Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/1018/14 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 03.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		            23.06.2014 р.                                                Справа № 914/1018/14 
		 
		Господарський суд Львівської області у складі судді Р.Матвіїва при секретарі судового засідання Д.Зубкович розглянув матеріали 
		за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія", м. Київ;
		до відповідача: Радехівської міської ради Львівської області, м. Радехів, Львівська область;
		про: стягнення 14 325 грн. 37 коп.
		У судовому засіданні взяли участь представники:
		позивача: Нуцковська С. В. - представник на підставі довіреності б/н від 15.04.2014 року; 
		відповідача: Медвідь В.О. - представник на підставі довіреності б/н від 10.06.2014 року.
		Обставини розгляду справи. Ухвалою суду від 28.03.2014 року прийнято до розгляду позовну заяву та порушено провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" до Радехівської міської ради Львівської області про стягнення 14  325 грн. 37 коп. Розгляд справи призначено на 22.04.2014 року.
		У судовому засіданні 22.04.2014 року позивач явки представника не забезпечив, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.  Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, подав відзив на позовну заяву. Судом відкладено розгляд справи на 06.05.2014 року.
		У судовому засіданні 06.05.2014 року позивач позовні вимоги підтримав повністю, подав заперечення на відзив відповідача. Представник відповідача проти позову заперечив. Забезпечуючи сторонам можливість подати додаткові докази по справі, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 20.05.2014 року.            У судовому засіданні 20.05.2014 року позивач позовні вимоги підтримав, подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представник відповідача проти позову заперечив. Розгляд справи відкладено на 27.05.2014 року.
		У судове засідання 27.05.2014 року представник позивача не з'явився,  подав клопотання про перенесення розгляду справи. Представник відповідача подав клопотання про продовження строку розгляду справи та відкладення її розгляду, довідку про ненадсилання актів виконаних робіт позивачем. Судом задоволено подані клопотання та відкладено рзгляд справи на 10.06.2014 року.
		У судовому засіданні 10.06.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача подав письмові пояснення по справі. Судом оголошено перерву в судовому засіданні до 17.06.2014 року.
		У судовому засіданні 17.06.2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, подав заперечення на письмові пояснення представника відповідача. Представник відповідача проти позовних вимог заперечив. Забезпечуючи сторонам можливість подати необхідні докази по справі, судом оголошено перерву в судовому засіданні до 23.06.2014 року.
		У судовому засіданні 23.06.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Від фіксації судового процесу технічними засобами представники сторін відмовились.
		Представникам сторін, що брали участь у судових засіданнях, роз'яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їхніх прав та обов'язків, зокрема про право заявляти відводи судді.
		Суть спору. Спір між сторонами виник внаслідок порушення відповідачем договірних зобов'язань. Товариство з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" (надалі по тексту рішення - позивач, виконавець згідно з договором) звернулося до суду з позовом до Радехівської міської ради Львівської області (надалі по тексту рішення - відповідач, замовник згідно з договором) про стягнення 14 325 грн. 37 коп. заборгованості, з яких  9 360 грн. 00 коп. основного боргу, 4 146 грн. 61 коп. 15 % річних, 91 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 727 грн. 38 коп. пені.
		Підставою своїх вимог позивач називає неналежне виконання відповідачем умов договорів про надання послуг, укладених між сторонами 15.12.2010 року та 17.12.2010 року, а саме в частині оплати наданих позивачем послуг.
		Відповідач проти позовних вимог заперечив, вважає, що сторони уклали авторські договори замовлення, які регулюються іншими нормами, ніж договори про надання послуг, подав відзив на позовну заяву, заявив про сплив позовної давності стосовно вимоги про стягнення пені та звільнення відповідача від відповідальності в частині штрафних санкцій.
		У процесі розгляду справи суд встановив наступне. 15.12.2010 року сторони уклали договір № 7558, предметом якого згідно з п. 1.1 є надання послуг виконавцем за замовленням замовника з розробки інформаційних матеріалів (стаття-презентація), їх графічного оформлення та редагування, а також з публікації вказаних інформаційних матеріалів (стаття-презентація) на порталі www.meriaonline.com.ua українською, російською, англійською та німецькою мовами. Відповідно до п. 2 договору вартість послуг становить 4 680 грн. Строк оплати -  до 17.03.2011 року.
		17.12.2010 року сторони уклали договір № 2589, предметом якого згідно з п. 1.1 є надання послуг виконавцем за замовленням замовника з розробки інформаційних матеріалів (стаття-презентація), їх графічного оформлення та редагування, а також з публікації вказаних інформаційних матеріалів (стаття-презентація) у виданні Національний інвестиційний путівник «NATIONAL INVESTMENTS GUIDE» англійською та німецькою мовами. Відповідно до п. 2 договору вартість послуг становить 4 680 грн. Строк оплати - до 12.04.2011 року.
		Додатком до договору № 2589 та 7558 від 15.12.2010 року сторони погодили інформацію, на основі якої потрібно розробити презентацію, яка з'явиться в надрукованому вигляді, або в інтернеті, або на магнітних носіях. Текст надано на українській мові. Замовник дозволив використовувати фотографії в статті-презентації, що були зроблені представником виконавця, а також зобов'язався відправити фотографії через e-mail до 02.04.2011 року, щоб виконавець зміг обрати ті, які відповідають презентації.
		Договором № 2589 (пп. 3.3) замовник має право протягом чотирьох робочих днів з дати отримання розроблених виконавцем інформаційних матеріалів, перекладених на українську мову, внести будь-які виправлення або зміни до інформаційних матеріалів, про що письмово повідомити виконавця. В іншому випадку, якщо виконавець не отримає від замовника повідомлень щодо редагування інформаційних матеріалів до закінчення вказаного строку, то вважається, що у замовника відсутні заперечення до якості інформаційних матеріалів, які в цьому випадку публікуються без змін та доповнень.
		Відповідно до пп. 3.6 виконавець зобов'язався надіслати копію опублікованих матеріалів замовнику, щоб підтвердити публікацію замовлених інформаційних матеріалів.
		На виконання умов даного договору виконавцем повідомлено замовника про виконання умов договору та надіслано макет готової статті-презентації в оригінальному вигляді (на німецькій та англійській мові) та переклад тексту презентації на українську мову для можливості внести корективи, що підтверджується повідомленням від 30.03.2011 року № 330 з додатками та повідомленням про вручення поштового відправлення. Докази про наявність у замовника зауважень до надісланого проекту у матеріалах справи відсутні. У відповідності до умов договору виконавцем опубліковано інформацію у виданні Національний інвестиційний путівник англійською та німецькою мовами, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями журналу.
		Договором № 7558 сторони визначили аналогічні умови надання послуг: виконавець письмово повідомляє замовника про публікацію інформаційних матеріалів на порталі www.meriaonline.com.ua, а замовник протягом чотирьох днів з моменту отримання повідомлення зобов'язаний надіслати корегування до інформаційних матеріалів, в іншому випадку матеріали вважатимуться прийнятими, а зобов'язання виконавця - виконаними.
		Як підтверджено повідомленням № 276 від 15.02.2011 року та повідомленням про вручення поштового відправлення адресату, фотокопіями з відповідного сайту розміщених матеріалів, виконавець повідомив замовника про реєстрацію на порталі www.meriaonline.com.ua інформаційних матеріалів та нагадав замовнику його права та наслідки, передбачені пп. 3.8 договору.
		Відповіді та зауважень від замовника виконавець не отримував.
		Представником позивача долучено до матеріалів справи акти прийому-передачі виконаних робіт № 261 від 30.03.2011 року та № 262 від 05.05.2011 року на загальну суму 9 360 грн. на виконання договорів № № 2589 та 7558, рахунки-фактури № СФ-0000279 від 30.03.2011 року та № СФ-0000280 від 05.05.2011 року, підписані виконавцем та надіслані замовнику. Доказами надіслання відповідачу кореспонденції 30.03.2011 року є реєстр на відправлення рекомендованих листів. Представником відповідача факти отримання вказаних документів заперечуються.
		Станом на момент звернення позивача до суду з позовом та на момент прийняття судом рішення відповідачем надані замовником послуги на суму 9 360 грн. не оплачені.
		Дані факти матеріалами справи підтверджуються, сторонами не заперечувались та документарно не спростовувались.
		Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне. 
		Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.
		Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли внаслідок укладення договорів про надання послуг.
		За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.  
		Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 Господарським кодексом України.
		Стосовно твердження відповідача про необхідність застосування до правовідносин положень Закону України «Про авторське право та суміжні права» у зв'язку з тим, що сторонами укладено авторські договори замовлення, а не договори про надання послуг, суд зазначає наступне. 
