Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0907/1-1024/2011 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Вимагання.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.07.2014. Забезпечено надання загального доступу: 04.07.2014.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 0907/1-1024/2011 
		Провадження № 1/344/25/14 
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		27 червня 2014 року Івано-Франківський міський суд 
		 
		в складі: головуючого-судді ОСОБА_1 ,
		з участю: секретарів ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 , 
		 ОСОБА_4 ,
		прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , 
		захисника ОСОБА_7 ,
		представника потерпілих ОСОБА_8 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Івано-Франківська кримінальну справу про обвинувачення:
		 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має одну неповнолітню дитину, працюючого приватним підприємцем, інваліда ІІІ групи, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , несудимого,
		 
		у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.189, ч.3 ст.189, ч.4 ст.189, ч.1 ст.357 КК України, 
		 
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		ОСОБА_9 вчинив примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, знищення майна потерпілого за відсутності ознак вимагання, повторно. 
		Злочини вчинено за наступних обставин.
		Так, з 2006 по 2008 роки ОСОБА_9 надав ОСОБА_10 позику на загальну суму 43000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 342710 грн., отримавши від нього відповідні розписки. Після цього, з січня 2008 року до травня 2010 року, ОСОБА_9 , діючи умисно, погрожуючи потерпілому ОСОБА_10 при зустрічах та телефонних розмовах заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та вбивством йому, членам його сім`ї, примушував потерпілого до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме повернення боргу за договором позики на загальну суму 43000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 342710 грн.
		Також, в червні та серпні 2008 року ОСОБА_9 надав ОСОБА_11 позику на загальну суму 7100 доларів США, отримавши від нього відповідні розписки, з яких не повернув ОСОБА_9  2100 доларів США. В подальшому ОСОБА_9 з вересня 2008 року по 2009 рік діючи умисно, погрожуючи потерпілому ОСОБА_11 заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та вбивством йому, членам його сім`ї, примушував потерпілого, повторно, до виконання цивільно-правових зобов`язань  повернення боргу на суму 2100 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 16170 грн.
		У період часу з 2006 року по 2009 рік ОСОБА_9 надав  ОСОБА_12 кошти в якості позики, з яких неповернутими залишилися  10000 грн., отримавши про це відповідну розписку. З 2009 року ОСОБА_9 , діючи умисно, погрожуючи потерпілому ОСОБА_12 заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та вбивством йому, його близьким родичам, примушував потерпілого, повторно, до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме повернення боргу за договором позики на суму 10000 грн.
		Продовжуючи злочинну діяльність, з серпня 2008 року по січень 2009 року, ОСОБА_9 , діючи умисно, погрожуючи потерпілій ОСОБА_13 знищенням її майна, а саме: будинку в с. Соколівка Косівського району та торгового об`єкту - магазину в с. Яворів Косівського району, примушував потерпілу, повторно, до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме повернення боргу за договором позики на суму 30000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 145200 грн.
		Крім того, з березня 2009 по березень 2011 року ОСОБА_9 , діючи умисно, погрожуючи потерпілому ОСОБА_14 заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та вбивством йому, членам його сім`ї, примушував потерпілого, повторно, до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме повернення боргу за договором позики на загальну суму 421320 грн.
		Також, з липня 2009 по лютий 2010 року ОСОБА_9 , діючи умисно, погрожуючи потерпілому ОСОБА_15 заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та вбивством йому, членам його сім`ї, примушував потерпілого, повторно, до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме повернення боргу за договорами позики на загальну суму 155849 грн.
		Крім того, у період часу з 2008 року по 2010 рік ОСОБА_9 надав ОСОБА_16 позику на загальну суму 265000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 2112050 грн., отримавши про це відповідні розписки. З липня 2009 року по лютий 2010 року ОСОБА_9 , діючи умисно, погрожуючи потерпілому ОСОБА_16 заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та вбивством йому, його близьким родичам, примушував потерпілого, повторно, до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме повернення боргу за договорами позики на загальну суму 265000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 2112050 грн.
		У період часу з жовтня 2008 року по квітень 2009 року ОСОБА_9 надав ОСОБА_17 позику на загальну суму 145000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 1155650 грн., отримавши про це відповідну розписку. У подальшому з грудня 2009 року по жовтень 2010 року ОСОБА_9 , діючи умисно, погрожуючи потерпілому ОСОБА_17 заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та вбивством йому, його близьким родичам, примушував потерпілого, повторно, до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме повернення боргу за договором позики на загальну суму 145000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 1155650 грн.
		Також, у період часу з липня 2010 року по вересень 2010 року ОСОБА_9 надав ОСОБА_18 позику на суму 65000 доларів США, 10000 Євро та 10000 грн., що згідно курсу НБУ становить загальну суму 636550 грн, отримавши про це відповідні розписки. Тоді, з 2010 року по травень 2011 року ОСОБА_9 , діючи умисно, погрожуючи потерпілому ОСОБА_18 заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та вбивством йому, його близьким родичам, примушував потерпілого, повторно, до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме повернення боргу за договорами позики на суму 65000 доларів США, 10000 Євро та 10000 грн., що згідно курсу НБУ становить загальну суму 636550 грн.
		У грудні 2009 року ОСОБА_9 надав ОСОБА_19 позику на суму 40000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 318800 грн., отримавши про це відповідну розписку. Після цього, з березня по грудень 2010 року ОСОБА_9 , діючи умисно, погрожуючи потерпілому ОСОБА_19 заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та вбивством йому, його близьким родичам, примушував потерпілого, повторно, до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме повернення боргу за договором позики в розмірі 40000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 318800 грн.
		Також, у серпні 2010 року ОСОБА_9 надав ОСОБА_20 позику на суму 55000 доларів США та 25000 Євро, що згідно курсу НБУ становить загальну суму 719100 грн., отримавши про це відповідні розписки. Після цього, з лютого 2011 року ОСОБА_9 , діючи умисно, погрожуючи потерпілому ОСОБА_20 заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та вбивством йому, його близьким родичам, примушував потерпілого, повторно, до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме повернення боргу за договорами позики в сумі 55000 доларів США та 25000 Євро, що згідно курсу НБУ становить загальну суму 719100 грн.
		Крім того, 06.09.2010 року ОСОБА_9 надав ОСОБА_21 позику на суму 10000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 80929 грн., отримавши про це відповідну розписку. Після цього з березня 2011 року ОСОБА_9 , діючи умисно, погрожуючи потерпілій ОСОБА_21 заподіянням тяжких тілесних ушкоджень та вбивством їй, її близьким родичам, примушував потерпілу, повторно, до виконання цивільно-правових зобов`язань, а саме повернення боргу за договором позики на суму 10000 доларів США, що згідно курсу НБУ становить 80929 грн.
		У судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 по первинному інкримінованому йому досудовим слідством обвинуваченню за ст.ст. 189, 357 КК України у вчиненні вимагання та викрадення документів - вини не визнав, а після зміни прокурором обвинувачення, за ст. 355 КК у вчиненні примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань - свою вину у скоєному визнав повністю та підтвердив обставини вчиненого злочину відповідно до викладеного у вказаній постанові прокурора. Зокрема, підсудний суду показав, що протягом 2006-2011 років всім потерпілим ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 на їх прохання позичав гроші, про що потерпілі писали відповідні розписки. Потерпілі брали у нього позики на різні потреби: погашення кредитів в банку, покупку автомобілів, викупу заставного майна, на проведення весіль, на ведення бізнесу, однак в обумовлений термін потерпілі позичені гроші не повернули. Вважає, що між ним та потерпілими виникли цивільно-правові зобов`язання і з цього приводу є рішення судів про стягнення на його користь з потерпілих боргів за вказаними договорами позики, а тому вимагав у потерпілих повернути борги та вживав заходів щодо примушування їх до виконання таких цивільно-правових зобов`язань. Показання потерпілих щодо того, що вони йому повернули борги за позиками і що він вимагав суми, які перевищували боргові зобов`язання, та заволодів їх майном - є неправдиві і потерпілі його оговорюють з метою неповернення йому позичених у нього грошей. 
