБА_1 на постанову
Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2008 року у справі
№2а-127/2007 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та
соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації,
Центру по нарахування та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області,
Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів
України, треті особи - Державне казначейство України, Головне управління
Державного казначейства України в Полтавській області, про стягнення
недоплаченої разової грошової допомоги, -
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_1 13.04.2007 року звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому після уточнення
позовних вимог, просив суд зобов'язати Міністерство
фінансів України виділити та перерахувати через Міністерство праці та соціальної політики Головному управлінню праці та
соціального захисту населення Полтавської
обласної державної адміністрації для виплати ОСОБА_1 недоплачену разову грошову допомогу за 2004 - 2006
роки в розмірі 5447,76 грн.; зобов'язати
Головне управління праці та соціального захисту населення Полтавської обласної
державної адміністрації виплатити ОСОБА_1 одержані для виплати на його ім'я кошти недоплаченої разової
грошової допомоги за 2004 - 2006 роки.
Постановою Київського районного суду м. Полтави від 16 жовтня 2007 року
позовні вимоги задоволено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 травня
2008 року постанова Київського районного
суду м. Полтави скасована та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову
відмовлено.
В касаційній скарзі позивач просить
скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом
норм матеріального та процесуального права, та
залишити в силі постанову Київського районного суду м. Полтави, яку
вважає законною та обґрунтованою.
В запереченнях на касаційну скаргу Міністерство фінансів України просить
залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського
апеляційного адміністративного суду від 12.05.2008р. без змін.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального і
процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи
касаційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є ветераном війни - інвалідом II групи.
Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня має право на
отримання разової грошової допомоги у розмірі
восьми мінімальних пенсій за віком.
Позивач ОСОБА_1 у 2004 році отримав 160 грн., у 2005 році - 330грн., у 2006
році -330 грн., всього за цей період
позивачем отримано 820 грн. Отримані розміри одноразової допомоги є меншими
чим встановлені частиною 5 статті 13 Закону України «Про статус ветеранів
війни, гарантії їх соціального захисту».
Асигнування для головних розпорядників коштів щорічно затверджуються
законом про Державний бюджет України. Згідно пункту 2 Указу Президента України
«Про заходи щодо забезпечення наповнення
Державного бюджету та посилення фінансово-бюджетної дисципліни від
28.02.97 року № 187 витрачання коштів органами виконавчої влади, їх
структурними підрозділами, іншими організаціями, які фінансуються за рахунок
Державного бюджету України, здійснюється на
підставі їх кошторисів доходів і видатків, які затверджуються у
встановленому порядку.
Згідно з Порядком касового видання державного бюджету за видатками,
затвердженим наказом Державного казначейства
України від 22.01.2001 року №3, Порядком обслуговування державного бюджету за видатками, затвердженим
наказом Державного казначейства України від 25.04.2004 року №89, виділення коштів з державного бюджету здійснюється
шляхом перерахування органами
Державного казначейства на основі затверджених для цього кошторисів
видатків бюджетних установ. Асигнування, що передбачаються кошторисами, надаються головним розпорядникам бюджетних коштів,
які здійснюють безпосередній розподіл коштів між відповідним установами.
Головним розпорядником виділених коштів для виплати разової грошової
допомоги, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту є Міністерство праці та соціальної політики України.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений
річний строк звернення до адміністративного суду.
Згідно з ч. 1 зазначеної статті адміністративний позов може бути подано в
межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом
або іншими законами.
Частиною 2 зазначеної норми встановлено, що для
звернення до адміністративного суду за
захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який,
якщо не встановлено інше, обчислюється з
дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх
прав, свобод чи інтересів.
Однак, позов було
подано до адміністративного суду 13 квітня 2007 року.
Хоча про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися з моменту прийняття Конституційним судом
України рішення по справі №20-рп\2004, відповідно до якого визнано такими, що
не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону
України „Про державний бюджет України на 2004 рік", зокрема ст..44, якою
встановлено розмір виплати у 2004 році
разової грошової допомоги відповідно до Закону України „Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту".
За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що
позивачем пропущено строк звернення до суду
з позовом про стягнення недоплаченої разової щорічної допомоги до 5 травня за
2004 рік.
Також, апеляційний суд дійшов правильного висновку
про те, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду з позовом про стягнення щорічної разової допомоги до
5 травня за 2005-2006р.р.
Відповідно до ч.5 ст.ст.12-15 Закону України «Про статус ветеранів війни,
гарантії їх соціального захисту» виплата такої допомоги здійснюється щорічно до
5 травня.
Позивачеві в 2005 та в 2006 році була здійснена виплата щорічної грошової
допомоги до 5 травня у розмірах встановлених Законами України «Про державний
бюджет на 2005 рік» та «Про державний
бюджет на 2006 рік» відповідно.
Отже, позивач отримавши в 2005 та 2006 році щорічну разову грошову допомогу
до 5 травня у розмірі визначеному бюджетними законами, а не у тому розмірі, в
якому, на думку позивача ця допомога повинна
бути сплачена, позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
Статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства
України визначені наслідки пропущення
строків звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України
пропущення строку звернення до
адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного
позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
З матеріалів справи вбачається, що Головне управління Пенсійного фонду
України в Полтавській області та Центр по
нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у Полтавській області наполягали на відмові в задоволенні позову з підстав
пропущення строку для звернення до
адміністративного суду, встановленою ст.99 Кодексу адміністративного
судочинства України.
Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов правильного висновку про
пропуск позивачем строку для звернення до суду з адміністративним позовом, а
тому підставно відмовив в задоволенні позовних вимог.
Доводи касаційної скарги зазначених
висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що апеляційним
судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права,
які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Оскаржуване судове рішення ухвалено
з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч.3 ст.220-1 Кодексу
адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну
скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування
судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220-1, 223, 224,
231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Касаційну скаргуОСОБА_1
відхилити, а постанову Харківського
апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2008 року -
залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з
моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім
випадків, у строки та порядку, визначених ст.ст.237-239 Кодексу
адміністративного судочинства України.
Судді: