Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/30957/13-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право інтелектуальної власності; Спори про право інтелектуальної власності: спори про право на винахід, корисну модель, промисловий зразок та раціоналізаторські пропозиції.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 27.06.2014. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 522/30957/13-ц
		Номер провадження2/522/3201/14
		 
		                                                     
		                                                     Р І Ш Е Н Н Я
		                                         ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
		                                                 
		10 червня  2014 р.            Приморський районний суд м. Одеси
		        у складі:            головуючого судді - Науменко А.В.
		                                                  при секретарі - Шияновській Ю.О.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат- Сілур» про визнання авторського права на раціоналізаторську пропозицію, стягнення винагороди в розмірі 10 % від отриманого доходу за використання раціоналізаторської пропозиції за 2012-2013 роки, суд, -  
		В С Т А Н О В И В :
		Позивач звернувся з позовом до ПАТ ВО «Стальканат - Сілур» та просить визнати за ним авторське право на раціоналізаторську пропозицію на нову конструкцію «Канату сталевого подвійного звивання типу ЛК-О діаметром 5, 2 м.м.», а також  стягнення винагороди в розмірі 10 % від отриманого  відповідачем доходу за використання раціоналізаторської пропозиції за 2012-2013 роки.  
		На судовому засіданні 16.04.2014 р. в присутності представника подав уточнений позов у якому викладені  позовні вимоги в останній редакції ( а.с. 91-93). Позов обґрунтований тим, що під час праці на ПАТ ВО «Стальканат - Сілур» позивач за посадовою інструкцією проводив наукові дослідження щодо удосконалення та розробки нових канатів, який виробляє підприємство відповідача. З метою розроблення нового канату необхідного для використання по умовам ДП «Вінницятрансприлад» створив новий варіант металевого канату, який у 2009 році сам сконструював, провів обчислення  та з дозволу керівництва виготовив дослідний зразок. На підставі його дослідження, далі на  ПАТ ВО «Стальканат - Сілур»  були розроблені відповідні Технічні умови на новий канат 5,2 м.м.,  де в документації зазначене, що позивач є розробником - ведучим спеціалістом. Після оформлення усієї необхідної документації для випуску нових канатів, далі впродовж двох років завод їх не випускав, але з 2012 року зазначений канат був введений у виробництво. У зв'язку з відсутністю на  ПАТ ВО «Стальканат - Сілур»  бюро раціоналізації та прийому заяв на  раціоналізаторські пропозиції, позивач вказує в позові, що не подавав заяву у 2009 році. Дізнавшись про виробництво вказаних канатів 5, 2 м.м. позивач звернувся на ПАТ ВО «Стальканат - Сілур»  у 2013 році з заявою про нарахування та виплату  винагороди за розробку раціоналізаторської пропозиції після її використання підприємством, однак отримав відповідь з відмовою. В позові зазначене, що розроблення нового канату не входило в трудові обов'язки на підприємстві, а було виключено ініціативою позивача, тому він звернувся за захистом авторського права на раціоналізаторську пропозицію та стягнення винагороди.
		В судовому засіданні позивач наполягав на задоволенні позову, підтвердив, що раніше оформлював на підприємстві раціоналізаторські пропозиції. Підтвердив що знає про встановлену процедуру звернення з заявою відповідного зразку, яка розглядається на підприємстві, але вказав, що не подав заяву ПАТ ВО «Стальканат - Сілур», тому як знав про відсутність бюро раціоналізації, яке було ліквідоване у 2002 році. На запитання  суду та представника відповідача пояснив, що  не подавав заяви на раціоналізаторську пропозицію з 2009 року по цей час, тому як на підприємстві не має журналу, у якому підлягають реєстрації ці заяви.  Наполягав на тому, що підтвердженням його права на раціоналізаторську пропозицію по канату 5.2 м.м. є оформлена документація ТУ,  де він зазначений як розробник. Факт того, що оформлене ТУ на думку позивача свідчить про те, що цей канат був обчислений та зроблений дослідний зразок. Після чого, цей канат введений у виробництво на заводі, тобто належна йому раціоналізаторська пропозиція використовується на підприємстві за рахунок чого є відповідний дохід.  Підтвердив, що працював у технічному відділку на підприємстві у якому працівники проводили дослідження на предмет вдосконалення канатів тих чи інших видів, за наслідком чого подавалися відповідні докладні листи керівництву, яки є частиною технологічного процесу на виробництві для його покращення та не  є заявами на раціоналізаторську пропозицію.  
		 