		Вина підсудного у скоєнні злочинів підтверджується показаннями потерпілих, свідків та дослідженими в судовому засіданні письмовими матеріалами справи.
		Так, з показань потерпілого ОСОБА_10 (т.1 а.с.114-117, 118-119, 121-122), оголошених у судовому засіданні, слідує, що з січня 2008 року до травня 2010 року підсудний ОСОБА_9 погрожуючи вбивством та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень йому та його близькими родичами вимагав у нього 43500 доларів США, внаслідок чого передав ОСОБА_9 гроші на загальну суму 180000 грн. Визнав що у нього перед ОСОБА_9 були цивільно-правові зобов`язання, а саме боргові зобов`язання, які виникли внаслідок позики у ОСОБА_9 грошей, проте зазначив, що останній вимагав у нього кошти у більшому розмірі, ніж сума позики.
		З протокол-заяви потерпілого ОСОБА_10 від 13.06.2011 (т.1 а.с.108), слідує, що потерпілий звернувся в органи внутрішніх справ з повідомленням про те, що ОСОБА_9 із погрозою заподіяння йому та його близьким родичам тяжких тілесних ушкоджень, примушує його до виконання цивільно-правових зобов`язань - повернення грошей. 
		Згідно копії рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 25.04.2012 року (т.10 а.с.180) з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 стягнуто 43000 доларів США, що становить 342710 гривень, боргу за договором позики.
		Потерпілий ОСОБА_11 суду показав, що у червні 2008 року у нього з ОСОБА_9 виникли цивільно-правові зобов`язання, позичив у ОСОБА_9 5000 доларів США, які йому повернув, проте з вересня 2008 року по лютий 2009 року ОСОБА_9 вимагав у нього гроші у значних сумах та майно, а саме автомобіль і будинок, які він під погрозами застосування до нього насильства змушений був передати ОСОБА_9 . Точну суму грошей, яку передав ОСОБА_9 назвати не може. 
		З показань свідка ОСОБА_22 (т.2 а.с.224-226), оголошених в судовому засіданні, слідує, що осінню 2008 року її син ОСОБА_11 повідомив, що позичив у ОСОБА_9 5000 доларів США, але у подальшому повернув ОСОБА_9 гроші, проте ОСОБА_9 продовжував вимагати у сина гроші у значних розмірах. 
		З протокол-заяви потерпілого ОСОБА_11 від 15.09.2011 року (т.2 а.с.215), слідує, що потерпілий звернувся в органи внутрішніх справ з повідомленням про те, що ОСОБА_9 із погрозою вбивства, заподіяння йому та його близьким родичам тяжких тілесних ушкоджень вимагав у нього гроші та майно. 
		Протоколом огляду від 30.09.2011 року (т.3 а.с.6) оглянуто та описано речовий доказ по справі - вилучену в ході обшуку житла ОСОБА_9 розписку ОСОБА_11 , згідно якої ОСОБА_11 18.08.2008 року отримав від ОСОБА_9 в якості позики гроші в сумі 2100 доларів США терміном на 1 місяць.
		Потерпілий ОСОБА_12 суду показав, що у 2006 році у нього з ОСОБА_9 виникли цивільно-правові зобов`язання, позичив у ОСОБА_9 17000 доларів США, проте у жовтні 2008 року ОСОБА_9 вимагав у нього кошти в сумі 42000 доларів США, при цьому підсудний погрожував застосуванням насильства, а також наніс йому удар рукою в голову, чим спричинив фізичну біль. 
		З протоколу усної заяви про злочин потерпілого ОСОБА_12 від 13.06.2011 року (т.1 а.с.212), слідує, що потерпілий звернувся в органи внутрішніх справ з повідомленням про те, що ОСОБА_9 із погрозою заподіяння тілесних ушкоджень та застосуванням насильства, примушує його до передачі значних сум грошей. 
		Згідно копії рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28.02.2012 року (т.10 а.с.249) з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_9 стягнуто заборгованість по договору позики від 25.07.2009 року в розмірі 10000 гривень.
		Потерпіла ОСОБА_13 суду показала, що з серпня 2008 року ОСОБА_9 погрожуючи знищення її будинку та магазину вимагав повернення боргу у розмірі 30000 доларів США, хоча і не позичала у нього цих грошей, проте сприймаючи реально вказані погрози ОСОБА_9 змушена була передати підсудному частину цієї суми. 
		Так, з протокол-заяви потерпілої ОСОБА_13 від 13.06.2011 (т.1 а.с.128), слідує, що потерпіла звернулася в органи внутрішніх справ з повідомленням про те, що ОСОБА_9 погрожуючи застосуванням насильства примушує її до повернення боргу у сумі 30000 доларів США.
		Потерпілий ОСОБА_14 суду показав, що протягом 2006р.- 2008р. у нього з ОСОБА_9 були цивільно-правові зобов`язання, а саме позичив у ОСОБА_9 гроші на загальну суму 17000 доларів США, які йому повернув, проте з березня 2009 по березень 2011 року ОСОБА_9 вимагав у нього гроші у значних сумах, які під погрозами ОСОБА_9 вбивством та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень йому та його близькими родичами, змушений був передати підсудному. 
		З показань свідка ОСОБА_23 (т.1 а.с.47-48), оголошених в судовому засіданні, слідує, що він підтвердив те, що зі слів потерпілого ОСОБА_14 знав про те, що останній позичав гроші у ОСОБА_9 .
		З показань свідка ОСОБА_24 (т.1 а.с.49-51), оголошених в судовому засіданні, слідує, що вона зі слів свого чоловіка потерпілого ОСОБА_14 знала про те, що той позичав гроші у ОСОБА_9 . Також вона була присутня при тому, як у жовтні 2009 року ОСОБА_9 при вимаганні повернення боргів, погрожував чоловіку та їй вбивством, заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. 
		З показань свідків ОСОБА_25 (т.1 а.с.52-54) та ОСОБА_26 (т.1 а.с.55-57), оголошених в судовому засіданні, зміст яких підтвердився переглядом відеозапису даної слідчої дії безпосередньо у судовому засіданні, слідує, що у жовтні 2009 року вони були присутні при тому, як ОСОБА_9 вимагав у потерпілого ОСОБА_14 повернення якихось грошей, при цьому ОСОБА_9 погрожував потерпілому та присутній жінці заподіянням тілесних ушкоджень. 
		З протоколу усної заяви про злочин потерпілого ОСОБА_14 від 26.05.2011 року (т.1 а.с.4) слідує, що потерпілий звернувся в органи внутрішніх справ з повідомленням про те, що у жовтні 2009 року ОСОБА_9 погрожуючи вбивством та заподіянням йому та його родичам тяжких тілесних ушкоджень вимагав повернення грошей.
		Згідно копії рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29.12.2011 року (т.10 а.с.205-207) з ОСОБА_14 на користь ОСОБА_9 стягнуто заборгованість за договорами позики на загальну суму 421 320 гривень.
		Потерпілий ОСОБА_15 суду показав, що протягом лютого 2009 р. - березня 2009р. у нього з ОСОБА_9 виникли цивільно-правові зобов`язання, позичив у ОСОБА_9 гроші на загальну суму 5500 доларів США, які йому повернув, проте з липня 2009 по лютий 2010 року ОСОБА_9 вимагав у нього гроші на загальну суму 11000 доларів США та майно, які під погрозами ОСОБА_9 вбивством та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень йому та його близьким родичами, змушений був передати підсудному ОСОБА_9 . 
