Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/7235/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: 13.06.2014. Зареєстровано: 13.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 17.06.2014.
Дата набрання законної сили: 31.07.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		  
		                                                                                                                                                                                                                                                              ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		                             
		 
		12 червня 2014 р.  Справа № 804/7235/14   Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді - Царікової О.В., суддів: Горбалінського В.В., Кучми К.С., 
		 
		розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України про визнання незаконним пункту 4 наказу від 20.05.2014 №240/ОД-14,-
		ВСТАНОВИВ:
		23 травня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 02.06.2014, позивач просить визнати незаконним пункт 4 наказу Державної пенітенціарної служби України від 20.05.2014 № 240/ОД-14 «Про проведення службового розслідування», за яким його відсторонено від виконання обов'язків начальника управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що наказом Державної пенітенціарної служби України «Про проведення службового розслідування» від 20.05.2014 № 240/Д-14 ініційовано службове розслідування за фактом закупівель за завищеними цінами продовольчих товарів в установах виконання покарань управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області та пунктом 4 вказаного наказу позивача відсторонено від виконання службових обов'язків начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області. Позивач вважає вказаний пункт наказу від 20.05.2014 №240/Д-14 таким, що прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки згідно вимог Дисциплінарного статуту ОВС України особу може бути відсторонено від посади, а не від виконання службових обов'язків, як у даному випадку, та лише у випадках коли службове розслідування проводиться щодо цієї особи. З огляду на те, що службове розслідування проводиться не відносно ОСОБА_1, а за іншими підставами, та у зв'язку з тим, що чинним законодавством не передбачено відсторонення особи від виконання службових обов'язків, позивач просить скасувати пункт 4 вказаного наказу. Окрім того, позивачем зазначено, що територіальні органи Державної пенітенціарної служби України не здійснювали закупівлю продовольства для забезпечення установ виконання покарань, вказані установи самостійно здійснили закупівлю за коштами спеціального фонду. Таким чином, оскаржуваний пункт 4 вищевказаного наказу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
		Представник позивача в судовому засідання повідомив про відсутність додаткових доказів та пояснень по справі та просив суд задовольнити позов повністю.
		Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду було надано клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності. Також, в матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача проти позову, в яких зазначено, що відсторонення позивача від виконання обов'язків та розміщення про це інформації на офіційному сайті жодним чином не порушує його права та обов'язки. Наказ Державної пенітенціарної служби України від 20.05.2014 № 240/ОД-14 «Про проведення службового розслідування», зокрема, пункт 4 винесено за результатами розгляду питань на розширеному засіданні колегії Державної пенітенціарної служби України від 16.05.2014.
		Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
		Згідно ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.
		Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.
		Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, наказом Державної пенітенціарної служби України (далі - ДПтС України) від 27.10.2011 № 102 о/с полковника міліції ОСОБА_1 призначено начальником управління Державної пенітенціарної служби у Дніпропетровській області з 04.11.2011. 
		20.05.2014 Державною пенітенціарною служби України винесено наказ № 240/ОД-14 «Про проведення службового розслідування». В означеному наказі зазначено, що службове розслідування проводиться з метою встановлення причин та умов, що призвели до закупівель за завищеними цінами продовольчих товарів в установах виконання покарань управління ДПтС України в Дніпропетровській області, з урахуванням розгляду зазначеного питання на засіданні колегії ДПтС України від 16.05.2014.
		Згідно пункту 4 вказаного наказу на час проведення службового розслідування відсторонено від виконання службових обов'язків начальника управління ДПтС України в Дніпропетровській області генерал-майора внутрішньої служби ОСОБА_1
		Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, службове розслідування ініційоване за результатами розгляду питань, які обговорювалися на розширеному засіданні колегії ДПтС України 16.05.2014 та відображені у протоколі № 2РК від 16.05.2014. Зокрема, в протоколі засідання колегії Державної пенітенціарної служби України від 16.05.2014 № 2РК зазначено, що відомчою перевіркою організації харчування засуджених та осіб, узятих під варту, в установах виконання покарань та слідчому ізоляторі управління ДПтС України у Дніпропетровській області встановлено факт закупівлі риби - тюльки свіжозамороженої за завищеними цінами.