		Позивач надав до суду уточнення позову, щодо правих норм, на підставі яких звернувся до суду за захистом порушених прав, згідно ст.. 1, 7,8,10,11 Закону України «Про авторське право», ст.. 481 ЦК України, а також Методичних рекомендацій «Про порядок складання, подачі та розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію» затверджені наказом Держпатенту № 131 від 27.08.1995 року ( далі Методичні рекомендації).     
		Суд вказує, що у первинному позові позивач вимагав стягнути винагороду у розмірі 100000,0 грн. за використання канату за період січень - грудень   2012 р. а також 10% від отриманого доходу  розробку та поставку канату на ДП «Вінницятрансприлад». В останній редакції позову по якої справа розглянута по суті, позивач вимагає стягнути винагороду у розмірі 10 % від отриманого доходу за використання відповідачем раціоналізаторської пропозиції. На вимогу позивача відповідачем надані обчислення прибутку та окремо доходу від реалізації зазначеного канату за 2012 - 2013 роки та його вартість з розрахунком економічної ефективності і собівартості ( а.с. 135, 145,  161).  За наслідком чого, керуючись ст. 10 ЦПК України судом неодноразово роз'яснювалося позивачу про необхідність проведення обчислення та  оформлення позовних вимог щодо стягнення коштів з відповідача з зазначенням конкретної суми стягнення. На судовому засіданні 21.05.2014 року позивач підтвердив, що буде уточнювати позовну вимогу по сумі стягнення ( а.с 156). На наступному засіданні 29.05.2014 р. позивач просив відкласти розгляд справи для визначення суми позовних вимог по стягненню ( а.с. 162).  На судовому засіданні 10.06.2014 року, не зважаючи на роз'яснення суду, позивач не надав уточнення позову з зазначенням суми стягнення та наполягав на останній редакції позову. 
		Представник відповідача заперечував у задоволенні позову, надав письмові пояснення по справі ( а.с. 36, 125). Посилаючись на положення ст.ст. 422, 481 ЦК України вказав, що момент виникнення права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є саме момент визнання її юридичною особою. Відповідно до положень Методичних рекомендацій, представник відповідача наполягає на тому, що позивач не звертався з відповідною заявою до відповідача про визнання раціоналізаторської пропозиції, в свою чергу відповідач не вичинив жодних дій щодо аналізу пропозиції позивача не визнавав її як пропозицію чи не  відмовляв в цьому. В зв'язку з чим свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію не видавалося. Тому, наполягав що у позивача не виникло право інтелектуальної власності, а за наслідком того не виникло право на винагороду. Зазначив, що  діючим законодавством не передбачене звернення з заявою про пропозицію у будь-яке раціоналізаторське бюро. Передбачене діючим законодавством звернення з заявою до юридичної особи, означає її подання до виконавчого органу. Звернув увагу, що позивач безперешкодно подав лист до відповідача, який був зареєстрований у вхідній кореспонденції під номером № 4, на кий відповідно надана відповідь про відсутність правових підстав для нарахування та виплати йому винагороди ( а.с. 7-8). Пояснив, що позивач працював у технічному відділку, який за функціональним призначенням здійснює дослідження по покращенню виробництва канатів та їх вдосконалення. Тобто постійно працює колектив, а не один спеціаліст. Наполягав на тому, що головним є обчислення канату, тобто з введенням відповідних  параметрів у комп'ютерну програму, яка розроблена спеціально для підприємства. Зазначив, що ідея зміни діаметру внутрішніх канатів на яку посилається позивач, як на раціоналізаторську пропозицію не є новою для заводу, а постійно застосовується у виробництві.  Вказав з посиланням на показання свідка ОСОБА_2, яка є начальником техвідділу, що позивач не здійснював обчислення вказаного канату 5.2 м.м. та особисто не оформлював документацію для ТУ, тому як це був труд всього колективу. 
		 