		З показань свідка ОСОБА_23 (т.2 а.с.67-68), оголошених в судовому засіданні, слідує, що він підтвердив факт того, що потерпілий ОСОБА_15 у лютому 2009 року позичав у ОСОБА_9 гроші у сумі 3500 доларів США, при цьому він особисто просив ОСОБА_9 позичити ці гроші ОСОБА_15 , оскільки ОСОБА_9 не хотів позичати гроші незнайомому чоловіку. Також йому відомо, що ОСОБА_15 потім позичав у ОСОБА_9 ще якусь суму грошей. 
		З протоколу усної заяви про злочин потерпілого ОСОБА_15 від 29.06.2011 року (т.2 а.с.49) слідує, що потерпілий звернувся в органи внутрішніх справ з повідомленням про те, що у липні 2009 року ОСОБА_9 із погрозою вбивства та заподіяння йому та його близьким родичам тяжких тілесних ушкоджень, вимагав у нього гроші та майно.
		Згідно копії рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 26.12.2012 року (т.10 а.с.167-168) з ОСОБА_15 на користь ОСОБА_9 стягнуто заборгованість за договорами позики на загальну суму 155849 гривень.
		З показань потерпілого ОСОБА_16 (т.2 а.с.86-89, 91-92), оголошених в судовому засіданні, слідує, що протягом 2007р. - 2008р. у нього з ОСОБА_9 виникли цивільно-правові зобов`язання, позичив у ОСОБА_9 гроші на загальну суму 47000 доларів США, частину з яких повернув, проте з жовтня 2009 року по жовтень 2010 року підсудний ОСОБА_9 вимагав у нього 250000 доларів США. У цей період часу передав ОСОБА_9 під погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень вантажний автомобіль та гроші в загальній сумі 6000 доларів США. Потерпілий ОСОБА_16 визнав що у нього перед ОСОБА_9 були цивільно-правові зобов`язання, проте зазначив, що останній вимагав у потерпілого кошти у більшому розмірі, ніж сума позики.
		З протокол-заяви потерпілого ОСОБА_16 від 19.07.2011 року (т.2 а.с.83) слідує, що потерпілий звернувся в органи внутрішніх справ з повідомленням про те, що в жовтні 2010 року ОСОБА_9 із погрозою застосування насильства вимагав 250000 доларів США.
		Згідно копії рішення Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 29.12.2011 року (т.10 а.с.231-232) з ОСОБА_16 на користь ОСОБА_9 стягнуто позичені кошти в розмірі 2112050 гривень, що еквівалентно 265000 доларів США.
		Потерпілий ОСОБА_17 суду показав, що протягом 2008р. - літа 2009р. у нього з ОСОБА_9 виникли цивільно-правові зобов`язання, позичив у ОСОБА_9 гроші на загальну суму 115000 доларів США, які йому повернув, проте з грудня 2009р.  ОСОБА_9 вимагав у нього грошові кошти на загальну суму 200000 доларів США і під погрозами ОСОБА_9 застосування насильства йому та його близьким родичам, змушений був передати підсудному 7000 доларів США. 
		Свідок ОСОБА_27 та ОСОБА_28 дали суду свідчення, які є аналогічними показанням ОСОБА_17 . 
		З протоколу усної заяви про злочин потерпілого ОСОБА_17 від 13.06.2011 року (т.1 а.с.68) слідує, що потерпілий звернувся в органи внутрішніх справ з повідомленням про те, що з 2008 року ОСОБА_9 погрожуючи йому та його родичам вбивством та заподіянням тілесних ушкоджень примушує його повернути гроші.
		Згідно копії рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 11.06.2012 року (т.10 а.с.189-191) з ОСОБА_17 на користь ОСОБА_9 стягнуто заборгованість за договором позики - 1155650 гривень, що еквівалентно 145000 доларів США.
		З показань потерпілого ОСОБА_18 (т.2 а.с.39-41, 42-43), оголошених в судовому засіданні, слідує, що протягом 2007р. - 2008р. у нього з ОСОБА_9 виникли цивільно-правові зобов`язання, позичив у ОСОБА_9 гроші на загальну суму 13000 доларів США, які повернув, проте з 2010 року по травень 2011 року підсудний ОСОБА_9 вимагав у нього 60000 доларів США. У цей період часу передав ОСОБА_9 під погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень приблизно 130000 гривень. 
		З протоколу усної заяви про злочин потерпілого ОСОБА_18 від 13.06.2011р. (т.2 а.с.34) слідує, що потерпілий звернувся в органи внутрішніх справ з повідомленням про те, що у жовтні 2010 року ОСОБА_9 погрожуючи вбивством та заподіянням йому та його родичам тяжких тілесних ушкоджень вимагав повернення грошей у сумі 60000 доларів США.
		Згідно копії рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23.12.2011 року (т.10 а.с.241-243) з ОСОБА_18 на користь ОСОБА_9 стягнуто борг за договорами позики - 636550 гривень, що у загальному еквівалентно 65000 доларів США, 10000 Євро, 10000 грн. 
		З показань потерпілого ОСОБА_19 (т.2 а.с.138-140), оголошених в судовому засіданні, слідує, що у грудні 2009 р. у нього з ОСОБА_9 виникли цивільно-правові зобов`язання, він позичив у ОСОБА_9 гроші на загальну суму 40000 доларів США, які повернув, проте з березня по грудень 2010 року підсудний ОСОБА_9 вимагав у нього повернення 40000 доларів США боргу. У цей період часу під погрозою йому та його близьким родичам заподіяння тяжких тілесних ушкоджень передав ОСОБА_9 64000 гривень. 
		З протокол-заяви потерпілого ОСОБА_19 від 06.09.2011 року (т.2 а.с.136) слідує, що потерпілий звернувся в органи внутрішніх справ з повідомленням про те, що з 2009 року ОСОБА_9 погрожуючи вбивством та заподіянням йому та його родичам тяжких тілесних ушкоджень вимагав повернення грошей у сумі 40000 доларів США.
		Згідно копії рішення Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.12.2011 року (т.10 а.с.229-230) з ОСОБА_19 на користь ОСОБА_9 стягнуто заборгованість за договором позики - 318800 гривень, що еквівалентно 40000 доларів США.
		Потерпілий ОСОБА_20 суду показав, що протягом 2008р.-2009р. у нього з ОСОБА_9 виникли цивільно-правові зобов`язання, позичив у ОСОБА_9 гроші на загальну суму 32000 доларів США, які повернув, проте з 2010 року підсудний ОСОБА_9 погрожуючи вбивством та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень йому і членам його родини вимагав у нього 40000 доларів США та 10000 Євро. 
		З протокол-заяви потерпілого ОСОБА_20 від 13.06.2011року року (т.1 а.с.89) слідує, що потерпілий звернувся в органи внутрішніх справ з повідомленням про те, що з 2009 року ОСОБА_9 із погрозою вбивства та заподіяння йому та його близьким родичам тяжких тілесних ушкоджень, примушує його до виконання цивільно-правових зобов`язань.
		Згідно копії рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28.11.2011 року (т.10 а.с.185-186) з ОСОБА_20 на користь ОСОБА_9 стягнуто заборгованість за договорами позики - 719100 грн, що еквівалентно 55000 доларів США та 25000 Євро.
		Потерпіла ОСОБА_21 суду показала, що 06.09.2010 року у неї з ОСОБА_9 виникли цивільно-правові зобов`язання, позичила у ОСОБА_9 гроші на загальну суму 10000 доларів США, які повернула, проте з березня 2011 року підсудний ОСОБА_9 погрожуючи вбивством та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень їй і членам її родини вимагав повернення 10000 доларів США, які не надала, оскільки не мала.
		Свідки ОСОБА_29 (т.1 а.с.196-199) та ОСОБА_30 (т.1 а.с.200-204), показання яких були оголошені у судовому засіданні, підтвердили свідчення потерпілої ОСОБА_21 .
