Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а/1870/1065/12 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 16.06.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
		 
		 
		У Х В А Л А
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"03" червня 2014 р. м. КиївК/9991/48801/12 
		 
		 
		Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
		 
		головуючого:Штульман І.В. (доповідач), суддів:Головчук С.В.,  Стародуба О.П., при секретарі: Борілло Ю.В., 
		за участю: позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,  представника відповідача, 
		розглянувши в порядку касаційного провадження у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, зміну дати звільнення, стягнення моральної шкоди та збитків у вигляді упущеної вигоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року, 
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, у якому, після уточнення в судовому засіданні позовних вимог, просив: стягнути з Управління державної охорони України на його користь середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу з вини відповідача; змінити день звільнення на дату повернення трудової книжки, а саме 2 лютого 2012 року; стягнути з відповідача на його користь розраховану ним заподіяну моральну шкоду в розмірі 27 середніх заробітних плат позивача; стягнути з Управління державної охорони України на його на користь завдані збитки у вигляді упущеної вигоди у розмірі 6000 євро переведених у національну валюту України (гривні) за курсом Національного банку України на момент прийняття рішення по даній справі; стягнути судові витрати.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що він з 1 жовтня 2011 року був звільнений з посади співробітника охорони 3 відділення 2 відділу Служби 3 комендатури Управління державної охорони України, однак в день звільнення йому не було видано трудову книжку. Він неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути трудову книжку, однак фактично вона була повернута тільки 2 лютого 2012 року. Вказаними протиправними діями йому завдано моральну шкоду, а також у зв`язку з відсутністю трудової книжки йому було відмовлено в прийнятті на роботу, в зв`язку з чим він був позбавлений можливості працевлаштуватись та отримувати дохід.
		Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 5 березня 2012 року позов задоволено частково. Змінено дату звільнення позивача зазначену в наказі Управління державної охорони України від 29 вересня 2011 року № 154-ос з 1 жовтня 2011 року на 25 листопада 2011 року. Стягнуто з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в період з 1 жовтня 2011 року на 25 листопада 2011 року в розмірі 4535,44 гривень. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
		Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 березня 2012 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. 
		У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 
		10 липня 2012 року та залишити без змін постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 березня 2012 року.
		Управління державної охорони України подало письмове заперечення на зазначену касаційну скаргу, просить у її задоволенні відмовити повністю. 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. 
		Судом першої інстанції встановлено, що з 16 лютого 2009 року між ОСОБА_1 та Управлінням державної охорони України було укладено контракт про проходження військової служби в Управлінні державної охорони України на посаді співробітника охорони строком на 5 років.
		Наказом начальника Управління державної охорони України «По особовому складу» від 29 вересня 2011 року № 154-ос старшого солдата ОСОБА_1 , співробітника охорони 3 відділення 2 відділу Служби 3 комендатури звільнено з військової служби згідно з підпунктом «ж» пункту 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку), виключено його зі списків особового складу, всіх видів забезпечення з 1 жовтня 2011 року та направлено на військовий облік до Сумського міського військового комісаріату міста Суми.
		За твердженням позивача із вказаним наказом він ознайомився 3 жовтня 2011 року, однак на зворотному боці наказу ОСОБА_1 зазначив, що ознайомився з ним 1 жовтня 2011 року.
		В судовому засіданні суд першої інстанції встановив, що 1 жовтня 2011 року був вихідний день і з наказом начальника Управління державної охорони України «По особовому складу» від 29 вересня 2011 року № 154-ос позивач ознайомився 3 жовтня 2011 року.
		Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 базуються виключно на порушенні його права на отримання трудової книжки в день звільнення, яке порушено відповідачем. За висновками суду першої інстанції факт порушення підтверджується тим, що ні 1 жовтня 2011 року, ні 3 жовтня 2011 року трудову книжку Управління державної охорони України позивачеві не видало і об`єктивних доказів того, що ОСОБА_1 ухилявся від її отримання відповідачем не надано. Також суд першої інстанції встановив, що 