		Суд, заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи,  вислухавши показання свідків  ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2,  дійшов до  висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Судом встановлено, що усі обставини, на які посилається позивач, мають значення по справі та оцінені судом, відповідачем не заперечуються. А спір стосується правової кваліфікації правовідносин сторін,  щодо  виникнення у позивача авторського права раціоналізаторську пропозицію  та права на винагороду. 
		З матеріалів справи слідує, що позивач працював до 19.10.2011 року  ведучім спеціалістом у технічному відділі ПАТ ВО «Стальканат - Сілур» та звільнився за власним бажанням. За час праці має багато подяк від керівництва та грошових премій за наукові дослідження та розробку нових технологій.  Згідно з посадовою інструкцією здійснював наукове керівництво групою працівників при досліджені самостійних тем та інше. ( а.с.4, 53 94-107). 
		 
		У період 2005 -2009 років позивач безпосередньо брав участь у дослідженні канатів 5, 2 м.м. по ГОТСУ 3067для ДП «Вінницятрансприлад». За результатом досліджень на підприємстві був виготовлений канат 5,2 м.м. зі спрощеною технологією виробництва, за наслідком чого  обчислені його показники,  виготовлений дослідний зразок, складена технологічна карта  та оформлені Технічні умови на канат сталевий подвійного звивання ЛК-О діаметром 5,2 м.м. ( а.с. 9-18). Процедура введення у виробництво зазначеного канату 5.2 м.м. була технологічно пов'язана з оформленням ряду внутрішньої  документації на підприємстві по «Стандартам підприємства»,  а саме: службових записок з пропозиціями та коментарями, технічних вимог, рекомендацій ( а.с. 44-52, 146,159), яки оформлювалися як позивачем та і іншими працівниками. 
		05.02.2013 року позивач звернувся до відповідача з листом в якому зазначив, що його пропозиція у 2009 році з врахуванням авторської розробки конструктивних параметрів, технічних  умов і нової технології на канати діаметром 5.2 м.м., а також ініціативи на їх введення у виробництво є раціоналізаторською, а в зв'язку з відсутністю служби по раціоналізаторству, свідоцтво йому не було оформлене, тому просив виплатити йому винагороду ( а.с. 6-7).
		На лист позивача, відповідачем надана відповідь від 07.03.2013 р., що раціоналізаторська пропозиція відповідно до діючого законодавства позивачем не подавалася  та на підприємстві не розглядалися, тому правових підстав для виплати авторської винагороди не має. Оформлені ТУ не є об'єктом права інтелектуальної власності та не є підставою для виплати винагороди.  ( а.с. 8)
		                Згідно ст. 422 ЦК України  Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором. 
		               Відповідно ст.. 481 ЦК України раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.   Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес. 
		               Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані ( ст.. 482 ЦК України) 
		              Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана. ( ст.. 483 ЦК України) 
		              Пунктом  14 Методичних рекомендацій передбачене, що заява складається автором (співавторами) за формою N Р-1 "Заява на раціоналізаторську пропозицію", затвердженою наказом Міністерства статистики України від 24.03.95 N   79 (додаток 1).  Заява складається окремо на кожну пропозицію.  
		              Згідно пункту 15, в заяві слід вказати найменування пропозиції, всіх без винятку співавторів, творчою працею яких створена пропозиція, і навести відомості про них (прізвище, ім'я, по-батькові, місце роботи або домашня адреса, якщо Заява подається особою, яка не працює на цьому підприємстві). 
		               В Заяві в розділі "Опис пропозиції" викладаються недоліки існуючої конструкції виробу, технології виробництва і техніки, що застосовується, чи складу матеріалу, які усуваються пропозицією, ціль пропозиції, зміст пропонованого рішення, включаючи дані, достатні для його практичного здійснення без участі автора (співавторів), а також відомості про прибуток чи інший позитивний ефект.  До Заяви в необхідних випадках додаються графічні матеріали (креслення, схеми, ескізи тощо), техніко-економічні розрахунки та додаткові відомості про пропозицію.  Заява, графічні чи інші матеріали, що додаються до неї, підписуються всіма співавторами, зазначеними у Заяві. На Заяві і графічному матеріалі проставляється дата заповнення і виготовлення ( пункт 16 Методичних рекомендацій).  
