Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/5007/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; правового статусу фізичної особи, у тому числі:.
Надіслано судом: 13.06.2014. Зареєстровано: 13.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 13.06.2014.
Дата набрання законної сили: 09.02.2015
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		20 травня 2014 року                                                    № 826/5007/14
		                                                         
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: 
		головуючого судді - Добрівської Н.А.,
		за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,
		позивача - ОСОБА_1,
		представника відповідача - Кісельової О.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 
		з позовомОСОБА_1доГоловного управління Державної міграційної служби України у місті Києвіпровизнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
		В С Т А Н О В И В:
		14 квітня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби у місті Києві про:
		- визнання неправомірними дій відповідача по стягненню платежів непередбачених діючим законодавством;
		- зобов'язати відповідача повернути кошти у розмірі 225,00 грн., сплачених за оформлення паспорту для виїзду за кордон.
		Свої вимоги позивач обґрунтовує неправомірністю вимог відповідача щодо сплати позивачем додаткових послуг за отримання паспорту для виїзду за кордон, окрім тих, що визначені Декретом Кабінету Міністрів України «Про державне мито», оскільки визначена цим Декретом сума покриває вартість витрат , пов'язаних з вчиненням дій щодо видачі закордонного паспорта, в тому числі і вартість бланку. Крім того, позивач наголошує на відсутності у нього обов'язку по сплаті вартості таких послуг в силу положень, закріплених в абз.5 п.18 ст.4 Декрету. Водночас, з огляду на відмову відповідача у видачі закордонного паспорта без пред'явлення позивачем квитанцій про оплату послу за оформлення та видачу бланку паспорта у сумі 120,00 грн. та за оформлення паспорта для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн., ОСОБА_1 сплатив ці кошти на розрахунковий рахунок, вказаний відповідачем, однак наполягає на їх поверненні, як помилково сплачених.
		В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
		Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову та надав для приєднання до матеріалів справи письмово викладені заперечення, в яких наполягав на правомірності своїх дій на підставі положень Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року за №231 та Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 червня 2007р. №795 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України  від 26 жовтня 2011р. №1098).
		Заслухавши пояснення позивача і представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.
		Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, 25 березня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Голосіївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві з метою оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
		Крім заяви - анкети встановленого зразка, позивачем було подано паспорт громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см, копію та оригінал документа, що підтверджує право на звільнення від сплати державного мита, квитанції  про сплату вартості бланка паспорта у розмірі 120,00 грн. та квитанцію про сплату послуг за оформлення паспорта для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн.
		У зв'язку з відсутністю в Правилах оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року №231 у редакції на час звернення до суб'єкта владних повноважень (далі по тексту - Правила №231) приписів щодо необхідності сплатити вартість бланку паспорта та послуг за його оформлення, ОСОБА_1 звернувся до начальника Голосіївського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві із заявою про надання роз'яснень щодо підстав для проведення відповідних оплат та вимогою повернути 120,00 грн., сплачених за бланк паспорта та 87,12 грн. - за його оформлення.
		За результатами розгляду зазначеного звернення 09 квітня 2014 року позивачу направлено лист №1/х-367, в якому повідомлено про закріплення на законодавчому рівні обов'язковості сплати вартості бланку паспорта та послуг за його оформлення, у зв'язку з чим у поверненні сплачених коштів відмовлено.
		Не погоджуючись з такими діями суб'єкта владних повноважень та вважаючи їх протиправними, ОСОБА_1 звернувся з відповідним позовом до суду, в якому просить визнати дії по стягненню платежів, не передбачених діючим законодавством, протиправними та повернути сплачені ним кошти за бланк паспорта - 120,00 грн., послуги за його оформлення - 87,15 грн. та 17,85 грн., сплачені за послуги банку під час здійснення оплати попередніх сум, а всього 225,00 грн.  
		Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що процедура оформлення та видачі паспорта передбачає вчинення територіальними підрозділами Державної міграційної служби України дій не тільки щодо прийняття від заявника документів, перелік яких визначений у пункті 10 Правил №231, а й цілого комплексу дій, пов'язаних з оформленням анкети отримувача паспорта, перевіркою достовірності, обробкою та збереженням заявлених особою даних, оформлення паспорта, дані до якого вносяться способом лазерного гравіювання, тощо.
		Крім того, посилаючись на положення Закону України «Про адміністративні послуги» та Концепцію розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади, затверджену постановою Кабінету Міністрів України №90-р від 15.02.2006 року, відповідач наполягав на тому, що видача паспорта є результатом надання територіальними органами Державної міграційної служби України відповідної адміністративної послуги, порядок і умови надання якої регулюються названим Законом та постановами Кабінету Міністрів України №795 від 04.06.2007 року «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» та №1098 від 26.10.2011р. «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг».