		31 жовтня 2011 року позивач надіслав на адресу Управління державної охорони України заяву, в якій просив керівника установи надати вказівку підлеглим щодо повернення йому трудової книжки, і факт отримання вказаної заяви представник відповідача не заперечував. Оскільки до 24 листопада 2011 року трудову книжку позивачеві не було повернуто, то ним було подано іншу заяву, в якій він просив надіслати його трудову книжку поштою. Листом від 24 листопада 2011 року № 6/1-5953 Управління державної охорони України направило на адресу позивача його трудову книжку, але фактично цей лист був переданий на пошту 25 листопада 2011 року, що підтверджується поштовим штемпелем. Вказаний лист разом з трудовою книжкою був повернутий на адресу відповідача, оскільки відповідно до відмітки пошти, адресат відмовився від отримання цього листа. Управління державної охорони України повторно надіслало ОСОБА_1 трудову книжку, однак вказаний лист від 12 грудня 2011 року також був повернутий відповідачеві з відміткою пошти: за зазначеною адресою не проживає. Втретє листом від 25 січня 2012 року № 6/1-415 відповідач надіслав позивачеві трудову книжку, яку він отримав 2 лютого 2012 року. 
		Судом першої інстанції також встановлено, що в період з 1 жовтня 2011 року до 25 листопада 2011 року відповідач жодних листів на адресу позивача не надсилав, а мав би надіслати поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки, а тому затримка у видачі трудової книжки у вищевказаний період відбулась з вини відповідача. Щодо періоду з 26 листопада 2011 року по 2 лютого 2012 року, то суд першої інстанції дійшов висновку, що в цей період вини Управління державної охорони України в затримці видачі трудової книжки немає, оскільки 25 листопада 2011 року воно виконало свій обов`язок щодо відправлення її на адресу позивача, який не забезпечив належного отримання її за адресою яку сам зазначив, оскільки лист був повернутий відправнику в зв`язку з відмовою у отриманні.
		З врахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність змінити дату звільнення позивача з 1 жовтня 2011 року на 25 листопада 2011 року, в зв`язку з чим підлягають задоволенню і вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку позивача за весь час вимушеного прогулу, а саме 4535,44 гривень (56 днів х 80,99 гривень) відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення позивача. Щодо іншої частини позовних вимог, а саме щодо стягнення моральної шкоди, то суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та його станом здоров`я, а щодо стягнення з Управління державної охорони України збитків у вигляді упущеної вигоди, то позивач не довів наявність факту можливості отримувати прибуток, який був втрачений у зв`язку з протиправними діями відповідача, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, на яку посилається суд першої інстанції, передбачає направлення на адресу особи, що звільняється, поштового повідомлення про необхідність отримання трудової книжки виключно у разі, якщо ця особа була відсутня на день звільнення на роботі. Позивач 3 жовтня 2011 року перебував на роботі, отримав обхідний листок для підтвердження відсутності його зобов`язань перед Управлінням державної охорони України, а тому висновки суду першої інстанції про обов`язок відповідача цією датою направити на адресу позивача письмове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки є безпідставними. Таким чином, неотримання трудової книжки відбулося з вини самого позивача.
		Тобто, як встановлено судами попередніх інстанцій, трудову книжку в день звільнення ОСОБА_1 не отримав. 
		Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що саме Управлінням державної охорони України порушено право позивача на отримання трудової книжки в день його звільнення, що відповідач не надав доказів, що ОСОБА_1 ухилявся від її отримання 3 жовтня 2011 року, і що саме за його заявою йому видано трудову книжку. 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову апеляційний суд виходив з того, що неотримання трудової книжки відбулося з вини самого позивача, і що направляється на адресу особи, що звільняється, поштове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки виключно у разі, якщо ця особа була відсутня на день звільнення на роботі, а позивач 3 жовтня 2011 року знаходився в Управлінні державної охорони України.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Так, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
		Згідно пунктів 4.1., 4.2. вказаної Інструкції власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника. Раніше внесений запис про день звільнення визнається недійсним у порядку, встановленому пунктом 2.10 цієї Інструкції. Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника. 