		              Згідно п. 22 зареєстрована на підприємстві Заява направляється для отримання висновку по пропозиції тим підрозділам і службам, до діяльності яких вона безпосередньо відноситься. У висновку по пропозиції дається оцінка її новизни і корисності. Відсутність новизни обґрунтовується посиланням на відповідні джерела, а у випадку відсутності корисності приводиться обґрунтування недоцільності використання пропозиції.  Висновок по пропозиції викладається у розділі "Висновок по пропозиції", підписується посадовою особою, яка зробила висновок, з вказівкою посади і дати підписання. 
		            Відповідно п. 23 по кожній пропозиції можуть бути прийняті такі рішення: - визнати пропозицію раціоналізаторською і прийняти до впровадження;  - провести дослідну перевірку пропозиції;  - пропозицію відхилити.   Рішення, по пропозиції приймається керівником підприємства чи керівником відповідного підрозділу, на якого це покладено наказом по підприємству. З урахуванням умов, існуючих на конкретному підприємстві (велика чисельність працюючих, територіальна роз'єднаність, відокремленість тощо), керівник підприємства може надати право прийняття рішень по пропозиціях деяким керівникам підрозділів (цехів, будівельних управлінь тощо).  По пропозиції, яка визнана підприємством раціоналізаторською, здійснюються організаційно-технічні заходи, що забезпечують її використання (включення у відповідні плани, видання наказів чи розпоряджень про використання пропозиції, зміна у зв'язку з пропозицією нормативно-технічної документації тощо).  Якщо на підставі висновків по пропозиції вона визнається раціоналізаторською частково, то в рішенні слід вказати, яка частина пропозиції визнається раціоналізаторською. Рішення про відхилення пропозиції повинно містити мотиви відхилення.  Запис про прийняте рішення робиться у розділі Заяви "Рішення, яке прийняте по пропозиції". 
		          Заява розглядається і по ній приймається рішення на підприємстві протягом місяця від дати її надходження. Про прийняте рішення слід повідомити автора ( п. 24) 
		           Відповідно до п. 31. після винесення рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською і прийняття її до використання протягом місяця автору (кожному з співавторів) пропозиції видається свідоцтво, форма якого затверджується Держпатентом України (додаток 3).  Свідоцтво видається підприємством, яке прийняло зазначене рішення. 
		          Дата  подачі і номер Заяви проставляються у свідоцтві у відносності з реєстрацією в Журналі. Свідоцтво підписується керівником підприємства і затверджується Печаткою. У разі співавторства у свідоцтві вказуються прізвища і ініціали всіх співавторів в алфавітному порядку. Про одержання свідоцтва автор (співавтори) розписується у Заяві.  ( п. 32).
		          Факт використання раціоналізаторської пропозиції підтверджується актом за формою N Р-3 "Акт про використання раціоналізаторської пропозиції", затвердженою наказом Міністерства статистики України від 24.03.95 N 79 (додаток 4). Акт складається не пізніше місячного терміну від дати початку використання пропозиції. ( п. 34)
		            Згідно п. 35 Методичних рекомендацій при наявності ефективності від використання раціоналізаторської пропозиції здійснюється розрахунок доходу (прибутку).  
		            Відповідно п. 38 Методичних рекомендацій розмір винагороди визначається умовами договору між автором (співавторами) і підприємством і не може бути менше:  - 10 відсотків доходу, одержуваного щорічно підприємством від використання раціоналізаторської пропозиції; - 2 відсотків від частки собівартості продукції (роботи чи послуги), що припадає на раціоналізаторську пропозицію, корисний ефект від якої не впливає на одержання доходу. 
		             Винагорода сплачується автору відповідно до договору, але не пізніше трьох місяців після закінчення кожного року використання раціоналізаторської пропозиції. Договір між автором (співавторами) та підприємством про розмір винагороди та строки її виплати (щоквартально, щомісячно тощо) укладається у довільній формі одночасно з визнанням пропозиції раціоналізаторською та прийняттям її до використання, підписується автором (співавторами) та керівником підприємства і завіряється печаткою підприємства. ( п. 39 Методичних рекомендацій.) 
		 