		Протоколом огляду від 23.09.2011 року (т.1 а.с.205) оглянуто та описано речовий доказ по справі - вилучену в ході обшуку житла ОСОБА_9 розписку потерпілої ОСОБА_21 , згідно якої ОСОБА_21 позичила у ОСОБА_9 гроші в сумі 10000 доларів США терміном на 6 місяців.
		Згідно копії рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 28.11.2011 року (т.10 а.с.181-184) з ОСОБА_21 на користь ОСОБА_9 стягнуто заборгованість за договором позики від 06.09.2010 року - 80929 грн, що еквівалентно 10000 доларів США.
		Під час судового розгляду справи прокурори, відповідно до ст. 277 КПК України 1960 року, змінили пред`явлене підсудному ОСОБА_9 обвинувачення, а саме перекваліфікували його дії із ч.4 ст. 189, ч.3 ст. 189, ч.2 ст.189, ч.1 ст.357 КК України на ч.1 ст. 355, ч.2 ст. 355 КК України. У даній постанові прокурори сформулювали нове обвинувачення ОСОБА_9 за ч.1 ст. 355, ч.2 ст. 355 КК України одночасно виключивши з обвинувачення ряд епізодів та мотивували своє рішення тим, що дії ОСОБА_9 були спрямовані не на заволодіння чужим майном, а на примушування потерпілих до виконання цивільно-правового зобов`язання - договорів позики.
		Потерпілі ОСОБА_17 , ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_31 та ОСОБА_11 не погодилися з даною постановою прокурорів та підтримали обвинувачення ОСОБА_9 у раніше пред`явленому обсязі.
		Суд, дослідивши всі зібрані по справі докази та оцінивши їх в своїй сукупності, приходить до висновку, що прокурорами правильно перекваліфіковано дії ОСОБА_9 з ст.189 КК України на ст. 355 КК України і виключено з обвинувачення ряд епізодів та ст. 357 КК України. 
		Так, відповідно до вимог закону вимагання, передбачене ст.189 КК України, полягає у незаконній вимозі передати чуже майно і зазначене діяння може виявлятися лише в активній поведінці - у незаконній вимозі чужого майна, на які винний не має права. Цією ознакою вимагання відрізняється від складу передбаченого ст. 355 КК України примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, які за своїм змістом є законними, такими як вимога віддати борг, пов`язані з погрозою застосувати насильство до особи, яка дійсно є боржником. 
		Досудовим слідством ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч.3 ст.189 КК України у вимаганні у потерпілого ОСОБА_10 за кваліфікуючою ознакою з погрозою заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та таке, що завдало майнової шкоди у великих розмірах. Висновок досудового слідства про те, що ОСОБА_9 вчинив вимагання у потерпілого ОСОБА_10 є припущенням досудового слідства, яке не знайшло свого об`єктивного підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами і не відповідає дійсним обставинам справи встановленими у суді. Судом встановлено, що ОСОБА_9 надав ОСОБА_10 позику, отримавши від нього відповідні розписки. Дана обставина підтверджується показаннями як самого підсудного, так і потерпілого. У подальшому борг потерпілим ОСОБА_9 не був повернутий, що підтверджується показаннями підсудного, рішенням суду про стягнення боргу за даним договором позики. Більше того, потерпілим ОСОБА_10 ні під час досудового слідства, ні в суді не надано жодного належного доказу в підтвердження ним виконання боргового зобов`язання, повернення ОСОБА_9 позичених грошей. Таким чином свідчення потерпілого ОСОБА_10 в цій частині, що він повернув ОСОБА_9 борг і ОСОБА_9 вимагав і отримав у нього кошти у більшому розмірі ніж сума позики, є неконкретними, оскільки потерпілий не міг вказати конкретних сум, конкретних дат і місць передачі ОСОБА_9 грошей, і такі свідчення спростовуються показаннями підсудного ОСОБА_9 , який заперечив повернення потерпілим даного боргу, а також вони спростовуються іншими дослідженими у судовому засіданні документами, зокрема рішенням суду про стягненя боргу, а тому суд відкидає у цій частині свідчення потерпілого. Таким чином в суді встановлено, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 виникли цивільно-правові зобов`язання за договором позики на загальну суму 43000 доларів США і ОСОБА_9 примушував потерпілого ОСОБА_10 до їх виконання, які полягали у вимозі віддати борг, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим, що визнав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 . Інших об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання у ОСОБА_10 коштів чи майна, не обумовлених борговими відносинами, крім показань самого потерпілого, у суді не встановлено. За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дії ОСОБА_9 по даному епізоду слід кваліфікувати, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим або його близькими родичами, за відсутності ознак вимагання, і відповідно перекваліфікувати дії ОСОБА_9 по даному епізоду з ч. 3 ст. 189 КК України на ч.2 ст. 355 КК України. 
		За епізодом вчинення ОСОБА_9 вимагання у потерпілої ОСОБА_32 : потерпіла у судовому засіданні відмовилась від своїх показань, даних на досудовому слідстві, заперечила факт вчинення ОСОБА_9 стосовно неї будь-якого злочину, заяву про злочин написала на прохання та під впливом працівників міліції. Об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання у  ОСОБА_32 коштів чи майна у суді не встановлено, у зв`язку з чим даний епізод про обвинувачення ОСОБА_9 за ч.2 ст. 189 КК України у вимаганні щодо потерпілої  ОСОБА_32 - слід виключити з обвинувачення підсудного.
		Досудовим слідством ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч.4 ст.189 КК України у вимаганні у потерпілого ОСОБА_11 за кваліфікуючою ознакою з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах. Висновок досудового слідства про те, що ОСОБА_9 вчинив вимагання у потерпілого ОСОБА_11 - не знайшов свого об`єктивного підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами і не відповідає дійсним обставинам справи встановленими у суді. Так потерпілий у суді підтвердив факт вимагання у нього ОСОБА_9 з 2008 року по 2009 рік грошових коштів у значних сумах та майна: автомобіля і будинку, які він під погрозами застосування насильства змушений був передати підсудному. Разом з тим, у судовому засіданні потерпілий не зміг чітко конкретизувати факти вимагання у нього грошей і майна ОСОБА_9 , визнав існування у нього боргових зобов`язань перед ОСОБА_9 , показання ОСОБА_11 , дані у судовому засіданні щодо сум позик, є суперечливими по відношенню до тих, які від давав в ході досудового слідства. Підсудний ОСОБА_9 у судовому засіданні за даним епізодом обвинувачення вказав, що дійсно позичав у період з 2008 по 2009 рік потерпілому гроші, останній розраховувався за борг автомобілем; будинок купив у батьків потерпілого ОСОБА_11 на законних підставах, заплативши їм за нерухомість 40 000 доларів США, договір купівлі-продажу будинку був посвідчений нотаріусом, продавці в його присутності жодних претензій не висловлювали; при цьому підсудний вказав, що жодних інших осіб до сприяння у поверненні боргу ОСОБА_11 він не залучав, тілесні ушкодження потерпілому не спричиняв. Про добровільність укладення угоди про продаж будинку потерпілим та його батьками підтвердила у своїх показаннях нотаріус ОСОБА_33 . Крім того, в ході обшуку житла ОСОБА_9 була вилучена боргова розписка ОСОБА_11 про здійснення ним позики у підсудного, яка була досліджена в судовому засіданні. Свідчення ОСОБА_11 , ОСОБА_22 , та ОСОБА_34 щодо вимагання та передачі майна ОСОБА_9 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_33 , яка заперечила недобровільність укладення угоди про продаж будинку, показаннями ОСОБА_9 та іншими дослідженими у судовому засіданні доказами, а тому суд їх відкидає. Об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб, вимагання у ОСОБА_11 коштів, не обумовлених борговими відносинами, чи іншого майна, не має. Таким чином в суді встановлено, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 виникли цивільно-правові зобов`язання - повернення боргу на суму 2100 доларів США і ОСОБА_9 примушував потерпілого ОСОБА_11 до їх виконання, які полягали у вимозі віддати борг, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, що визнав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 . 