		З матеріалів справи вбачається, що наказом начальника Управління державної охорони України «По особовому складу» від 29 вересня 2011 року № 154-ос старшого солдата ОСОБА_1 , співробітника охорони 3 відділення 2 відділу Служби 3 комендатури звільнено з військової служби згідно з підпунктом «ж» пункту 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку), виключено його зі списків особового складу, всіх видів забезпечення з 1 жовтня 2011 року та направлено на військовий облік до Сумського міського військового комісаріату міста Суми.
		Тобто, день звільнення позивача 1 жовтня 2011 року припадав на вихідний день суботу. 
		З вказаним наказом Управління державної охорони України «По особовому складу» від 29 вересня 2011 року № 154-ос ОСОБА_1 ознайомився 3 жовтня 2011 року. Цього ж дня позивач в кадровому підрозділі Управління державної охорони України отримав обхідний листок для підтвердження відсутності його зобов`язань перед Управлінням державної охорони України.
		У даній справі позивач зазначає про те, що згідно чинного законодавства відповідач був зобов`язаний видати йому його трудову книжку 1 жовтня 2011 року, а оскільки 1 жовтня 2011 року припадало на суботу і він був відсутній в день звільнення на роботі, то Управління державної охорони України повинне було в цей день надіслати йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. 3 жовтня 2011 року він звертався до кадрового підрозділу Управління державної охорони України про отримання трудової книжки та військового квитка, однак йому було відмовлено з тих підстав, що вказані документи йому віддадуть лише після погашення ним заборгованості перед Управлінням державної охорони України. Також ОСОБА_1 вказує на те, що він неодноразово, а саме: 10 жовтня 2011 року, 21 жовтня 2011 року, 18 листопада 2011 року та 24 листопада 2011 року, звертався з цього приводу в усній формі до відповідача, на що отримував відмову. 31 жовтня 2011 року він направив Управлінню державної охорони України заяву з вимогою видати трудову книжку та військовий квиток, яку відповідач отримав 4 листопада 2011 року. Будь-якої відповіді до 2 лютого 2012 року він взагалі не отримував.
		Згідно листа бесіди (а.с. 40) 24 листопада 2011 року ОСОБА_1 відмовився від отримання трудової книжки окремо від військового квитка і відповідно до розписки (а.с. 39) згодний їх отримати поштою. 
		Відповідач при розгляді цієї справи посилався на те, що 3 жовтня 2011 року представники департаменту роботи з особовим складом Управління державної охорони України були готові видати позивачеві трудову книжку та військовий квиток, але він з невідомих для відповідача підстав зник і з`явився лише 24 листопада 2011 року, тобто майже через два місяці. 
		Згідно частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
		Частинами 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		Проаналізувавши вищезазначені норми права та встановлені судом обставини цієї справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 і вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 5 березня 2012 року прийнята відповідно до вимог чинного законодавства та скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року помилково, оскільки судом апеляційної інстанції були неправильно з`ясовані обставини справи, що призвело до невірного вирішення справи. 
		Стверджуючи, що вручення 3 жовтня 2011 року позивачеві трудової книжки та військового квитка унеможливилось зникненням позивача, відповідач не надав будь-яких доказів, які б це підтверджували, не було складено відповідний акт про неможливість вручення чи відмову позивача від отримання 3 жовтня 2011 року трудової книжки. Навіть у разі виникнення таких обставин Управління державної охорони України до 24 листопада 2011 року будь-яких дій щодо вручення позивачеві трудової книжки не здійснило, за період з 3 жовтня 2011 року по 25 листопада 2011 року жодного повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки позивачеві направлено не було. Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не може погодитися із висновком суду апеляційної інстанції, що неотримання трудової книжки відбулося саме з вини позивача, оскільки 3 жовтня 2011 року він знаходився в Управлінні державної охорони України.
		За приписами статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково. 
		Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, 
		 
		у х в а л и в :
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1  задовольнити.
		Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 липня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління державної охорони України про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, зміну дати звільнення, стягнення моральної шкоди та збитків у вигляді упущеної вигоди  скасувати. 
		Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 5 березня 2012 року  залишити в силі.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий: Штульман І.В.
		 
		 
		Судді: Головчук С.В. 
		 
		 
		 Стародуб О.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...