		З наведеного можуть бути виведені наступні ознаки раціоналізаторської пропозиції як об'єкта права інтелектуальної власності.
		По-перше, пропозиція має містити технологічне (технічне) або організаційне рішення. Рішенням може вважатись конкретний шлях вирішення прикладної виробничої задачі або проблеми. 
		По-друге, запропоноване рішення має стосуватися будь-якої сфери діяльності особи, якій пропозиція подана. Вирішувати питання про те, чи стосується пропозиція сфер діяльності її адресата, слід на основі фактично здійснюваних особою видів діяльності, незалежно від того, чи зазначені ці види діяльності в установчих або реєстраційних документах особи, якій пропозиція подана. 
		По-третє, пропозиція має бути визнана особою, якій вона подана. Конкретні юридичні форми визнання раціоналізаторської пропозиції законом не визначені, тобто це може бути рішення компетентного органу чи наказ повноважної посадової особи. Рішення по пропозиції приймається керівником підприємства чи керівником відповідного підрозділу, на якого це покладено наказом по підприємству. 
		 
		Визнання пропозиції раціоналізаторською, а так само дати її подання та авторства підтверджується свідоцтвом на раціоналізаторську пропозицію, яке оформляється листом з відповідними відомостями. Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію має містити: а) назву та, якщо є, фірмове найменування підприємства (організації, установи), що видає свідоцтво; б) назву раціоналізаторської пропозиції; в) прізвище автора, а у разі співавторства вказуються прізвища та ініціали всіх співавторів в алфавітному порядку; г) дату подання пропозиції; д) дату визнання пропозиції раціоналізаторською; е) номер, за яким вона зареєстрована в журналі реєстрації раціоналізаторських пропозицій; є) підпис керівника підприємства (організації, установи) із зазначенням його прізвища та ініціалів, що скріплюється печаткою.
		Порядок видачі вищезазначеного свідоцтва регламентується Положенням про свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію, затвердженим наказом Державного патентного відомства України від 22 серпня 1995 року N 129. 
		Згідно правової позиції  Судової палати у цивільних справах Верховного Суду, викладеної  в ухвалі від 24.02.2010 по справі   № 6-4754св09,  при розгляді аналогічних правовідносин необхідно  з'ясовувати чи відповідала заявка на раціоналізаторську пропозицію встановленим вимогам, чи можна  узгодження  підприємства вважати належним прийнятим по заяві рішенням та таким, що породжує для автора (співавторів) правові наслідки - видачу свідоцтва тощо. Згідно з п. 39 Методичних рекомендацій про порядок складання, подачі і розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію, затверджених наказом Держпатенту України від 27 серпня 1995 року N 131, винагорода сплачується автору відповідно до договору, але не пізніше трьох місяців після закінчення кожного року використання раціоналізаторської пропозиції. Договір між автором (співавтором) та підприємством про розмір винагороди та строки її виплати (щоквартально, щомісячно тощо) укладається у довільній формі одночасно з визнанням пропозиції раціоналізаторською та прийняттям її до використання, підписується автором (співавторами) та керівником підприємства і завіряється печаткою підприємства. Без урахування цього, суд ухвалив рішення про стягнення винагороди за раціоналізаторську пропозицію без наявності договору та не обґрунтував правовою нормою прийняття рішення щодо зобов'язання відповідача видати свідоцтво».
		З матеріалів справи вбачається, що позивач не звертався до відповідача з заявою про визнання раціоналізаторської пропозиції, в свою чергу відповідачем належним чином оформлена позивачем  заява не розглядалася та рішення по неї не приймалося. Відповідно, відсутнє у будь-якої формі рішення відповідача щодо визнання пропозиції, у зв'язку з чим, позивачу не оформлювалося  відповідне свідоцтво на раціоналізаторську  пропозицію. Звідси суд визнає, що у позивача не виникло авторське право та не має підстав для його визнання в судовому порядку. 
		Також суд встановлює, що між позивачем та відповідачем  не укладався договір про розмір винагороди за раціоналізаторську пропозицію, у зв'язку з чим у позивача не виникло право на стягнення будь-якої суми винагороди за використання раціоналізаторської пропозиції.   
		Виходячи з встановлених судом правовідносин між сторонами, суд визнає, що позивач передчасно звернувся до суду з позовом, тому вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі. 
		На підставі   ст. 10, 11, 60, 179, 212, 213, 214, 223 ЦПК України,  суд,-              
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Виробниче об'єднання «Стальканат- Сілур» про визнання авторського права на раціоналізаторську пропозицію, стягнення винагороди в розмірі 10 % від отриманого доходу за використання раціоналізаторської пропозиції за 2012-2013 роки
		 
		Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги в течії десяті днів з дня його  проголошення.  
		 
		Суддя                                                                                   А.В. Науменко      
		 
		10.06.2014

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...