		За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дії ОСОБА_9 по даному епізоду слід кваліфікувати, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, за відсутності ознак вимагання, повторно, і відповідно перекваліфікувати дії ОСОБА_9 по даному епізоду з ч. 4 ст. 189 КК України на ч.2 ст. 355 КК України. 
		Досудовим слідством ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч.2 ст.189 КК України у вимаганні у потерпілого ОСОБА_12 за кваліфікуючою ознакою з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що завдало значної майнової шкоди. Висновок досудового слідства про те, що ОСОБА_9 вчинив вимагання у потерпілого ОСОБА_12 - не знайшов свого об`єктивного підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами і не відповідає дійсним обставинам справи встановленими у суді. Так потерпілий у своїх свідченнях підтвердив факт вимагання у нього ОСОБА_9 з жовтня 2008 року коштів в сумі 42 000 доларів США та вказав, що змушений був передати під погрозами безоплатно ОСОБА_9 у власність складське приміщення. Поряд з цим, у судовому засіданні потерпілий не зміг чітко конкретизувати факти вимагання у нього грошей і майна ОСОБА_9 , визнав про існування у нього боргових зобов`язань перед ОСОБА_9 , показання потерпілого ОСОБА_12 , дані у судовому засіданні щодо сум позик, є суперечливими по відношенню до тих, які він давав в ході досудового слідства. Підсудний ОСОБА_9 у судовому засіданні за даним епізодом обвинувачення вказав, що дійсно позичав у період з серпня 2005 по 2006 рік потерпілому грошові кошти, що підтверджується відповідними розписками, також вказав, що купив у потерпілого склад, за що розрахувався з потерпілим. Про добровільність укладення угоди про продаж складу потерпілим підтвердила у своїх показаннях нотаріус ОСОБА_33 . Об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання у ОСОБА_12 коштів, не обумовлених борговими відносинами, чи іншого майна не має. Судом встановлено, що ОСОБА_9 надав ОСОБА_12 позику, отримавши від нього відповідні розписки. Дана обставина підтверджується показаннями як самого підсудного, так і потерпілого. У подальшому борг потерпілим ОСОБА_9 не був повернутий, що підтверджується показаннями підсудного, рішенням суду про стягнення боргу за даним договором позики. Більше того, потерпілим ОСОБА_12 ні під час досудового слідства, ні в суді не надано жодного належного доказу в підтвердження ним виконання боргового зобов`язання, повернення ОСОБА_9 позичених грошей. Таким чином свідчення потерпілого ОСОБА_12 в цій частині, що він повернув ОСОБА_9 борг і ОСОБА_9 вимагав і отримав у нього кошти та майно у більшому розмірі ніж сума позики, спростовуються показаннями підсудного ОСОБА_9 , який заперечив повернення потерпілим даного боргу, а також вони спростовуються іншими дослідженими у судовому засіданні документами, зокрема рішенням суду про стягненя боргу, а тому суд відкидає у цій частині свідчення потерпілого. Таким чином в суді встановлено, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_12 виникли цивільно-правові зобов`язання - повернення боргу на суму 10000 грн. і ОСОБА_9 примушував потерпілого ОСОБА_12 до їх виконання, які полягали у вимозі віддати борг, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, що визнав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 . За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дії ОСОБА_9 по даному епізоду слід кваліфікувати, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, за відсутності ознак вимагання, повторно, і відповідно перекваліфікувати дії ОСОБА_9 по даному епізоду з ч. 2 ст. 189 КК України на ч.2 ст. 355 КК України.
		Досудовим слідством ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч.2 ст.189 КК України у вимаганні у потерпілої ОСОБА_13 за кваліфікуючими ознаками з погрозою знищення майна, вчинене повторно. Висновок досудового слідства про те, що ОСОБА_9 вчинив вимагання у потерпілої ОСОБА_13 - не знайшов свого об`єктивного підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами і не відповідає дійсним обставинам справи встановленими у суді. Так потерпіла у своїх свідченнях підтвердила факт вимагання у неї ОСОБА_9 з серпня 2008 року грошових коштів у сумі 30000 доларів США та факт передачі підсудному частину цієї суми під погрозами знищення її майна: будинку та магазину. Підсудний ОСОБА_9 у судовому засіданні за даним епізодом обвинувачення вказав, що дійсно позичив ОСОБА_13 30000 доларів США, на вказану суму ним була отримана боргова розписка однак, до суду з цивільним позовом не звертався, оскільки пропустив термін позовної давності. Об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання щодо ОСОБА_13 не має. Таким чином в суді встановлено, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_13 виникли цивільно-правові зобов`язання - повернення боргу на суму 30000 доларів США і ОСОБА_9 примушував потерпілу ОСОБА_13 до їх виконання, які полягали у вимозі віддати борг, із погрозою знищення майна, повторно, що визнав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 . За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дії ОСОБА_9 по даному епізоду слід кваліфікувати, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою знищення майна потерпілого, за відсутності ознак вимагання, повторно, і відповідно перекваліфікувати дії ОСОБА_9 по даному епізоду з ч. 2 ст.189 КК України на ч.2 ст. 355 КК України. 
		Досудовим слідством ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч.4 ст.189 КК України у вимаганні у потерпілого ОСОБА_14 за кваліфікуючою ознакою з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчиненими повторно, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що завдало майнової шкоди в особливо великих розмірах. Висновок досудового слідства про те, що ОСОБА_9 вчинив вимагання у потерпілого ОСОБА_14 - не знайшов свого об`єктивного підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами і не відповідає дійсним обставинам справи, встановленими у суді. Так потерпілий у суді підтвердив факт вимагання у нього ОСОБА_9 з березня 2009 по березень 2011 року грошових коштів у значних сумах, які він під погрозами застосування насильства змушений був передати підсудному. Разом з тим, у судовому засіданні потерпілий не зміг чітко конкретизувати факти вимагання у нього грошей ОСОБА_9 , визнав про існування у нього боргових зобов`язань перед ОСОБА_9 , показання ОСОБА_14 , дані у судовому засіданні щодо сум позик, є суперечливими по відношенню до тих, які від давав в ході досудового слідства. Підсудний ОСОБА_9 у судовому засіданні за даним епізодом обвинувачення вказав, що дійсно позичав у період з 2009 по 2011 роки потерпілому гроші в загальній сумі 55000 доларів США, останній борг не повертав. Судом встановлено, що ОСОБА_9 надав ОСОБА_14 позику, отримавши від нього відповідні розписки. Дана обставина підтверджується показаннями як самого підсудного, так і потерпілого. У подальшому борг потерпілим ОСОБА_9 не був повернутий, що підтверджується показаннями підсудного, рішенням суду про стягнення боргу за даним договором позики. Більше того, потерпілим ОСОБА_14 ні під час досудового слідства, ні в суді не надано жодного належного доказу в підтвердження ним виконання боргового зобов`язання, повернення ОСОБА_9 позичених грошей. Таким чином свідчення потерпілого ОСОБА_14 в цій частині, що він повернув ОСОБА_9 борг і ОСОБА_9 вимагав і отримав у нього кошти у більшому розмірі ніж сума позики, спростовуються показаннями підсудного ОСОБА_9 , який заперечив повернення потерпілим даного боргу, а також вони спростовуються іншими дослідженими у судовому засіданні документами, зокрема рішенням суду про стягненя боргу, а тому суд відкидає у цій частині свідчення потерпілого. Таким чином в суді встановлено, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_14 виникли цивільно-правові зобов`язання за договором позики на загальну суму 421320 грн. і ОСОБА_9 примушував потерпілого ОСОБА_14 до їх виконання, які полягали у вимозі віддати борг, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його родичами, що визнав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 . Об`єктивних доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання у ОСОБА_14 коштів чи майна, не обумовлених борговими відносинами, не встановлено. За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дії ОСОБА_9 по даному епізоду слід кваліфікувати, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, за відсутності ознак вимагання, повторно і відповідно перекваліфікувати дії ОСОБА_9 по даному епізоду з ч. 4 ст. 189 КК України на ч.2 ст. 355 КК України.
