Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/2928/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення юстиції, зокрема спори у сфері:.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2014. Зареєстровано: 19.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 23.06.2014.
Дата набрання законної сили: 25.06.2014
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Головуючий у 1 інстанції - Давиденко Т.В.
		Суддя-доповідач - Геращенко І.В.
		 
		 
		ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		УХВАЛА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 червня 2014 року                                                                                справа №805/2928/14           приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 
		 
		Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
		головуючого   Геращенка І.В.
		суддів               Арабей Т.Г., Губської Л.В.
		за участю представників сторін:
		від позивача - не з'явився
		від відповідача  - не з'явився
		розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Донецької міської ради  на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі  № 805/2928/14 за позовом Прокурора міста Донецька до Донецької міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 5, 6, 7, 9 рішення від 01.03.2014 року № 47/1,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		04.03.2014 року Прокурор міста Донецька звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Донецької міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 3,5,6,7,9 рішення від 01.03.2014 року № 47/1 «Про оцінку політичної ситуації в Україні».
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі  № 805/2928/14 (суддя Давиденко Т.В.) адміністративний позов задоволений у повному обсязі.
		Визнано протиправними та скасовано пункти 3, 5, 6, 7, 9 рішення Донецької міської ради  від 01.03.2014 року № 47/1 «Про оцінку політичної ситуації в Донбасі».
		Відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.
		Доводи апеляційної скарги обґрунтовує невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
		Вважає, що постанова суду прийнята при неповному та невсебічному досліджені усіх матеріалів справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
		Наголошує на тому, що рішення міської ради, окремі пункти якого визнані судом першої інстанції протиправними та скасовані, фактично є нормативно-правовим актом, який, в свою чергу свідчить про ставлення територіальної громади міста Донецька до тієї політичної ситуації, що склалась на день його прийняття. 
		Фактичне застосування та реалізація оскаржуваних положень рішення з боку юридичних та фізичних осіб передбачає попереднє здійснення міською радою та її виконавчими органами низки заходів, спрямованих на їх виконання.
		Прийняттям та існуванням прийнятого нормативно-правового акта - рішення Донецької міської ради від 01.03.2014 року № 47/1, зокрема, зважаючи на політичну складову його окремих положень, жодним чином не було обмежено фактичну реалізацію будь-якими фізичними чи юридичними особами своїх законних прав та охоронюваних інтересів.
		Зазначає, що самим фактом прийняття міської радою цього рішення жодна особа не була позбавлена можливості діяти на підставі чинних в України нормативних актів вищої юридичної сили, зокрема Конституції та законів України тощо.
		Сторони, які брали участь у справі, у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотання про участь у розгляді справи не заявлялось, у зв'язку з чим, колегія суддів розглядає апеляційну скаргу в порядку письмового провадження.
		Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила.
		01.03.2014 року на позачерговій сесії Донецької міської ради ухвалене рішення № 47/1 «Про оцінку політичної ситуації в Донбасі».
		Згідно зазначеного рішення Донецька міська рада вирішила:
		1. Підтримати народні ініціативи жителів Донецької області, виражені на мітингах, що проводяться в м. Донецьку.
		2. Підтримати ініціативу про проведення референдуму на території Донецької області про подальшу долю Донбасу і звернутися до депутатів Донецької обласної ради про негайне призначення вищевказаного референдуму на території Донецької області. Депутати Донецької міської ради готові виконати всі організаційні та правові процедури для його проведення на території Донецька.
		3. Ввести мораторій на зростання цін і тарифів на товари та послуги першої необхідності.
		4. Вважати неприпустимим подальше зниження рівня соціальних виплат і гарантій.
		5. Вважати російську мову офіційною на території Донецької області, нарівні з українською, і вимагати прийняття відповідних рішень від депутатів Донецької обласної ради.
		6. Вважати Російську Федерацію стратегічним партнером Донбасу.
		7. З метою забезпечення спокою громадян на території Донецька і захисту від можливих агресивних проявів з боку радикально налаштованих націоналістичних сил створити муніципальну міліцію.
		8. Рекомендувати Донецькій обласній раді спільно з Луганською обласною радою створити комісію з формування стабілізаційного фонду Донбасу.
		9. До з'ясування легітимності прийнятих Верховною Радою України законів і визнання нових органів державної влади всю повноту відповідальності за життєзабезпечення територій покласти на органи місцевого самоврядування.