		Обгрунтування вказаної позиції полягають у тому, що розробляючи інформаційні матеріали, виконавцем повинна використовуватись творчість самого автора, який після виконання умов вказаного договору зобов'язаний передати твір замовнику у спосіб, передбачений чинним законодавством України, тобто за відповідним договором із визначенням розміру майнових прав інтелектуальної власності або за відповідним актом приймання-передачі. У матеріалах справи відсутні докази про передачу твору із відповідним обсягом майнових прав замовникові після його виконання, у зв'язку з чим майнові права вважаються не переданими, договори вважаються не виконаними, а відсутність в договорах порядку прийому-передачі майнових прав інтелектуальної власності (істотна умова договору) свідчить про неукладення договорів.
		Однак, наведені твердження відповідача не є обґрунтованими та однозначними, оскільки відповідно до ст. 2 Бернської конвенції про охорону літературних та художніх творів міститься поняття твору, з якого можна виділити дві основні ознаки твору: творчий характер твору та його вираження в об'єктивній формі. Творчий характер, зокрема, виражається в новизні та оригінальності, як за формою, так і за змістом. Відтак, об'єктом авторського права може бути лише твір, який є результатом творчої праці автора. Тобто не може вважатись об'єктом авторського права суто технічна робота (передрук на друкарській машинці чужого твору або навіть його літературна обробка - редагування, коректура тощо).
		Докази про те, що позивач створив об'єкт авторського права, в матеріалах справи відсутні. Послуги, які надавав позивач, не мають творчого характеру, а є технічною роботою, інформаційний матеріал якої є загальновідомою інформацією.
		Крім цього, відповідно до ст. 7 Закону України «Про авторське право та суміжні права» суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права. Автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір (абз. 1 ч. 1 ст. 1 наведеного закону). А відповідно до ст. 1112 Цивільного кодексу України за договором про створення за замовленням і використання об'єкта права інтелектуальної власності одна сторона (творець - письменник, художник тощо) зобов'язується створити об'єкт права інтелектуальної власності відповідно до вимог другої сторони (замовника) та в установлений строк. Відтак, авторський договір замовлення може бути укладений лише з фізичною особою - автором.
		Наведеної позиції стосовно виконання такого роду договорів Товариством з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" дотримувалися суди при вирішенні аналогічних спорів, а саме, господарський суд Волинської області у справах № 5004/337/11, № 5004/1092/11, господарський суд Хмельницької області у справі № 924/282/14, господарський суд Львівської області у справі № 914/1241/14, копії рішень яких долучені до матеріалів справи.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. ч. 1, 2 ст. 638 Цивільного кодексу України). 
		Договорами сторони обумовили, що виконавець зобов'язаний повідомити замовника про публікацію на відповідному порталі інформаційних матеріалів та опублікування інформації у виданні Національний інвестиційний путівник з забезпеченням замовнику можливості (протягом чотирьох днів) внести свої пропозиції, корективи, зауваження до розміщеної інформації. Проте, як підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем, замовник не скористався  таким правом, що згідно з пп. 3.8 договору № 7558 та пп. 3.3 договору № 2589 свідчить про виконання зобов'язань замовником та відсутність заперечень до якості матеріалів у виконавця. 
		З аналізу умов договорів, зокрема, пп. 5.5 вбачається, що будь-які повідомлення, що направляються сторонами одна одній, повинні бути викладені у письмовій формі та будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або доставлені особисто на адресу сторін, що зазначена у цьому договорі. Повідомлення з доказами надіслання містяться в матеріалах справи та підтверджують дотримання позивачем порядку, встановленого договором. Більше того, незважаючи на відсутність у договорах умови про складення актів прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), позивачем для підтвердження виконання своїх зобов'язань складено такі акти та направлено відповідачу, хоча не підписані останнім. Наведене спростовує обґрунтування відповідача, наведені у відзиві, поданому 22.04.2014 року.