		Досудовим слідством ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч.4 ст.189 КК України у вимаганні у потерпілого ОСОБА_15 за кваліфікуючою ознакою з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчиненими повторно, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що завдало майнової шкоди у великих розмірах. Висновок досудового слідства про те, що ОСОБА_9 вчинив вимагання у потерпілого ОСОБА_15 - не знайшов свого об`єктивного підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами і не відповідає дійсним обставинам справи, встановленими у суді. Так потерпілий у суді підтвердив факт вимагання у нього ОСОБА_9 11000 доларів США, які він передав підсудному. Підсудний ОСОБА_9 у судовому засіданні за даним епізодом обвинувачення вказав, що дійсно позичав у період з 2009 по 2010 роки потерпілому гроші в загальній сумі 13500 доларів США, останній борг не повернув. Судом встановлено, що ОСОБА_9 надав ОСОБА_15 позику, отримавши від нього відповідні розписки. Дана обставина підтверджується показаннями як самого підсудного, так і потерпілого. У подальшому борг потерпілим ОСОБА_9 не був повернутий, що підтверджується показаннями підсудного, рішенням суду про стягнення боргу за даним договором позики. Більше того, потерпілим ОСОБА_15 ні під час досудового слідства, ні в суді не надано жодного належного доказу в підтвердження ним виконання боргового зобов`язання, повернення ОСОБА_9 позичених грошей. Таким чином свідчення потерпілого ОСОБА_15 в цій частині, що він повернув ОСОБА_9 борг і ОСОБА_9 вимагав і отримав у нього кошти у більшому розмірі ніж сума позики, спростовуються показаннями підсудного ОСОБА_9 , який заперечив повернення потерпілим даного боргу, а також вони спростовуються іншими дослідженими у судовому засіданні документами, зокрема рішенням суду про стягненя боргу, а тому суд відкидає у цій частині свідчення потерпілого. Таким чином в суді встановлено, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_15 виникли цивільно-правові зобов`язання за договором позики на загальну суму 155849 грн. і ОСОБА_9 примушував потерпілого ОСОБА_15 до їх виконання, які полягали у вимозі віддати борг, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його родичами, що визнав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 . Об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання у ОСОБА_15 коштів чи майна, не обумовлених борговими відносинами, у суді не встановлено. За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дії ОСОБА_9 по даному епізоду слід кваліфікувати, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, за відсутності ознак вимагання, повторно і відповідно перекваліфікувати дії ОСОБА_9 по даному епізоду з ч. 3 ст. 189 КК України на ч.2 ст. 355 КК України.
		Досудовим слідством ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч.4 ст.189 КК України у вимаганні у потерпілого ОСОБА_16 за кваліфікуючою ознакою з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що завдало значної майнової шкоди. Висновок досудового слідства про те, що ОСОБА_9 вчинив вимагання у потерпілого ОСОБА_16 - не знайшов свого об`єктивного підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами і не відповідає дійсним обставинам справи, встановленими у суді. Так, у своїх свідченнях потерпілий підтвердив факт вимагання у нього ОСОБА_9 з жовтня 2009 року до жовтня 2010 року 250000 доларів США, потерпілий передав підсудному під погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень вантажний автомобіль та гроші в загальній сумі 6000 доларів США. Потерпілий ОСОБА_16 визнав що у нього перед ОСОБА_9 були цивільно-правові зобов`язання, проте зазначив, останній вимагав у потерпілого кошти у більшому розмірі, ніж сума позики. Підсудний ОСОБА_9 у судовому засіданні підтвердив, що дійсно позичав потерпілому ОСОБА_16 гроші, останній борг не повернув. Судом встановлено, що ОСОБА_9 надав ОСОБА_16 позику, отримавши від нього відповідні розписки. Дана обставина підтверджується показаннями як самого підсудного, так і потерпілого. У подальшому борг потерпілим ОСОБА_9 не був повернутий, що підтверджується показаннями підсудного, рішенням суду про стягнення боргу за даним договором позики. Більше того, потерпілим ОСОБА_16 ні під час досудового слідства, ні в суді не надано жодного належного доказу в підтвердження ним виконання боргового зобов`язання, повернення ОСОБА_9 позичених грошей. Таким чином свідчення потерпілого ОСОБА_16 в цій частині, що він повернув ОСОБА_9 борг і ОСОБА_9 вимагав і отримав у нього кошти у більшому розмірі ніж сума позики, спростовуються показаннями підсудного ОСОБА_9 , який заперечив повернення потерпілим даного боргу, а також вони спростовуються іншими дослідженими у судовому засіданні документами, зокрема рішенням суду про стягненя боргу, а тому суд відкидає у цій частині свідчення потерпілого. Таким чином в суді встановлено, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_16 виникли цивільно-правові зобов`язання за договором позики на загальну суму 265000 доларів США і ОСОБА_9 примушував потерпілого ОСОБА_16 до їх виконання, які полягали у вимозі віддати борг, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його родичами, що визнав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 . Об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання, за попередньою змовою групою осіб, у ОСОБА_16 коштів чи майна, не обумовлених борговими відносинами у судовому засіданні не встановлено. За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дії ОСОБА_9 по даному епізоду слід кваліфікувати, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, за відсутності ознак вимагання, повторно і відповідно перекваліфікувати дії ОСОБА_9 по даному епізоду з ч. 2 ст. 189 КК України на ч.2 ст. 355 КК України.
		Досудовим слідством ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч.2 ст.189 КК України у вимаганні у потерпілого ОСОБА_17 за кваліфікуючими ознаками з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, повторно, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що завдало значної шкоди потерпілому. Висновок досудового слідства про те, що ОСОБА_9 вчинив вимагання у потерпілого ОСОБА_17 є припущенням досудового слідства, яке не знайшло свого об`єктивного підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами і не відповідає дійсним обставинам справи, встановленими у суді. Судом встановлено, що ОСОБА_9 надав ОСОБА_17 позику, отримавши від нього відповідну розписку. Дана обставина підтверджується показаннями як самого підсудного, так і потерпілого. У подальшому борг потерпілим ОСОБА_9 не був повернутий, що підтверджується показаннями підсудного, рішенням суду про стягнення боргу за даним договором позики. Більше того, потерпілим ОСОБА_17 ні під час досудового слідства, ні в суді не надано жодного належного доказу в підтвердження виконання ним боргового зобов`язання, повернення ОСОБА_9 позичених грошей. Таким чином свідчення потерпілого ОСОБА_17 , свідків ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , в цій частині, що ОСОБА_17 повернув ОСОБА_9 борг і ОСОБА_9 вимагав і отримав у нього кошти у більшому розмірі ніж сума позики, спростовуються показаннями підсудного ОСОБА_9 , який заперечив повернення потерпілим даного боргу, а також вони спростовуються іншими дослідженими у судовому засіданні документами, зокрема рішенням суду про стягнення боргу, а тому суд відкидає у цій частині свідчення потерпілого та свідків. Таким чином в суді встановлено, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_17 виникли цивільно-правові зобов`язання за договорами позики на загальну суму 145000 доларів США і ОСОБА_9 примушував потерпілого ОСОБА_17 до їх виконання, які полягали у вимозі віддати борг, із погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його родичами, що визнав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 . Об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання у ОСОБА_17 коштів чи майна, не обумовлених борговими відносинами, у справі не встановлено. За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дії ОСОБА_9 по даному епізоду слід кваліфікувати, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, за відсутності ознак вимагання, повторно, і відповідно перекваліфікувати дії ОСОБА_9 по даному епізоду з ч. 2 ст. 189 КК України на ч.2 ст. 355 КК України. 