		10. Донецька міська рада заявляє про неприйняття будь-якого роду ультиматумів і має намір надалі приймати рішення на підставі повноважень в інтересах жителів Донецька.
		Вважаючи, що Донецька міська рада при ухваленні п. 3, 5, 6, 7, 9 вказаного рішення вийшла за межі наданих їй повноважень, Прокурор міста Донецька звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
		Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом першої та апеляційної інстанції, апелянт вказує на порушення норм матеріального та процесуального права.
		Колегія суддів вважає такий висновок помилковим, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 
		1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 
		2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
		Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені конституцією та законами України.
		Повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначаються Конституцією України, Законом України від 05 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру», іншими законодавчими актами.
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
		За приписами ст. 19 Закону України «Про прокуратуру» предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: 
		1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 
		2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 
		3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. 
		Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.
		Згідно ст. 20 Закону України «Про прокуратуру» при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право: 
		1) безперешкодно за посвідченням, що підтверджує займану посаду, входити у приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, підпорядкованості чи приналежності, до військових частин, установ без особливих перепусток, де такі запроваджено; мати доступ до документів і матеріалів, необхідних для проведення перевірки, в тому числі за письмовою вимогою, і таких, що містять комерційну таємницю або конфіденційну інформацію. Письмово вимагати подання в прокуратуру для перевірки зазначених документів та матеріалів, видачі необхідних довідок, в тому числі щодо операцій і рахунків юридичних осіб та інших організацій, для вирішення питань, пов'язаних з перевіркою. Отримання від банків інформації, яка містить банківську таємницю, здійснюється у порядку та обсязі, встановлених Законом України "Про банки і банківську діяльність"; 
		2) вимагати для перевірки рішення, розпорядження, інструкції, накази та інші акти і документи, одержувати інформацію про стан законності і заходи щодо її забезпечення; 
		3) вимагати від керівників та колегіальних органів проведення перевірок, ревізій діяльності підпорядкованих і підконтрольних підприємств, установ, організацій та інших структур незалежно від форм власності, а також виділення спеціалістів для проведення перевірок, відомчих і позавідомчих експертиз; 
		4) викликати посадових осіб і громадян, вимагати від них усних або письмових пояснень щодо порушень закону. 
		При виявленні порушень закону прокурор або його заступник у межах своєї компетенції мають право: 
		1) опротестувати акти Прем'єр-міністра України, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих Рад, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також рішення і дії посадових осіб; 
		2) вносити подання або протест на рішення місцевих Рад залежно від характеру порушень; 
		3) порушувати у встановленому законом порядку кримінальну справу, дисциплінарне провадження або провадження про адміністративне правопорушення, передавати матеріали на розгляд громадських організацій; 
		4) давати приписи про усунення очевидних порушень закону; 
		5) вносити подання до державних органів, громадських організацій і посадовим особам про усунення порушень закону та умов, що їм сприяли; 
		6) звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.
		Тобто, позивач у справі - орган владних повноважень, на якого Конституцією та Законами України покладені обов'язки щодо здійснення прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів.
		Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування  визначає Закон України «Про місцеве самоврядування».
		Згідно ст. 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
		Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
		Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. 
		Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
		Тобто, відповідач у справі - орган місцевого самоврядування, який наділений владними управлінськими функціями та представляє інтереси територіальної громади.
		Згідно ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону; забезпечують проведення місцевих референдумів та реалізацію їх результатів; утворюють, реорганізовують та ліквідовують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю; вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.  
		За приписами ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. 
		Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.
		Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
		За приписами ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає виключну компетенцію міських рад, згідно якої на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: 
		1) затвердження регламенту ради; 
		2) утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; 
		3) утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; 
		4) обрання на посаду та звільнення з посади секретаря ради у порядку, передбаченому цим Законом;
		5) затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; 
		6) утворення за поданням сільського, селищного, міського голови інших виконавчих органів ради; 
		7) затвердження плану роботи ради та заслуховування звіту про його виконання, з урахуванням вимог статті 32 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 
		8) заснування засобів масової інформації відповідної ради, призначення і звільнення їх керівників; 
		9) заслуховування звіту сільського, селищного, міського голови про діяльність виконавчих органів ради, у тому числі щорічного звіту про здійснення державної регуляторної політики виконавчими органами відповідної ради; 
		10) прийняття рішення про недовіру сільському, селищному, міському голові; 
		11) заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує; 
		12) заслуховування повідомлень депутатів про роботу в раді, виконання ними доручень ради; 
		13) розгляд запитів депутатів, прийняття рішень по запитах; 
		14) прийняття рішень щодо дострокового припинення повноважень депутата ради в порядку, встановленому законом; 
		15) скасування актів виконавчих органів ради, які не відповідають Конституції чи законам України, іншим актам законодавства, рішенням відповідної ради, прийнятим у межах її повноважень; 
		16) прийняття рішення щодо дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови у випадках, передбачених цим Законом; 
		17) визначення відповідно до закону кількісного складу ради; 
		18) прийняття рішення про проведення місцевого референдуму; 
		19) прийняття відповідно до законодавства рішень щодо організації проведення референдумів та виборів органів державної влади, місцевого самоврядування та сільського, селищного, міського голови; 
		20) прийняття рішень про наділення органів самоорганізації населення окремими власними повноваженнями органів місцевого самоврядування, а також про передачу коштів, матеріально-технічних та інших ресурсів, необхідних для їх здійснення; 
		21) прийняття рішень про об'єднання в асоціації або вступ до асоціацій, інших форм добровільних об'єднань органів місцевого самоврядування та про вихід з них; 
		22) затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; 
		23) затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету; 
		24) встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України; 
		25) утворення цільових фондів, затвердження положень про ці фонди; 
		26) прийняття рішень щодо здійснення місцевих запозичень; 
		27) прийняття рішень щодо передачі коштів з відповідного місцевого бюджету;  
		28) прийняття рішень щодо надання відповідно до чинного законодавства пільг по місцевих податках і зборах, а також земельному податку; 
		29) встановлення для підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, розміру частки прибутку, яка підлягає зарахуванню до місцевого бюджету; 
		30) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади; 
		Реорганізація або ліквідація діючих комунальних дошкільних навчальних закладів, а також дошкільних навчальних закладів, створених колишніми сільськогосподарськими колективними та державними господарствами, допускається лише за згодою територіальної громади (загальних зборів) села, селища, міста або на підставі результатів місцевого референдуму; 
		31) прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення; 
		32) створення у разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення з іншими суб'єктами комунальної власності спільних проектів або спільного фінансування (утримання) комунальних підприємств, установ та організацій, визначення повноважень цих органів (служб); 
		33) вирішення відповідно до законодавства питань про створення підприємствами комунальної власності спільних підприємств, у тому числі з іноземними інвестиціями; 
		34) вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин; 
		35) затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України; 
		36) вирішення відповідно до закону питань про надання дозволу на спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, а також про скасування такого дозволу; 
		37) прийняття рішень про організацію територій і об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні; внесення пропозицій до відповідних державних органів щодо оголошення природних та інших об'єктів, що мають екологічну, історичну, культурну або наукову цінність, пам'ятками природи, історії або культури, які охороняються законом; 
		38) надання відповідно до законодавства згоди на розміщення на території села, селища, міста нових об'єктів, у тому числі місць чи об'єктів для розміщення відходів, сфера екологічного впливу діяльності яких згідно з діючими нормативами включає відповідну територію; 
		39) пункт 39 частини першої статті 26 виключено 
		39-1) створення відповідно до закону за рахунок коштів місцевого бюджету установ з надання безоплатної первинної правової допомоги, призначення і звільнення керівників цих установ, залучення в установленому законом порядку фізичних чи юридичних осіб приватного права до надання безоплатної первинної правової допомоги;
		40) заслуховування інформації прокурорів та керівників органів внутрішніх справ про стан законності, боротьби із злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території; 
		41) прийняття рішень з питань адміністративно-територіального устрою в межах і порядку, визначених цим та іншими законами; 
		42) затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації; 
		43) затвердження договорів, укладених сільським, селищним, міським головою від імені ради, з питань, віднесених до її виключної компетенції; 
		44) встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; 
		45) прийняття у межах, визначених законом, рішень з питань боротьби зі стихійним лихом, епідеміями, епізоотіями, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність; 
		45-1) визначення територій, на яких можуть проводитися потенційно небезпечні заходи в умовах присутності цивільного населення за участю особового складу Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів з використанням озброєння і військової техніки; 
		46) прийняття рішень, пов'язаних із створенням спеціальних вільних та інших зон, змінами в статусі цих зон, внесення до відповідних органів пропозицій з цих питань; надання згоди на створення таких зон за ініціативою Президента України або Кабінету Міністрів України; 
		47) прийняття рішення про дострокове припинення повноважень органів територіальної самоорганізації населення у випадках, передбачених цим Законом; 
		48) затвердження статуту територіальної громади; 
		49) затвердження відповідно до закону Положення про зміст, опис та порядок використання символіки територіальної громади; 
		50) прийняття рішень щодо виконання положень статей 7, 11, 12, 20, 24 Закону України "Про засади державної мовної політики";
		51) надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів з комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності; 
		52) створення відповідно до законодавства комунальної аварійно-рятувальної служби; 
		53) затвердження відповідно до закону Положення про помічника-консультанта депутата ради та опису посвідчення помічника-консультанта депутата ради; 
		54) вирішення питань у сфері поводження з небезпечними відходами відповідно до законодавства; 
		55) визначення на конкурсних засадах юридичних осіб, які здійснюють у межах певної території збирання та перевезення побутових відходів спеціально обладнаними для цього транспортними засобами; 
		56) затвердження порядку переміщення на штрафні майданчики транспортних засобів, припаркованих не у спеціально відведених місцях для паркування транспортних засобів. 
