Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/6849/14 : Адміністративні справи (до 01.01.2019).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2014.

Результат оскарження 23.09.2014 Верховний Суд: скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направлено справу на новий розгляд
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.  Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		27 травня 2014 року                     15:00                                 № 826/6849/14
		 
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
		головуючого судді Шулежка В.П., 
		при секретарі Пасічнюк С.В.,
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Самсіна Ігоря Леоновича - Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - 
		В С Т А Н О В И В: 
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Самсіна Ігоря Леоновича - Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності Самсіна Ігоря Леоновича - Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в частині відмови у підписанні наказу про звільнення позивача з роботи за власним бажанням та зобов'язання його підписати наказ про звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу забезпечення утримання адміністративних будівель управління господарського та матеріально - технічного забезпечення секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем безпідставно порушено право позивача на розірвання трудового договору на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України в частині відмови у підписанні відповідного наказу про звільнення його з посади за власним бажанням, що суперечить положенням статей 43, 64 Конституції України та статей 90, 93-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 
		Позивач та відповідач в судове засідання не прибули, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності.
		Відповідно до положень частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
		З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів у справі.
		Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		ОСОБА_1 працює на посаді головного спеціаліста відділу забезпечення утримання адміністративних будівель управління господарського та матеріально - технічного забезпечення секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія), та є державним службовцем.
		На підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, позивачем подано заяву від 29.04.2014 року на ім'я Голови Комісії - Самсіна Ігоря Леоновича про звільнення з роботи за власним бажанням з 13 травня 2014 року.
		Судом встановлено, що наказ про звільнення позивача з роботи відповідачем не видано. 
		Як вбачається з матеріалів справи, Комісією роз'яснено позивачу, що у зв'язку з набранням чинності 11 квітня 2014 року Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» повноваження членів Комісії припиняються, відповідно припиненні також повноваження відповідача на видання наказів, у тому числі про звільнення працівника з роботи.
		Позивач, вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, звернувся з відповідним позовом до суду.
		Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
		Статтею 90 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 07.07.2010 року № 2453-VI передбачено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України. 
		Згідно з частинами 1, 2 статті 94 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Комісія обирає зі свого складу відкритим або таємним голосуванням голову Комісії, одного заступника голови, секретаря Комісії. 
		Голова Комісії організовує роботу Комісії, визначає обов'язки заступника, веде засідання Комісії. 
		Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 98 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» для організаційного забезпечення діяльності Комісії створюється секретаріат. 
		Працівники секретаріату призначаються на посаду та звільняються з посади головою Комісії. Дисциплінарні інспектори призначаються на посаду та звільняються з посади головою Комісії за пропозицією відповідного члена Комісії.
		Розмір заробітної плати працівників секретаріату та дисциплінарних інспекторів, їх побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються Законом України «Про державну службу», іншими нормативно-правовими актами і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців апаратів центральних органів виконавчої влади.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 03.11.2010 року № 2065 посади керівних працівників та спеціалістів віднесені до відповідних категорій посад державних службовців.
		Частиною 1 статті 38 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
		Згідно зі статтею 47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. 
		У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення, копія наказу видається на вимогу працівника.
		Як уже встановлено судом, позивачем 29 квітня 2014 року подано заяву про звільнення з посади за власним бажанням з 13 травня 2014 року на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.
		В ході розгляду справи встановлено, що відповідачем зазначена заява до розгляду не прийнята та наказ про звільнення позивача не видано, посилаючись на те, що 11.04.2014 року набрав чинності Закон України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» у зв'язку з чим повноваження членів Комісії на видачу наказів, у тому числі про звільнення працівників Комісії.
		Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Суд, згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. 
		Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної чи юридичної особи прав, свобод та законних інтересів останніх.
		Як встановлено судом, відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні», з дня набрання чинності цим Законом повноваження членів Вищої ради юстиції, крім тих, які перебувають у цьому органі за посадою, та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припиняються. Вища рада юстиції та Вища кваліфікаційна комісія суддів України формуються відповідно до закону з урахуванням вимог, встановлених пунктом 4 цього розділу, у частині призначення членів Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з'їздом суддів України.
		Статтею 93-1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що повноваження члена Комісії припиняються у разі:
		1) закінчення строку, на який його призначено;
		2) подання ним заяви про припинення повноважень за власним бажанням;
		3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров'я;
		4) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;
		5) припинення його громадянства;
		6) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;
		7) його смерті;
		8) якщо законом передбачене таке припинення.
		Рішення про припинення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України приймає Вища кваліфікаційна комісія суддів України.
		З огляду на вказані положення вбачається, що припинення повноважень члена Комісії відноситься до компетенції саме Комісії, що є дискреційним повноваженням.
		Крім того, суд звертає увагу, що у відповідності до частини 1 статті 90 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Комісія є постійно діючим органом у системі судоустрою України.
		Враховуючи вищевикладене, норма пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» вказує виключно на початок процедури призначення нових членів Комісії.
		В той час, з урахуванням принципу «постійності», закріпленого у Законі України «Про судоустрій і статус суддів», а також принципу безперервності та стабільності в діяльності державних органів члени Комісії, зокрема її Голова, продовжують виконання своїх повноважень до початку роботи новосформованої Комісії, не змінюючи свого юридичного статусу та без зміни обсягу своїх повноважень. Усі особи, які входять до складу Комісії до проведення першого організаційного засідання Комісії у новому складі юридично продовжують перебувати у статусі членів Комісії.
		Відповідно до частини 1 статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Оскільки зміст права на працю включає в себе можливість кожного заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, відмова у задоволенні права позивача на розірвання трудового договору є порушенням його конституційного права на працю.
		Згідно з частиною першою статті 64 Основного Закону України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що відмова у видачі відповідачем наказу про звільнення позивача з роботи на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України є необґрунтованою, безпідставною, а відтак суд вважає за необхідне визнати бездіяльність відповідача протиправною та з метою захисту прав та інтересів позивача зобов'язати Самсіна Ігоря Леоновича - Голову Комісії видати відповідний наказ про звільнення позивача з роботи.
		Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, згідно з яким вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. 
		Згідно зі статтею 11, частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
		Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. 
		У даному випадку, відповідачем не спростовано твердження позивача та не доведено правомірність своїх дій при відмові у видачі позивачу відповідного наказу. 
		Натомість, позивачем надано достатньо доказів на обґрунтування заявлених позовних вимог та доведено порушення його прав, свобод та інтересів у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача. 
		За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та встановлених обставин, надавши оцінку наявним у справі доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню. 
		Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. 
		Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, - 
		П О С Т А Н О В И В:
		Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. 
		Визнати протиправною бездіяльність Самсіна Ігоря Леоновича - Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України в частині відмови у підписанні наказу про звільнення позивача з роботи за власним бажанням.
		Зобов'язати Самсіна Ігоря Леоновича - Голову Вищої кваліфікаційної комісії суддів України підписати наказ про звільнення позивача з посади головного спеціаліста відділу забезпечення утримання адміністративних будівель управління господарського та матеріально - технічного забезпечення секретаріату Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
		Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва  апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. 
		Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. 
		 
		 
		Суддя                                                                                                              В.П. Шулежко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...