		Суд звертає увагу на заперечення відповідача в частині підписання додатку до договору № 7558 від 15.10.2010 року, проте, відхиляє їх, встановивши наступне. 15.12.2010 року та 17.12.2010 року сторони уклали договори № 7558 та № 2589, якими передбачили, що замовник зобов'язаний протягом 7 календарних днів з дня підписання цього договору надіслати виконавцю письмові матеріали та фотографії для обробки, узгоджені у додатку до цього договору, в іншому випадку інформаційні матеріали (стаття-презентація) розробляються та публікуються без фотографій (пп. 3.2). Відповідно, додаток до договору є невід'ємною його частиною,  без підписання якого виконавець не має можливості виконати замовлення. Вказаний додаток підписаний 17.12.2011 року головою Радехівської міської ради Н.Загиней. Однак, виходячи зі змісту умов, визначених додатком, зокрема, що замовник зобов'язався відправити текст та фотографії виконавцю до 02.04.2011 року, повідомлень від 15.02.2011 року та 30.03.2011 року про виконання визначених договорами завдань, що надсилалися відповідачу, а також пояснень представника позивача, наведених у заяві вх. № 26957 від 19.06.2014 року про технічну помилку при зазначенні дати підписання додатку, суд вважає, що датою підписання вказаного додатку є 17.12.2010 року.
		Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
		Як встановлено вище, строками оплати сторони визначили 17.03.2011 року та 12.04.2011 року. 
		Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Матеріалами справи не підтверджено, представником відповідача не заперечено та не спростовано факту нездійснення оплати за надані позивачем послуги. Наведене свідчить про порушення права позивача на отримання плати за надані належним чином послуги та достатність підстав для стягнення суми основного боргу з відповідача.
		Щодо позовних вимог про стягнення пені, до яких представник відповідача заявив клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне. 
		До вимог про стягнення пені застосовується строк позовної давності в один рік, встановлений ч. 2  ст. 258 Цивільного кодексу України. 
		Згідно з ч. 3, ч. 4  ст. 267 Цивільного кодексу України  позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Як зазначено в п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
		Судом встановлено порушення права позивача, перевірено пропущення строку позовної давності (зобов'язання мало бути виконане 17.03.2011 року та 12.04.2011 року), який минув відповідно 18.03.2012 року та 13.04.2012 року, що дає підстави вважати заявлення вимоги про стягнення пені безпідставним і таким, що не підлягає задоволенню.
		Клопотання представника відповідача про звільнення відповідача від відповідальності в частині сплати штрафних санкцій у повному розмірі, зазначене в письмових поясненнях від 17.06.2014 року, не підлягає задоволенню, оскільки у задоволенні вимоги про стягнення пені суд відмовляє з підстав, наведених вище, а сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само, як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
		Крім цього, із досліджених матеріалів справи судом встановлено належне виконання позивачем договірних зобов'язань.
		Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
		Відповідно до п. 4.2. зазначеної Постанови сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.
		Згідно з п. 4.2. договорів у випадку невиконання або неналежного (несвоєчасного) виконання грошових зобов'язань, замовник на вимогу виконавця зобов'язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 15% річних від простроченої суми.
		Перевіривши правильність підстав і порядку нарахування 15 % річних (з урахуванням кількості днів у 2012 році) та інфляційних втрат, встановлено, що розмір інфляційних втрат визначений правильно, а 15 % річних підлягають стягненню у сумі 2 046 грн. 38 коп. за прострочення виконання зобов'язання згідно з договором № 2589 та 2 096 грн. 38 коп. за прострочення виконання зобов'язання згідно з договором № 7558, тобто на загальну суму 4 142 грн. 76 коп.
		Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. 
		Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. 
		Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. 
		Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
		Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд 
		в и р і ш и в :
		 
		Позов задоволити частково.
		Стягнути з Радехівської міської ради Львівської області (80200, Львівська обл., Радехівський район, місто Радехів, вул. Івана Франка, будинок 2, код ЄДРПОУ 26361149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВС Сіті Медія" (01054, м. Київ, вул. Воровського, будинок 32, квартира 2, код ЄДРПОУ 37025570) 9 360 грн. 00 коп. заборгованості, 4 142 грн. 76 коп. 15 % річних, 91 грн. 38 коп. інфляційних втрат та 1 735 грн. 65 коп. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
		Відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені в розмірі 727 грн. 38 коп. та 3 грн. 85 коп. 15 % річних.
		Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили, в порядку статті 116 Господарського процесуального кодексу України.
		Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91 - 93 Господарського процесуального кодексу України.
		          Повне           рішення складене та підписане 27.06.2014 року. 
		          
		          Суддя                                                                                           Матвіїв Р.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...