		Виключно на пленарних засіданнях міських рад (міст з районним поділом), крім питань, зазначених у частині першій цієї статті, вирішуються такі питання: 
		1) визначення обсягу і меж повноважень, які здійснюють районні у містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи в інтересах територіальних громад районів у містах; 
		2) встановлення нормативів централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів міста.
		Згідно ч. 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
		Щодо визнання протиправним та скасування пункту 3 рішення від 01.03.2014 року № 47/1 «Про оцінку політичної ситуації в Україні», колегія суддів зазначає наступне.
		Основні засади цінової політики і регулювання відносин, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначає Закон України «Про ціни і ціноутворення». 
		Відповідно до ст. 5 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Кабінет Міністрів України:
		1) забезпечує проведення державної цінової політики;
		2) здійснює державне регулювання цін, визначає повноваження органів виконавчої влади щодо формування, встановлення та застосування цін, якщо інше не визначено законом або міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
		3) визначає перелік товарів, державні регульовані ціни на які затверджуються відповідними органами виконавчої влади, якщо інше не визначено законом.
		Згідно ст. 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення» органи місцевого самоврядування забезпечують реалізацію державної цінової політики у межах повноважень, визначених законом.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирішення питання про мораторій на зростання цін та тарифів на товари та послуги першої необхідності належить до виключної компетенції Кабінету Міністрів України. Приймаючи рішення з зазначених питань, відповідач діяв з перевищенням повноважень, наданих йому чинним законодавством.
		Щодо визнання протиправним та скасування пункту 5 рішення від 01.03.2014 року № 47/1 «Про оцінку політичної ситуації в Україні», колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно ст. 10 Конституції України Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
		Засади державної мовної політики в Україні визначає Закон України «Про засади державної мовної політики», частиною 1 статті 6 якого визначено, також, що державною мовою України є українська мова.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про засади державної мовної політики» кожен має право вільно визначати мову, яку вважає рідною, і вибирати мову спілкування, а також визнавати себе двомовним чи багатомовним і змінювати свої мовні уподобання.
		Кожен незалежно від етнічного походження, національно-культурної самоідентифікації, місця проживання, релігійних переконань має право вільно користуватися будь-якою мовою у суспільному та приватному житті, вивчати і підтримувати будь-яку мову.
		Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про засади державної мовної політики» у контексті Європейської хартії регіональних мов або мов меншин до регіональних мов або мов меншин України, до яких застосовуються заходи, спрямовані на використання регіональних мов або мов меншин, що передбачені у цьому Законі, віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька.
		Тобто, чинним законодавством України визначений статус російської мови як регіональної мови або мови меншин.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки нормами законодавства України встановлено, що державною мовою України є українська мова, російській мові наданий статус регіональної мови в силу закону, а компетенція відповідача поширюється тільки на територіальну громаду міста Донецька. Приймаючи рішення про надання російській мові офіційного статусу на території Донецької області, відповідач діяв з перевищенням повноважень, наданих йому чинним законодавством.
		Щодо визнання протиправним та скасування пункту 6 рішення від 01.03.2014 року № 47/1 «Про оцінку політичної ситуації в Україні», колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до п. 9 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи.