		За епізодом вчинення ОСОБА_9 вимагання у потерпілої ОСОБА_31 : потерпіла у судовому засіданні підтримала свої показання, дані під час досудового слідства про факт вимагання у неї ОСОБА_9 з січня 2010 року по березень 2011 року грошових коштів на загальну суму 10000 доларів США, за нібито сприяння у поверненні їй боргу ОСОБА_23 , які вона під погрозами змушена була передати підсудному. Підсудний ОСОБА_9 у судовому засіданні за даним епізодом обвинувачення категорично заперечив свою вину, вказав, що ніяких грошей у ОСОБА_31 , за сприяння у поверненні їй боргу ОСОБА_23 - не вимагав. Об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання у ОСОБА_31 коштів чи майна не встановлено, у справі відсутні боргові розписки та судові рішення, які б підтверджували наявність будь-яких боргових відносин між підсудним та потерпілою ОСОБА_31 , а тільки показання потерпілої, які не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, не можуть бути достатньою сукупністю доказів, у зв`язку з чим даний епізод про обвинувачення ОСОБА_9 за ч.2 ст. 189 КК України у вимаганні щодо потерпілої  ОСОБА_31 - слід виключити з обвинувачення підсудного.
		За епізодом вчинення ОСОБА_9 вимагання у потерпілого ОСОБА_35 : потерпілий у судовому засіданні відмовився від своїх показань, даних на досудовому слідстві, заперечив факт вчинення ОСОБА_9 стосовно нього будь-якого злочину, заяву про злочин написав на прохання та під впливом працівників міліції. Жодних інших об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання у  ОСОБА_35 коштів чи майна не встановлено, у зв`язку з чим даний епізод про обвинувачення ОСОБА_9 за ч.2 ст. 189 КК України у вимаганні щодо потерпілого ОСОБА_35 - слід виключити з обвинувачення підсудного. 
		Досудовим слідством ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч.3 ст.189 КК України у вимаганні у потерпілого ОСОБА_18 за кваліфікуючою ознакою з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, повторно, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що завдало майнової шкоди у великих розмірах. Висновок досудового слідства про те, що ОСОБА_9 вчинив вимагання у потерпілого ОСОБА_18 є припущенням досудового слідства, яке не знайшло свого об`єктивного підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами і не відповідає дійсним обставинам справи встановленими у суді. Судом встановлено, що ОСОБА_9 надав ОСОБА_18 позику, отримавши від нього відповідні розписки. Дана обставина підтверджується показаннями як самого підсудного, так і потерпілого. У подальшому борг потерпілим ОСОБА_9 не був повернутий, що підтверджується показаннями підсудного, рішенням суду про стягнення боргу за даними договорами позики. Більше того, потерпілим ОСОБА_18 не надано жодного належного доказу в підтвердження виконання ним боргового зобов`язання, повернення ОСОБА_9 позичених грошей. Таким чином показання потерпілого ОСОБА_18 в цій частині, що він повернув ОСОБА_9 борг і ОСОБА_9 вимагав і отримав у нього кошти у більшому розмірі ніж сума позики, спростовуються показаннями підсудного ОСОБА_9 , який заперечив повернення потерпілим даного боргу, а також вони спростовуються іншими дослідженими у судовому засіданні документами, зокрема рішенням суду про стягнення боргу, а тому суд відкидає у цій частині показання потерпілого. Таким чином в суді встановлено, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_18 виникли цивільно-правові зобов`язання за договорами позики на суму 65000 доларів США, 10000 Євро та 10000 грн. і ОСОБА_9 примушував потерпілого ОСОБА_18 до їх виконання, які полягали у вимозі віддати борг, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим, що визнав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 . Об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання у ОСОБА_18 коштів чи майна, не обумовлених борговими відносинами, крім показань самого потерпілого у справі не має. За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дії ОСОБА_9 по даному епізоду слід кваліфікувати, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, за відсутності ознак вимагання, повторно, і відповідно перекваліфікувати дії ОСОБА_9 по даному епізоду з ч. 3 ст. 189 КК України на ч.2 ст. 355 КК України. 
		Досудовим слідством ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч.2 ст.189 КК України у вимаганні у потерпілого ОСОБА_19 за кваліфікуючою ознакою з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчиненими повторно, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, що завдало значної шкоди потерпілому, а також за ч.1 ст.357 КК України у викраденні у потерпілого ОСОБА_19 офіційних документів, вчинене з корисливих мотивів. Висновок досудового слідства про те, що ОСОБА_9 вчинив вимагання та викрадення офіційних документів у потерпілого ОСОБА_19 - не знайшов свого об`єктивного підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами і не відповідає дійсним обставинам справи встановленими у суді. У своїх свідченнях потерпілий ОСОБА_19 підтвердив, що підсудний ОСОБА_9 вимагав у потерпілого ОСОБА_19 з березня по грудень 2010 року - 40000 доларів США, потерпілий визнав, що у нього перед ОСОБА_9 були цивільно-правові зобов`язання, проте зазначив, що повернув ОСОБА_9 борг і ОСОБА_9 вимагав і отримав у нього кошти у більшому розмірі ніж була сума позики, крім того потерпілий вказав, що ОСОБА_9 були викраденні з приміщення його офісу документи на земельну ділянку ОСОБА_36 . Підсудний ОСОБА_9 у судовому засіданні за даним епізодом обвинувачення вказав, що дійсно позичав потерпілому ОСОБА_19 гроші, останній гроші не віддавав, на його вимоги повернути позику ОСОБА_19 не реагував, жодних документів у ОСОБА_19 не викрадав, а документи на земельну ділянки ОСОБА_36 потерпілий добровільно йому передав як гарантію повернення боргу. Об`єктивних достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання у ОСОБА_19 коштів та майна, не обумовлених борговими відносинами, а також викрадення у ОСОБА_19 офіційних документів, крім показань самого потерпілого - не має. Таким чином в суді встановлено, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_19 виникли цивільно-правові зобов`язання - повернення боргу на суму 40000 доларів США і ОСОБА_9 примушував потерпілого ОСОБА_19 до їх виконання, які полягали у вимозі віддати борг, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, що визнав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 . 
		За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дії ОСОБА_9 по даному епізоду слід кваліфікувати, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, за відсутності ознак вимагання, вчинене повторно, і відповідно перекваліфікувати дії ОСОБА_9 по даному епізоду з ч. 2 ст. 189 КК України на ч.2 ст. 355 КК України, а також виправдати  ОСОБА_9 за ч.1 ст.357 КК України - за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.357 КК України.
		За епізодом вчинення ОСОБА_9 вимагання у потерпілого ОСОБА_37 : потерпілий у судовому засіданні відмовився від своїх показань, даних на досудовому слідстві, заперечив факт вчинення ОСОБА_9 стосовно нього будь-якого злочину, заяву про злочин написав на прохання та під впливом працівників міліції. Жодних інших об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання у  ОСОБА_37 коштів чи майна у суді не встановлено, у зв`язку з чим даний епізод про обвинувачення ОСОБА_9 за ч.2 ст. 189 КК України у вимаганні щодо потерпілого  ОСОБА_37 - слід виключити з обвинувачення підсудного.