		Так, у квітні поточного року було ТОВ «Авіка» придбано 41,8 тонн тюльки за ціною 7,60 грн. на загальну суму 335,2 тис. грн. Відповідно до наданих супровідних документів, ТОВ «Авіка» м. Дніпропетровська придбала рибу у ТОВ «Варіор» м. Бердянська. При цьому, згідно з офіційною інформацією, розміщеною на сайті ТОВ «Варіор», така риба (тюлька) коштує 2,95 грн., тобто різниця вартості товару за один кілограм становить 4,65 грн. Орієнтовна сума збитків складає 194 тис. 370 грн. 
		Вирішуючи правомірність винесення оскаржуваного пункту наказу та наявність підстав для відсторонення позивача від виконання службових обов'язків, суд виходить з наступного.
		Згідно частин 1 та 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		Таким чином, вирішуючи адміністративний спір суд повинен з'ясувати, чи допущені суб'єктом владних повноважень порушення при прийнятті рішень, вчиненні дій чи бездіяльності та чи порушенні права та інтереси позивача цими рішенням, дією чи бездіяльністю.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Судом встановлено, що ОСОБА_1 в силу вимог ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» належить до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України.
		Згідно до ч. 5 ст. 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
		Одночасно на працівників державної кримінально-виконавчої служби України поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут).
		Відповідно до ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
		Відповідно до ст. 14 Дисциплінарного статуту передбачено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
		Наказом МВС України від 12.03.2013 № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України (далі - Інструкція).
		Вказаною Інструкцією дано визначення поняття службове розслідування, а саме: комплекс заходів, які здійснюються у межах компетенції з метою уточнення причин і умов подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, ступеня вини особи (осіб), якою (якими) вчинено дисциплінарний проступок, а також з'ясування інших обставин.
		Статтею 17 Дисциплінарного статуту визначено, що особа рядового або начальницького складу, щодо якої проводиться службове розслідування, може бути відсторонена від посади із збереженням посадового окладу, окладу за спеціальне звання, надбавок за вислугу років та безперервну службу, інших виплат і надбавок.
		Рішення про відсторонення особи рядового або начальницького складу від посади можуть приймати начальники, яким надано право прийняття на службу або призначення цієї особи на посаду, шляхом видання письмового наказу.
		Таким чином, з аналізу вищезазначених норм випливає, що особу може бути відсторонено від посади у випадках проведення щодо саме неї службового розслідування.
		Окрім того, законодавець визначає механізм реалізації вжиття цього заходу саме як відсторонення особи від займаної посади, а не відсторонення від виконання службових обов'язків, що не є ідентичними поняттями, на які посилається відповідач у своїх запереченнях.
		Таким чином, оскільки наказом ДПтС України від 20.05.2014 № 240/ОД-14 «Про проведення службового розслідування» було ініційовано службове розслідування по факту встановлення причин та умов, що призвели до закупівель за завищеними цінами продовольчих товарів в установах виконання покарань управління ДПтС України в Дніпропетровській області, а не відносно позивача по справі, враховуючи те, що вказаний наказ не містить відповідних посилань про проведення службового розслідування саме відносно позивача, суд доходить висновку, що відповідач при його винесенні діяв не у спосіб та не у межах визначених чинним законодавством України. Разом з тим, зазначивши в оскаржуваному пункті 4 наказу про відсторонення позивача від виконання службових обов'язків, а не відсторонення позивача від займаної посади, відповідач діяв не в межах правового поля та не у відповідності до приписів Дисциплінарного статуту, чим порушено права та охоронювані законом інтереси позивача.
		За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. 
		Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення. 
		Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Однак, відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнені позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.
		З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 11, 71, 86, 94, 122, 128, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		                                                           
		                                                          ПОСТАНОВИВ:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної пенітенціарної служби України про визнання незаконним пункту 4 наказу від 20.05.2014 №240/ОД-14 задовольнити повністю.
		Визнати протиправним та скасувати пункт 4 наказу Державної пенітенціарної служби України від 20.05.2014 № 240/ОД-14 «Про проведення службового розслідування».  
		          Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
		У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
		Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		 
		Головуючий суддя                             Судді:                            О.В. Царікова          В.В. Горбалінський              К.С. Кучма

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...