		При вирішенні питання щодо обґрунтованості вимог заявлених позивачем суд виходить з наступного.
		Основним нормативно-правовим актом, що регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері є Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» №3857-ХІІ від 21.01.1994 року у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон №3857-ХІІ).
		Приписами статті 1 названого Закону закріплено, що громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в'їхати в Україну. 
		Документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є, зокрема, паспорт громадянина України для виїзду за кордон (ст.2 Закону №3857-ХІІ).
		Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №3857-ХІІ оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон провадиться громадянам України, які постійно проживають в Україні і досягли 18-річного віку, - за особистим клопотанням про отримання паспорта або через своїх законних представників до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства. Порядок оформлення, видачі, обміну, повернення, вилучення, знищення, визнання недійсним паспорта громадянина України для виїзду за кордон визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспорта громадянина України для виїзду за кордон виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства.
		Крім того, статтею 7 названого Закону закріплено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
		Саме на реалізацію наведеної бланкетної норми, Кабінетом Міністрів України 31.03.1995 року було прийнято постанову №231, якою затверджено Правила оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення.
		Так, у пункті 10 згаданих Правил закріплено, що для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається: 
		1) заява-анкета встановленого зразка; 
		2) паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років) (після прийняття документів повертається); 
		3) копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи; 
		4) дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; 
		5) квитанція про сплату державного мита або документ, що підтверджує право на звільнення від його сплати.
		Справляння державного мита за видачу паспорта також закріплено пунктом 9 Правил №213.
		Відповідно до статті 1 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» №7-93 від 21.01.1993 року платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
		Пунктом 5 статті 2 та підпунктом «б» пункту 6 статті 3 названого Декрету закріплено, що державне мито справляється за видачу документів на право виїзду за кордон і про запрошення в Україну осіб з інших країн, за продовження строку їх дії та за внесення змін до цих документів та становить 170 грн.
		Жодних інших платежів ані Законом №3857-ХІІ, ані Порядком №231 на момент звернення позивача з заявою про оформлення і видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон не передбачено.
		Посилання відповідача на пункт 27 постанови Кабінету Міністрів України №795 від 04.06.2007 року «Про затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання» у редакції постанови Кабінету Міністрів України №1098 від 26.10.2011 року в обґрунтування правомірності стягнення плати за надання послуги з оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон у розмірі 87,15 грн. та пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України №1098 від 26.10.2011 року «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг» в обґрунтування правомірності стягнення вартості бланка такого паспорта, суд до уваги не приймає.
		Так, відповідно до частини 1 статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
		Відповідно до постанови Верховного Суду України від 17 грудня 2013 року, винесеної у справі №21-441а13, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що сплата установленого Декретом державного мита за видачу громадянам України паспорта для виїзду за кордон покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням міграційною службою дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка). Тому міграційна служба не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.
		Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про протиправність вимог міграційної служби щодо надання та сплати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон документів і платежів, які не передбачені Законом №3857-ХІІ та Правилами №231 - спеціальними правовими актами, що врегульовують ці правовідносини. 
		Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позивач у даній справі - ОСОБА_1 в силу положень абзацу 5 пункту 18 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» звільнений від сплати державного мита у зв'язку з наявністю у нього документа, що підтверджує віднесення його до 1 групи інвалідності.
		У зв'язку з відсутністю в нормативно-правових актах, на які посилається відповідач, норм, які б врегульовували питання сплати пільговими категоріями громадян визначених у них сум, суд приходить до висновку про необхідність застосування у такому випадку положень Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».
		Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
		Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Головним управлінням Державної міграційної служби України у місті Києві не доведена правомірність та обґрунтованість дій, які полягають у стягненні з ОСОБА_1 87,15 гривень як плати за послуги Державної міграційної служби України щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та стягнення 120,00 гривень як плати за вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 у відповідній частині підлягає задоволенню.
		Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути грошові кошти у сумі 17,85 грн., сплачені за послуги банку, суд приходить до висновку про відсутність підстав для їх задоволення, оскільки зазначені кошти сплачені банку, а не суб'єкту владних повноважень, що виключає їх повернення позивачу відповідачем у даній справі. 
		Керуючись ст.ст.69-71, ч.6 ст.128, ст.ст.158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - 
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
		Визнати неправомірними дії Головного управління Державної міграційної служби України у місті Києві, які полягають у стягненні з ОСОБА_1 87,15 гривень як плати за послуги Державної міграційної служби України щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон та стягнення 120,00 гривень як плати за вартість бланку паспорта громадянина України для виїзду за кордон.
		Зобов'язати  Головне управління Державної міграційної служби України у місті Києві вчинити дії щодо повернення ОСОБА_1 коштів у сумі 207 (двісті сім) гривень 15 коп.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		 
		Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		          Суддя                                                                                Н.А. Добрівська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...