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог в цій частині, оскільки повноваження Донецької міської ради поширюються тільки на територію міста Донецька, а не всього Донбасу.
		Щодо визнання протиправним та скасування пункту 7 рішення від 01.03.2014 року № 47/1 «Про оцінку політичної ситуації в Україні», колегія суддів зазначає наступне.
		За приписами ст. 7 Закону України «Про міліцію» міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції. Вона складається з підрозділів: кримінальної міліції; міліції громадської безпеки; транспортної міліції; державної автомобільної інспекції; міліції охорони; судової міліції; спеціальної міліції; внутрішньої безпеки.
		Для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України можуть створюватись спеціальні підрозділи міліції. 
		На території України забороняється створення військових або інших збройних формувань чи груп, не передбачених законодавством України. 
		Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог в цій частині, оскільки жодним нормативно-правовим актом України не передбачений такий підрозділ як муніципальна міліція.
		Щодо визнання протиправним та скасування пункту 9 рішення від 01.03.2014 року № 47/1 «Про оцінку політичної ситуації в Україні», колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог в цій частині, оскільки чинним законодавством України органам місцевого самоврядування не надане право з'ясування легитимності законів і визнання органів державної влади та, крім того, відповідач поклав відповідальність за життєзабезпечення територій на усі  органи місцевого самоврядування, тоді як його компетенція поширюється тільки на територію міста Донецька.
		Крім того, статтею 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, ратифікованої Верховною Радою України 15.07.1997 року, передбачено:
		1. Головні повноваження і функції місцевих властей визначаються конституцією або законом. Однак це положення не перешкоджає наділенню місцевих властей повноваженнями і функціями для спеціальних цілей відповідно до закону. 
		2. Місцеві власті в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу. 
		3. Муніципальні функції, як правило, здійснюються переважно тими властями, які мають найтісніший контакт з громадянином. Наділяючи тією чи іншою функцією інший орган, необхідно враховувати обсяг і характер завдання, а також вимоги досягнення ефективності та економії.
		4. Повноваження, якими наділяються місцеві власті, як правило, мають бути повними і виключними. Вони не можуть скасовуватися чи обмежуватися іншим, центральним або регіональним органом, якщо це не передбачене законом.
		5. Якщо повноваження делегуються місцевим властям, центральним чи регіональним органом, місцеві власті, у міру можливості, мають право пристосовувати свою діяльність до місцевих умов.
		6. У процесі планування і прийняття рішень щодо всіх питань, які безпосередньо стосуються місцевих властей, з останніми мають проводитися консультації, у міру можливості своєчасно і належним чином.
		Тобто, органи місцевого самоврядування, в тому числі, міські ради мають право вирішувати будь-які питання, включені до їх повноважень і функцій Конституцією або законами національного законодавства та з аналізу зазначених норм чинного законодавства  вбачається, що міським радам не надані повноваження щодо введення мораторію на зростання цін і тарифів, встановлення статусу офіційної мови на території Донецької області, визначення стратегічних партнерів Донбасу, створення муніципальної міліції та з'ясування легітимності прийнятих Верховною Радою України законів і визнання нових органів державної влади.
		Аналізуючи приведене законодавство та нормативні акти, які врегульовують спірні правовідносини та встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки у переліку виключної компетенції міських рад відсутні повноваження щодо прийняття пунктів рішення, які оскаржуються.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята при вірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, повному та всебічному досліджені усіх матеріалів справи, тому підстав для її скасування не вбачається.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні»,  Законом України «Про прокуратуру», Законом України «Про ціни і ціноутворення»,  Законом України «Про засади державної мовної політики», Законом України «Про міліцію», ст. 2, ст. 9, ст. 160, ст. 167, ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 2 ст. 205, ст. 206, ст. 211, ст. 212, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Апеляційну скаргу  Донецької міської ради  на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі  № 805/2928/14 -  залишити без задоволення.
		Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 травня 2014 року у справі  № 805/2928/14 за позовом Прокурора міста Донецька до Донецької міської ради про визнання протиправними та скасування пунктів 3, 5, 6, 7, 9 рішення від 01.03.2014 року № 47/1 -  залишити без змін.
		Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду  в порядку письмового провадження  набирає законної сили  через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів  після набрання законної сили.  
		 
		 
		Головуючий                                                                                                   І.В. Геращенко
		 
		Судді                                                                                                                Т.Г.Арабей
		 
		                    Л.В.Губська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...