		Досудовим слідством ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч.2 ст.189 КК України у вимаганні у потерпілого ОСОБА_20 за кваліфікуючою ознакою з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчиненими повторно, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Висновок досудового слідства про те, що ОСОБА_9 вчинив вимагання у потерпілого ОСОБА_20 є припущенням досудового слідства, яке не знайшло свого об`єктивного підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами і не відповідає дійсним обставинам справи встановленими у суді. Судом встановлено, що ОСОБА_9 надав ОСОБА_20 позику, отримавши від нього відповідні розписки. Дана обставина підтверджується показаннями як самого підсудного, так і потерпілого. У подальшому борг потерпілим ОСОБА_9 не був повернутий, що підтверджується показаннями підсудного, рішенням суду про стягнення боргу за даним договором позики. Більше того, потерпілим ОСОБА_20 ні під час досудового слідства, ні в суді не надано жодного належного доказу в підтвердження ним виконання боргового зобов`язання, повернення ОСОБА_9 позичених грошей. Таким чином свідчення потерпілого ОСОБА_20 в цій частині, що він повернув ОСОБА_9 борг і ОСОБА_9 вимагав і отримав у нього кошти у більшому розмірі ніж сума позики, є неконкретними, оскільки потерпілий не міг вказати конкретних сум, конкретних дат і місця передачі ОСОБА_9 грошей, і такі свідчення спростовуються показаннями підсудного ОСОБА_9 , який заперечив повернення потерпілим даного боргу, а також вони спростовуються іншими дослідженими у судовому засіданні документами, зокрема рішенням суду про стягнення боргу, а тому суд відкидає у цій частині свідчення потерпілого. Таким чином в суді встановлено, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_20 виникли цивільно-правові зобов`язання за договорами позики в сумі 55000 доларів США та 25000 Євро і ОСОБА_9 примушував потерпілого ОСОБА_20 до їх виконання, які полягали у вимозі віддати борг, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його родичами, що визнав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 . Об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 вимагання у ОСОБА_20 коштів чи майна, не обумовлених борговими відносинами, крім показань самого потерпілого - не встановлено.
		За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дії ОСОБА_9 по даному епізоду слід кваліфікувати, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, за відсутності ознак вимагання, повторно, і відповідно перекваліфікувати дії ОСОБА_9 по даному епізоду з ч. 2 ст. 189 КК України на ч.2 ст. 355 КК України. 
		Досудовим слідством ОСОБА_9 було пред`явлено обвинувачення за ч.2 ст.189 КК України у вимаганні у потерпілої ОСОБА_21 за кваліфікуючою ознакою з погрозою насильства над потерпілим та його близькими родичами, вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, з погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень. Висновок досудового слідства про те, що ОСОБА_9 вчинив вимагання у потерпілої ОСОБА_21 є припущенням досудового слідства, яке не знайшло свого об`єктивного підтвердження дослідженими у судовому засіданні доказами і не відповідає дійсним обставинам справи встановленими у суді. Судом встановлено, що ОСОБА_9 надав ОСОБА_21 позику, отримавши від неї відповідну розписку. Дана обставина підтверджується показаннями як самого підсудного, так і потерпілої. У подальшому борг потерпілою ОСОБА_9 не був повернутий, що підтверджується показаннями підсудного, рішенням суду про стягнення боргу за даним договором позики, також підсудний вказав, що жодних інших осіб до сприяння у поверненні боргу ОСОБА_21 він не залучав. Більше того, потерпілою ОСОБА_21 ні під час досудового слідства, ні в суді не надано жодного належного доказу в підтвердження виконання нею боргового зобов`язання, повернення ОСОБА_9 позичених грошей. Таким чином свідчення потерпілої ОСОБА_21 в цій частині, що вона повернула ОСОБА_9 борг і ОСОБА_9 вимагав у неї кошти у більшому розмірі ніж сума позики, спростовуються показаннями підсудного ОСОБА_9 , який заперечив повернення потерпілою даного боргу, а також вони спростовуються іншими дослідженими у судовому засіданні документами, зокрема рішенням суду про стягнення боргу, а тому суд відкидає у цій частині свідчення потерпілої. Таким чином в суді встановлено, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_21 виникли цивільно-правові зобов`язання за договором позики на загальну суму 10000 доларів США, і ОСОБА_9 примушував потерпілу ОСОБА_21 до їх виконання, які полягали у вимозі віддати борг, із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим, що визнав у судовому засіданні підсудний ОСОБА_9 . Об`єктивних та достатніх доказів вчинення ОСОБА_9 , за попередньою змовою групою осіб, вимагання у ОСОБА_21 коштів, не обумовлених борговими відносинами, у суді не встановлено. За таких обставин, враховуючи, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, дії ОСОБА_9 по даному епізоду слід кваліфікувати, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим або його близькими родичами, за відсутності ознак вимагання, повторно, і відповідно перекваліфікувати дії ОСОБА_9 по даному епізоду з ч. 2 ст. 189 КК України на ч.2 ст. 355 КК України. 
		Суд, дослідивши всі зібрані по справі докази та оцінивши їх в своїй сукупності, приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_9 у скоєнні злочинів знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 355 КК України, як примушування до виконання цивільно-правових зобов`язань, тобто вимогу виконати договір із погрозою вбивства та заподіяння тяжких тілесних ушкоджень над потерпілим та його близькими родичами, знищення майна потерпілого за відсутності ознак вимагання, вчинене повторно.
		Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_9 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який раніше несудимий, позитивно характеризується, є інвалідом 3 групи, хворіє, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, його визнання вини та обставини, які обтяжують і пом`якшують його покарання. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_9 - не встановлено. За таких обставин справи, суд вважає, що покарання підсудному ОСОБА_9 слід обрати в межах санкції ч. 2 ст. 355 КК України - у виді позбавлення волі.
		Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 про стягнення на їх користь з підсудного завданої злочином матеріальної шкоди, внаслідок вимагання ОСОБА_9 чужого майна потерпілих та заволодінням таким майном  не підлягають до задоволення у даній кримінальній справі, оскільки є позовними вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, що не випливають з обвинувачення за ч.2 ст. 355 КК України, за яким засуджується ОСОБА_9 . Також суд визнає необгрунтованими та непідтвердженими належними доказами цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вимагання ОСОБА_9 чужого майна потерпілих та заволодінням цим майном, оскільки потерпілими не представлено суду жодних доказів понесення ними такої шкоди внаслідок примушування ОСОБА_9 до виконання цивільно-правових зобов`язань, а тому у їх задоволенні слід відмовити. 
		 
		На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України 1960 року,-
		 
		 
		З А С У Д И В :
		 
		ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.355 КК України та призначити йому покарання  3 (три) роки позбавлення волі з відбуванням у кримінально-виконавчій установі. 
		За ч.1 ст.357 КК України ОСОБА_9  виправдати. 
		Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_9 час перебування під вартою з 20.06.2011 року по 27.06.2014 року, а тому, враховуючи вимоги ст. 72 КК України, призначене покарання у виді позбавлення волі - вважати відбутим.
		Запобіжний захід засудженому ОСОБА_9 до набрання вироком законної сили змінити з взяття під варту на підписку про невиїзд. Звільнити засудженого з-під варти в залі суду.
		 
		У задоволенні цивільних позовів потерпілих ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 - відмовити.
		 
		Речові докази по справі: 
		-документи (т.1 а.с.124, 184, 206, 235, т.2 а.с.123, т.3 а.с.7) - залишити при справі;
		-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Рено Невада (т.1 а.с.123, 124) - повернути за належністю його законному володільцю - ОСОБА_38 ;
		-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу  НОМЕР_2  (т.1 а.с.123, 124) - повернути за належністю його законному володільцю - ОСОБА_39 ;
		-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу «Урал 375Д» (т.2 а.с.122, 123) - повернути за належністю його законному володільцю - ОСОБА_40 ;
		-державний акт на право власності на земельну ділянку, два проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки (т.2 а.с.144, 171, 172) - повернути за належністю його законному володільцю  ОСОБА_36 .
		 
		 
		На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.
		 
		 
		 
		Суддя  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...